Skip to main content

Full text of "Повість Врем'яних Літ"

See other formats 


ПОВІСТЬ 
ВРЕМЯНИХ 
ЛІТ 


ЛІТОПИС 
(за Шпатським списком) 


з 


ББК 84РІ -Ь 63.3(9)4-Ь 
63.3(2Ук)4 
П42 


Кожен, хто цікавиться національною історією і тися- 
чолітньою традицією її передачі і відтворення у сло- 
ві, знає найдавнішу пам'ятку нашої літератури 
«Повість врем'яних літ», що створювалась в ХІ-- 
на початку ХП століття Нестором та іншими літопис- 
цями. Проте Несторів літопис за Іпатським списком, 
який, на відміну від Лаврентіївського списку, має 
виразне українське походження, на Україні жодного 
разу не видавався, а в Росії -- востаннє 1871 року. 
У цьому виданні читач має змогу одночасно одер- 
жати оригінальний текст Іпатського списку і пере- 
клад сучасною мовою, також зроблено спробу вперше 
відтворити епічні оповідання літопису як віршований 
український епос періоду Київської Русі; має змогу 
з допомогою сумлінного упорядника і перекладача 
Василя Яременка дійти до витоків нашої української 
історії, до першооснов нашої державності, народності. 


Переклад, 
післяслово та коментарі 
В. В. Яременка 
Рецензент В. 0. Шевчук 
Редактор В. П. Сидоренко 


Художники 
Б. В. Валуєнко, В. С. Соловйов 


4702640101-085 

Пп "М223(0090 БЗ.38.12.89 

ФО Яременко В. В., переклад, 
післяслово, коментарі, 1990 


ІЗВМ 5-833-00032-8 


Літописець Руський, 


з богом, 
починаємо. Повість 
і Отче, врем'яних літ | 
благослови! чорноризця 
Федосієвого 
монастиря 
Печерського, 


звідки пішла 
Руська земля, 
і хто в ній найперший почав 
княжити, 
Ії з чого Руська земля| 
такою стала. 


ЛЬТОПИСЬ 
ПО ИПАТСКОМУ СПИСКУ 


Льтописець Руский сь Богом» починаемь. 

Отче благослови. 

Повьсть временньх»ь ліЬть черноризца Федосьева ма- 
настьря Печерьскаго, откуду есть пошла Руская земля 
и хто в ней почаль пірвБе княжити |и откуду Руская 
земля| стала есть. 

Се начнемь пов'Бсть сию. 

По потопь бо 3-е сьнове Ноеви роздьлиша земьлю: 
Сим»ь, Хамь, Афеть. Яся вьстокь Симови: Перьсида, 
Ватрь, доже и до Иньдикия в долготу и в широту и до 
Нирокурия, якоже рещи оть вьстока доже й до полу- 
д|е|нья, и Сурия, и Мидия, и Ефрать рьку, и Вавилонь, 
Кордуна, Асуриань, Месопоттамия, Аравия старвйшая, 
Елумаийсь, Индиа, Аравиа силная, Кулиий, Комагинь, 

Финикия вся. ' 


оку вва с 


Се почнемо повість оцю. 
Після потопу-бо троє синів Ноєвих, 

Сим, Хам і Афет, розділили |між собою| землю. 
Симові дістався схід: Персида, Ватр, аж до Індикія 
в довжину і до Нирокурія в ширину, так би мовити, від 
сходу і аж до полудення, і Сурія, і Мідія, і ріка Єфрат, 
і Вавілон, Кордуна, Асуріани, Месопотамія, Аравія ста- 
рійша, Єлумаїс, Індія, Аравія сильна, Кулії, Комагини, 

вся Фінікія. ; 


6/7 


Хамови же яс|я| полуденья часть: Егупеть, Ефиопья, 
прилежащия кь Индомь, другая же Ефиопья, из неяже 
исходить рька Ефиопьская Чермьна, текущая на вьстокь, 
Фива, Луви прилежащи доже до Куриния, Мармарна, 
Сурите, Ливуи другая, Нумидия, Масурия, Мавритания 
противу сущи Гадирь. Сущимь же кь встокомь имать 
Киликию, ШПамфилию, ШПасидию, Мосию, Лукаонию, 
Фругию, Камалию, Ликию, Карию, Лудию, Масию другую, 
Троаду, Солиду, Вифунию, старую Фругию. И острові пакь 
имать: Сардинию, Кріть, Купрь, і рьку Гиону, зовемую Нилу. 

Афетови же яся полунощная страна и западная: Мидия, 
Ольвания, Армения малая и великая, Каподокия, | 
Фефлагони, Галатия, Кольхьсь, Воспории, Меоти, Дереви, 
Сармати, Тавриани, Скуфия, Фраци, Македония, Дал- 
матия, Молоси, Фесалия, Локрия, Пеления яже и 
Полопонись наречется, Аркадия, Ипириноя, Илурикь, 
Словене, Лухития, Аньдріакия, Аньдриатиньска пучина; 
имать же и островь: Вританию, Сикелию, Евию, Родона, 
Хиона, ІЛіьзвона, Куфирана, Закуньфа, Кефалиния, 
Ифакину, Керкуру, и часть Асійскія странь, и нарицаю- 
мую Онию, и рьку Тигру, текущую межи Миди и Вави- 
лономь; до Понетьского моря на полунощнья странь: 
Дунай, Днестр»ь, и Кавькасийскья горь, рекше Угорьскья, 
и оттуда рекше доже и до Днепра; и прочая ріькь: Десна, 
Припеть, Двина, Волхов», Волга, иже идеть на вьстокь 
вь часть Симову. В» Афетові же части сБдить Русь, Чудь 
и вси язьцЬь: Меря, Мурома, Всь, Мордва, Заволочьская 
Чюдь, Пермь, Печера, Ямь, Югра, Литва, Зимигола, 
Корсь, Сьтьгола, Либь. Ляхове же и Пруси и Чюдь 
присьдять к морю Варяскому. По сему же морю сЬдять 
Варязи сьмо кь вьстоку до предЬла Симова, по тому же 
морю свдять кь западу до земли Агаляньски и до Во- 
лошьскье. Афетово же кольно и то: Варязи, Свен, Урмане, . 
Готь, Русь, Аглянь, Галичань, Волохове, Римлянь, Ньмці,: 
Корлязи, Венедици, Фрягов'б и прочим присбдять оть запа- . 
да кь полуденью и сьсЬдятся сь племенемь Хамовьм»ь. 


Хамові ж дісталася полуднева частина: Єгипет, Єфіопія, 
що прилягає до Інду, друга Єфіопія, звідки бере початок 
єфіопська ріка Чермна, що тече на схід, Фіва, Луві, при- 
лягає аж до Курінія; Мармарія, Суріте, Лівуї, Лівуї друга, 
Нумідія, Масурія, Мавританія, що напроти Гадирі. 
Із тих, що на сході, одержав Кілікію, Памфілію, Пісідію, 
Мосію, Лукаонію, Фругію, Камалію, Лікію, Карію, Лудію, 
Масію другу, Троаду, Соліду, Віфунію, стару Фругію. 
І острови одержав: Сардінію, Кріт, Купр і ріку Гіону, 
по-іншому -- Ніл. 

Афетові ж дісталися північні і західні краї: Мідія, Олва- 
нія, Арменія мала і велика, Каподокія, Фефлагоні, Гала- 
тія, Кольхис, Воспорії, Меоти, Дереви, Сармати, Тавриани, 
Скуфія, Фраці, Македонія, Далматія, Молоси, Фесалія, 
Локрія; Пеленія, або ж Полопоніс, Аркадія, Іпіріноя, Ілу- 
рік, Словене, Лухитія, Андріакія, Андріатинське море; 
отримав також і острови: Вританію, Сікелію, Євію, Родо- 
ну, Хіону, Лізвону, Куфирану; Закунфу, Кефалинію, Іфа- 
кіну, Керкуру, і частину Азійського краю, що називають 
Онією, і ріку Тигр, що тече між Міді і Вавілоном; |і ті, що 
течуть) до Понтського моря в північних краях: Дунай, 
Дністр, і Кавкасійські гори, звані Угорськими, і звідти, 
кажуть, аж до Дніпра; та інші ріки: Десна, Припеть, Двіна, 
Волхов, Волга, що плине на схід у володіння Симові. 
В Афетовій же частині сидять русь, чудь і всі народи: 
меря, мурома, весь, мордва, заволочська чудь, перм, пече- 
ра, ям, югра, литва, зимигола, корс, сітьгола, ліб. Ляхи ж, 
і прусси, і чудь присидять біля моря Варязького. Понад 
цим же морем сидять варяги -- в напрямку на схід, до меж 
Симових, і на захід понад тим же морем сидять до 
землі агалянської і волоської. Афетове ж коліно і це: ва- 
ряги, свеї, урмани, готи, русь, агляни, галичани, волохи, 
римляни, німці, корляги, венедиці, фрягове та інші 
присидять від заходу до полудення і сусідять з Хамовим : 
племенем. у 


8/9 


Симь же и Хамь и Афеть, раздьливше землю, и 
жребий метавше не переступати никомуже вь жребий 
братень, и живяху кождо в»ь своей части И бьсть 
язькь единь, и умножившимся человькомг на земли, 
и помьслиша создати столпь до небеси, вь дни 
Нектана и Фалека, и сьбравшеся на мість Сенарь 
поль здати столпь до небесе и городь около его 
Вавилонь, и здаша столпь за 40 лЬть, и не свьр- 
шень бьсть. Й спиде Господь Богь видіть городь 
и столпа, и рече Господь: се родь единь и язькь 
единь. Й сміси Богь язьки и раздбли на 70 и ра 
два язька, и рассвя по всей земли. По размьшеньи 
же язькь, Богь ввтром-ь великом» раздруши столпь, 
и есть останокь его межи Асура и Вавилона; иесть вь 
вьсоту и вь ширину локоть 5323 локоть; вь льта 
многа храним'ь останок». По раздрушеній же столпа 
и по раздблений язькь, прияша сьнове Симовьі 
вьсточнья странь, а Хамовь же сьнове полуденнья 
странь; Афетови же сьнове западь прияша и полу- 
нощьнья странь. Оть сихь же 70 и дву язьку бьість 
язькь Словенескь оть племени же Афетова, нарицаєе- 
мви Норци, иже суть Словень. 

По мнозЬьхь же временьхь сЬль суть Словени по 
Дунаєви, кде есть нь Угорьская земля и Болгарь- 
ская. Оть тьхь Словень розидошася по земьли 
и прозвашася имень своими, кде сьдше на которомь 
мьсть. Яко пришедше сьдоша на рьЬць именемь 
Моравь, и прозвашася Морава, а друзии Чесь наре- 
кошася. А се ти же Словіне: Хорвати Бьлий, Серпь, 
и Хутань. Волохомь бо нашедшимь на Словень 
на Дунайскье и сьдшимь в нихь и насиляющимь 


.Єим же, Хам і Афет розділили землю, 
І жереб метали не переступати нікому жереб 
братній, 

жив кожний у своїй частині. 
був народ єдиний, 
умножився людьми на землі, 
намислили вони в дні Нектана і Фалека 

спорудити стовп до небес, 


зібралися в місцевості Сенар зводити на полі 
стовп до неба, 


ль но ль асо 


мі 


город біля нього Вавілон, 

будували стовп сорок літ, 

не закінчили його. 
зійшов Господь. Бог подивитися город і стовп, 

сказав Господь: «Се рід один 

мова одна». 

змішав Бог мови, 

розділив на сімдесят і на дві мови, 

розсіяв по всій землі. 

Після змішання мов Бог вітром великим 

зруйнував стовп, 

І є останок його на межі Асура і Вавілона. 
І є він у висоту і в ширину 5323 лікті, 
вже багато літ бережуть останок. 

Після зруйнування стовпа і поділу мов взяли сини Си- 
мові східні країни, а Хамові сини -- полудневі країни, 
Афетові ж сини взяли захід і опівнічні країни. Від цих же 
сімдесяти і двох народів і був народ слов'янський племені 
Афетового, названий норцями, що суть словени. 

По довгих временах сіли словени по Дунаю, де нині 
Угорська земля і Болгарська. Від тих словен розійшлися 
по землі і прозвалися іменами своїми, де хто сів, на якому 
місці. Хто прийшов і сів на ріці Мораві, то й прозвалися 
морава, а інші нареклися чехами. А се ті ж словени: хор- 
вати білії, серп і хутани. Коли на дунайських словен 
найшли волохи, і сіли на їхніх землях, і чинили над ними 


10/1 


п 


имь, СловБне же ови пришедше и сфдоша на Висль, 
и прозвашася Ляховь, а оть тьхь Ляховь прозваша- 
ся Поляне, Ляхов5 друзий Лютичь, иний Мазов- 
шане, а иний Поморяне. Такоже и ть же Словіне 
пришедше сЬбдоша по Днепру и наркошася Поляне, а 
друзии Деревляне, зане свдоша в льсьЬхт; а друзии сь- 
доша межи Припьтью и Двиною и наркошася Дрего- 
вичи; и иний свдоша на Двинь, и наркошася Полоча- 
не, рьчекь: ради, яже втечеть вь Двину, именемь 
Полота, оть сея прозвашася Полочань. Словьне же 
сьдоша около озера Илмера, и прозвашася своим» 
именемгь и сдБлаша город» и нарекоша и Нов»городь; 
а друзий же свдоша на Деснь и по Семи и по Суль 
и наркошася Сівера. ИЙ тако разидеся Словенескь 
язькь, твмьже и прозвашася Словеньская гра- 
мота. , і 
Поляномь же живущимт особь по горам» симь, и 
бь путь из Варягь вь Грекь; и изь Грекь по 
Днепру, и вврхь Днепра волокь до Ловоти, и по 
Ловоти вийти вь Илмерь озеро великоге, из него же 
озера потечеть Волховь и втечеть вт озеро великое 
Нево, и того озера внидеть устье в море Варяскоєе; 
и по тому морю внити доже и до Рима, а оть Рима 
прити по тому же морю кь Царюграду, и оть Царя- 
града прити в Понть море, в неже втечеть Дньпрь 
рька. Днівпрь бо течеть изь Воковьского льса, 
.и потечеть на полудни; а Двина изь того же льса 
потечеть, и идеть на полуночье и внидеть в море 
Варяскоє; ис того же льса потечеть Волга на вьстокь, 
и ввтечеть седьмьюдесять жерель в море Хвалій- 
ское, Тьмьже из Русі можеть ити по Волзі в Болгарьш 


насильство, словени ж ті прийшли і сіли на Віслі і стали 
мазиватися ляхами, а від тих ляхів пішли інші назви -- 
поляни, ляхи другії -- лютичі, інші -- мазовшани, ще 
інші -- поморяни. Також і ті словени, що прийшли і сіли 
по Дніпру, нареклися поляни, а другії -- деревляни, 
оскільки Сиділи в лісах; а інші сиділи межи Прип'яттю 
. 1 Двіною і називалися дреговичі; ще інші жили на Двіні 
і називалися полочани від назви річки Полота, що впадає 
в Двіну. Від'неї і прозвалися -- полочани. 

Словіни ж сиділи побіля озера Ілмера, називалися своїм 
іменем, і збудували город, і нарекли його Новгород; 
а другії ж сиділи по Десні, по Семі, і по Сулі і назива- 
лися сівера. ; 

І- так розійшовся словенський народ, його іменем і гра- 
мота названа словенською. 

Поляни жили осібно по горах сих, 

І був шлях із варягів у греки; 

І од греків по Дніпру, 

І з верхів'їв Дніпра волоком до Ловоті, 

І по Ловоті Входили в велике Ілмер- озеро. 

Із цього озера витікає Волхов 

І впадає в озеро велике Нево, 

Із того озера впадає гирло в море Варязьке, 

І по тому морю можна дійти і до Риму, 

І від Риму прийти морем аж до Царгорода, 

І від Царгорода прийти в Понт-море, в нього впадає 
Дніпр-ріка. 

Із Воковського лісу витікає Дніпро 

І тече на південь; 

І Двіна із того ж лісу витікає 

І тече на північ, 

І впадає в море Варязьке;. 

Із того ж лісу витікає Волга 

І тече на схід, 

І впадає сімдесятьма рукавами в море Хвалійське. 

Із Русі тим шляхом можна дійти Волгою до болгар, 


12/13 


и вь Хвались, и на вьстокь доити вь жеребий 
Симовт»; а по Двинь в» Варягь, а изь Варягь и до 
Рима, оть Рима же и до племени Хамова. А Днепрь 
втечеть в Понтеское море треми жерель, иже море 
словеть Руское, по нему же учил'ь святьй апостоль 
Андрьй, брать Петровь, якоже ркоша. Андрью- 
учащю в ФСинопий, пришедшю ему в Корсунь, 
увидь, яко ис Корьсуня близь устье Дьньпрьское, 
и вьсхоть поити в Рим», и приде вь устье Днепрь- 
ское; и оттол5ь поиде по Дньпру горь, и по приключаю 
Божію приде и ста под» горами на березі. И заутра 
вьстав»ь, рече к сущим» с ним» учеником-: «видите 
горь сия? яко на сихь горахь вьсияеть благодать 
Божия, имать и город» великт бити, и церкви мьногь! 
имать Богь вьздвигнути». Й вьшедь на горь сия, и 
благослови я, и постави кресть, и помолився Богу, 
и сльзе сь горь сея, а идеже посльже бь-сть Киев», 
и поиде по Дніпру гор. И приде вь Словень, идеже 
ньні5 Новьгородь. ИЙ видьвь люди ту сущая, какь 
ихь обьчай, и како ся мьіють и хвощются, и удивися 
им». И иде вь Варягь, и приде вь Римь, исповбда, 
елико научи и елико видь, 


І в.Хваліси, 
І на схід дійти у жереб Симів; 
І Двіною до варягів 
І з варягів аж до Риму, 
А від Риму -- і до племені Хамового. 
А Дніпро впадає в Понтське море трьома рукавами, 
І море те називають Руським. 

Понад морем Руським учив святий апостол Андрій, 
Брат Петрів, як його називають. 

Андрій учив у Синопії, 7 
І коли прийшов у Корсунь, 
І довідався, що поблизу Корсуні гирло Дніпрське, 
І захотів піти в Рим. 
І прийшов'до гирла Дніпрського 
І звідти пішов по Дніпру горі, 
І за призначенням божим прийшов 
Г став під горами на березі. 
І, вставши зранку, рече учням своїм, що були з ним: 
«Бачите гори оці? Яка на горах цих возсія 

благодать божа, 

І-має бути город великий, 
І багато церков бог воздвигне». 
зійшов на гори ці, 
благословив їх, 
хрест поставив, 
помолився Богу, 
зійшов з гори тої, де опісля постав Київ, 
пішов по Дніпру горі. 
прийшов до словен, де нині Новгород. 
побачив людей там сущих, який в них обичай, 
як вони |в лазнях| миються, 
хвощаться, 
дивувався Їм, 
пішов до варягів, 
прийшов до Риму. 
І розповів, чому навчав і що бачив. 


14/15 


(ан нь но М оо Й со Й сь ль Поло Поло По 


и рече им»: «дивно - 
видьхь землю Словеньску; идущю ми сВмо, видьхь 
бань древяньє и пережьгуть я велми, и сьвлекутся и 
будуть нази, и обольются мьтелью, и возмуть 
віьникь и начнуть хвостатись, и того соб добьють, 
одва вьльзуть ле живь, и обольются водою студе- 
ною, и тако оживуть. И тако творять по вся дни не 
мучими ни кьм |ь| же, но сами ся мучать, и творять 
не мьитву себь, но мученье». И се сльшавше, дивляху- 
ся. Андрьй же бьвь в Римь, приде вь Синопию. 

Поляномь же живущим"» особь и владьющимть ро- 
дь свойими, яже и до сея братья бяху Поляне, и жи- 
вяху кождо сь родом'ь своим на своих» м'стехь, во- 
лодьюще кождо родом'ь своимт. И бьша 3 брата, еди- 
ному имя Кий, а другому Щекь, а третьему Хоривь, 
и сестра их Льбьдь. И сьдяше Кий на горь, кдь 
ньнь увозь Боричевь, а Щекь сьдяше на горь, кдь 
ньнЬ зовется Щековица, а Хорив» на третьей горь, 
отнюдуже прозвася Хоривіца; створиша городок», 
во имя брата ихь старьйшаго, и наркоша и Киев». 
И бяше около города льсь и бор» великь, и бяху ловя- 
ще звірье. Бяхуть бо мудрь и смьіслени, и нарицахуся 

Поляне, оть нихь же суть Поляне 
Кияне и до сего дни. 


ІТ рече їм: 
«Дивну бачив землю , словенську, 
Проходячи якою, бачив бані дерев'яні, 
І перегрівають їх вельми, 
І роздягаються догола 
1 обливаються мителлю, 
І беруть віники 
І починають  хвоськатись, 
І до того себе б'ють, що ледве живі вилазять, 
Ї обіллються студеною водою 
І знову, оживають. 
І так роблять завжди, ніхто їх не мучить, 
А мучать самі себе, 
І творять.не миття собі, а мучення». 
І хто слухав це, дивувалися. 
- Андрій же, побувши в Римі, пішов у Синопію. 
Поляни ж жили осібно і володіли родами своїми, 
І до цих братів, отже, були поляни, 
І жили кожен з родом своїм, на своїх місцях, 
І володів кожен родом своїм. 
І були три брати. Одному ім'я Кий, 
А другому -- Щек, 
А третьому -- Хорив, 
Ї сестра їхня -- Либідь. 
І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, 
А Щек сидів на горі, що й нині зоветься Щекавиця, 
А Хорив -- на третій горі, від нього ж 
прозвалася Хоривиця. 
І в ім'я брата свого старшого заклали городок 
І назвали його Київ. 
І був коло города ліс 
І бір великий, 
І були Гвониї мисливці на звірів. 
І тямущі та мудрі були, 
І називалися поляни, 
І від них же поляни-кияни і до сьогодні. 


16/17 


Инни же, не вбдуще, ркоша, яко Кий есть перевозникь бьсть; 
у Киева бо перевозь бяше тогда сь оноя странь Днепра, тьмь 
глаголаху: на перевозь на Киевь. Аще бо бьль перевозникь 
Кий, то не бь ходил» кь Царюграду; но сий Кий княжаше в роду 
своем; и приходившю ему кь царю не свБмьі, но токмо о семь 
вЬмь, якоже сказають, яко велику честь прияль есть от царя, 
которого не вБмь и при котором»ь приходи цари. Идущю же 
ему опять, приде кь Дунаєви, и вьзлюби мьЬсто и сруби горо- 
докь маль, и хотяше сьсти с родомгь своим, и не даша ему близь 
живущии; еже и до ньнЬь наріьчють Дунайци городіще КиевЬць. 
Киеви же прішедшю вь свой городь Киев, ту и сконча животь 
свой, и брата его Щекь и Хорив» и сестра ихь Льбьдь ту 
скончашася. 

И по сей братьи почаша дьржати родь ихь княжение вь 
Поляхь; а вь Деревляхь свое, а Дрьговичи свое, а Словіне 
свое вь Новзгород5, а другие на Полоть, иже и Полочанф. Оть 
сихь же и Кривичи, иже свдять на верхь Волги, и на вірхь 
Двинь, и на вврхь Дніпра, ихь же и городь есть Смольнескь: 
туда бо сьдять Кривичи. Таже сіверо оть нихь, на Бвльозерь, 
сьдять Вісь, а на Ростов озерв Меря, а на Клещинь озерь 
сьдять Меря же: а по Оць ріць, кде втечеть вь Волгу, язькь 
свой Мурома, и Черемиси свой язькь, и Мордва свой язькь. Се 
бо токмо Словінескь язькть вь Русі: Поляне, Деревляне, Новь- 
городьци, Полочане, Дьрьговичи, Сфверо, Бужане, зань сЬдять 
по Бугу, посль же Волиняне. І се суть иний язьщь, иже дань 
дають Руси: Чюдь, Весь, Меря, Мурома, Черемись, Мордва, 
Пьрмь, Печера, Ямь, Литва, Зимьгола, Корсь, Норома, Либь; 
си суть свой язькь имуще, оть коліна Афетова, иже живуть 
на странахь полунощньх». 

Словеньску же язьку, якоже ркохомь, живущю на Дунай, 
придоша оть Скуфь, рекше оть Козарь, рекомий Болгаре, 
и сьдоша по Дунаєви, насьлниць Словеномь бьша. А по семь 
придоша Угре Бблиий, на насльдиша землю СловЬньскую, 
прогнаше Волохь, иже бьша преже прияль землю Словеньску; 
си бо Угри ночаша бити при Ираклий цари, иже ходиша на, 

Хоздроя царя Пьрьскаго. В си же времена бьсть 


Інші, не знаючи, кажуть, що Кий був перевізником; бо 
біля Києва був перевіз тоді з того боку Дніпра, тому 
й говорили: «на перевіз на Київ», а коли б Кий був пере- 
візником, то не ходив би до Цареграда. Але цей Кий кня- 
жив у роду своєму; і ходив він до царя, якого -- не знаю, 
але тільки знаю те, як переказують, що велику честь мав 
від царя, якого -- не знаю і при якому приходив царі. 

Ідучи назад, прийшов |Кий| до Дунаю, і вподобав місце, 
і поставив городок малий, і хотів сісти з родом своїм, і не 
дали йому ті, що жили поблизу, ще й донині називають 
дунайці тородище Києвець. Кий же прийшов у свій город 
Київ, тут скінчив життя своє, і брат його Щек, і Хорив, 
і сестра їхня Либідь -- тут померли. 

І після тих братів почав їхній рід держати княження 
в Полях, а в Деревлях -- своє, а дреговичі -- своє, а сло- 
віни -- своє в Новігороді, а інші на Полоті, себто поло- 
чани. Від цих же і кривичі, що сидять у верхів'ях Волги, 
і в верхів'ях Двіни, і в верхів'ях Дніпра, і їхній город -- 
Смоленськ, там-бо сидять кривичі. Так само сівери біля них, 
на Білоозері сидить весь, а на Ростові-озері -- меря, на Кле- 
щині-озері також сидить меря, а по Оці-ріці, де впадає 
в Волгу, свою мову має мурома, і черемиси -- свою мову, 
і мордва свою мову. Це-бо тільки в Русі словінська мова: 
поляни, деревляни, новгородці, полочани, дреговичі, 
сіверо, бужани, бо сидять по Бузі,- потім волиняни. А це 
інші народи, що дань дають Русі: чудь, весь, меря, мурома, 
черемись, мордва, пермь, печера, ям, литва, зимігола, 
корсь, норома, либ,-- ці свою мову мають, всі вони -- 
з коліна Афетового, що живуть в країнах опівнічних. 

До словенського народу, що жив, як уже казав, на Ду- 
наї, прийшли від скуф, сказати б від козар, так звані бол- 
гари і, осівши по Дунаєві, стали чинити насилля над сло- 
венами. А після них прийшли угри білі, і захопили землю 
словінську, і прогнали волохів, які ще раніше взяли сло- 
венську землю. Ці угри з'явилися за царя Іраклія, який 
ходив у похід на пірського царя Хоздроя. У ці часи були 


18/19 


и Обре, иже воеваша на царя Ираклия и мало его не яша; си же 
Обри воеваша на Словьнь и примучиша Дульбь, сущая 
Слов'нь, и насилье творяху женам» Дульбьскьмт: аще поБхати 
бяше Обрину, не дадяше вьпрячи коня, ни волу, но веляше 
вьпрячи 3, или 4, ли 5 жень в тельгу и повести Обрина; а тако 
мучаху Дульбь. Бяху бо Обри тьломь велиць, а умомь горди, 
и потреби я Богь, и помроша вси, и не оста ни единь Обринь; 
и есть причта в Руси и до сего дни: погибоша аки Обри; ихьже 
ньсть ни племени, ни насльдка. По сихь бо придоша Пече- 
низь; и пакь нан Угри Черний мимо Киев, посль же при 
Ользь. 

Поляномь живущимь особь, якоже ркохомь, сущии оть 
рода Слов'вньска, и наркошася Поляне, а Деревляне оть Словень 
же, и нарекошася Древляне; Радимичи бо и Вятичи оть Ляхов». 
Бяста бо два брата в Лясьхь, Радимт, а другьй Вяток», и при: 
шедша сьдоста, Радимь на Сьжю, и прозвашася Радимичи, 
а Вятко сьде своймь родомь по Оць, оть него прозвашася 
Вятичи. Й живяху в мирь Поляне, и Древляне, и Северо, и 
Радимичи, и Вятичи, и Хорвати. Дульби же живяху по Бугу, 
кде ньнв Вольняне, а Улутичи, Тиверци сьдяху по Бугу и по 
Днепру, и присбдяху кь Дунаєви; и бь множ |с|тво их», сьдяху 
бо по Бугу и по Днепру оли до моря, и суть городи ихь и до сего 
дне, да то ся зовяху оть Грькь Великая Скуфь. 

Имбяхуть бо обьчая своя, и законь отець своихь и предания 
кождо своя норов». Поляне бо своихь отец обьчай имяху тихь и 
кротокь, и стьідівнье кь снохам'ь своим и кь сестрам'ь, и кь матеремь 
свонм'ь, и снохь кь свекровам»ь своим» и кь діверем'» велико 
стьдінье имуще; и брачньни обьчаи |и| мбаху: не хожаше женихь 
по невісту, но привожаху вечерт, а заутра приношаху что на ней 
вдадуче. А Деревляни живяху звірьскьмь образомь, жівуще 
скотьскь: и убиваху другь друга, ядуще все нечисто, и браченья 
в нихь не бьша, но умькаху у водь дьвица. А Радимичи, и 
Вятичи, и Северо одинь обьчай имяху: живяху в льсь, якоже 
всякьй звьрь, ядуще все нечисто, и срамословье в них» предь 
отци и предь снохами; и бьраци не биваху в нихь, но 

игрища межю сель. ИЙ схожахуся на игрища, на і 


і обри, що воювали проти царя Траклія і і ледве не полонили 
його; ці ж обри воювали проти словін, і пригнітили дулібів, 
теж словінів, і насилля чинили над жінками дулібськими: 
якщо треба поїхати обрину, то не давав впрягти ні коня, 
ні вола, а велів впрягти три, або чотири, або й п'ять жінок 
у телігу і везти обрина; і так мучили дулібів. Були обри 
тілом великі, а умом горді, і винищив їх бог, і померли 
всі, і не залишилося жодного обрина; і є на Русі донині 
прислів'я: «погибоша аки обри», і нема ні племені їхнього, 
ні наслідника. Після них прийшли печеніги, а потім ішли 
повз Київ угри чорні, але то вже: пізніше, за Олега. 

Поляни ж, як говорилось, жили осібно, належали до 
словінського роду і назвалися поляни. А деревляни також 
словени і назвалися древлянами. Радимичі ж і вятичі -- 
від ляхів. Було у ляхів два брати -- Радим, а другий Вяток. 
І прийшли і сіли: Радим на Сожі, і від нього прозвалися 
радимичі, а Вятко сів зі своїм родом по Оці, від нього 
і прозвалися в'ятичі. Ї жили в мирі поляни, і древляни, 
і сіверо, і радимичі, і в'ятичі, і хорвати. Дуліби жили по 
Бузі, де нині волиняни, а улутичі, тіверці сиділи по Бузі 
і по Дніпру і присидять до Дунаю, і було без ліку їх, сиділи- 
бо по Бузі і по Дніпру аж до моря, і є города їхні і до 
сьогодні. Край той греки називають Велика Скуф.. 

Всі мають звичаї свої, і батьківські закони, і перекази, 
кожен норов свій. Поляни своїх батьків обичаї мають, тихі 
й покірливі, і стидливість до снох своїх, і до сестер, і до 
матерів своїх. І снохи до свекрів і діверів своїх велику 
стидливість виявляють. І брачні обичаї мають: не ходить 
жених по невісту, а приводять її ввечері, а наступного 
дня приносять, що за нею дадуть. А деревляни жили по- 
звіриному, жили по-скотськи: і убивали один другого, їли 
все нечисте, і брачення у них не бувало, а умикали дівиць 
біля води. А радимичі, і в'ятичі, і сіверо один обичай мали: 
жили в лісі, як всякий звір, Їли все нечисте, і соромослі- 
в'я в них при батьках і при снохах. І брачення у них не бу- 
вало, а ігрища між селами. І сходилися на ігрища, на 


20/91 


плясанья и на вся біБсовьскья пісни, и ту умьикаху жень собь, 
с нею же кто свБщевашеся; имяхуть же по двь и по три жень. 
И аще кто умряше, творяху трьзну надь нимь, и по сем» творяху 
кладу велику, и вьзложать на кладу мертвбца, и сьжигаху, и по 
семь сьбравше кости, вложаху в» ссудь маль и поставляху на 
столи на путехь, иже творять Вятичи и ньніь. Си же обьчай 
творяху и Кривічи и прочии поганни, не ввдуще закона Божна, 
но творяху сами себь закон». 

Глаголеть Георгий в літописьць: ибо комуждо язьку овЬмь 
законь исписань есть, другьімь же обьчая; зане безаконньмь 
отечьствиємь мнится. Оть нихь же п'ьрьвоє Сирий, живущиин 
на конбць земля, законь имуть отець свойихь и обьчая: не 
любодбяти, ни првлюбодебяти, ни красти, ни клеветати, ли уби- 
ти, ли зло дбяти всема отьинудь. Законь же Иуктиріян», гла- 
големин Взрахманб и островичи, иже оть прадьдь показаньемь 
и благочестьемь, мясь не ядуще, ни вина пьюще, ни блуда 
творяще, ни какоя же злобь творяще, страха ради многа. Ибо 
явь таче прилежащимь к нимь Йндомь, убистводЬйца, 
сквьрнотворящии, гніЬвливи паче естьства; вьнутреньйший 
же странь ихь человькь ядуще, и страньствующихь убиваху, 
паче же ядять яко иси. Етерь же законь ХалдБемь и Вавило- 
няномь: матери пойимати и сь братними чадь блудь діяти, 
и убивати; всяко бестудьное дбяние яко дЬтелье мнятся дьюще, 
любо аще и далече странь своея будуть. Инь же законь Ги- 
лиом»: жень у нихь орють, и хоромь зижють, и мужхескья діла 
творять, но и любь творить елико хощеть, не вьздвржаємь оть 
мужий своихь отинудь, ни зазрять, в нихь же суть и хоробрья 
жень, ловити звврь крількь; владвють жень мужьми своими 
и вьдобьляють-ими. Вь Вританий же многи мужи сь единою 
женою сплять, такоже и многья жень сь единьмь мужемь 
похотьствують, и безаконьная закон отець творять независтьно, 

и невьздьржанно. ; 
Амазоняни же мужа не имуть, 
акь-скоть бесловесньій, 
но единою лЬтомь к вешнимь 
днем» озЬмьствени 


танцювання, і на всі бісівські пісні, і тут умикали собі 
жінок, хто з якою зговориться; мали ж по дві і по три жони. 
А коли хто помирав, творили над ним тризну, опісля робили 
вогнище велике, і клали на вогнище померлого |в коло- 
. дір -- і спалювали. Потім збирали кості, вкладали в не- 
великий сосуд і виставляли на стовпі на путях, як то 
роблять в'ятичі і зараз. 

Такого ж звичаю дотримувались і кривичі та інші поганії, 
що не відали закону божого, а самі творили для себе закон. 

Говорить Георгій |Амартол| у літописці: «Бо кожному 
народу є спільний писаний закон, а другому -- обичаї, що 
вважається беззаконним батьківським заповітом. Серед 
таких найперші сірійці, що живуть край світу; закон при- 
йняли, батьками даний, і обичаї: не любодіяти, не чинити 
перелюб, не красти, не обмовляти, чи убивати, чи, взагалі, 
творити будь-яке зло. Закон же у іуктиріан, яких ще нази- 
вають врахманами і островитами, від прадідів за приклад 
і благочестя взятий, під страхом великим не Їсти м'яса, 
не пити вина, блуду не творити і ніякої злоби. А у сусідніх 
з ними індусів діється так: убивають, скверну творять, 
гнівливі понад міру, у глибині їхньої країни людей їдять, 
і подорожніх убивають, а найбільше їдять, як пси. Якийсь 
закон у халдеїв і вавілонян: з матерями одружуються, 
і з дітьми братів блуд чинять, і убивають; будь-яке соро- 
мітне діло вважають за доброчесне і творять його навіть 
перебуваючи далеко від своєї країни. Інший закон у гіліом: 
жінки у них орють, і хороми зводять, і мужські справи 
вершать, але і коханню віддаються досхочу, не стримувані 
ніскільки чоловіками своїми, і не соромляться їх, жінки 
в них хоробрі, здатні ловити звірів; владарюють жінки 
над своїми чоловіками і правлять ними. У Вританії ж ба- 
гато чоловіків сплять із однією жінкою, а також буває, що 
кілька жінок з одним чоловіком насолоджуються, і без- 
законний закон батьків творять без осуду і спину. Амазон- 
ки ж чоловіків не мають, подібно скотам безсловесним, 
але один раз у рік, весняного дня виходять із своєї 


29/93 


будуть, и сьчитаються сь окрьстньми мужи, 

"яко нькоторое им'ь торжество и велико 
празднество время ть |м'| мнять, отьнихь заченшимг в 
чревв, и пакь разбьгнутся отсюду вси. Вь время 
же хотящимт» родити, аще родится отроча, погубять 
и, аще ли дЬвическь поль, то вьздоять и прильжино и 
вьспитають. Якоже се и ньніь при нась Половци 
законь дьржать отець свойхь, кровь проливати, 
а хвалящеся о семь, и ядуще мертвечину и всю 
нечистоту, хомакь и сусоль, и поимають мачехь 
своя и ятрови, и инь обьчая отець свойхь. Но ми 
же християне, елико земль, иже вврують в» святую 
Троицю, и вь едино крещение, и в» едину веру, за- 
конь имамь одинь, елико в Христа крвотиломься, 
и вь Христа облекохомся. 

По сихь же літехь, по.смерти братья сея, бьшша 
обидими Деревлянь и иньми околньми, и найдоша 
я Козаре, сьдящая в лЬьсьсхь на горахь, и ркоша 
Козарь: «платите намь дань». Задумавше же По- 
ляне и вдаша оть дьма мечь, и несоша Козарь кь 
князю своему и кь старьйшинам» своимь, и рьЬша : 
сим: «се нальзохом» дань нову». Они же рьша им»: 
«откуду»? Они же рьша имь: «в льсь на горахь, 
надь рькою Дніпрьскою». Оні же ркоша: «что суть 
вдаль»? Они же показаша мечь. И рьша старць 
Козарстии: «не добра дань, княже! мь доискахомся 
оружьемь одиноя странь, рькше саблями, а сихь 
оружье обоюдуостро, рекше мечи; си имуть имати 
и на нась дань и на инБхь странахь». Се же 
сьбьісться все; не оть своея воля ркоша, но оть 

Божия изволЬнья. 


землі і злучаються з чоловіками навколишніх місць і вва- 
жають той час урочистим і великим святом. Коли ж відчу- 
ють в утробі зачаття, розбігаються звідти всі. Коли при- 
ходить час родити і народжується отроча, гублять його, 
.а якщо дівчинка, то вигодують її старанно і виховають». 

Так само і зараз, при нас, половці тримаються батьків- 
ських законів; кров проливають, ще й хваляться цим, 
їдять мертвеччину і всіляку нечистоту, хом'яків і сусолів, 
і одружуються із своїми мачухами та ятрівками, і інші 
обичаї батьків своїх |сповняють). Але ж ми християни, 
скільки земель, що вірують у святу Трійцю, і в єдине хре- 
щення, і в єдину віру, закон маємо один, оскільки у Христа 
хрестимося, і в Христа одяглися. 

По цих же роках, після смерті братів отих, 
Зазнали утисків |поляни) від деревлян 
І інших навколишніх |народів). 
І найшли на них козари, де в лісах на горах сиділи, 
І рекли козари: «Платіте нам дань». 
І порадилися поляни, 
І дали від диму меч, 
І понесли козари своєму князю 
І до старійшин своїх 
І вістять їм: «Це добули нову дань». 
Вони ж кажуть Їм: «Звідки?» 
Вони ж відповіли Їм: «Їз лісу на горах, 
Що над рікою Дніпрською». 
Вони ж питають: «І що дали?» 
Вони ж показали меч. 
І сказали старці козарськії: 
«Недобра дань, княже! 
Ми добули їх зброєю однобічною, кажемо -- шаблею, 
А в них оружжя на два боки гостре, зветься мечі. 
Ці будуть і з нас данину брати, 
І з інших країн». 
І збулося все це, бо не з власної волі говорили, 

а з божого повеління. 


24/25 


Яко и при Фараонь, цари Егупетьстемь, егда приведоша 
Моисья предь Фараона, и ркоша старци Фараони: сий 
хощеть смирить область Егупетську, якоже и бьсть. По- 
гьбоша Егуптянь оть Моисбя, а пврвБбе бьша работающе 
имь, тако и си пЬьрвбе владЬьша, а посльдь самЬми 
владьють. Якоже и бьсть: володьють бо Козарь Русьтий 
князи и до днешняго дне. 

В льто 6360, индикта 15, наченшю Михайлу царьство- 
вати, начася прозьвати Руская земля. О сем» бо увбБда- 
хом, яко при сем»ь цари приходиша Русь на Царьградь, 
якоже пишеть в льтописаний ГрЬцком»; тьмьже и отсель 
почнемь и числа положим»: яко оть Адама до потопа 
льть 2242; а оть потопа до Аврама літь 1082; оть Аврама 
до исхожения Моисбева льть 430; оть исхожения Мои- 
сьева до Давида лЬьть 601; оть Давида и оть начала 
царства Соломоня до пл'іьнения Иерусалимова літь 448; 
оть пльнения до Александра літь 318; оть Александра 
до Христова Рождества льть 333; оть Христова Рожьства 
до Костянтина літь 318; оть Костянтина же до Михайла 
сего льть 542. Оть пірьваго льта Михайла сего до пврваго 
льта Олгова, Рускаго князя, ліьть 29; оть піБрваго лЬта 
Олгова, понельже сбде в Киев, до пврваго льта Игорева 
льть 31; оть пБрваго лЬьта Игорева до піЬрваго льта 
Святославля літь 33; оть пврваго льта Святославля до 
пірваго льта Ярополча льть 28; Ярополк» княжи літь 8; 
Володимерь княжи лбть 37. Ярославь княжи льЬть 40. 
Тьмьже оть смерти Святославля до смерти Ярославли 
льть 85; оть.смерти Ярославли до смерти Ярополчи лЬть 
60. Но мь на предлежащее в»ьз»ьвратимся и скажемь, что 
ся удбяло в ліьта си; якоже преже почали бяхомь перибю 
льто Михайла, и по ряду положим'гь числа. 

В льто 6361-е. В льто 6362-е. В льто 6363-е. В льто 
6364-е. В літо 6365-е. 

В льто 6366-е. Михайль царь изьде с вой берегом» и 
моремь на Больгарь; Болгар|ь| же увидьвьши, не 

могоша противу, креститися просиша 


Так було і за фараона, царя єгупетського, коли при- 
вели Мойсія перед фараона, і сказали старці фараонови: 
«Цей. хоче смирити землю Єгупетську», так і сталося. 
Загинули єгуптяни від Мойсія, а ті перш робили на них, 
так і ці спершу владарювали, а потім ними самими воло- 
діють. Так і є: володіють козарами руськії князі і до 
сьогоднішнього дня. 

В літо 6360 |852), індикта 15, коли почав царювати 
. Михайло, почала прозиватися Руська земля. Про це дові- 

далися ми з грецького літопису, в якому сказано, що при 
цьому царі Русь приходила на Цареград; так от від цієї 
дати почнемо і відлік зробимо: як від Адама до потопу літ 
2242; а від потопу до Аврама літ 1082, від Аврама до від- 
ходу Мойсієва літ 430, од відходу Мойсієва до Давида 
літ 601, від Давида і від початку царювання Соломона 
до полону Ієрусалима літ 448, од полону до Александра 
ГМакедонського| літ 318, од Александра до різдва Хри- 
стового літ 333, од різдва Христового до Костянтина літ 
318, од Костянтина ж до Михайла цього літ 542. Од пер- 
шого літа Михайла цього до першого літа Ольгова, ру- 
ського князя, літ 29; од першого літа Ольгова, з того часу, 
як сів у Києві, до першого літа Ігоревого літ 31; од першого 
літа Ігоревого до першого літа Святославового літ 33, 
од першого літа Святославового до першого літа Яропол- 
кового літ 28; Ярополк княжив 8 літ; Володимир княжив 
літ 37. Ярослав княжив літ 40. Таким чином, од смерті 
Святослава до смерті Ярослава літ 85; од смерті Ярослава 
до смерті Ярополка літ 60. Та ми повернемося до початку 
ї скажемо, що діялося в літа ці, як уже раніше поча- 
ли були з першого літа Михайла, і вряд покладемо 
числа. ; 

В літо 6361 |853). В літо 6362 |854). В літо 6363 |855). 
В літо 6364 |856). В літо 6365 |857|. 

В літо 6366 |858). Цар Михайло пішов з воями бере- 
гом і морем на болгар; болгари ж побачили, що не змо- 
жуть чинити опір, попросили похрестити |їх і обіцяли| 


26/97 


«покорятися Грькомь. Царь же крести князя ихь 
"в боярн вся, и мирь сьтвори сь Болгарь. 

Вь льто 6367. Имаху дань Варязи приходяще 
изь заморья на Чюди и на Словінехь, и на Мвряхь 
и на Всьхь |и на| Кривичахт»; а Козаре имахуть на 
Полянехь, и на Сфверехь, и на Вятичихь, имаху по 
бьль и вьвериць тако оть дьма. 

В льто 6368. 

В льто 6369. 

В льто 6370. И изгнаша Варягь за море, и не 
даша имь дани, и почаша сами в собі володіти; 
и не бБ в нихь правдь, и вьста род» на родь, и бь- 
ша усобиць в нихь, и воевати сами на ся почаша. 
И ркоша: «поищемг сами в собі князя, иже бь воло- 
дьль нами и рядиль по ряду, по праву». Идоша 
за море к Варягомь к Руси, - сіце бо звахуть ть 
Варягь Русь, яко се друзий зовутся Свее, друзии : 
же Урмани, Аньгляне, инии Готе,-- тако и си. Ркоша 
Русь Чюдь, Словень, Кривичи и Всь: «земля наша 
велика и обилна, а наряда вь ней нЬть; да поидете 
княжить и володБть нами». И изьбрашася трие 
брата с родь своими, и пояша по собь всю Русь, 
и придоша кь Словбном'» пьрвбве и срубиша городь 
Ладогу, и сьде старвйший в Ладозь Рюрик», а 
другий Синеусь на Бевльозерь, а третьй Труворь 
вь Изборьсць. И оть тьхь Варягь прозвася Руская . 

земля. По дьвою же льту умре Синеусь 


покорятися грекам. Цар же похрестив князів їхніх і всіх 
бояр і мир уклав з болгарами. 

В літо 6367 |859). Із замор'я прийшли варяги і брали 
данину на Чуді, і на Словінах, і на Мері, і на Весі, Ці на) 
Кривичах; а козари брали на Полянах, і на Сіверах, і на 
В'ятичах, брали по білі і вівериці від диму. 

В літо 6368 |860). В літо 6369 |861). 

В літо 6370-го |862). 

Ї прогнали варягів за море, 

І не дали Їм дані, 

І почали самі в себе володіти; 
"І не було в них правди, 

І повстав рід на рід, 

І були усобиці в них, 

І самі між собою воювати почали. 

І сказали: «Пошукаємо самі в себе князя, 

І щоб володів нами, 

І суди по ряду, по праву». 

І пішли за море до варягів, до русі, 

І звалися-бо ті варяги русь. 

Інші так само зовуться свеї, 

Інші -- урмани, аньгляне, 

Інші -- готи,- от так і ці |прозивалися русь). 
І сказали русь, чудь, словени, кривичі і весь: 
«Земля наша велика і багата, 

А наряду нема в ній; 

Ідіть княжити |. володіти нами». 

І зібралися три брати з родами своїми, 

І взяли з собою всю русь, 

І прийшли найперше до словінів, 

І поставили город Ладогу, 

І сів найстарший, Рюрик, в Ладозі, 

А другий, Синеус,-- на Біліозері, 

А третій, Трувор,-- в Ізборську. 

І од тих варягів прозвалась земля Руською. 
І як минуло два роки, помер Синеус 


28/99 


и брать его 
Труворь, и прия Рюрикь власть всю одинь; и 
пришедь кь Ильмерю и сруби городь надь Волхо- 
вомь, и прозваша и Нов»городь, и сЬде ту княжа : 
и раздая мужем' своим" волости, и городь рубати, 
овому Польтескь, овому Ростовь, другому Бьлоозе- 
ро. Й по тьмь городомь суть находниць Варязи;; 
пьрвий населниць в Новівгородь Словень, и в 
Полотьскь Кривичи, Ростов Меряне, на Бвльозерь 
Весь, Муромь Мурома, и тьми всьми обладаше 
Рюрик». Й бяста у него два мужа, не племени его, 
Асколдь и Дирдь, по боярина, и та испросистася 
кь Царюграду с родом'ь своим. поидоста по Дьнеп- 
ру, идучи мимо, и узрьста на горь городокь и 
вьспрошаста, ркуще: «чий се городь»? Они же 
ркоша: «била суть три братья, Кий, Щек», Хоривь, 
иже сдьлаша город сий, и изьгьбоша, а мь сьдимь 
родь ихь и платимь дань Козаромь. Асколдь же 
и Дирь остаста вь городів семь, и многь Варягь 
сьвокуписта; и начаста владьти Польскою землею. 
Рюрику же княжящю в Новігородф. 

Льто 6371. Льто 6372. Льто 6373. 

Літо 6374. Иде Асколдь и Дирь на Грькн, и 
и приде в» 14 льто Михайла царя. Царю же отшедь- 
шю на Агарянь, и дошедшю ему Черное рькь, вьсть 
епархь посла ему, яко Русь идеть на Царьградь;:. 


І брат його Трувор, 
І прийняв Рюрик всю владу один; 
І прийшов до Ільмера, 
І поставив город над Волховом, 
І назвав його Новгород, 
Г сів тут княжити, 
І роздавав мужам своїм волості, 
І роредя ставив, тому -- Полтеск, тому Ростов, 
. другому -- Білоозеро. 
І в тих тородах варяги були нахідники, 
А перші посельці в Новігороді -- словени. 
А в Полоцьку -- кривичі, в Ростові -- меряни, 
на Біліозері -- весь, на Муромі -- мурома, 
І всіма ними володів Рюрик. 
І було у нього двоє мужів, не його племені, 
Але бояри -- Аскольд і Дір. 
І. відпросилися вони до Цареграда з родом своїм. 
І пішли по Дніпру, 
І, йдучи мимо, уздріли на горі городок 
І запитали, кажучи: «Чий се город?» 
І відповіли вони: «Було три брати, Кий, Щек, Хорив, 
І поставили вони город цей, 
І згинули. А ми роду їхнього, сидимо тут 
І платимо данину козарам». 
І осталися Аскольд і Дір в городі цьому, 
І багато варягів зібрали 
І почали володіти польською землею. 
А Рюрик княжив у Новігороді. 
Літо 6371 |863|. Літо 6372 |864). Літо 6373 |865). 
Літо 6374 |866). 
Ходили Аскольд і Дір на греків 
І прийшли в 14-те літо Михайла царя, 
Цар же ходив на агарян 
І дійшов уже був до Чорної ріки, 
І послав єпарх йому вість, 
Що йде Русь на Цареград 


30/31 


и воротися царь. Си же внутрь Суда вшедьше, много 
убийство християном» створиша, и вь двою сту ко- 
раблий Царьградь оступиша. Царь же одва в го- 
родь вниде, и с патриарьхомь Фотиемь кь сущий 
церкви святий Богородици Вьлахерньхь всю нощь 
молитву створиша, такоже божественую ризу святьйя 
Богородица с пьсьньми изнесьше, в рьку омочиша. 
Тишинь сущи, и морю укротившюся, абье буря свь- 
тром" вьста, и волнам' великьм'ь вьставшимгь засобь, 
и безьбожньхт Руси корабля смяте; и кь берегу при- 
вврже, и изби я, яко малу ихь оть таковья бБдь: 
избьити и вьсвояси взьзвратишася. 

В льто 6375. 

В льто 6376. Поча царствовати Василий. 

В льто 6377. Крьщена бьсть вся земля Болгарь- 
ская. 

В льто 6378. В льто 6379. В льто 6380. В льто 
6381. В льто 6382. В льто 6383. В льто 6384. В 
льто 6385. В льто 6386. 

В льто 6387. Умьршю же Рюрикови, предасть кня- 
жение свое Олгови, оть рода ему суща, в»давт ему на 
руць сьна своего Игоря; бяще бо молодь велми. 

В льто 6388. В льто 6389. 

В льто 6390. Поиде Олгь, поем» вой свой многь, 
Варягь, Чюдь, Словьньи, Мерю, Весь, Кривичи, 
|к приде кь Смоленску и с Кривичи| и прия городь 
Смольнескь, и посади в немь мужхье свой. Оттуда 

поиде внизь, и прищед»ь взя Любечь, 


І повернувся цар. 
І ввійшли ці в середину Суда, 
І багато християн перебили 
І двомастами кораблів Цареград обступили. 
Цар же ледве у город ввійшов 
Із патріархом Фотієм в тамтешній церкві святої 
Богородиці Влахерніх 
Усю ніч молитву творили. 
"А ще божественну ризу святої Богородиці 
Із піснями винесли 
І в ріці омочили. 
Тиша була, і море спокійне. 
Раптом буря із вітром знялася, 
І знову й знову вали великі котила, 
І безбожних русів кораблі розметала, 
І до берега прибила, 
І потрощила, що мало їх такої біди уникло 
І додому повернулося. 
В літо 6375 |867). 
В літо 6376 |868|. Почав царювати Василій. 
В літо 6377 |869). Охрещена була вся земля Болгарська 
В літо 6378 (870). В літо 6379 |871). В літо 6380 |872). 
В літо 6381 |873). В літо 6382 |874). В літо 6383 |875|. 
В літо 6384 |876)|. В літо 6385 |877|. В літо 6386 |878|. 
В літо 6387 (879). Помер Рюрик і передав княжіння своє 
Олегові, із свого роду, і віддав йому на руки сина свого 
Ігоря, бо вельми малий був. 
В літо 6388 |880). В літо 6389 |881). 
В літо 6390 |882|. 
І пішов Олег, взявши воїв своїх багато -- 
Варягів, чудь, словін, мерю, весь, кривичів, 
І прийшов до Смоленська з кривичами, 
І взяв город Смоленськ, 
І посадив у ньому мужа свого. 
І звідти пішов вниз, 
І, прийшовши, взяв Любеч, 


РАНИ 32/33 


и посади мужь 
свой. ИЙ придоста кь горамь Киевьскьмь, и увидЬь 
Олгь, яко Осколдь и Дирь княжита, и похорони 
вой вь лодьяхь, а другья назади остави, а самь 
приде нося Игоря молода. И приступль под Угорь- 
ское, похоронивь вой свой, и посла кь Асколду 
и Диру, глаголя: «яко гостьс есмь, идем» в» Грькь 
оть Олга и оть Игоря княжичича; да приєдета к 
роду своему к нам». Асколдь же и Дир- придоста; 
и вьскакаша вси из лодбй, и рече Олгь кь Асколдови 
и Дирови: «вь ни князя, ни роду княжя, ногазь 
есмь роду княжа», и вьнесоша ИМгоря, «а сь сьнь 
Рюриковь». ИЙ убиша Асколда и Дира, и несоша 
на гору, еже ся ньнбф зоветь Угорьское, |идеже 
ньнь| Олминь дворь; на той могиль поставиль 
Олма церковь святаго Николь; а Дирова могила 
за святою Ориною. И сЬвде Олегь княжа в Киеві, 
и рече Олегь: «се буди мати городомь Рускьмть». 
И бьша у него Словіни и Варязи, и прочим прозва- 
шася Русью. Се же Олегь нача городь ставить; 
и устави дани Словіномт-, и Кривичем», и Мерямь; 
и устави Варягомь дань даяти оть Новагорода 
300 гривень на літо, мира діля, еже до смерти 
Ярославли даяше Варягом»ь. 

В ліьто 6391. Поча Олегь воевати на Древляніі, 
и примучивг» я, поча на нихь дань имать по черьнь 
кунь. 

В ліьто 6392. Іде Олегь на Сбввярь, и побьди 
Сьверь, и вьзложи на нихь дань легьку, и не дасть 

имь Козаромь дани лі 


І посадив у ньому мужа свого. 

І прийшов до гір Київських, 

І побачив Олег, що Аскольд і Дір княжать, 

І заховав воїв у лодіях, 

А інших позаду залишив, 

А сам пішов, несучи Ігоря малого, 

І підійшов під Угорське 

П тут| заховав воїв своїх, 

Г послав до Аскольда і Діра, кажучи: 

«Купці ми, ідемо до греків від Ольга 

Ї від Ігоря-княжича; 

Приходьте до роду свого, до нас». 

Аскольд же і Дір прийшли. 

І вискочили всі із лодій, 

І рече Ольг до Аскольда і Діра: 

«Не князі ви і не княжого роду, 

Але я княжого роду». 

І виніс Ігоря: «А це син Рюриків». 

І убили Аскольда і Діра, 

І віднесли на гору, що й нині зветься Угорське 

І де тепер Ольмин двір. 

І на. тій могилі поставив Ольма церкву 
святого Миколи, 

А Дірова могила за святою Ориною. 

І сів Олег, княжучи в Києві, 

І рече Олег: «Се буде мати городам руським». 

І були у нього словіни і варяги. 

І інші, що прозвалися руссю. 

Це ж Олег почав городи ставить, і встановив данину 
словінам, і кривичам, і мерям, і встановив варягам давати 
данину од Новагорода триста гривен на літо ради миру, 
яку і давали варягам аж до смерті Ярослава. 

В літо 6391 |883). Почав Олег воювать проти древлян, 
і підкорив їх, і почав з них данину брати по чорній куні. 

В літо 6392 (884). Ходив Олег проти сівери, і переміг 
сіверів, і наклав на них данину легку, і не дозволив їм дані 


ож 34/35 


даяти, рекь: «азь им» противень, а вам»ь нечему». 

В льто 6393. Посла Олегь к Радимичемт», ркя: 
«кому дань даете?» они же рьша: «Козаромт». И рече 
имь Олегь: «не давайте Козаромь, но мнь давайте», 
и вдаша Олгови по щелягу, якоже и Козаромь 
даяху. Й бь обладая Олегь Деревлянь, Полянми, 
Радимичи, а со Уличи и Тиверьци имбяше рать. 

В льто 6394. 

В льто 6395. Леонь царствова, сьнь Васильев», 
иже и Левь прозвася, и брать его Александр», 
иже царьствоваша леіть 26. 

В льто 6396. В льто 6397. В льто 6398. В літо 6399 

В льто 6400. В літо 6401. В льто 6402. В льто 6403. 

В льто 6404. В льто 6405. 

В льто 6406. Ідоша Угре мимо Киевт горою, еже ся 
зоветь ньнь Угорьское, и пришедше кь Днеьпру, 
сташа вежами; бвьша бо ходяще яко и Половци. 
И пришедше оть вьстока и устремишася чересь . 
горь великья, иже прозвашася горь Угорьскьтя, и 
почаша воевати на живущая ту. Сьдяху бо ту преже 
Словене, и Волохове переяша землю Словенскую; 
посемь же Угре прогнаша Волохь, и насльдиша 
землю ту, и сьдоша сь Словеньми, покоривше я 
под» ся, и оттоль прозвася земля Угорьска. И начаша 
воевати Угре на Грькь, и пополониша землю Фрачь- 
скую и Македоньску доже и до Селуня, и начаша 
воевати на Мораву и на Чехь: бь бо единь язькь 

Словьньск»ь. 


давати козарам, і сказав: «Я ворог Їм, і вам нема чого 
Їданину їм платити) ». 

В літо 6393 |885|. Послав Олег до радимичів, питаючи: 
«Кому дань даєте?» Вони ж відповіли: «Козарам». І рече 
їм Олег: «Не давайте козарам, а мені давайте». І дали 
Ольгові по шелягу, як і козарам давали. І володів Олег 
деревлянами, полянами, радимичами, а з уличами і тівер- 
цями воював. 

В літо 6394 |886). 

В літо 6395 (887). Царював син Василів -- Леон, якого 
називали Левом, і брат його Александр, що царював літ 
двадцять шість. 

В літо 6396 |888). В літо 6397 |889). В літо 6398 (890). 
В літо 6399 |891). В літо 6400 |892). В літо 6401 |893|. 
В літо 6402 |894|. В літо 6403 |895). В літо 6404 |896). 
В літо 6405 |897). 

В літо 6406 |898). 

Ішли угри мимо Києва горою, що зоветься 

нині Угорське, 
І прийшли до Дніпра, 
І стали вежами, бо ходили так, як і половці, 
І прийшли зі сходу, 
І кинулись через гори великі, що прозвалися 
гори Угорськії, 
І почали воювати проти живущих там. 
Сиділи-бо тут раніше словени, 
І волохи захопили землю словенську, 
А потім угри прогнали волохів, 
І посіли землю ту, 
І сиділи із словенами, підкоривши їх собі, 
І відтоді прозвалася земля Угорська. 
І почали воювати угри з греками, 
І захопили землю Фрачську 
І Македонську -- аж до Селуня, 
І почали війну проти морави і чехів: 
Був-бо один народ словінський -- 


36/37 


Словьнь же свдяху по Дунаю, ихь же прияша Угре, и Мора- 
ва, и Чеси, и Ляховь, и Поляне, яже ньнф зовемая Русь. 
Симь пьрвв положень книгь Моравь, яже и прозвася гра- 
мота Словеньская, яже грамота е|сть) в Руси и в Болгарехь 
Дунайскьхт. : 

Словьномь бо живущимь крещеньмь и княземь ихь, Рос- 
тиславь, и Святополкь, и Коцель послаша кь царю Михайлу, 
глаголюще: «земля наша крещена, и пБсть в нась учитель, иже 
бь нась училь и казаль, н'протолковаль святья книгь; не 
разумвБемь бо ни Грьчьскому язьку, ни Латиньскому; ОНЬІ 
бо нь инако учать, а друзии инако; тьмьже не разумбем книж- 
наго разума, ни силь их; а послете нь учителя, иже могуть 
нь сказати книжная словеса и разумь ихь». Се сльшавь Ми- 
хайль царь, сьзьва философь вся, и сказа имть рьчи вси Сло- 
веньскьхь князь. Й ркоша философь: «есть мужь в Селуни, 
именемь Левь, и суть у него сьнове разумиви язьку Словеньску, 
и хьтра два сьна у него и философа». Се сльшав' царь, посла 
по ня в Селунь кь Лвови, глаголя: «пошли к нам» сьна своя 
Мефедья и Костянтина». Се сльшавь Лев», вьскоріЬ посла я, 
и придоста кь цареви, и рече има царь: «се прислалася ко мні 
Словеньская земля, просяще учителя себб, иже бьг могл-ь истол- 
ковати святья книгь; сего бо желають». И умолена бьста 
царемь, и послаша я вь Словіньскую землю кь Ростиславу, 
и Святополку, и Коцьлови. Сима же пришедьшима, начаста 
сьставляти писмена азьбуковная Словеньскь, и преложиста 
Апостоль и Еуангелие, и ради бьша СловБнь, яко сльшаша 
величья Божия свойимь язькомь. По семь же переложиста 
Псалтьрь и Октаикь, и прочая книгьі. Ніции же начаша хулити 
Словеньскья книгь, глаголіоще: «яко не достоить ни которому 
же язьку имбти абуковь свойхь, разьвь Еврен, и Грікь, и 
Латинь, по Пилатову писанию, еже на кресть Господни написа». 
Се же усльшав»ь папежь Римьскьй, похули тьхь, иже ропьщють 
на книгь: Слов'ньскья, рькя: «да ся исполнить книжноєе слово, 
яко вьсхвалять Бога вьси язици; другое же: вси вьзглаголють 

язьки различньми величья Божия, 
яко же дасть имь Святьй Духь 


Словіни ж сиділи по Дунаю, підкорені уграми, 
І морава, і чехи, і ляхове, 
І поляни, яких нині називають русь. 

З них мораві найперше було покладено книги, від того 
і грамота прозвалася словенською, від того грамота є 
в Русі, і в Болгарах Дунайських. 

Словіни-бо жили охрещені, і князі їхні, Ростислав, і Свя- 
тополк, і Коцел, послали до царя Михайла, кажучи: 
«Земля наша хрещена, і нема в нас учителя, щоб нас на- 
вчав, і наставляв, і протлумачив святі книги; бо не розу- 
міємо ні грецької мови, ні латинської, одні-бо нас по- 
одному вчать, а другі по-іншому, через те не розуміємо 
книжного розуму, ні їхньої сили. І пошліть нам учителя, 
що може нам розповісти про книжні слова і їхній розум». 

Це почувши, Михайло-цар скликав усіх філософів і пере- 
казав Їм слова словенських князів. І сказали філософи: 
«Є муж у Селуні на ймення Лев, і є у нього сини, що знають 
мову словенську, і мудрі два сини у нього і філософи». 
Почув це цар, послав за ними в Селунь до Лева, кажучи: 
«Пошли до нас синів своїх Мефодія і Костянтина». Почув 
це Лев і відразу послав їх. І прийшли до царя, і рече їм 
цар: «Це звернулася до мене словенська земля, просячи 
учителя собі, який би міг витлумачити святі книги, цього- 
бо бажають». І упросив їх цар, і послав їх у словінську 
землю до Ростислава, і Святополка, і Коцела. Оці прибулі 
почали складати письмена азбуковні словенські і пере- 
клали «Апостол» і «Євангеліє», і раді були словіни, що 
почули велич божу своєю мовою. Після цього переклали 
«Псалтир», і «Октоїх», і інші книги. Ниції почали хулити 
словенські книги, кажучи: «Недостойно жодному народу 
мати азбуку свою, окрім євреїв, і греків, і латинян, згідно 
Пілатового писання, що на хресті господньому написав». 
Почув про це папа римський і осудив тих, хто нарікав 
на книги словінські, кажучи: «Хай збудеться книжне 
слово, що восхвалять Бога всі народи». І друге: «Всі різ- 
ними мовами восхвалять велич божу, оскільки святий Дух 


38/39 


отвьщевати; да аще кто хулить Словеньскую грамоту, 
да будуть отлучени оть церкве, дондеже исправятся; 
ти бо суть волци, а не овць, яже достойть оть плодь 
познати я, и хранитися ихь. Ви же, чада Божия, по- 
слушайте учения и не отринете наказания церковнаго, 
якоже вьї наказаль Мефедий учитель вашь». Костяньтинь 
же вьзвратися вьспять, и иде учить Болгарьска язька, 
а Мефедий оста вь Моравіф. По семь же Коцель князь 
постави Мефедия епископа вь Паний, на мість святаго 
апостола Андроника, единого оть 70 ученика святаго 
апостола Павла. Мефедий же посади 2 попа борзописца 
велми, и преложи вся кьнигь исполнь оть Гріцька язька 
вь СловЬніскь шестью місяць, наченть оть марта, мвбсяца 
до двудесяту и 6 дний октября м'сяца. Окончавь же, 
достойную хвалу и славу Богу в»ьздасть, дающему таку 
благодать епископу Мефедью, настолнику Андроникову 
Тьмь же Словьньску язьку есть учитель Андроникь 
апостоль: Моравь бо доходиль и апостоль Павель и 
учил» ту; ту бо е |сть| Илурикь, егоже доходил»ь апостоль 
Павель, ту бо бяша Слов'ни пьрвбе. Тьмьже СловЬньску 
язьку учитель есть Павель, оть негоже язька и мі есме 
Русь: тьмже и нам» Руси учитель есть Павел» апостоль, по- 
неже учил»ь есть язьшкь Словінескь, и поставил'- есть епи- 
скопа и нам'встника по себь Андроника Словіньску язьку. 
А Слов'нескь язькь и Рускьй одинь; оть Варягь бо про- 
звашася Русью, а пврвбе бьша Слов'не; аще и Поляне 
звахуся, но Словіньская рьчь бь. Полянми же прозваша- 
ся, занеже в поль сьдяху; язькь Слов'ньскьій б5 им'ь единб. 

В льто 6407. В літо 6408. В льто 6409. 

В льто 6410. Леонь царь ная Угрь на Болгарь. Угре, же 
нашедше, всю землю Болгарьскую пльноваху; Семенвт же 
уввдавт», на Угрь вьзвратися, Угри противу поидоша й по- 
бьдиша Болгарьм, яко одьва Семеон» в» Дер»стер» убьжа. 

В льто 6411. Ігореви вьзрастьшю, и хожаше по ОлзЬ 
и слушаше его; и приведоша ему жену оть Плескова 

именемь Ольгу. 


дав Їм говорити. Якщо ж хтось хулить словенську грамоту, 
хай буде відлучений від церкви, доки не виправиться; бо то 
є вовки, а не вівці, їх належить за плодами пізнавати 
і берегтися їх. Ви ж, чада божії, послухайте учення і не 
отвергнете повчання церковного, як то вам заповів Мефо- 
дій, учитель ваш». Костянтин же повернувся назад і став 
навчати болгарської мови, а Мефодій залишився в Мораві. 
Потім же князь Коцел настановив Мефодія єпископом 
"в Панії, на місце святого апостола Андроника, одного із 
сімдесяти учнів святого апостола Павла. Мефодій же поса- 
див двох попів, хороших скорописців, і переклав повністю 
всі книги із грецької мови на словінську за шість місяців: 
почав у березні місяці і закінчив 26 дня жовтня місяця. 
По закінченню ж воздав достойну хвалу і славу Богові, 
що дав таку благодать єпископові Мефодію, настольнику 
Андроника. От тому учителем словінського народу є апо- 
стол Андроник. До Морави ж приходив і апостол Павло 
і навчав там; там-бо є Ілурик, до нього приходив апостол 
Павло, там-бо були словіни найперші. От тому учителем 
словінського народу є |апостол| Павло. Від того народу -- 
і ми, русь; от тому і нам, русі, є учителем апостол Павло, 
оскільки навчав народ словінський і настановив після 
себе словінському народові єпископа і намісника Андро- 
ника. А словінський народ і руський -- один. Від варя- 
гів-бо прозвалися руссю, а раніше були словіни; хоч 
і полянами називалися, але мова була словінська. Поля- 
нами прозвалися, оскільки в полі сиділи, а були одного 
народу словінського. 
В літо 6407 |899). В літо 6408 |900). В літо 6409 |901). 
В літо 6410 |902). Цар Леон найняв угрів проти болгар. 
Угри ж, напавши, всю землю болгарську полонили. Семен 
же, довідавшись, повернув на угрів, угри пішли супроти 
і перемогли болгар, так що Семеон ледве втік у Дерстер. 
В літо 6411 |903|. Ігор виріс і ходив після Олега |зби- 
рати данину|, і слухали його; і привели йому жону із Плес- 
кова на ймення Ольга. 


40/41 


В льто 6412. В льто 6413. В літо 6414. 

В льто 6415. Іде Олегь на Грькь, Игоря остаВи 
вь Киевь; поя же множьство Варягь, Словінь, и 
Чюди, и Кривичи, и Мерю, и Полянь, и Свверу, 
и Деревлянь, и Радимичи, и Хорвать, и Дульбь, 
и Тиверци, яже суть толковинь: си вси звахуться 
Великая Скуфь. Й сь сьми всеми поиде Олегь на 
коньх» и в корабльхь, и б числом» кораблий 2000. 
И приде кь Царюграду, и Грьци замкоша Судь, 
а городь затвориша. И вьліьзе Олегь на берегь,. 
и повель воемь изьволочити корабля на берегь, и 
повоева около города, и много убийство створи 
Грькомт, и полать многь разбиша, а црькви пожьего- 
ша; а ихьже имяху полоняникь, ОвЬьХь поськаху, 
другья же мучаху, инья же растрьляху, а другья 
вь море вметаша, и ина многа зла творяху Русь 
Грьком', елико же ратнии творять. Й повель Олегь 
воєм'ь своимт колеса изьділати и вьставити корабля 
на колеса; и бьівшіо покосну вьтру, успяша прь с 
поля, и идяше кь городу. Видьвше же Грьць, убо- 
яшася и ркоша, вьславше ко Ольгови: «не погубляй 
городь, имемься по дань, якоже хощеши». И стави 
Олегь вои, и винесоша ему брашна и вино, и не прия 

его; 6Б бо устроено сь отравою. 


В літо 6412 |904). В літо 6413 |905). В літо 6414 |9061, 
В літо 6415 |907). 
І пішов Олег на греків, 
Ігоря лишивши в Києві, 
І взяв безліч варягів, 
І словін, 
І чуді, і кривичів, і мері, і полян, 
І сіверів, і деревлян, і радимичів, і хорватів, 
І дулібів, і тіверців, що є толковини в князя, -- 
Ці всі звуться «Великая Скуф». 
І із цими усіма пішов Олег на конях 
І в кораблях, 
І було кораблів числом дві тисячі. 
І прийшов до Цареграда, 
І греки замкнули Суд, а город зачинили. 
І зійшов Олег на берег, 
І звелів воям ізволочити кораблі на берег, 
І звоював околиці города, 
І багато греків перебив, 
І численні палати розбив, 
А церкви попалив, 
А кого в полон захопили -- 
Одних порубали, других же замучили, 
Інших же розстріляли, а ще інших в море пометали. 
І різного зла багато Русь грекам наробила, 
Як то завжди ратнії роблять. 
І звелів Олег воям своїм колеса поробити 
І поставити кораблі на колеса. 
І, маючи попутний вітер, напнули паруси 
І пішли по полю на город. 
Побачили ж це:-греки і злякалися, 
І рекли, пославши до Олега: 
«Не погубляй город, зберемо данину, яку захочеш». 
І зупинив Олег воїв, 
І винесли йому їжу і вино, 
І не прийняв його, бо було заправлене отрутою. 


42/43 


И убояшася Грьць и 
ркоша: «ність се Олегь, но святьй Дмитрий, послань 
на нь: оть Бога». Й заповвда Олегь дань даяти на 
2000 кораблий, по 12 гривнь на человька, а в корабли 
по 40 мужь; и яшася Греци по се, и почаша Гріци 
мира просити, дабь не воеваль Грьцькой земли. 
Олегь же, мало отступивть оть города, нача мир» тво- 
рити сь царема Грьцькьма, сь Леономь и сь Алек- 
сандромь, посла к нима в городь Карла, Фарлофа, 
Велмуда, Рулава и Стьмида, глаголя: «имете ми 
ся по дань». Й ркоша Грьць: «чего хочете, ий дамі 
ти». Й заповвда Олегь дати воем» на 2000 кораб- 
лий, по дввнатьцать гривні на ключь, и потом да- 
яти угладь на Рускіе городь: п'ьрвое на Кіевь, таже 
и на Черниговь, и на Переяславьль, и на Польтескь, 
и на Ростовь, и на Любечь, и на прочая городь; 
по тьмь бо городомь сьдяху князья подь Ольгомь 
суще: «да приходять Русь, хльбное емлють, елико 
хотять; а иже придуть гостье, да емлють мьсячину 
на 6 мьсяць, и хльбь, и вино, и мяса, и рьібьк, и ово- 
щем», и да творять им» мовь, елико хотять; и пой- 
ду|ть| же Русь домови, да емлють у царя вашего на 
путь брашно, и якоря, и ужища, и прь и елико надобб». 
И яшася Грьци, и ркоша царя и боярьство все: 


І злякалися греки і сказали. 
«Не Олег це, а святий Дмитрій, 
І посланий проти нас богом». 
І звелів Олег данину давати на дві тисячі 
кораблів 

І по дванадцять гривен на чоловіка, 
А в кораблі по сорок мужів, 
І погодились греки на це, 
І почали миру просити, аби не воював 

Грецької землі. 
І відійшов Олег недалеко від города, 
І почав мир творити з царями грецькими 
З Леоном і з Олександром. 
І послав до них в город Карла, Фарлофа, Вельмуда, Рулава 
І Стімида зі словами: «Платіть мені данину». 
І сказали греки: «Чого хочеш, те дамо тобі». 
І звелів Олег дати воям на дві тисячі кораблів 
По дванадцять гривен на весло 
І потім давати углади на руські города: 
Найперше на Київ, також на Чернігів, 

і на Переяслав, 
І на Полтеськ, і на Ростов, 
І на Любеч, і на інші города. 
По тих городах сидять князі, Олегу підвладні: 
«Хай приходять руси, хлібне беруть, скільки хочуть; 
А коли прийдуть гості, хай беруть місячне 
на шість місяців, 
І хліб, і вино, і м'яса, і риби, і овочів, 
І хай влаштовують Їм миття |в лазні), 
скільки захочуть. 

І коли руси повертатимуться додому, 
Хай беруть у цісаря вашого на дорогу хліб, 
І якорі, і ужища, і паруси,-- 
І скільки потрібно». 
І згодилися греки, 
І сказали царі і боярство все: 


44/45 


«аще прийдуть Русь бес купли, да не взимають м5- 
сячинь; да запрьтить князь людем'» своим», прихо- 
дящимь Руси зді, да не творять пакости в селЬьхь 
и вь странь нашей; приходящии Русь да витають 
у святаго Мамь, и послеть царство наше, да испи- 
шють имена их», и тогда возмуть м'сячное свое, пьр- 
вое оть города Киева, и пакь ис Чернигова, и Пере- 
яславля, и прочиий городи; и да входять в городь 
одіньми вороть), сь царевьмь мужемт, без» оружкя, 
мужьи 50, и да творять куплю, якоже имь надобь, не 
платяче мьта ни в чемьже». Царь же Леонь сь 
Олександром» мир'ь створиста сь Ольгом-, имьшеся 
по дань и роть заходивше межи собою, целовавше 
сами кресть, а Ольга водиша и мужий его на роту; по 
Рускому закону кляшася оружьемь своим», и Перу- 
ном'ь богом» своим», и Волосомь скотьимь богом», 
и утвердиша мир». И рече Олегь: «ишийте пре па- 
волочити Руси, а Слов'іьном»ь кропийнньня», и бьсть 
тако; и повБсиша щить! своя в» вратьх»ь, показающе 
побівду, и поиде оть Царяграда. И вьспяша Русь пре 
паволочитьт, а Словіне кропийннья, и раздра я 
вЬтрь; и ркоша Словен": «имем-ся своим тольсти- 
намь, не дань суть Словіьномь пре кропиийнья». 
И приде Олегь кь Киеву, неся золото, и паволокиь, 


«А коли прийдуть руси без товарів, 
Хай не збирають місячне. 
Хай заборонить князь людям своїм, 
Русі, що приходить сюди, чинити шкоду на селах 
І в країні нашій. 
Хай русь, що прибуває, вітають біля святого Мами, 
І, коли пришле |до них своїх людей| царство наше, 
Хай перепишуть імена їхні, 
І тоді візьмуть місячне своє, 
Першими ті, що від города Києва, 
Потім ті, що від Чернігова, і Переяслава, 
І інших городів. 
І хай входять у город одними ворітьми, 
Із царевим мужем, без оружжя, по п'ятдесят мужів. 
І хай торгують, скільки їм потрібно, 
Не сплачуючи ніякого мита». 
Царі Леон і Олександр уклали мир з Олегом, 
І зобов'язалися данину платити, 
І клятву взаємну давали: самі хрест цілували, 
А Олега- і мужів його водили на роту 
за руським законом: 
Клялися оружжям своїм, і богом своїм Перуном, 
І Волосом, богом скоту. 
І так утвердили мир. 
І рече Олег: «Пошийте русам паруси паволочитії, 
А словінам шовковії!» 
І було так. 
І повісили щити свої на воротях на знак перемоги. 
І пішли од Цареграда. 
І напнули руси паруси паволочитії, 
А словіни шовковії. 
І роздер їх вітер, 
І сказали словени: «Напнемо свої полотнянії, 
Раз не далися словінам паруси шовковії». 
І повернувся Олег до Києва, несучи золото 
і паволоки, 


46/47 


и овощи, и вина, и всяко узорочье и прозваша Ольга 
вБщий: бяху бо людие погани и нев'голось. 

В льто 6416. В льто 6417. В льто 6418. 

В льто 6419. Явися звізда велика на западь, копьй- 
ньм'ь образом». 

В льто 6420. Посла Олегь мужи своим построити мира 
и положити рядь межи Грькь и Русью; и посла глаголя 
равно другаго сввщания, бьіввшаго при тьхь же царихь 
Лва и Александра. 

«Мь оть рода Рускаго, Карль, Инегелдь, Фарлобфь, 
Веремудь, Рулавь, Гудь, Руалдь, Карнь, Фрелав'», 
Рюарь, Актеву, Труань, Лидульфость, Стемирь, иже 
послани оть Олга, великаго князя Рускаго, и оть всЬхь, 
иже суть подь рукою его, свЬтьльхь боярь, к вам», 
Львови и Александру и Костянтину, великьімь о Бозі 
самодьржьцемь, царемь Грьцкьмь, на удьржание и на 
извьщениє оть многьхь льть межю Християнь и Русью 
бьвшюю любовь похотьньемь нашихь князь и по по- 
вельнию, и оть всЬхь, иже суть подь рукою его сущихт». 
Руси. Наша сввтлость боле иньхь хотящихь же о БозБ 
удьржати и извьстити такую любовь, бьвшюю: межю 
Християнь и Русью, многаждь право судихомт, но точью 
простословесент, и писаниемь и клятвою твердою, кльнше- 
ся оружьемь своим, такую любовь извістити и утвьрдити 
по вьрь и по закону нашему. Суть, яко понеже мь ся 
имали о Божии вьрь и любви, главь таковья: По пвбрвому 
слову да умиримся с вами, Грькь, да любимь другь 
друга оть всея душа и изволінья, и не вдадимт», елико 
наше изволение бити оть сущихь подь рукою нашихь 
князь свБтльхь, никакому же сьблазну или винЬь; но 
потщимся, елико по сил, на схранение прочихг и вьсегда 
льть с вами, Грькь, исповБбданиемь и написаниемь сь 
іклятвою извьщаемую любовь непревратну и непостьжну. 

Такоже и вь, Гріци, да храните 
таку же любовь кь 


І овочі, і вина, і всіляке узороччя. 
І прозвали Олега -- віщий, бо люди були 

: ще поганами 
І невігласами. 

В літо 6416 |908). В літо 6417 |909). В літо 6418 (910). 

В літо 6419 |911). Велика списоподібна звізда була 
видна на заході. 

В літо 6420 |912). Послав Олег мужів своїх встановити 
мир і заключити договір між греками і руссю. І послав 
запропонувати основу другого договору |копію поперед- 
нього|, що був за тих же царів -- Лева і Александра. 

«Ми від роду руського -- Карли, Інегельд, Фарлоф, 
Веремуд, Рулав, Гуди, Руальд, Карн, Фрелав, Рюар, 
Актеву, Труан, Лідульфост, Стемир -- послані від Олега, 
великого князя руського, і від усіх світлих бояр, які під його 
рукою, до вас -- Лева, і Александра, і Костянтина, вели- 
ких у бозі самодержців, царів грецьких, -- на зміцнення 
і засвідчення багатолітньої любові між християнами і рус- 
сю за бажанням і з наказу наших князів і всіх, що під його 
рукою живуть на Русі. Наша світлість |князь| більше 
за інших бажає милістю божою зміцнити і скріпити таку 
любов, що була між християнами і руссю, многократно 
по праву судив, не тільки простослівно, а й на письмі, 
і клятвою твердою, бо клялися оружжям своїм,-- таку 
любов |хоче князь Олег| утвердити і скріпити згідно віри 
і закону нашого. 

Статті |договору|, якими себе зобов'язали по божій 
вірі і дружбі, суть такі: 

Насамперед хай настане мир з вами, греки, і будемо 
любить один другого від усієї душі і з доброї волі, і не дамо, 
оскільки це в нашій волі, вчинити сущим світлим князям 
під рукою нашою, жодного обману чи злочину, але будемо 
старатися, скільки сили нашої, зберігати з вами, греки, 
в наступні роки і завжди, непорушну і щиру любов, розка- 
зану, і на письмі записану, і клятвою засвідчену. Так само і 
ви, греки, зберігайте таку ж непорушну і щиру любов до 


48/49 


княземь же свЬтльмь нашимь Рускьмь и кь всЬмь, 
иже суть подь рукою світлаго князя нашего, несь- 
блазнену и непреложну всегда и вь вся літа. А о голо- 
вахь, иже ся ключють проказа, урядимся сице: Да ели- 
ко явіь будеть показаний явленьми, да им'ьють вБрнос 
о тацьхь явленни; а ему же начнуть не яти вЬрь, да 
не кленется часть та, иже ищеть неятью в'ірь; да ег- 
да кльнется по вБрь своєй, будеть казнь, якоже яви- 
тся сьгрьшенис о семь. Аще кто убисть, Крестьянина 
Русинь, или Христьянинь Русина, да умреть, идеже 
ащо створить убийство. Аще ли убьжить створивьй 
убийство, аще есть имовить, да часть его, сирічь 
иже его будеть по закону, да возметь ближний убье- 
наго; а нже на убившаго, да имібеть толціьмь же прибудеть 
по закону; аще ли есть неимовить створивьшй убойство 
и убьжавь, да дьржится тяжи, доньдеже обрящется, 
яко да умреть. Аще ли ударить мечемь или бьеть 
кацьмь любо сьсудомь, за то ударение или убьение 
да вдасть литрь 5 сребра по закону Рускому; аще ли 
будеть неимовить тако створивьй, да вдасть елико 
можеть и да соиметь сь себе и ть самьїйя портбі своя, В 
нихьже ходить, а опрочь да роть ходить своею вБрою, 
яко никакоже иному помощи ему, да пребьваєть тяжа 
оттолі не взискаєма о семь. Аще украдеть Русинь 
что любо у Крьстьянина, или пакь Христьянинь у Ру- 
сина, и ять будеть в том» чась тать, егда татьбу сьтво- 
рить, оть погубившаго что любо, аще приготовится, 
татьбу творяй и убиснь будеть: да не вьзьщется смерть 
его ни оть Христьянь, ни от Руси, но паче убо да 
вьзметь свое, иже будеть погубиль. И аще в»ьдасть 
руць украдьй, да ять будеть тьмь же, у негоже будеть 
украдено, и связань будсть, и отдасть то, еже см ство- 
рить, и створить триждьо о семь. Аще ли кто, или 
Русинь Хрьстьяну, или Хрістьянь Русину, мучения об- 
разом"» искусь творити и насилье яв, или в»зметь 


світлих князів наших руських і до всіх сущих під рукою 
світлого князя нашого завжди і на вічні часи. 

А про статті, що дотикаються можливого вчинення зло- 
чинів, домовимось так: як тільки будуть явно засвідчені 
провини, хай вони вважаються злочинами, що безперечно 
скоєні, а коли почнуть не йняти віри, хай не клянеться та 
сторона, що домагається не йняти віри, а нехай клянеться 
в тому, у що вірить, і хай буде кара |такою|, яким ви- 
явиться вчинений гріх. Про це: 

А коли хто уб'є, - християнина русин чи християнин руси- 
на,-- хай помре на місці вбивства. 

А коли убивця втече, а виявиться багатим, хай частину 
багатства, яка належить йому по закону, візьме ближній 
забитого, але й жона вбивці хай має стільки, скільки на- 
лежить по закону. 

А коли убивця є неімущим і втік, хай перебуває під судом, 
доки знайдеться, а тоді помре. 

А якщо ударить мечем, чи битиме кацією або сосудом, хай 
за ті побої чи й убивство дає п'ять літрів срібла, згідно 
закону Руського. 

А коли винуватець буде неімущим, хай сплачує скільки 
зможе і хай зніме з себе і ті штани свої, в яких ходить, а про 
решту хай клянеться своєю вірою, що ніхто інший йому 
не допоможе, і хай суд після цього не стягує з нього 
решти за це. 

А коли вкраде що-небудь русин у християнина чи, навпаки, 
християнин у русина, і злодій буде спійманий потерпілим 
у той час, коли крадіжку чинив або готувався її вчинити, 
і буде вбитий, то хай не буде покарано смертю його ні 
християнами, ні руссю, але потерпілий хай візьме своє, 
що втратив. 

А коли ж злодій добровільно віддасться в руки і буде взя- 
тий тим, у кого було вкрадено, то хай буде зв'язаний і від- 
дасть те, що посмів украсти, потрійно за це. 

А коли хтось, чи русин християнину, чи християнин русину, 
вчинить побої і спокуситься на грабунок і виявить |при 


50/51 


что либо дружинне, да вьспятить троичь. Аще 
вьівБржена лодья будеть вітром'ь великом» на землю 
чюжю, и обрящються тамо иже оть нась Руси, 
да аще кто идеть снабьдьти лодью с рухлом'ь своим», 
и отсилати пакь на землю Крестьяньску, да прово- 
дим ю сквозь всяко страшно мьсто, дондеже при- 
деть в бестрашно мьсто; аще и таковая лодья, и оть 
буря, или боронения земнаго боронима, не можеть 
вьзборонитися вь своя си міста, спотружаємься 
грьбцем бо тоя лодья, мь Русь, и допровадимь 
с куплею ихь поздорову, та аще ключится близь 
земли Грьцькь; аще ли ключится такоже проказа 
лодья Рустьй, да проводимь ю вь Рускую земьлю, 
и да продають рухло тоя лодья, и аще что можеть 
предати оть лодья, воволочимть им, мь! Русь, да егда 
ходимь вь Грькь или сь куплею, или в солбу, кь 
цареви |в) ашему, да пустимь я сь честью проданое 
рухло лодья ихь; аще ли ключится кому оть тоя 
лодья в ней убьену бьти, или бьену бити оть нась 
Русі, или взяти что любо, да повиньни будуть то 
створший прежде реченную епитьмьею. Оть тЬхь 
аще полоняникь обою страну дьржим»ь есть, или 
оть Руси, или оть Грькь, продань вь ину страну; оже 
обрящеться или Русинь или Грічинь, да не купять 
и вьзвратять и скупленое лице вь свою страну, и 
вьзмуть цьну его купящии, или мниться вь куплю 
на дань челядиная ціна; такоже аще оть рати ять 
будеть, да оть тьхь Грькь такоже да вьзвратится 
вь свою страну, и отдана будеть цьна его, якоже 
речено есть, якоже есть купля. Егда же требуеть на 
войну ити, егда же потребу творите, и си хотять 
почестити царя вашего, да аще в» кое время елико 
ихь придеть и хотять оставити у царя вашего, 
своею волею да будуть. О Руси о полоньньи. Многаж- 
дь оть коея убо странь пришедшим» в Русь 
и продаемом» вь 


цьому) насильство чи візьме що-небудь дружинне,-- хай 
поверне потрійно. 

А коли вітром великим викине на землю чужу лодію, 
і там знайдеться хто-небудь із нас, русі, і коли хто піде 
забезпечити лодію зі своїм товаром і відіслати знову в зем- 
лю християнську, ми проведемо її через будь-яке небез- 
печне місце, доки не прийде в місце безпечне. 

А коли така лодія бурею чи іншими земними стихіями 
затримується і не може безперешкодно повернутися в рідні 
краї, ми, русь, допоможемо гребцями тій лодії і відпрова- 
димо з їхніми покупками,-- хай ідуть здорові. 

А коли подібне приключиться поблизу Грецької землі, 
коли трапиться така біда лодії руській, то проведемо її 
в Руську землю, і хай продають товари з тієї лодії, і коли 
що можна продати із лодії, то щоб ми, руси, |могли без 
перешкоди| винести |товари на грецький берег). 

А коли |ми, русь| прийдемо до греків чи для торгівлі, 
чи з посольством до вашого царя, то |ми, греки| з честю 
пропустимо для продажу товари з руських лодій. 

А коли трапиться, що хто-небудь із нас, русі, із тої лодії 
буде вбитий, чи побитий, чи взято що-небудь, то винуватці 
вчиненого мають понести вищезазначені покарання. 

Про тих, що в полоні обома країнами утримуються, або 
із Русі, чи із Греції продані в іншу країну: коли відшукає- 
ться чи русин, чи грек, нехай викуплять і повернуть викуп- 
леного в його країну і візьмуть ціну його ті, що викупили, 
або хай буде запропонована ціна, належна за челядника. 

Також коли від раті взятий буде, то від тих греків також 
хай повернеться в свою країну, і віддана буде ціна його, як 
уже сказано чи яка прийнята в торгівлі |людьми|. 

А коли потрібно буде на війну іти, коли ж потребу оголо- 
сите, і ці |руські вої) захочуть вшанувати царя вашого, 
то в який би час і скільки б їх не прийшло, і захочуть 
залишитися у царя вашого,-- хай буде їхня воля. 

Про Русь і про полонених: полонені із будь-якої краї- 
ни і в будь-якій кількості, взяті на Русі, продаються у 


52/53 


Кристьянь, и еще же и оть Християнь 
полонньхь мьногаждь оть коея любо странь при- 
ходящимт в Русь: се продаєми бьвають по 20 золота 
и да придуть вь Грькь. О томь аще украдень бу- 
деть челядинь Рускьй, или вьскочить, или по нужи 
продань будеть, и жаловати начнуть Русь, да пока- 
жеться таковое оть челядина, да имуть и вь Русь; 
но и гостье погубіша челядинт, и жалують, да ищють 
и, обрьтаемое да имуть е; аще ли кто искушения сего 
не дасть створити, м'іьстникь да погубить правду 
свою. О работающихь в» Грьцьх»ь Руси у Христьянь- 
ского царя: Аще кто умреть, не урядивь своего 
им'нья, ци и своих» не имать, да вьзвратить им'нье 
кь мальмь ближикамь в Русь; аще ли створить 
обрящение, таковьй вьзметь уряженоєе его, кому 
будеть писаль насліЬдити им'нье, да наслідить е 
о|ть| взимающихг куплю Руси оть различньхт ходя- 
щихь в» Грькь и удолжающих». Аще злодьЬй в»звра- 
тится в Русь, да жалують Русь Христьяньскому цар- 
ству, и ять будеть таковьй и вьзвращент- будеть не хо- 
тяй в Русь. Си же вся да творять Русь Грькам», идеже 
аще ключится таково. На утвержение же и непо- 
движение бити межи вами Христьянь и Русью, бьівший 
мирь сьтворихом'»ь Ивановомть написанием- на двою 
харотью, царя вашего и свосю рукою, предлежа- 
щимь честньмь крестомь и святою единосущною - 
Троицею, единаго истиньнаго Бога нашего, извісти 
и дасть нашим' словом; мьї же кляхомся кь царю 
вашему, иже оть Бога суще яко Божие зданив, 
по закону, и по покону язька нашего, не переступати ! 
ни камь ни иному оть странь нашея оть уставле- 
ньхь глаголовь мира и любве. И таково написаниєе 
дахом» царства вашего на утввржение обоему пре- 
бьвати, таковому сввщанию, на утвБржение и изві- 
щение межи вами бьвающаго мира, місяца себтября , 
вь 2, а в недьлю 15, в льто создания миру 6420». 


християнські землі, так само і полонені християни, при- 
ведені на Русь із будь-якої країни і в будь-якій кількості: 
за кожного має бути заплачено по двадцять золотих,-- 
і хай повертаються в Грецьку землю. 

Про те, якщо "буде украдено руського челядина, або 
він втече, або буде силоміць проданим, і Русь почне 
оскаржувати, і доведе це про свого челядина,-- хай 
забирають -- і на Русь. Але і купці, коли втратять челя- 
дина і оскаржать, хай шукають його, а коли знайдуть, 
хай заберуть його. А коли хто не дозволить провести таке 
слідство, той втратить правду свою. 

Про русів, що працюють у Грецькій землі в християн- 
ського царя: коли хто помре, не влаштувавши свої майнові 
справи чи своїх там не матиме, хай повернуть майно на 
Русь дітям його. А коли зробить заповіт, то відказане хай 
візьме той, кому померлий заповів успадкувати майно, 
хай успадкує його через тих, хто займається на Русі тор- 
гівлею, з цією метою ходить у Грецьку землю і бере пози- 
чку. А коли злочинець |не) повернеться на Русь, хай Русь 
скаржиться християнському царству, і такий буде спійма- 
ний і повернений на Русь примусово. Це ж саме хай ро- 
бить і Русь Грецькій землі, якщо таке нриключиться. 

На утвердження ж і непорушність, яка має бути між 
вами, християнами, і руссю, уклали ми цей мирний дого- 
вір Івановим написанням на двох хартіях -- царя вашого 
і своєю рукою,-- предпокладений чесним хрестом і святою 
єдиносущною Трійцею єдиного істинного Бога нашого, 
засвідчений і даний нашим словом |послам)|. Ми ж кля- 
немося цареві вашому, від бога сущого, як божому ство- 
рінню, згідно закону і звичаю народу нашого, ні нами, 
ні будь-ким іншим із країни нашої не переступати глаго- 
лів миру договірних і любові. 

І таке написання дали царству вашому на утвердження 
і засвідчення вам існуючого між нами миру. 

Місяця себтября в 2-й день, а в неділлю 15, в літо 
від сотворіння світу 6420 |912|». 


54/55 


Царь же Леонь посль Рускья почстивь дарми, 
золотомь, и паволоками, и фофудьями, и пристави 
кь нимь мужи свой показати имь церковьную кра- 
соту, и полать златья, и в нихь сущая богатьства, 
злато много и паволокь и кам'нье драгое, и страсти 
Господни, в'івніць, и гвоздье, и хламиду багряную, 
и мощи святьхь, учаще я к вьрь своей и показающе 
им'ь истинную вБру; и тако отпусти я вь свою землю 
сь честью великою. Посланий же Ольгомь посли 
придоша кь Олгови и поввдаша вся рЬчи обою 
царю, како створиша мир, и урядь положиша межю 
Грьцькою землею и Рускою, и клятвь не переступати 
ни Грьцемь ни Руси. Й живяше Олегь мир» им'я 
кь всьмь странамь, княжа вь Киевь. ИН приспь 
осень, и помяну Олегь конь свой, иже бБ поставиль 
кормити, не всвдати на нь. БьБ бо преже вьпрошаль 
вольхвовь кудесникь: «оть чего ми есть умьрети?» 
И рече ему одинь кудесникь: «княже! конь, егоже 
любиши и Вздиши на нем», оть того ти умрети». 
Олегь же приймь взумь, си рече: «николи же всяду 
на конь, ни вижю его боле того»; и повЬль кормити 
и и не водити его к нему, и пребьв'- ньколко лЬть 
не дя его, дондеже и на Грькь иде. Й пришедшю 
ему кь Киеву, и пребьсть 4 літа, на 5 льто помяну 
конь свой, оть него же бяху рекьли вольстви умрети 
Ольгови, и призва старвйшину конюхом», рекя: 

«где есть конь мой, 


Цар же Леон вшанував послів руських дарами -- золо- 
том, і паволоками, і дорогим одягом князівським, і при- 
ставив до них мужів своїх показати їм церковну красу, 
і палати золоті, і сущі в них багатства: багато золота, 
і паволоки, і каміння дорогоцінного, і страсті господні -- 
вінець, і цвяхи, і хламиду багряну, і мощі святих, навер- 
таючи їх до віри своєї і показуючи Їм істинну віру. І так 
відпустив їх в свою землю з почестями великими. 

Послані ж Олегом посли повернулися до нього і пере- 
повіли йому слова обох царів, як мир уклали і договір за- 
ключили між Грецькою землею і Руською, і |зобов'яза- 
лися| клятву не порушувати -- ні грекам, ні русі. 

І жив Олег, княжачи в Києві, 

І мир мав з усіма країнами. 

І прийшла осінь, 

І спом'янув Олег коня свого, 

Якого був наказав годувати, 

І не сідати на нього, 

Бо колись запитав був волхвів-кудесників: 
«Від чого я маю умерти?» 

І рече йому один кудесник: 

«Княже! Кінь, його ти любиш 

І на ньому їздиш,-- смерть твоя від нього». 
І узяв Олег це.в ум, 

І сказав: «Я ніколи більше на коня не сяду, 
І його ніколи більше не побачу». 

І звелів годувати його 

І до нього коня не водити. 

І прожив так скількись літ, коня не бачив, 
Аж доки не пішов на греків. 

А коли у Київ повернувся, 

Відтоді пройшло чотири літа, 

Спом'янув коня свого на п'яте літо, 

Від нього предвіщали смерть Олегу волхви. 
І покликав він конюхів старійшину 

І спитав: «Де кінь мій, 


56/57 


его же бвхь поставиль кормити 
и блюсти его?» Онь же рече: «умерль есть». Олегь 
же посмбяся и укори кудесника, рекя: «то ть не 
право молвять вольсві, но все то льжа есть; конь 
умерль, а я жив». И повЬль осЬдлати конь: «да 
ть вижю кости его». И привха на місто, идеже 
бяху лежаще кости его голь и лобь голь; и слЬьзь 
с коня, посмібяся рекя: «оть сего ли льба смерть 
мні взяти?» и вьступи ногою на лобь; и вьникнучи 
змбя, и уклюну и в ногу, ис того разбольвся умьре. 
И плакашася по нем» вси людие плачем» великомь, 
и несоша и, и погребоша и на горь, иже глаголеться 
Щековица; есть же могила его до сего дни, словеть 
могила Олгова. И бьсть всьхь льть его княжения 33, 
Се же дивно есть, яко оть вольхвования сбьваєтся ча- 
родЬствомт. Якоже бьсть во царство Деменьтьяново, 
нькьй вольхвь, именемь Аполоній Тіянинь, знаемь 
бяше, шествуя и творя всюду в городехь и в сельхь 
бьсовьская чудеса творя, оть Рима бо пришедь 
вь Узантию, умолень бьсть оть живущихь ту ство- 
рити сия, отгна множьство змий и скоропия из'ь гра- 
да, яко не вьрежатися человькомь оть них»; ярость 
коньскую обуздав», егда схожахуся бояр. Такоже 
и вь Антиохию пришедь, и умолень бьв'- оть нихь, 
(томимом'ь бо Антиохом'ь оть скорпий и оть комаровть|, 
створи скорпий м'бдянт, и погребе и в земли, и маль 
столпь мраморянь постави надь нимь, и повель 
трость дьржати челов'ькомгь и ходити по городу, зва- 
ти, тростемь трясомом»ь: «бес комара граду»; тако 
изьщезоша из» града комари и скорпия. Испросиша 
же и пакн оть лежащими на градь трусь, вьздохну, 
списа на дщиць синя: 

«увь тебе, оканьньй городе, 

яко потрясешися много, : 

одьржим»ь будеши огнемь; 


Якого я поставив годувати і глядіти?» 
Він же відповів: «Умер кінь». 
Посміхнувсь Олег і докорив кудесника словами: 
«То не правду мовлять волхви, 
Все брехня те: кінь умер -- живий я». 
І звелів коня він осідлати: 
«Я його кістки побачить хочу». 
І приїхав на те місце, де лежали голі кості 
і лоб голий, 
І з коня зліз, посміявшись, каже: 
«Чи від цього лоба смерть мені прийняти?» 
наступив ногою на лоб, 
виповзла змія, і вжалила його в ногу, 
від того розхворівся і помер. 
плакали за ним всі люди плачем великим, 
понесли його, 
поховали його на горі, яку називають Щекавиця. 
І є могила його до сьогодні, славна могила Олегова. 
І було всіх літ його князювання тридцять і три. 

Це ж дивно, як від волхвування збувається чародійство. 
Так було за царювання Дементіана. Якийсь волхв, на 
ймення Аполлоній Тиянин, був відомий тим, що ходив 
по городах і селах і творив скрізь бісівські чуда. Із Риму 
прийшов до Узантії, жителі якої упросили його сотворити 
таке: він вигнав із города безліч змій і скорпіонів, аби люди 
не вражалися ними, і буйність кінську упокорив на зі- 
бранні бояр. Також коли прийшов у Антіохію, був упроха- 
ний ними, бо потерпали від скорпіонів і комарів. Він зро- 
бив скорпіона мідного, і закопав його в землю, і невеликий 
мармуровий стовп поставив над ним, і звелів людям 
взяти палиці і ходити по городу і вигукувать, палицями 
вимахуючи: «Бути городу без комарів!» І так щезли із 
города комарі і скорпіони. А ще просили його вирятувати 
від землетрусів, що загрожували городу. Зітхнувши, на- 
писав він на дощечці таке: «Гай-гай, окаянний городе. 
Як попотрясе тебе |земля|,-- охоплений будеш вогнем, 


58/59 


Го ЇЙ до Й ло Й до А до ль | 


ополчать же тя и при березь Сиорити»! О немь же и великьй 
Анастасий Божия города рече: «Аполонию же доже и до ньнЬь 
на ньцЬхь міБстехь сбьиваются створенаа, стоящая, окована 
отвращение четвероногь, птица могущи вредити человіки, дру- 
гня же на вьздвржание струямь річньм- нездБржаньно теку- 
щимь, но ина нЬькая на тлЬнье и вредь человькомь суща, на 
побьжение стоять. И не точью бо за живота его така и таковая 
створиша бьсовь его ради, но и по смерти его пребьтвающа у 
гроба его знаменья творяху во имя его, а на прелещение окан- 
ньмь человьком», болма крадомьїм» на таковая оть дьявола» 
Кто убо что речеть о творящихь волшевньхь дЬль? яко то 
таковьй горазнь бьсть волшебньмь прелщеннемь, яко вину 
зазряше відьй Аполоний, яко неистовьстве на ся философьскую 
хитрость имуща подобашеть бо ему, рещи, якоже и азь, словомь 
точью твориті ихьже хотяше, а не сввршением»ь творити по- 
вельваємая оть него. Таже вся ослаблениемь Божиимь и творе- 
ниемь бьсовьскьмь бьваєть, таковьми вещьми искушатися 
нашея православнья вврь, аще тверда есть |и| искрь пре- 
бьвающи Господеви, ни не влекома врагомь мечетньх»ь ради 
чюдесь и сотонинь діл», творимомг оть рабь и слугь злобь. И 
еще именемь Господнимь пророчьствоваша ніции, яко Валам»ь, 
и Сауль, и Каняфа, и бБсь пакь изгнаша, яко Июда и сьнове 
Скевави. Убо и на недостойний благодать |дьй|ствуеть мно- 
гаждьй, да етерь здБтельствуєть. Ибо Валаамь чюжь бь обоихь, 
житья и вірь; по обаче свьдіЬтельство |ва| в нем» благодать 
иньхь ради смотрения. И Фараонь таковьй бь, но и тому 
предбудущая показа. Й Навходьносорь законопреступньй, но 
и сему пакь по мнозіЬхь сущих» посредь же града открь; тьмь 
являя, яко мнози прекостьни имуще ум», предь образом» Хри- 
стовьмь знаменають иною кознью на прельсть человькомь 
не разумьющимь добраго, якоже бьсть Симонь вольхвь, и 
Менердь, |и| ини таковьхь ради, поистинь, рече, не чюдесь 
прельщати. 

В льто 6421. Поча княжити Игорь по Ользі. 

В се же время поча царствовати Костянтинт, сьшнь Леонтовь, 


і ополчать тебе і на березі Сіоріті!» Про нього ж і великий 
Анастасій божого города рече: «Чуда Аполлонія і донині 
в деяких місцях збуваються, зокрема ті, що звершені, аби 
відганяти четвероногих і птиць, які могли б зашкодити лю- 
дям. Інші ж -- на упокорення річних потоків нестримної 
течії, та деякі інші, на перемогу поставлені проти спро- 
можних принести людям погибіль і шкоду. І не тільки за 
його життя такі і подібні чуда створили біси, а й після 
смерті біля гробу його витворяли біси різні чуда його іме- 
нем, спокушаючи окаянних людей, зловлених у сіті дия- 
вола». Так хто і що рече про творящих чарівні справи? 
Як отой був майстер на знахарське спокушання, і ніколи 
не зважав на те знаменитий Аполлоній, як у шаленстві 
вдавався до любомудрих хитрощів, а йому б личило ска- 
зати: «Тож і я творю словом тільки те, що хотів». І не чи- 
нити дій, на які він здатний. Бо все те з допусту божого 
і підступністю бісівською діється. Тими речами випробо- 
вується наша православна віра, що міцна є, і біля Господа 
перебуває, і не піддатна шкідливій чортівщині і сатанин- 
ській підступності, яких вживають раби і слуги злоби. 
А деякі ще й від імені Господа пророчать, як Валаам, 
і Саул, і Каіяфа: і бісів навіть виганяють, як Іуда і сини 
Скеваві. Бо й на недостойних благодать діє многократно 
як багато хто свідчить. Адже Валаам цурався обох -- 
життя і віри, тим паче благодать, що сходила на нього, 
була дана для переконання інших. І фараон був такий, 
але і йому майбутнє було розкрито. І Навуходоносор був 
законопорушником, та і йому навіть долю майбутніх 
поколінь посеред города |Бог) відкрив, засвідчивши тим, 
як ті, що мають ворожий розум, перед образом Христо- 
вим силою чужої волі пророкують, спокушаючи людей, 
які не розуміють доброго. Такими були Симон волхв, і Ме- 
нерд, і інші, їм подібні, про яких істинно сказано: «Не чу- 
дами спокушати...» 

В літо 6421 |913). Почав княжити Ігор після Олега. 
У це ж врем'я почав царювати Костянтин, Леонів син, 


60/61 


зять Романовь. И Деревлянь заратишася оть Игоря 
по ОлговіЬ смірти. 

В льто 6422. Иде Игорь на Древлянь), и побвбдивь 
вьзложи на ня дань большю Ольговиь. 

В то же лбьто приде Семеонь Болгарьскьй на 
Царьград»ь, и створивь мир», иде вьсвояси. 

В льто 6423. Приндоша Печеньзи пьрвос на 
Рускую землю и створивше мирь сь Игорем»,.идоша 
кь Дунаю. 

В си же времена приде Семеонь пльняя Фракию; 
Грьци же послаша по Печеньгь. Печеньгомь же 
пришедьшимь и хотящимь на Семеона, расвари- 
шася Гріцкья воеводь; видьвьше Печенізи, яко 
сами на ся рать имуть, отьидоша в»свояси, а Бол- 
гаре сь Грькь сьступишася, и посьчени бьша Грь- 
ци. Семеонь прия градь Оньдьрбянь, иже первое 
Орестовт город» нарицашеся, сьна Агамемнон», иже 
пьрвое вь трехь рькахь купався, недуга избь, ту 
сего града в» свое имя нарече. Посльдь же Андріьянь 
кесарь обновивт и вь свое имя нарече Андрбянг, мь 
же зовемь Ондрбянем' градом». 

В льто 6424. В льто 6425. В льто 6426. В льто 6427. 

В льто 6428. Поставлень Романь царемь вь 
Грьцьхь. Игорь же воеваше на Печеньгь. 

В льто 6429. В літо 6430. В льто 6431. В льто 6432. 
В льто 6433. В льто 6434. В льто 6435. В льто 6436. 

В льто 6437. Прииде Семеонь на Царьградь, и по- 
пльни Фракию и Македонью, и приде кь Царюграду в 
силь ввлиці и в горьдости, и створи мирь с Рома- 
ном царем», и вьзвратися в-ьсвояси. 

В льто 6438. В льто 6439. В льто 6440. В льто 6441. 

В льто 6442. Пьрвое придоша Угри на Царь- 
градь, и пленяху всю Фракию, Романь же створи 
мирь со Угрь. 

В льто 6443. В льто 6444. В льто 6445. В льто 6446. 

В льто 6447. В льто 6448. 


Романів зять. І деревляни розпочали війну проти Ігоря 
після смерті Олега. 

В літо 6422 |914|. Ходив Ігор на древлян і переміг, 
і наклав на них данину більшу Олегової. Того ж літа при- 
ходив Семеон Болгарський до Цареграда, заключив мир- 
ний договір і повернувся додому. 

В літо 6423 |915). Вперше прийшли на Руську землю 
печеніги і, заключивши мир з Ігорем, пішли до Дунаю. 

У ті часи приходив Семеон і полонив Фракію. Греки ж 
послали за печенігами. Коли печеніги прийшли і вже хотіли 
виступити проти Семеона, як розсварилися грецькі воє- 
води. Печеніги побачили, що греки самі між собою воюють, 
пішли додому. А болгари зійшлися з греками, і порубані 
були греки. Семеон же захопив город Ондріян, який 
раніше називався городом Ореста, Агамемнонового сина, 
який колись тут у трьох ріках купався, позбувся хвороби 
і тут цей город назвав своїм іменем. Пізніше ж цар Анд- 
ріян город обновив і назвав своїм іменем -- Андріян, ми ж 
називаємо Ондріяновим градом. 

В літо 6424 (916). В літо 6425 |917). В літо 6426 |918). 
В літо 6427 |919). 

В літо 6428 |920|. Поставлено Романа царем Грецької 
землі. Ігор же воював проти печенігів. 

В літо 6429 |921). В літо 6430 |922). В літо 6431 |923). 
В літо 6432 |924). В літо 6433 |925). В літо 6434 |926). 
В літо 6435 |927|. В літо 6436 |928). 

В літо 6437 |929). Прийшов Семеон до Цареграда, і за- 
хопив Фракію і Македонію, і прийшов до Цареграда з си- 
лою великою і з гордістю, і заключив мир з царем Романом, 
і повернувся додому. 

В літо 6438 |930|. В літо 6439 |931). В літо 6440 |932|. 
В літо 6441 |933). 

В літо 6442 (934). Вперше прийшли до Цареграда угри 
і полонили всю Фракію. Роман же заключив мир з уграми. 

В літо 6443 |935). В літо 6444 |936). В літо 6445 |937). 
В літо 6446 |938). В літо 6447 |939). В літо 6448 |940|. 


62/63 


В льто 6449. Иде Игорь на Грькь; и яко послаша 
Болгаре ввсть кь царю, яко идуть Русь на Царь- 
градь скБдий 10 тьсящь: Иже и поидоша и приплу- 
ша, и почаша воевати Вифиньскья странн, и 
пльноваху по Понту до Ираклия и до Фофлагоньскь 
земля, и всю страну Никомидийскую пополониша, 
и Судь всь пожьгоша. Ихьже емьше, овіхь расти- 
наху, и другія же, сторожи поставьляюще, стріла- 
ми растрБляху; и изьламляху, опакь руці связавше, 
и гвоздь жельзнь посредь головь вбивахуть има. 
Много же и святьхь церквий огьневи предаша, 
и имінье не мало обою сторону взяша, |монастьря 
же и села все огневи предаша|. Потомь же при- 
шедшемт воемь оть вьстока, Панфирь деместникь 
сь четьрмидесять тьсящь, Фока же патрикий сь 
Македонь, Феодорь же стратилать сь Фракк, и с 
ними же и сановниць боярьстии обидоша Русь около. 
И свьщаша Русь, и изидоша противу вооруживши- 
ся на Грькь, и брани межю има бьвши зль, одва 
одольша Греци. Русь же вьзвратишася кь дружинь 
своей к вечеру, и на ночь вліьзьше в» лодья отбьго- 
ша. Феофань же усріте я вь олядьхь сь огнемь, 
и нача пущати огнь трубами на лодья Рускьія, и 
бьсть відвти страшно чюдо: Русь же видяще пла- 

мень, вмібтахуся вь воду морьскую, 
хотяще убрьсти, ......... отяще 


В літо 6449 |941). 

Ігор ходив у похід на греків. 
І послали вість царю болгари: 
«Іде Русь на Цареград, скідій десять тисяч». 
І як прийшли вони, і пристали |до берега|, 
І стали воювати країни Віфінські, 
І полонили їх по Понту аж до Іраклія 
І до землі Фофлагонської. 
І всю країну Нікомидійську пополонили, 
І Суд весь спалили. 
І кого брали, тих розтинали, 
Інших як мішені розставляли 
І стрілами розстрілювали 
І |хребти) ламали, назад руки зв'язавши, 
І цвяхи залізні посеред голів їм забивали. 
І святих церков багато вогневі віддали, 
І з обох боків великі добра взяли 
Монастирі і села попалили. 

Потім прийшли вої зі сходу, 
Із сорокатисячним військом Панфир-деместник, 
Із македонянами Фока-патрикій, 
Із фракійцями Федір-стратилат, 
Із ними ще й бояри сановні,-- 
І обступили русь. 
І раду радила русь, 
І вийшли оружно проти греків, 
І битва між ними була жорстока, 
І ледь-ледь подолали греки. 

Надвечір повернулися руси до дружини своєї 
І вночі, посідавши в лодії, відбігли. 
Феофан же зустрів їх у лодіях вогнем, 
І почав пускати вогонь трубами на лодії руськії, 
І було видно страшне чудо: 
І русь же, бачачи полум'я, стрибала 

у воду морськую, 

І хотіла врятуватися, 


3 9-219 64/65 


и тако прочий вьзвратишася вьсвояси. Тьмь же 
пришедьшимгть в землю свою, повбдаху кождо своим» 
о бьівшем- и о лядьнЬм'ь огни: «якоже молонья», ре- 
че, «иже на небесихь, ГрЬци имуть в себе, в сию 
пущающе жьжаху нась; и сего ради не одолЬьхомь 
им»». Игорь же пришедь и нача сьвокупити вой 
многь, и посла по Варягь за море, вабя и на 
Грькь, хотя поити на ня. 

В льто 6450. Семеон- иде на Хорвать, и поббжень 
бьсть Хорвать, и умре, оставив» Петра, сьна свогго, 
княжить. В се же літо родися Святослав» у Игоря. 

В льто 6451. Пакь приидоша на Царьградт», и 
мир» створивше с Романом», вьзвратишася в'сво- 
яси. 

В льто 6452. Игорь совокупи воя многь, Варягь, 
и Русь, и Полянь, и Слов'ьнь, и Кривичи, и Печеньгь 
ная, и тали в нихь поем», поиде на Грькь в лодьяхь 
и на конех»ь, хотя мстити себе. Се сльшавше Курсу- 
нци, послаша кь Роману, глаголюще: «се идуть Русь, 
поктрьли суть море корабли». Такоже и Болгаре посла- 
ша вість, глаголюще: «идуть Русь, и Печенфгь наяли 
суть к соб5». Се сльшавь царь, посла кь Игореви 
лутьшин боярь, моля и глаголя: «не ходи, но возьми 
дань, юже ималь Олегь, и придам» еще кь той дани». 
Такоже и Печеньгом»ь послаша паволокь и золото 
много. Игорь же дошедь Дуная, сьзва дружину и нача 
думати, и пов'да им» рьчь цареву. Ркоша же дружи- 
на Игорева: «да аще сице глаголеть царь, то что хо- 
щем'ь боле того, не бившися имати злато, и серебро, и 
паволокь. Еда кто вість, кто одолЬеть, мь ли, они 
ли? или с морем» кто свБтень? Се бо и не по земли 
ходимь, но по глубинь морьстий, и обьча смерть 
всЬмь». И послуша ихь Игорь, и повель Печеньгомь 

воевати Болгарьскую землю, 
а самь взвм»ь у Грькь 
злато 


І тільки деякі додому повернулись. 
Ті ж, що в землю свою повернулись,-- 
Кожен своїм оповідали про те, що сталось, 
І про вогонь із лодій: 
«Неначе блискавку небесну,-- казали, -- 
Мають греки у себе 
І, її пускаючи, нас попалили, 
І через це не здолали ми їх». 
І коли повернувся Ігор, 
Почав знову множство воїв гуртувати 
І послав по варягів за море, ваблячи іти на греків, 
Бо сам знову хотів іти на них. 

В літо 6450 |942). Семеон ходив на хорватів, і пере- 
можений був хорватами, і помер, а залишив князювати 
Петра, сина свого. Цього ж року народився у Ігоря син 
Святослав. 

В літо 6451 |943). Знову ходили на Цареград, заклю- 
чили мир з Романом і повернулися додому. 

В літо 6452 |944). Ігор зібрав багато воїв: варяги, і русь, 
і поляни, і словіни, і кривичі, і печенігів найняв, і взяв від 
них заложників,-- пішов проти греків у лодіях і на конях, 
прагнучи помститися за себе. Почули це корсунці і послали 
до Романа, повідомляючи: «Тут іде русь, море покрила 
кораблями». Також і болгари послали вість, попереджаю- 
чи: «Іде русь, і печенігів найняли до себе». Почув це цар 
і послав до Ігоря луччих бояр, молячи і прохаючи: «Не йди, 
а візьми данину, яку брав Олег, і додам ще до тої дані». 
Також і печенігам послав паволоки і багато золота. Коли 
Ігор підійшов до Дунаю, скликав дружину, і став раду 
радити, і переповів їм мову цареву. Ігорева ж дружина 
сказала: «Коли так говорить цар, то чого нам потрібно 
більше, без битви взяти золото, і срібло, і паволоки? Хіба 
відомо, хто одоліє, чи ми, чи вони? Чи з морем хто в спілці? 
Адже не по землі ходимо, а глибинами морськими, і спіль- 
на смерть для всіх». І послухався Їх Ігор, і звелів печені- 
гам воювати Болгарську землю, а сам узяв у греків золото 


3» 66/67 


и паволокь на вся воя, вьзвратися вьспять, и приде кь Киеву 
вьсвояси. 

В льто 6453. Присла Романь и Костянтинь и Стефань 
посль кь Игореви постройити мира п'рваго; Игорь же гла- 
голавь сь ним|и) о мирь. Посла Игорь мужи свои кь 
Роману, Романь же сьбра боярь и сановникь. И приведоша 
Рускья шпосль, и повельша кглаголати и писати обойхь 
рьчи на харотью, равно другаго свьщания, бьвшаго при 
цари Романь, и Костянтинь, Стефань, христолюбивьхь кла- 
дькь: 

«Ми оть рода Рускаго посль и гостье, Иворь, посоль Игоревь 
великаго князя Рускаго, и обьчни посли: Вуефасть Святославль, 
сьна Игорева, Искусеви Олгь княгьня, Слудь Игоревь, нетий 
Игоревь Ульбь Володиславль, Каницарь Предславинь, Ши- 
гобернь, Сьфандрь жень Ульбовь, Прастень, Турдуви, Ли- 
биарь, Фастов|ь|, Гримь, Сфирковь, Прастінь, Якунь, нетий 
Игоревь, Карьи, Тудков, Каршевь, Тудоровь, Егриерлисков', 
Войстовь, Иковь, Истрь, Яминдовь, Ятьвягь, Гунаревь, Ши- 
бьрид»ь, Алдань, Кольклековт, Стеггиетоновь, Сфирка, Алвадт», 
Гудовь, Фудри, Тулбов», Мутор», Утинь, купіьць Адунь, Адолбь, 
Ангивладь, Ульбь, Фрутань, Гомоль, Куци, Емигь, Турь- 
бридь, Фурьстьнь, Брунь, Роальдь, Гунастрь, Фрастьн», 
Ингелдь, Турбернь, и другий Турбернь, Ульбь, Турбень, 
Монь, Руалдь, Свьнь, Стирь, Алдань, Тилий, Апубкарь, 
Свьнь, Вузельвь, Исинько, Биричь, посланий оть Игоря, ве- 
ликаго князя Рускаго, и оть всея княжьня, и оть всЬхь людий 
Руское земли. И оть тьхь заповіьдано обьновити ветхьй мирь 
и оть ненавидящаго добра, вьраждолюбца дьявола, разорити 
оть многь льть, утвврдити любовь межю Грькь и Русью. 
И великьй нашь князь Игорь, и бояре его и людие вси Рустий 
послаша нь кь Роману и Стефану и Костянтину, великьмь 
царемь Грьцкьмь, створити любовь |сь| самими цари, и 
сь всьмь боярьствомь, и сь всими людми Гріьцкими, на вся 
льта, дондеже солнце сияеть и всь мирь стоить. Иже помьс- 
лить оть странь Рускня раздрушити таковую любовь, и елі- 
ко ихь священие прияли суть, да приймуть мЬсть оть Бога 


і паволоки на всіх воїв і повернувся назад, і прийшов 
додому в Київ. 

В літо 6453 |945)|. Прислали Роман, і Костянтин, і Сте- 
фан послів до Ігоря, щоб відновити попередній мир. Ігор 
же говорив з ними про мир. Послав Ігор своїх мужів до 
Романа. Зібрав Роман своїх бояр і сановників. І привели 
руських послів, і звеліли їм говорити і писати на хартію 
сказане обома |сторонами| відповідно попередньому мир- 
ному договору, укладеному за царів Романа, і Костян- 
тина, і Стефана, христолюбивих владик: 

«Ми, від роду руського посли і купці, Івор, посол вели» 
кого князя Руського Ігоря, і іншії посли: Вуефаст від 
Святослава, сина Ігоревого, Іскусеві від княгині Ольги; 
Слуди від Ігоря, небіж Ігорів Уліб від Володиславля, Ка- 
ницар від Предслави; Шигоберн, Сфандр від Улібової 
жони, Прастен, Турдуві, Лібіар, Фастів, Грім, Сфірків, 
Прастін, Якун, небіж Ігорів, Кари, Тудків, Каршев, Тудо- 
рів, Егріерлісків, Войстів, Іків, Істр, Яміндів, Ятвяг, Гуна- 
рів, Шібрід, Алдан, Колклеків, Стеггієтонів, Сфірка, Ал- 
вад, Гудів, Фудрі, Тулбів, Мутор, Утін, купець Адун, 
Адолб, Ангівлад, Уліб, Фрутан, Гомол, Куці, Еміг, Тур- 
брід, Фурстін, Бруни, Роальд, Гунастр, Фрастін, Інгельд, 
Турберн, і другий Турберн, Уліб, Турбен, Мони, Руальд, 
Свін, Стир, Алдан, Тілій, Апубкар, Свін, Вузелів, Ісинько, 
Бирич,-- посланії від Ігоря, великого князя Руського, і від 
усіх князів, і від усіх людей Руської землі. І від них запові- 
дано поновити старий мир, підступом ненависника добра 
і враждолюбця -- диявола -- порушений уже багато ро- 
ків, і зміцнити любов поміж греками і руссю. 

І великий наш князь Ігор, і бояре його, і всі люди ру- 
ськії, що послали нас до Романа, і Стефана, і Костянтина, 
великих царів грецьких, укласти договір про дружбу з 
самими царями, і зі всім боярством, і зі всіма людьми гре- 
цькими на всі літа, допоки сонце сяє і весь світ стоїть. 
І хто із країни Руської намислить порушити цю дружбу, 
а прийняли хрещення, то хай впаде на них помста Бога 


є 68/69 


Вседьржителя, осужениє и на погибель и в сий 
вік» и в будущий; а елико ихь не крещено есть, ди 
не имуть помощи оть Бога, ни оть Перуна, да не 
ущитятся щить своими, и да посЬчени будуть мечи 
своими, иоть стрЬль и оть иного оружьия своего, и да 
будуть раби и в сий вькь, и будущий. Великий князь 
Рускьй и боярв его да посьлають на то в»ь Грь- 
кьокь великьімь царем»ь Гріьцкьм'» корабля, елико 
хотять, сь посль своими и гостьми, якоже им'гь устав- 
лено есть. Ношаху посль печати златьі, а гостие сереб- 
рянь. Ньнь же уввдаль есть князь нашь посьлати 
грамоту кь царству вашему: иже посьлаеми бьвають 
оть нихь посль и гостье, да приносять грамоту, пи- 
шоще сице: яко послахь корабль селико; и оть тьхь 
да уввмь и мь, оже с миром'-ь приходять. Аще ли безь 
грамоть прийдуть и предани будуть нам», дьржимь 
и хранимь, дондеже вьзвЬьстимь князю вашему. 
Аще ли руку не дадять и противятся, да убьени 
будуть, и да не изьшщеться смерть ихь от» князя 
вашего. Ащели убьжавше приидуть вт Русь, и мь на- 
пишемть кь князю вашему, и яко им любо, тако ство- 
рять. И аще придуть Русь без купля, да не взимають 
мЬсячинь. И да запретить князь словом своимт, 
и приходящи Руси сде, да не творять бещинья в се- 
льхь, ни вь странь нашей. ИЙ приходящимгь имт, да 
витають у святаго Мамь; да послеть царство ваше 
да испишеть имена ихь, и тогда вьзмуть місячьное 
свое і посли сльЬбное свое, а гостье м'Бсячное свое, пЬБр- 
вое оть града Киева, и пакь ис Чернигова и ис Пере- 
яславля и прочии городи. И да входять в город» од- 
иньми вороть сь царевомь мужем- без»ь оружья 50 
мужьк, и да творять куплю якоже им'г надобь, и пакь 
да исходять; и мужь царьства вашего да хранить я, 
да аще кто оть Руси или оть Грькь створить кри- 
во, да оправляеть. Входя же Русь в город», да не 
творять пакости и не им'Бють власти купити паволокь 


Вседержителя, і осуджені будуть на погибіль і в цей вік 
і в майбутній. А коли не хрещені, то хай не мають допомоги 
ні від Бога, ні від Перуна, і хай їх не захистять власні 
щити, і хай посічені будуть мечами своїми, і загипуть від 
стріл та іншого оружжя свого, і хай будуть рабами і 
в цьому житті, і потойбічному. 

Великий князь Руський і бояри його хай посилають на те 
в Грецьку землі до великих царів грецьких кораблі, 
скільки хотять, з послами своїми і купцями, як то для них 
установлено. |Досі| носили посли печатки золоті, а куп- 
ці -- срібні. Нині ж звелів князь ваш посилати грамоти 
до нас, царів, що послані від них посли і купці хай при- 
носять грамоту, в якій буде написано про це: скільки по- 
слано кораблів, і аби ми з того упевнилися, що ідуть 
вони з миром. 

А коли без грамоти прийдуть і будуть взяті нами, то 
будемо тримати і охороняти, доки не повідомимо князеві 
вашому. А коли в руки не даватимуться і опір чинити ста- 
нуть,-- то будуть убиті, і хай смерть їхня не буде відом- 
"щена князем вашим. ДА коли втечуть і повернуться на Русь, 
то ми напишемо князеві вашому, і хай робить, що хоче. 
І коли прийде русь не для торгівлі, хай не стягають міся- 
чини, І хай заборонить князь словом своїм, щоб прибула 
сюди русь не творила безчинства по селах, ані в країні 
нашій. І нехай прибулі проживають у святого Мами, 
і коли пошле царство ваше-- хай напише їхні імена, 
і тоді хай беруть місячину свою: посли свої посольську, 
а купці свою місячину, найперші -- від града Києва, 
потім із Чернігова, і із Переяслава й інших городів. І нехай 
входять у город одними воротами |в супроводі| царевого 
мужа без зброї по п'ятдесят мужів, і хай торгують скільки 
потрібно, і виходять назад. І муж царства вашого хай 
охороняє їх. 

А коли хто із Русі чи із Грецької землі поступить 
неправо, хай судиться. Коли русь входить в город, хай 
не чинить пакості, і не має права купляти паволоки 


ТО/ТІ 


лише по пятидесять золотникь; и оть тЬх»ь паволокь 
аще кто купить, да показаєеть цареву мужеви, и тья за- 
печатаєть и дасть им». И отходящи Руси отсюду взи- 
мають оть нась еже надоби брашно на путь, и еже на- 
добь лодьям», якоже установлено есть п'грвоєе, и да 
вьзвращаются сь спасением'г вь свою сторону, и да 
не имуть волости зимовати у святаго Мамьі. ИЙ аще 
ускочить челядинь оть Руси, понеже приидуть вь 
страну царства нашего, и оть святаго Мамь), и аще 
будеть и обрящеться, да поимуть и; аще ли не 
обрящется, да на роту идуть наши крестьяная Русь, 
а не хрестьянин по закону своему: ти тогда взима- 
ють оть нась цЬьну свою, якоже уставлено есть 
преже, 2 паволоціь за челядинь. Аще ли кто оть 
людий царства вашего, или оть рода вашего, или оть 
инЬьхь городь ускочить челядинь наш»ь Кь вамь, 
и принесеть что, да взвратять е опять; и еже что 
принесль будеть цЬьло все, да возметь оть него 
золотника два им'чнаго. Аще ли покусится кто 
взяти оть Руси и оть людий царства вашего, иже то 
створить, покажнен» будеть вельми; аще ли и взяль 
будеть, да заплатить сугубо. Аще ли створить тоже 
Грьчинь Русину, да прииметь ту же казнь, якоже 
прияль есть онь. Аще ли ключится украсти Русину 
оть Грькь что, или Грьчину оть Руси, достойно 
есть да вззвра |ти|ть е не точью едино, но и ціну его; 
аще украденое обрящется продаємо, да вдасть 
цьну его сугубу, и ть покажнен»ь будеть по закону 
Грьцкому, и по уставу Грьцкому, и по закону 
Рускому. И елико християн- оть власті нашея пленена 
приведуть Русь, ту аще будеть уноша, или дьвица 
добра, да взьдадять золотникь 10 и поимуть и; аще 
ли есть средовьчь, да вдасть золотник» 8, и поиметь 
и; аще ли будеть старь, или дітичь, да вдасть золот- 
никь 5. Аще ли. обьрящутся Русь работающе у Грек», 
аще суть полоници, да искупають а Русь по 10 - 


дорожче, ніж по п'ятдесят золотників. А коли хто купить 
такої паволоки, нехай покаже царевому мужеві, і той по- 
ставить печатку і дозволить. Відбуваюча звідси русь 
нехай бере від нас, що потрібно: їжу в дорогу і що потрібно 
для лодій, як було встановлено раніше. І нехай повер- 
таються в цілковитій безпеці в свою країну, а зимувати 
у святого Мами не мають права. 

А коли втече руський челядин, то нехай прийдуть |за 
ним| в землі царства нашого. Ї коли його відшукають 
у святого Мами, хай забирають, а коли не знайдеться, то 
нехай клянуться нам руські християне, а не християне -- 
згідно свого закону. І нехай тоді беруть із нас свою ціну, 
як було встановлено раніше,-- дві паволоки за челядина. 

А коли хто із людей царства вашого, чи із роду вашого, 
чи із інших городів ваших втече до нас |на Русь| і при- 
несе що-небудь, хай те буде повернуто назад. І коли при- 
несене буде все ціле, то нехай візьмуть із нього два золот- 
ники за поїмку. 

А коли ж хто-небудь із русі чи із людей вашого царства 
спокуситься на кражу і те вчинить, буде суворо покараний. 

.І коли вже візьме, хай заплатить подвійно. 

А коли подібне зробить гречин русину, нехай прийме ту 
ж кару, яку поніс він. 

А коли трапиться украсти що-небудь русину у грека чи 
грекові у русина, то належить повернути не тільки вкра- 
дене, а й ціну його. А коли вкрадене виявиться проданим, 
то нехай поверне його подвійну ціну і буде покараний по 
закону руському. 

І скільки б полонених християн, наших підданих, не при- 
вела русь, буде то юнак чи красна дівиця, хай платять 
греки десять золотників і забирають їх; а коли середнього 
віку, хай платять вісім золотників -- і забирають їх; а коли 
буде старий чи дитина -- нехай дають за них п'ять золот- 
ників. 

А коли знайдуться руси, що яко полонені перебува- 
ють в рабстві у греків, нехай викупають і руси по десять 


79/13 


золотникь; аще ли купиль и будеть ГрЬчинь, подь 
крестомь, достойть ему да вьзметь цьну, елико 
же даль будеть на немь. О Курсуньсций сторонь, 
колко же есть городь на той часті, да не имудь 
власти князи Рускьи да воюеть на тьх»ь сторонахт, 
а та страна не покоряєтся вам'ть; и тогда аще просить 
вон оть нась князь Рускьй, дамь ему елико ему 
будеть требь, и да воюєть. И о томь, аще обрящють 
Русь кувару Грьчьску вьвержену на нвкоемь 
любо мість, да не преобидять ея; аще ли оть нея 
вьзметь кто что, или человька поработить, или 
убьеть, да будеть повинень закону Рускому и 
Грьцкому. Й аще обрящють Русь Корсунянь рьбь 
ловяща вь устьи Дньпра, да не творять имь зла 
никакого же. И да не имьють Русь власти зимовати 
вь устьй ШДнепра, Белобережа, ни у святаго 
Елеуфірья; но егда придеть осень, да идуть В домьі 
своя в Русь. А о сихь, иже то приходять Черьний 
Болгаре, и воюють в» странь Корсуньстий, и вслимь 
князю Рускому да ихь не пущаєть и пакостять стороні 
его. Или аще ключится проказа нькака оть Грькь, 
сущихь подь властью царства нашего, да не имате 
власти казнити я, но повеліьньемь царства нашего, 
да принметь, якоже будеть створиль. Й аще убьеть 
крестьянінь Рус'ина |или Русинь Христіанина| да 
держимь будеть створивьй убійство оть ближнихь 
убьенаго, да убьють и. Аще ли ускочить створивь! 
убо|й| и убБжить, и аще будеть имовить, да возмуть 
имьнье его ближний убьенаго; аще ли есть неимо- 
вить створивьй убийство и ускочить, да ищють его; 
дондеже обрящется; Гаще ли обрящется| да убьень 
будеть. Или аще ударить мечем, или копьемь, или 
кацьм'ь иньм'ь сьсудом» Русинь Гріьчина, или Грь- 
чинь Русина, да того діля грБха заплатить серебра 
литрь 5, по закону Рускому; аще ли есть неимовить, 
да како можеть в» толко же и продань будеть, яко 


золотників. А коли їх купив гречин, то йому належить 
поклястися на хресті,- і хай візьме ціну, яку заплатив 
за раба. 

Про Корсунську землю. Скільки б не було там городів, 
князі руськії не мають влади в них і права воювати в тих 
краях. І та земля не підкоряється вам. А коли князь ру- 
ський попросить у нас воїв, дамо, скільки йому буде 
треба,-- і нехай воює. 

І про те: коли русь знайде грецький корабель, викинутий 
у будь-якому місці, хай не роблять йому шкоди. А коли хто 
візьме із нього що-небудь, чи чоловіка поверне в рабство, 
чи уб'є, то має підлягати суду згідно закону руського 
і грецького. 

І коли руси застануть корсунців у гирлі Дніпра за лов- 
лею риби, нехай не чинять їм ніякого зла. 

І хай русь не має права зимувати в гирлі Дніпра, в Біло- 
бережжі, ані біля святого Єлеуфір'я; і з настанням осені 
хай ідуть по домівках своїх на Русі. 

І про сих: якщо прийдуть чорні болгари і стануть вою- 
вати в Корсунській землі, то велимо князеві руському, аби 
їх не пускав, бо нашкодять і його землі. 

Якщо ж коли буде вчинено якесь злодійство Гкимось| 
із греків, сущих під владою царською нашою, то не маєте 
права карати їх, але з нашого царського повеління хай 
буде покараний за содіяне. 

Якщо ж християнин уб'є русина |чи русин християнина|, 
хай затримають убивцю родичі вбитого і уб'ють його. 

Якщо ж убивця сховається і втече і коли буде багатий, 
нехай візьмуть майно його родичі вбитого. А коли убивця 
неімущий і сховається, хай шукають його, допоки зна- 
йдеться, |а коли знайдеться) -- нехай буде вбитий. 

Якщо ж ударить мечем чи списом, чи кацією, чи якимось 
іншим предметом русин грека, чи грек русина, хай за те 
беззаконня винуватець заплатить п'ять літрів срібла, 
згідно закону Руського. А якщо винуватець неімущий, 
то нехай, що тільки можна, те й буде продано, навіть 


74/75 


да и порть, в нихьже ходить, и то с него сняти, а опрочи 
да на роту ходить по своей вьрь, яко не имбя ничтоже, ти 
тако пущент» будеть. Аще ли хотьти начнеть наше царьство 
оть вась вой на противящася нам», да пишють к великому 
князю вашему, и пошлеть к нам», елико хощемт; и оттоль 
уввдять инья странь, каку любовь имью|ть| Гріеци с 
Русью. Мь же свьщание все положим'гь на двою харатью, 
и едина харотья есть у царства нашего, на нейже есть 
кресть и имена наша написана, а на другой посли ваши 
и гостье ваши. А отходяче с послом царства нашего, да 
попроводять к великому князю Игореви Рускому и к людемь 
его, и ти приимающе харотью, на роту идуть хранити 
истину, якоже мь свьЬщахомь и написахомь на харотью 
сию, на нейже суть написана имена наша. Мь же, елико 
нась крестилися есмь, кляхомся церковью святаго Ильн 
в» зборньй церкви, и предьлежашщи |м-) честньм'ь крестомт, 
и харотьею сею, хранити же все, еже есть написано на 
ней, и не преступати оть того ничтоже; а оже переступіть 
се оть странь нашея, или князь, или инь кто, или крещен», 
или некрЬщент, да не имать оть Бога помощи, и да будуть 
рабі в сий ввкь и вь будущий, и да заколень будеть своимь 
оружьемь. А некрещениий Русь да полагають щить своя 
и мечи своя нагь, и обручи свой и прочая оружиня, и да 
кльнутк"'я о всем», и яже суть написана на харотьи сей 
и хранити оть Игоря и оть всьхь боярь и оть всьхь людий 
и оть странь Рускья, вь прочая лЬьта и всегда. Аще ли 
же кто оть князь и оть людий Рускьжх»ь, или крестьянт», 
или некрещеньй, переступить все еже написано на харотьи 
сей, и будеть достойнь своймь оружьем»ь умрети, и да 
будеть проклять оть Бога и оть Перуна, и яко преступи 
свою клятьву. Да обаче будеть добрь, Игорь великьй 
князь да хранить любовь вьсю правую да не раздрушится, 
дондеже солнце сияеть 
и всь мирь стоить, 
ВЬ НЬНЬШНЯЯ В'ЬКЬІ 
и в будущая» 


і штани, в яких ходить, і ті з нього зняти; а про решту 
нехай поклянеться своєю вірою, що не має більше нічого, 
і тільки після цього буде відпущений. 

Якщо ж наше царство захоче від вас взяти воїв проти во- 
рогів наших, то напишемо про те великому князеві вашо- 
му, а він пошле, скільки хочемо: і з цього довідаються інші 
країни, яка існує дружба між Грецькою землею і Руссю. 

Ми ж договір цей поклали на двох хартіях, і одна хартія 
зберігається у нас, царів, на ній поставлено хрест і імена 
наші написано, а на другій -- імена послів і купців ваших. 

А коли виїдуть посли наші царські, то нехай супроводять 
їх до великого князя руського Ігоря і до людей його, а ті 
приймаючи хартію, поклянуться нехай дотримуватися 
чесно, про що домовилися і записали в цю хартію, на якій 
написано імена наші. 

Ми ж, оскільки прийняли хрещення від вас, поклялися 
церквою святого Іллі в соборній церкві і предпокладеним 
правдивим хрестом і хартією цією, дотримуватися всього, 
що в ній написано, і не порушувати із того нічого. А коли 
хто-небудь із нашої землі порушить це -- чи князь, чи 
інший хто, хрещений чи не хрещений,-- хай не матиме він 
божої помочі і буде рабом у цьому і в потойбічному житті, 
і хай буде заколений власною зброєю. 

А нехрещена русь хай покладе свої щити, і оголені мечі 
свої, і обручі свої, і інше оружжя і нехай клянуться про 
все, що написано на цій хартії, і не відступатимуть від 
того ні Ігор, ні бояри його, ні всі люди землі Руської 
і в майбутні роки, і завжди. 

Якщо ж хтось із князів чи із людей руських, чи христия- 
нин чи нехрещений, порушить все ж написане на хартії 
цій, - заслужить смерті від своєї зброї і нехай буде про- 
клятий від Бога і від Перуна як клятвопорушник. 

І нехай все-таки великий князь Ігор належним чином 
береже цю правдиву дружбу, і нехай вона залишиться не- 
порушною, допоки сонце сяє і весь світ стоїть, і нині, і во 
віки віків». 


76/77 


Посланиий же посли Игорем'ь придоша кь Игореви сь 
посль Грьцкими, и повБдаша вся рьчи царя Романа. 
Игорь же призва посль Гріьцкиія, рече: «молвите, что 
вь казаль царь?» И ркоша посли цареви: «се посла нь 
царь, радь есть миру, и хочеть мирь имЬти сь кня- 
земь Рускьмь и любовь; и твом посли водили суть 
царя нашего роть, и нась послаша роть водить тебе и 
мужь твонхт». И об'ьщася Игорь сице створить. И наут- 
ря призва Игорь посли, и приде на хольмиьі, кде сто- 
яше Перунь, и покладоша оружия своя, и щитьі, и золо- 
то, и ходи Игорь роть и мужи его, и елико поганья 
Руси; а христьяную Русь водиша в» цервовь святаго 
Ильн, яже есть надь ручьсмь, коньць Пасьшьць 
бесьдь и Козаре: се бо бь сборная церкви, мнози бо 
бьша Варязи христьяни. Игорь же утвьрдивь мирь 
сь Грькь, отпусти посльь, одарив скорою и челядью и 
воском», и отпусти я; посли же придоша кь цареви, 
и поввдаша вся рВчи Игоревь и любовь яже кь Грьком». 
Игорь же нача княжити в» Киевь, и мирь имбя кь 
всьмь странам»ь. ИЙ приспь осень, и нача мьгслить 
на Деревлянь, хотя примьслити большюю дань. 

В льто 6453. Ркоша дружина Игореви: «отроци 
Свьнделжи изоодьлься суть оружьемь и порть), а мб! 

нази; и поиди, княже, с нами в дань, 


Послані ж Ігорем посли прийшли ло нього з послами 
грецькими 
І повідали про все, що цар Роман казав їм. 
Ігор же закликав послів грецьких 
І рече |їм): «Розкажіть, що цар вам наказав?» 
І відповіли посли цареви: «Се послав нас цар, 
він радий миру, 
хоче мир і любов із князем руським мати, 
посли твої від царя нашого приймали клятву, 
послав нас цар прийнять від тебе клятву 
мужів твоїх». 
пообіцяв їм Ігор це зробити, | 
послів назавтра запросив |князь| Ігор, 
зійшов він на горби, де стояв Перун, 
поклали оружжя своє, і щити, і злото, 
поклявся Ігор, і його бояри, 
всі руси, що були погани. 
А християн-русинів водили |на клятву| в церкву святого 
Іллі, що стоїть над потоком в кінці Бесіди Пасинців і Ко- 
зарського, тут-бо була соборна церква, бо багато варягів 
були християни. 
Ігор же із греками мир ствердив, відпустив 


| ль Й о Й ць о Що По ЩА о Що А о ЩА о 


- послів 
одарував Їх хутром, челяддю і воском. 
відпустив Їх. 
прийшли посли до свого царя, 
розповіли про все, що Ігор говорив їм, 
про його любов до греків. 
почав у Києві князь Ігор княжити, 
мир мав із усіма країнами. 
коли підійшла осінь, 

Ігор на древлян похід задумав, 

Забажав з них дань ще більшу взяти. 

В літо 6453 |945| Ігореві мовила дружина: 
«Отроки Свиндельжі оружжям і в порти ізоділись, 
А ми голі, І піди, князю, з нами по дань, 


78/79 


Гл Й нь Й а ЇЙ о Що до о нн 


да и ть добудешь 
и мь». Й послуша ихь Игорь, иде в Дерева в дань, 
и примьсляше кь пЬрвой дани, и насиляще им», и 
мужи его; и возмя дань, и поиде в»ь свой город». 
Идущю же ему вьспять, размьсли рече дружинь 
своей: «идите вьї с данью домови, а язь вьзвращюся 
и похожю еще». ИЙ пусти дружину свою домови, с 
маломь же дружинь вьзвратися, желая болшая 
имьнья. Сльшавше же Древляне, яко опять идеть, 
сьдумавше Древляне сь княземь свойимь Маломь 
и ркоша: «аще ся вьвадить волкь вт овць, то относить 
по единой все стадо, аще не убьють его; тако и сий, 
аще не убьемь его, то вси нь погубить»; и послаша 
ко нему глаголюще: «почто идеши опять? поималь 
еси вьсю дань». ИЙ не послуша ихь Игорь, и шедше из 
города Искоростьня противу Древляне, и убиша 
Игоря и дружину его: бь бо ихь мало. Й погребень 
бьсть Игорь; и есть могила его у Искоростиня го- 
рода в Деревіхь и до сего дни. Ольга же бяше в Кие- 
вь сь сьномь своймь дітьскомь Святославомь, и 
кормилець бь его Асмудь и воевода бь Свинделд»ь, 
тоже отець Мьстишинь. Ркоша же Деревлянь: «се 
князя Рускаго убихом»ь; поимем»ь княгиню его Олгу 
за князь свой Маль, и Святослава, и створим»ь ему 
якоже хощемт». Й послаша Деревляне лучьший мужи 
свой, числомь 20, в лодьи кь Ользь, и приста подь 
Боричевомь вь лодьи Бь бо тогда вода текущи 


Іти добудеш, і ми». 
І послухав Ігор їх -- пішов по дань в Дерева 
І до першої нову ще дань примислив, 
І насилля їм з мужами своїми чинив. 
І зібрав він дань, і в город свій пішов. 
І коли назад вертався, то розмислив 
І рече своїй дружині: «Ви ідіть додому з данню, 
Я ж вернуся й походжу іще». 
І дружину відпустив додому, 
- Сам з дружиною малою повернувся, 
Бо бажав ще більшого багатства. 
І почули древляни, що йде |Їгор| знову, 
І тримали раду з князем своїм Малом, 
І сказали: «Якщо вовк увадиться по вівці, 
По одній все виносить він стадо, коли не уб'ють 
його, 
Так і цей: як не вб'ємо його, то нас усіх погубить» 
І послали Ігорю сказати: «Пощо знову йдеш? 
Всю дань забрав же». 
І не послухав їх Ігор. | 
Із города Іскоростеня вийшли проти нього 
древляни 
Ї убили Ігоря і дружину його, бо було їх мало, 
І поховали вони Ігоря в Деревах, 
І донині є його могила біля Іскоростеня. 
Ольга ж була в Києві із сином своїм, 
дитям Святославом, 
І кормилець був його Асмуд, 
І був Свиндельд-воєвода, він же батько Мстишин. 
Кажуть деревляни: «Це убили руського ми князя, 
А жону його, княгиню Ольгу, одружимо з князем 
своїм Малом, 
І Святослава |візьмемо|; і йому те зробимо, 
що схочем» 
І послали деревляни в лодії двадцять мужів щонайлуч- 
чих до Ольги І пристали під Боричевим в лодії. Бо текла 


і 80/81 


возль горь Кихевьскьія и на Подоль не сВдяхуть 
людье, но на горь; городь же бяше Киев», идеже 
есть ньі" дворь Гордятинь и Никифоров'ь, а дворь 
кьняжь бяше в городі, идеже есть ньнь двор» Воро- 
тиславль и Чюдинь, а перевьсище бь вні города, 
Ги бь внь города| двор» теремньй и другьй, идеже 
есть дворь демесниковь, за святою Богородицею 
над» горою, бь бо ту терем» камен». И поввдаша Олзь, 
яко Деревляни придоша, и вззва Ольга к собь и рече 
им»: «добрь гостье приидоша». Й ркоша Древляне: 
«придохомт княгини». И рече им Ольга: «да глаго- 
лите, что ради приндосте сьмо?» И ркоша Деревляни: 
«посла нь Деревьская земля, ркущи сице: мужа 
тзосго убихомь, бяшеть бо мужь твой яко волкь 
вьсхьщая и грабя, а наши князи добри суть, иже рос- 
пасли суть Деревьскую землю; да иди за нашь князь 
за Маль»; бь бо ему имя Маль, князю Деревьскому. 
Рече же имь Олга: «люба ми есть рьчь ваша, уже мнь 
своего князя не крьсити; но хощю вь почтити на уть- 
рія предь людми своими, а ньні идите в лодьюо свою, 
и лязьте в лодьи величающеся; азь утро пошлю по ві, 
вь же речете: не Бдемь ни на конех»ь, ни пеши идемг, 
но понесете нь в лодьи; и вьзьнесуть вь В Лодьи». 
И отпусти я в людью. Ольга же повель ископати яму 
велику и глубоку, на дворь теремьскомь, внь города. 
И заутра Ольга, сьдящи в терем", посла по гости, 
и приидоша к нимь глаголюще: 


тоді вода біля гори Київської і на Подолі не сиділи люди, 
але на горі. Город же був Київ там, де нині двір Гордятин 
й Никифорів, а двір княжий був у городі, де нині двір 
Воротиславлів і Чудинів, а перевісище було за городом, 
і був за городом двір теремний і другий, де сьогодні двір де- 
месника -- за святою Богородицею над горою, був там 
терем кам'яний. 
І сказали Ользі, що прийшли деревляни, 
І покликала Ольга їх до себе 
Ї сказала: «Добрі прийшли гості». 
І відповіли деревляни: «Ми прийшли, княгине». 
І рече їм Ольга: «Так скажіте, чого ради 
ви прийшли сюди?» 
І деревляни кажуть їй: «Нас земля послала 
Деревська. 
Щоб таке сказати: мужа твого вбили, 
Бо твій муж як вовк нас обкрадав і грабив, 
А наші князі добрі, бо збагатили Деревську землю. 
То іди за князя нашого, за Мала», 
Бо було ім'я йому -- Мал, князю Деревському». 
І каже їм Ольга: «Люба мені мова ваша, 
Уже мені свого князя не воскресити, 
але вас хочу почтити 
Завтра ранком перед моїм людом. 
А нині ж в лодію свою ідіте 
І у ній сідайте, величаючись; 
А я ранком пошлю за вами, ви ж кажіть: 
«Не поїдемо на конях і пішо не підем, 
Але в лодії нас понесіте». 
І вознесуть вас у лодії». 
І до лодії їх відпустила. 
І велику і глибоку викопати яму 
Ізвеліла Ольга на теремному дворі за городом. 
І як ранок настав, Ольга, у теремі сидячи, 
за гостями послала. 
І прийшли до них |посланці| й кажуть: 


82/83 


«зоветь вьї Ольга на 
честь велику». Они же ркоша: «не Бдемть ни на конехт», 
ни на воз'Бх»ь, ни пЬшь идемт, но понесите нь В ЛОдьи». 
Ркоша же Кияне: «намь неволя; князь наш убить, 
а княгини наша хощеть за вашь князь», и понесоша я 
в лодьи. Они же сидяху в перегрьбьх» и вь великихь 
сустогахь гордящеся; и принесоша я на дворь кь 
Ользь, и несьше я и вринуша в» яму и сь лодьею. 
И приникши Олга, и рече им-: «добьра ли вь честь»? 
Они же ркоша: «пуще нь Игоревь смерти». И по- 
вель засьпати я живь, и посьпаша я. Й пославши 
Олга к Деревляном, рече: «да аще мя право просите, 
то пришлите кь мнь мужи нарочить, да в»ь велице 
чести пойду за вашь князь, еда не пустять мене лю- 
дие Киевьсции». Се сльшавше Древляне, изьбраша 
лучьшая мужи, иже дьвьржать Деревьскую землю, и 
послаша по ню. Деревляномь же прішедьшимт, по- 
вель Олга мовницю створити, ркущи сице: «измьівше- 
ся придета кь мнь». Они же пережгегоша мовницю, 
и вльзоша Древляне, и начаша митися; и запроша 
мовницю о нихь, и повель зажечи я оть двБрий, и ту 
изгорЬша вси. И посла кь Деревляном», ркущи сице: 
«се уже иду квамь, да пристройте медь мьногь у го- 
рода, идеже убисте мужа моего, да поплачюся надь 
гробомь его, 


«Кличе вас Ольга на честь велику». 
Вони ж кажуть: «Не поїдем ні на конях, ні возами, 
І пішо не підемо -- несіть нас в лодії». 
І кияни кажуть: «Нам неволя, князь наш вбитий, 
А княгиня наша хоче за вашого князя». 
І понесли їх у лодії. Вони ж сиділи в перегребах, 
І з великими сустогами й гордились. 
І принесли їх у двір до Ольги, 
І як-несли, так і вергли з лодією в яму. 
І, до них схилившись, рече Ольга: 
«Чи добра вам честь?» 
І вони відповіли: «Гірше нам, ніж Ігорева смерть». 
І звеліла засипать їх живими, 
І засипали Їх. 
І послала Ольга до деревлян сказати: 
«І якщо справді мене просите, 
То пришліть до мене мужів нарочитих, 
Щоб з великою честю за вашого князя піти, 
Бо інакше не пустять мене люди київськії». 
Як почули це деревляни, найлуччих мужів 
відібрали, 
Що держать Деревськую землю, 
І послали за нею. 
І коли прийшли |у Київ| деревляни, Ольга мовницю 
велить їм зготувати 
І рече таке: «Вимиєтесь -- прийдете до мене». 
Їм мовницю добре натопили 
І, забравшись в неї, деревляни стали митись 
І заперли мовницю за ними, 
І палить її від дверей звеліла |Ольга|, 
І там всі вони згоріли. 
І послала до деревлян так сказати: 
«Це до вас уже іду я, 
І медів багато приготуйте біля города, 
де мужа мого вбили, 
І поплачу над гробом його, 


84/85 


и створю трьзну мужю моему». Они же 
сльшавше, свезоша медь многь зЬло. Олга же по- 
емши мало дружинь, и легько идущи, приде кь гробу 
его и плакася по мужи своем'ь; и повел»ь людемг сьсу- 
ти могилу велику, и яко сьспоша повель трьзну тво- 
рити. По сем»ь сьдоша Деревлянь пити, и повелів Олга 
отроком' своим служити перед» ними; и ркоша Де- 
ревляне кь Олз: «кдь суть друзь наши, ихьже посла- 
хом'ь по тя»? Она же рече: «идуть по мнь сь дружиною 
мужа моего». ИЙ яко упишася Древляне, повель отро- 
комь своймь пити на ня, а сама отьиде прочь, и 
потом» повеліь отроком»ь сЬчи я. Й исьськоша их» 
5000; а Ольга вьзвратися кь Киеву и пристроий 
воя на прокь ихт. 


Начало княженья Святославьля. 


В льто 6454. Ольга сь сьномь Святославомь 
сьбра вой многь и храбрь, и иде на Деревьскую 
землю. И изьдоша Древляне противу; и снемьшемася 
обьма полкома на купь, суну копьемь Святослав» 
на Деревлянь, и копье леть вьсквози уши коневи, 
и ударі в ногь коневи: б5 бо вБльми дьтескь. ИЙ рече 
Свенгелд»ь и Асмудт»: «князь уже почаль; потягнем'ь, 

дружино, по князи». И побвдиша Деревьлянь!); 


І створю тризну по мужі своєму». 
Вони ж, почувши про це, назвозили медів 
дуже багато. 

Ольга ж взяла малу дружину 
І, легко ідучи, прийшла до гробу Ігоря. 
І оплакала мужа свого, 
І звеліла людям своїм насипати високу могилу, 
І, коли насипали, повеліла тризну сотворити. 
І як сіли деревляни пити, 
Ольга отрокам своїм звеліла, щоб прислужували Їм. 
І спитали деревляни Ольгу: «Де є друзі наші, 
Яких ми по тебе посилали?» 
Вона ж рече: «Йдуть за мною з дружиною мужа мого». 
І коли впилися деревляни, 
Отрокам княгиня пити за них повеліла, 
А сама відійшла геть 
І потім отрокам наказала їх посікти. 
І посікли їх п'ять тисяч, а Ольга повернулась 

в Київ 
І зібрала військо проти них. 


Початок князювання Святослава. 


В літо 6454 |946). 
Ольга з |своїм|) сином Святославом 
Військо велике й хоробре зібрала 
І пішла на Деревську землю. 
І супроти вийшли древляни. 
І зійшлися обидва війська докупи, 
І метнув списа Святослав на деревлян, 
І пролетів спис поміж вуха коневі, 
І ударив йому у ноги, 
Бо був |Святослав| ще дитиною. 
І сказали Свингельд і Асмуд: «Князь уже 
почав! 
Ударимо і ми, дружино, за князем!» 
І перемогли деревлян, 


86/87 


Деревлянь же 
побьгоша и затворишася в городЬх»ь своих». 
Ольга же устрьмися сь сьтном'ь своим» на Искорос- 
тінь городь, яко ть бяху убиль мужа ея, и ста около 
города сь сьномь, а Деревляне затворишася в город 
и боряху крьпько из города, ввдаху бо, яко сами 
убиль князя и на что ся предати. И стоя Ольга льто 
ціло, и не можаше взяти города, и умьмсли сице: посла 
кь городу ркущи: «чего хощете досЬдіти? а вси ваши 
городи передашася мнь, и ялися по дань, и дБлають 
нивВь своя и землю свою, а вьї хощете голодом'ь изме- 
рети, не имучися по дань». Деревляне же рькоша: «ра- 
ди бьхом'гь ся яли по дань, но хощеши мьщати мужа 
своего». Рече же имь Ольга: «яко азь уже мьстила 
есмь мужа своего, когда придоша кь Киеву, и второе, 
и третьее, еже когда творяхуть трьзьну мужю моему; 
а уже не хощю отмщения творить, но хощю дань 
имати по малу, и смирившися с вами, пойду опять». 
Ркоша же Древляне: «что хощеши у нась? ради да- 
емь и медом» и скорою». Она же рече имь: «ньн5 у 
вась ньту меду, ни скорьй, но мала у вась прошю: дай- 
те ми оть двора по три голуби и по три воробьи; азь 
бо не хощю тяжькь;! дани вьзложити на вась, якоже 
мужь мой, но сего у вась прошю мала, 


І древляни побігли, 
І зачинилися в городах своїх. 
Ольга ж кинулася з сином своїм 
На город Іскоростінь, бо ті були мужа її вбили. 
І стала побіля города з сином своїм, 
А деревляни в городі зачинилися 
І кріпко із города боронилися, 
Знали-бо, що самі убили князя 
Ї немає на що Їм надіятися. 
І стояла Ольга ціле літо, 
І не змогла Іскоростінь взяти. 
Ї намислила так: послала в город сказати: 
«Ви чого хочете досидіти? 
Ваші городи вже всі мені здалися, 
І згодились на дань, 
І ниви і землю свою обробляють, 
А ви хочете з голоду померти, 
Не хочучи данину платити». 
Деревляни ж їй відповідали: «Раді б ми відбутись 
даниною, 
Але ж ти за мужа хочеш мститись». 
Ольга ж Їм сказала: «Я уже за мужа відомстила, 
Коли в Києві ви перший раз і вдруге побували, 
Третій раз я помсту вам вчинила, 
Як по мужу тризну творили. 
Більше вже помщатися не хочу, 
Але хочу тільки взяти із вас дань помірну 
Й, замирившись з вами, геть піду». 
Запитали деревляни: «Що од нас ти хочеш? 
Раді дать тобі меди і хутра». 
А вона на це Їм відказала: 
«Нині в вас немає меду ані хутра, 
Але хочу з вас я небагато: 
По три голуби і горобці мені від двору дайте, 
Бо не хочу дань тяжку на вас я накладати, 
Як мій муж. А тому й прошу у вас я небагато, 


88/89 


изнемогли бо ся есте вь осадь; 
да вдайте ми се малое». Деревляне же 
ради бьша, сьбраша же оть двора по три голуби и по 
три воробьн, и послаша кь Ользь с поклоном». Ольга 
же рече «се уже ся есте покориль мнь и моему дЬтя- 
ти, а идете в городь, а язь заутра отступлю оть 
города и пойду в городь свой». Деревьляне же ради 
бьша, вьнидоша в городь, и поввдаша людем'ь; и обра- 
довашася людье в городь. Ольга же раздая воемь 
комуждо по голуби, а дьругимь по воробьеви, и 
повель кьемуждо голубеви и воробьсви привязати 
чьрь, и обврьтьваючи в плткь маль, нитькою повь- 
рьзаючи кь всБм'» голубем и воробьем'; и повель 
Ольга, яко см'рчеся, пустити голубі и воробиий воемь 
свонм». Голуби же и воробьеве полетьша вт гньзда 
своя, ови в голубникь своя, воробьеве же подь 
острьхь; и тако загарахуться голубници, и оть нихь 
кльти и одринь, и не бі двора, идеже не горяше, и не 
бь льзь гасити, вси бо дворь взгорьшася. И побьгоша 
людье из города, и повель Олга воемь своимь имати 
я; и яко взя городь и пожьже и, старвйшинь же города 
ижьже, и прочая люди овьхг» изби, а другия работь 
преда мужемт своимт, а прокь остави ихь платити 
дань, и вьзложи на ня дань тяжьку, 
и двб часті идета Киеву, 


Бо в осаді ви вже знемоглися, 

Тож мені оце малеє дайте». | 

Деревляни ж були раді, 

По три голуби і горобці з двору зібрали 

І з поклоном Ользі послали. 

Ольга ж їм сказала: 

«От уже ви мені і моєму дитяті скорились, 

Ідіть у свій город, а я завтра відступлю 
від нього 

Гу свій город піду». 

Деревляни ж були дуже раді, 

Ввійшли в город і звістили людям, 

І всі люди в городі зраділи. 

Ольга ж кожному із воїв по голубу роздавала, 

А іншим -- по горобцю. 

І звеліла кожному голубові і горобцю чір 
прив'язати 

І в шматки тканини огортати, 

І ниткою голубам і горобцям в'язати. 

І як смеркло, Ольга своїм воям повеліла 

Голубів і горобців пустити. 

Голуби ж і горобці в свої гнізда полетіли: 

Одні в голубники свої, горобці ж -- під стріхи. 

так загорілись голубники, 

від них спалахнули кліті і одрини, 

не було двору, де б не горіло, 

не можна було гасити, бо усі двори загорілися. 

побігли люди із города, 

звеліла Ольга воям своїм хапати Їх. 

коли взяла город -- спалила його, 

старійшин же города спалила, 

інших людей тих перебила, 

А інших в рабство мужам своїм віддала, 

А решту, щоб данину платили, залишила, 

І поклала на них дань тяжку. 

І дві частини |її| ішли Києву, 


90/91 


(лань Й о М до до оо По Й о Й до Й нь | 


а третьяя Вишегороду кь Ользі; бь бо 
Вьшегородь Ольжинь город». И иде Олга по Дере- 
вьской земли сь сьном'» своим»ь и дружиною своею, 
уставляющи уставь и урокь; и суть становища ея и 
ловища ея. И приде в город» свой Киевь сь сьномь 
своим» Святославом», и пребьвши лЬьто едино 

В льто 6455 иде Олга к Новугороду и устави 
по Мьсть погость и дань, и по Лузі погость и дань 
и оброкь, и ловища ея суть по всей земли, и знамення 
и мЬста и погость, |и сани ея стоять вь ПлесковБ 
и до сего дне|, и по Дньпру перевБсища и по Деснь, и 
есть село ея Ольжичи и до сего дни. Изрядивши, 
вьзвратися кь сьну своему в Киевь и пребьваше 
с нимь вь любви. 

В ліьто 6456. В льто 6457. В льто 6458. В льто 
6459. В льто 6460. В льто 6461. В льто 6462. 

В льто 6463. Иде Олга вь Грькь, и приде к Царю- 
граду. И бь тогда Костянтинь сьнь Леонтовгь, 
и видьвь ю добру сущю лицемь и смьслену велми, 
и удивися царь разуму ея, бесьдова к ней и рек» 
ей: «подобна еси царствовати в городь сем" с нами». 
Она же разумьвши, и рече кь царю: «азь погана 
есмь, да аще меня хощеши крестити, то кріЬсти мя 
сам»; аще ли, то не крещуся». И крести ю царь с 
патриархомь. Просввщена же бьвши радовашеся 
душею и тьломь; и поучи ю патриархь о вьрь, и 
рече ей: «благословена ть еси в Руськьх'»ь князехь, 

яко вьзлюби світь, а тму остави; 


А третя -- Вишегороду, для Ольги, 

Був-бо Вишегород Ольжин город. 

І пішла Ольга по Деревській землі з сином своїм 

І з дружиною своєю, визначаючи устави і уроки, 

І донині є місця її становищ і ловищ її. 

І прийшла в город свій Київ з сином своїм 
Святославом, 

І пробула |в ньому) одне літо. 

В літо 6455 |947| пішла Ольга до Новугорода 

І встановила по Мсті погости і дань, 

І по Лузі погости, і дань, і оброки. 

І ловища її є по всій землі, 

І знамення, і місця, і погости 

П сани її стоять в Плескові і донині), 

І по Дніпру перевісища, і по Десні, 

І є село її Ольжичі і до сьогодні. 

І, давши лад, повернулась до сина свого в Київ, 
І там жила з ним у згоді. 

В літо 6456 |948). В літо 6457 |949). В літо 6458 (950). 
В літо 6459 |951). В літо 6460 |952). В літо 6461 |953). 
В літо 6462 |954|). 

В літо 6463 |955|. Пішла Ольга в Греки, 

І прийшла до Цареграда. 

І був тоді царем Костянтин, син Леонів, 

І видів її доброю, і вродливою, і розумною дуже, 
І здивувався цар розуму її, 

І, бесідуючи з нею, сказав Їй: 

«Достойна ти царювать в городі цьому з нами». 
І зрозуміла вона і рече царю: «Поганка я, 

І якщо хочеш мене охрестити, то хрести сам, 

А якщо ні, то не охрещуся». 

І охрестив її цар з патріархом. 

І, ояснена бувши, радувалася душею і тілом, 

І наставляв її в вірі патріарх, і сказав Їй: 
«Благословенна ти серед Руських князів, 

Бо возлюбила світло, а тьму залишила. 


92/93 


благословити 
тя имуть сьнове Рустин и вь посльдний родь внукь 
твойхь». Й заповвда ей о церковнем» устав, и 0 
молитвЬь и пость, и о милостьни, и 0 вьздьржаний 
твла чиста; она же, поклонивши главу, стояше аки 
губа напаяема, внимающи ученью, и поклонившися 
патриарху, глаголаше: «молитвами твоими, владько, 
да сьхранена буду оть сьти неприязнень». БЬ же 
имя ей наречено вь крещениий Олена, якоже и древ- 
няя царица, мати велікого Костянтина. И благослови 
ю патрнархь, и отпусти ю. И по крещений. призва ю 
царь и рече сй: «хощю тя поняти женбф». Она же рече: 
«како мя хощеши поняти, а крістив»ь мя самь и на- 
рекь мя дщерь? авь крестьяньхь того нЬсть закона, 
а ть сам'ь ви». И рече царь: «переклюка мя, Олга»; 
и вдасть ей дарь многь, золото и серебро, паволо- 
кь, сьсудь разноличнья, и отпусти ю, нарекь Юю 
дщерь себь. Она же хотячи домови, приде к» патриар- 
ху, благословения просящи на домь, и рече ему: 
«людье мом погани и сьн- мой, да бь мя Богь сьблюль 
оть вьсякого зла». Й рече патриархт»: «чадо вБрног! 
вь Христа крЬстилася еси и вь Христа облечеся, 
и Христось сьхранить тя, якоже сьхрани Еноха в 
пьрвья родь, потомь Ноя в ковчезь, Аврама оть 
Авимелеха, Лота оть Содомлянь, Моисея оть Фара- 
она, Давида оть Саула, три отрокь оть пещи, 


Благословлятимуть тебе сини русьтії 
І в найдальшому роду твоїх внуків». 
І дав їй заповіді про церковний устав, 
І про молитву, і піст, і про милостиню, 
І про дотримання тілесної чистоти. 
І стояла вона, схиливши голову, 
І, як губка, вбирала, у повчання вслухалась. 
І, вклонившись патріархові, говорила: 
«Молитвами твоїми, владико,, 
Хай убережена буду від сіті ворожої». 
Ї було дано в хрещенні їй ім'я Олена, 
Як і стародавній цариці, матері великого 
Костянтина. 
І благословив її патріарх, і відпустив. 
І після хрещення прикликав її цар 
І рече їй: «Хочу тебе в жони взяти!» 
І рече вона: «Як-то мене хочеш взяти: 
І хрестив мене сам, і дочкою назвав? 
А в християн немає такого закону, 
Іти сам |це| знаєш». 
І рече цар: «Переклюкала мене, Ольго». 
І дав їй дари численні: зрлото, і срібло, 
І паволоки, і сосуди різні, 
І відпустив її, назвавши дочкою своєю. 
Вона ж бо, хочучи додому, прийшла до патріарха, 
І просила благословити на дорогу додому, 
І сказала йому: «Люди мої -- погани, і син мій, 
Тож хай збереже мене Бог від усілякого зла». 
І рече патріарх: «Чадо вірнеє! У Христа ти 
хрестилась 
І в Христа одягнешся, 
І Христос збереже тебе, як Еноха зберіг 
у перші часи, 
І потім Ноя в ковчезі, Аврама від Авімелеха, 
І Лота від содомлян, Мойсея від фараона 
І Давида від Саула, трьох отроків від печі, 


94/95 


Данила оть звБрий, тако и тебе избавить оть не- 
приязни и сЬтий его». Й благослови ю патриархь, и 
иде с миром» в землю свою, и приде кь Киеву. Се же 
бьсть, яко и при Соломони, приде царица Ефиопь- 
ская, сльшати хотящи мудрость Соломоню, многу 
мудрость видБти и зьнамения: тако и си блаженая 
Олга искаше добрье мудрости Божия, но она чело- 
в'вцьскья, а си Божия. Ищющи бо премудрости обря- 
щуть. Премудрость на исходящихь поеться, на пу- 
техь же дьрзновение водить, на крайхь- же стьнь 
забралньхь пропов'даєтся, в» вратьхь же градньхь 
дьрзающи глаголеть; елико бо лЬьть незлобивимй дьр- 
жатся по пьравду. И си бо оть взьзраста блаженая 
Олена искаше мудростью, что есть луче всего, вь 
свьть семь, и нальзе бисерь многоціньньй, еже 
есть Христось. Рече бо Соломон»: желанье благовьр- 
ньх»ь наслажаєть душю; и приложиши сердце свое в 
разум», азь бо любящая мя люблю, а ищющии мене 
обрящють мя. Ио Господь рече: приходящаго кь 
мніф не иждену вонь. Си же Ольга приде кь Киеву, 
и якоже рькохомь, и присла к ней царь Грецкьій, 
глаголя: «яко много дарихт» тя; ть: же глаголала ми, 
яко аще вьзращюся в Русь, многь дарь послю ти, 


І Данила від звірів, - так і тебе збавить від 
ворога 
І від сітей його». 
І благословив її патріарх. 
І пішла вона з миром у землю свою, 
І прийшла в Київ. 
І було це, як і при Соломоні: 
Прийшла цариця Ефіопська, бажаючи почути 
мудрість Соломонову, 
І велику мудрість видіти і знамення. 
Так і ця блаженна Ольга шукала доброї мудрості 
божої, 
Але цариця ефіопська -- людської, а Ольга -- божої. 
«Ті, що шукають премудрість,-- знайдуть». 
«Премудрість на початках |дороги| співається, 
На шляхах дерзновення водить, 
На краю стін із заборолами проповідується, 
При воротях градних сміливо говорить; 
Скільки-бо років незлобивії тримаються правди?» 
І ця-бо від зрілості блаженна Ольга шукала 
мудрістю, 
Що є найліпше всього на світі цьому, 
І бісер знайшла многоцінний, яким є Христос. 
Рече-бо Соломон: «Бажання благовірних насолоджує 
душу, 
І прихилиш серце своє до розуму, 
Я-бо тих, що люблять мене, люблю, 
А ті, що шукають мене, знайдуть мене». 
Бо рече Господь: «Того, хто приходить до мене, 
не прожену геть». 
Сія ж Ольга прийшла до Києва, як було сказано, 
І прислав до неї цар грецький |послів| 
зі словами: 
«Я багато обдарував тебе. Ти ж говорила мені: 


«Коли я повернуся на Русь, багаті дари пошлю 
тобі: 


4 9.919 96/97 


челядь и воскь и скору, и воя многь в помощь». От- 
ввщавши же Олга рече кь послом»: «аще ть», 
рци, «такоже постоиши у мене в Почайнь, якоже азь 
в Суду, то тогда ти вдам'ь». И отпусти посль си рекши. 
Живяше же Олга сь сьном свойимь Святославомь, 
и учашеть его мати креститися, и не брежаше 
того, ни вь уши внимаше; но аще кто хотяше волею 
креститися, не браняху, но ругахуся тому. Невьр- 
ньм' бо вра крестьянская уродьство есть; не смь- 
слиша бо, ни разумЬьша вт тмь ходящни, и не видвша 
славь Господня, одебельша бо сердца ихь, и ушима 
бо тяшько сльшаша, очима видіти. Рече бо Соло- 
монь: дБлатель нечестивьіхь далече оть разума; по- 
неже звахь вь, и не послушасте, й прострох'ь словеса, 
и не разум'Бсте, но отмітасте моя сТь| ВБТЬ и МОИХь, 
же обличений не внимасте; вьзненавидьша бо пре- 
мудрость, а страха Господня не изволиша, ни хотяху 
моих внимати с|ь|віть, подражаху же моя обличе- 
нія. Якоже Олга часто глаголаше: «аз», сьшну, Бога 
познах» и радуюся; аще и ть. познаеши Бога, то радо- 
ватися начнеши». Онь же не внимаше того, глаголя: 
«како аз» хощю ин» законгь один» приняти? а дружина 
моя сему смбятись начнуть». Она же рече ему: «аще 
ть крестишися, 


І челядь, і віск, і хутра, 

І воїв численних у поміч». 

І у відповідь послам сказала Ольга: 

«Коли ти, - каже, -- також попостоїш у мене 

в Почайні, 

Скільки я в Суду, то тоді дам тобі». 

І послів, це сказавши, відпустила. 

-- Жила ж Ольга з сином своїм Святославом, 

І навчала його мати хреститися, 

А він не зважав на те, ані дослухався того, 

Але коли хто з власної волі хотів охреститися, 

То не забороняв, але осуджував того. 

Для невірних-бо віра християнська -- то 

потворність, 

Бо не знають і не розуміють ті, хто в тьмі 
ходить, 

І не відають слави господньої, 

Бо одебеліли серця їхні, 

І тяжко вухами чують, а очима бачать. 

Рече-бо Соломон: «Діяч нечестивих далекий 


від розуму», 
Бо кликала вас, і не послухали ви, 
І вам поклав слова -- і не зрозуміли, 


Але ради мої ви відкинули, 

І звинувачень моїх не приймаєте, 

І зненавиділи-бо премудрість, 

І не захотіли страху господнього, 

І не хотіли приймати поради моєї, 

І погорджували всіма моїми звинуваченнями!» 
Так і Ольга часто говорила: 

«Я, сину, пізнала Бога і радуюся, 

А коли і ти пізнаєш Бога, то почнеш радуватися». 
Він же не приймав того, кажучи: 

«Як я можу один іншу віру прийняти? 

Таж дружина моя з цього буде сміятись». 
Вона ж рече йому: «Охрестишся ти -- 


4 98/99 


вси имуть тоже творить». Онь же не 

послуша матери, и творяше норовь поганьскня, не 
ввдьй, аще кто матери не слушаєть, в бЬду впадає; 
якоже рече: аще кто отца или матерь не слушаєть, 
смертью да умреть. Се же тому гньвашеся на матерь. 
Соломон» бо рече: кажа злья, пріемлеть себе доса- 
жение; обличая нечестивого, поречеть себь; обличе- 
ния бо нечестивьмь мозолье имь суть; не обличай 
зльхь, да не вьзненавидять тебе. Но обаче любяше 
Олга сьна своего Святослава, ркущи: «воля Божия 
да будеть, аще Богь вьсхощеть помиловати роду мое- 
го и земли Рускье, да вьзло |жи|ть им»ь на сердце 
обратитися кь Богу, якоже и мнь Богь дарова». И се 
рекши моляшеся за бьна и за люди по вся дни и нощи, 
кормячи сьна своего до мужьства его и до вьззра- 
ста его. х 

В льто 6464. В льто 6465. В льто 6466. В льто 6467. 
В льто 6468. В льто 6469. В льто 6470. В літо 647Ї. 

В льто 6472. Князю Святославу вьзрастьшю и в»3- 
мужавшю, нача воя сьвокупляти многь и храбрь, бБ 
бо и самь хоробрь и легокь, ходя акь пардусь, 
войнь многь творяше. Воз» бо по себь не возяше, ни 
котла, ни мясь варя, но потонку изрізавь конину, 
или звврину, или говядину, на угьлехь испекь, ядяше; 


І всі інші те саме зроблять». 
Він же матері не послухав і далі справляв 
звичаї поганські, 
Не відаючи, коли хто матері не слухає, в біду 
впадає, 
Як сказано: «Коли хто батька чи матір не слухає, 
Хай умре». 
Це ж тому Святослав гнівався на матір. 
Соломон же сказав: 
«Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, 
Хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває». 
«Картання безбожників -- як мозоль для них». 
«Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не 
зненавидів він». 
Одначе Ольга любила сина свого Святослава, кажучи: 
«Хай буде воля Божа. Коли Бог захоче помилувати 
рід мій 
І землі Руськії, хай вкладе Їм у серце 
бажання Бога, 
Як то і мені Бог дарував». 
І, це кажучи, молилася за сина 
І за людей всі дні і ночі, 
І наставляла сина свого до змужніння його 
І до його повноліття. 
В літо 6464 |956). В літо 6465 |957). В літо 6466 |958). 
В літо 6467 |959). В літо 6468 |960). В літо 6469 |961)|. 
В літо 6470 |962). В літо 6471 |963|. 
В літо 6472 |964). Коли князь Святослав 
виріс і змужнів, 
І почав воїв збирати багато й хоробрих, 
І сам-бо був хоробрий і легкий, ходячи як барс, 
І воєн багато провів. 
І возів за собою не возив, ні котлів, 
ні м'яса не варив, 
А тоненько нарізав конини, чи звірини, чи гов'ядини 
І, на жару запікаючи, Їв. 


100/101 


ни шатра имяше, но подькладь постилаше, а сЬьдло 
вь головахь; такоже и прочий воий его вси бяху. 
И посьлаше кь странамг» глаголя: «хочю на вь ити». 
И иде на Оку рьку ина Волгу, и наліьзе |на| Вятичи, 
и рече им»: «кому дань даєте»? Они же ркоша: 
«Козаромь по щелягу оть рала даєемт». 

В льто 6473. Иде Святославт на Козарь. Сльшавше 
же Козаре, изьдоша протіву сь князем своим кага-: 
ном», и сь|с)| тупишася бити; и бьвши брани межи 
ими, одоль Святославь Козаромь и городь ихь 
Бьлувежю взя. И Ясь поббди и Касогь, и приде кь 
Киеву. 

В льто 6474. Побьди Вятичь Святославт, и дань на 
нихь в»ьзложи. 

В льто 6475. Иде Святослав» на Дунай на Больга- 
ри. И бившимься, одоль Святославь Болгаром», 
и взя городовь 80 тю Дунаю; и сЬьде княжя ту вь 
Переяславци, емля дань на Грьцьхь. 

В льто 6476. Придоша Печенизи пьрвое на Рускую 
землю, а Святослав» бяше в Переяславци; и затворися 
Ольга сь внукь свойми, Ярополкомь и Олгомь 
и Володимером'т, в городь Киевб. И оступиша Пече- 
низи городь в силь тяжьць, бещисленое множьство 
около города, и не бь лзь вьмліьсти из» града, ни 
вісти послаті; и изнемогаху людье гладом'ь и водою. 

И сьбравшеся людье оноя странь Дньпьра, 
в» лодьяхь, 


І шатра не мав, а пітник стелив, 
А сідло в головах. 
І всі вої його такими були. 
І посилав у інші землі, кажучи: «Хочу на ви іти». 
І пішов на Оку-ріку, і на Волгу. 
І натрапив на в'ятичів, і питає їх: 
«Кому дань даєте?» 
Вони ж відповіли: «Козарам -- по шелягу від рала 
даємо». 

В літо 6473 |965). Пішов Святослав на козар. 

Прочувши про те, козари виступили супроти 
з князем своїм, каганом, 

І зійшлися у битві. 
І була битва між ними, переміг Святослав козарів, 
І город їхній Білу Вежу взяв. 
І ясів переміг, і касогів, 
І до Києва повернувся. 

В літо 6474 |966|. Святослав переміг в'ятичів і дань на 
них наклав. 

В літо 6475 |967). Іде Святослав на Дунай воювати 
болгар. 
І в битві, переміг Святослав болгарів, 
Ї взяв городів вісімдесят по Дунаю. 
І сів княжити тут в Переяславці, беручи дань з греків. 

В літо 6476 |968). Вперше прийшли на 

Руську землю печеніги, 
А Святослав був у Переяславці, 
І закрилася Ольга із внуками своїми -- 
Ярополком, і Олегом, і Володимиром -- у городі Києві. 
І обступили печеніги город силою великою, 
І стали кількістю незчисленною побіля города, 
І не можна було ні вилізти з города, 
ні вість послати. 

І знемагали люди від голоду і без води. 
І зібралися люди протилежного боку Дніпра, 
І стояли в лодіях на тому березі, 


102/103 


и обЦь| ону страну стояху, и не бБ лзі внити: 
в Киев» ни единому же ихь, ни из» города кь онЬмт. 
И вьстужиша людье в городь и ркоша: «ність ли кого, 
иже би на ону страну могль дойти: аще не приступите 
утро подь городь, предатися имамь Печенфьгомь»? 
И рече одинь отрокь: «азь могу преити». Горожани же 
ради бьвше, ркоша отроку: «аще можеши како ити, 
иди». Онь же изьщде изь града сь уздою, и хожаше 
сквозь Печенігь, глаголя: «не видь ли коня никто- 
же»? бь бо умбвя Печеньскь, и мняхуть и своих». 
И яко приближися к рьць, свьргь порть сь себе, су- 
нуся вь Дньпрь и побріде; и видБвше Печенбзи, устрь- 
мишася на нь стрьляюще его, и не могоша ему ничто- 
же створити. Они де видЬвше сь оноя странь, при- 
ьхавше в лодьи противу ему, взяша и вь лодью и 
привезоша и кь дружинь; и рече имь: «аще не подь- 
ступите заутра рано подь городь, предатися имуть 
людье Печеньгомт». Рече же им» воевода их», име- 
немь Притичь: «подьступимь заутра в людьяхь и 
попадьше княгиню и княжичи умьчимгь на сю страну 
и люди; аще ли сего не створимь, погубити нь имать 
Святославт». И яко бьсть заутра, всьдоша в лодья, 
противу світу вьструбиша велми трубами, и людье вь 
град кликоша. Печенизь же мивша князи пришедша, 


І не можна було жодному з них проникнути в Київ, 

Ані з города до них. 

І затужили люди в городі і питали: 

«Чи не знайдеться хто, щоб на той бік міг дійти 

П передати): «Коли не підійдете ранком до 
города 

Змушені будемо здатися печенігам»?» 

І рече один отрок: «Я зможу перейти». 

Горожани ж були раді і сказали хлопцю: 

«Якщо можеш якось іти, йди». 

Він же вийшов із города з вуздечкою в руках 

І, ходячи поміж печенігами, питав: 

«Чи ніхто з вас не бачив коняг» -- 

його приймали за свого, бо умів по-печенізьки. 

коли наблизився до ріки, скинув одяг із себе, 

кинувся в Дніпро, і пішов убрід. 

як побачили печеніги, то кинулись за ним, 

стріляли в нього, 

не могли йому нічого зробити. 

побачили на протилежному боці, 

приїхали в лодії йому назустріч, 

взяли його в лодію, і привезли до дружини. 

сказав їм: «Якщо не підійдете під город 

завтра рано, 


Гл В ль ЇЙ о Й о Й оо ЇЙ до Й о до о нь | 


То здадуться люди печенігам». 

І рече їм воєвода їхній, на імення Претич: 

«Завтра рано в лодіях підійдем 

І, тайком підкравшись, візьмемо княгиню 
і княжичів 

І умчимо із людьми на цей берег; 

А коли цього не зробимо, 

Святослав нас усіх погубить». 

І як настав ранок, посідали в лодії 

І на світанку в труби сильно затрубили. 

І люди в городі закричали. 

І здалося печенігам, що князь вернувся, 


104/105 


побвгоша розно оть града; изьде Олга сь внукьї и сь 
людми к лодьям»ь. Й видЬвь же князь Печеньжь- 
сквій, вьзвратися единт кь воеводь Притичю, и рече: 
«кто се приде»? И рече ему: «людье оноя странь». 
И рече князь Печеньжьскь/й: «а ть князь ли еси»? 
Онь же рече: «азь есм'ьь мужь его, и пришель есмь 
вь сторожехь, а по мні идеть войи бещисленое мно- 
жьХство». Се же рече, грозя имь. И рече князь 
Печеньжьскьй Притичу: «буди ми другь». Онь же 
рече: «тако буді». ИЙ подаста руку межю собою, 
и вдасть Печеньжьскьй князь Притичу конь, саблю, 
стрьль; онь же дасть ему брони, щить, мечь. И от- 
ступиша Печеньзь оть города, и не бяше лзЬ коня 
напоити, на Льбеди Печеньгьн. ИЙ послаша Кияне 
кь Святославу, глаголюще: «ть, княже, чюжей земли 
ищешь и блюдешь, а своея ся лишивт; маль бо нась 
не вьзяша Печенфзи, и матерь твою и дЬтий твоихь. 
Аще не придеши, ни оборониши нась, да пакь |нась| 
вьзмуть, аще ти жаль отьчиньт своея, и матерь старьі 
суща, и двти|й| свойхь». То сльшав»ь Святославь, 
вборзь вьсбдь на кони сь дружиною своею, и приде 
кь Киеву, и цьлова матерь свою, и діти своя, сьжа- 
лиси о бьіввшемь оть Печеньгь; и сьбра воя и прогна 
Печеньгь в поле, и бьсть мирно. 


І побігли урозтіч від города. 
Т зійшла Ольга з онуками і людьми до лодій. 
І побачив це князь печенізький, 
І повернувся один до воєводи Претича, 
І рече: «Хто це прийшов?» 
І відповів йому |воєвода): «Люди з того боку». 
І рече князь печенізький: «А чи не князь ти?» 
Він же відповів: «Я муж його 
І прийшов із сторожею, а за мною іде воїв 
безліч». 

Це сказав, погрожуючи печенігам. 
І сказав князь печенізький Претичу: 

«Будь мені другом». 
Він же відповів: «Нехай так буде!» 
І подали руки один одному, 
І дав печенізький князь Претичу коня, 

шаблю і стріли, 
А він дав йому кольчугу, щит і меч. 
І відступили печеніги від города, 
І не можна було коня напоїти на Либеді 
через печенігів. 
І послали кияни до Святослава, кажучи: 
«Ти, княже, чужу землю шукаєш і глядиш, 
А свою залишив. А нас мало не забрали печеніги, 
І матір твою, і дітей твоїх. 
І якщо не прийдеш і не захистиш нас, 
то таки візьмуть. 
І хіба тобі не жаль своєї отчини,х | 
І матері старої, і дітей своїх?» 
Як почув те Святослав, швидко сів на коні 
з дружиною своєю, 

І прийшов до Києва, 
І цілував матір свою і дітей своїх, 
І співчував про те, що пережили від печенігів. 
І зібрав воїв і прогнав печенігів у поле, 
І настав мир. 


106/107 


В льто 6477. Рече Святославь кь матери своей 
и кь бояром'ь своимгь: «нелюбо ми есть в Киеві жити, 
хощю жити в Переяславци в Дунай, яко то есть среда 
земли моей, яко ту вся благая сходяться: оть Грькь 
паволокь, золото, вино, и овощи разноличьнни, и ис 
Чеховь, и из» Угорь серебро и комони, изь Руси же 
скора и воск», и медь и челядь». И рече ему мати: 
«видиши ли мя болну сущю, камо хощеши оть мене?» 
бь бо разбольлася уже; рече же ему: «погребь мя 
иди аможе хощеши». И по трехь днехь умре Олга, 
и плакася по ней сьнь ся, и внуци ея, и людье вси 
плачем» великим», и несьше погребоша ю на мьсть. 
И бь заповвдала Олга не творити трьзнь надь собою, 
бь бо имущи прозвутера и ть похорони, блажену 
Олгу. Си бьсть предьтекущия христьянской земли 
аки дьньница предь солнцемь и аки заря предь 
свьтомь, си бо сияше аки луна в нощи, тако си в 
нев'Ььрньхь человЬцьх свьтяшеся аки бисер- в» каль; 
калнь бо бьша грьхом', не омовени святьм' креще- 
нием». Си бо омься святою куп'ьлью, сьвлечеся грьЬхо- 
внья одежда ветхаго человБка Адама, и вь новьй 
Адам' обл'ічеся, еже есть Христось. Мь же речем'ь кь 
ней: радуйся, руское познаніе кь Богу; начатокт при- 
мирению бьхом». Си пьрвое вниде в» царство небес- 

ное оть Руси, сию бо хвалять Рустиий сьнове, 

акь началницю: 


В літо 6477 |969). Сказав Святослав матері 
своїй 
І боярам своїм: «Не любо мені в Києві жити, 
Хочу жити в Переяславці на Дунаї, 
Бо то середина землі моєї, бо туди всі блага 
стікають: 
Від греків -- паволоки, золото, вино і овочі різні, 
А від чехів і угрів -- срібло і коні, 
Із Русі ж -- хутра, і віск, і мед, і челядь», 
І сказала йому мати: «Чи бачиш мене хвору 
І куди хочеш від мене?» -- бо була розхворілася 
вже. 
І рече йому: «Похорониш мене -- і йди куди хочеш». 
І через три дні померла Ольга, 
І плакав за нею син Її, і внуки Її, 
І люди всі-- плачем великим, 
І понесли і поховали Її у полі. 
І заповіла Ольга не творити тризни над собою, 
Бо мала свого пресвітера, 
І той похоронив блаженну Ольгу. 
Отже, була |Ольга| предтечею християнської землі, 
Як вранішня зірка перед сходом сонця 
І як зоря передсвітом, 
Отож сіяла вона, як місяць вночі, 
Так і серед людей невірних сіяла, 
Як бісер у калі. 
Кальні-бо були гріхами, не омиті 
святим хрещенням. 
А вона ж омилась святою купіллю, 
І скинула одяг гріховний ветхого чоловіка Адама, 
І в нового Адама одяглася, що є Христос. 
І ми звертаємось до неї: «Радуйся, 
руське пізнання Бога, 
Початок нашого з ним примирення». 
А вона першою із Русі ввійшла в царство небесне, 
Її й восхваляють як начинательку сини руськії, 


108/109 


ибо по смерти моляшеся кь Богу за Русь, пра- 
веднихь бо душа не умирають; якоже рече С|о|ло- 
монт: похваляему правьдному вьзвеселятся людье, бе- 
смертье бо есть память сго, яко оть Бога познаваєт- 
ся и оть человькь. Се бо вси человьци прославляють, 
видяще лежащю в тЬль за многа льта; рече бо Про- 
рокь: прославляюща мя прославлю. О сяковьх бо Да- 
вид»ь глаголаше: в память в'івчную будеть прав'Бдникь, 
оть слуха зла не убоится; готово сер |д| це его упова- 
ти на Господа, утвьрдися сердце его и не подвижится. 
Соломонь бо рече: «праведници вь вЬкь живуть, 
и оть Господа мьзда имть есть и строение оть Вьшня- 
го; сего ради примуть царствие красотЬь и вЬнЬьць 
доброть оть рукь Господня, яко десницею защитить 
я и мьишьцею покрьеть я. Защитиль бо есть силою 
блаженую Олгу оть противника и супостата-дьявола. 

В льто 6478. Святослав»ь посади Ярополка в Киев. 
а Олга вь Деревіх»ь. В се же время придоша людие 
Новьгородьстии, просяще князя себь: «аще не пойде- 
те к намь, то наліьземь князя себфв». И рече к нимь 
Святославь: «абь кто к вамь шель». ИЙ отьпрься 
Ярополкь и Олгь; и рече Добрьшя: «просите Воло- 
димиря». Володимир» бо бь оть Малуши, милостьни- 
ць Ольжинь; сестра же бь Добриня, отець же има 
Малько Любчанинь, и бь Добрьня уй Володимиру. 
И рьша Новгородци Святославу: «вьдай нь Володи- 
мира». И пояша Новгородьци Володиміра себь, и иде 
Володимир» сь Добрьнею уемг своим» к Новугороду, 


"Бо й після смерті молиться Богу за Русь, 
Бо душі праведних не умирають, як сказав Соломон: 
«Радіють люди, похвалу воздаючи праведнику», 
Бо безсмертя його -- пам'ять, 
Оскільки визнається він і Богом, і людьми. 
Це |Ольгу)| всі люди прославляють, 
Бо бачать тіло її багато років непідвладне 
тлінню, 
Рече-бо Пророк: «Тих, що мене прославляють, -- 
прославлю». 
Про таких і Давид говорить: «У пам'яті вічній 
буде праведник 
І злих чуток не злякається, його серце живе 
надією на Господа, 
Зміцниться серце його і буде несхитним». 
Соломон же рече: «Праведники живуть вовіки, 
І від Господа їм нагорода, і турбота всевишнього. 
Цього ради й приймуть царство краси 
І вінець доброти із руки Господа, 
який захистить їх правицею 
І покриє їх м'язами». 
Захистив-бо силою блаженную Ольгу від противника 
І супостата-диявола. 
В літо 6478 |970). Святослав посадив Ярополка в Києві, 
а Олега в Деревах. У цей же час прийшли люди новгород- 
ськії просити собі князя: «Якщо не підете до нас, то самі 
знайдемо собі князя». І рече до них Святослав: «Аби хто 
йшов до вас?» І відмовилися Ярополк і Олег. І говорить 
Добриня: «Просіть Володимира». Володимир-бо був від Ма- 
луші -- Ольжиної любимиці, сестри Добрині, а батьком їм 
був Малко Любчанин, і був Добриня дядьком Володимира. 
І сказали новгородці Святославу: 
«Дай нам Володимира». 
І взяли новгородці собі Володимира. 


І пішов Володимир з Добринею, 
дядьком своїм, у Новгород, 


шо/1 


а Святославь кь Переяславцю. 

В льто 6479. Приийде Святославь Переяславцю, 
изатворишася Болгаре в городі. ИЙ изьльзоша Болгаре 
на сьчу противу Святославу, и бьсть сЬча велика, 
и одоліьваху Болгаре. ИЙ рече Святославь воемь 
своймь: «уже нам» здь пасти; потягнемь мужьскь, 
братье и дружино!» И к вечеру одоль Святославь, 
и взя городь копьемь, рькя: «се городь мой». 
И посла кь Грьком'ь, глаголя: «хощю на ві! ити, и взяти 
город» вашь, яко и сий». Й ркоша Гріци: «мь недужи 
противу вам» стати; но возми на нась дань, и на 
дружину свою, и повБжьете нь колько вась, да вдамьі 
по числу на головь». Се же ркоша Гріци, ліьстяче 
под» Русью: суть бо Грьци мудри и до сего дни. И рече 
имь Святослав»: «есть нась 20 тьсящь», и прирче 
10 тьсящь; бь бо Руси 10 тьсящь толко. И пристроиша 
Грьци 100 тьсящь на Святослава, и не даша дани. 
И поиде Святославь на Грькь, й изидоша противу 
Руси. Видьвь же Русь и убояшася зло множкхества 
вон. И рече Святослав»: «уже нам» нькамо ся діти, 
и волею и неволею стати противу: да не посрамимь 
земли Руские, но ляжемь костью ту, и мертвь |й| бо 
сорома не имаєть; аще ли побквгнемь, то срамь 
намь; и не имамь убьгнути, но станемь кріпко, 


А Святослав до Переяславця. 
В літо 6479 |971). Прийшов Святослав 
у Переяславець, 
І закрилися болгари в городі. 
І вийшли болгари на січу проти Святослава, 
І була січа велика, 
І стали перемагать болгари. 
І рече Святослав воям своїм: «Невже нам тут 
полягти? 
Вдаримо ж мужньо, браття і дружино!» 
І до вечора одолів Святослав, 
І взяв город приступом, сказавши: «Це город мій!» 
І послав до греків зі словами: «Хочу на ви іти 
І взяти город ваш, як і цей». 
І сказали греки: «Ми не дужі супроти вас стати, 
Так візьми.із нас дань і на дружину свою. 
І скажіть нам, скільки вас, щоб сплатили ми 
на кожного». 
Це ж говорили греки, щоб обдурити русь, 
Є ж бо греки мудрі й до сьогодні. 
І рече Їм Святослав: «Є нас двадцять тисяч», 
І прибавив десять тисяч, русів-бо було лиш 
десять тисяч. 
І виставили греки сто тисяч проти Святослава, 
І не дали дані. 
І пішов Святослав на греків, 
І вийшли вони проти русі. 
І коли русь побачила греків 
І дуже злякалась безлічі воїв, 
І рече Святослав: «Уже нам діватися нікуди, 
І волею і неволею станемо супроти: 
Так не посоромимо землі Руської, а ляжемо 
тут кістьми, 
Бо мертвий сорому не має. 
Коли ж побіжимо, то сором нам. 
Тож не маємо втікати, а станем кріпко, 


п9/113 


азь же спредь вами пойду. Аще моя глава ляжеть, 
тоже промьслите о себв». ИЙ ркоша вом: «идеже 
глава твоя ляжеть, ту и главь наша сложим'». 
И исполчишася Русь, и Гріци противу, и сразистася 
полка, п оступиша Грбци Русь, и бьсть січа велика, 
и одоль Святославь, и Грьци побьгоша; и поиде 
Святослав» воюя к»ь городу, и другия городь разби- 
вая, иже стоять пусть и до днешьнего дни. И сьзва 
царь в полату боярь своя, и рече им»: «что створимт, 
не можемгь стати противу ему!». Й ркоша ему бояре: 
«посли к нему дарь, искусим»ь и, любезнивь ли есть 
злату или паволокамь»? Послаша к нему злато, 
и паволокь, и мужа мудрі, и рькоша ему: «глядай 
взора сго; лица его, и смьіла его». Онь же вземь 
дари, приде кь Святославу, и яко придоша Грівци 
с поклоном», рече: «вьведете я сьмо». Й придоша 
и поклонишася ему, и положиша предь ним» злато 
и паволокь; и рече Святослав», прочь зря: «похоро- 
ните». Отроци же Святославли вземше похорониша. 
Посли же царевь вьзвратишася кт» цареви, и сьзва 
царь боярь, и ркоша же посланиий: «яко придохомь 
к нему и вьдахом'гь дарь, и не позрь на ня, и повель 
схоронити». И рече единь: «искуси и единою и еще, 
посли ему оружье». Они же послушаша его, и йослаша 
ему мечь и нно оружие. |Й принесоша ему мечь|. 


Я ж попереду вас піду. 
А коли моя голова поляже, то про свої думайте 
самі». 
ІТ сказали вої: «Де твоя голова поляже, 
там і наші положим». 
І ополчилася русь, а греки супроти, 
І вдарилися два війська, і обступили греки русь, 
І була січа велика, і одолів Святослав, 
а греки побігли. 
І пішов Святослав на столицю, воюючи 
І розбиваючи другі городи, що стоять пусті 
і донині. 
І зібрав цар в палату бояр своїх і рече Їм: 
«Що будем робити? Не можемо встояти проти нього!» 
І порадили йому бояри: «Пошли йому дари, 
І вивідаємо, чи любить він золото і паволоки 
І послали йому золото і паволоки з мужем мудрим, 
І сказали йому: «Дивись на погляд його, і лице, 
і мислі його». 
І взяв він дари і прийшов до Святослава. 
Г як прийшли греки з поклоном, сказав: 
«Введіть Їх сюди». 
прийшли, і поклонилися йому, 
поклали перед ним золото і паволоки, 
рече Святослав, убік дивлячись: «Сховайте». 
отроки Святослава взяли і сховали, 
Посли ж грецькі повернулися до царя. 
І зібрав цар бояр, 
І розповіли послані: «Як прийшли до нього 
І піднесли дари, він і не глянув на них, 
А наказав сховати». 
І сказав один: «Випробуй його ще один раз: 
пошли йому зброю». 
Вони ж послухали його і послали йому меч 
та іншу зброю. 


Го оно М сно ан 


І принесли Святославу меч. 


14/15 


. Онь же примимг, нача любити и хвалити и цЬБловати 
царя. И придоша опять кь царю, и повБвдаша вся бьв- 
шая. И ркоша бояре: «лють сьБй мужь хощеть бити, 
яко имЬния небрежеть, а оружье емлеть; имися по 
дань». ИЙ посла царь, глаголя сіце: «не ходи кь 
городу, но вьзми дань, и еже хощеши»: за малом» бо 
бь не щель Царяграда. И вдаша ему дань; имашеть 
же и за убьенья, глаголя: «яко родь его вьзметь» 
Вьзя же и дарь многьй, и вьзвратися в ПереяславіЬць 
с похвалою великою. Видьв'ь же мало дружинь своея, 
рече в себе: «егда како прельстивше изьбьють дружи 
ну мою и мене, біша бо мьнози погьбли на полку»; и 
рече: «пойду в Русь и приведу боле дружинь». И посла 
посль кь цареви в Дерестьрь, бь бо ту царь, река 
сице: «хощю имьті мирь с тобою твердь и любовь». 
Се же сльшав' царь, радь бьсть, и посла дарь кь 
нему болша пьрвьх». Святослав же прия дарь, и по- 
ча думати сь дружиною своею, рекя сице: «аще не 
створим-» мира сь царем», а уввсть царь, яко мало 
нась есть, и пришедше оступять нь в городе; а Руская 
земля далече есть, а Печенфзи с нами ратии, а кто 
нь поможеть? Но створим» мирт сь царем», се бо нь 
ся по дань яль, и то буди доволно намь. Аще ли 
начнеть не управляти дани, то изнова из» Руси, 
сьвокупивше воя множайша первьхь, 


Він же прийняв, почав любуватися, і хвалити, 
І вітати царя. 
І знову прийшли до царя, 
І розповіли йому все, як було. 
І сказали бояри: «Лютий буде цей муж, 

якщо багатство зневажа, 
А зброю бере,-- плати йому дань». 
І послав цар, щоб сказати таке: «Не йди на город, 
А візьми дань і що хочеш». 
І мало не дійшов був до Цареграда. 
І дали йому дань, узяв же і на убитих, кажучи: 
«Візьме |за убитого) рід його». 

Взяв же і дари численні 
Ї повернувся в Переяславець із славою великою. 
Та побачив же, що мала у нього дружина, і сказав собі: 
«Коли-небудь якоюсь хитрістю переб'ють 
дружину мою і мене, 

Бо багато загинуло в поході». І сказав: 
«Піду на Русь і приведу більшу дружину». 
І послав послів до царя в Дерестер, 

бо там тоді цар був, 
І сказав так: «Хочу мати з тобою мир міцний і любов». 
Це почувши, цар радий був 
І послав до нього дари більші перших. 
Святослав же прийняв дари, 
І почав думати з дружиною своєю, і сказав так: 
«Якщо не заключимо миру з царем і узнає цар, 

як мало нас, 
То прийде і обступить нас в городі, 
А Руська земля далеко, і печеніги з нами воюють, 
І хто нам поможе? 
Але заключимо мир з царем, він обіцяє дань 
платити, 

І того нам буде доволі. 
А коли почне не дотримуватись дані, 
То знову із Русі, зібравши воїв більш ніж перше, 


116/117 


и придемь к Царюграду». 

ШИ люба бьсть рьчь сі дружинь, и послаша 
льпьший мужи кь цареви; и придоша в Дерьстер», 
и повБдаша цареви. Царь же наутрбя призвая, и рече 
царь: «да глаголють посли Русции». Они же ркоша: 
«тако глаголеть князь нашь: хочю имбти любовь сь 
царем Грьцькьм'ь сввршену прочая вся льта». Царь 
же рад» бьвт, повель письцю писати на харотью вься 
рьчи Святославли; и начаша глаголати посли вся 
речи, и нача писець писати, глаголя сице: 

«Равно другаго свьщания, бьвшего при Свято- 
слав, велиціьмь князи Рустьмь, и при СвЬнгельдь, 
писано при Феофиль сенкель и ко Иоану, наріцаєе- 
мому Цимьскому, царю Гріцькому, в Дерьстрь, 
місяця иулия, индикта 14. Азь Святдслав»ь, князь 
Рускьй, якоже кляхся, и утввржаю на свьщаний 
сем роту свою. И хочю иміЬти мирь и свБвршену лю- 
бовь сь всякьм'ь и великьм'ь царемь Гріцькимт, и сь 
Васильемь и сь Костянтином», и сь богодухновен- 
ньми цари, й сь всими людми вашими, иже суть подо 
мною Русь, бояре и прочий, до конца віка. Яко нико- 
лиже помьшляю на страну вашю, ни сбираю людий, 
ни язька иного приведу на страну вашю и слико есть 
подь властью|ю| Грьцькою, ни на власть Корьсунь- 
скую, и елико есть городов'ь ихь, ни на страну Бол»гарь- 
ску. Да аще инь кто помьслить на страну вашю, да 
аз» буду противент ему и бьюся с ним». Якоже и клях- 
ся азь к царем» Грьцьскьмт, и со мною бояре и Русь 
вся, да храним» правая свЬщания. Аще ли єть тБхь 
самьхь и преждереченьх'» не хранимт», азь же и со 
мною и подо мною, да имбБем' клятву оть Бога, в 
неже вбБруемт, в Перуна и в» Волоса, бога скотья, да 
будем'ь золоть якоже золото се, и своим» оружьемь 
да иссвчени будем»ь, да умрем»ь. Се же имбете во 
истину, якоже створихт ньнь к вам», и написах»ь на 

харотьи сей и своїми печатьми запечатахомт». 


І прийдемо до Цареграда». 

І сподобались ці речі дружині, 

І найлійших мужів до царя послали, 

І у Дерстер прийшли, і цареві повідали. 
Цар же ранком послів закликав, 

І сказав цар: «Нехай промовляють посли руськії». 
Вони ж сказали: «Так говорить князь наш: 
Хочу мати любов з царем грецьким, 

На всі прийдешні літа звершену». 

Цар же радий був і писцеві повелів 

На хартію всі слова Святослава записати. 
І почали посли говорити всі слова, 

І писець почав писати, проказуючи таке: 

«Згідно другого договору, укладеного при Святославі, 
великому князеві Руському, і при Свінгельді, писаного при 
Феофілі сінкелі за ТГоанна, званого Цимським, царя грець- 
кого, в Дерстрі, місяця липня, індикта 14, |в літо 6479|. 

Я, Святослав, князь руський, як і клявся, так і скріпляю 
договором цим клятву свою. І хочу мати мир і справжню 
любов 3 кожним із великих царів грецьких, і з Василем, 
і з Костянтином, і з богоданними царями, і з усіма людьми 
вашими, як і вся мені підвладна Русь, бояри і інші,-- до 
кінця віку. Я ніколи не буду посягати на землю вашу, ані 
збирать |проти неї | людей, ані іншого народу не приведу на 
землю вашу чи на інші землі, що під владою грецькою, ані 
на володіння Корсунські з усіма їхніми городами, ані на 
землю Болгарську. А якщо хтось інший посягне на землю 
вашу, то я буду його ворогом і битимуся з ним. Як 
і клявся я царям грецьким, а зі мною бояри і Русь вся, 
будемо дотримуватися справедливого договору. А коли по- 
рушимо сказане тут і раніше, я і всі, хто зі мною і піді мною, 
хай будемо прокляті Богом, в якого віруємо, Перуном 
і Волосом, богом скота, і хай будемо жовті, як золото, 
і нехай своїм оружжям посічені будемо, і нехай умремо. 
Майте за правду це, що обіцяю вам нині і записав на хартії 
цій і своїми печатками скріпив». 


118/119 


Ствдрив»ь же мирь Святослав» сь Грькь, и поиде 
в лодьяхь кь порогомь, и рече ему воевода отень 
и Свінгелдь: «поиди, княже, около на конех», 
стоять бо Печенфзи в порозЬхь». ИЙ не послушаше 
его, и пойиде вь лодьяхь. Послаша же Переяславци 
кь Печеньгом», глаголя: «идеть Святослав» в Русь, 
вьзем»ь имЬнье много у Грькь и полонь бещислен», 
а с малом»ь дружинь». Сльшавше же Печенізи се, 
заступиша порогь, и приде Святослав кь порогом», 
и не 65ь лзв пройти порогов»ь; и ста зимовать вь 
Бьлобережьи; не бь в нихь брашна, и бьсть гладь 
велікь, яко по полугривнь голова коняча; и зимова 
Святослав». Веснь же приспЬвьши, поиде Святославь 
в порогь. 

В льто 6480. И приде Святославть в порогь, и напа- 
де на ня Куря, князь Печеньжьхескьій, и убиша Свято- 
слава. Й взяша голову его й во лбЬ его здблаша 
чащю, оковавше лобь его золотомт», и пьяху в немт. 
СвЬнгельдь же приде кь Киеву кь Ярополку. 
И бьсть всехь ліьть княжения Святославля льЬть 28. 

В льто 6481. Й нача княжити Ярополк». 

В льто 6482. 

В льто 6483. Ловь дьющю Свьньгельдичю, именемь 
Лоть, и|с| шедь бо изь Киева гна по звври в льсь; 
узрь и Олегь и рече: «кто се есть»? И ркоша ему: 
«СвіЬнгелдичь», и завБхавь уби и, бБ бо ловь дбя 
Олег». И о том» бьсть межи има ненависть Ярополку 


Святослав уклав мир з греками 
І пішов у лодіях до порогів, 

1 сказав йому воєвода батьків, Свингельд: 

«Обійди, князю, обіч на конях, бо стоять печеніги 

в порогах». 

І не послухав його, і пішов на лодіях. 

А переяславці до печенігів послали сказати: 

«Вертає Святослав на Русь з частиною дружини, 

Взявши у греків багатства великі і полон без 
ліку». 

Як пачули це печеніги -- зайняли пороги. 

І прийшов Святослав до порогів, і не зміг 
пройти їх. 

І залишився зимувати у Білобережжі. 
І не було в них що Їсти, 
І був голод великий, що по півгривни 

за кінську голову |платили|. 
І так зимував Святослав. 
А як весна прийшла, пішов Святослав до порогів. 

В літо 6480 |972). І прийшов Святослав 

до порогів, 
І напав на нього Куря, князь печенізький, 
І убив Євятослава. 
І взяли голову його, 
І з черепа його зробили чашу, 
І, золотом окувавши, пили з неї. 
Свингельд же прийшов у Київ до Ярополка. 
І було всіх літ княження Святослава 
двадцять вісім. 

В літо 6481 |973). Почав княжити Ярополк. 

В літо 6482 |974|. 

В літо 6483 |975)|. Полюючи, Свингельдич, на ймення 
Лот, вийшов із Києва на лови і гнав звіра у лісі. Побачив 
його |князь|) Олег і питає: «Хто це?» І відповіли йому: 
«Свингельдич». І, заїхавши, убив його |Олег|, бо сам був 
на ловах. І з-за цього сталася ворожнеча між Ярополком 


190/191 


на Ольга, и молвяше всегда Ярополку Св'нгелдь: 
«пойиди на брата своего и приимеши власть единь 
его», хотя отмьстити сьну своему. 

В льто 6484. 

В льто 6485. Поиде Ярополкь на Олга, брата свое- 
го, на Деревьскую землю, и изьде противу ему 
Олегь, и ополчистася; и сразившимася полкома, и : 
побьди Ярополкь Олга. Й побвгьшю же Олгови 
с вой своими в городь, рькомьй Вручий, и бяше 
мость чрез»ь гроблю к воротом- городньм' и тЬсня- 
чіся другь друга спехнуша Олга с моста вт» дебрь, 
и падаху людье мнози с моста, и удавиша и кони и 
человіци. И вшедь Ярополк» в городь Олговь, прия 
волость его и посла искати брата своего; и искавше 
его не обрьтоша. Й рече одинь Древлянинь: «азь 
видЬьх»ь вчера, яко сьпехьнуша и с моста». И посла 
Ярополкь искати |его) и волочиша трупье из гроб- 
ли оть утра и до полудни, и нальзоша исподи Олга 
подь трупьемь, и внесьше, положиша на на коврб. 
И приди Ярополкь надт онь, и плакася, и рече Свень- 
гелду: «вижь, иже ть сего хотяше». Й погребоша 
Ольга на мість у города Вручего, и есть могила его 
(у| Вьручего и до сего дни. И прія волость его Яро- 
полкь. И у Ярополка жена Грекини бь, и бяше бьла 
черницею, юже б5ь привель отець его Святославт, 


і Олегдм, а Свингельд, бажаючи помститися за сина, 
завжди! говорив Ярополку: 
«Піди на брата свого і один будеш володіти 
і його волостю». 
В літію 6484 |976). 
В літо 6485 |977|. 
. Пішав Ярополк на брата свого Олега 
у Деревську землю, 
І виступив против нього Олег і ополчився. 
Г була битва між військами, 
І переміг Ярополк Олега. 
І побіг Олег із воями своїми в город Вручий, 
І був міст через греблю до воріт городських, 
І в тісняві, спихаючи один другого, зіпхнули Олега 
із мосту в рів. 
І падало багато людей з мосту, 
І душилися і коні, і люди. 
І ввійшов Ярополк у город Олегів, 
І захопив волость його, 
І послав шукати брата свого. 
І шукали його і не знайшли. 
І сказав один древлянин: 
«Я бачив учора, як із мосту його зіпхнули». 
І послав Ярополк шукати Його. 
І витягали трупи із рову від ранку і до обіду, 
І знайшли Олега насподі під трупами, 
І, внісши, поклали його на килимі. 
І прийшов Ярополк і плакав над ним, 
І сказав Свингельду: «Дивись, ти цього хотів». 
І похоронили Олега у полі біля города 
Вручого, 
І є могила його біля Вручого і до сьогодні. 
І успадкував волость його Ярополк. 
Ау Ярополка жона грекиня була, 
А первд тим була вона черницею, 
І привів її був колись батько його Святослав, 


199/193 


5 и вьда ю за Ярополка, 

крась діля лица ея. Сльшав»ь же се 
Володимирь в Новьгородь, яко Ярополкь уби Олга, 
убоявся ббжа за моря: а Ярополк» посади посадникь 
свой вь Новьгородь, и бь володвя единь в Руси. 

В льто 6486. В льто 6487. 

В льто 6488. Приде Володимир» с Варягь к» Нову- 
городу, и рече посадникомь Яропольчимт: «идете кь 
брату моему и речете ему: Володимир» идеть на тя, 
пристраивайся противу бит|и|ся». ИЙ сьде в Новіго- 
родь, и посла к Роговолоду, князю Полотьску, глаго- 
ля: «хощю пояти дщерь твою жені». Онь же рече 
дьщери своей: «хощеши ли за Володимира»? Она же 
рече: «не хощю розути Володимира, но Ярополка хо- 
чю». Бь бо Рогьволодь перешел' из заморья, имяше 
волость свою Полотьскь, а Тур» Туровь, оть негоже 
и Туровци прозвашася. И приидоша отроци Володи- 
мири, и повь |да| ша ему всю рьчь Рогнідину, дщери 
Рогьволожь, князя Полотьского. Володимирь же 
сьбра вой многь, Варягь и Словінь, и Чюдь и Кри- 
вичи, и поиде на Рогьволода. В се же время хотяху 
весті Рогьнвдь за Ярополка: и приїде Володимир на 
Полотескь, и уби Рогьволода и сьна его два, а дщерь 
его Рогьньдь поя жень, и поиде на Яропол»ка. 
И приде Володимирь кь Киеву сь вой многьми, 


І віддав її за Ярополка, бо була 
надзвичайно вродлива. 
Володимир, почувши в Новгороді, що Ярополк убив Олега, 
дуже злякався і втік за море, а Ярополк посадив по- 
садника свого в Новгороді і став один володіти Руссю. 
В літо 6486 |978). В літо 6587 |979). 
В літо 6488 |980|. Повернувся Володимир у Новгород 
з варягами 
І сказав посадникам Ярополка: 
«Ідіть до брата мого, 
І скажіть йому: «Володимир іде на тебе, готуйся 
з ним битися»,-- 
І сів у Новгороді. 
І послав до Рогволода, князя Полоцького, кажучи: 
«Хочу дочку твою за жону взяти». 
Він же спитав у дочки своєї: «Чи хочеш 
за Володимира?» 
Вона ж рече: «Не хочу роззути Володимира, 
за Ярополка хочу». 
Колись-бо Рогволод прийшов із-за моря 
І волость свою мав у Полоцьку, 
А Тур-- у Турові, від нього ж і туровці прозвалися, 
І прийшли отроки Володимирові, 
І переповіли йому всю мову Рогніди, 
дочки Рогволода, князя Полоцького, 
І зібрав Володимир воїв багато: варяги, 
і словіни, 
І чудь, і кривичі -- 
І пішов на Рогволода. 
А в цей час хотіли вести Рогніду за Ярополка. 
І напав Володимир на Полоцьк, 
І убив Рогволода і синів його двох, 
А дочку його Рогніду за жону взяв, 
І пішов на Ярополка. 
І прийшов Володимир на Київ із військом великим, 


194/195 


и не може Ярополкь стати противу Володимиру, и 
затворися Ярополкь вь Киевь сь людьми своими 
и с воеводою Блудомт»; и стояще Володимир» обрьв- 
ся на Дорогожичі, межи Дорогожичемг и Капичем», 
и есть ровь и до сего дне. Володимир» же посла кь 
Блуду, воеводь Ярополчю, с ліьстью глаголя: «по- 
прияй ми; аще убью брата своего, имівти тя начну 
вь отца м'Бсто своего, и многу честь возмеши оть 
мене; не я бо почаль братью бити, но онь; азь 
же того убояхься и придохь на нь». И рече Блудь 
кь посланньм'» Володимиро |вь|м»ь: «ти вь приязнь 
азь буду». О злая лЬсть человіьчьская! Якоже 
Давидь глаголеть: ядьй хлЬбь мой в»ьзвеличил' есть 
на мя лесть. Сь убо лукавоваше на князя льЬьстью. 
А пакь: язьки свонми льщаху; суди имь, Боже, да 
отпадуть оть мьслий свойихь по множьству нечестья 
изьрини я, яко прогньваша тя, Господи. И пакь то же 
рече Давидь: мужи крови льстиви не припловять 
дний свойхь. Се есть свіБть золь, еже свЬщевають 
на кровопролитье; то суть неистовий, иже прийм ше 
оть князя или оть господина своего честь и дари, 
ти мьслять 0 главБ князя своего на погубление, 
горьше суть таковьи бьсовт: якоже и Блудь предасть 
князя своего, прійм»ь оть него чести многь, сь бо 
бьсть повинен крови той. Се бо Блудь затворивься 
сь Ярополком»ь, слаше кь Володимиру часто, веля 
ему приступати кь городу бранью, сам» мьсля убить 
Ярополка; 


І не зміг Ярополк йому опір вчинити, 
І сховався Ярополк у Києві 
Із людьми своїми і з воєводою Блудом. 
І стояв Володимир, окопавшись, на Дорогожичі, 
І є рів той і до сьогодні -- між Дорогожичем 
і Капичем. 
І послав Володимир до Блуда, воєводи Ярополка, 
Ів улесливістю кажучи: «Посприяй мені, 
І, коли уб'ю брата свого, за батька рідного тебе 
матиму, 
І велику честь від мене матимеш, 
І не я розпочав братовбивство, а він, 
І я; боячись того, і прийшов на нього». 
І рече Блуд через посланих Володимиром: 
«Буду тобі я другом». 
О зла підступність людськая! Як Давид 
говорить: 
«Жерущий хліб мій обманув мене». 
А цей обманом задумав підступність проти свого 
князя. 
І ще: «Язиком своїм обманювали -- суди їх, Боже, 
І хай відмовляться від замислів своїх, 
І за безліччю безчестя їхнього -- отвергни їх, 
Бо вони прогнівили тебе, Господи». 
І ще про те сказав Давид: 
«Мужі крові підступної не проживуть і половини 
днів своїх». 
Це світ зла, що віщує кровопролиття, 
То безумці, що приймають від князя чи пана свого 
честь і дари, 
А помишляють погубити життя князя свого, 
Такії гірше нечистої сили. 
Так-от і Блуд зрадив князя свого, хоч мав від 
. нього багато честі, 
А став повинний у крові його. 
Цей Блуд зачинився з Ярополком, 


126/197 


гражань же ньлзь убити его. Блудь же не 
вьзмогь, како бь и погубити, замьісли лістью, веля 
ему не изьлазить на брань изь града; и рече же 
Блудь Ярополку: «Киянь слются кь Володимирю, 
глаголюще: приступай к» городу бранью, яко преда- 
мь ти Ярополка; побьгни изь града». Й послуша его 
Ярополк», и бБжа из» града, и пришедь затворися 
вь градь Родьнь на устьи Реьси, а Володимир» вниде 
в Киевь и осьдяху Ярополка в Роднь, и бЬ гладь 
великь в нем»; и есть притча и до сего дне: бБда 
аки в Роднь. И рече Блудь Ярополку: видиши ли, 
колко вои у брата твоего? нам» ихь не перебороти; 
и твори мр» сь братом» своим»; льстя подь нимь 
се рече. Й рече Ярополкь: «тако буди». ИЙ посла 
Блудь кь Володимеру, глаголя: «яко сьбься мьсль 
твоя, яко приведу Ярополка к тебь, и пристрой убити 
и». Володимирь же то сльшавь, вьшедь вь дворь 
теремьньй отень, о немьже преже сказахомь, сЬьде 
ту с вой и сь дружиною своею. И рече Блудь 
Ярополку: «поиди кь брату своему и рьци ему: что 
ми ни вдаси, то язь прийму». 


А сам часто посилав до Володимира, 
Закликаючи його город приступом брати, 
А сам замишляв у цей час убить Ярополка, 
Боячись, що через горожан убити його не зможе. 
І таки Блуд не зміг погубити його, 
І замислив підступність, 
І радив йому не виходить на битву із города. 
І сказав же Блуд Ярополку: 
«Кияни посилають до Володимира і говорять: 
«Бери город приступом, і ми видамо тобі 
, Ярополка», -- 
Тікай із города». 
І послухав його Ярополк, і утік із города, 
І, прийшовши, закрився в городі Родині 
в гирлі Росі, 
А Володимир ввійшов у Київ і обложив Ярополка 
у Родні. 
І був голод великий у Родні, 
І до сьогодні є притча: «Біда, як у Родні». 
І сказав Блуд Ярополкові: 
«Чи бачиш, скільки воїв у брата твого? 
Нам їх не перебороти, 
Заключай мир із братом своїм!» 
І, кажучи це, брехав йому. 
І сказав Ярополк: «Хай буде так!» 
І послав Блуд до Володимира, кажучи: 
«Так от, збудеться твій намір, як приведу до тебе 
Ярополка, 
І приготуйся убити його». 
Володимир же, те почувши, вийшов у двір 
батьківського терема, 
Про нього раніш ми сказали, 
І засів тут із воями і з дружиною своєю. 
І говорить Блуд Ярополку: 
«Йди до брата свого і скажи йому: 
«Що не даси мені, те я прийму». 


5 9-919 128/129 


Поиде же Ярополк», 
и рече ему Варяжько: «не ходи, княже, убьють 
тя; побвгни в Печеньгь и приведеши воя»; и не 
послуша его. Й приде Ярополкь кь Володимиру, и 
яко поліфзе в» двВри, подьяста и два Варяга мечема 
подь пазусь; Блудь же затвори двбри и не дасть 
по немь вийти своим». И тако убьень бьїсть Яро- 
полкь. Варяжько же видЬвь, яко убьень бьсть 
Ярополкь, бьжа сь двора в Печеньгь и мьного воева 
с Печеньгь на Володимира, и одва приваби и за- 
ходивь к нему роть. Володимирь же зальже жену 
братьню Грькиню, и бь не праздна, оть нея же 
роди Святополка. Оть грьховнаго бо корене зльй 
плодь бьивасть, понеже бьла б мати его черницею, 
а второе, Володимирь залеже ю не по браку; 
прелюбодьйчищь бьсть убо, тьмьже и отець его не 
любише, бь бо оть двою отцю, оть Ярополка и оть 
Володимира. Посемь рьша Варязи Володимиру: «се 
градь наш»ь, и мь прияхомь и, да хощем»ь имати 
откупь на нихь по 2 гривні оть человька». И рече 
имль Володимиртз: «пожьдете, да же вь кунь сберуть, 
за місяць». Й жьдаша за місяць, и не дасть им, 
и рьша Варязи: «сьльстиль еси нам»ь, да покажи 
нь путь вь Грікь»; онь же рече: «идете». 


І пішов Ярополк, а Варяжко йому говорить: 
«Не йди, княже, уб'ють тебе, втечи до печенігів 
і приведеш воїв». 
І не послухав його. 
І прийшов Ярополк до Володимира, 
І як тільки ввійшов у двері, - 
І два варяги підняли його мечами під пазуху, 
Блуд же зачинив двері і не дав за ним ввійти 
своїм. 
І так був убитий Ярополк. 
Варяжко ж бачив, як був убитий Ярополк, 
І втік із двору до печенігів, 
І довго воював з печенігами проти Володимира, 
І ледве привабив |Володимир на свій бік Варяжка|, 
І дав йому клятвену обіцянку. 
Володимир же заліг із жінкою брата -- 
гречанкою, 
І була вона вагітна, 
І народився від неї Святополк. 
А від гріховного кореня поганий плід буває, 
Оскільки була його мати черницею, 
А по-друге, Володимир заліг із нею не в шлюбі, 
як прелюбодійник, 
А тому і батько не любив Святополка, 
Бо був неначе від двох батьків -- від Ярополка 
і від Володимира. 
Через якийсь час варяги сказали Володимиру: 
«Цей город наш, ми його захопили 
І хочемо взяти відкуп з горожан: по дві гривні 
з кожного». 
І рече їм Володимир: «Пождіть, хай же за місяць 
зберуть вам куни». 
І ждали місяць, і не дав Їм. 
І сказали варяги: «Збрехав ти нам, 
То покажи нам шлях у греки». Він же сказав: 
і «Ідіть!» 


5» 130/ ІЗІ 


Изьбра 
оть нихь мужа добрь и смьслень и храбьрь, и 
раздая'имь градь; прочий же идоша Царюграду. 
И посла предь ними посль, глаголя сице цареві: 
«се идуть к тебь Варязи, не мози ихь дьржати 
в городі, или то створять ти в» градь, яко здь, но 
расточи я раздно, а семо не пущай ни единого». 
И нача княжити Володимирт в» Киеві одинь, и по- 
стави кумирь на хольму внЬь двора теремнаго: 
Перуна деревяна, а голова его серебряна, а усь 
золоть, и Хорьса, и Дажкебога, и Стрибога, и Свмарь- 
гла, и Мокошь. ИЙ жряху имь, наричуще богь, и 
привожаху сьньх своя, и жряху бьсом', и осквврняху 
землю требами своимі, и осквЬБрнися требами земля 
Руская и холмь ть. Но преблагьй Богь не хотяй 
смерти грьшникомь; на томь холм'і ньнЬь церкь 
есть святаго Василья, якоже посльдь скажемт». Ми 
же на преднее вьзвратимся. Володимирь же посади 
Добрьню уя своего в Новвгородь; и пришедь Добрь- 
ня Новугороду, постави Перуна кумир» надь рькою 
Волховомь, и жряхуть ему людье Новгородьстий 
акь Богу. ББ же Володимирь побьжень похотью 
женьскою, бьшиа ему водимья: РогьнЬдь, юже по- 
сади на Льбеди, идеже есть ньнь селце Передслави- 
но, оть неяже роди 4 сьнь: Изеслава, Мьстислава, 
Ярослава, Всеволода, и 2 дщери; оть Грькини Свято- 
полка; оть Чехьни Вьшеслава, а оть другия Свято- 
слава |и Мьстислава|; оть Больгарьни Бориса н 
Гльба; и наложьниць у него 300 вь Вьшегородь, 
300 в Бьбльгородь, а 200 


І вибрав із них мужів добрих, і розумних, 
і хоробрих, 
І роздав Їм городи, а інші ж пішли до 
Цареграда. 
І послав перед них послів сказати таке цареві: 


«Се ідуть до тебе варяги, не маєш тримати їх 
в городі, 

А то накоять тобі в городі, як тут, 
І розсели їх порізно, а сюди не пускай жодного». 
І почав княжити Володимир у Києві один, 
І поставив кумирів на горі за теремним двором: 
Перуна дерев'яного, а голова його срібна, 

а вус золотий, 
Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош. 
жертви їм приносили, називаючи богами, 
приводили до них синів своїх, 
жертви приносили бісам, 
оскверняли землю требами своїми. 
осквернялася требами земля Руська 
гора та. 
Але преблагий Бог не хоче смерті грішників. На тій горі 
нині стоїть церква святого Василія, як про це пізніше ска- 
жемо. Ми ж повернемося до попереднього. 

Володимир же посадив Добриню, дядю свого, в Новго- 
роді. І коли Добриня прийшов у Новгород, поставив над 
річкою Волховом Перуна кумир, і приносили йому жертви 
люди новгородські, як Богу. 

Володимир же був переможений пожадливістю до жінок. 
Були до нього приведені: Рогніда, що жила на Либеді, 
де нині село Передславино, вона народила йому чотири 
сина: Ізяслава, Мстислава, Ярослава, Всеволода -- і дві 
дочки. Від гречанки мав Святополка, від чешки -- Више- 
слава, а від другої |чешки| -- Святослава і Мстислава. 
Від болгарки -- Бориса і Гліба. І наложниць було у 
нього триста в Вишгороді, триста в Білігороді і двісті 


м рі рі ці ці ці рі 


132/133 


на Берестовім' в сельци, еже зовуть и ньніь Берестовое. 
И бь несьть блуда, и приводя к себь мужьскья жень 
и дьвици растля я; бь бо женолюбець, яко и Соломонь, 
бь бо |жень| у Соломона, рече, 700, а наложниць 300. 
Мудрь же бь, а наконьць погибе; сь же б невЬглась на- 
конвбць обрьте спасение. Велий бо Господь, и велья крбь- 
пость его, и разуму его нЬсть числа! зло бо есть женьская 
прелість, якоже рече Соломонь, покаявся о женахть: не 
внимати зль жень; медь бо каплеть оть усть ея, жень 
любодійца, во время наслажаєть твой гортань, посльдіьже 
горьчье желчи обрящеши; прильпляющаяся ей смертью 
в ад»; на пути бо животьнья не находить, блудна бо 
теченья ся, и неблагоразумна. Се же рече Соломон-ь о пре- 
любодвицахть; о добрьжь же женах» рече: дражьши есть 
каменья многоцьньнаго; радуется о ней мужь ея, дБеть 
бо мужеви своему благо все житье; обрьтши волну и лень, 
створить благопотребная рукама свойма; бьгсть яко 
корабль, куплю дЬьюще, издалеча сьбираєть себь бо- 
гатьство; й вьстасть из нощи, и даеть брашно дому и-дЬло 
рабьнямь; видьвши тяжаниє куповаше, оть діЬль руку 
своею насадить тяжание; препоясавши крілько чресла 
своя, и утвіврьди мьйиьци свом на дьло, и вкуси, яко добро 
дблати, и не угасасть свБтилникь ся всю нощь; руці свой 
простираєть на полезная, локти же свой утввржаєть на 
веретено; руць свои отвврзаеть убогимь, плод» же простре 
нищим; не печеться о дому своемь мужь ея, егда кдь 
будеть; сугуба одіЬнья створить мужю своему, очерьвлена 
и багьряна себь одЬьнья; вьзорень бьваєть вь вратьхь 
мужь ея, внегда аще сядеть на соньмищи сь старци и сь 
жители земля; опонь створи и оддаєть в куплю; уста же 
своя отвБрзе смьслено, и вь чинь молвить язьхкКОомь 
свойимтв; вь крЬпость и в лЬпоту облечеся; милостьня 
ея вьздвигоша, чада ея обогатьша, и мужь ея похвали 
ю; жена бо разумлива благословена есть, боязнь же 
Господню да хвалить; да дите ей оть плода устьну ея, 
да хвалять в» вратехь мужа ея. 


на Берестовім в невеликому селі, яке і нині називають 
Берестове. І був ненаситним у блуді, і приводив до себе 
заміжніх жінок і дівиць розбещував, бо був жонолюбець, 
як і Соломон, бо було у Соломона, кажуть, сімсот жон, 
а наложниць -- триста. Мудрий же був, а врешті-решт 
загинув. Цей же був невіглас, а в кінці кінців придбав 
собі вічне спасіння. «Великий-бо Господь, і велика міць 
його, і розум його безмежний!.» Жіночі зваби -- зло, 
як сказав, покаявшись, Соломон про жінок: «Не звертай 
уваги на злу жінку; крапають солодощ губи блудниці, 
лише короткий час усолоджує вона гортань твою, а після 
гіркоту жовчі відчуєш. Той, хто входить до неї, не 
вернеться, після смерті його стежка в ад. По стежці 
життя не йде вона, бо блудлива течія життя її і нерозва- 
жлива». Це сказав Соломон про блудниць, про чеснотних 
же жінок говорить: «Дорожчі за каміння коштовне, Радіє 
із неї муж її, бо робить мужу своєму благо все життя. 
Придбає вовну і льон, створить усе необхідне руками 
своїми. Подібна кораблеві торговому, здалеку збирає собі 
багатство. Ї встає з ночі, і годує сім'ю свою, і дає 
роботу рабиням. Побачить поле -- купує, руками власни- 
ми засіє поле. Кріпко стан свій перев'язавши, силу рук 
віддасть праці. І відчуває, що добро творить. І не зга- 
сає всю ніч ЇЇ світильник. Руки свої прикладає до корис- 
ного, лікті ж свої віддає веретену, долоні рук розкриває 
для вбогих, подасть плід жебракові. Не печеться про дім 
свій муж її, де б він не був. Винятковий одяг пошиє мужу 
своєму, а червлений і багряний одяг -- для себе. Помітний 
буває на воротях муж її, а особливо коли сяде на зібранні 
із старійшинами і жителями землі. Покривала зробить 
і віддасть на продаж. Вуста ж свої розкриває розумно 
і до ладу мовить язиком своїм. В силу і красу одяглась 
вона. Милість підносить її, діти її збагачують, і муж хва- 
лить її. Розумна жона -- благословенна, і хай похваляє 
страх божий. Дайте їй від плоду вуст її, і хай прослав- 
ляють на воротях мужа її». 


134/135 


В льто 6489. Иде Володимирь к Ляхом» и зая градь 
ихь, Перемьшль, Червень и инь городь, иже суть и до 
сего дне подь Русью. Семь же льть и Вятичи побьди, 
и вьзложи на ня дань оть плуга, якоже отець его ималт. 

В льто 6490. Заратишася Вятичи, и иде на ня Володи- 
мирь, и побьди я вьторое. 

В льто 6491. Иде Володімир» на Ятвягью, и взя землю их». 
И приде кь Киеву, и творяше требу кумиромь с людми 
своими; и ркоша старци и бояре: «мечем'ь жребий на отрока 
и дьвицю; на него же падеть, того зарьжемь богомт». Й бя- 
ше Варягь один», бь дворь его, идеже бь церкви святья 
Богородица, юже сьзда Володимир»; бь же Варягьть при- 
шел» оть Грьк»ь, и дьржаше вБру втайнь крестьяньскую; 
и 65 у него сьнь красень лицем и душою, и на сего паде 
жребій, по зависти дьяволи. Не тьрпяше бо дьяволь, власть 
имя надь всими; сьй бяше ему акь тЬьрнь в» сердци, и 
тщашеся потребити оканньй и наусти люди. И рьша при- 
шедьша послании к нему: «яко паде жребий на сь6н-ь твой, 
изволиша бо и бози себь; да створим'-ь требу богомть». И ре- 
че Варягь: не суть бози, но древо; днесь есть, а утро нзьгни- 
ло есть; не ядять бо, ни пьють, ни молвять, но суть дБлани 
руками вь древіь, сокирою и ножем; а Богь единь есть, 
емуже служать Гріци и кланяются, иже створиль небо и 
землю, и человека, и зьвіздь, и солнце, н луну, и дальесть 
жити на земли; а си бози что сдьлаша? сами дьлани суть; 
не дам» снна своего бьсомь». Они же шедьше повБдаша 
людемт; они же вземьше оружье, поидоша на нь и разьяша 
дворь около его; онь же стояще на сЬнехь сь сьномь 
своймь, Рьша ему: «дай сьна своего, дамь и богом»». Онь 
же рече: «аще суть бози, то единого себе послють бога, да 
поимуть сьна моего; а вь чему перетеребуєте имь»? И кли- 
кнуша, и поськоша сЬни под» ними, и тако побиша я, и не 
свЬсть никтоже, кде положиша я. Бяху, бо человіци тогда 
невегласи |и) погани; и дьяволь радовашеся сему, не відь, 
яко близь погибель хотяше бьти ему. Тако бо и пре|д»ь| 
тьщашеся погубити родь хьрестьянскьй, но прогонимь 
бяше крестомь честньмь во иньхь странахь. Здь же 


В літо 6489 |981). Пішов Володимир на ляхів і захопив 
города їхні Перемишль, Червен й інші города, які і до 
сьогодні під Руссю. Цього ж року і в'ятичів переміг, і на- 
клав на них дань від плуга, як і отець його брав. 

В літо 6490 |982). Повстали дружно в'ятичі, і пішов 
на них Володимир, і переміг їх вдруге. 

В літо 6491 |983|. Пішов Володимир на ятвягів і взяв 
землю їхню. І повернувся до Києва, і приніс жертву куми- 
рам з людьми своїми. І сказали старійшини і бояри: «Ме- 
чем жереб на отрока і дівицю, на кого впаде, того і за- 
ріжемо в жертву богам». І був варяг один, був двір його, 
де зараз церква святої Богородиці, яку збудував Володи- 
мир. Варяг той прийшов колись від греків і таємно сповіду- 
вав віру християнську. І був у нього син -- красень на вро- 
ду і душею, і на нього, із зависті диявола, випав жереб. 
Не терпів його диявол, бо мав владу над усіма, а цей був 
йому як тернина в серці, і тужився згубити його окаянний, 
і науськав людей. і прийшли посланці до нього і сказали: 
«Як випав жереб на твого сина, то вибрали його собі боги, 
щоб ми принесли його в жертву богам». І рече варяг: «Не 
боги то, а дерево. Сьогодні є, а завтра згнило. Не їдять-бо, 
не п'ють, не говорять, а зроблені руками з дерева, сокирою 
і ножем. А Бог один, йому служать і поклоняються греки, 
він сотворив небо, і землю, і чоловіка, і зорі, і сонце, і мі- 
сяць, і дав життя на землі, а ці боги що зробили? Самі 
зроблені. Не дам сина свого бісам». Посланці пішли і роз- 
повіли людям. Вони ж взялися за оружжя, пішли на нього 
і рознесли його двір, а він стояв на сінях із сином своїм. 
Сказали йому: «Дай сина свого, дамо його богам». Він же 
відповів: «Якщо вони боги, то хай пошлють одного собі 
бога і візьмуть сина мого. А ви чому їм жертви приносите?» 
І гукнули, і порубали сіни під ними, і так їх убили. Ї не знає 
ніхто, де їх поклали. Бо були тоді люди невігласами, пога- 
нами, І диявол радів цьому, не знаючи, як близько уже 
його погибель. Так він намагався згубити рід християн- 
ський, але прогнаний був хрестом чесним в інших землях. 


136/137 


мняшеся оканьньй, яко здЬБ ми есть жілище; здь бо не 
суть учіли апостоли, ни пророци прорекьли. Не в'дьй 
Пророка глаголюща: и нареку не люди моя; о апостольхь 
же рече: во всю землю изидоша віщання их», и в конЬць 
вселенья глаголи ихь. Аще бо и тБломь апостоли суть 
здь не бьли, но учения их» яко трубь гласять по вселен- 
ной вь цЬрьквахь. Ихьже ученьемь побьжаємь против- 
наго врага, попирающе подь нозі; якоже попраста и сия 
отьченика, и приймтьша вБньць небесньй сь святьми 
мученикь и сь праведньми. 

В льто 6492. Иде Володимир» на Радимичи. И бь у него 
воевода Волчий Хвость, и посла пред»ь собою Володимирь 
Волчия Хвоста; и срвте Радимичи на рьць Пищань |ий| 
побвди Волчий Хвость Радимичи; тьмь и Русь корятся 
Радимичемь, глаголюще: Пьщаньци Вольчья Хвоста 
бьгають. Биша же Радимичи оть рода Ляховт», и при- 
шедше ту ся вселиша, и платять дань в Руси, и повозь 
везуть и до сего дне. 

В льто 6493. Иде Володимир» на Больгарь сь Добрь- 
нею уемь своим» в лодьяхь, а Торкь берегомь приведе 
на конехь, и тако побвди Болгарь. И рече Добьрьня 
Володимиру: «сьглядахь колодникь, и суть вси в са- 
позБхь; симь дани намь не тлатити, пойдеві искать 
лапотникь». ИЙ сьтвори мирь Володимирь с Болгарь, 
и роть заходиша межи собою, и рьша Болгаре: «то- 
ли не буди мира межи нами, оли же камень начнеть 
плавати, а хмель грязнути». Й приде Владимирь кь 
Киеву. 

В льто 6494. Прийидоша Болгаре вьрь Бох»ьмичи, гла- 
голюще: «яко ть князь еси мудр»ь и смьслен», й не віси 
закона; да вБруй вь законь нашь и поклонися Бох»ьмиту». 
Рече Володимир»: «кака есть ввра ваша?» Они же рьша: 
«вБруем»ь Богу; а Бохьмить нь учить, глаголя: обрізати 
удь тайнь!я, а свининь не Бсти, а вина не пити, и по смерти 
сь женами похоть творити блудную; дасть Бохьмить 
комуждо по семидесять жень красьньхь, и избереть едину 


Тепер же думав окаянний, що тут собі знайде пристанище, 
бо тут ні апостоли не навчали, ні пророки не пророкували. 
Не відав, що пророк сказав: «І назову не моїх людей моїми 
людьми», а про апостолів же сказано: «По всій землі 
розійшлися повчання їхні, і до кінця вселенної -- слова 
їхні». А якщо і самі апостоли тут не були, то учення їхнє, 
як звуки труби у вселенній, лунає в церквах. Їхнім учен- 
ням перемагаємо богопротивного ворога, кидаючи його під 
ноги. Так же перемогли його ції два мученики і прийняли 
вінець небесний нарівні із святими мучениками і правед- 
ними. 

В літо 6492 |984|. Пішов Володимир на радимичів. 
І був у нього воєвода Вовчий Хвіст. І послав Володимир 
поперед себе Вовчого Хвоста. І зустрів він радимичів на 
ріці Піщаній, і переміг радимичів Вовчий Хвіст. А тому 
і дражнить русь радимичів, приказуючи: «Піщанці від 
вовчого хвоста тікають». Були ж радимичі ляського роду, 
і, прийшовши, поселились тут, і платять данину Русі, 
і повоз возять і до сьогодні. 

В літо 6493 |985|. Ходив Володимир на болгар в лодіях 
із дядьком своїм Добринею, а торків провів берегом на ко- 
нях. І так переміг болгар. І сказав Добриня Володимиру: 
«Оглядав колодників, а вони всі в чоботях. Ці данину 
нам не платитимуть, підемо шукати лапотників». І уклав 
Володимир мир з болгарами, і поклялися один другому, 
і сказали болгари: «Тоді миру між нами не буде, коли ка- 
мінь почне плавати, а хміль тонути». І повернувся ВоЛоди- 
мир до Києва. 

В літо 6494 |986). Прийшли болгари магометанської 
віри, кажучи: «Ти князь мудрий і розумний, а закону 
не знаєш. Віруй у наш закон і поклонися Бохмиту». Воло- 
димир запитав: «Яка ж ваша віра?» Вони ж відповіли. 
«Віруємо богу, а Бохмит нас навчає, наказуючи: робити 
обрізання, а свинини не їсти і вина не пити, а з жінками 
і після смерті похотіння блудні творити можна: дасть 
Бохмит кожному по сімдесят жон красних, і вибере одну 


138/139 


красну и всьхь красоту вьзложить на едину, и та будеть 
ему жена; здь же, рече, достоить блудь творити всякьй; 
на семь же свібтЬь аще будеть кто убогь, то и тамо; аще 
ли богать есть здь, то и тамо»; и ина многа лесть, еяже 
нелзь писати срама ради. Володимирь же слушаше их», 
бь бо самь любяше жень и блужение многое, и послушаше 
сладько; но се бБ ему не любо, обрьзание удовт, и о яденьи 
свиньхь мясь, а о питьй отинюдь; рекь: «Руси веселье 
питье, не можем» без того бьти». Посемь же придоша 
Ньмци оть Рима, глаголюще: «яко придохомь послани 
оть папежа»; и ркоша ему: «рекль ти папежь: земля твоя 
яко земля наша, а ввра ваша не акь вБра наша; вБра бо 
наша свБбть есть, кланяеємься Богу, иже створи небо 
и землю, и звіздь, и м'ьсяць, и всяко дьхание, а бози 
ваши древо суть». Володимирь же рече: «какая есть за- 
повьдь ваша?» Они же рЬша: «пощение по силь; аще 
кто пьеть или Бсть, все вь славу Божию, рече учитель 
нашь апостоль Павель». Рече же Володимирь Ніьмцемт»: 
«идете опять, яко отци наши сего не прияли суть». Се 
сльшавше Жидове Козарстиий приийдоша, ркуще: «сль- 
шахом»ь, яко приходиша Больгаре и Хрестьяни, учаще 
тя кождо ихь вврь своей; Хрестьяни бо вврують, его же 
мь распяхомть; а мь вВруемь едину Богу Аврамову, 
Исакову, Ияковлю». ИЙ рече Володимирт: «что есть законь 
вашь?» Они же рьша: «обрьзатися, и свининь не ясти, ни 
заячинь, суботу хранити». Онь же рече: «то кде есть земля 
ваша»? Они же рьша: «вь Иерусалиміф». Онь же рече: 
«то тамо ли есть ньнь?» Они же рЬша: «разгнввалься 
Богь на отци наши, и расточи нь по странам'» грьхь ради 
нашихь, и предана бьїюсть земля наша Хрестьяномт». 
Володимир же рече: «то како вь инбхь учите, а сами 
отввржени Бога? Аще бь Богь любиль вась, то не бьсте 
расточени по чюжимтгь землям»; еда и нам» тоже мьслите 
зло пріяти»? Посем»ь же прислаша Гріци кь Володимиру 
философа, глаголюще сице: «сль шахомь, яко приходили 


найвродливішу, і красу всіх їй віддасть, і вона буде йому 
жона. Тут же, говорить, належить безперешкодно віддава- 
тися всякому блуду. Якщо хтось на цьому світі бідний, 
то і на тому. Якщо хто багатий тут, то і там». І іншої багато 
брехні говорили, про яку і писати соромно. 

Володимир же слухав їх, бо і сам любив жінок і грішив 
з ними багато, і вислухав з насолодою. Але ось це було 
йому не любо: обрізання, заборона їсти свинину, а особ- 
ливо заборона випивати. Сказав: «Для Русі пиття -- весе- 
лість, не можемо без того бути». 

Після цього прийшли німці від Риму, кажучи: «Ми при- 
йшли як посланці від папи». І сказали Володимиру: «Гово- 
рив тобі папа: земля твоя -- як і земля наша, а віра ваша 
не така, як віра наша. Бо наша віра -- світло, кланяємося 
Богу, що сотворив небо, і землю, і зорі, і місяць, і все, що 
дихає, а ваші боги -- дерево». Володимир же рече: «А яка 
заповідь ваша?» Вони ж відповіли: «Піст, по можливості, 
а коли хто п'є чи Їсть, - все на славу божу,-- говорить 
учитель наш апостол Павло». Сказав Володимир німцям: 
«Ідіть, звідки прийшли, бо й батьки наші не прийняли цього». 

Це почули козарські жиди і, прийшовши до Володи- 
мира, сказали: «Чули ми, що приходили до тебе болгари 
і християни і кожний навчав тебе своєї віри. Християни 
вірують в того, кого ми розп'яли, а ми віруємо в єдиного 
бога Аврама, Ісака, Якова». І рече Володимир: «Який 
закон ваш?» Вони ж відповіли: «Обрізатися, і свинини 
і заячини не Їсти, суботу берегти». Він же запитав: «А де 
земля ваша?» Вони ж відповіли: «В Ієрусалимі». Він же 
перепитав: «То чи там вона і нині?» Вони ж відповіли: 
«Розгнівався бог на батьків наших і розсіяв нас за гріхи 
наші по світу, а землю нашу віддав християнам». Володи- 
мир же рече: «То як ви інших учите, а самі отвергнуті 
богом? Коли б бог любив вас, то не були б розсіяні по 
чужих землях. Чи і нам того зла хочете?» 

Після цього до Володимира прислали греки філософа, 
який сказав таке: «Чули ми, що приходили болгари і схи- 


140/141 


суть Болгаре, уча ще тя приняти вБру свою, ихьже вра оск- 
вірняеть небо и землю, иже суть проклять паче всьхь человьЬкь, 
уподобльшеся" Содому и Гомору, на няже пусти Богь камбнье 
горущее, и потопи я и погрязоша; яко и сихь ожидаєть день 
погибели ихь, егда придеть Богь судити на землю и погубити 
вься творящая безаконье и сквБрнь дьющая; си бо омьвають 
оходь своя, поливавшеся водою, и вз роть вливають, и по брадь 
мажются, наричюще Бохмита; такоже и жень ихь творять 
ту же сквврну и ино же пуще, оть совокупления мужьска вку- 
шають». Си сльшавь Володимир», плюну на землю, рекь: «пе 
чисто єсть дБло». Рече же философь: «сльшахомь же и се, яко 
приходиша оть Рима Німци учить васт, к вБрь своей, ихьже 
ввра снами мало же развращена, служать бо опрьснокь, рекіше 
оплатькь, ихьже Богь не преда, но повель хльбом'ь служити, 
и преда апостоломь, приимь хльбь и рекь: «се есть тіло мое, 
ломимое за вь; такоже и чашю принмь, рече: се есть кровь моя 
новаго заввта. Си же того не творять, и суть не исправиль 
вьрь». Рече же Володимирь: «придоша кь мнь Жидове, гла- 
голюще, яко Ньмьци и Гріци вБру|ю|ть, егоже мь распяхомт». 
Философь же рече: «воистину в того ввбруем», тьхь бо пророци 
прорекоша, яко Богу родитися, а другий распяту бити |и по- 
гребену бьти| и третьи день вьскреснути, и на небеса в'зити; 
они же ть пророкь избиваху, а другия претираху. Егда же 
сьбьсться проречение ихь, сниде на землю, и распятье приять, 
и вьскресе, и на небеса вьзиде, а сихь же ожидаше покаянья 
за 40 льть и за б лвть, не покаяшася, и посла на ня Римлянь, 
градь ихь разьбиша, а самьхь расточиша по странамь, и рабо- 
тають вь странахт». Рече же Володимир: «что ради сниде Богь 
на землю, и страсть таку приять?» Отвьбщавь же рече фило- 
софь: «аще хощеши, княже, послушати |да скажу ти) из» начала, 
что ради сниде Богь на землю». Володимир же рече: «послушаю 
радь». ИЙ нача философ'-ь глаголати сице: 

«В» начала испіБрва створі Богь небо и землю вт» І день. Вь 


вторьй день створи твердь, 


ляли тебе прийняти віру свою. Їхня ж віра оскверняє небо 
і землю, і прокляті вони гірше всіх людей, і уподобились 
Содому і Гоморрі, на яких напустив Бог палаюче каміння 
і затопив їх, і потонули. Так і на цих чекає день погибелі 
їхньої, коли прийде Бог на землю судити і погубить всіх, 
що беззаконня творять і скверни діють. Ці ж бо підми- 
ваються, поливаючись водою, і в рот ту воду вливають, 
і по бороді нею мажуть, поминаючи Бохмита. Подібно 
і жони їхні роблять те ж паскудство і ще більше, вкушаючи 
те, що від злягання з мужами буває». Отож вислухавши, 
плюнув Володимир на землю і сказав: «Нечисте діло». 

Філософ же рече: «Чули ж ми і те, як приходили від Риму 
німці навчати вас своєї віри. Їхня ж віра від нашої дещо 
відмінна, служать-бо на опрісноках, тобто на облатках, 
яких Бог не заповідав, бо повелів на хлібі служити і апо- 
столам заповідав, взявши хліб, казав: «Це тіло моє, яке 
ламають за вас». Також і чашу взявши, говорив: «ос кров 
моя нового завіту». Ці ж того не роблять, а значить непра- 
вильно вірують. Каже Володимир: «Приходили до мене 
жиди і говорили, що німці і греки вірують в того, кого вони 
розп'яли». Філософ же пояснив: «Воістину віруємо в того. 
Їхні ж пророки предрікали, що народиться Бог, а другі, 
що розп'ятий і похований буде, а на третій день воскресне 
і на небеса вознесеться. Вони ж тих пророків побили, а дру- 
гих катували. Коли ж збулися пророцтва їхні, коли зійшов 
на землю і був розп'ятий, і вознісся на небеса, чекав 
Бог на покаяння Їхнє сорок і шість років -- і не покаялися. 
І послав тоді на них римлян. Римляни городи їхні пороз- 
бивали, а їх самих розсіяли по інших землях, і тружда- 
ються вони в тих землях». Володимир запитав: «Чого ради 
зійшов Бог на землю і страждання такі прийняв?» Відпо- 
відаючи, сказав філософ: «Якщо хочеш, князю, послухати, 
то розповім тобі все від початку, чого ради зійшов Бог 
на землю». Володимир сказав: «Радий послухати». І почав 
філософ розповідати так: «Напочатку, у перший день, 
Бог створив небо і землю. На другий день створив твердь 


149/143 


иже есть посредь водь; сего же дни раздБлишася водь, політ 
ихь вьзиде на твірдь, а поль ихь подь твердь. В» 3 день сьтвори 
море, рькь, источники и смена. Вь 4 солнце, и луну и звід, 
и украси Богь небо. Видьвь же первьй оть ангель, старвйшина 
чину ангельску, помьісли в себе, рекь: сниду на землю, н 
прийму землю, и поставлю престоль свой на облацьхь сЬверь- 
скьхь, и буду подобень Богу. И ту абье сверже и сь небеси, 
а по нем»ь спадоша, иже бЬша подь ним» чинь десятьй. БЬ же 
имя противнику Сотанаиль, в не же міьсто постави старвйшину 
Михаила. Сотана же, грьшив'- помьсла своего и отьпад»ь славі! 
п'іьрвня, наречеся противникь Богу. Посемь же в» 5 день створи 
Богь кить, и гадь, и рьбь, и птиць пернатья, и звбри, и скоть, 
и гадь земнья. Вь 6 день створи же Богь человека. В» 7 день 
почти Богь оть діЬль своихь, еже есть субота. Й насади Богь 
рай на вьстоци вь Едемь, и вьведе Богь ту человька, егоже 
созда, и заповьда ему оть древа всякого ясти, оть древа же 
единого не ясти, иже есть разумбти злу и добру. Й бь Адамь 
в ран, и видяше Бога и славяше, егда ангели славяху Бога, и 
онь с ними. И вьзложи Богь на Адама сон», и успе Адамь, и 
взять Богь едино ребро у Адама, и створі ему жену, и приведе 
ю кь Адаму, и рече Адам»: «се кость оть кости моея, и плоть 
оть плоти моея, си наречеться жена». И нарече Адамь имена 
всьм'ь скотом», и птицамт, и звБремь, и гадом'ь; и самьма ангель 
поввда имени. И покори Богь Адаму звьри и скоть, и обладаше 
всими, и послушаху его. Видьвь же дьяволь, яко почсти Богь 
человька, позавидьвь ему, преобразися вь змию, и приийде кь 
Евзь, и рече ей: «почто не яста оть древа, сущаго посредь рая»? 
И рече жена кь змии: «рече Богь не имата ясти, оли да умрета 
смертью». И рече змия кь жень: «смертью не умрета; ввдаше бо 
Богь, яко вь нь же день яста оть него, отвврзостася очи ваю, 
и будета яко Богь, разумввающа добро и зло». Й видь жена, 
яко добро древо в» ядь, и вземьши жена сньсть, и вьдасть мужю 
своему, и яста, и отвБрзостася очи има, и разумьста яко нага 
есть, и сщиста листвиемь 


посеред води. У цей же день розділив води: половина їх 
зійшла на твердь, а половина -- під твердь. На третій день 
сотворив море, ріки, джерела і сімена. На четвертий -- 
сонце, і місяць, і зорі,-- і прикрасив бог небо. Побачив це 
перший серед ангелів -- старійшина чину ангельського, 
подумав і сказав: «Зійду на землю, і заволодію нею, 
і поставлю престол свій на хмарах північних, і буду подіб- 
ний богу». І відразу ж був скинутий з небес, а за ним впали 
ті, що були під його началом -- чин десятий. Їм'я було 
ворогу Сотанаїл. А на його місце поставив Бог старійшину 
Михаїла. Сатана ж, согрішивши в помислах своїх і втра- 
тивши первісну славу, назвався ворогом Богу. Після цього 
на п'ятий день створив Бог китів, і гадів, і риб, і птиць 
пернатих, і звірів, і худобу, і гадів земних. На шостий день 
створив Бог чоловіка. На сьомий день відпочивав Бог від 
трудів своїх, була це субота. І насадив Бог рай на сході 
в Едемі, і ввів Бог туди чоловіка, якого створив, і заповідав 
йому від всякого дерева Їсти плоди, від одного ж дерева, 
що дає пізнання зла і добра,-- не Їсти. І був Адам в раю, 
і бачив і славив Бога. Коли ангели славили Бога,-- і він 
з ними. І навів Бог на Адама сон, і заснув Адам, і взяв 
Бог одно ребро в Адама, і створив йому жону, і привів її 
до Адама. І сказав Адам: «Це кість від кості моєї і плоть 
від плоті-моєї, отож буде називатися жоною». І назвав 
Адам імена всім скотам, і птицям, і звірам, і гадам, і самим 
ангелам повідав імена. І підкорив бог Адаму звірів і худо- 
бу, і володів всіма, і слухали його. Побачив диявол, як 
пошанував Бог чоловіка, позаздрив йому; перекинувся 
в змію, прийшов до Євзі і рече їй: «Чому не їсте з дерева, 
що посеред раю?» І каже жона змії: «Бог сказав: не їжте, 
а то помрете смертю». І рече змія жоні: «Смертю не по- 
мрете, бо відає Бог, що в той день, коли ви з'їсте з цього 
дерева, розкриються очі ваші і будете як Бог, розуміючи 
добро і зло». І побачила жона, що дерево Їстівне, і, взявши, 
з'їла, і дала мужу своєму, і їли обоє. І розкрилися очі їм, 
і зрозуміли, що голі, і пошили із листя фігового дерева 


144/145 


смоковьньмь препоясание. И рече Богь: «проклята земля вь 
дЬлехь твойхь, в печали яси вся дни живота твоего». ИЙ рече 
Господь Богь: «егда како прострета руку, и возмета оть древа 
животнаго, и живета в вЬкь». Изьгна Господь Богь Адама из 
рая. И сбде прямо раю, плачася и дБлая землю, и порадовася 
Сатана о проклятьи земля: се на нь первое паденіе, горкьій 
отвівть, отьпаденія ангельскаго житья. Й роди Адам»ь Канна 
и Аввля; и 6ь Канн» ратай, а Авібль пастухь. Принесе Каннь 
оть плодь земньхть кь Богу, и не прия Богь даров'ь его; а Авель 
принесе оть агнвбць пБрвьнбць, и прия Богь дарь Авблевь. Со- 
тона же вьльзе вь Каийна, и пострькаше Каийна на убийство 
Авелево; и рече Каннь кь АвБлю: «изидевб на поле». И яко 
изидоша, вста Каннть и хотяше убити и, |и) не умбяше убити; 
и рече ему Сотона: «возми камень и удари и». И уби Авіля. И 
рече Богь Канну: «кде есть брать твой?» Он же рече: «егда азь 
стражь есмь брату: моему»? ИЙ рече Бог: «кровь брата твоего 
вьпиеть кь мні, буди стоня и трясься до живота своего». Адамь 
же и Евга плачющася бяста, и дьяволь радовашеся, рект: «сего 
же Богь почсти, азь створих» ему отпасти оть Бога, и се ньньЬ 
плачь ему нальзохь». Й плакастася по Авібль льть 30, и не 
сьгни тло его, и не уміста погрести его; и повельньемь Божи- 
имь птенца два прилетьста, сдинь сю умре, и единь же ископа 
яму, вложи ум'Ьршаго, и погребе. ВидБвша же се Адам и Евга, 
ископаста ему яму, и вложиста Ав'ля, и погребоста и с плачем. 
Бьсть же Адамь ліЬть 230, роди Сифа и 2 дщери, и поя едину 
Кайнь, а другую Сифь, и оть того человівци расплодишася по 
земли, и не познаша створшаго я, исполнишася блуда, и всякого 
скаредія, и убийства, и зависти, и живяху скотьскь человіци. 
И бь Ной един»ь правбдент в» родь семь, и роди З сьнь, Сима, 
Хама, Афета. И рече Богь: «не имать пребьвать духь мой вь 
челов'вцехь», и рече: «да потреблю человіка, егоже створихь, 
оть человБка до скота». Й рече Богь Ноеви: 
«створи ковчегь в долготу лакоть 300, 
а в широту 50, а вь вьше 30 


підв'язки. І сказав Бог: «Проклята земля за діла твої, 
-в скорботі їстимеш всі дні життя твого». І ще сказав Гос- 
подь Бог: «Коли простягнете руку і візьмете від дерева 
життя,-- будете жить вічно». Вигнав Господь Бог Адама 
з раю. І поселився він напроти раю, нарікаючи і оброб- 
ляючи землю. І радувався Сатана, що проклято землю: 
це їхнє перше падіння і гірка розплата, позбавлення ан- 
гельського життя. І народив Адам Каїна і Авеля, і був 
Каїн хліборобом, а Авель -- пастухом. Приніс Каїн від 
плодів земних жертву Богу -- і не прийняв Бог дарів його. 
А Авель приніс від ягниці первістка. І прийняв Бог дари 
Авеля. Сатана ж уліз в Каїна і став підбивать його на 
вбивство Авеля. І сказав Каїн Авелю: «Підемо в поле». 
І коли прийшли, піднявся Каїн, і хотів убити його, і не вмів 
убити. Ї сказав йому Сатана: «Візьми камінь і вдар його». 
І убив Авеля. І резе Бог Каїну: «Де брат твій?» Він же від- 
повів: «Чи я сторож брата свого?» І сказав Бог: «Кров 
брата твого голосить до мене, будеш стогнать і трястися до 
кінця життя свого». Адам же і Євга в плачі билися, а диявол 
радів, кажучи: «Цього Бог пошанував, я зробив йому, аби 
відпав від Бога. І це нині плач йому наслав». І оплакували 
Авеля тридцять років, і не згнило тіло його, і не вміли 
поховати його. І повелінням божим прилетіло двоє пташе- 
нят, одне з них вмерло, а друге викопало яму, поклало 
померлого і похоронило. Побачили це Адам і Євга, вико- 
пали Авелю яму, і поклали його, і похоронили його з пла- 
чем. Коли було Адамові двісті тридцять років, народив він 
Сифа і двох дочок. І взяв одну Каїн, а другу -- Сиф. Ї від 
них люди розплодилися на землі, і забули того, хто створив 
їх, сповнилися блуду, і всілякої скнарості, і вбивств, і за- 
здрощів, і жили люди по-скотськи. І був Ной один правед- 
ний в роді людському. І народив трьох синів: Сима, Хама 
і Афета. І сказав Бог: «Не буде дух мій в людях», і сказав: 
«Вигублю людей, і все -- від людини і до скотини, яких 
я створив». І сказав Бог Ноєві: «Зроби ковчег довжиною 
триста ліктів, а в ширину п'ятдесят, і в висоту тридцять 


146/147 


лакотьу,во Егупть бо локтемь сажень зовуть. Дьблаєму же 
ковчегу за 100 льть, и поввдаше Ной, яко бьти потому, по- 
смьБхахуся ему людье. И егда сдьла ковчегь, рече Господь Богь 
Ноеві: «вльзи ть, и жена твоя, и сьшнове твом, и снохь! твоя, и 
в»веди я ксебь по двоєму оть всЬх» гад»ь». И вьведе Ной, якоже 
заповбда ему Богь. И наведе Богь потопь на землю, и потопе 
всяка плоть, и ковчегь плаваше на воді; егда же посяче вода, 
изльзе Ной, и сьнове его, и жена его; и оть сихь расплодися 
земля. И бьша человбци мнози и единогласни, рЬБша другь другу: 
«зиждемть столпть до небесе». Й начаша здати, и бь старвййшина 
им»ь Невродь, и рече Богь: «умножишася челов'ци, и помьісль 
ихь суетни»; и сьниде Богь, и разм'си язькь на 70 и два язька 
Адамовь же язькь бьсть неотьять у Авера; то бо едінь не при- 
ложися кь безумью ихь, рькь сице: «аще бь челов'ькомь Богь 
рекль на небо стол ділати, то повельлт» бь самь Богь словом, 
якоже створи небеса, и землю, и море, и вся видимая и невиди- 
мая». Того ради сего язькь не прем'нися; оть сего суть Еврби 
На 70 и единь язькт» раздвБлишася, и разидошася по странамь, 
кождо свой нравь прияша, и по дьяволю научению ови роще- 
ниемь и кладязямь жряху, и рькамь, и не познаша Бога. Оть 
Адама же до потопа лбть 2242, а оть потопа до разьдЬленья 
язькт льть 529. Посем» же дьяволь в болша прелщения вьверже 
человькь, и начаша кумирь творить, ови древяньа и мЬдянья, 
а друзий мороморянь, злать и сребрянь; и кланяхуться 
имь, и привожаху сьнь своя и дьщери своя, и закалаху предь 
ними, и бБ вся земля осквБрнена. ИЙ началникь же бяше 
кумиротворению Серухь, творяше бо кумирь вь имена мерт- 
вьхь человБкь, бьювшим»ь овіЬм»ь царем», другьм'ь храбрьм, 
и вольхвомь, и женамь прелюбодЬвйцамь. Се же Серухь 
роди Фару, Фара же роди З сьнь, Аврама, и Нахора, и Арана. 
Фара же творяше кумирь, навькь у отца своего. Аврамь 
же пришедь вь ум», вьзрьв»ь на небо, и рече: 
«вонстину то есть Богь, иже створиль 
небо и землю, 
а отець мой прельщаєть 


ліктів»; у Єгипті-бо ліктем сажень називають. Зробив Ной 
ковчег за сто років і коли повідав, що буде потоп,-- посмія- 
лися з нього люди. І коли зробив ковчег, сказав Господь 
Бог Ноєві: «Ввійди ти, і жона твоя, і сини твої, і невістки 
твої; і введи їх до себе, по двоє від всіх гадів». І ввів Ной, 
як то заповідав йому Бог. І навів Бог потоп на землю, 
і потонуло все живе, а ковчег плавав на воді. Коли ж спала 
вода, вийшов Ной, і сини його, і жона його. І від них засе- 
лилася земля. І було людей багато, і всі були одномовні, 
і сказали один другому: «Збудуємо стовп до небес». І по- 
чали будувати, і був у них старійшина -- Неврод. І сказав 
Бог: «Розмножилися люди, і стали помисли їхні марнотні». 
І зійшов Бог і розділив мову їхню на сімдесят і дві мови. 
Адамова ж мова була залишена у Авера, який один тільки 
не пристав до їхньої безглуздої справи, кажучи таке: 
«Якби Бог сказав людям до неба стовп робити, то звелів би 
сам своїм словом -- так само як створив небеса, і землю, 
і море, і все видиме і невидиме». Через те його мова не змі- 
нилася, від нього пішли євреї. На сімдесят і одну мову 
розділилися люди і розійшлися по країнах, кожний свій 
звичай прийняв, і за диявольським напученням жертви 
приносили гаям, колодязям і рікам,-- і не пізнали Бога. 
Від Адама і до потопу літ дві тисячі двісті сорок два, а від 
потопу і до поділу мов-- літ п'ятсот двадцять дев'ять. 
Після цього ж диявол у ще більші спокуси ввергнув людей, 
і почали вони кумирів творить: одні дерев'яні і мідні, 
а другі -- мармурові, золоті і срібні. І кланялися їм, і при- 
водили до них своїх синів і дочок, і заколювали перед 
ними, і була осквернена вся земля. І започаткував ідоло- 
поклонство Серух, створював ідолів на честь померлих 
людей, колишнім царям, другі-- хоробрим, і волхвам, 
і жонам-блудницям. Оцей Серух народив Фару, а Фара 
народив трьох синів: Аврама, Нахора і Арана. Фара ж 
робив ідолів, навчившись у батька свого. Аврам же, доб- 
равши розуму, подивився на небо і сказав: «Воістину то 
Бог, що створив небо і землю, а отець мій спокушає 


148/149 


человькь». Й рече Аврамь: «искущю богь отца своего»; 
и рече: «отче! прельщаеши челов'кьі, творя кумирь древя- 
нь; то есть Богь, иже створиль небо и землю». И принмь 
Аврамь огнь, зажьже идоль вь храминь. ВидЬвь же се 
Арань, брать Аврамовт', рівнуя по идоліхь, хоть умьчати 
идоль, сам згорь ту Арань, и умре пред» отцем»; предь 
сьмь бо не умираль сьйн» предь отцем», но отець предь 
сьномг, и оть-сего начаша умирати сьнове предь отцем». 
И втзлюби Богь Аврама, и рече Богь Авраму: «изиди 
из» дому отца твоего и поиди в землю, в нію же ти покажю, 
и створю тя вь язьшкт великь, и благословять тя колЬна 
земная». Й створи Аврам», якоже заповівда ему Богь. 
И поя Аврам»ь Лота, сьновца свосго, и бь бо ему Лоть 
шюрин'ь и сьновець, бь бо Аврам»ь пояль братьню дщерь 
Ароню Сарру, и приде в землю Хананбйску кь дубу вьсоку, 
и рече Богь кь Авраму: «сьмени твоему дам землю сию». 
И поклонися Аврамь Богу; Аврамь же бяше льть 70, 
егда изиде оть Хараона. БьБ же Сарра неплодь, болящі 
неплотьскьмь; рече Сарра Авраму: «вл8зи убо кь рабь 
моей». И поемши Сарра Агарь, и вдасть и мужеви свосму, 
и вльзь Аврам' кь Агари, и зача Агарьи роди сьна, и про- 
зва |и| Аврам»ь Изманлом', а Аврам»ь же бі літь 86, егда 
родися Изманль. Посемь же заченши Сарра, роди сьна 
и нарече имя ему Исакт; и повіьль Богь Авраму обрізати 
отроча, и обрбза Аврамь вь 8 день. ИЙ вьзьлюби Богь 
Аврама и племя его, и нарече я в» люди себь, и отлучи 
я оть язькь, нарекь люди своя. Сему же Исаку вьзмо- 
гущю, Авраму же живущю лебть 175, и умре и погребень 
бьсть. Исаку же бьвшю ліЬть 60, роди два сьна, Исава 
и Якова; Исавь же бьсть дукавь, а Яковь правдивт. 
Сий же Яковь работа у уя своего изь дщери его изь 
меньшее 7 літь, и не дасть ему ея Лаван»ь, уй его, 
рекь: «старвйшюю поими»; и вдасть ему Лию старьБи- 
шюю, и изь другое рекь ему другую работай 7 льть. 
Онь же работа другую 7 льть из Рахіли, 
и поя себь 2 


людей». І сказав Аврам: «Випробую богів батька мого». 
І рече: «Батьку! Обдурюєш людей, створюючи дерев'яних 
кумирів. То Бог, що створив небо і землю». І взяв Аврам 
огонь, підпалив ідолів у храмі. певанеоноя це Аран, брат 
Аврамів, і, маючи ревність до ідолів, хотів винести їх, але 
сам згорів тут і помер раніше за батька; До цього не вми- 
рав син раніше батька, але батько по еред сина. Із тих 
пір почали помирати сини раніше батька. І возлюбив Бог 
Аврама і сказав йому: «Вийди з дому батька свого і піди 
в землю, яку я тобі покажу, і народом великим тебе я ство- 
рю, і благословляться в тобі всі племена землі!» І зробив 
Аврам, як те заповідав йому Бог. І взяв Аврам Лота, 
свого небожа. І був йому Лот шурином і небожем, бо 
Аврам взяв був за жону собі дочку брата Арана -- Сару. 
І прийшов |Аврам| в землю Хананійську до дуба високого. 
І сказав Бог Аврамові: «Нащадкам твоїм дам землю цю». 
І поклонився Аврам Богу. Аврам же мав сімдесят літ, коли 
вийшов із Хараона. Сара ж була неплідна, хворість без- 
плідності мала. І сказала Сара Авраму: «Ввійди до раби 
моєї». І взяла Сара Агар і дала її мужеві своєму. І уві- 
йшов Аврам до Агари -- і вона зачала, і народила сина. 
І назвав його Аврам Ізмаїлом. Аврамові ж було літ вісім- 
десят шість, коли народився Ізмаїл. Після цього зачала 
Сара, народила сина і дала ім'я йому Ісак. І звелів Бог 
Авраму звершить обрізання отрочаті, і обрізав Аврам 
Псака| на восьмий день. І возлюбив Бог Аврама і плем'я 
його, і назвав його своїм народом, а Коли назвав своїм 
народом, то відокремив його від других народів. І возму- 
жав Ісак. Аврам же жив сто сімдесят п'ять літ, і помер, 
і був похоронений. Коли Ісаку було 60 років, народив 
двох синів -- Ісава і Якова. Ісав був лукавий, а Яків -- 
правдивий. Оцей Яків сім літ працював у дядька свого 
із-за дочки його меншої, і не віддав її за нього дядько його 
Лаван, а сказав: «Візьми старшу». І віддав Якову старшу 
Лію, а за другу сказав йому працювать ще сім літ. Він же 
заради другої, Рахілі, працював сім літ-- і взяв двох 


150/151 


сестреници, оть нею же роди 8 сьнов»: Рувима, Семеона, 
Левгию, Июду, Исахара, и Заулона, Иосифа и Веньамина, 
от робу двою: Дана, Нефталима, Гада, Асира, и оть сихь 
расплодишася Жидове. Ияковь же сниде в» Егупеть, сь 
льть 130, с родом» своим» числом» 65 душь; поживе же 
вь Егупть ліьть 17 и успе, и поработиша племя его за 
400 льть. По сихь же льтьхь вьзмогоша людье Жидовь- 
стий умножишася, и насиляхуть имь Егуптяне работою. 
В си же времена родися Моисьй в Жидехь, и рьша вольст- 
ви Егупетьстий царю, яко родилься есть дьтищь вь 
Жидохь, иже хощеть погубити Егупеть. Ту абье повель 
царь ражающаяся дьти жидовьскья им'бтати в ріку. 
Мати же Моисбвова убоявшися сего погубления, вземьши 
младен-ьць, вложи в» крабьицю, и несьши постави в лузі. 
В се же время сниде дщи Фараонова Фермуфи купаться, 
и відь отроча плачющеся, и вьзя е и пощади е, и нарече 
имя ему Моисий, и вьскорми е. И бьсть отроча красно, 
и бьсть 4-хь льть, и приведе и дщи Фараоня кь отцю 
своему Фараону. Видьвь же Моисья Фараонь, нача 
любити Фараонь отроча; Моисій же хапаяся за шию 
цареву, срони вінець сь главь царевь), и попра и. ВидЬвь 
же волхвть, рече цареви «о царю! погуби отроча се; аще 
ли не погубиши, имаєеть погубити всь Егупетт», и не по- 
слуша его царь, но паче повель не погубити дьтий жидовь- 
скьхь. Моисееви же вьзмогьшю, и бьсть великь в дому 
Фараони; и бьсть царь ин», вьзавидьша ему бояре. Мои- 
сьй же уби Егупьтянина, бьжа изь Егупта; и приде в землю 
Маднамьску, и ходя по пустьни, научися оть ангела Гав- 
рийла о бьтьи всего мира, и о пврввм'ь человьци, и яже 
суть била по немь, и по потопь, и о см'іьшений язькь, аще 
кто колико ліьть бяше бьмль, и звьзное хожение и число, 
земльную міру и всяку мудрость. Посемь же явися ему 
Богь, в купинь огньмь, и рече ему: «видЬьхь бЬБду людий 
моихь вь Егупть, и низьльзохь изяти я оть руку Егуре- 
тьску, изьвести я оть земля тоя; ть: же йди кь Фараону царю 


сестер, від них же народив вісім синів: Рувима, Семеона, 
Левгію, Іуду, Ісахара і Заулона, Йосифа і Веніаміна. 
Ї від двох рабинь -- Дана, Нефталіма, Гада, Асира -- 
і від цих розплодились жиди. Яків же, коли йому було 
сто тридцять років, відправився з родом своїм, в кількості 
шістдесят п'ять душ, в Єгипет. Пожив у Єгипті сімнадцять 
літ і помер, а плем'я його перебувало в рабстві чотириста 
років. По цих літах спромігся люд жидівський зміцніти 
і розмножитися, а єгиптяни гнобили їх роботою. У ці часи 
народився у жидів Мойсей. І повідали волхви єгипетські 
цареві, що у жидів народилось дитя, яке хоче погубить 
Єгипет. Негайно повелів цар всіх жидівських дітей, що 
народжуються, кидати в ріку. Мойсеєва ж мати злякалася 
цього винищення, взяла дитя, поклала в корзинку |, від- 
нісши, поставила в лузі. У те врем'я ішла дочка фараона 
Фермуфі купатись і побачила отроча, яке плакало, і взяла 
його, і пощадила його, і дала ім'я йому -- Мойсей, і вигоду- 
вала його. Ї було дитя красне, і, як сповнилось йому чотири 
роки, привела його дочка фараона до батька свого. Коли 
фараон побачив Мойсея, то сподобав дитя. Мойсей же, 
хапаючись за шию, скинув царський вінець з голови і на- 
ступив на нього. Волхв, який бачив це, сказав цареві: «О 
царю! Убий це отроча. А коли ти його не погубиш, має погу- 
бити весь Єгипет». І не послухав його цар, а ще й звелів не 
вбивати більше дітей жидівських. Мойсей змужнів і став 
впливовим у домі фараона. І коли прийшов інший цар, стали 
заздрити Мойсеєві бояри. Мойсей же, убивши єгиптянина, 
втік із Єгипту. І прийшов у землю Мадіамську, і, блукаючи 
пустинею, довідався від ангела Гавриїла про буття всього 
світу, і про першого чоловіка, і про те, що було після 
нього, і після потопу, і про змішання мов, і хто скільки 
років жив, і про рух зірок і кількість їх, і про земельну 
міру, і всіляку премудрість. Після цього з'явився "йому 
Бог у палаючій купині і сказав йому: «Бачив біду лю- 
дей моїх у Єгипті і зійшов звільнити їх з-під руки єгипет- 
ської, вивести їх із землі тієї. Ти ж іди до фараона, царя 


152/153 


Егупетьску, и речеши ему: пусти Израмля, да три дни по- 
ложать требу Господу Богу; аще не послушаєть тебе царь 
Егупетьскьй, побью и всими чюдесь моими». Й пришедь- 
шю Моисбови, и не послуша его Фараон», и пусти Богь 
10 казней на Фараона: І рькьт вт» кровь, 2 жабь, З мьшице, 
4 песья мухь, 5 смерть на скоть, 6 прьшцьеве горьци, 
Т градь, 8 прузи, 9 тма три дни 10 морь в» человьцьх»ь. 
Сего ради 10 казний бьксть на них», яко 10 м'ьсяць топиша 
дьти жидовьскь. Егда же бьсть морь в»ь Егупте, и рече 
Фараонь Моисвови |и| брату его Аарону: «отьидета 
вьскорь». Моисьй же сьбравь люди Жидовьскья, поиде 
оть земля Егупетьскья, и ведяще я Господь путемь по 
пустьни кь Чермьному морю, и предьидяше пред» ними 
нощью столпь огньнь, а во дни облачень. Сльшавь же 
Фараонь, яко бвжать людье, погна по нихь и притисну 
я кь морю. Видьвьше же людье Жидовстиїі, вьзопиша 
на Моисвя, ркуще: «почто изве|де|нь на смерть»? 
И вьзопи МоисьЬй кь Богу, и рече Господь: «что вопиеши 
кь мнь? удари жезлом в море». И створи Моисьй тако, 
и раступися вода на двое, и внидоша сьнове Израйлеви 
в море. Видьвь же Фараонь, гна по нихь; сьнове же 
Изранлеви проидоша по суху; яко изльзоша на берегь, 
и сьступися море о Фараонь и о воихь его. И вьзлюби 
Богь Израймля, и идоша оть моря три дни по пустьни, и при- 
доша в» Мерру; и бь ту вода горка, и вьзропташа людье 
на Бога, и показа имь |Господь| древо, и вложи е Мои- 
сьй в» воду, и осладишася водь. Посем'-ь же пакь в»зропта- 
ша людье на Моисбя ина Арона, ркущи: «луче нь бяше вь 
Егупть, еже ядохомгь мяса, и тукь, и хльбь до сьтости». И 
рече Господь Богь Моисбови: «сльшахь хулнаніе сьновь 
Изранлевьх»ь»; и дасть има манну ясти. Посем» же дасть 
им» закон» на горь Синайстий. Й Моисьови вьшедьшю на 
гору кь Богу, они же сьльявше тельчью главу, поклонищш- 
ася, аки Богу, ихьже Моисби исьсьче 3000 числом». По- 
сем'ь же пакь вьзропташа на Моисбя и на Арона, еже не бь 
водь, и рече Господь Моисеови: «удари жезлом", в камень». 


єгипетського, і скажи йому: «Пусти Ізраїль, хай три дні 
приносять жертву Господу Богу. Якщо ж не послухає тебе 
цар єгипетський, поб'ю його всіма чудесами моїми». І при- 
йшов Мойсей, і не послухав його фараон, і напустив Бог де- 
сять покарань на фараона: 1) криваві ріки, 2) жаби, 3) ми- 
ші, 4) песімухи, 5) мор худоби, б) гнійники, 7) град, 8) са- 
ранчу, 9) триденну тьму, 10) мор на людей. А тому 
десять покарань впало на них, що десять місяців топили 
дітей жидівських. Коли ж почався мор в Єгипті, сказав 
фараон Мойсеєві і братові його Аарону: «Відійдіть якнай- 
швидше!» Мойсей же зібрав люд жидівський і пішов із 
землі Єгипетської. І вів їх Господь через пустині до Чер- 
воного моря, а поперед них ішов вогненний стовп -- 
вночі, а вдень -- хмарний. Почув фараон, що тікають 
люди, і погнався за ними, і притиснув їх до моря. Побачив 
це люд жидівський і заремствував на Мойсея, кажучи: 
«Нащо повів нас на смерть?» Ї возремствував Мойсей до 
Бога, і сказав Господь: «Чого гукаєш до мене? Удар жез- 
лом по морю». І зробив Мойсей так -- і розступилася 
вода надвоє, і ввійшли сини Ізраїля у море. Побачив це 
фараон і погнався за ними. Сини ж Ізраїля перейшли 
море по сухому, і, як тільки вийшли на берег, -- зійшлося 
море над фараоном і воїнами його. І возлюбив Бог |синів| 
Ізраїля, і йшли вони від моря три дні пустинею, і прийшли 
в Мерру. І була тут вода гірка, і заремствували люди 
на Бога, і показав Їм Господь дерево, і поклав його Мойсей 
в воду, і посолодшала вода. Після цього знову ремству- 
вали люди на Мойсея і на Аарона, кажучи: «Лучче нам 
було у Єгипті, де ми їли м'ясо, цибулю і хліб досхочу». 
І сказав Господь Бог Мойсеєві: «Чув нарікання синів 
Ізраїлевих»,- і дав їм манну їсти. Після цього дав ім 
закон на горі Сінайській. І коли Мойсей вийшов на гору 
до Бога, вони ж відлили голову тельця і поклонилися 
їй, як Богу. І знищив Мойсей |за це| три тисячі людей. 
А потім знову нарікали на Мойсея і на Дарона, що не було 
води. І сказав Господь Мойсеєві: «Удар жезлом в камінь». 


154/155 


Рекь: «ись сего камени егда не испустиві водь»? И разгніЬвася 
Господь на Моисбфя, яко не вьзвеличи Господа, и не вниде в 
землю обіЬтованую сего ради, роптанья оньхь ради; но взьзведе 
и на гору Вамьску и показа ему землю оббтованую, и умре 
Моисьй ту на горь. И прия власть Ісусь Навгинь; сий приде 
вь землю оббтованую, и изби Хананейско племя, и всели в нихь 
місто сьнь Изранлевь,. Умерьшю же'іЇсусу, бьсть судья вь него 
мьсто Июда; инЬхь судий бьсть 14, при нихьже забьвше Бога, 
изьведьшаго я изь Егупта, начаша служити бісомь. И раз- 
гиввася Богь, предаяшеть я иноплеменьником'г на расхьшщение, 
и егда ся начнуть каяти, помиловашеть ихь; и пакьі укланяхуся 
на бвсослужение. По сихь же служаше Илий жрець, и посемь 
Самунл' пророкь. Рьша людье Самуилу: «постави нам царя». 
И разьгньвася Богь на Израйля, и постави надь ними царя 
Саула. Таче Сауль не изволи ходити в» завіть Господни, избра 
Господь Давида, постави и царя надь Израйлемт», и угоди Да- 
вид» Богу. Сему Давиду кляся Богь, яко оть племени его родити- 
ся Богу. И пірвое начаша пророчьствовати о воплощении Божии, 
рекь: изь щрева преже деньница родихь тя. Се же пророчьст- 
вовавь 40 льть, и умре. ИЙ по немь царствова, пророчьствова 
сьнь его Соломонь, иже вьзгради церковь Богови и нарече 
ю Святая Святьх»; и бьсть мудрь, но наконець поползеся; 
царствовавь льть 40 и умре. По Соломонь же царьствовавь 
сьнь Ровоам»; при сем»ь раздблися царство на двое, Жидовь- 
ское вь Ерусалим' одино, а другое вь Сурин. Вь Самарби же 
царствова Еровамь, холопь Соломснь, иже створи двь крав 
злать, и постави едину вь Вефили на холмь, а другую в» Ен- 
дань, и рекь: «се бога твоя, Израйлю»; и кланяхуся людье, 
а Бога забьша. Таче и вь Иерусалимь |начаша| забьвати 
Бога |и| начаша кланятися Валу, рекьше ратьну богу, еже 
есть Ер, и забьіша Бога отець своих». И нача Богь посьлати 
ко нимь пророкь; пророць же начаша обличати о безаконьи 
ихь и о служеньи кумирь, 
они же начаша пророкь избивати, 


Спитав |Мойсей): «А що, коли із цього каменя не потече 
вода?» І розгнівався Господь на Мойсея, що не возвеличив 
Господа і не ввійде у землю обітовану через сумніви ці 
і через нарікання. Але вивів його на гору Вамську і показав 
йому землю обітовану, і помер Мойсей тут на горі. І при- 
йняв владу Ісус Навгін. Цей прийщов у землю обітовану, 
і вибив хананейське плем'я, і поселив замість них синів 
Ізраїлевих. Коли ж помер Ісус, замість нього став суддя 
Іуда, а інших суддів було чотирнадцять. При них же 
забули Бога, який вивів їх із Єгипту, і почали служити 
бісам. І розгнівався Бог, і віддав їх іноплемінникам на 
розграбування. І коли почали каятися,-- помилував їх. 
А вони знову схилялися до бісослужіння. Після цих служив 
Ілій-жрець,-- а після нього Самуїл-пророк. Сказав люд 
Самуїлу: «Постав нам царя». І розгнівався Бог на |синів| 
Ізраїля і поставив над ними царя Саула. Одначе Саул 
не побажав підкоритися законові господньому, і вибрав 
Господь Давида, і поставив його царем над Ізраїлем. І уго- 
див Давид Богу. Цьому Давидові обіцяв Бог, що із його 
племені народиться Бог. І перший почав пророкувати про 
втілення Боже, кажучи: «Із чрева раніше зірки враніш- 
ньої народив тебе». От це пророкував він сорок літ і помер. 
Після нього царював і пророкував син його Соломон, який 
воздвиг церкву Богові і назвав її «святая святих». І був 
мудрий, але насамкінець согрішив. Царював сорок літ 
і помер. Після Соломона ж царював син його Ровоам. При 
ньому розділилося царство надвоє: одне жидівське в Ієру- 
салимі, а друге -- в Сурії. У Самарії ж царював Єровам, 
холоп Соломонів, який створив дві корови золоті, і поста- 
вив одну в Вефілі на горі, а другу в Єндані, і сказав: «Це 
боги твої, Ізраїлю». І поклонялися люди, а Бога забули. 
Так само і в Ієрусалимі почали забувати Бога і почали 
поклонятися Валу, так називали бога війни,-- це той же 
Ерій. І забули Бога предків своїх. І почав Бог посилати 
до них пророків, а пророки ж почали викривати їхнє без- 
законня і служіння кумирам. Вони ж вчиняли побиття 


156/157 


обличаєми оть нихь. И разгньвася Богь на Израйля велми, 
и рече: «отрину |я| оть себе и призову инь люди, иже мене по- 
слушають; и аще сьгрьшать, не помяну сьгріьшения их». И нача 
посьлати пророки, глаголя: «прорБчайте о отввржений жидовь- 
ств5 и о призваньи стран»». Пврвое же начаша пророчьствовати 
Осий, глаголя: престану царство дому Израйлева, и скрушю 
лукь Изранлевь, и не приложю пакь помиловати дому Израий- 
лева, но отмБтаю отвіргуся ихь, глаголеть Господь, и будуть 
блудяще вь язьщехь. Иеремвя же рече: аще станеть Самуиль 
и Моисьй, не помилую ихь. ИЙ паки той же Ерембя рече: тако 
глаголеть Господь: се кляхся именемь моимь великьм'ь, аще 
будеть отселб кдь имя мое именуемо вь устьхь Июд'йскьхть. 
Иезекіль же рече: тако глаголеть Господь Аданай: расьсью вн 
вся останки твоя вт вся вітрь, зане святая моя осквЬрнависте 
вьсими негодован|м|и твоними; азь же тя отрину и не имамь 
тя помиловати пакь. Малахия же рече: тако глаголеть Господь: 
уже ньсть ми хотЬнья вь вась, понеже оть вьстока и до запада 
имя мое прославися в»ь язьщьхть, и на всякомь мЬьстЬь приносится 
кадило имени моего и жертва чиста, зане велье имя мое во 
язьщіЬхь; сего ради дам» вась на понось и на пришествиє вь 
вся язьки. Исая великьй рече: тако глаголеть Господь: простру 
руку свою на тя, истьлю тя и расью тя, и не приведу тя. И пакь 
ить же рече: вьзненавидЬьхь праздникь ваша и начатки мьсяць 
вашихт |и суботь вашихь| не приемлю. Амось же пророкг рече: 
сльшите слово Господне: азь приємлю на вь плачь; домь 
Израийлевь падеся и не приложи вьстати. Малахия же рече: 
тако глаголеть Господь: послю на вь клятву и прокльну благо- 
словенне ваше, и разорю, и не будеть вь вась. ИЙ много Ппро- 
рочьствоваша о отввржениий ихь. Симь же пророкомь повель 
Богь пророчьствовати о призваньи инЬьхь стран» в них» місто. 
Нача звати Исая, тако глаголя: яко законь оть мене изидеть, 
и судь мой свбть странам»ь; 
приближаєтся скоро правда моя, 
изидеть, и на мьшцю мою странь уповают». 
Иерембя же 


пророків за їхні викриття. І розгнівався вельми Бог на 
Їсинів) Ізраїля, і сказав: «Одвергну вас від себе і при- 
кличу інший люд, що слухатиме мене, а якщо і согрі- 
шать -- не пом'яну гріхів їхніх». Ї почав посилати проро- 
ків, кажучи: «Пророкуйте про отвергнення жидів і про 
покликання |нових| народів». Найпершим став пророку- 
вати Осія, кажучи: «Покладу кінець царству дома Ізраїле- 
вого і сокрушу лук Ізраїлів, але, відмітаючи, отвергнуся 
їх, - говорить Господь.-- І будуть тинятися між наро- 
дами». Ієремія ж сказав: «Коли встануть Самуїл і Мой- 
сей, - не помилую їх». І знову той же Ієремія говорить: 
«Так говорить Господь: «Оце поклявся іменем моїм вели- 
ким, що не буде ім'я моє вимовлятися устами іудейськими». 
Ієзекіль же сказав: «Так говорить Господь Адонаї: «Роз- 
сію вас і всі рештки ваші -- на всі вітри, за те, що осквер- 
нили святилище моє всіма огудами своїми; я ж відкинусь 
від тебе і не помилую тебе знову». Малахія ж сказав: «Так 
говорить Господь: «Уже нема мого благовоління до вас, 
оскільки від сходу і до заходу ім'я моє прославиться 
в народах, і на всякому місці будуть курити фіміам моєму 
імені, і приносити жертву чисту, тому що славне ім'я моє 
між народами. Через це віддам вас на хулу і на розпоро- 
шення серед всіх народів». Ісая великий сказав: «Так гово- 
рить Господь: «Підійму руку свою на тебе, згною і розсію 
тебе і більше не зберу тебе». І ще той же пророк сказав: 
«Возненавидів празники ваші, і новомісячні ваші, і субот 
ваших не приємлю». Амос же пророк сказав: «Слухайте 
слово Господнє: «Я здійму плач за вами. Дім Ізраїлів 
упав і не зможе більше встати». Малахія ж сказав: «Так 
говорить Господь:«Пошлю на вас прокляття, і прокляну 
благословення ваше, і зруйную, | не буде з вами». І багато 
пророкували про отвергнення їх Цим же пророкам повелів 
Бог пророкувати про прикликання інших народів замість 
них. І став волати Ісая, так кажучи: «Закон від мене по- 
стане, і суд мій -- світло народам. Скоро настане правда 
моя, зійде, і на силу мою народи уповають». Ієремія ж 


158/159 


рече: тако глаголеть Господь: и положю дому Йюдову за- 
ввть новь, дая законь в разумібнья ихь, и на сердца ихь 
напишю, и буду имь вь Богь, и ти будуть мьнЬБ вь люди. 
Исая же рече: ветхая мимо идоша, а новая вьзвьщаю, и 
преж-ь вьзвЬщения явлено бьсть вам»ь; пойте Господеви пінь 
нову; работающимь ми призоветь имя ново, еже благосло- 
вится имя |по) всей земли; домь мой дом» молитві прозовет- 
ся по всБмь язькомь. Той же Исая глаголеть: открьеть Гос- 
подь мьшьцю свою святую предь всбмі язькь, узрять вси 
конци земля спасение Бога нашего. Давидь же: хвалите 
Господа вси язьщи, похвалите его вьси людье. Тако «Богу 
вьзлюбившю новья люди, рекь имь, сьнити к нимь самь, и 
явитися человБекомь плотью, и пострадати за Адамово 
преступление. Й начаша пророчьствовати о воплощенин Бо- 
жии; и піврвое Давидь, глаголя: рече Господь Госпо- 
деви моему: сяди одесную мене, дондеже положю врагь 
твоя подь ножкБе ногама твойима. ИЙ пакь: рече Господь кь 
ми: сьнсзь мой еси ть, азь днесь родихь тя. Исая же рече: не 
соль, ни вбстникь, но самь Господь пришедь спасеть нь. И 
пакь: яко дьтищь родися намь, емуже бьсть начало на рамБ 
его, и прозобвется имя его Велика Світа Ангель, и велика 
власть его и миру его нЬсть конца. И пакь: се вь утробь 
Дьвая зачать, и родить сьнь, и прозовуть имя ему Емма- 
нуиль. Михвя же рече: ть Виолеоме, доме Ефрантовь, еда 
не могль еси бьти в тьсящахь Июдовах»ь? ис тебе бо ми изи- 
деть старвйшина бьти князь ихь вь Изранли, исходь его оть 
дний вка; сего ради дасться до времени ражающая, родить 
и прочин оть братья его обратятся на сьнь Израйлевмь. 
Иеремия же рече: се Богь наш, й не вьміЬнится инь к не- 
му: изьобрьте вьсякь путь художьества, яко дасть Ия- 
кову отроку своему; по сихь же на земли явися и сь человькьі 
поживе. ИЙ пакь: человькь есть; и кто увьсть, яко Богь есть? 
яко человькь же умираєть. Захарья же рече: не послушаша 
сьна моего, и не усльшю ихь, глаголеть Господь. Йосьй рече: 
тако глаголеть Господь: плоть моя оть нихь. Проркоша же 


сказав: «Так говорить Господь: «І покладу дому Іуди за- 
віт новий, даючи закони для їхнього розуміння, і в серцях 
їхніх напишу, і буду їм Богом, а вони будуть моїм народом». 
Ісая ж сказав: «Старе мимо пройшло, а нове возвіщу, і до 
возвіщення воно буде явлено вам. Співайте Господу пісню 
нову». «Рабам моїм буде дано нове ім'я, що благосло- 
виться по всій землі. Дім мій назвуть домом молитви у всіх 
народів». Той же Ісая говорить: «Відкриє Господь силу 
свою святую перед всіма народами, узрять у всіх кінцях 
землі спасіння Бога нашого». Давид же |говорить|): 
«Славте Господа всі народи, прославляйте його всі люди». 

Так возлюбив Бог нових людей і сказав Їм, що зійде до 
них сам, з'явиться в людській плоті, і стражданням споку- 
тує Адамів гріх. І почали пророкувати про втілення боже, 
і найперший Давид, кажучи: «Сказав Господь Господу 
моєму: «Сядь праворуч мене, доки покладу ворогів твоїх 
у підніжжя ніг твоїх». І ще: «Сказав мені Господь: «Ти 
син мій, я сьогодні народив тебе». Ісая ж сказав: «НІ посол, 
ні вісник, але сам Господь прийде і спасе нас». І ще: «Як 
дитя народиться нам, то йому ж нести владарювання на 
раменах своїх, і наречуть ім'я його -- Великого Світу 
Ангел. Велика влада його, і світу його нема кінця». І ще: 
«Це Діва в утробі |своїй| зачне, і народить сина, і назвуть 
його ім'ям Емануїл». Міхей же рече: «Ти, Віфлеєме, доме 
Єфранта, хіба ти не міг бути серед тисяч Гудиних? Із тебе ж 
бо постане старійшина, який стане князем їхнім в Ізраїлі, 
і поява його від днів предковічних. Через це настановляє 
їх до часу, допоки не народить тих, які родять. І тоді інші 
брати його стануть синами Ізраїлю». Ієремія ж каже: «Це 
Бог наш, і ніхто інший не зрівняється з ним: він знайшов 
всі шляхи премудрості, яку дарував отроку своєму Якову. 
Після цього він з'явився на землі і жив серед людей». І ще: 
«Людина він, і хто узнає, що він-- Бог? Адже і помирає 
як людина». Захарія ж каже: «Не послухали сина мого, 
а я не почую їх»,-- говорить Господь. І Осія сказав: «Так 
говорить Господь: «Плоть моя від них». Напророкували ж 


6 9-19 160/161 


и о страсти его ркуще; якоже рече Исая: о лють души их», 
понеже свбть золь свьщаша, ркуще, свяжемт» праведника. 
И пакь той же рече: тако глаголеть Господь: аз» не супро- 
тивлюся, ни противлюся, ни глаголю противу; плещи мои 
дах» на рань, и ланить мои на заушение, и лица своего 
не отвратихь оть стьдіьнья. Еремия же рече: приийдите, 
вьложимь древо вь хльбь его, изьтребимь оть земля 
животь его. Моисьй же рече о распятьи его: узрите жизнь 
вашю висящю предь очима вашима. И Давид» рече: 
вьскую шаташася язьщи. Исая же рече: яко овьча на 
заколенье ведень бьсть. Ездра же рече: благословень 
Богь, распростерь руць свой, и спасль Иерусалима. И 
о втскресений же его рькоша. Давидь: вьстани, Боже, 
суди земли, яко ть: насльдиши вт всьх» странахт. И пакь: 
да вьскреснеть Богь, и разидутся врази его. И пакиь: вьск- 
ресни, Господи Боже мой, да вьзнесеться рука твоя. Исая 
же рече: сходящии вь страну и сЬьнь смертьную, світь 
восияеть на вь. Захарья же рече: и ть вь крови завіта 
твоего испустиль еси ужикькі своя оть рова, не имущи водь. 
И ино много пророчьствова о немь же, и сбьтся все». 

Рече же Володимир»: «то вь кое время сьбьться се, 
и бьло ли се есть? егда ли топ'ібрво хощеть бьти се?» И 
философь же отвьщавт рече ему: «яко уже преже сьбьсть- 
ся все, егда Богь вьплотися. Якоже преже ркохь, Жидомь 
пророкь  избивающимь, царемь йихь дзаконь  пре- 
ступающимь, предасть я на расхьищенне, вь плень и 
ведени бьша вь Асурию, грЬхь ради ихь, и работаша 
тамо льть 70; и по сем» вьзвратишася на землю свою 
не бь у нихь царя, но архиерБби обладаху ими до Ирода 
иноплеменьника, иже облада ими. В сего же власть, 
в лЬьто 5000 и 500, послань бьсть Гавриль івь Наза- 
рефь кь дьвици Марий оть кольна Давидова, рещи 
ей: Радуйся, обрадованная, Господь с тобою. И оть 
слова сего зачать Слово Божие во утробь, и породи 
Сьна, и нарече имя ему Ісусь. И се вольстві прийдо- 
ша оть вьстока, глаголюще: кдь есть рожийся царь 


і страждання його, кажучи, як сказав Ісая: «О горе душі 
їхній! Бо злу раду дали вони, кажучи: зв'яжемо правед- 
ника». І ще той же пророк сказав: «Так говорить Господь: 
«Я ні опираюся, ні противлюся, ані заперечую. Плечі свої 
віддав на рани, а щоки мої для ляпаса, і лиця свого не від- 
вернув від посоромлення і ганьблення». Леремія ж сказав: 
«Приходьте, покладемо дерево в хліб його і відторгнемо 
від землі життя його». Мойсей же сказав про розп'яття 
його: «Побачите життя своє, що висітиме перед очима 
вашими». І Давид сказав: «Пощо метушаться народи?» 
Ісая ж сказав: «Його вели, як вівцю на заріз». Єздра ж 
сказав: «Благословенний Бог, який розпростер руки свої 
і врятував Ієрусалим». 

І про воскресіння ж його сказав Давид: «Востань, Боже, 
суди землю, бо ти успадковуєш всі народи». І ще: «Хай 
воскресне Бог і розбіжаться вороги його». І ще: «Воскрес- 
ни, Господи Боже мій, хай вознесеться рука твоя». Ісая ж 
сказав: «Зійшлі в країну тіні смертної, світло возсіяє на 
вас!» Захарія ж сказав: «І ти в крові заповіту свого від- 
пустив в'язнів своїх із рову, в якому нема води». 

І багато ще було пророцтв про нього -- і збулися всі». 

Володимир же запитав: «То в яке врем'я збулося це і чи 
все це було? Чи тільки тепер збудеться?» І філософ, відпо- 
відаючи, сказав йому: «Усе це вже раніше збулося, коли 
Бог втілився. Як я уже сказав, коли жиди пророків били, 
а їхні царі закони зневажали, віддані вони були на розгра- 
бування, в полон, виведені були в Асурію за гріхи свої 
і були в рабстві там сімдесят років, а потім повернулися 
на землю свою, і не було у них царя, а архієреї володіли 
ними до іноплемінника Ірода, що панував над ними. В час 
владарювання Ірода, в літо 5500-те, послано було |арх- 
ангела| Гавриїла в Назарет до діви Марії, із коліна Дави- 
дового, сказати їй: «Радуйся, обрадувана, Господь з то- 
бою!» І від слів цих зачала вона в утробі своїй слово боже, 
і народила сина, і дала ім'я йому Ісус. І тут волхви 
прийшли зі сходу, питаючи: «Де тут народився цар 


в 162/163 


Жиц|до)|вескь? видьхом»ь звьзду его на вьстоци, приийдохомь 
поклонится ему. Сльшавь же се Иродь царь, смятеся и всь 
Иерусалимь с ним»; и призвавь книжникь и старци людьския, 
вьпрошаше: кде Христось ражаєтся? Они же рібша ему: вь 
Вифлеомв Июдьйстьмь. Иродь же се сльшавт», посла, рек»: 
избьйте младенца, сущая во Вефлиомь, до дву літу. Они же 
шедше, избиша младениць 14000. Марья же убоявшися, скрь 
отроча; Иосифь же сь Мариею, поимг отроча, и бвжа вь Егупеть 
и бьсть ту до умертвия Иродова. Вь Егупть же явися ангель 
Иосифу, глаголя: вьстани, поими отроча и матерь его, и иди в 
землю Изранлеву. Пришедьшю же ему, вселися вь Назареф-ь. 
И вззрастьшю же ему и бьівшю ему літь 30, нача чюдеса творити 
и проповвдати царство небесноєе, изьбра 12, и яже ученикь себб 
нарече. Й нача чюдеса творити велика, мертвья вьскрешати, 
прокаженья очищати, хромьжя ходити, слЬпьм'ь прозрьнье тво- 
рити, и ина многа чюдеса велика, якоже бвша пророци прорекли 
о нем»ь, глаголюще: ть недугь: наша ицбли, и болезни под»я. 
И крестися вь Иердань оть Ивана, показая новьимь людемь 
обновление. Крестившю же ся ему, и се отвьрзошася небеса, 
и Духь сходящь зраком» голубином'- на нь, и глась глаголя: 
се есть Сьнь мой вьзлюбленьй, о немь же благоизволихт. И по- 
сьлаше ученикь: своя проповвдати царство небесное, и по- 
каяниє вь оставленье грьховь, и хотя исполнити пророчьство, 
и нача проповідати, яко подобаєть сьну человічьскому по- 
страдати, и распяту бити, и вь третий день вьскреснути. ИЙ 
учащю ему вь церкви, архиерей исполнишася зависти, и книж- 
ници искаху убити и, и емьще, и ведоша и кь игьвмону Пилату. 
Пилать же испьтавь, яко безь винь предаша и, хот5 пусти- 
ти и; они же рьша ему: аще того пустиши, не имаєши бити 
другь кесареви, Пилать же повель, да и распнуть. Они же 
поемьше Ісуса, ведоша и на мвсто Краньево, и ту и распяша; 
и бьсть тма по всей земли оть шестаго часа до 9-го, и при 
9-мь чась испусти духь Ісусь, 
и церковная запона раздрася 


жидівський? Бачили зірку його на сході і прийшли покло- 
нитися йому». Почув це цар Ірод, стурбувався, і весь Їєру- 
салим з ним. І закликав книжне ків і старійшин народу, пи- 
таючи: «Де народився Христос?» Вони ж відповіли йому: 
«У Віфліємі іудейському». Грод же, це почувши, послав з 
наказом: «Перебийте всіх віфліємських дітей до двох років». 
Вони ж пішли і перебили чотирнадцять тисяч дітей. А Марія, 
злякавшись, сховала дитя. Йосиф же з Марією взяли дитя 
і втекли в Єгипет і пробули там до смерті Ірода. У Єгипті ж 
Йосифу явився ангел і сказав. «Встань, візьми дитя і матір 
його і йди в землю Ізраїльську». Повернувшись, посели- 
лися в Назареті. І виріс Ісус, і коли було йому тридцять літ, 
почав він творити чуда і проповідувати царство небесне. 
Вибрав він дванадцять і назвав їх своїми учнями. І став 
творити чуда великі: мертвих воскрешати, від прокази 
очищати, кривих ізціляти, сліпих прозрівати і інших багато 
чудес великих, які пророки передбачили були, кажучи: 
«Ти недуги наші зцілив, і хвороби наші на себе взяв». 
І охрещений був в Іордані Іваном |Хрестителем|, пока- 
зуючи новим людям оновлення. Коли його хрестили, 
отверзлися небеса, і Дух зійшов в подобі голубиній. на 
нього, і голос сказав: «Це син мій возлюблений, до нього 
моє благовоління». І послав він учнів своїх проповідувати 
царство небесне і покаяння на позбуття гріхів. І хотів 
здійснить пророцтво, і почав проповідувати, як подобає 
синові людському постраждати, і бути розп'ятим, і на тре- 
тій день воскреснути. І коли навчав у церкві, архієреї 
і книжники переповнились заздрістю, і книжники шукали 
привід убити його, і схопили, і повели до правителя Пілата: 
Пілат же дізнався, що привели його без вини, і хотів від- 
пустити його. Вони ж сказали йому: «Якщо відпустиш 
цього, не будеш другом кесареві |Римському| ». Пілат же 
звелів, щоб його розп'яли. Вони ж узяли Ісуса, повели 
його на Краньєве поле і тут розп'яли його. І настала тьма 
по всій землі від шостої години до дев'ятої. І о дев'ятій 
годині віддав дух Ісус, і церковна запона роздерлася 


164/165 


на двое, и мертвий вьстаяху мьнози, имьже повель вь 
рай бьти. И снем-ьше же и сь креста, положиша и в» гробь 
и печатьми запечаташа .гробь, людье же Жуидовьстий 
и стражи приставиша, ркуще: еда украдуть и нощью уче- 
ници его. Онь же в» З день вьскресе и явися ученикомг; 
и вьскресь изь мертвьхт, рекь им»: идете вь вся язькиі, 
и научите вся язькь, крестяще во имя Отца и Сьна и 
Святаго Духа. И пребьсть сь ними 40 дний, являяся им' по 
вьскресении. И егда исполнися 40 |дній|, повель имь ити 
на гору Елеоньскую, и ту явися имь, и благословивть я, ре- 
че имь: сядете вь градь Иерусалимь, дондеже послю 
обвтование Отца моего. И егда вьзношашеся на небо, уче- 
никь поклонишася ему, и вьзьратишася вь Иерусалим', и 
бяху вьну в» церкви. И егда скончася дний 50, сниде Духь 
Святьй на Апостоль; и приимьше обьтование Святого Ду- 
ха, разидошася по вьселеньй, учаще и крестяще водою». 

Рече же Володимир» кь философу: «что ради оть жень 
родися, и на дьревь распяться, и водою крестися?» Фило- 
софь же рече ему: 

«Сего ради, понеже испіБрва родь человЬБчьскьй женою 
сьгрьши, дьяволь прельсти Евгою Адама и отпаде рая, 
такоже и Богь отмістье створи дьяволу: женою пЬрвБбе 
побьженье бьсть дьяволу, женою бо пЬрьвбе испаденіе 
бьсть Адаму из» раа, оть жень же пакь вьпльтися Богь 
и повель в рай ити вврньмт. А еже на древе распяту бити, 
сего ради, яко оть древа вкушь, и испаде породь; Богь 
же на древь страсть пріать, да древомг» діяволь побБжень 
будеть, и оть древа праведнаго пріимуть праведній. А еже 
водою обновленіе; понеже преумножившимся грЬхомь в 
человБцехь, и наведе Богь потопь на землю, и потопи 
человькь водою. Сего ради рече Богь: понеже погубихь 
водою человькь грьха ради ихь, ньнь же пакь водою 
очищу гріьхь человьком», обновленіємь водою. Ибо Жи- 
довьскьй род» в» мори очистишася оть Египетскаго злаго 
нрава, понеже вода изначала бьїють прьвое; рече бо: и 
Духь Божій ношашеся врьху водь; иже бо и ньшнь крестятся 


надвоє, встало багато мертвих, яким він звелів ввійти до 
раю. І зняли його з хреста, і положили його в гріб, і печат- 
ками запечатали гріб жиди, і сторожу приставили, кажучи: 
«Аби не вкрали вночі учні його». Він же воскрес на третій 
день і з'явився учням. І, воскресши із мертвих, сказав Їм: 
«Ідіть до всіх народів і навчіть всі народи, охрещуючи їх 
во ім'я Отця і Сина і Святого Духа». І пробув з ними сорок 
днів, приходячи до них після воскресіння. І коли пройшло 
сорок днів, звелів їм іти на гору Елеонську. І тут явився їм, 
і благословив їх, і сказав: «Живіть в граді Ієрусалимі, 
доки не пошлю вам обітницю Отця мого». І коли возно- 
сився на небо, учні поклонилися йому, і повернулися 
в Ієрусалим, і завжди були в церкві. І коли минуло п'ят- 
десят днів, зійшов Дух Святий на апостолів, і, прийнявши 
обітницю Святого Духа, розійшлись по вселенній, на- 
вчаючи і охрещуючи водою». 

Володимир же запитав філософа: «Чого ради від жінки 
народився, і-на дереві був розп'ятий, і водою охрестився?» 
Філософ же відповів йому: 

«Ось чому! Оскільки від початку рід людський согрішив 
жінкою: диявол спокусив Адама Євгою, і той позбувся 
раю. Так і бог помстився дияволу: через жінку спочатку 
переміг диявол, бо через жінку спочатку Адам вигнаний 
був із раю, через жінку і втілився Бог і наказав ввійти 
вірним до раю. А на дереві був розіп'ятий через те, що від 
дерева вкусив Адам із-за цього був вигнаний з раю. Бог же 
на дереві прийняв страждання, щоб деревом був пере- 
можений диявол, і від дерева життя матимуть спасіння 
праведні. А що водою сталося оновлення, то тому, що на 
людей, які умножили гріхи свої, наслав Бог на землю потоп 
і потопив людей водою. Через це сказав Бог: «Оскільки 
водою погубив я людей за гріхи їхні, то нині знову водою 
очищу людей від гріхів -- водою оновлення». Адже і жи- 
дівський рід в морі очистився від єгипетського злого 
норову, бо вода була створена першою, сказано бо: «І Дух 
Божий носився поверх води», а тому і нині хрестяться 


166/167 


водою ий духом»ь. Преображеніе бьсть прьвое водою, якоже 
Гедеонь прообрази. Егда же пріиде к нему ангель, веляше ему 
ити на Мадіама; и искушаше и рече кь Богу, положивь руно 
на гумнь, рекь: и аще будеть по всей земли роса, а на рунь 
суша; и бьсть тако. Се же прообрази, яко инострань бьша 
преже суша, а Жидове руно, а на Жидьхь суша. И пророци же 
проповвдаша, яко водою обновленіе будеть. Апостоломь же 
учащимь по вселенней вБровати Богу, ихьже ученіе и 
мь Греци пріахомь; и вся вселенная вбруеть ученію ихь. 
Нарекль же есть Богь единь день, в онже хощеть судити, 
пришедьй, живьмь и мертвьмь, и вьздати комуждо по дь- 
ломь ихь: праведному царство небесное, и красоту неизре- 
ченную, веселіе без конца, и не умирати в вЬкь, а гріьшни- 
комь мука огненна, и червь неусьпаємьй, й муці не будеть 
конца. Сице же будуть мученіа, иже не вврують Господу 
нашему Ісусу Христу, мучими будуть в» огни, иже ся не кре- 
стить». 

И се рекь, показа ему запону, на нейже 65 написано судище 
Господне; показьваше же ему одесную праведньа в» весе- 
лій предьидущу в рай, а ошуюю грьшньа идущих»ь в» муку. 
Вьлодимерь же вьздохнувь рече: «добро симь одесную, горе 
же сим» ошуюю». Онь же рече: «аще хощеши одесную стати, то 
крестися». Вьлодимерь же положи на сердци своем», рек»: 
«пожду еще мало», хотя испьтати о всЬхь вВрахь. Вьло- 
димерь же сему дарь многь вьдавь, отпусти сь честію 
великою. 

В літо 6495. Сьзва Вьлодімерь боярь своя и старци гра- 
дскна, и рече имь: «се приходиша кь мнь Болгаре, рекуще: 
прінми законь нашь; посем»ь же прійдоша Неьмци, и тье хваля- 
ху законь свой; по сихь приходиша Жидове. Сихь же посль- 
ди приходиша и Греци, хуляще всЬ законь, свой же хваляще, 
а много кглаголаша дсказующе ють начала миру; суть 
же хитро сказующе, яко и другьй свіфть поввдають бити, и 
чюдно сльшати их» ...|...| .. зсмьіслень числом» 10, и рьша 


водою і духом. І перше перетворення було зроблено водою. 
Його вчинив Гедеон. Коли прийшов до нього ангел і звелів 
йому іти до Медіама, |він же), випробовуючи, сказав Бо- 
гові, поклавши руно на току: «Коли буде по всій землі 
роса, руно буде сухим». І було так. Це ж був образ того, 
що всі інші країни були раніше сухими, а жиди -- руно. 
І на жидах -- суша. І пророки проповідували, що через 
воду прийде оновлення. Коли апостоли по всьому світові 
навчали вірити в Бога, їхнє учення і ми, греки, прийняли. 
І вся вселенна вірує в їхнє учення. Призначив же Бог один 
день, в який, зійшовши з небес, буде судити живих і мерт- 
вих і кожному воздасть за ділами його: праведному -- 
царство небесне і красу несказанну, безкінечну веселість 
ї безсмертя в віках, а грішникам -- мука огненна, нескін- 
ченна гризота і муки без кінця. Такі будуть муки для тих, 
що не вірують Господу нашому Ісусу Христу, мучити- 
муться в огні, якщо не охрестяться». 

І коли сказав це, |філософ| показав |Володимиру| за- 
пону, на якій було намальовано судилище господнє; пока- 
зав же йому праведників справа, які в радощах прямують 
у рай, а зліва -- грішників, що йдуть на муки. Володимир, 
зітхнувши, сказав: «Добре цим, справа, горе ж цим, зліва». 
Він же сказав: «Коли хочеш одесную стать, то охрестися». 
Володимир же поклав у серце своє |бажання| і сказав: 
«Почекаю ще трохи». Хотів розвідати про всі віри. Воло- 
димир дав філософу дари великі і відпустив з честю 
великою. 

В літо 6495 |987). Скликав Володимир своїх бояр 
і старійшин городських і сказав їм: «Оце приходили до 
мене болгари, кажучи: «Прийми закон наш». Потім при- 
йшли німці, і ті хвалили закон свій. Після цих приходили 
жиди. Наостанку приходили і греки, хулили всі закони, 
свій же вихваляли. І багато чого говорили, розповідали 
від початку світу, мудро розповідали і про потойбічний 
світ, який начебто має бути, і любо слухати їх...» |Ви- 
брали мужів славних і| розумних числом десять і сказав 


168/169 


имь: «идете первое в Болгарь, испьтайте вБру ихь и 
службу». Они же идоша, и пришедше видиша сквБрная 
дбла ихь и кланяние вь ропати; и придоша в землю свою. 
И рече имь Володимерь: «идите пакьі вь НьмцЬ и сгля- 
дайте такоже, и оттуду идете в» Грекь». Они же придоша 
вь Ньмць, и сглядавше церковь и службу их», и придоша 
к Царюграду, и внидоша кь царю; царь же испьта, коея 
ради винь придоша, они же исповБдаша ему вся бьвшая. 
Си сльшавь царь, и радь бьсть, и честь велику створи 
им в» ть день. Наутрбя же посла кь патреарху, глаголя 
сице: «придоша Русь, питающе вірь нашея; да пристрой 
церковь и клирось, и самь причинися в» святительскія 
ризь, да видять славу Бога нашего». И си сльшавь пат- 
реархь, и повель созвати клирось всь, и по обьчаю 
створи празникь, и кадила вьжгошща, и піЬьния ликь 
составиша. И иде и царь с ними во церковь, и поставиша 
я на пространьнь м'ьсть, показующе красоту церковьную, 
и пьнья и службу архиерьйскьши, предстоянья дьяконь, 
сказающе имь служение Бога своего; они же вь изумЬньи 
бьвше, и удивившеся, похвалиша службу ихь. И при- 
звавша я царя Василей и Костянтинь и реста имт: «иди- 
те в землю вашу», и отпусти и с дарь великь и с честью. 
Они же придоша вь землю свою, и созва князь боярь 
своя и старца. Рече Володимерз: «се придоша посланинй 
нами мужи, да сльшимь оть нихь бьвшее»; и рече 
имь: «скажите предь дружиною». Они же ріЬша: «яко 
ходихомь первое в Болгарь и смотрихомь, како ся 
кланяють вь храминь, рекше в ропать, стояще безь 
пояса; и поклонився, сядеть и глядить сЬмо и овамо, 
акь бЬшень, и нЬсть веселия у нихь, но печаль и 
смрадь великь, и нЬсть добрь законь ихь. Й придохомь 
вь Ньмць, и видихомь службу творяща, а красоть 
не видихомь никоеяже. Й придохомь же вь Грьки, и 
ведоша нь ид5же служать Богу своему, и не свЬмь, на 
небеси ли есмь бьліь, или на земль: ньсть бо на земли 


їм: «Ідіть найперше до болгар, випробуйте їхню віру 
і службу». Вони ж пішли і, прийшовши, побачили паскудні. 
діла їхні і поклоніння в мечеті-- і повернулися в землю 
свою. І сказав їм Володимир: «Підіть ще до німців і по- 
дивіться також, а звідти ідіть у Греки». Вони ж прийшли 
. до німців і споглядали церкву їхню і службу в ній. І при- 
йшли до Цареграда, і ввійшли до царя. Цар же запитав: 
«Ради чого прийшли?» Вони ж розповіли йому про все, що 
було. 

Послухав їхню розповідь цар і був радий, і честь велику 
виявив їм у той день. На ранок же послав до патріарха, 
кажучи таке: «Прийшли руси вивчати віру нашу. Так при- 
готуй церкву і клірос і сам одягнися в святительські ризи, 
хай побачать славу Бога нашого». І почув це патріарх, 
і звелів зібрати весь клір, і, як звичайно, відправив 
святкову службу, і кадила розпалили, і організували 
співи і хори. І пішов і цар з ними до церкви. І поста- 
вили їх на почесному місці, показуючи красу церковну, 
і співи, і службу архієрейську, поставу дияконів, і розпо- 
віли їм про служіння Богові своєму. Вони ж були в захоп- 
ленні, і дивувалися, і хвалили службу їхню. І закликали 
їх царі Василій і Костянтин і сказали Їм: «Ідіть в землю 
вашу». І відпустили їх з дарами великими і честю. Вони ж 
повернулися в землю свою. І скликав князь своїх бояр 
і старійшин. Рече Володимир: «Оце повернулися послані 
нами мужі, послухаємо про все, що було з ними». І сказаз 
їм: «Говоріть перед дружиною». Вони ж сказали: «Най- 
перше ходили до болгар і дивилися, як вони моляться 
в храмі, точніше сказати, в мечеті, стоячи там без пояса. 
А поклониться -- сяде і дивиться сюди і туди, як боже- 
вільний. І нема в них радості, а |тільки) печаль і сморід 
великий. І недобра віра їхня. 

І прийшли до німців, і бачили як відправляють службу 
божу, а краси не бачили ніякої. І прийшли ми в Греки, 
і водили нас туди, де служать Богові своєму, і не знали, 
чи ми на небесах були, чи на землі: нема-бо на землі 


ІТО/171 


такого вида, или красоть такоя, недоумбемь бо сказати; 
токмо то вЬБмь, яко отьинудь Богь сь человікь пребь- 
ваєть, и есть служба ихь паче всих» странь. Ми убо не 
можемь забьти красоть тоя; всякь бо человЬькь, аще 
преже вкусить сладка, посльди же не можеть, горести 
прияти, тако и мь не имам»ь сде жити». Отвьщавьша же 
боярь и рьша: «аще лих» бь законь Грьчкьій, то не бьї 
баба твоя Олга прияла крещення, яже бь мудрьйши всихь 
человькь». ОтвБщав» же Володимер- рече: «то кде креще- 
ние приимемь»? Они же рьша: «кдь ти любо». И минувшу 
льту. 

В льто 6496, иде Володимер» с вои на Корсунь, градь 
Грьчкьй, и затворишася Корсуняни вь градь. И ста 
Володим'ьрь обь онь поль града в лимени, вьдаль града 
стрвлища единого, и боряхуся крьпко горожань с ними, 
Володимерт- обьстоя град». И изнемогаху людие в» градь, 
и рече Володимер» к гражаномт: «аще ся не вдасте, имамь 
стояти за 3 лЬьть». Володимерь же изряди воя своя, и 
поведь приспу сьпати к граду. Симь же спущимь, Кор- 
суняне подкопавше стьну градьскую, крадяху сьпленую 
персть, и ношаху к соби в градь, сьплюще посредь града; 
вой же присьпаху боле, и Володимер- стояше. И се мужьк, 
именемь Анастась, Корсунянинь, стрьли, написавь на 
стрьль: «кладязи, яже суть за тобою оть вьстока, изь того 
вода идеть по трубь; копавше преймете воду». Володимерь 
же се сльшав», вьзрьвь на небо и рече: «аще ся сбудеть 
се; имам» креститися». Й ту абье повеліь копати прекні 
трубамь, и переяша воду; и людье изнемогаху жажею 
водною, и предашася. ИЙ вниде Володимер» в» градь и 
дружина его, и посла Володимирь кь цареви Василию 
и Костянтину, глаголя сице: «се градь ваю славньй взяхт; 
сльшю же се, яко сестру имаєте двою, да аще ею не вда- 
сте за мя, то створю граду вашему, якоже и сему ство- 
рихь». ИЙ се сльшавша царя, бьста печална, посласта 
вість, сице глаголюще: «не дост|оит|ь крестьянам'ь за 
поганья посягати и даяти; аще ли ся крестиши, 


такого видовища чи краси такої, щоб зуміли порівнять із 
нею. Знаємо тільки, що там Бог із людьми пробуває і служ- 
ба їхня лучча, аніж в усіх інших народів. Не можемо 
забути ми краси тієї, бо всякий чоловік, коли спочатку 
покуштує солодощів, потім не захоче гіркого прийняти. 
«Так і ми не маємо уже так жити». Бояри порадились 
і сказали: «Якби поганий був закон грецький, то не при- 
йняла б хрещення баба твоя Ольга, а була вона наймуд- 
ріша із всіх людей». Порадившись, Володимир спитав: 
«То де приймемо хрещення?» Вони ж відповіли: «Де тобі 
любо». 

І коли проминув рік, в літо 6496 |988) пішов Володимир 
із воями на Корсунь, город грецький, і закрилися корсунці 
в городі. І став Володимир поблизу, півколом від лиману 
на віддалі польоту стріли від города, і самовіддано боро- 
лися з ними горожани, і Володимир взяв город в облогу. 
І знемагали люди в городі, і рече Володимир горожанам: 
«Якщо не здастеся, то буду стояти і три роки». 

Володимир же спорядив воїв своїх і повелів насип зво- 
дити до городських стін. У тих, що насипали, корсунці, 
підкопавши стіну городську, викрадали насипану землю, 
і виносили до себе в город, і зсипали посеред города. Вої ж 
присипали ще більше, і Володимир стояв. І от один корсун- 
ський муж іменем Анастас пустив стрілу і написав на ній: 
«За тобою зі сходу колодязі, від них вода по трубі тече 
в город. Перекопай і перейми воду». Володимир, як почув 
це, підняв очі в небо і сказав: «Якщо це збудеться -- охре- 
щуся». І негайно повелів копати там поперечний рів, 
і перейняв воду. І люди знесилились від спраги і здалися. 
І ввійшов Володимир у город, і дружина його, і послав Во- 
лодимир до царів Василія й Костянтина, кажучи так: «Оце 
город узяв ващ славний. Прочував, що маєте сестру 
дівицю, і якщо не віддасте за мене, то зроблю столиці вашій 
те, що. цьому городу зробив». І, почувши це, царі засуму- 
вали, і послали відповідь, таке кажучи: «Не личить хри- 
стиянок за поганих віддавати. А коли охрестишся, то 


179/173 


приимеши се, и получиши царство небесное, и с нами 
единовврникь будеши; аще ли сего не хощеши створити, 
не можев'ь дати сестрь своей за тя». Й се сльшав» Воло- 
дим'рь, и рече посланьм'ь оть царю: «глаголете царема 
тако: яко азь крещюся; яко испьтахь преже сихь дний 
законь вашь, й есть ми любь, и вБбра ваша и служение, 
иже ми мисповРдаша послании нами мужи». И се сльшавша 
царя, и ради бьста, и умолиста сестру свою именемть Анну, 
и посласта кь Володимеру, глаголющи: «крестися, тогда 
послевь сестру свою к тобі». Й рече Володимирь: «да 
пришедше |сь) сестрою вашею, крестять мя». И по- 
слушаста царя, и посласта сестру свою, и сановникеі 
нькья, и прозвутерь; она же не хотяше ити, яко вь по- 
гання, и рече имь: «луче бь ми сдь умрети». И речеста 
ей брата: «егда како обратить Богь Рускую землю вь 
покаяние, и Грьчкую землю избавиши оть лютья рати; 
видиши ли, колико зло створиша Русь Грькомь? ньнь 
же, аще не идеши, тоже имуть творити намт»; и одва при- 
нудиста. Она же всьдши в кубару, цьловавши ужикь 
своа с плачемь, поиде чресь море; яко приде кь Корсуню, 
изльзоша Корсуняни сь поклономь, и введоша ю в» градь, 
и посадиша ю в полать. По Божью же строенью, в» се 
время разбольлся Володимир очима, и не видяше ничто- 
же, и тужаше велми, и не домвішляше, что сотворити; 
и посла кь нему цариця, рекуще: «аще хощеши болезни 
сея избити, то вьскорь крестися; аще ли ни, то не имаеши 
избьти сего». Й си сльшавь Володимерт», |рече:): «аще 
се истина будеть, по истьніь великь Богь крестьянескт». 
И повель крестити ся. И епископь же Корсуньскьй с попь 
царицинь, огласивь и, и крести Володимгбра, и яко воз- 
ложи руку на нь, абье прозрь. Видивь же се Володимерь 
напрасное исціление, и прослави Бога, рекь: «топервое 
увидьхь Бога истиньнаго». Си же увидивше дружина 
его, мнози крестишася. Крести же ся вь церкви святое 
Софики, и есть церкви та стояще в Корсуни градь, на мість 
посредь града, идеже торгь дьють Корсунянь; полата 


візьмеш її, і доступиш царства небесного, і з нами єдино- 
вірником будеш. А коли цього не захочеш зробити, то 
не зможемо сестру свою віддать за тебе». І вислухав це 
Володимир і сказав посланцям від царів: «Скажіть царям 
так: «Я охрещусь, оскільки ще до днів цих уподобав 
. закон ваш, і любий він мені, і віра ваша, і богослужіння, 
про яке розповідали мені посланії нами мужі». І почувши 
це, царі раді були; і вблагали сестру свою на ймення 
Анна, і послали до Володимира, кажучи: «Охрестись, тоді 
пошлемо сестру свою до тебе». І рече Володимир: «Хай ті, 
що прийдуть з сестрою вашою, охрестять мене». Ї послу- 
хали царі, і послали сестру свою, і сановників деяких, 
і священиків. Вона ж не хотіла іти, як до поганих, і гово- 
рила Їм: «Лучче б мені тут умерти». І сказали їй брати: 
«Може, якось наверне Бог землю Руську до покаяння, 
і Грецьку землю позбавиш від лютої війни, хіба не бачиш, 
скільки зла натворила Русь грекам? Тепер же, якщо 
не підеш, зроблять і нам те саме, |що в Корсуні| ». І ледве 
примусили. І сіла вона в кубару, і з плачем попрощалась 
із рідними своїми, й попливла через море. І коли прибула 
в Корсунь, то вийшли на берег корсунці з поклоном, 
і ввели Її в город, і посадили її в палаті. Із божого допусту 
в це врем'я розхворівся очима Володимир, і не бачив 
нічого, і затужив сильно, і не знав, що робити. І послала 
до нього цариця, кажучи: «Коли хочеш хвороби цієї позбу- 
тись, то охрестися негайно, а коли ні, то не збудешся 
цього». І як почув це, сказав Володимир: «Якщо справді 
так буде, то воістину великий Бог християнський». І пове- 
лів охрестити себе. І єпископ же корсунський із попами 
царициними благословив його і охрестив Володимира. 
І коли возложив руку на нього, Володимир у ту ж мить 
прозрів. Коли Володимир відчув це нагле прозріння, то 
прославив Бога і сказав: «Тепер тільки узнав Бога істин- 
ного». Побачила це дружина його, і багато охрестилося. 
Хрестилися ж в церкві святої Софії, і стоїть та церква 
в Корсуні посеред города, де торгують корсунці. Палата 


174/175 


Володим'ря воскрай церкви стоить и до сего дни, и цари- 
цина полата за ольтаремь. По крещений же приведе 
царицю на обручение. Се же не свьдуще право, глаголють, 
яко крестился есть в Кьевь; иний же рьша: вь Василевь, 
друзиий же рБша, инако сказающе. И крещену же Володи- 
меру вь Корсуни, предаша ему вБру крестьяньскую, реку- 
ще сице: «да не прельстять тебе ньции оть еретикь, но 
вБруй, сице глаголя: 

«Вврую вь единого Бога не. Вседержителя, Творца 
небу и земль, и до конца вБру сию. И пакьи вбБрую вь 
единого Бога Отца нерожена, и вь единого Сьшна рожена, 
и вь единь Святьй Дух» исходящть. Три собьства свершена, 
мьсльна, раздБляема числом» и собьством»ь, и не боже- 
ствомь раздьлна, и совокупляеться нераздьлна. Отець 
бо Богь Отець, присно сьй пребьваєть в» отечьствь, не- 
рожень, безначалень, начало |и| вина всим»ь единемь 
рожениемь сь Сину и Духови; оть негоже ражається Сьнь 
преже всіхь вЬкь, исходить же Духь Святьй и без»вре- 
меньна и без» льта; вкупь Отець, вкуп5 Сьн»ь, вкупь Духь 
Святьй есть. Сьнь подобосущень и безначалень Отцю, 
рожениемь точию равнествуя Отцю и Духу. Духь есть пре- 
святьй, Отцю и Свнну подобосущень и присносущень. 
Отцю бо отечьство, Сьину же сьновьство, Святому 
Духу исхожение. Ни Отець бо вь Сьн-» или Духг преступа- 
еть, ни Сьнь вь Отца и Духа, ни Духь вь Свннь или 
Отець, недвижна бо свойствья. Не трие бози, |но| 
единь Богь, понеже едино божество вь трехь лицихь. 
Хотьньемь же Отца же и Духа свою пасти тварь, отечь- 
скьхь ядрь, иже не отступи, сшедь и вь дЬьвичьское ло- 
же пресвятое, аку: Божье сьмя вшедь, и плоть сьдушь- 
вну, и словесну же и умну, не преже бьвшю приймь, 
изийде Богь воплощень, родивься неийзрьченьнь, и 
дьвство матери | схрани 0 нетльньно. Не  смятение, 
ни размвшение и ни изміЬнения пострадав»ь, но пре- 
бьвь, еже бь, приемь рабий зракь истиною, а не меч- 
танием»ь, всячьскь, развьв грьха, намь подобень бьвь. 


Володимира окрай церкви стоїть і до сьогодні, а царицина 
палата -- за вівтарем. 

Після охрещення Володимира привели царицю на обру- 
чення. Ті, що не знають цього, говорять, ніби Володимир 
хрестився у Києві, а другі - що в Василеві, а ще інші 
. по-іншому говорять. І охрещеному в Корсуні Володимиру, 
після прийняття ним християнства, сказали таке: «Нехай 
не спокусять тебе ніякі єретики, але віруй, так промов- 
ляючи: 

«Вірую в єдиного бога Отця, Вседержителя, Творця 
неба і землі» -- і до кінця цей символ віри. І ще: «Вірую 
в єдиного бога Отця ненародженого, і в єдиного Сина наро- 
дженого, і в єдиний Святий Дух ісходящий». У трьох лицях 
втілений, лише розумом поділений на три числа і лиця, 
а не божеського сутністю поділений, бо поєднується нероз- 
дільно. Отець бо, Бог отець, прісно сущий, в батьківстві 
перебуває, ненароджений, безначальний, початок і першо- 
причина всьому, єдинонародженим Синові і Духові. Від 
нього ж народжується Син, раніше всіх часів ісходить же 
Дух Святий -- і безвременно, і безсрочно. Разом Отень, 
разом Син, разом Дух Святий. Син-- подобосущий 
і безначальний Отцю, народженням тільки відмінний від 
Отця і Духа. Дух же -- пресвятий, Отцю і Синові подобо- 
сущий і прісносущий, Отцю бо -- отецтво, Синові -- синів- 
ство, Святому Духові -- ісхоженіє. Ні Отець в Сина чи 
Духа не переходить, ні Син-- в Отця і Духа, ні Дух -- 
в Сина чи Отця: нерухомі-бо їх властивості. Не три боги, 
але один Бог, оскільки єдине божество у трьох лицях. Ба- 
жанням же Отця і Духа своє врятувати творіння батьків- 
ського сім'я, що не відійшло, а зійшло і в дівоче лоно пре- 
святеє ввійшло, як боже сім'я, і плоть одушевлена, і сло- 
весна, і розумна, якої раніше не було, і явився Бог втіле- 
ний, народившись несказанно і зберігши непорушною не- 
порочність матері. Не переніс ні сум'яття, ні змішання, ані 
змін, але залишився, як був, прийняв вид рабський насправ- 
ді, а не в уяві, у всьому, окрім гріха, був нам подібний. 


176/177 


Волею родися, волею взалка, волею вжада, волею трудися, 
волею устрашися, волею умре истиною, а не мечтаниєм»; вся 
свьршена, не оклеветанньй страсти человічества. Распять же 
ся, смерти вкуси безьгрьшньй, и вьскресь вь своей плоти, и не 
вБдЬвши истльния, на небеса взьшиде и седе одесную Отца, и 
придеть же пакь сь славою судити живьм' и мертвьімь; якоже 
взийде сь своею плотью, тако и снидеть. Кт» сим» едино крещение 
исповьдаю водою и Духом», приступаю кь пречистьм'ь тайнамь, 
вврую вь истину тБло и кровь, и приємлю церковьная преда- 
ния, и кланяюся честньмь иконам»ь, кланяюся древу чест- 
ному и кресту и всякому кресту, и святьмь мощемь и святьмь 
сьсудомт». 

«Ввру|й| же Семи Сборь святьх»ь отець: иже есть первьій 
в Никиий 300 и 18, иже прокляша Арья, и проповБдаша вБру 
непорочну и праву; вторьій же Сбор» в Костянтиньградь святьхь 
отець 100 и 50, иже прокляша Македонья духоборца, и про- 
повьдаша Троицю единосущную; 3-й же Сборь в» Ефесь святьхь 
Готець) 100 на Несторья, егоже прокленше, проповБдаша святую 
Богородицю; 4-й Сборь в Халкидонь святьхь отець 600 и 30 
на Евтуха и Диоскора, еюже прокленше святии отци, изьгласив- 
ше свершена Бога и сввршена человька Господа нашего Ісуса 
Христа; 5-й Сборь вь Царьградь святьхь отець 100 и 60 и 5 
на Ерегенова предания, и на Евагрия, ихже прокляша святий 
отци; 6-й Сборь вь Царьградь святьх- отець 100 и 70 на Сергиа 
и Кура, ихже прокляша святими отци; 7-й Сбор» вь Никеи свя- 
тьхь отець 300 и 50, прокляша, иже не покланяються ико- 
намь. Не приймай же оть Латьнь учения, ихже учениє 
развращено: вльзьше бо вь церковь, не покланяються ико- 
намь, но стоя поклониться, й поклонився напишеть кресть 
на земли и цілуєть, и вьстанеть прость ногами на нем'ть; да 
легь цьлуеть, а вьставь попираєть. Сего бо апостоли не пре- 

даша; предали суть апостоли 
кресть поставлень ціловати, 


З власної волі народився, з власної волі проголодав, 
з власної волі відчув спрагу, з власної волі трудився, 
з власної волі відчув страх, з власної волі помер -- помер 
насправді, а не в уяві, всі справжні, непідробні страждання 
людські пережив. Був розп'ятий, смерть спізнав безгріш- 
-ний, і воскрес в своїй плоті, і не зазнавши тління зійшов 
на небеса, і сів праворуч Отця, і прийде ж знову в славі 
судити живих і мертвих, як вознісся у своїй плоті, так 
і зійде. До цього єдине хрещення сповідую водою і Духом, 
приступаю до пречистих тайн, вірую воістину в тіло і кров, 
і приймаю церковні оповіді, і поклоняюся пречесним іко- 
нам, поклоняюся пречесному древу, і всякому хресту, і свя- 
тим мощам, і святим сосудам». 

«Віруй і в сім соборів святих отців, із них перший в НІі- 
кії -- триста вісімнадцять |отців|, що прокляв Арія і про- 
повідував віру непорочну і праву. Другий собор в Костян- 
тиніграді -- святих отців сто п'ятдесят, що прокляв духо- 
борця Македонія і проповідував єдиносущну Трійцю. Тре- 
тій собор -- в Ефесі -- сто святих отців супроти Несторія, 
проклявши якого, проповідували святу Богородицю. Чет- 
вертий собор в Халкідоні -- шістсот тридцять святих отців 
супроти Євтуха і Діоскора, їх же прокляли святії отці 
і проголосили правдивим Богом і справжньою людиною 
Господа нашого Ісуса Христа. П'ятий собор в Цареграді -- 
святих отців сто шістдесят п'ять супроти учення Орігена 
і супроти Євагрія, їх же прокляли святії отці. Шостий 
собор в Цареграді -- святих отців сто сімдесят супроти 
Сергія і Кура, їх же прокляли святії отці. Сьомий собор 
в Нікеї -- святих отців триста п'ятдесят прокляли тих, хто 
не поклоняється святим іконам». 

«Не приймай учення від латинян, їхнє учення спотво- 
рене: ввійшовши в церкву, не поклоняються іконам, 
а стоячи кланяються, а поклонившись, малюють хрест на 
землі і цілують, а вставши, стають ногами на нього. Так що 
лежачи -- цілують, а стоячи -- зневажають. Цього апо- 
столи не навчали, апостоли учили цілувати поставлений 


178/179 


иконь предаша. Лука бо еуангелисть первое напи- 
савь, посла вь мирь, якоже глаголеть ВасилЬьй; яко на 
первьй  юбразь икона приходить. ШПакь же землю 
глаголеть матерью. Да аще имь есть земля мати, то 
отець имь есть небо, искони створи Богь небо и та- 
коже землю; тако глаголеть: Отче нашь, иже еси на не- 
беси. Аще ли по сихь разуму земля есть мати, почто 
плюете на матерь свою, да семо ю лобьзаєте, а семо ю 
сквврните? Сего же Римлянь не творяху, но исправляху-на 
всихь Сборьхь, сходяще оть Рима и оть всихь престол». 

На первом»ь сборь, иже на Арья, иже в Никей, оть 
Рима преже Селивестрь посла епископь и прозвутерь; 
а оть Александрия Афана |сі|я, оть Царяграда Митрофань 
посла епископь: оть себвБ; и тако исправяху в'еру. 
На вторем» же Сборб оть Рима Дамась, а оть Александ- 
рьа Тимофьй, оть Антиохия Мелетий, Куриль Еруса- 
лимскьй, Григорьй Богословець. На третьемь же Сборь 
Келестинь ФРимьский, Куриль Александрийский. На 
4 же Сборь Леонтий Римьскьй, ДАнатальй Царя- 
града, Увеналий Ерусалимскьй. На пятомь Сбор 
Римьский ВВилигий, Евьтухий  Царяграда, Анолина- 
рий  Александрийскьй, ШДомнинь  Антиохийскьй. На 
шестомь Сборь оть Рима ДАгафонь, Георгий Царя- 
града,  Феофань | Антиохийскьй,  оть  Александрия 
Петрь мнихь. На 7-мь Сборь Андриань оть Рима, 
Тарасий  Царяграда,  ШПолитьянь  Александрійскьій, 
Феодорь  Антиохийскьй, Шлья ВЕрусалимскьй.  Сиий 
вси сь своими епископь и сходящеся и правяху вбру. 
По семемь же сборь Петрь Гугнивьй сь иними шедь в. 
Римь и престоль вьсхитив»ь, развративь вБру, отвврзь- 
ся престола ШЕрусалимьскаго, и Александріьскаго, и 
Царяграда, и Антиохийскаго. Й возмутиша Италию всю, 
сьюще учение свое раздно; тьмьже держать не в одино 
сьглашение вБру, но раздно: овий бо поповБ одиною 


хрест і шанувать ікони. Євангеліст Лука перший написав 
Пкону)| і послав у світ |на поклоніння). Василій гово- 
рить, що |шанування| ікони на першообраз її переходить. 
Знову ж землю називає матір'ю. Хай же, коли земля їм -- 
мати, то отець їм -- небо, спервовіку сотворив Бог небо, 
а також землю. Так говорять: «Отче наш, іже єси на 
небеси». А коли, на їхню думку, земля -- мати, то нащо 
плюєте на матір свою? Тут же її лобизаєте, а тут її осквер- 
няєте? Цього римляни не робили, але постановляли на 
всіх соборах, збираючись із Рима і із всіх єпархій. На пер- 
ший собор в Нікеї проти Арія із Рима |папа)| Селівзестр 
послав єпископів і пресвітерів, із Александрії |патріарх| 
Афанасій, із Цареграда |патріарх| Митрофан послав від 
себе єпископів, - і так виправляли віру. На другому соборі 
із Рима |папа) Дамас, а із Александрії |патріарх)| Тимо- 
фій, із Антіохії |патріарх) Мелетій. Кирило Єрусалим- 
ський, Григорій Богословець. На третьому ж соборі -- 
ІШапа)| римський Келестин, |патріарх| александрійський 
Кирило. На четвертому ж соборі -- |папа| римський Леон- 
тій, |патріарх| константинопольський Анатолій, |пат- 
ріарх| єрусалимський Ювеналій. На п'ятому соборі -- 
Ї|папа) римський Вілігій, |патріарх| константинополь- 
ський Євтухій, |патріарх| александрійський Аполлінарій, 
|патріарх) антіохійський Домнін. На шостому соборі від 
Рима |папа| Агафон, |патріарх) Георгій із Цареграда, 
Патріарх) антіохійський Феофан, від Александрії чернець 
Петро. На сьомому соборі від Рима |папа| Андріан 
Ппатріарх| Тарасій від Цареграда, |патріарх| Політіан 
александрійський, |патріарх)| Феодор антіохійський, |пат- 
ріарх| Ілля єрусалимський. Всі вони сходилися зі своїми 
єпископами і укріпляли віру. Після сьомого собору Петро 
Гугнивий разом із іншими ввійшов у Рим і захопив престол 
і віру сплюндрував, відкинувшись від престолу єрусалим- 
ського, александрійського, константинопольського і анті- 
охійського. І збурив усю Італію, сіяв учення своє вороже 
і тим самим розкололи єдину віру: одні попи служать, 


180/181 


женою оженився служать, и друзий до семи жень поимающе 
служать. Ина же многа раздно держать, ихьже блюдися учения: 
пращають же грьхь на дару, еже есть зле всего. Богь да хра»- 


нить, княже, оть сего. 
Володимерь же поимь царицю и Настаса, и попь Корсунь- 


скья, мощи святаго Климента и Фива, ученика его, и поима 
сьсудь церковнья, иконь на благословенье себв. Постави 
же церковь святаго Іоанна Предтечю вь Корсунь на горб, 
иже ссьпаще средь града, крадущи приспу, и яже и церкви 
стойть и до сего дни. Взяша же идя мБдянь 2 капищи, и 4 
конь мідянь, иже и ньнбф стоять за святою Богородицею; Яко 
иже не вБдуще мнятся мраморянь суща. Вдасть же за вно 
Корсунь Грькомь цариць дбля, а самь принде Кневу. И яко 
приде, повель кумирь испроврещи, овни сЬщи, а другья 
огньви предати; Перуна же повель привязати кь коневи хвосту 
и влещи с горь по Боричеву на ручай, и 12 мужа пристави 
бити жезлиемь. Се же не яко древу чюющу, но на поругание бь- 
су, иже прильщаше сим" образомг челов'кьі, да возмістье при- 
меть оть человЬкь. Велий еси, Господи, чюдная дбла твоя! 
вчера чьстимь оть человЬькь, а днесь поругаємь. И влькому 
же ему по Ручаєви кь Дньпру, плакахуся его невірний людье, 
еще бо не бяху прияли крещения; и привлекше и, вринуша и 
вь Дньпрь. И пристави Володимер- рек»: «аще кде пристанеть 
вь, то отрввайте его оть берега, доньдеже порогь пройдеть; 
тогда охабитеся его». Они же повбленое створиша. Яко пустиша 
и пройде сквозь порогь), извбрже и ввтрь на рінь, иже и до сего 
дни словеть Перуня рень. Посемь же Володимир» посла посль 
своя по всему граду, глаголя: «аще не обрящеться кто заутра 
на рьць, богать ли, убогь, или нищь, или работень, против- 
никь мнь да будеть». И се сльшавше людье, сь радостью идяху, 
радующеся, и глаголаху: і 
«аще бь се не добро било, не 


маючи лише одну жону, а другі служать, маючи до семи 
жінок. Інші багато в чому по-різному чинять, їхнього 
учення належить оберігатися. Прощають вони і гріхи за 
дари, що найгірше всього. Хай береже тебе, княже, від 
цього Бог». 

«Володимир же взяв царицю, і Настаса, і попів корсун- 
ських, і мощі святого Климента, і Фіва, учня його, і взяв 
сосуди церковні, і ікони на благословення собі. Поставив 
ЇВолодимир| церкву святого Іоанна Предтечі в Корсуні 
на горі, яку насипали посеред города, коли викрадали 
землю із насипу. І та церква стоїть і до наших днів. Ідучи 
Із Корсуні) взяв він два мідні капища і четверо мідних 
коней, що і нині стоять за |церквою| святої Богородиці, 
невігласи думають, що вони мармурові. Володимир віддав 
Корсунь грекам як віно за царицю, а сам повернувся 
в Київ. І коли прийшов, повелів звергнути всіх кумирів: 
одних порубать, а других попалити. Перуна ж повелів 
прив'язати коневі до хвоста і волочити з гори Боричевим 
узвозом на Ручай, а дванадцять мужів приставив бити 
його жезлами. І робили це не тому, що дерево може від- 
чувати, а для наруги над бісами, що спокушали цим обра- 
зом людей,-- хай прийме відплату від людей. Великий єси, 
Господи, і дивні діла твої! Вчора був шанований людьми, 
а сьогодні зневажений. І коли тягли Перуна Ручаєм до 
Дніпра, оплакували його невірнії люди, бо ще не прийняли 
хрещення. І, притягнувши, вкинули його в Дніпро. І при- 
ставив Володимир |до нього людей|, кажучи: «Якщо де 
пристане, то відпихайте його від берега аж доки не пройде 
пороги, тоді залишите його». Вони ж виконали, як було 
звелено. І коли пустили Перуна і пройшов він через пороги, 
викинув його вітер на рінь, що й до сьогодні називається 
Перунова рінь. Після цього Володимир послав своїх по- 
сланців по всьому городу сказати: «Якщо завтра хто- 
небудь не буде на річці: чи багатий, чи вбогий, чи жебрак, 
а чи раб,-- той буде ворог мій». І почувши це, люди йшли 
з радістю, раділи і говорили: «Якби це не було добре, не 


182/183 


бь сего князь и бояри прияли». Наутрвя же изиийде Володи- 
мБрь сь попь царицинь и Корсуньскьми на Дніпрь, и сни- 
деся бещисла людии: и вльзоша в» воду, и стояху ови до шеб, 
а друзии до персий, младби же оть берега, друзий же младен- 
ци держаще, сввршений же бродяху, поповБ же стояще 
молитвь творяху. ИЙ бяше видити радость велика на небеси 
и на земли, толико душь спасаемьіхь; а дьяволь стеняше, 
глаголя: увьї мні, яко отсюду прогонимь есмь! зд бо мньхь 
жилище иміти, яко сдь не суть учения апостольская, ни суть 
ввдуще Бога, но веселяхуся о службь ихь, еже служаху 
мнь; иже се побвжаємь есмь оть невіЬгласа сего, а не оть 
апостоль и мученикь, и ни имамь уже царствовать во стра- 
нахь сихь. Крестившимь же ся людемь, идоша когождо в 
домь своя. ВолодимБрь же радь бьвь, яко позна Бога 
самь и людие его, и возрьвь на небо и рче: «Боже великьй, 
створивьй небо и землю! призри на новьжя люди своя, вдай 
же имь, Господи, увБдити тебе, истеньнаго Бога, якоже 
увидиша странь крестьяньскь!я; и утверди у нихь вБбру правую и 
несьвратну; мнь помози, Господи, на супротивнаго врага, да 
надьюся на тя и на твою державу, побьжаю козни его». И се 
рекь, повель рубити церькви и поставляти по міБстомь, идеже 
стояше кумирь; и постави церковь святаго Василья на хол- 
мь, идьже стояша кумири Перунь и прочии, идеже требь тво- 
ряху князь и людье; и на|ча| ставити по градомь церкви 
и попь, и людие на крещение приводити по всем» град|омь| 
и селомь. И пославь, нача поимати у нарочитой чади дь- 
ти и даяти на учение книжное а матери же чадь своихь 
плакахуся по нихь, и еще бо ся бяху не утвьрдиль вброю, но 
закьи по мерьтвьць плакахуся. Симь же раздаяньмь на 
учение книжноге, и сбьсться пророчьство на Руской земль, 
глаголющее: вь онь дни усльшать глусии словеса книжная, 
яснь будеть язькь гугнивьх»ь. Си бо не бвша пріди сльшали 
словеса книжная, но по Божхею строенью, и по милости своей 
помилова Богь, якоже рче Пророкь: помилую, егоже хощю. 
Помилова бо нь пакь банею бьтия и обновлениемь Духа, и по 


прийняли б цього князь і бояри». Ранком |Наступного 
дня| зійшов Володимир із царициними і корсунськими по- 
пами до Дніпра, і зійшлось людей без ліку: і ввійшли всі 
в воду, і стояли у ній по шию, а другі, я до грудей, малі 
біля берега, інші тримали дітей. на руках, дорослі бродили, 
а попи ж стояли і творили молитву. І було видно радість 
велику на небі і на землі: стільки душ врятованих! А диявол 
стогнав, причитаючи: «О горе мені! Прогнаний я звідси! 
Тут думав мати житло, бо не було тут учення апостоль- 
ського, не знали тут Бога, і радів я із служіння тих, що 
служили мені. А тепер я переможений невігласом, а не 
апостолами і мучениками, і вже більше не буду царству- 
вати в цих землях». 

Охрещені ж люди розійшлися по домівках своїх. Воло- 
димир був радий, що пізнав Бога сам і люди його, поди- 
вився на небо і сказав: «Боже великий, що створив небо 
і землю! Зглянься на нових людей своїх, дай же Їм, Гос- 
поди, пізнати тебе, істинного Бога, як пізнали тебе країни 
християнські, і утверди в них віру правильну і неухильну. 
Поможи мені, Господи, проти супротивного ворога, на- 
діюся на тебе і на твою силу в перемозі над його підсту- 
пами». І, сказавши це, повелів будувати церкви і ставити 
їх на місцях, де стояли ідоли. І поставив церкву святого 
Василія на горі, де стояли ідоли -- Перун і інші і де при- 
носили їм жертви князь і люди. І почав ставити церкви 
і попів по інших городах, і людей приводити на хрещення 
по всіх городах і селах. І почав |Володимир| посилати 
забирать дітей у нарочитих мужів своїх і віддавати їх на 
навчання книжне. А матері плакали за чадами своїми, як 
за померлими, бо ще не були кріпкі у вірі. Через оцих, від- 
даних на навчання книжне, і збулося пророцтво на Руській 
землі, в якому сказано: «У ті дні глухі почують слова книж- 
ні і ясною буде мова гундосих». Ці-бо не чули раніше мови 
книжної, але з божого допусту і з милості своєї помилував 
їх Бог, як сказав пророк: «Помилую, кого захочу». Поми- 
лував-бо нас святим хрещенням і оновленням Духа, і за 


184/185 


изволению Божию, а не по нашимь дЬломть. Благословен» Гос- 
подь Ісусь Христось, иже вьзлюби новья люди, Рускую землю, 
и просвьти ю крещениемь святьмь. Тьмже и мь припадаемь 
кнему, глаголюще: Господи Ісусе Христе! что ти воздамь о всих». 
яже ть вьздасть намь, грьшньмь сущимь? недоумбемь про- 
тиву даромь твойим»ь вьздати, велий бо еси, чюдна діла твоя, 
и величью твоему ність конца, и родь и родь вьсхвалимь дбла 
твоя, рекуще сь Давидом»: придете, вьзрадуемься Господеви, 
и воскликнемь Богу и Спасу нашему, варим'ь лице его испов'да- 
ниемь; исповвдающеся ему, яко благь, яко вт вЬкь милость его, 
яко избавиль еси оть врагь нашихь, рекше оть идольслужитель. 
И пакн рчемь сь Давидом»: воспойте Господеви пьЬснь нову, 
воспойте Господеви вся земля, вьспойте Господеви, благословите 
имя его, благовЬстите день оть дни спасение его, вьзвіЬстите 
вь язьщьхь славу его, и во всьхь людехь чюдеса его; яко велий 
Господь хвалень зБло, и величью его нЬсть конца. Колика ти 
радость! не единь, ни два спасаеться. Рече бо Господь: яко 
радость бьваєть на небеси о единьмь грвшниць кающемся; 
се же не единь, ни два, но бещисленое множьство кь Богу при- 
ступаша, святьмь крещениемь просввщени. Якоже пророкь 
рече: вьскроплю на вьт воду чисту, очиститеся оть идоль вашихь 
и грьхь вашихь. И пакь другьй пророкь рче: кто яко Богь 
отьемля грьхь и преступая неправду? яко хотяй мило- 
стивь есть; ть обратить и ущедрить нь, погрузи гріЬхь наша 
вь глубинь. Ибо Павель глаголеть: братья! елико нась кре- 
ститься вь Христа Ісуса, и вь смерть его крестихомся, по- 
гребохомся убо сь нимь крещениємь вь смерть; да якоже 
вьста Христось оть мертвьхь сь славою Отчею, такоже и ме! 
вь обновлений житья пойдемь. И пакьн: ветхая мимоидоша, 
и се бьша нова; ньнь приближися нам»ь спасение, нощь 
успе, а день приближися, имьже привіьдениє обрьтохомь 
вврою князя нашего Володимера вь благость сию, имьже 
восхвалимся и стойимть; ньнь же свободивьшеся оть грьха, 
поработившеся Господеви, 
имате плодь вашь вь священие. 


милістю божою, а не за нашими ділами. Благословен Гос- 
подь Ісус Христос, що возлюбив новоохрещених, Руську 
землю, і просвітив її святим хрещенням. От тому і ми 
припадаємо до нього, кажучи: «Господи Ісусе Христе! 
Чим воздамо тобі за все, що ти воздав нам грішним? Не 
. знаємо, чим воздати за дари твої, великий бо єси, дивні діла 
твої, і величі твоїй немає меж». Із роду в рід будемо вос- 
хваляти діла твої, говорячи разом із Давидом: «Прийдіть, 
возрадуємося Господові і воскликнемо Богу і Спасителю 
нашому, предстанемо перед лицем його у славослов'ї», 
славте його, бо він благий, бо вічна милість його, бо звіль- 
нив нас від ворогів наших, тобто ідолослужителів. І ще 
скажемо з Давидом: «Заспівайте Господу нову пісню! За- 
співайте Господу всім народом, заспівайте Господу, благо- 
словіть ім'я його, благовістіть з дня на день спасіння його, 
возвістіть в народах славу його, і серед усіх людей чуда 
його, бо великий Господь і всеславний, і величі його нема 
кінця». Яка радість! Не один і не два-бо зазнають спа- 
сіння. Сказав Господь: «Радість на небі буває і від одного 
грішника, що покаявся». А тут не один, не два, а незліченна 
кількість до Бога приступила, святим хрещенням просвіти- 
лася. Як сказав пророк: «Окроплю вас водою чистою, і очи- 
ститесь від ідолопоклонства вашого і гріхів ваших». І ще 
другий пророк сказав: «Хто, як не Бог, прощає гріхи і не 
ставить в провину неправду? І бажаючи цього -- милости- 
вий. Той наверне |до себе|, і ущедрить нас, і ввергне у без- 
дну гріхи наші». І |апостол| Павло говорить: «Браття! 
Скільки нас охрестилося в Ісуса Христа, і в смерть його 
хрестимся, і хрещенням погребені-бо з ним у смерть, 
нехай, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми 
підемо в оновленому житті». І ще: «Старе минуло, тепер 
все нове». «Нині наблизилося до нас спасіння, ніч минула, 
а день настав». Завдяки князеві нашому Володимиру при- 
дбали ми доступ через віру до цієї благодаті, завдяки йому 
здобудемо славу і стоїмо. Нині ж, звільнившись від гріха 
. і ставши рабами Господа, одержали плід свій у святості. 


186/187 


Тьмьже дольжни есми рабьтати Господеви, радующеся ему; 
рече бо Давид»: работайте Господеви сь страхомь, и радуйтеся 
ему с трепетомь. Мь же вопиемь кь Владьщь Богу нашему, гла- 
голюще: благословень Господь, иже не дасть нась в ловитьву 
зубом» им»; сЬть скрущися, и мь избавлени бьхом' оть прелести 
дьяволя. И погьбе память его сь шюмомь, и Господь вь в'КЬІ 
пребьваєть, хвалимь оть Рускихь сьновь, поемь вь Троици; 
а демони проклинаємь оть благовірньхь мужь и оть говійнь- 
ньхь жень, иже прияли суть крещение покаяние вь отпущениє 
грьхов»ь, нови людье крестьянстии, избрани Богом». Володимир» 
же просвьщент сам», и сьнови его, и земля его. Бь бо у него 
сьновь 12: Вьтшеславь, Изяслав», Святополк», и Ярослав», Все- 
волод»ь, Святослав», Мьстиславь, Борись и Гльбь, Станислав», 
Позвиздь, Судиславь. Й посади Вьшеслава вь Новьгородь, а 
Изяслава вь Полотьсць, а Святополка вь Туровь, Ярослава 
вь Ростовв; и умершю же старьйшому Вьшеславу вь Новь- 
городб, и посади Ярослава вь Новьгородь, а Бориса вь Ростовь, 
а Гльба вь Муромь, Святослава вь Деревехь, Всеволода вь 
Володимерь, Мьстислава вь Тмуторокань. И рече Володимерт»: 
«се не добро есть мало городовь около Киева». И нача ставити 
городь по Деснь, и по Устрьи, по Трубешеви, и по Суль, и по 
Стугнь; и нача нарубати мужи лутшії оть Словень, и оть 
Кривичь, и оть Чюдий, и оть Вятичь, и оть сихь насели 
и градь; бь бо рать оть Печеньгь, и б воюяся с ними и 
одоляя им». У 

В льто 6497. В льто 6498. 

В льто 6499. Посьмь же Володимиру живущю в законь 
крестьяньстьмь, ий помьсли создати каменую церковь святья 
Богородица, и пославь приведе мастерь оть Грькь. Заченшю 
здати, яко сконча зижа, украси ю иконами, и поручивь ю 
Настасу Корсунянину, и попь Корсуньския пристави служити 
вь ней, вда ту все, еже бь взяль вь Корсуни, иконь, и ссудь 
церковнья, и кресть. 

В льто 6500. Володимерь заложи градь Біль и наруби 


вь нь оть инЬхь градь, и много людий сведе в онь; и бь бо. 
любя городь ось. 


А тому й повинні служити Господу і радуватися йому, як 
сказав Давид: «Служіть Господу із страхом і радуйтеся 
йому з трепетом». Ми ж вопієм до владики Бога нашого 
словами: «Благословен Господь, що не дав нас у здобич 
зубам їхнім. Сіть порвалася, і ми звільнені від обману дия- 
вола. І загине слава його з шумом, а Господь пребуде в ві- 
ках і прославлятиметься руськими синами, оспіваний в Трій- 
ці, а демони проклинатимуться благовірними мужами і 
вірними жонами, котрі прийняли хрещення і покаяння у 
відпущенні гріхів. Нові люди, вибрані богом,-- християни!» 

Володимир просвітився сам, і сини його, і земля його. 

Було ж у нього дванадцять синів: Вишеслав, Ізяслав, 
Святополк, Ярослав, Всеволод, Святослав, Мстислав, Бо- 
рис, Гліб, Станіслав, Позвізд, Судислав. І посадив Више- 
слава в Новгороді, а Ізяслава в Полоцьку, а Святополка 
в Турові, Ярослава в Ростові, а коли помер старший Више- 
слав у Новгороді, посадив у ньому Ярослава, а Бориса -- 
в Ростові, а Гліба -- в Муромі. Святослава -- в Деревах, 
Всеволода -- у Володимирі, Мстислава -- у Тмуторокані. 
І сказав Володимир: «Це погано, що мало городів навколо 
Києва». І почав ставити городи по Десні, і по Острі, і по 
Трубежу, і по Сулі, і по Стугні. І став набирати луччих 
мужів від словен, від кривичів, від чуді і від в'ятичів,-- 
і ними заселяв городи, бо була війна з печенігами. І, воюю- 
чи з ними, перемагав їх. 

В літо 6497 |989). В літо 6498 |990). 

В літо 6499 |991|. Після цього жив Володимир у вірі 
християнській. І задумав збудувати кам'яну церкву святої 
Богородиці, і послав привести грецьких майстрів. І розпо- 
чав будувати, а коли скінчив будову, украсив її іконами 
і доручив її Настасу Корсунцю, і поставив попів корсун- 
ських служити в ній, віддавши до неї все, що взяв був 
у Корсуні: ікони, сосуди церковні і хрести. 

В літо 6500 |992). Володимир заснував Білгород, і на- 
брав до нього людей із інших городів, і багато людей посе- 
лив у ньому, бо любив цей город. 


188/189 


В.льто 6501. Иде Володимирь на Хорвать. При- 
шедшю же ему сь войнь Хорватьской, и се Печенезь 
придоша по оной сторонь оть Суль; Володимерь же 
Шшоиде| противу им», и усрьть я на Трубеши над 
броду, кдБ ньнь Переяславль. ИЙ ста Володимерь 
на сей странь, а Печеньзь на оной, и не смБяху 
си на ону сторону, и они на сю сторону. И привха 
князь Печеньскьй к рЬць, и возва Володимира, 
и рече ему: «пусти ть свой мужье, а я свой, да ся 
борета; да аще твой мужь ударить моим'», да не 
воюемься за три льта, и разийдошася раздно; аще 
ли нашь мужь ударить вашимь, да воюемь за три 
льта». Володимерь же пришедь в товарь, посла по 
товаром» бирича, глаголя: «нЬтуть ли такаго мужа, 
иже бь ся яль с Печеньжянином»ь братися»? и не 
обрьтеся никдьже. И заутра привхаша Печенбзь, 
а свой мужь приведоша, а нашихь не бьсть. И 
поча тужити Володим'р»ь, посьлая по всимь воемь 
свойм»ь, и приде единь мужь старь к нему, и рече 
ему: «княже, есть у мене единь сьнь дома менший, 
а сь четьирма есмь вьшель, а онь дома: оть дітьства 
си своего нЬсть кто имь удариль: единою бо ми 

сварящю, оному же мнущю кожу, 


В літо 6501 |993| ходив Володимир на 
хорватів. 

І тільки вернувся він із війни хорватської, 

тут же прийшли по тім боці від Сули печеніги, 

пішов проти них Володимир, 

І зустрів їх на Трубежі біля броду, 

де тепер Переяслав. 
І став Володимир по цьому боці, 
а печеніги -- на тому 

-не зважувались наші на той бік перейти, 

печеніги -- на цей бік. 

над'їхав до ріки князь печенізький, 

викликав Володимира. 

рече йому: «Ти пусти свого мужа, а я свого -- 
хай поборються, 

І коли твій муж ударить |об землю| моїм, 

То три роки воювать не будем 

І розійдемося в різні боки. 

А коли наш муж ударить |об землю| вашим, 

Будем воювати вас три роки». 

І прийшов у стан свій Володимир 

І по стану бирича послав спитати: 


«Чи нема у нас такого мужа, щоб до герцю став 
із печенігом?» 


їжі кі 


| лицо ль М а Р а а | 


І ніде такого не нобжнно 
І над'їхали ранком печеніги, 
І привели свого мужа, а наших не було. 
І засумував Володимир, до своїх всіх воїв 
посилав він. 
І прийшов до нього муж один, старий вже, 
І сказав йому: «Дома, княже, є у мене син 
найменший, 
Із чотирма я вийшов, а він дома, 
І з дитячих літ ніхто його не здужав. 
І один раз насварився був на нього, 
коли щкуру м'яв, 


190/191 


и разгньвася на мя, 
преторже черевий руками». Князь же се сльшавь 
и радь бьсть, и посла по нь борзо, и приведоша 
и ко князю, и князь поввда ему вся; сьи же рече: 
«княже! не вБмь, могу ли с него, да искусите мя: нь- 
туть ли вола велика й билна»? И нальзоша воль 
силень, и повель раздражати вола, и возложи 
|на) нь желфзо горяче, и пустиша вола, и поббже 
вол» мимо нь, и похвати вола рукою за бокь, и вьіня 
кожю с мясь, елико ему рука я; и рече ему Воло- 
димерь: «можесь ся с нимь бороти». И назавтрбве 
придоша ШПеченьзь, и почаша звати: «ність ли 
мужа? се нашь доспЬБль». Володим'брь же повель 
той ночи обльщися вь оружье; й вьпустиша Пече- 
ньзь мужь свой, и бь превеликь збло, и страшент»; 
и вьступи мужь Володим'ь, и вьзрьвь Печеньжинь 
и посмбБяся, б6ь бо средний тьломь. Й размБривше 
межи обвима полкома, й пустиша я кь собб, и 
ястася крьпко, и удави Печеньжинина в руку до смер- 
ти, и удари имь о землю; и вьскликоша Русь, а 
печеньзів побьгоша, а Русь погнаша по них», ську- 
ще Ьь, и прогнаша их». 


І, розгнівавшись на мене, він руками шкуру 
перервав». 

коли почув це князь, був дуже радий, 

послав за ним і дуже швидко, 

до князя привели його, 

усе повідав йому князь. 

сказав він: «Княже! Я не знаю, чи зумію його 

подолати, 
випробуйте мене: чи нема вола, щоб був великий 


| ль ль ЇЙ а ан ан | 


ри 


і сильний?» 


знайшовся віл великий й сильний, 

звелів його розлютувати. 

розпеченим залізом роздражнили 

тоді вола пустили. 

І, коли віл пробігав повз нього, 

Ухопив його за бік рукою 

Й вирвав шкуру з м'ясом, скільки вхопив в руку. 
І рече йому |князь|) Володимир: «Можеш з ним 
боротись». 


І прийшли на ранок печеніги 
Й стали кликать: «Де ваш муж? От наш уже 
готовий!» 
Й повелів князь всім в ту ніч одіть оружжя. 
випустили печеніги свого'мужа, 
страшний він був і дуже превеликий. 
виступив муж Володимирів, 
коли побачив печеніг, то розсміявся: 
бо середнього був зросту. 
розміряли от місце між військами, 
пустили їх один проти другого, 
схопились вони кріпко, 
здушив печеніга руками до смерті 
об землю ним ударив. 
вигукнула русь, а печеніги побігли, 
русь гналася за ними, 
сікла Їх, і геть прогнала. 


9-219 192/193 


Ї нь ль ЇЙ ль ЇЙ о М дь дно Й аль В о | Ї ль М ль ЇЙ сь а 


- 


Володим'Ьрь же радь бьв»ь, и заложи городь на броду 
томь и нарче и Переяславль, зане перея славу отрок». 
Володимирь же великьмь мужемь створи его и отца его. 
Володимир» же вьзвратися вь Киевь с побБдою и славою 
великою. 

В льто 6502. В льто 6503. 

В льто 6504. Володимир» же видив'-ь церковь свБршену, 
и вшедь в ню помолися Богу, глаголя: «Господи Боже! 
призри с небеси и вижь, посьти винограда своего, и свьр- 
ши, яже насади десница твоя, люди сия новья, имьже 
обратиль еси сердца в разум», познати тебе истиньнаго 
Бога; и призри на церковь сию, юже создахь недостойньй 
рабь твой, во имя рожьшая ти матери и Приснодьвня 
Марья Богородица; и аще помолиться кто в» церкви сей, 
то усльши молитву его, и отпусти вся грЬхь его, молитвь 
ради пречистья Богородица». Й помолившюся ему, и 
рекь сице: «се даю церкви сей святьй Богородиць оть 
имьния своего и оть моихь градь десятую часть». И 
положи написав» клятьву вь церкви сей, рекь: «аще сего 
посудить кто, да будеть проклять». И вдасть десятину 
Анастасу Корсунянину, и створи же празникь великь 
в той день бояромь и старцемь градьскьм'-ь, и убогимь 
им'ьние много. По сихь же придоша Печенфзь к Василеву, 
и Володимврь с малою дружиною изьйде противу им, 
и сьступившимся им», не могь ВолодимьЬрь стьрь піти 
противу, подбіьгь ста подь мостомь, и одва укрься оть 
противньхь; и тогда обвщася ВолодимЬрь поставити 
церковь вь Василеві святое Преображение, б бо празникь 
Преображению Господню в» день, егда си бьсть сьЬча. 
Избьвь же Володимьрт сего, постави церковь, и творяше 
празникь, варя 300 переварь меду, и зваше боярьі своя, 
и посадникь, и старвйшинь по всим» градом», и люди 
многь, и раздаваше 300 гривень убогьм»ь. И празнова 
князь Володимер»ь ту дний 8, и вьзвращашеться Киьеву 


І був дуже радий Володимир. 

І заклав на броді тім він город 

І ім'я йому дав Переяслав, 

Бо «переяв славу» |князів| отрок. 

І зробив його великим мужем Володимир, 

І отця його. 

І повернувся в Київ Володимир з перемогою 
І славою великою. 

В літо 6502 |994). В літо 6503 |995). 

В літо 6504 |996). Володимир побачив, що церкву збудо- 
вано, і ввійшов до неї помолитися богу, промовляючи: 
«Господи Боже! Поглянь з неба, і дивись, і відвідай сад 
свій, і збережи, що насадила правиця твоя,-- людей цих 
нових, серця яких ти навернув до розуму, дав пізнати себе, 
істинного Бога. І доглянь церкву цю, що збудував недо- 
стойний раб твій во ім'я матері, яка народила тебе,-- пріс- 
нодіви Марії Богородиці. І коли помолиться хто у цій 
церкві, то почуй молитву його і відпусти всі гріхи його, ради 
молитви пречистої Богородиці». І помолився він і сказав 
так: «Оце даю церкві оцій святої Богородиці від себе 
і від моїх городів десяту частину». І, постановивши, клятву 
написав в церкві цій, де сказано: «Коли це відмінить 
хтось, нехай буде проклятий!» І дав десятину Анастасові 
Корсунцю. І влаштував у той день свято велике для бояр 
і старійшин городських, і вбогим роздав великі багатства. 
Згодом прийшли печеніги до Василева. І Володимир із 
малою дружиною вийшов проти них. І зійшовшись з ними, 
не міг вистояти Володимир, утік і став під мостом і ледве 
сховався від ворога.і тоді Володимир дав обіцянку поста- 
вити у Василеві церкву святого Преображенія, бо в той 
день, як була січа, був празник Преображенія господ- 
нього. Уникнувши небезпеки, Володимир поставив церкву 
і влаштував свято, наваривши триста перевар меду. І по- 
кликав своїх бояр, і посадників, і старійшин з усіх городів, 
і багато людей, і роздав убогим триста гривен. І празнику- 
вав тут князь Володимир вісім днів, і повернувся до Києва 


т 194/195 


на Успение святья Богородица, и ту пакь празникь свБтель 
творяше, сьзьіваше бещисленое множьство народа. Видяще же 
люди крестьянь суща, радовашеся душею и тлом, и тако по 
вся льта творяше. БЬ бо любя книжная словеса, сльша бо 
единою еуангелие чтомо: блажениий милостивий, яко тБи помило- 
ваний будуть; и пакь: продайте им'іьния ваша и дайте нищим»; 
и пакь: не искрьвайте собь сокровища на земли, идеже тля 
тлить и татье подькоповають, но скрьвайте собь скровище на 
небеси, идеже ни тля тлить, ни татье крадуть; и Давида глаголю- 
ща: благь мужь милуя и дая; Соломона сльша глаголюща: дая 
нищим, Богу взаемь даеть. Си сльшавь, повель нищю всяку 
и убогу приходити на дворь на княжь и взимати всяку потребу, 
питье и яденье, и оть скотьниць купами. Устроя же се, рекь: 
«яко немощни и болниий не могуть доити двора моего», повеле 
устроити кола, и вьскладьваше хльбь, мяса, рьбь, й овощь 
разноличньй, и медь в» бочкахь, а вь другьїхь квась возити по 
градомь, вьпрашающе: «кдь болни и нищии, не могь ходити»? 
и тьмь раздаваху на потребу. Й се же творя людемь своимь по вся 
недБля, устави по вся дни на дворь вь гридници пирь творити 
и приходити бояромь, и грьщьмь, и соцьким»ь, и десятникомь, 
и нарочитьм-ь мужемь, и при князь и безь князя; и бьтваше на 
обьдЬь томь множьество рих мясь, и оть скота, и Оть звірині, 
и бяше же изобилью всего. Егда же подопьяхуться и начаху 
роптати на князя, глаголюще: «зло есть нашим головам! да 
нам» ясти древяньми лжицами, а не серебряньми». И се сльшавь 
Володимир», повель исковати лжици сребрянь ясти дружинь, 
рекь сице: «яко сребромь и златомь не имамь налісти дру- 
жинь, а дружиною налізу сребро и злато, яко діьдь мой и 
отець мой доискася дружиною злата и сребра». Бь бо любяше 
Володимирь дружину, и с ними дума о строеньи землинемь, 
и о устав земленемь, и о ратьхь; и бь живя с князи околнь- 
ми его миромь, с Болеславомь Лядьскьмь, и сь Стефаномь 
Угорьскьимь, и сь Ондроникомь Чьшьским»ь, и бь мирь ме- 
жи има и любь. ИЙ живяще Володимирь вь стрась Божим. 


в день Успіння святої Богородиці, і тут знову влаштував 
світлий празник, скликавши безчисленну кількість народу. 
Бачив, що люди його вже християни, і радувався душею 
і тілом, і так робив щороку. І ще любив слово книжне, 
прочитавши одного разу в Євангелії: «Блаженні мило- 
стиві, бо вони помилувані будуть». І ще: «Продайте маєт- 
ності ваші і роздайте убогим». І ще: «Не зберігайте для 
себе скарбів на землі, де міль точить і вори підкопують, але 
зберігайте собі скарби на небі, де ні міль не точить, ні зло- 
дії не крадуть». І Давид говорить: «Благословенний муж 
милує і допомагає». Чув він і слова Соломона: «Хто дає 
убогим -- богові позичає». Почув це і звелів жебракам 
всяким і убогим приходити на княжий двір і брати, що 
потрібно,-- питво і їжу, і з казни -- кунами. Влаштувавши 
це, казав: «Немощні і хворі не можуть дійти до двору 
мого». І велів запрягати вола і, наклавши хліба, м'яса, 
риби, і різних овочів, і мед в бочках, а в других -- квас, 
розвозити по городу, питаючи: «Де хворі і жебраки, що 
не можуть ходить?» І роздавав Їм все необхідне. І робив 
це для людей своїх щонеділі. І встановив в усі дні на своєму 
дворі у гридниці влаштовувати пири, щоб приходили туди 
бояри, і гриді, і соцькі, і десяцькі, і нарочиті мужі,-- і коли 
є князь, і коли нема. І було на обідах тих багато м'яса -- 
і гов'ядини, і дичини, і було всього в достатку. Одного разу 
підпили і почали нарікати на князя, кажучи: «Горе головам 
нашим! Дав нам Їсти дерев'яними ложками, а не сріб- 
ними». Почув це Володимир і звелів викувати срібні лож- 
ки, щоб їла дружина його. І сказав так: «Сріблом і золотом 
не знайду дружини, а з дружиною здобуду і срібло, і золото, 
як дід мій і батько мій з дружиною дошукувалися золота 
і срібла». Бо любив Володимир дружину і радився з нею 
про розбудову держави, і про закони державні, і про війни. 
І жив із навколишніми князями в мирі-- з Болеславом 
Лядським, і з Стефаном Угорським, і з Ондроником Чеш- 
ським. І був мир між ними і любов. І жив Володимир 
у страсі божому. 


196/197 


И умножишася разбоевь, и рече епископь Володи- 
миру: «се умножишася разбойници; почто не каз- 
ниши»? Онь же рече: «боюся грьБха». Они же рьша 
ему: «ть поставлень еси оть Бога на казнь зльмт», а 
на милование добрьмт; достоить ти казнити разбой- 
ника, нь сь испьтаниемь». Володимерь же отвЬьргь 
вирь, и нача казнити разбойникь, и рьша епископь 
и старци: «рать многа; а еже вира, то на конихь и на 
оружьи буди». И рече Володимирт»: «да тако буди». 
И живяше Володимир» по строенью діЬдню и отню. 

В льто 6505. Володимиру шедшю к Новугороду 
по вврхние вовБ на Печеньгь, бь бо рать велика 
беспересту |па)|. В то же время увьБдаша Печеньзь, 
яко князя нЬьту, придоша и сташа около Бьлограда. 
И не дадяхуть вьлести из града, бь бо голодь 
великь вь градь, и не лз'Б Володимиру помочи, и не 
б5 лзь поити ему, и еще бо ся бахуть не собрали 
ко нему вой, Печеньгь же бЬ множьство много. 
И удолжишася остояче вь градь люди, и бі гладь 
великь, и створиша віче вь градь, и ріьша: «се 
хочемь помрети оть глада, и оть князя помочи ніть; 
да луче ли нь умрети? вдадимся Печеньгомт, да 
кого ли оживять, кого ли умертвять; уже помираємь 
оть глада». И тако свбть створиша, и б же одинь 
старбць не бьіль в вчи томь, вьпрошаше: «что ради 
створиша віче людье»? и поввдаша ему, яко утро 

хотять ся людье передати Печеньгомь. 


І почастішали розбої, і сказав єпископ Володимиру: 
«От побільшало розбійників, чому не караєш?» Він же від- 
повів: «Боюся гріха». Вони ж сказали йому: «Ти поставле- 
ний Богом на кару злим і на милість добрим. Тобі належить 
карати розбійника, але після встановлення вини». Володи- 
мир же відмінив віри і почав карати розбійників. І сказали 
єпископи і старійшини: «Воєн маємо багато, а коли б у нас 
була віра, то пішла б вона на коні і на оружжя». І сказав 
Володимир: «Хай так і буде». Ї жив Володимир як було 
за діда і батька. 

В літо 6505 |997) пішов Володимир до Новгорода 
Зібрати верхніх воїв супроти печенігів, 

Бо війна була із ними безперервна. 

ІГ тоді прочули печеніги, що князя немає, 
І прийшли, і Білоград взяли в облогу, 
Г не давали з города вийти. 

І у городі був голод сильний. 
І не міг Володимир помогти, 
І не можна було піти йому, 
Іще-бо не зібрав доволі воїв, 
А печенігів сила-силенна була. 
І затяглася осада людей у городі, 
І був сильний голод. 
І зібрали віче в граді, 
І сказали: «Можемо ось з голоду померти, 
І від князя помочі нема. 
І хіба вже лучче нам померти? 
А здамося, то когось погублять, 
А когось же й жити полишають, 
А так з голоду усі ми повмираєм». 
І на раду ту усі пристали. 
І знайшовся чоловік старенький, 
А на вічі тім не був присутній, 
І спитав: «Пощо віче люди збирали?» 


І повідали йому, що ранком хочуть люди здатись 
печенігам. 


198/199 


Се же сльшавь, 
посла по старьйшинь градьскья и рче им»: 
«сльшахь, яко хощете передатися ШПеченьгомт»». 
Они же рьша: «не стьрпять людье голода». И рче 
им: «послушайте мене, не передадитеся за три дни, 
и азь что вь велю, и сотворите». Й они же ради 
и обБщашася послушати, и рче им»: «сберете по 
горсти овса, или пшениць, или отроб»ь»; они же шед- 
ше ради снискаху. И повель же имь створити 
цьжь, в немьже варять кисель, и повель копати 
кладезь, и вьставити тамо кадь, и налья цЬжа кадь, 
и повеліь копати другий кладезь, и вьставити тамо 
другую кадь. Повель им» искати меду, они же шед- 
ше взяша лукно меду, бь бо погребено вь княжи 
медуши; и повель росьтити воду велми, и вьльяти вь 
кадь и вь друзьмь кладязь тако. Наутрья же 
посла по Печеньгь; горожани же рекоша, шедше 
ПеченЬьгомь: «поимете кь собь тали наша, а вась 
до 10 мужь идете вь градь, и видите, что ся дБеть 
в» градь нашемь». Печеньзи же ради бьвше, мняще, 
яко хотять ся передати, а сами избраша лучший 
мужи вь градь, и послаша я вь градь, да розьгля- 
дають, что ся дбеть вь градь у нихь. И придоша 
вь градь, и рекоша людне: «почто губите себе? коли 
можете перестояти нась? аще стоите 10 літь, что 
можете створити нам»? 


почувши це, послав по городських старійшин 
сказав Їм: «Чув, що хочете здаватись печенігам?» 
відповіли вони: «Люд голоду не стерпить». 
рече їм: «Ви послухайте мене, 
ще три дні не здавайтесь, 
що вам звелю, те і зробіте». 
вони зраділи, обіцяли слухатись. 
рече Їм: «Зберете вівса по жмені, чи пшениці, 
а чи висівок». 


Го аль ьо Й нь А до о о 


вони охоче пішли і зібрали. 

звелів Їм ціж зробити, з нього кисіль варять, 

колодязь повелів копати, 

кадіб поставити у ньому 

налити ціжу в кадіб. 

звелів копать другий колодязь. 

у ньому вставить другий кадіб, 

звелів Їм меду пошукати. 

пішли вони й принесли лукно меду, 

У медуші сховане князівській. 

І звелів зробить щонайсолодшу ситу 

І налити в кадіб. 

І в другім колодязі так само. 

І послав за печенігами він ранком. 

І прийшли до печенігів і сказали горожани: 

«Ви візьміть заложників до себе наших, 

А від вас хай десять мужів підуть в город 

І подивляться, що діється в нашому городі!» 

І раділи дуже печеніги, думали, що хочуть 
здатись, 

І вибрали десять луччих мужів у граді 

І послали їх у город роздивитись, 

Що там робиться у городі у їхнім? 

І прийшли печеніги у город, і сказали Їм люди: 

«Пощо губите себе? Хіба вам перестояти нас? 

І хоч би ви десять літ стояли, 

що нам можете зробити? 


Гн Й лиць сь Й ць Й Й нь о А о Й | 


200/901 


имбемь бо кормьлю оть 

земля; аще ли не вВруете, да видите своими очи- 
ма». Й приведоша я кь кладязю, идьже цЬьжь и 
почерпоша вВдром»ь льяху в ладкь, и взряху пред 
ними, яко вариша пред ними кисель; и поемьша 
и приведоша кь другому кладязю, и почерпоша сьть, 
и почаша ясти первое сами, потомь же и Печеньзб. 
И удивишася, рекоша: «не имуть сему вЬрь наши 
князи, аще не ядять сами». И людье нальяша 
корчагу цьжа и сьть оть кладязя, и вдаша Печень- 
гомь; они же пришедше поввдаша вся бьвшая. 
И вариша кисель и яша князи Печеньжьстии, и 
подивишася и поемше талия своя, а онЬх» пустивше, 
и вьсташа оть града и вь своя идоша. 

Вь льто 6506. Вь літо 6507. 

Вь льто 6508. Преставися Мальфрид». 

Вь се же літо преставився и РогьнЬьдь, мати 
Ярославля. 

Вь льто 6509. ШПреставився Изяславь, отець 
Брячьславль, сьнзь Володимбр». 

Вь льто 6510. 

Вь льто 6511. Преставися Всеславь, сьнь Изя- 
славль, внукь Володимьрг». 

Вь льто 6512. Вь льто 6513. Вь літо 6514. 

Вь льто 6515. Принесени святий вь святую Бого- 
родицю. 

В льто 6516. Вь льто 6517. Вь льто 6518. 

Вь льто 6519. Преставися царици Володимеряа 


Анна. 
Вь льто 6520. Вь льто 6521. 


Їжі нам земля дає доволі, 
А коли не вірите, на власні очі гляньте!» 
І привели їх до колодязя, де ціж був, 
І черпали відром, і лили в ладки; 
І зварили перед ними. 
І, попоївши, привели до другого колодязя, 
І, сити зачерпнувши, стали їсти 
Спершу сами, а потім й печеніги. 
І. здивувалися вони, і так сказали: 
«Не йнятимуть віри князі наші, якщо самі 
не попробують». 
І налили їм люди корягу ціжу і сити з колодязя 
І дали печенігам. 
І кдли вони вернулись, то розповіли як було, 
І зварили кисіль, і їли його князі печенізькі, 
І дивувалися. 
І забрали своїх заложників, а білгородських 
відпустили, 
І знялись і геть пішли в свій город. 
В літо 6506 |998). В літо 6507 |999). 
В літо 6508 |1000) померла Малфрід. У це ж літо 
померла Рогнідь, мати Ярославова. | 
В літо 6509 |1001) помер Ізяслав, батька Брячислава, 
син Володимира. 
В літо 6510 (1002). 
В літо 6511 (1003) помер Всеслав, син Ізяслава, внук 
Вододимирів. 
В то 6512 (1004). В літо 6513 (1005). В літо 6514 
1006). 
В літо 6515 (1007) принесено святих у церкву святої 
Богородиці. 
В літо 6516 (1008). В літо 6517 (1009), В літо 6518 
п010). 
Щ В літо 6519 (1011) померла Володимирова цариця 
нна. 
В літо 6520 (1012). В літо 6521 (1013). 


209 /903 


Бь льто 6522. Ярославу сущу вь Новьгородь, и урокомь 
дающю 2000 гривень оть года до года Киеву, а тьсячю 
Новеьгородь гривень раздаваху: и тако даху вси посадниць 
Новьгородстии, а Ярослав'т поча сего не даяти Кневу отцю 
своему. И рче Володимирь: «теребите путь и мость 
мостите», хотяще бо ити на Ярослава, на сьна своего, 
но разболься. 

В льто 6523. Хотящю ити ВолодимбБру на Ярослава, 
Ярославь же посла за море, и приведе Варягьн, бояся 
отца своего; но Богь не дасть дьяволу радости. Володимеру 
же разбольвшюся, в се же время бяше у него Борись; 
а Печеньгомь идущимь на Русь, и посла противу имь 
Бориса, а самь боляше велми, в ней же болести и скончася 
мьсяца юля в» 15 день. Умре же Володимирт, князь вели- 
кьй, на Берестовьмь, и потайша и, бь бо Святополкь в 
Кьевь. Й нощью же межи кльтми проимавьше помость, 
и ковьрь опрятавши, и ужи свьБсиша и на землю, и вьзло- 
живьша и на сани, и везоша, и поставиша вь свять|й| 
Богородиці в церкви, юже б5 самь создаль. Се же уви- 
дьвше людье, и снидошася бещисла ми плакашася по 
немь, бояре акь заступника земли ихь, убозии акь заступ- 
ника и кормителя; и вложиша и вь гробь мраморяни, 
спрятавше тьло его с плачемь великимь, блаженаго князя. 
Се есть новьі Костянтин» великаго Рима, иже крестивься 
сам» и люди своа: и тако сий створи подобьно ему. Аще 
бо бь преже в поганьствь и на сквьрную похоть желая, 
но посльди прильжа к покаянью, якоже вівщаще Апос- 
толь: шидеже  умножися югрьхь, ту  изобильствуєеть 
благодать. Аще бо прьже в невьжхХствБ етера бьша 
сгрьшения,  посльди же о расьпашася  покаяньемь 
и милостьнями. Якоже глаголеть: в чем»ь тя застану, 
в томь ти и сужю, якоже Пророкь глаголеть: живь 
азь Адана Господь, якоже не хощю смерти грЬьшника, 
Іно| якоже обратитися ему оть пути своего и живу 
бьти; обращениемь обратися оть пути своего злаго. 
Мнози бо праведний творяще и по правдь живуще, 


В літо 6522 |1014). Коли Ярослав був у Новгороді, 
згідно уроку давав він з року в рік дві тисячі гривен Києву, 
а тисячу гривен роздавав |дружині| в Новгороді. І так 
давали всі посадники новгородськії. А Ярослав почав 
цього не давати Києву, батькові своєму. І сказав Володи- 
мир: «Розчищайте дорогу і мости мостіть»,-- бо хотів іти 
на Ярослава, сина свого, та розхворівся. 

Року 6523 (1015). Хотів іти Володимир на Ярослава, 
Ярослав же послав за море і привів варягів, боячись бать- 
ка свого. Але Бог не дав дияволу радості. Володимир роз- 
хворівся, в той час у нього був |син його) Борис, а печеніги 
пішли походом на Русь. Володимир послав супроти них 
Бориса, а сам розхворівся ще дужче. Від цієї хворості 
і помер в липні місяці, у п'ятнадцятий день. Помер же 
Володимир, великий князь, на Берестові, і смерть його 
приховали, бо був у Києві Святополк. І вночі розібрали 
поміст між клітями, і в килим загорнули, і рідні спустили 
на землю його, і на сани возложили його, і повезли, і поста- 
вили його в |церкві| святої Богородиці, яку він сам і збуду- 
вав. Та люди довідалися про це, зійшлися без ліку і пла- 
кали за ним: бояри як за заступником землі їхньої, а бідні 
як за своїм заступником і кормильцем. І поклали його 
в гріб мармуровий, і поховали тіло його, блаженного князя, 
з плачем великим. 

Це новий Костянтин великого Рима, що охрестився сам 
і людей своїх |охрестив|. Так і Володимир зробив подібно 
йому. Якщо раніше був у поганстві і хтивих насолод бажав, 
то потім великих успіхів зажив у покаянні за заповідями 
апостольськими: «Де умножався гріх, там ряснітиме бла- 
годать». Бо коли раніше у невігластві деколи було согрі- 
шав, то пізніше розсипався покаяннями і милостинями. 
Як сказано: «У чому тебе застану, в тому тебе і судитиму». 
Як говорить пророк: «Живий я, Аданай Господь, бо не хочу 
смерті грішника». Але як зійти йому із шляху свого і живим 
залишитися? Хрещенням повернешся із шляху свого 
гріховного. Бо багато праведників, що по правді живуть 


204 /905 


и кь смерти совращаються правого пути и погьбають; 
а друзийи развращено пребьвають, и кь смерти вьспо- 
мянуться, и покаяньемь добрьм' очистять грьхи. Якоже 
Пророкь глаголеть: праведньй не возможе спастися вь 
день грьха его. Егда рекуть правьдному: живь будеши, 
сьи же уповаеть правдою своею, ти сотворить безаконье, 
вся правда его не вьспомянеться в неправдь его, юже 
створи, и в ней умреть. И егда рекуть нечестивому: смер- 
тию умреши, ти обратиться оть пути своего, и створить 
суд» и правду, и занм» судь льжю отдаєть, и вьсхищениєе 
вьзвратить, вси грьси его, яже сгрьшиль есть, не по- 
мянеться, яко судь и правду створиль есть, и жив' будеть 
в нихь; комужьдо вась сужю по пути его, доме Израийлевь! 
Сьй же умерь во исповьданий добрьмь, покааньемь 
расьпа грьхь своя, милостьнями, иже есть паче всего 
добрьй. Милости бо хощю а не жертвь. Милостьиня бо 
есть всего луче и вьішьше, вьзводящи до самаго небеси 
предь Богь. Якоже ангель Корнильеви рече: молитвь! 
твоя и милостьня твоя взийдоша в память пред» Богом. 
Дивно есть се, колико добра створи Руской земли, крестивь 
ю. Мь же, крестьяни суще, не вьздаемь почестья противу 
оного вьзданью. Аще бь онь не крестиль нась, то и нь 
бьхом»ь бьль вь прельсти дьяволь, якоже и прародители 
наши погибнуша. Да аще бьхом'» и мь потщание и молбь 
приносити к Богу за нь, вь день преставления его, видя 
бь Богь тщание наше кь нему, прославиль бь и: намь 
бо достоить Бога молити за нь, понеже тЬьмь Бога по- 
знахомь. Нь дай ти Господь по сердцю твоему, и вся 
прошения твоя исполни, егоже желаше царства небес- 
наго; даждь ти Господь вьньць с правьдньми, в пищи 
райстий весельй ликьствованье сь Аврамомт» и є прочи- 
ми патрвархь; якоже Соломонь рче: умершю  пра- 
вьдному, не погибнеть упованье. Сь бо в память дер- 
жать Рустий людье, поминающе святое крещение, и 
прославляюще Бога вь молитвахь и вь піьснЬьхь и вь 
псалмихь, поюще Господеви новий людье, просвьщени 


і роблять, перед смертю збиваються правдивого шляху 
ї гинуть. А інші в розпутстві живуть, а перед смертю 
одумуються і покаянням добрим від гріхів очищаються. 
Як каже пророк: «Праведний не зможе врятуватися в 
день согрішіння». Коли кажуть праведному: «Живий бу- 
деш»,- то він повірить у правдивість свою і зробить 
тобі беззаконня, і вся правда його загине в неправді 
його, яку вчинив, і в ній помре. І коли кажуть не- 
честивому: «Смертю помреш»,-- то він відійде з шляху 
свого, і вчинить суд і правду, і те, що брав у борг і обманом, 
суд простить, і захоплене поверне, всі гріхи його, що грі- 
шив, не пом'януться, оскільки суд і правду вчинив сам 
і жити буде в них. Кожному з вас присуджу дорогу його, 
доме Ізраїлів! Володимир же помер у сповіданні доброму, 
покаянням і милостинями розвіяв гріхи свої, що понад 
усе добре. «Милості бо хочу, а не жертв». Милостиня бо 
всього найлучче і найвище, бо возводить до небес перед 
самого Бога. Як то ангел Корнилові сказав: «Молитви твої 
і милостині твої зійдуть у пам'ять Богові». Подиву гідно, 
скільки добра зробив він Руській землі, хрестивши ЇЇ. 
Ми ж, ставши християнами, не воздаємо йому почестей, 
рівних його заслугам. Бо коли б не охрестиві нас, то і нині 
були б в омані диявольській, в якій і прародичі наші 
загинули. І коли б ми мали старання і молитву за нього 
приносили Богу в день смерті його, Бог би побачив нашу 
ревність до нього і прославив би Його: адже нам належить 
молити за нього Бога, оскільки завдяки йому пізнали ми 
Бога. Нехай же Господь воздасть тобі за бажанням твоїм, 
і всі прохання твої здійснить, зокрема про царство небесне, 
якого бажав. Дасть тобі Господь вінець з праведними, 
змогу насолоджуватись райськими яствами | веселитися з 
Авраамом та іншими патріархами, як сказав Соломон: «По- 
мерлому праведнику не вмирає надія». Ось чому й бере- 
жуть пам'ять |про Володимира| руськії люди, згадуючи 
святе хрещення, і прославляють Бога в молитвах; і в піснях, 
і в псалмах співають Господеві новії люди, просвіщенні 


206/207 


Духомь Святьмь, чающе надежда великаго Бога Спаса 
нашего Ісуса Христа, вьздати комуждо противу трудомь 
неизреченьную радость, юже буди улучити всим' кре- 
стьяном. 

Святополкь же сЬбде в Киеві по отци своемь, и созва 
Кьянь, и нача им'ьние имь даяти; а они приимаху, и не 
бь сердце ихь с ним», яко братья ихь бьша с Борисомь. 
Борису же возвратившюся с войнь, не обрвтшю Печенігь, 
вість приде ему: «яко отець ти умерль». ИЙ плакася по 
отци велми, любимь бо бь отцемь паче всих; и ста на 
Алть пришедь. Рьша ему дружина отня: «се дружина 
у тебе отня и вой: поиди, сяди в КьевЬ на столЬь отні». 
Онь же рче: «не буди то мнь взьзняти рукь на брата на 
старвйшаго; аще отець ми умре, то сей ми будеть вь отца 
мьЬсто». Й се сльшавше вой, и разиидошася оть него, 
Борись же стояше сь отрокь своими. Святополкь же ис- 
полнися, Кайновь смьсль приймь, посьлая к Борису, 
глаголя: «яко с тобою хощю любовь имбти, и к сотню ти 
придамть», льстя под ним», како бь погубити. Святополкь 
же приде нощью к Вьшегороду, и отай призва Путщю 
и Вьшегородьскья боярьць, и рче им»ь: «прияете ли мнь 
всим'ь сердцемь?» И рче Путьша: «можеть головь своВб 
сь Вишегородци положити». Он» же рче имт»: «не повБдите 
никомуже, шедше убийте брата моего Бориса». Они же 
вьскорь обвщашася ему створити се. О сяковьхь бо 
Соломонь рче: скорь суть бес правдь прольяти кровь; 
сбирають собь злая, ти бо обвщаються крови; сихь путье 
суть скончевающе безаконие, нечестиемь бо свою душю 
емлють. Посланий же придоша |на Алту| нощью, и подь- 
ступиша ближе, и сльшаша блаженаго Бориса поюща за- 
утренюю; поввдаша бо ему: «яко хотять тя погубити». И 
вьстав» нача піти, глаголя: Господи! что ся умножишася 
стужающии ми? вьстають на мя мнози. Паки: яко стрЬль 
твоя уньзоша во мнь, яко азь на рань готовь и бользни 
моя предо мною есть. И пакь глаголаше: Господи! усльши 
молитву мою, и не вниди в судь с рабом» твоимь, яко не 


Духом Святим, сподіваючись надії великого Бога, Спаса на- 
шого Ісуса Христа, який воздасть кожному за труди його не- 
вимовну радість, яку належить одержати всім християнам. 
Святополк же сів у Києві після батька свого, і скликав 
киян, і став давати Їм різні добра. І вони приймали, але 
серця їхні не були з ним, а з братом його, їхні серця були 
з Борисом. Коли Борис повертався з походу, не знайшовши 
печенігів, вість прийшла до нього: «Батько у тебе помер». 
І гірко плакав за батьком, бо любив його батько більше 
за всіх. І зупинився, дійшовши до Альти. Сказала йому 
батьківська дружина: «Дружина ця у тебе і вої -- батькові: 
піди і сядь у Києві на батьківському столі». Він же сказав: 
«Не підніму руки на брата свого старшого. Якщо батько 
в мене помер, то цей мені буде замість батька». І коли вої 
почули це, то розійшлися від нього. Борис же стояв зі 
своїми отроками. Святополк же намислив Каїнову справу 
і послав сказати Борисові: «Хочу з тобою любов мати, і до 
того, що батько дав, ще додам». А сам брехав йому, ду- 
маючи, як його згубити. Святополк же вночі прийшов до 
«Вишгорода і таємно покликав Путшу і вишгородських.бояр 
і запитав їх: «Чи віддані мені всім серцем?» І сказав Пут- 
ша: «Можемо голови свої з вишгородцями покласти |за 
тебе)». Він же сказав їм: «Не кажучи нікому й нічого, 
підіть і вбийте брата мого Бориса...» Вони ж пообіцяли 
йому негайно це виконать. Про таких Соломон сказав: 
«Швидкі підступно кров пролити. Збирають у злі собі по- 
дібних, а ті беруть обіцянку кров пролити. Такий шлях тих, 
що чинять беззаконня, бо безчестям душу свою виймають». 
Послані ж прийшли на ДАльту вночі, і коли підійшли 
ближче, то почули, що блаженний Борис співає заутреню, 
бо сповістили йому: «Хочуть убити тебе». І, вставши, почав 
співати, примовляючи: «Господи! За що умножаєш ворогів 
мені? Багато стає проти мене». І ще: «Неначе стріли твої 
ввігналися в мене, та я до ран готовий і скорбота моя пе- 
реді мною». І ще говорив: «Господи! Вислухай молитву 
мою і не вступай в суд із рабом твоїм, бо ніхто з живих не 


208/209 


оправдится предь тобою всякь живь, яко погна врагь дущю 
мою. И кончавь ексапсалмь, и видивь, яко посланий суть по- 
губить его, и нача пБти псальтьрь, глаголя: яко |обидоша мя) 
унци тучни, и сборь злобньхь осЬде мя. Господи Боже мой, 
на тя уповах»ь, и спаси мя и оть всихь гонящих»ь избави мя. 
Посемь же нача канунь піти; тако вь заутрьню помолися, зря 
на икону, глаголя на образь Владьгчень: «Господи Ісусе Христе, 
иже симь образомь явися на земли спасения ради нашего, 
изволивьй своею волею пригвоздити руци свой на кресті, и 
приемь страсть грЬхь ради наших», тако и мене сподоби прияти 
страсть; се же не оть противньх-ь принмаю, но оть брата своего, 
и не створи ему, Господи, в семь грЬха». Й помолившюся ему, 
и вьзлеже на одрь своемь. И се нападоша на нь, акь звВрье дивий 
около шатра, и насунуша и копьи, и прободоша Бориса, и слугу 
его, падша на немь, прободоша с нимь; бь бо сьи любим» Бори- 
сом». Бяше бо отрокь сь родом» Угрин», именем» Георгий, егоже. 
любляше повелику Борись, бь бо вьзложи на нь гривьну злату, 
в нейже престояше ему; избиша же отрокь многь Борисовн. 
Георгиеви же не могуще сняти вборзь гривнь сь шефи, и усЬькьну- 
ша главу его, и тако сняша гривну ту, а главу отввргьше прочь; 
тьмже не обрьтоша посльже тБла его вь трупьи. Бориса же 
убивше оканьний, увьрьвше и в шатер», и вьзложиша и на кола, 
повезоша и, еще дьшющу ему. И увидивьше се оканьньй Свято- 
полкь, и яко еще ему дьшющу, и посла два Варяга приконьчевати 
его. Оньма же пришедшима и видившима, яко еще ему живу 
сущю, и единь ею извлекь мечь и проньзе ю кь сердцю». И тако 
скончася блаженьй Борись, приимь вБніьць оть Христа Бога с 
праввдньми, причтеся сь пророкь и сь апостоль, и 
с лики мученикь втдворяяся, Авраму на лонфь почивая, видя 
неизречьньную радость, вьсп'іьвая сь ангель и веселяся с ликь 
святьх»ь. Й положиша тьло его, принесоша и отай. Вьшегороду, 
вь церкви святаго Василия. Оканьний же убийци придоша кь 
Святополку, аки хвалу имуще, безаконьници. Суть же имена 
сим» законопреступникомт: 
Путьша, Талець, Еловичь, 


оправдається перед тобою, бо переслідує ворог душу мою». 
І закінчив ексапсалми, і побачив, що прислані прийшли 
убити його, і почав співати псалтир, промовляючи: «Наче 
оточили мене тельці жирнії, і скопище злих обступило 
мене. Господи Боже мій, на тебе уповаю і спаси мене і від 
всіх насильників заступи мене». Потім почав співати канон. 
Так помолився в заутреню і сказав, дивлячись на ікону, 
на образ Владики: «Господи Ісусе Христе, що в цьому 
образі явився на землі спасіння ради нашого, власною во- 
лею дав прибити руки свої на хресті і прийняв страждання 
за гріхи наші. Так і мене сподоби прийняти страждання. 
Не від ворогів їх приймаю, а від брата свого, і не став йому, 
Господи, це за гріх». І помолившись йому, возліг на постіль 
свою. Ї тут напали на нього як звірі дикі біля шатра, і про- 
сунули в нього списи, і прохромили Бориса, і слугу його, що 
прикрив тілом, прохромили з ним. Любив його Борис. Був 
той отрок родом угрин, на ймення Георгій. Дуже любив 
його Борис, бо возложив на нього гривну золоту, в якій 
він і служив йому. Перебили вони багато отроків Борисо- 
вих. У Георгія ж не могли щвидко зняти із шиї гривну, 
і відсікли голову його, і так зняли гривну ту, а голову від- 
кинули геть. Тому опісля не знайшли тіла його серед трупів. 
Коли вбили Бориса, закрутили його окаянні в шатро, і по- 
клали на повіз, і повезли його, а він ще дихав. І побачив це 
окаянний Святополк, що Борис ще дихає, і послав двох 
варягів прикінчити його. Коли вони прийшли і побачили, 
що він ще живий, то один із них видобув меч і ввігнав 
його в серце. І так помер блаженний Борис, прийнявши 
вінець від Христа Бога з праведниками, порівнявшись 
з пророками і апостолами, поселившись із сонмом муче- 
ників почивати на лоні Аврамовому, споглядати неска- 
занну радість, співати з ангелами і веселитися зі святими. 
І поклали тіло його, яке тайно принесли до Вишгорода, 
в церкві святого Василія. А ті окаянні вбивці прийшли до 
Святополка, неначе похвалу заслужили, беззаконники. 
Імена ж цих законопереступників Путша, Талець, Єлович, 


210/911 


Ляшько; отець же ихь Сотона. Сици бо слугь бьси бьвають; 
бьси бо на зло посьлаєми бьвають, а ангели на благое. Ангель 
бо человьку зла не створяеть, но благое мьіслить ему всегда, 
пакь же крестьяномть помогають, и заступають оть супротивнаго 
врага; а біси на злое всегда ловять, завидяще ему, понеже 
видять человька Богомь почьщена, и завидяще ему, и на зло 
слеми скори суть. Рче бо: кто идеть прелестить Ахава? Й рче 
бьсь: се азь иду. Золь человЬкь тщиться на злое, не хужь есть 
бьса; бьси бо бояться Бога, а золь человікь ни Бога ся боить, 
ни человькь стьщдиться; біьси бо креста Господня бояться, а 
золь челов'ькь ни креста боиться. Тьмьже и Давид» глаголаше: 
аще воистину убо право глаголете, право судите, сьшнове чело- 
в'ьчьстий; ибо вь сердци дЬБлаєете безаконие на земли, неправду 
рукь ваша спліьтають; учюжени бьша грьшници оть ложесн», 
заблудиша оть чрева, глаголюща лжю; ярость ихь по образу 
змиину. 

Святополкь | же  оканьньй  помьсли в  себБ, рекь: 
уже убихь Бориса; а еще како бь убити Гльба?» ИЙ приймь 
смьсль Каийнов», с лестью посла кь Гльбу, глаголя сице: «пойти 
вборьз5, отець тя зоветь, не здоровить бо велми». Гльбь же 
всвдь на конь, поиде с маломь дружинь, 65 бо послушливь 
отцю. Й пришедшю ему на Волгу, на поль потьчеся конь вь рвб, 
и наломи ему ногу мало, и придезко Смоленьску, и поиде оть 
Смоленьска, яко зрвима, и ста на Смядинь в корабли. В» се 
время пришла бЬ вість оть Передьславь кь Ярославу 0 отни 
смерти, и посла Ярослав» кь Гльбу, глаголя: «не ходи; отець ти 
умерл», а брать ти убить оть Святополка». И се сльшав'г Гльбь, 
вьспи велми сь слезами, и плачася по отци, паче же и по братб, 
и нача молитися со слезами, глаголя: «увьі мнь, Господи! луче 
бь мнь умрети с братомь, нежели жити вь світьЬ семь прелест- 
немь; аще бо бьхь виділь, брате, лице твое ангелское, умерль 

бьхь с тобою. Ньнь же, что ради остахь 
азь единь? кде 


Ляшко, а батько їхній -- Сатана. Бо такі слугами бісів- 
ськими бувають, адже біси на зле посилаються, а ангели -- 
на добре. Ангели-бо чоловікові зла не роблять, а добра йому 
завжди бажають, а особливо християнам помагають і за- 
хищають від супротивного ворога, а біси на зле завжди 
ловлять, заздрять чоловікові, оскільки бачать його Богом 
пошанованим і заздрять йому, а коли їх на зле поси- 
лають -- швидкі на виконання. Питає ж: «Хто піде споку- 
сить Ахава?» Ї біс відповідає: «Це я піду». Злий чоловік 
старається на зле не гірше біса. Біси хоч Бога бояться, 
а злий чоловік ні Бога не боїться, ні людей не стидається. 
Біси хоч хреста господнього бояться, а злий чоловік і хре- 
ста не боїться. Про таких і Давид говорить: «Чи справді 
справедливо говорите, чи по правді судите, сини людськії, 
бо творите в серці беззаконня на землі, бо неправду руки 
ваші сплітають: Почавши від матернього лона, відступили 
беззаконники: блукають брехуни, як тільки зродила їх 
мати. Лють їхня подібна отруті зміїній». 

Святополк же окаянний став думати про себе, міркуючи 
так: «Оце вже убив Бориса, а як би ще убити й Гліба?» 
І надумав каїнове діло, послав до Гліба таку брехню ска- 
зати: «Приїжджай якнайшвидше, батько тебе кличе, дуже 
хворий він». Гліб же сів на коня і пішов із малою дружи- 
ною, бо був слухняний у батька. І коли він прийшов на 
Волгу, то в полі спіткнувся кінь його об рів і трохи пошко- 
див йому ногу. І прийшов до Смоленська, і пішов від Смо- 
ленська, і недалеко від нього на Смядині став у кораблі. 
У цей час прийшла звістка від Передслави до Ярослава 
про батькову смерть. І послав Ярослав сказати Глібові: 
«Не йди, батько твій помер, а брата убив Святополк». 
І коли почув це Гліб, то дуже голосив у сльозах і плакав 
за батьком, а ще більше за братом,-і почав молитися 
в сльозах, примовляючи: «О горе мені, Господи! Лучче б 
мені померти з братом, аніж жити в цьому світі підступ- 
ному. Якби був побачив, брате, лице твоє ангельське, по- 
мер би з тобою. А тепер чого ради я залишився один? Де 


219/913 


суть словеса твоя, яже глаголаше ко мнь, брате мой любимьій? 
ньнь уже не усльшю тихаго твоего наказания. Да аще еси 
получиль дерьзновение у Бога, молися о мн, да и азь бьхь 
ту же прияль смерть; луче бь ми с тобою умрети, нежели вь 
світь семь прельстнем'-ь жити». И сице ему молящюся сь слезами, 
и внезапу придоша посланий оть Святополка на погубленье 
Гльба, и ту абье посланий яша корабль Гльбовь, и обнажиша 
оружья. Й отроци Гльбовь уньша. Оканьньй же ГорясБрь 
повель вборзь зарьзати Гльба; поварь же ГлЬбовь, именемь 
Торчинь, вьньзь ножь зарвза Гльба. Аки ягня непорочно на 
жерьтву Богови, вь воню благоухания, жерьтва словесная, 
и прія вБньць, вшедь вь небесньжя обители, и узрь желаємаго 
брата своего, и радовашеся с нимь неизреченьною радостью, 
юже улучиста братолюбьемь своимь. Се коль добро и коль красно, 
еже жити братома вкупь! А оканни же вьзвратишася вьспять, 
якоже рче Давидь: вьзвратишася грвшници вь адь. И паки: 
оружке изьвлькоша грьшници, и напрягоша лукь своя истріБляти 
нища и убога, заклати правья сердцемь; и оружье ихь вниде 
вь сердца ихь, и луци ихь скрушаться; яко гріьшници погибнуть, 
изьщезающе яко дьмь погибьнуть. Оньмь же пришедшим», 
поввдающим' Святополку: «яко створихом'ь повел'бное тобою». 
Онь же се сльша, и вьзвеселися сердце его болма, и не відь 
Давида глаголюща: что ся хвалиши о злобь, сильнь? и безаконье 
умьсли язькь твой, яко бритва изострена створиль есть 
лесть; вьзлюбиль еси злобу паче благостьня, неправду неже 
глаголати правду; возлюбиль єси вся глаголь  потопнь!я, 
язькь льстивь; сего ради Богь раздрушить тя до конца, и 
вьстерьгнеть тя оть села твоего, и корень твой оть земля жи- 
вущихь; якоже и Соломонь рече: азь вашей погибели посмб: 
юся, йорадую же ся внегда грядеть на вь пагуба; тБмьжс 
снЬдять своего пути плодь, и своея нечести насьтяться 
Гльбу же убьену и повьржену бьвшю на брезь межю двБи 
ма кладома, посемь же вьземше и везоша и, и положиша ! 
брата своего Бориса у церкви святаго Василья. Совокуплен 


слова твої, що говорив мені, брате мій любимий? Тепер уже 
не почую тихого твого напучення. І якщо ти маєш можли- 
вість просить у Бога, то помолися за мене, щоб і я ту ж 
смерть прийняв. Лучче б мені з тобою померти, аніж у світі 
цьому підступному жити». І коли він молився в сльозах, 
несподівано з'явилися послані Святополком на вбивство 
Гліба. І тут несподівано послані захопили Глібів кора- 
бель і оголили оружжя. І отроки Глібові занепали духом. 
Окаянний же Горясир звелів негайно зарізати Гліба, а ку- 
хар Глібів, на ймення Торчин, ввігнав ніж і зарізав Гліба, 
як непорочне ягня в жертву Богові. Замість духмяного 
фіміаму -- жертва людська. І прийняв вінець |царства 
небесного|, і ввійшов у небесні обителі, і побачив жада- 
ного брата свого, і радів із ним несказанною радістю, якої 
досяг братолюбством своїм. Як добре і як красно, що жи- 
тимуть брати разом! А окаянні ж повернулися назад, як 
рече Давид: «Повернуться грішники в пекло». І ще: 
«Оружжя вийняли безбожники і напнули луки свої стрі- 
ляти в нужденних і вбогих, вбивати щирих серцем. І оруж- 
жя ввійде в серця їхні, і луки їхні потрощаться, і загинуть 
грішники, і щезнуть, як щезає дим». 

Вони ж, окаянні, повернулися і звістили Святополкові: 
«Зробили, що ти повелів». Він же, коли почув це, розвесе- 
лився серцем ще більше, не відаючи, що Давид сказав: 
«Чого хвалишся злодійством, сильний? І беззаконня за- 
мишляє язик твій, що гострий як бритва, вчинив обман». 
Возлюбив ти злобу більше, ніж благодіяння, говорити 
неправду більше, ніж правду, возлюбив ти язиком брехли- 
вим всі слова згубні: через це Бог знищить тебе вщент, 
і відторгне тебе від села твого, і корінь твій від землі живу- 
щих, про що і Соломон рече: «Я з вашої погибелі посміюся 
і радітиму, як найде згуба на вас. За це їстимуть плоди 
вчинків своїх і переситяться нечистями своїми». 

Гліб же був убитий і кинутий на березі між двома коло- 
дами. Після цього взяли його, і повезли, і поклали поруч 
брата Бориса у церкві святого Василія. І поєдналися 


2914/915 


тьлома, паче же и душама, у Владькиь всихь Царя пребьвающа, 
в радости бесконьчньй, и вь свьть нейзреченьнемь, подающа 
ицьления дари Руськой земль, иньмь приходящим»ь правою 
вВрою даєта иціление: хромьм'»ь ходити, сльпьмь прозрЬние, 
болящимь цЬлбь, окованьмь раздрьшение, печалньм»ь утьЬху, 
напастьньмь избавление; и еста заступника Руськой земли, 
и свБтБлника сияюща внну и молящися вьну ко Владьщи о сво- 
ихь людехь. Тьмже и мь дольжни есме хвалити достойно стра- 
стотерпца Христова, молящеся прильжно к нима, рекуще: радуй- 
тася, страстотерпца Христова, заступьника ФРуськой земли, 
еже иціленне подаета приходящимт к вам»ь вврою и любовью. 
Радуйтася, небесьная жителя, вь плоти ангела бьста, едино- 
мькюлено служителя, вьрьста единообразна, святьмь едино- 
душьна; тьмь стражющимь всим»ь исціление подаєта. Радуй- 
теся, Борисе и Гльбе богомудрая, яко потока точита оть кладязя 
водь живоноснья; исцьления истькають віБрньмь людемь на 
ицЬьление. Радуйтася, луча сввтозарная, и явистася яко свЬ- 
тиль озаряюща всю землю Рускую, всегда тму отгоняща, яв- 
ляющася вБрою неуклоньною. Радуйтася, недрьманьная ока, 
стяжавша душа на свьршение, Божиихь святьхь запов'Ьдий 
приимша вь сердци своемь, блаженая. Радуйтася, брата вкупь, 
в мБстьхь златозарньхь, в селЬьхь небесньхт, и вь славі не- 
увядающей, еяже по достоянию сподобистася. Радуйтеся, 
Божьими свЬтлостьми яв5' облистаеми, всего мира обьходита, 
бьсь отгоняюща, недугь ицБляюща, сввтельника предобрая 
и заступника теплая, суща сь Богом», блаженьми лучами ражке- 
ждизаеми вьну, добля страстьника, душа просвьщающа віЕр- 
ньм'ь людемь: вьзвьсила бо есть ваю світоносная небеса лю- 
бь, тьмь красньхь всихь насльодоваста вь небеснемь житьи, 
славу, и райскую пищю, свЬьть разумньй, и красная радо- 
сти. Радуйтася, яко напаяющиа сердца, горести и болез- 
немь отгоняща, страсти злья ицьляюща, каплями кровньми 
святьми дочервивьша багряницю, преславная; ту же крас- 
но носяща, сь Христомь царствуєте всегда, молящеся за но- 


вони тілами, а ще більше -- душами, перебуваючи у Вла- 
дики Царя всіх у радощах безкінечних і в світі несказан- 
ному, подаючи дари цілющі Руській землі, іншим прихо- 
жим праведною вірою даючи зцілення: кривим -- ходити, 
сліпим -- прозріння, хворим -- одужання,  закутим -- 
звільнення, засмученим -- утіху, занапащеним -- визво- 
лення. Заступники вони Руської землі і світильники, вічно 
сіяючі і в молитвах про своїх людей до Владики. Ось 
тому і ми маємо гідно восхвалять страстотерпців Христо- 
вих, молячись старанно до них, промовлючи: «Радуйтеся, 
страстотерпці Христові, заступники Руської землі, що 
зцілення подаєте тим, хто приходить до вас, вірою і 
любов'ю. Радуйтеся, небеснії жителі, в плоті ангелів 
перебуваючі, однодумні служителі Богу, пара одностайна, 
святим єдинодушна, - тому і подаєте зцілення всім страж- 
дущим. Радуйтеся, Борисе і Глібе богомудрі! Ви 
виливаєтесь як потоки із джерела цілющих вод живо- 
дайних, що витікають для зцілення вірних  ліодей. 
Радуйтеся, промені світосяйні, і з'являйтеся як сві- 
тила, що осявають всю землю Руськую, завжди тьму від- 
ганяючи і з'являючи віру неухильну. Радуйтеся, очі недрі- 
манні! Душі свої ви схилили на звершення божих святих 
заповідей і прийняли їх в серця свої, о блаженні! Радуй- 
теся, брати, разом перебуваючи в місцях злотосяйних, 
у селах небесних і в славі нев'янучій, якої гідно заслу- 
жили. Радуйтеся, божественним світлом для всіх осіянні! 
Ви весь світ обійшли, бісів відганяючи, від хвороб ізці- 
ляючи, світильники предобрі і заступники теплі, біля Бога 
сущі, блаженним промінням вічно осяяні, мужні страсто- 
терпці, просвітники душ вірним людям. Звеличила вас 
світлоносна небесна любов, через неї успадкували ви всю 
красу небесного життя, славу і райські яства, світ розуму 
і красну радість. Радуйтеся, що напуваєте серця, горе 
і хвороби відганяєте, злі страждання ізціляєте; краплями 
крові святої окровавили багряниці преславнії, красно 
носячи їх, з Христом завжди царствуєте, молячись за но- 


2916/2917 


вья люди христьянскьйя и сродьникь своя, земля Руская благо- 
словися ваю кровью; и мощьми положениемь вт» церкви, духомь 
божествень просвьщаєте, в нейже с мученикь яко мученика 
за люди своя молита. Радуеться церквь, сввтозарное солнце 
стажавши, вьсходь всегда просвьщаєть вь страданьи, вь славу 
ваю, мучеником». Радуйтася, свьтлбьи звьздь, заутра вьсходящи. 
Ново христолюбивая заступника наша страстотерпца! покорита 
поганья подь нозБ княземь нашимь, молящася ко Владьць 
и Богу нашему и мирьно пребьвати вь совокупьлений и вь зравьи, 
избавляюща оть усобнья рати и оть проньрства дьявола. 
Сподобита же и нась, поющихь и почитающихь ваю честное 
торжество, вь вся вЬкь до скончания. 

Святополкь же оканьньй зльй уби Святослава, пославь кь 
горь Угорьской, бьжащу ему вь Угрь; и нача помьшляти: «яко 
избью всю братью свою, и приму власть Рускую единь». Помьсли 
високоумьемь свомимь, а не вБдь, яко даєть |Богь| власть, емуже 
хощеть; поставляєть царя и князя Вьшьний, |емуже хощеть| 
дасть, Аще бо кая земля управиться предь Богом», поставляєть 
царя и князя правьвдна, любяща судь и правду, и властемь 
устраяєть судью правяща суд». Аще бо князи правдиви бьвають 
на земли, то много отьдаються согрЬьшения; аще ли зли и лукави 
бьвають, то болшее зло наводить Богь на землю ту, понеже 
глава есть земли то; тако бо Исая рече: согрьшиша оть главь 
и до ногу, |еже| есть оть царя и до простьх»ь людий. Лють бо 
граду тому, в немже князь унь, любя вино пити со гусльми и 
сь младьми свьтникь., Сяковья Богь даеть за грьхь, а старья 
мудрья отьемлеть, якоже Исая глаголеть: отьиметь Господь 
оть Ерусалима кріпость и крьпкаго исполина, и человька храб- 
ра, и судью, и пророка, и смирена старца, и дивна світника, 
и мудра хьтрьца, разумьна послушника; и поставьлю уношю 
князя имь, и ругателя им»ь обладающа ими. 

Святополкь же оканьнь нача княжити в Кневф. И соз- 
вавь люди, нача даяти овБмь корьзна, а другимь кунами, 
и раздая множьхество. Ярославу же не вБбдущю отни смерти, 


вих людей християнських -- співвітчизників своїх. Земля 
Руська благословилася кров'ю вашою і мощами, покладе- 
ними в церкві; духом божественним її просвіщаєте, у ній 
же з мучениками, як мученики, за людей своїх молитесь. 
Радується церква, святосяйне сонце здобувши, завжди схід 
просвіщає в стражданні на вашу славу, мученики. Радуй- 
теся, світлії зорі, що ранком сходите! Нові христолюбиві 
заступники, наші страстотерпці! Покоріть поганих під ноги 
князям нашим, воздаючи молитви Владиці Богові нашому, 
щоб жили вони в мирі, в єдності і в здоров'ї, убережіть 
їх від міжусобних воєн і від підступів диявола. Сподо- 
байте ж і нас, що хвалу вам співають і вшановують ваше 
славне торжество, в усі віки і до кінця світу. 

Святополк же окаянний і злий убив Святослава, по- 
славши до гір Угорських, коли той тікав в Угри, і став 
думать: «Коли переб'ю всіх братів своїх, буду один воло- 
діть Руською землею». Так розмишляв він у зарозумілості 
своїй, а не знав, що Бог дає владу кому хоче, настановляє 
царя і князя Всевишній тому, кому хоче дати. Коли якусь 
землю уподобає Бог, то настановляє їй царя і князя пра- 
ведного, що любить суд і правду, і право заводить через 
суддю, який чинить суд. Коли ж правдиві князі на землі, 
то багато гріхів прощається землі тій, а коли злі і лукаві 
бувають, то ще більше зло наводить Бог на землю ту, 
оскільки є главою землі тієї. Так і Ісайя говорить: «Согрі- 
шили від голови до ніг», тобто від царя і до простих людей. 
«Горе бо тому граду, в якому князь юний» любить пити 
вино під гуслі 3 молодими радниками. Таких Бог дає за 
гріхи, а старих і мудрих відбирає, як сказав Ісайя: «Відбере 
Господь від Ієрусалима міць, і міцного богатиря, і хороб- 
рого чоловіка, і суддю, і пророка, і смиренного старця, і див- 
ного радника, і мудрого хитруна, і проречистого словом. І 
поставлю юного князя їм, і хулителя поставліо володіть ними». 

Святополк же окаянний почав княжити в Києві. Скли- 
кав людей і став роздавати кому одяг, а другим грішми, 
і роздав безліч. Ярослав же не знав про смерть батька. 


218/919 


Варязи бяху мнози у Ярослава, 

и насилье творяху. Новгородьцемь. И вьставше на нь 
Новгородьци, избиша Варягь вь дворьхь Пронихь, 
и разгньвася Ярославь, и шедь на Рокьмь, и сьдь 
вь дворв; и пославь к Новьгородьцемь, и рече: 
«уже ми сих не кресити». И позва кь собь нарочи- 
тая мужа, иже бяху исьськли Варяги; и обльсти ихь 
и исЬче |1000). В ту же нощь приде ему вість ис 
Киева оть сестрь его Передьславь!: «отець ти умерл», 
а Святополкь сВдить в Киевб, пославь уби Бориса 
и Гльба, а ть блюдися сего повелику». И се сль- 
шав» Ярославт, печалент бьсть по отци, и по брату, 
и о дружин»ф; заутра же собрав»ь избьтокь Новгород- 
цевь, и рече Ярослав»: «о любимая дружино, юже 
избих» вчера, а нь бьшша надоб5». И утре слезь, 
и рече им» на вічі: «отець мой умерль, а Святополкь 
сьдить в Кневь, избивая братью свою». Й рьша Нов- 
городьць: «аще, княже, братья наша исьчень суть, 
можемгь по тобь бороти». И собра Ярослав» Варягь 
тьсящю, а прочихь вой 40 тьсящь, и поиде на Свято- 
полка, нарекь Бога, рекь: «не азь почахь избивать 
братью, но он»ь; да будеть Богь отместьникь крови 
братьи моея, зане без винь пролья кровь Борисову 
и Гльбову праведною: еда и мнЬь си же створить? 
но суди ми, Господи, по правді, да скончається 
злоба грьшнаго». И поиде на Святополка; сльшавть: 
же се Святополкь идуща Ярослава, и пристроий 
бещисла вой, Руси и Печеньгь, и изиде противу 
Любчю, обонь поль Дніпра, и Ярослав» об сюду. 

В льто 6524. Приде Ярославь на Святополка, и 
сташа противу оба поль Дньпра, и не смбяху ни си на 
они найти, и ни тБи на сих», и стояла за 3 місяць 
противу собьв. И воевода нача Святополчь, яздя 
вьзль бірег, укаряти Новгородци, глаголя: «что 
приидосте с хромьцемь симь, а вьи плотници су- 

ще? а приставим»ь вь хором» рубить нашихт». 


Варягів багато було в Ярослава, і насильство чинили 
новгородцям. І повстали на них новгородці, і перебили ва- 
рягів на дворах Проніх. І розгнівався Ярослав, і пішов 
у Ракомо, і сидів у дворі. І послав до новгородців, і сказав: 
«Уже мені цих не воскресити». І покликав до себе кращих 
мужів, які посікли варягів, і, обдуривши їх, посік (100). Тої 
ж ночі прийшла йому звістка із Києва від сестри його Пе- 
редслави: «Батько помер твій, а Святополк сидить у Києві, 
послав убити Бориса і Гліба, а ти бережися його дуже». 
І коли це почув Ярослав, туга охопила його за батьком, 
і за братом, і за дружиною. Другого дня зібрав решток 
новгородців і сказав Ярослав: «О люба дружино, яку я 
вчора побив, а нині мені потрібна». І втер сльози, і сказав 
їм на вічі: «Батько мій помер, а Святополк сидить в Києві, 
убиває братів своїх». І сказали новгородці: «Хоча, княже, 
і посічені браття наші, можемо за тебе боротися». І зібрав 
Ярослав тисячу варягів, а других воїв сорок тисяч, і пішов 
на Святополка, покликавши Бога |в свідки своєї правди|, 
сказав: «Не я почав убивати братів, а він, хай буде Бог 
месником за кров братів моїх, тому що без вини пролив 
Борисову і Глібову праведну кров, мабуть, і мені те саме 
зробить? Розсуди мене, Господи, по правді, і хай скінчаться 
злочини грішника». І пішов на Святополка. Почув про це 
Святополк, що Ярослав іде, і зібрав воїв силу-силенну -- 
русів і печенігів, - і вийшов супроти нього до Любеча на 
той берег Дніпра, а Ярослав був на цьому. 

В літо 6524 (1016) прийшов Ярослав на Святополка. 
І стали з обох боків Дніпра, 

І не зважувались напасти ні ці на тих, ні ті 

на цих. 

І стояли так три місяці один проти другого. 

І почав воєвода Святополків роз'їжджати 
вздовж берега, 

І докоряти новгородцям словами: 

«Чого прийшли з отим кульгавим, ви ж теслі? 

От і заставимо вас хороми нам зводить». 


290/991 


Се сльшавше Новгородци, и рьша Ярославу: «яко 
заутра перевеземься на нихь; аще кто не пойдеть 
с нами, то сами потнем»». Бь бо уже вь замрозь; и 
стояша Святополкь межи дввима озерома вьсю 
нощь упивься с дружиною своею; Ярослав» же заут- 
ра исполчивь дружину, противу світу перевезеся. 
И вьсьдше на брегь, отринуша лодью оть берега, и 
поидоша противу собь, и сьвькупившеся на мість; и 
бьсть сЬча зла, не бБ лзь озером» помогати Печень- 
гом», и притиснуша Святополчь вои кь озеру, и вьсту- 
пиша на ледт, и одолбвати нача Ярославт; видив»ь же 
Святополк» побьже. И одоль Ярослав», Святополкь 
же бьжа в Ляхь. Ярославь же сЬде вь Кневь на 
столі отни; бь же тогда Ярослав» літь 28. 

В льто 6525. Ярослав» ввоиде в Кьевь, и погорьша 
церкви. 

В льто 6526. Поиде Болеславь сь Святополкомь 
на Ярослава с Ляхь; Ярославь же множество со- 
вокупи Руси, Варягь, Словень, поиде противу 
Болеславу и Святополку, и приде Вельню, и сташа 
оба поль рькь Буга. И бь у Ярослава корьмилець 
"и воевода Будьй; и нача Будь укаряти Болеслава, 
глаголя: «да что ти пропоремь трескою чрево твое 

тольстое». ББ бо великь и тяжекь Болеслав», 


І почули це новгородці і сказали Ярославу: 
«Завтра ми переправимося на них, 
Якщо хто не піде з нами, то самі вдаримо». 
А були вже заморозки, 
І стояв Святополк між двома озерами 
І всю ніч пив із своєю дружиною. 
Ярослав же на ранок приготував дружину до бою 
І засвіт переправився. 
І, висадившись на берег, відштовхнули човни 
від берега, 
І пішли супроти них і зійшлися на полі. 
І була січа люта, 
І не могли печеніги через озеро прийти на поміч, 
І притиснули воїв Святополкових до озера, 
І зійшли вони на лід, 
І став перемагати Ярослав. 
Побачив це Святополк і втік. 
І переміг Ярослав. 
Святополк же втік до Ляхів. 
Ярослав же сів у Києві на батьківський стіл, 
І було ж тоді Ярославові літ 28. 
В літо 6525 1017) Ярослав ввійшов у Київ, і погоріли 
церкви. 
В літо 6526 (1018) прийшов Болеслав з ляхами і зі Свя- 
тополком на Ярослава. 
Ярослав же зібрав багато русі, варягів, 
словенів 
І пішов супроти Болеслава і Святополка, 
І прийшов до Велиня, 
І стали вони на протилежних берегах Бугу. 
І був у Ярослава кормилець і воєвода Будий, 
І почав Будий збиткуватись над Болеславом 
словами: 
«Ось почекай, пропоремо кілякою черево твоє 
товсте». 


Бо був Болеслав великий і важкий, 


299 /993 


яко ни на,кони не моги сьдЬти, но бяше смьслень; 
и рече Болеслав»: «аще вь сего укора не жаль, азь 
единь погибну». И вьсьдь на конь, вьбреде в рьку, 
а по нем» вой его. Ярославь же не утягну исполчи- 
тися, и побьди Болеславь Ярослава; Ярославь же 
убьжавь с четьрми человькь к Новугороду, Боле- 
славь же вниде в Кьмевь сь Святополком». И рече 
Болеславь: «разведете дружину мою по городомь 
на кормь», й бьсть тако. Ярославу же прибьгшу 
кь Новугороду, и хотяше бьжати за море, и по- 
садникь Костянтинь, сьнь Добрьнь, с Новгородци 
раськоша лодья Ярославль, рекуще: «можемься еще 
битись по тобь с Болеславомь и сь Святополкомт». 
И начаша скоть брати оть мужа по четьре кунь, 
а оть старость по 10 гривен», а оть боярь по осми- 
десять гривень; приведоша Варягь, и вьдаша имь 
скоть, и совькупи Ярославь воя многи. "Болеславь 
же бь вь Кьневь сЬдя, безумньй же Святополкь 
рече: «елико же Ляхов'» по городом, избивайте я». 
Избиша Ляхь. Болеславь же бьжа ис Киева, воизма 
им'ьние и боярь Ярославль и сестрь его, и Настаса 
пристави десятиньнаго кь иміни, 65 бо ся ему 
вьввриль льстью, и людий множьество веде сь 
со) бою, 


Що й на коні сидіти не міг, 
Зате був розумний. 
І сказав Болеслав. |дружині своїй): 
«Якщо вас не діймає сором за збиткування такі, 
то я сам загину». 
І сів на коня, кинувся в ріку, а за ним вої його. 
Ярослав же не встиг приготуватися до бою, 
І переміг Болеслав Ярослава. 
Ярослав же утік із чотирма чоловіками 
до Новгорода. 

Болеслав же ввійшов у Київ із Святополком. 
І сказав Болеслав: 
«Розведіть дружину мою по городах на прокорм». 
І було так зроблено. 

Ярослав же прибіг до Новгорода 
І хотів тікати за море. 
І посадник Костянтин, син Добрині, 
Із новгородцями порубали лодії Ярославові 
І сказали: «Можемо ще битися за тебе з Болеславом 

і Святополком». 

І почали збирати гроші по чотири куни з мужа, 
І з старост по десять гривен, 
І з бояр по вісімнадцять гривен. 
І привели варягів і заплатили їм гроші. 
І зібрав Ярослав воїв много. 

Болеслав же сидів у Києві, 
А окаянний Святополк сказав: 
«Скільки є ляхів по городах -- убивайте їх». 
І перебили ляхів. 
Болеслав же втік із Києва, захопивши 

великі багатства, 

І бояр Ярославових, і сестер його, 
І Настаса з десятинної церкви, 
Який обманом втерся до нього в довір'я, 
Приставив |до награбованого| майна. 
І людей багато вивів із собою, 


8 9-219 224/225 


и градь Червьньскья зая собь; и приде вь 
свою землю. Святополк» же нача княжити в Кневь, 
и понде Ярослав» на Святополка, и побвди Ярославь 
Святополка, и бьжа Святополк» вь Печен"ігь. | 

В льто 6527. Приде Святополк» с Печеньгь в силь 
тяжьць, и Ярослав» собра множьство вои, и взииде 
противу ему на Альто. Ярославь же ста на мість, 
идеже убиша Бориса, и вьздів»ь руць на небо, и рече: 
«кровь брата моего вопиеть кь тобь, Владько, 
мьсти оть крови правіднаго сего, якоже мьстиль 
еси оть крови Авелевь, положивь на Кайнб сте- 
нанье и трясениєе; тако положи на семь». ИЙ помо- 
лився рекь: брата мой! аще есте отсюду тЬБлом»ь 
отошла, то молитвою своею помозита ми на против- 
наго сего убийцю гордаго». И се ему рекшю, и поидо- 
ша противу собь, и покрьша поле Лядьское обоий 
оть множьства вой. БЬ же пяток»ь тогда; всходящю 
солнцю, и совокупишася обом, и бьюсть сьча зла, 
аки же не била в Руси, и за рукь емлюще сьчахуся; 
и соступишася триждь, яко по удольемь кровь 
течаще; и кь вечеру одоль Ярослав», а Святополкь 

бьжа. Бьжащю же ему, и нападе на нь бьсь, 
и раслабвша кости его, 


І гради Червенські захопив собі, 
І повернувся в свою землю. 
Святополк же почав княжити в Києві. 
І пішов Ярослав на Святополка, 
І переміг Ярослав Святополка, 
І втік Святополк до печенігів. 
В літо 6527 (П1019). 
Прийшов Святополк з печенігами силою грізною, 
І Ярослав зібрав багато воїв, 
І вийшов супроти нього на Альту. 
Ярослав же став на тому місці, де був убитий 
Борис, 
І здійняв руки в небо, і сказав: 
«Кров брата мого вопіє до тебе, Владико! 
Відомсти за кров цього праведника, 
Як помстився за Авелеву кров, 
Осудивши Каїна на стогнання і трусіння, 
так і цьому зроби». 
І, коли помолився, сказав: 
«Брати мої! Хоч тілом і відійшли ви звідси, 
То молитвою своєю поможіть мені проти ворога 
цього -- 
Убивці зарозумілого». 
І після того, як сказав це йому, пішли один проти 
одного, 
І поле Лядське покрили обидва війська 
мноОжСтвом воїв. 
І була тоді п'ятниця, 
І сходило сонце, 
І зійшлися обидва війська, 
І була січа люта, якої ще не було на Русі, 
І за руки хапали один другого, і рубалися, 
І сходилися тричі, аж кров долинами текла. 
І надвечір переміг Ярослав, а Святополк утік. 
І коли він тікав, вселився в нього біс,-- 
І розслабли кості його, 


8 296/997 


и не можаше сЬьдЬти на кони, 
и ношахуть и вь носилахь; и принесоша и кь Бе- 
рестью, бьгающе с нимь, онь же глаголаше: «по- 
бьгнете со мною, женуть по нась» Отроци же его 
посьлаху противу: «егда кто поженеть по немь?» и не 
бь никогоже вьсльдь женущаго с нимь; онь же 
в немощи лежа, и вьсхапився глаголаше: «о, се 
женуть, оно женуть, побібгнете»! И не можаше 
стерпьти на единомь мість, и пробьже Лядьскую 
землю, гоним»ь гньвом»ь Божиимгь, и пробьже пусть 
ню межи Чяхн и Ляхь, и ту испроверже животь 
свой зль. Егоже и по правдь, яко нелравьдна, суду 
пришедшу, по отшествий сего свьта прияша муку 
сего  оканьнаго Святополка:  показьваше  явБ 
посланая пагубная рана, вь смерть немилостивно 
вьгна, и по смерти вьчно мучим'»ь есть и связан». 
Есть же могила его в пустьшни той и до сихь дний, 
исходить же оть ней смрадь золь. Се же Богь показа 
на показание княземь Рускьимь, да аще сице же 
створять, се сльшавше, ту же казнь приймуть; но 
больши сея, понеже се вьдуще бьвшее, створьти 
какое же зло братоубийство. 7 бо мьстий прия Канн», 
убив» Авбля, Ламехь 70; понеже бо Каийн»ь не відь 
мьщьния прияти оть Бога, а Ламехь відь казнь, 
бьвшюю на прародителю его, створи убийство Рече 
бо Ламехь своима женама; мужа убих» вь вредь 
мнь, и упошю вь язву мнь; тьмже, рече, 70 мьстий 
на мні, понеже, рече, ввдая створихь. Се Ламехь 
уби 2 


І не міг він сидіть на коні, і несли його 
і на носилках 
І принесли його до Берестя, ті, що тікали з ним 
Він же говорив: «Біжіть бігом зі мною, 
женуться за нами». 
Отроки його посилали назад подивитись. 
«Чи не гониться хто за ним?» 
І не було нікого, хто б гнався вслід йому. 
Він же лежав немощний і, підхоплюючись, говорив. 
«Ой, гоняться, оно женуться, біжіть!» 
І не міг витримати на одному місці, 
І перебіг Лядську землю, гнаний гнівом божим, 
І перебіг у пустинь між Чешською і 
Лядською землею, 
І тут закінчив своє зле життя. 
Праведний суд настиг його неправедного, 
І по відході з цього світу прийняв Святополк 
муки окаянного: 
Показана вочевидь послана йому Богом 
смертельна рана, 
Яка жорстоко кинула його смерті, 
І після смерті терпить він, зв'язаний, 
вічні муки 
Є і могила його в тій пустині і до наших днів, 
І виходить із неї сморід нестерпний. 
Се Бог з'явив на показ князям Руським, 
Хай, коли таке вчинять, знають про це. 


І вони, коли зроблять подібне зле братовбивство, таку ж 
приймуть кару, але більшу цієї, оскільки вже знають, що 
було. Сім бо помст прийняв Каїн, убивши Авеля, Ламех 
сімдесят, оскільки Каїн не знав, що прийме помсту від 
Бога, а Ламех знав кару, яку поніс його прародич, вчи 
нивши вбивство. Сказав-бо Ламех своїм жонам: «Мужа 
убив на шкоду собі, і юнака убив, чим наніс сам собі рану 
Ось тому, - сказав, - сімдесят помст належить мені, 
оскільки, - сказав, - знаючи зробив». Це Ламех убив двох 


298/229 


брата Енохова, и поя собь жень его; сьи же 
Святополкь новь Ламехь, иже ся родиль оть пре- 
любодбванья, иже изби братью свою, сьнь Гедеонови, 
тако и сь бьсть. Ярославь же пришедь сбде в Кневь, 
утерь пота с дружиною своею, показавь побвду 
и трудь велик». 

Вь льто 6528. Родися у Ярослава сьнт», и нарече 
имя ему Володимир». 

В льто 6529. Приде Брячиславт, сьнь Изяславль, 
внукь Володимерь, на Новьгородь, и зая Нов»го- 
родь, поимь множество Новгородець им'ние ихгь, 
поиде Полотьску опять; и пришедшю ему к Судмири 
рьць, Ярослав» и вниде ис Кьмева 7 день постиже и 
ту, и побьди Ярославь Брячислава и Новьгородцб, 
и вороти и ту к Новугороду, а Брячиславь бьжа 
кь Полотьску. 

В» льто 6530. Приде Ярослав'» кь Берестью. Вь си 
же времена Мьстиславу сущю вь Тмуторокани, 
и поиде на Касогь. Сльшав» же се князь Касожький 
Редедя, изьмиде противу ему, и ставшима обвима 
полкома противу собь, и рече Редедя кь Мьстиславу: 
«что ради губивь дружину межи собою, но снидевься 
бороться; да аще одолбешь ть, и возьмеши им'ниєе 
мое, и жену мою, и землю мою; аще ли аз»ь одолью, 
то возму твое все». И рече Мьстиславт: «тако буди». 
И сьвхаста, и рече Редедя кь Мьстиславу: «не 
оружьемь ся бьевь, но борьбою». И ястася бороти 
крьпко, и на долзь борющимся има, и нача изнемо- 
гати Мьстиславь, 65 бо великь Редедя; и рече 
Мьстислав»ь: «о пресвятая Богородице! помози ми; 


братів Єнохових і взяв собі їхніх жінок. Цей же Свято- 
полк -- новий Ламех, що народився від перелюбу, що по- 
вбивав братів своїх, синів Гедеонових, такий і цей був. 

Ярослав же повернувся і сів у Києві, утер піт з дружиною 
своєю та показав перемогу і труд великий. 

В літо 6528 (|1020| народився в Ярослава син, і дав 
ім'я йому -- Володимир. 

В літо 6529 |1021)| приходив Брячислав, син Ізяслава, 
внук Володимира, на Новгород, і взяв Новгород, захопив 
багатьох новгородців і майно їхнє, і пішов знову в По- 
лоцьк. Ї коли дійшов він до Судмирі-ріки, Ярослав вийшов 
із Києва і на сьомий день догнав його тут. І переміг Яро- 
слав Брячислава, і новгородців повернув у Новгород, 
а Брячислав утік у Полоцьк. 

В літо 6530 |1022) прийшов Ярослав до Берестя. 

І в цей час Мстислав з Тмуторокані |вийшов| 

І пішов на касогів. 

І почув про це Редедя, князь касожський, 

І вийшов супроти нього, 

І стали обидва війська один проти одного, 

І рече Редедя Мстиславові: «Чого ради губити 

свої дружини? 

Але зійдемося і самі поборемось. 

І коли здолаєш ти, візьмеш майно моє, 

І жону мою, і дітей моїх, 

І землю мою. 

А коли я здолаю, то візьму все твоє». 

І сказав Мстислав: «Буде так!» 

І, з'їхавшись, сказав Редедя до Мстислава: 

«Не оружжям будемо битися, а боротьбою». 

І зчепилися боротися кріпко, 

І боролися довго, 

І почав знемагати Мстислав, бо був Редедя 

здоровий. 

І рече Мстислав: «О пресвята Богородице, 

поможи мені! 


230/931 


аще бо одолью сему, сьзижю церковь вь имя твоє». 
И се рек», удари им» о землю, и вьінемь ножь, удари 
и вь гортань ножем», и ту бьсть зарвзань Редедя; 
и вьшед» в землю его, и взя все имЬние его, и жену 
его, и дбти его, и дань вьзложи на Касогн. И при- 
шедьшю к Тьмутороканю, и заложи церковь святья 
Богородица, и созда ю, яже стоить и до сего дни 
вь Тмуторокань. 

В льто 6531. Поиде Мьстиславь на Ярослава, 
с Козарь и сь Касогь. 

В літо 6532. Ярославу сущю вь Новігородь, 
приде Мьстиславь ис Тьмуторокана Киеву; и не 
прияша его Кьянь; онь же сьдь на столі Черниговь, 
Ярославу сущу вь Новігородь тогда. 

В се же лЬьто вьсташа вьльсви в Суждалцихт, 
избиваху старую чадь, по дьяволю наученью и бьсо- 
ванию, глаголюще, яко си держать гобино. ИЙ мятежь 
велик» и голод в» всей странь той |бьєсть|; идоша 
по Волзь вси людье вь Больгарн, и прив|е|зоша 
жито, и тако ожиша. Сльшавь же Ярославь 
віьльхвь ть, и приде кь Суждалю; изьима волхви, 
расточи, а другия показни, рекь сице: «Богь наводить 
по грьхомь на кою землю гладомь, или моромь, 
или ведромь, или иною казнью, а человЬкь нь 
вість ничтоже». Й вьзвративься Ярослав», и поиде 
к Новугороду, и посла Ярослав» за море по Варяги, 
и приде Акунь с Варягь, и бь Акунь сльпь, и луда 

у него златомь истькана. 


5 
зе 


жо 


І коли здолаю цього, зведу церкву в ім'я 
твоє». 

Р це. сказавши, ударив ним об землю, 

І вихопив ніж, 

І ударив його ножем у гортань, 

І зарізав тут Редедю. 

І пішов Мстислав у землю його, 

І забрав все майно його, 

І жону його, і дітей його, 

І дань наклав на касогів. 

І прийшов у Тмуторокань, 

І заклав церкву святої Богородиці, 

І збудував її, 

І стоїть вона і до сьогодні в Тмуторокані. 

В літо 6531 Н023) пішов Мстислав на Ярослава з коза- 
рами і з касогами. 

" В літо 6532 (1024), коли Ярослав був у Новгороді, при- 
йшов Мстислав із Тмуторокані до Києва. І не прийняли 
його кияни, він же сів на стіл у Чернігові, Ярослав був 
у Новгороді тоді. 

Цього ж літа повстали волхви у Суздальцях, перебили 
стару челядь, по диявольському напученню 1 бісівському 
підступу, говорили, що ці тримають запаси. І смута велика 
і голод були по всій тій землі. Ішли всі люди по Волзі 
в Болгарську землю, і привозили жита, і так вижили. 
Почув же Ярослав про тих волхвів і прийшов у Суздаль, 
половив волхвів, одних повиганяв, а других покарав, 
і сказав таке: «За гріхи Бог насилає на якусь землю 
голод, чи мор, чи засуху, чи інші кари, а чоловік нічого 
не знає про те». 

І повернувся Ярослав, 

І прийшов у Новгород, 
І послав за море по варягів. 
І прийшов Акун із варягами, 
І був Акун той сліпучий і плащ у нього 
золотом тканий. 


232/933- 


И приде ко Ярославу; 
и Ярославь сь Акуномь поиде на Мьстислава, 
Мьстиславь же сльшавь изийде противу имя кь 
Листьвну. Мьстислав» же с вечера исполчи дружину, 
и постави. СЬверь вь чело противу Варягомь; а 
сам» ста с дружиною своею по крилома. И бьівьши 
нощи, бьсть тма, и громове и мольнья и дождь. 
И рече Мьстиславь дружинь своей: «поидемь на 
нь». И поиде Мьстиславь и Ярославь противу, 
и сьступишася в» чело Варязь сь Сьвером"», и труди- 
шася Варязи ськуще Сіверь, и по семь наступи 
Мьстислав» с дружиною своею, и нача сьчи Варягь, 
и бьсть сЬча силна; яко посвьтяше мьльнтя, 
и блисташася оружикня, и б гроза велика, и сьЬча 
силна и страшна. Вид5вь же Ярославь, яко по- 
бьжаємь есть, и побвже сь Якуномь, княземь 
Варяжькимь, и Акунь ту отбЬже лудь златое; 
а Ярославь же приде к Новугороду, и Якунь иде 
за море. Мьстислав' же, о сввть заутра, и видь лежа- 
чи исічень оть свойихь СьвБрь и Варягь Ярославли, 
и рече: «кто сему не радь? се лежить Сьверянин», 
а се Варягь, а своя дружина ціЬла». И посла 
Мьстиславт» по Ярославь глаголя: «сЬди ть на столЬь 
своемь Кневь, понеже ть еси старьши брать, 
а мнь буди сторона»; 


І прийшов він до Ярослава. 
І пішов Ярослав із Акуном на Мстислава. 
Мстислав же довідався про це 
І виступив назустріч їм до Листвина. 
Мстислав же звечора зготував до бою дружину 
І поставив сівер на чолі проти варягів, 
А сам став з дружиною своєю на правому 
і лівому крилі. 
І була ніч, була темінь, 
І грім, і блискавка, і дощ. 
І сказав Мстислав дружині своїй: 
«Вдаримо на них». 
І пішли Мстислав і Ярослав супроти, 
І зіткнулися чільні варяги з сіверою, 
І труждалися варяги, рубаючи сівер, 
А після цього вдарив Мстислав з дружиною своєю, 
І почав рубати варягів. 
І була січа люта. 
І коли спалахували блискавки -- 
виблискувала зброя, 
І була велика гроза, 
І січа сильна і страшна. 
Побачив Ярослав, що терпить поразку, 
І втік із Акуном, князем варязьким, 
І Акун тут загубив плащ свій золотий. 
Ярослав же прийшов до Новгорода, 
А Акун пішов за море. 
Мстислав же засвіт рано побачив порубаних 
І полеглих своїх сівер і варягів Ярославових, 
І сказав: «Хто цьому не порадіє? 
Це лежить сіверянин, а це варяг. А своя дружина 
ціла». 
І послав Мстислав за Ярославом, кажучи: 
«Ти сиди на своєму столі в Києві, оскільки ти 
старший брат, 
А мені буде |ліва) сторона |Дніпра| ». 


234/235 


и не смбяше Ярославь в Кневь і 
ити, донележе- смиристася, ИЙ сьдяше |Мьстиславь 
вь Черниговь, а) Ярославь в Нові ородь, и бяху 
сьдяще в Кьневь мужи Ярославль. 

В томь же літ родися у Ярослава другьй сьйн», 
и нарече имя ему Изяслав». 

В льто 6533 

В льто 6534, Ярослав» сьвокупи воя многь, и при- 
де Кневу, и створи мирь с оратомь свонмь Мьсти- 
славомь у Городьца. И раздьлиста и по Дньпрь 
Рускую землю: Ярославь прия су страну, а Мьсти- 
слав» ону; и начаста жити мирно и вь братолюбьи, 
и преста усобица и мятежь, и бьсть тишина 
велика в земли Руской. 

В льто 6535. Родися третий сьн'- Ярославу, и наре- 
че имя ему Святослав». 

В льто 6536. 

В льто 6537. Мирно льто. 

В льто 6538 Ярославь взя Белзь Й родися 
Ярославу четвертьй сьшнт, и нарече имя ему Всево- 
лодь. Сего льта иде Ярославь на Чюдь и побіди 
я, и постави городь Юрьевь 

В се же время умершю Болеславу великому 
в Ляхьхь, и бьсть мятежь великь в Лядьской земли: 
и вьставше людье избиша епископьй), и попь, и боярь 
своя, и бьсть мятежь вь нихь, 

В льто 6539, Ярославь и Мьстислав»ь собраста 
воя многь, и идоста на Ляхь и заяста градь 
Червеньскья опять, и повоеваста Лядьскую зем- 
лю, и многь Ляхь приведоста, и раздБлиста я; 
и посади Ярославь своя по Рси, и суть и до сего 
дни. 

В льто 6540, Ярославь поча ставити городьх по 


Рсі. 
В льто 6541. Мьстиславичь Еустафий умре, 


І не посмів Ярослав у Київ іти, доки 
не помирилися 

І сидів Мстислав у Чернігові, 

А Ярослав у Новгороді, 

І сиділи в Києві мужі Ярославови. 

Того ж літа народився в Ярослава другий син, і дав ім'я 
йому Ізяслав. 

В літо 6533 (1025). 

В літо 6534 |1026) Ярослав зібрав воїв много, і 
прийшов до Києва, і уклав мир із братом своїм Мсти- 
славом біля Городця. І розділили по Дніпру Руську зем- 
лю: Ярослав взяв цю |праву| сторону, а Мстислав ту 
|ліву). І стали жити мирно і в братолюбстві, і припини- 
лися усобиці, і смути, і настала тиша велика в землі 
Руській. 

В літо 6535 (1027) народився третій син у Ярослава, 
і назвав він його Святославом. 

В літо 6536 |1028). 

В літо 6537 |1029). Мирне літо. 

В літо 6538 |1030) Ярослав узяв Белз. І народився 
в Ярослава четвертий син, і назвав він його Всеволодом 
Цього ж літа ходив Ярослав на чудь, і переміг їх, і поста- 
вив город Юр'ї їв. 

У це ж врем'я помер Болеслав Великий у ляхів, і була 
смута велика в Лядській землі: і повстали люди, і пере- 
били єпископів, і попів, і бояр своїх. І була смута в 
них. 

В літо 6539 по31) Ярослав і Мстислав зібрали воїв 
багато, і пішли на ляхів, і знову зайняли городи Червоно- 
руські, і звоювали Лядську землю, і багато ляхів привели, 
і поділили їх між собою. 

І посадив Ярослав своїх по Рсі, і живуть вони там і по 
цей день. 

В літо 6540 |1032| Ярослав почав ставити города по 
Реі. 

В літо 6541 (|1033| Мстиславич Євстафій помер. 


236/237 


В льто 6542. Мьстиславь изьиде на лові, и раз- 
болься и умре; и положиша и в» церкви святаго 
Спаса, юже создаль самь; бь бо вьздано ея при 
нем'ь вьзвьше яко и на конь стоячи рукою досячи. Б 
же Мьстиславь дебель тьломь, чермьномь лицемь 
великома очима, храбрь на рати, и милостивь, 
и любяше дружину повелику, а им'ьния не щадяше, ни 
питья, ни ядения не браняше. Посемь же прия власть 
его Ярослав», и бьсть единовластець Руской земли. 
Иде Ярослав» к Новугороду, посади сьна своего Во- 
лодимира в Новігородь, епископа постави Жидя- 
ту; и в то время родися Ярославу сьйнь и нарекоша 
имя ему Вячеславь. Й Ярославу же сущу в Новь- 
городь, и приде ему вість, яко Печеніьзь обьемь 
стоять Киневь. Ярославь же собравь воя многь, 
Варягь и Словень, и прийде Кневу и вьниде вь 
градь свой. Й бь же Печеньгь бещисла. Ярослав» же 
вьступи из града, исполчи дружину и постави Варя- 
гь посредф, а на правБй странь Киянь, а на львемь 
криль Новгородц5ь. И сташа предь городом, а Пече- 
ньзь приступати начаша, и соступишася на м'сть, 
идьже есть ньні святая Софья, митрополья Руская; 
бь бо тогда поле внь града. И бь сьвча зла, и одна 
одол'івь к вечеру Ярославь. Й поббгоша Печеньзв 
раздно, и не ввдахуся камо ббжаче, и овий бьгающе 

тоняху в Ситомли, инби же во инфхь рькахь, 


В літо 6542 (|1034|. Мстислав вийшов на лови, захворів 
і помер. І похоронили його в церкві святого Спаса, яку сам 
і збудував. При ньому було зведено її в висоту на стільки, 
що й стоячи на коні не можна було досягти рукою. Був же 
Мстислав дебелий тілом, червонощокий, з великими очима, 
хоробрий у битві і милостивий, найбільше любив дружину, 
а багатства не жалів |для неї|, ні в питті, ні в Їді не спиняв. 
Після цього прийняв владу його Ярослав і став одновлад- 
цем Руської землі. 
Пішов Ярослав у Новгород 
І посадив сина свого Володимира в Новгороді, 
А єпископом поставив Жидяту. 
І в той час народився в Ярослава син, 
І назвали його Вячеславом. 
І коли перебував Ярослав у Новгороді, 
Прийшла йому звістка, що печеніги взяли 
в облогу Київ. 
Ярослав же зібрав багато воїв -- варягів і словен -- 
І прийшов до Києва і ввійшов у город свій. 
І було печенігів безліч. 
Ярослав же виступив із города, зготував дружину 
до битви 
І поставив варягів посередині, 
А з правого краю -- киян, а на лівому крилі -- 
новгородців. 
І стали перед городом, а печеніги почали 
наступати, 
І зійшлися на місці, 
Де нині собор святої Софії -- митрополія Руська,-- 
А тоді було там поле за городом. 
І була січа люта, 
І ледве здолав надвечір Ярослав. 
І побігли печеніги врізнобіч, 
І не знали куди біжать. 
І одні втікачі втонули у Ситомлі, інші ж -- 
у інших ріках, 


238/239 


и тако погибоша, 
а прокь ихь пробьгоша и до сего дни. 

В то же льто всади Ярославь Судислава вь порубь, 
брата. своего, Плесковб; оклеветань к нему. 

Вь льто 6545. Заложи Ярослав» город великьй Киьевт, 
у негоже града врата суть златая, заложи же церковь 
святья Софья, премудрость Божию, митрополью, и посемь 
церьковь на Златьх»ь вратьхь камену святья Богородица 
БлаговБщение; сий же премудрьй князь Ярослав» того 
діьля створи Благовьщение на вратьх»ь, дать всегда ра- 
дость граду тому святьмь Благовьщениемь Господнимь и 
молитвою святья Богородица и архангела Гаврила; по- 
семь святаго Георгия манастьрь, и святья Оринь. И при 
семь нача вВра крестьянская плодитися в Руси и раш- 
ирятися, и чернорисци поча множитися, и манастьреве 
почаху бьти. Й бь Ярославь любя церковнья устави, и 
попь любяше повелику, излиха же бь любаче черноризьци, 
и книгамь прилежа, почитая часто в день и вь нощи; и 
собра писціь многь, и прькладаше оть Грькь на Словень- 
скьй язькь и писмя, и списаша многь книги, и сниська, 
имиже поучаються вврний людье, и наслажаються учения 
божественаго гласа. Якоже бо нькто землю разореть, 
другьй же насбеть, иний же пожинають и ядять пищу 
бескудну, да и се; отець бо сего Володимирт землю разора 
и умягчи, рекше крещением'ь просвітив'; сий же Ярославь, 
сьнь Володимерь, насья книжньми словесь сердца веБр- 
ньх людий, а мьї пожинаємь, учение приемлюще книжноєе. 
Велика бо полза бьваєть человьку оть учения книжнаго; 
и книгами бо кажеми и учими, есми пути покаянию, и 
мудрость бо обрьтаємь и вздержание оть словесь книж- 
ньхь; се бо суть, рекьї напаяющи вселеную всю, се суть 
исходяща мудрости; книгам» бо есть неищетная глубина, 
сими бо есми в печали утьшаеємь есмь, си суть узда 
вьздерьжанию. Мудрость бо велика есть, яко бо и Соло- 
монь хваляше ю глаголаше: азь премудрость вселихь; 


І так загинули, а решта їх бігає невідомо де і до 
сьогодні. 

Того ж літа посадив Ярослав Судислава, брата свого, 
у поруб у Плескові, за наклепом у злому замислі проти 
нього. 

.|В літо 6543 (1035). В літо 6544 (1036)| 

"В літо 6545 |1037| заклав Ярослав город великий Київ, 
а біля нього Золоті ворота. Заклав і церкву митрополичу 
на честь святої Софії, премудрості божої, і потім на Золо- 
тих воротах кам'яну церкву святої Богородиці Благові- 
щення. Цей же премудрий князь Ярослав для того поста- 
вив церкву Благовіщення на Золотих воротах, щоб завжди 
приносити тому городу радість святим Благовіщенням 
Господнім і молитвою святої Богородиці і архангела 
Гавриїла: Після цього |заснував| монастир святого Геор- 
гія і святої Орини. І при цьому почала віра християнська 
множитися на Русі і поширюватися. І чорноризці почали 
множитися, і з'явилися монастирі. І любив Ярослав цер- 
ковні статути, і попів любив дуже, особливо ж любив чор- 
норизців. І до книг був прихильний, читав часто і вдень, 
і вночі. І зібрав писців много, і переклали вони із грецької 
на словенську мову і письмо. І написали вони багато книг, 
і славу цим здобули, за їхніми книгами повчаються вірнії 
люди і насолоджуються, навчаючись божественного слова. 
Так, неначе один хтось виоре землю, а другий посіє, 
а інші -- пожинають і споживають страву неоскудну, так 
і це. Адже батько його Володимир землю розорав і спушив, 
тобто хрещенням просвітив. Цей же Ярослав, син Володи- 
мирів, засіяв книжними словами серця вірних людей, а ми 
пожинаємо, приймаючи науку книжну. Велика-бо користь 
буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам 
і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стри- 
маність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, 
що тамують спрагу цілого світу, це джерела мудрості. Кни- 
ги -- бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, 
вони -- узда для тіла і душі. Мудрість -- велика, її і пре- 


240/941 


свбть, и разум»ь и смьісл»; азь призвахь страх» Господень; 
мой свЬьть, моя мудрость, мое утввржение; мною цари 
царствують и силний пишють правду, мною вельможи 
величаються, мучители удержать землю; азь любящая 
люблю, ищющимь мене обрящють. Аще поищеши вь 
книшахь мудрости и прилежно, то обрящеши великую 
ползу души своей; иже и часто кто чтеть книгь, то бесь- 
дуеть с Богомь или святьми мужьями; почитая про- 
рочьскья бесЬьдь, еуангельская учения и апостольская, 
и житья святьхг отець, и вьсприемлеть душа ползу велику. 
Ярославь же сь, якоже рекохомь, любим» б5 книгамь, 
и многь списавь положи вь церкви святой Софьи, юже 
созда самь, и украси ю иконами многоцЬньньми, и зла- 
том», и сребромг, и сосудь церковьньми, в» нейже обьіч- 
нья пьсни Богу вьздають в годь обьчнья. ИЙ инь церкви 
ставяше по градом» и по мьстомь, поставляя попь и дая 
им'ьния своего урокь, и вели им» учити людий и приходити 
часто кь церквамь; попови бо часто достоить учити лю- 
дий, понеже тому есть поручено Богомь; и умножишася 
прозвутери, и людье хрестьяньстви. Й радовашеся 
Ярославь видя многи церкви и люди христіань з5ло; 
а врагь сьтоваше, побьжаємь новьми людьми, крестья- 
ньми. 

Вь льто 6546. Иде Ярославь на Ятвягь. 

Вь льто 6547. Священа бьсть церкви святья Богороди- 
ца, юже созда Володимер», отець Ярославль, митрополи- 
томь Феопеньтом». 

В льто 6548. Ярослав» иде на Литву. 

В льто 6549. Иде Ярославь на Мазовшаньт вь лодьях». 

В льто 6550. Иде Володимирь, сьнь Ярославль, на 
Ямь, побьвдивь я; и помроша кони у Володимерь вой, и 
яко еще дьшющимь конемь, сдираху хьзь с нихь: толикь 
бь морь в конЬхт». 

В літо 6551. Посла Ярославь Володимира, сьна своего, 

на Грькь, и да ему воя многь), . 


мудрий Соломон похваляє словами: «Я, премудрість, вселила 
світло, і розум, і смисл. Я приклала страх господній. Моє 
світло, моя мудрість, моє утвердження. Мною царі царю- 
ють і сильні правду пишуть, мною вельможні величаються, 
мучителі землею управляють. Я люблячих мене -- люблю, 
а хто шукає мене -- знайде». 

А коли старанно пошукаєш у книгах мудрості, то мати- 
меш велику користь для душі своєї. Бо той, хто часто читає 
книги, той з Богом бесідує або зі святими мужами. Читаю- 
чи пророчі бесіди, євангельські та апостольські повчан- 
ня і житія святих отців, одержує душа користь велику. 

Ярослав же цей, як уже сказали, мав любов до книг 
і багато переписав їх і зібрав у церкві святої Софії, яку 
сам створив і прикрасив її іконами многоцінними, і золо- 
том, і сріблом, і сосудами церковними. В ній же належні 
пісні Богу співають у належний час. І інші церкви ставив 
він у городах і місцях, посилав до них попів, і давав Їм із 
багатств своїх урок, і наказував їм навчати людей і часто 
ходити до церкви. Попові-бо належить учити людей, 
оскільки це доручено Богом. І побільшало пресвітерів 
і люду християнського. І радувався Ярослав, споглядаючи 
багато церков і людей християнських, а ворог ремствував, 
переможений новими людьми християнськими. 

В літо 6546 |1038) Ярослав ходив на ятвягів. 

В літо 6547 |1039) митрополит Феопент освятив церкву 
святої Богородиці, яку збудував Володимир, батько Яро- 
славів. 

В літо 6548 |1040) Ярослав ходив на литовців. 

В літо 6549 (1041) Ярослав ходив у лодіях на мазовшан. 

В літо 6550 |1042) Володимир, син Ярославів, ходив 
на ям і переміг їх. І попадали коні у воїв Володимира. 
І коли коні ще дихали, із них уже здирали шкури -- такий 
був мор на коней! 

В літо 6551 |1043). 

Послав Ярослав сина свого Володимира на греків, 

І дав воїв йому багато, 


249/943 


а воеводьство 
поручи Вишать, отцю Яневу. И поиде Володимирь на 
Царьградь в лодьяхь, и придоша в Дунай, и оть 
Дуная поидоша кь Царюграду; и бьсть буря велика, 
и разби корабль Руси, и княжь корабль разби 
ввтрь, и взяша князя в корабли Ивань Творими- 
рича, воеводь Ярославля; прочий вой Володим'рь 
вьвержений бьша |на) брегь, числом» 6000, и 
хотяче поити в Русь, и не иде с ними никтоже оть 
дружинь княжа Й рече Вишата: «аз» пойду с ними», 
и вьсьде ис корабля к ним», рекь: «аще жив'т буду, 
то с ними; аще либо погибну, |то)| с дружиною». 
И пондоша хотяче в Русь. И бьсть вість Грьком», 
яко избило море Русь, и пославь царь, именемь 
Мономахь, по Руси олядій І4; Володимерь же 
видивь, яко идуть по нихь, вьспятився изби олядиий 
Грьчьския, и возвратися в Русь, сьсьдавшися в 
корабль свов. Вишату же яша сь изверженьми 
на брегь, и приведоша я Царюграду, и сльпиша 
Руси много; по 3-хь же льтьхь миру бьвшю, и пу- 
щень бьсть Вьишата вь Русь кь Ярославу. В син 
же времена вьдасть Ярославт сестру свою за Кази- 
мира, и вьдасть Казимирь за вьно людий 8 соть, 
еже бь полониль Болеславь, побьдивь Ярослава. 

В льто 6552. Вьигребена бьста 2 князя, Ярополк» 

и Олегь, сьна Святославля, и крестиша 


І доручив воєводство Вишаті, отцю Яневому, 
І пішов Володимир- на Цареград у лодіях, 
І прийшов на Дунай, 
І від Дунаю пішов на Цареград. 
І була буря велика, 
І розбила кораблі русі, 
І князів корабель розбив вітер, 
І взяв князя в корабель |свій| Іван Творимирич, 
воєвода Ярославів, 
Інші вої Володимира, числом шість тисяч, на берег 
були викинуті, 
І, коли захотіли в Русь повернутися, и 
І не пішов із ними із дружини князя ніхто. 
І сказав Вишата: «Я піду з ними». 
І висів із корабля до них 
І сказав: «Якщо живий буду, то з ними, 
І якщо загину, то з дружиною». 
І пішли, прагнучи в Русь. 
І дійшла звістка до греків, що море русів погромило, 
І послав цар на ймення Мономах за русами лодій 
і зотирнедцєтно 

І побачив Володимир, що йдуть по них, 
І, повернувшись, погромив кораблі грецькії, 
І сіли в кораблі свої, 
І повернулися в русь. 

А Вишату ж полонили разом з викинутими 

на берег, 

І привели їх до Цареграда, 
І багато русі осліпили. 

Через три літа мир настав. 
І відпустили Вишату в Русь до Ярослава 

У цьому часі видав Ярослав сестру свою за Казимира 
1 дав Казимир як віно вісімсот людей, яких був полонив 
ще Болеслав, коли переміг Ярослава. 

В літо 6552 |1044|. Відкопано було двох князів -- 
Ярополка і Олега, синів Святослава, і охрещено їхні 


2944 /945 


кости ею, и положи я 
вь церкви святья Богородица, в Володимбри. 
Того же льта умре Брячьславг, сьнь Изяславль, 

внукь Володимирь, отець Всеславль, и Всеслав», 
сьнь его, сьде на столь его; егоже роди мати оть 
вольхвования, матери бо родивши ему, и бьсть ему 
язва на главі его, рекоша же вольсви матери его: 
«се язьвено на главі его, навяжи на нь, да носить е 
до живота своего», еже носиль Всеслав» и до смер- 
тного дни на собь; сего ради немилостивь есть на 
кровопролитье. 

В льто 6553. Заложи Володимирь святую Софью 
в Новьгородь. 

В льто 6554. В се льто бьсть тишина велика. 

В льто 6555. Ярославь иде на Мазовшань, и 
побьди я, и князя ихь уби Моислава, и покори я Ка- 
зимеру. 

В льто 6556. В льто 6557. 

В льто 6558. Преставися жена Ярославля княгини, . 
февраля вь 10. 

В льто 6559. Постави Ярославь Лариона митро- 
политомт» Руси святьй Софиьи, собрав' епископь. И се 
да гскажемь, чего ради шпрозвася  Печерскьй 
манастьрь: боголюбивому князю Ярославу любяще 
Берестовое, и церковь сущую святьхь апостол», 
и попьг многьі набдящю, и в нихже бь прозвутерь, 
именемь Ларионь, мужь благь, и книжень и пост- 
никь; и хожаше с Берестового на Дьньпрт на холмт, 
кде ньнь ветхьй манастьрь Печерьскьй, и ту 
молитвь творяше; б бо льсь ту великь. Иськопа 

ту печерьку малу, 2 саженю, 


кості, і покладено Їх в церкві святої Богородиці у Воло- 
димирі. 

Того ж року помер Брячислав, син Ізяславів, внук Воло- 
димирів, батько Всеславів. І Всеслав, син Брячислава, сів 
на батьківський стіл |у Полоцьку|, а народила його мати 
через волхвування, бо коли мати народила його, у нього 
на голові була виразка. І сказали волхви матері його: 
«Цю виразку на голові його пов'яжи пов'язкою, і хай 
носить Її до кінця життя свого». Її носив Всеслав на собі 
до смертного дня свого. І через це був немилостивий 
до кровопролиття. 

В літо 6553 |1045). Володимир заклав церкву святої 
Софії у Новігороді. 

В літо 6554 (1046). В це літо була тиша велика. 

В літо 6555 (1047) Ярослав ходив на мазовшан, і пере- 
міг їх, і убив князя їхнього Моїслава, і підкорив їх Кази- 
мирові. 

В літо 6556 (1048). В літо 6557 |1049|. 

В літо 6558 (1050). Померла княгиня, жона Ярослава, 
10 лютого. 

В літо 6559 (1051) Ярослав настановив Ларіона митро- 
политом Русі, зібравши єпископів у святій Софії. 

І тут хай буде розказано, чому Печерський монастир 
так названо. 

Боголюбивий князь Ярослав любив |село| 

Берестове, 
І церкву сущу святих апостолів, 
І попів зібрав у ній багато, 
І був серед них презвітер на ймення Ларіон, 
І був муж добрий він, 
І книжник, і пісник, 
І ходив із Берестового на кручу Дніпровську, 
Де нині старий монастир Печерський, 
І тут молитви творив. 
І був тут ліс великий. 
І викопав там печерку малу на два сажні, 


246/247 


и приходя с Берестового, 
отпеваше часи и моляшеся ту Богу втайнь. Посемь 
же возложи Богь князю в» сердце, постави его 
митрополитомь святьй Софьи; а си печерка тако 
оста. Й не по мнозіЬхь днЬхь бЬ нЬкий человікь, 
именемь мирьскимь оть града Любча; и вьзложи сему 
Богь вь страну ити, онь же устремися вь Свя- 
тую Гору ити, и видь манастьря сущая ту, и вьзлю- 
би чернецьскьй образ», и приде вь единь манастьирь 
оть сущихь ту манастьрев», и моли игумена того, 
дабь на нь вьзложиль образь мнискьй. И онь 
же послушавь его, постриже его, и нарче имя ему 
Аньтоний, и наказавь его и научив» его черньцкому 
образу, и рече ему: «да иди опять вь Русь, и буди 
благословение оть Святья Горі, й мнози оть тебб 
черноривци будуть»; и благослови его, отпусти, рекь 
ему: «иди сь миром». Антоний же приде кь Киеву, 
иумьшляше кдь жити, и походи по манастьремь, и 
не возлюби, Богу не хотящу, и поча ходити по де- 
бремь и по горам», ища, кде бь ему Богь показал», 
и приде на холмь, идеже бь Ларионь печеру иско- 
паль, и вьзлюби мьстьце се, и вселися в онь, и нача 
молитися Богу, со слезами глаголя: «Господи! 
утверди мя в м'іБстьць семь, 


І приходив туди з Берестового,, відспівував години 
І богу молився таємно. 
І через це вселив Бог князеві у серце намір 
Поставити його митроподитом у святій Софії, 
А печерка ота так і залишилась. 
І днів небагато минуло, 
І був чоловік один світського звання із града 
Любеча, 
вселив йому Бог бажання мандрувати, 
вирушив він на Святу Гору, 
побачив тамтешні монастирі, 
возлюбив чернецький образ. 
прийшов в один із тамошніх монастирів, 
благав ігумена того, щоб на нього поклав 
образ мниський. 
він послухав його, і постриг, 
дав йому ім'я Антоній, 
дав йому настанови, 
навчив його життю чернецькому, 
сказав йому: «Повертайся знову на Русь, 
хай буде тобі благословення від Святої Гори, 
багато від тебе чорноризців буде» 
відпустив його з благословенням, 
сказав йому: «Йди з миром». | 
І коли Антоній прийшов у Київ, 
І роздумувати став, де йому жити, 
І обійшов монастирі всі 
І жодного не вподобав, бо того Бог не захотів. 
І став ходити він по дебрях і по горах, 
І 
І 
І 
І 


нь а ло сно ль о 


шукав місце, яке б йому Бог показав, 
прийшов на кручу, де Ларіон печеру викопав, 
возлюбив те місце, 
поселився в ній, 

І став Богу молитися, 


Із сльозами промовляючи: «Господи! Утверди мене 
на цьому місці, 


248/949 


и да будеть на міЬстьци семь 
благословение Святья Горь и моего игумена, иже 
мя постригль». И поча жити ту, моля Бога, ядь 
хльбь сухий, и того чересь день, и водь в меБру вку- 
шая, и копая печеру, и не дадя собь покоя ни день ни 
нощь, вь трудЬьхь пребьвая, вь бьдЬни и вь молит- 
вахь. Посем» же уведавше добреби человьць, и прихо- 
дяху к нему, приносяще ему на потребу; и прослу жен 
великий Антоний, и приходяще к нему просяху оть 
него благословения. Посемь же преставлешюся вели- 
кому кьнязю Ярославу, и прия власть его сьнь Изя- 
слав, и сьде Кьмевб, Антоний же прославленгь бьсть 
в Руской земли. Изяславь же увЬБдавь житие его, 
и приде с дружиною своею, прося у него благослове- 
ния и молитвт. И увБдань бьг-сть всими великий Анто- 
ний и честим»ь, и начаша приходити к нему братья, и 
нача приймати и постригати я; и собрашася братья 
к нему яко числом» 12. Иськопаша печеру велику, и 
церковь, и келья, яже суть и до сего дни в печері подь 
ветхьім»ь манастьремь. Совокуплени же братьи, рече 
имь Антоний: «се Богь вась сьвокупи, братье, оть 

благословения есте Святья Гори, 


І хай буде на цьому місці благословення 
" Святої Гори 
І мого ігумена, що постриг мене». 
І почав жити тут, молячи Бога, Їсти хліб 
сухий, 
І то через день, 
І в міру води споживати, 
І печеру копати. 
І не давав собі спокою ні вдень, ні вночі, 
У трудах пребуваючи, у бдінні і в молитвах. 
Згодом же дізнались добрі люди, 
І приходили до нього, 
І приносили йому на потребу. 
І пішла слава про великого Антонія, 
І приходили до нього брати благословення. 
Після смерті великого князя Ярослава 
Прийняв владу його син Ізяслав, 
І сів у Києві. 
Антоній же був славний у Руській землі. 
довідався Ізяслав про життя його, 
прийшов до нього з дружиною своєю, 
просив у нього благословення 
молитися за них. 
був знаний всіма великий Антоній 
честь мав. 
почала приходити до нього братія, 
він приймав і постригав |у ченці| їх. 
так зібралося до нього братів дванадцять. 
викопали печеру велику, 
церкву, 
келії. 
до цього дня є вони в печері під старим 
монастирем. 
І сказав Антоній до братії, що зібралась: 
«Се Бог вас поєднав, браття, 
І ви тут від благословення Святої Гори, 


250/951 


і ці рі нний ний ніц рн ці ночі ці ці 


иже постриже . 
мене игумень Святья Горь, а я вась постригаль, 
да буди на вась благословение первое оть Бога, а 
второе оть Святья Горь» И се рекь имь, рече им»: 
«живете особь, поставлю вь игумена, а самь хощю 
вь ину гору сьсти одинь, якоже и преже бяхг- обькль, 
уединивься». ИЙ постави имь игумена, именемь 
Варламь, а сам» иде в гору, ископа печеру, яже есть 
под» новьм' манастьремь, в нейже и сконча животь 
свой, живь вь добродьтели, и не вьходя ис печерьг 
льть 40 николиже никаможе, в ней же лежать мо- 
щи его и до сего дни. Братья же |и| игумень живя- 
ху в печерь, и умножившимся братьи и не могущимь 
имь вм'ьститися в печеру, и помьслиша поставити 
виь печерь манастьрь; и приде игумен- и братья ко 
Аньтонию, и рекоша ему: «отче! умножилося братьи, 
а не можемся вміститися в печерь: да бь Богь 
повельл'ь и твоя молитва, да бьхом» поставиль церк- 
вицю малу вн5 печерь». Й повель имь Аньтоний. Они 
же поклонишася ему, и поставиша церьквицю малу 
надь печерою во имя святья Богородица Успение 
И нача Богь умножити черноризіць, молитвами святья 
Богородица, и сввть створиша братья сь игуменомь 
поставити манастьрь, и рвша братья кь игумену кь 
Антонию «отче! братья умножається, а хотЬль бьхомь 
поставити манастьрь» " Антоний же рад» бьв', рче" 


Ігумен Святої Гори постриг мене, 

а я вас постригав, 
І хай буде на вас перше благословення від Бога, 
А друге від Святої Гори. 
І це сказавши, мовив Їм: 
«Живіте осібно, настановлю я вам ігумена, 
А сам хочу на іншій горі поселитись один, 
Щоб, як звик уже, жити, усамітнившись»- 
- І поставив Їм ігумена на ім'я Варлам, 
А сам пішов на гору, викопав печеру, 
Яка тепер під новим монастирем, 
У ній же і закінчив життя своє, 
Ііжив у доброчесності, 
І не виходив з печери ніколи й нікуди сорок літ 
І в ній же лежать мощі його і до сьогодні. 
А братія з ігуменом жили в печері, 
примножилося братії, 
не могли вже вміститись в печері, 
намислили збудувати поза нею монастир. 
прийшов ігумен з братією до Антонія 
сказав йому: «Отче! Примножилось братії, 
не можемо вміститися В печері. 
коли б звелів Бог і молитва твоя, 
Щоб поставили ми церковцю малу поза печерою». 
І звелів Їм Антоній. 
І вони поклонилися йому 
І поставили церквицю малу над печерою 
В ім'я святої Богородиці Успенія. 
І став Бог молитвами святої Богородиці 

примножувати чорноризців, 
І раду учинила братія з ігуменом поставити 
монастир, 

І звернулась братія з ігуменом до Антонія: 
«Отче! Примножується братія, 
І хотіли б збудувати монастир». 
Антоній радий був і сказав: 


252 /953 


і цінні уні ці ці ці 


«благословень Богь 0 всемь, и молитва свять!я 
Богородица и сущихь отець иже вь СвятЬьй Горь 
да будеть с вами». И се рекь, посла единого оть 
братій кь Изяславу князю, река тако: «княже мой! 
се Богь умножаєть братью, а місце мало; да би 
нь вдал- гору ту, яже есть над» печерою». Изяславь 
же се сльшавь радь бьвь, и мужи свой посла, 
и дасть имь гору ту. Игумень же и братья заложи 
церковь велику, и манастьрь оградиша столп»емь, 
и кБлья постави многь, и церковь сввршиша и ук- 
расиша ю иконами. И оттоль начаша звати мана- 
стьрь Печерскьй; имже бвша жили черньць преже в 
печерь, и оть того прозвася Печерскьй манастьрь; 
есть же Печерьскь манастьрь оть благословения 
Святья Горь пошель. Манастьреви же свершену, 
игуменьство же держащю Варламу, Изяславь же по- 
стави манастьрь святаго Дмитрбя, и виведе Варла- 
ма на игуменьство кь святому Дмитрею, хотя ство- 
рити вьшни сего манастьря, надбяся бога|т|ствь. 
Мнозии бо манастьри оть царь и оть боярь и оть 
богатства поставлени, но не суть таци, кации же 
суть поставлени слезами, и пощениемь, и молитвою, 
и бдьниємь: Антоний бо не им злата, ни сребра, 
но пощением» и слезами, якоже глаголах». 


«Благословенний у всьому Бог, 
І молитва святої Богородиці, 
І сущих у Святій Горі отців молитва -- 
Хай буде з вами». 
І, сказавши це, послав одного із братії 
до князя Ізяслава так аказати: 
«Княже мій! Се Бог примножує братію, 
а місця мало. 
Чи не дав би нам ту гору, що над печерою?» 
Ізяслав же почув се і радий був, 
І мужів своїх послав, 
І дав Їм гору ту. 
Ігумен же з братією заклали церкву велику, 
монастир стовпами обнесли, 
келій набудували багато, 
церкву звели, 
оздобили її іконами. 
відтоді почали звати монастир Печерський. 
"оскільки жили ченці раніш в печері, 
від того прозвався Печерський монастир. 
постав же Печерський монастир від благословення 
Святої Гори. 
Ї коли монастир постав, ігуменство тримав Варлам, 
Ізяслав збудував монастир святого Димитрія, 
І вивів Варлама на ігуменство до 
святого Димитрія, 
І хотів поставити цей монастир вище 
Печерського, 
Бо надіявся на |своє| багатство. 
Багато монастирів від царів, від бояр 
І від їхніх багатств поставлено, 
Та не такі вони, як ті, що сльозами поставлені, 
І постом, і молитвою, і старанням, 
Бо Антоній ні золота, ні срібла не мав, 
А постом і сльозами |будував|, 
Як я вже говорив. 


Го ло Й оо Й а а до В ль но 


954/955 


Варламу 
же шедшю святому Дмитрью, и свЬть створше бра- 
тья, идоша кь старцю Аньтонию, и рекоша: «постави 
намь игумена». Онь же рче имь: «кого хощете?» 
Они же рЬша ему: «кого хощеть Богь и ть». И рече: 
«кто болий есть в вась, акь есть Федосий, послуш- 
лив, и кротокь, и смиреньїй; да сьи будеть игумень . 
вамь». Братья же ради бьвше, и поклонишася стар- 
цю, и поставиша Федосья игуменомг братьи, сущей. 
числомь 20. Федосьеви же приймшю манастьрь, 
и поча имфти воздержание велико, пощение и молит- 
вь сь слезами, и совокупляти нача многь черьнорис- 
ци, игсовокупи братьи числом» 100. И нача иськати 
правила чернечьскаго, и обрьтеся тогда Михаийль, 
черніьць манастьря Студискаго, иже бь пришель изь 
Грькь с митрополитомь Георгием»ь, и нача у него 
искати устава черьнець Студийскьхь и обріть у 
него, и списа, и устави вь манастьри своем», како 
- пьти пьния манастьрьская, и поклон» како держати, 
и чтения почитати, и стояние в» церкви, и весь рядь 
церковьньй, на тряпезь сЬдание, и что ясти вь 
кья дни, все сь вьставлениемь. Федосий все то 
приобреть, и предасть манастьрю своему. Оть него- 
же манастьря прияша вси манастьрь устав по всемь 
манастьремь; тьвмже  почтень есть  манастьрь 
Печерьскьй старьй всихь и честью боле всихь. 
; Федосьеви же живущю 


же 


І коли Варлам пішов до святого Дмитрія, тоді брати раду 
створили, 
І пішли до старця Антонія, і сказали: 
«Постав над нами ігумена». 
Він же спитав їх: «Кого хочете?» 
Вони ж сказали йому: «Кого хоче Бог і ти». 
І сказав |Антоній): «Хто більше із вас, 
як не Федосій, 

І найслухняніший, і покірливий, і смиренний. 
Хай він буде вашим ігуменом». 

Браття ж, раді бувши, поклонилися старцю, 
І поставили Федосія ігуменом над братією, 
А було їх числом двадцять. 

І коли Федосій прийняв монастир, 
Він почав тримати помірність велику, 
І постування, і слізні молитви, 
І збирати почав багато чорноризців, 
І зібрав братії числом сто. 
І почав шукати правила чернецького, 
І знайшовся тоді Михайло чернець 
Із монастиря Студитського, 
А прийшов він із Греції з митрополитом Георгієм, 
І став у нього шукати уставу ченців Студитських, 
І знайшов у нього, і переписав, 
І увів в монастирі своєму, 
Як співати співи монастирські, 
І як поклонятися, й читання шанувати, 
І стояння в церкві, і лад весь церковний 

запровадив, 

Як на трапезі сідати, 
І у дні які що Їсти, все за уставом, 
І усе оте Федосій пізнав 
І в монастирі своєму запровадив. 
. Від його монастиря всі перейняли статут і ввели його по 
-всіх монастирях. Тому й шанується монастир Печерський 
як найстаріший і найславніший із всіх. Коли Федосій жив 


9 9.219 256/257 


в манастьрь, и правящю добродьтельное житье и чер- 
ньцьское правило, и приимающе всякого приходящего к 
нему, к немуже и аз» придохь, худьй и недостойнь рабь, 
приять мя льть ми сущю 17 оть рожения моего. Се же 
написах» и положихь, и в кое льто почал- біти манастьрь, 
что ради зовется Печерьскьй манастьрь; а о ФедосьевБ 
житьи паки скажемь. 

В льто 6560. Преставися Володим'рь, сьн»ь Ярославль, 
старьйший в Новбгородь, и положень бьсть вь святЬй 
Софьи, юже б5 сам» создал». 

В льто 6561. У Всеволода родися синь Володимирь 
оть цариць Грьчькое. 

В літо 6562. Преставися князь Руский Ярославь. И 
еще живу сущю ему, наряди сьшнь своя, рекь им: «се 
азь отхожю світа сего, а ві, сьновіь мой, им'ьйте межи 
собою любовь, понеже вь есте братья единого отца и 
единой матерь; да аще будете в любви межи собою, и Богь 
будеть в вась, и покорить вь противнья под вь, и будете 
мирно живуще; аще ли будете ненавистьно живуще, вь 
распряхь которающеся, то и сами погибнете, и землю 
отець свойхь и діЬдь погубите, иже нальзоша трудомь 
великом'ь; но послушайте брать брата, пребьвайте мирно; 
се же поручаю в себе місто столь свой старьйшому сь/- 
нови своему, брату вашему Изяславу, Киев», сего по- 
слушайте, якоже послушасте мене, да ть вь будеть вь 
мене місто; а Святославу Чернигов», а Всеволоду Пере- 
яславль, а Вячеславу Смолнескь». И тако раздвли городь, 
заповЬдав- им» не преступати предбла братня, ни сгонити; 
рекь Изяславу: «аще кто хощеть обидити своего брата, 
но ть помогай егоже обидять»; и тако наряди сьнь своя 
пребьвати в любви. Самому же болну сущю и пришедшю 
ему к Вьишегороду, разболься велми, Изяславу тогда 
в Туровь князящю, а Святославу вь Володимирь, а Все- 
володь тогда у отца, бь бо любимь отцемь паче всея 
братья, егоже имяше у себе. Ярославу же приспь конЬьць 
житья, и предасть душю свою м'ісяца февраля вь 20, 
в суботу в недьли поста вь святаго Федора день. Всеволодь 


у монастирі і вів добродійне життя, дотримуючись черне- 
цьких правил і приймаючи кожного, хто до нього прихо- 
див, і я прийшов до нього, бідний і недостойний раб, і при- 
йняв він мене, коли було мені сімнадцять років від наро- 
дження мого. Це я написав і встановив, в яке літо почав 
бути монастир, що тепер називається Печерський мона- 
стир. А про Федосієве життя ще розповімо. 

В літо 6560 (1052). У Новгороді помер Володимир, стар- 
ший син Ярослава, і поклали його в святій Софії, яку сам 
. збудував. 

В літо 6561 |1053|. У Всеволода народився син Володи- 
мир від цариці грецької. 

В літо 6562 (1054). Помер князь руський Ярослав. І коли 
ще живий був, зібрав синів своїх і сказав Їм: «От я і від- 
ходжу із цього світу, а ви, сини мої, живіть між собою 
в любові, бо всі ви брати від одного батька і одної матері. 
І якщо будете жити в любові між собою, і Бог буде з вами, 
і підгорне під вас ворогів ваших, і будете мирно жити. Та 
коли будете в ненависті жити, в сварках і міжусобицях, 
то й самі загинете, і землю батьків і дідів своїх погубите, 
яку здобули трудом великим. Але слухайте брат брата, 
живіть мирно. Тепер же заповідаю стіл свій у Києві стар- 
шому синові моєму, братові вашому Ізяславу, його слу- 
хайте, як слухали мене, хай він замінить вам мене. А Свято- 
славу -- Чернігів, а Всеволоду -- Переяслав, а Вячеславу- - 
Смоленськ». І так розділив |між ними) города, заповідав 
їм не переходити братніх меж і не зганяти |зі стола). Гово- 
рив Ізяславу: «Коли хтось захоче обидити брата свого, то 
ти помагай тому, кого обидять». І так наставляв синів 

оїх жити в любові. Сам він уже був тоді хворий і, коли 
приїхав у Вишгород, розхворівся дуже. Ізяслав тоді в Ту- 
рові княжив, а Святослав у Володимирі, а Всеволод тоді 
з батьком був, бо любив його батько більше всіх братів 
і тримав у себе. Надійшов кінець життя Ярославу, і віддав 
він душу свою місяця лютого в двадцятий день, у суботу, 
першого тижня посту, у день святого Федора. Всеволод же 


ом 258/959 


же спрята тло отца своего, вьзложивь на сани и повезоша 
Кневу, поповь по обьчаю пбсни пЬвше, и плакашеся по немь 
людье; и принесьше положиша и в раць мороморянь, вь церкви 
святьй Софья, и плакася по немь Всеволодь и людье вси. Жить 
же всьхь льть Ярославь 70 и б. 
Начало княження Изяславля 
вь Києве. 

В льто 6563. Пришедь Изяславь свде в Кьевб, а Святославь 
в Черниговь, Всеволодь же в Переяславль, Игорь в Володимерь, 
Вячеславь вь Смоленьсць. 

В то же льто иде Всеволодт на Торкь зимь кь Воїіню, и побБди 
Торкиь. 

Того же літа приходи Блушь с Половци, и ствєри Всеволодь 
мирь с ними, и возвратишася |Половци) вьсвояси 

В льто 6564. 

В льто 6565. Преставися Вячеслав»; сьіь Ярославль, Смо- 
леньский, и посадиша Игоря вь Смольньсць, изь Володимеря 
вьведше 

В льто 6566. Побібди Изяславь Голядь. 

В льто 6567 Изяславь и Святославь и Всеволод» вьсадиша 
стрья своего ис поруба, сьдьвша 20 и 4 ліьть, и водивше и КО 
кресту и бьсть черньцемь. 

В літо 6568.  Преставився | Игорь, всьнь Ярослав». 

Того же льта Изяславь, и Святослав», и Всеволодь, и Все 
славь, совокупивше воя бещислень, и поидоша на конихь и в 
лодьяхь, бещисленое множьхество, на Торкь. И се сльшавше 
Торци, убоявьшеся, пробьгоша и до сего дни, и помроша біьгаю- 
ще, Божиийм'ь гнівом гоними, овин оть зимь, друзиий же гла- 
дом, иниий же мором' |н| судом» Божиимгь; и такь Богь набани 
крестьянь оть поганьхт. - 

В льто 6569. Придоша Половци первое на Руськую землю 
воевати, Всеволодь же изьиде противу имь, мвсяца февраля 
вь 2 день; и бившим»ься имь, побьдиша Всеволода, и воевавше 
отьидоша. Се бьсть первое зло на Руськую землю оть поганьхь 
безбожньхь врагь; бьсть же князь ихь Сокаль 

В льто 6570. 


прибрав тіло батька свого, возложив на сани і повіз до Киє 
ва. Попи за звичаєм піснеспіви співали, і плакали по ньому 
люди. І принесли і поклали його в мармурову раку у церкві 
святої Софії, і плакали за ним Всеволод і люди всі. Прожив 
же Ярослав всіх літ сімдесят і шість. 

Початок княження Ізяслава в Києві. 

В літо 6563 (1055). Прийшов Ізяслав і сів у Києві, а Свя- 
тослав у Чернігові, Всеволод у Переяславі, Ігор у Володи- 
мирі, Вячеслав у Смоленську 

Того ж року взимку ходив Всеволод на торків до Воїню 
1 переміг торків. 

" Того ж літа приходив Блуш з половцями, і Всеволод 
уклав мир із ними, і половці пішли геть. 

В літо 6564 (1056). 

В літо 6565 (1057). Помер Вячеслав смоленський, син 
Ярослава. І посадив Ігоря в Смоленську, а з Володимира 
вивів. 

В літо 6566 |1058| Ізяслав переміг голядь. 

В літо 6567 |1059|) Ізяслав, Святослав і Всеволод звіль- 
нили стрия свого |Судислава| з поруба, де він просидів 
двадцять чотири роки, і взяли з нього клятву на хресті, 
і він став ченцем. 

В літо 6568 (1060). Помер Ігор, син Ярослава. 

Того ж літа Ізяслав, Святослав, Всеволод і Всеслав 
зібрали воїв без числа і пішли на конях і в лодіях на тор- 
ків. І коли прочули про це торки, то так перестрашились, 
що як побігли, так і до сьогодні бігають, божим гнівом 
гнані, і перемерли в бігах -- одні від холоду, другі з голоду 
інші від мору і суду божого. Так Бог позбавив християн 
від поганих. 

В літо 6569 |1061) вперше прийшли половці на Руську 
землю воювати. Всеволод же вийшов проти них місяця 
лютого у другий день. І билися вони, перемогли Всеволода 
і після бою відійшли. Це було перше зло на Руську землю 
від поганих безбожних ворогів. Був же князь у них Сокал, 

В літо 6570 |1062). Я 


260/961 


В льто 6571. Преставися Судиславт, брать Ярославль, 
и погребоша и во церкви святаго Георгия. 

Того же льта в Новвгородь иде Волхово вьспять дний 
5; се же знамение не |на| добро бьсть: на 4-е лЬбто погорв 
весь город». 

В льто 6572. Бьжа Ростиславь кь Тмутороканю, сьнь 
Володимирь, внукь Ярославль, и с нимь бвбжа Порей и 
Вишата, сьнь Остромирь воеводь Новгородьского; и 
пришед» вьгна Гльба из» Тмуторокана, а сам- сбде в него 
м'ьсто. 

В льто 6573. Иде Святославт на Ростислава кь Тмуторо- 
каню, Ростислав» же отступи прочь из града, не убоявься 
его, но не хотя противу стрьеви своему оружьия взяти. 
Святославь же пришедь кь Тмутороканю, посади сьна 
своего пакь Гльба, и вьзвратися вьсвояси; пришедь пакь 
опять Ростиславь, и вьгна Гльба, и приде Гльбь кь отцю 
своему; Ростиславь же пришед»ь сВбде вь Тмутороканф. 

В то же літо Всеславь сбде рать почал». 

В та же времена бьсть знамение на западі: звезда 
превелика, лучь имуще аки кровавь, всходящи с вечера по 
заходь сол-ьнечнемь, и бьсть за 7 дний; се же проявляющи 
не на добро. Посемь же бьша усобиці многь и нашестви 
поганьхь на Руськую землю, си бо звьзда акь кровава, 
проявьляющи крови пролитье. В та же времена бьгсть 
дьтище вьвержено вь Сьтомле; сего же дБтища вьволоко- 
ша рьболовь в неводь, егоже позоровахомь и до вече- 
ра, и пакь вьвВбргоша и вь воду, бяше бо на лиць его 
сице срамниий удове, а иного нЬльзь казати срама ради. 
Пред симже временемь солнце пріменися, не бьсть 
свЬтло, но акь місяць бьсть; егоже невегласиий глаго- 
лють сньдаєму сущю. Се же бьвають сия знамения 
не на добро, мь бо по сему розумьхом»ь. Якоже древле, 
при Антиось, вь Ерусалимь, ключися внезапу по все- 
му граду за 40 дний являтися на вьздусь на конихь 
рищищимь, вь оружьи, златья ддежа имущи, и 
полкь обо|амо|являющем»ь, и оружью движащюся; се 


В літо 6571 |1063| помер Судислав, брат Ярослава, 
і поховали його в церкві святого Георгія. 

Того ж літа в Новгороді води Волхова ішли назад днів 
п'ять. Це знамення не на добро було: на четверте літо 
погорів весь город. 

В літо 6572 (1064) утік Ростислав, син Володимира, 
внук Ярослава до Тмуторокані, а з ним утік Порей і Ви- 
шата, син Остромира, воєводи Новгородського. І, при- 
йшовши, вигнав Гліба із Тмуторокані, а сам сів на його 
місце. 

В літо 6573 |1065)| ходив Святослав на Ростислава до 
Тмуторокані. Ростислав же відступив геть із города, 
не тому, що злякався його, а тому, що не захотів проти 
стрия свого підняти оружжя. Святослав же прийшов до 
Тмуторокані, знову посадив сина свого Гліба і повернувся 
назад. Прийшов знову Ростислав і вигнав Гліба, і прийшов 
Гліб до отця свого, Ростислав же, повернувшись, сів у Тму- 
торокані. 

- Того ж літа Всеслав міжусобну війну розпочав. 

У ті ж времена було знамення на заході: зірка превелика, 
неначе з кривавими променями, сходила звечора після 
заходу сонця, і так було сім днів. Се віщувало не на добро. 
Після цього було усобиць багато і нашестя поганих на 
Руську землю, бо ця зірка була неначе кривава і віщу- 
вала кровопролиття. У ті ж времена було дитя викинуто 
в |ріку| Сітомлю, це дитя витягли риболови в неводі, його 
роздивлялися до вечора і знову вкинули його в воду, бо 
на його лиці були сороміцькі частини тіла, а про інше через 
сором і говорити неможна. Перед цим же временем сонце 
перемінилося, було не світле, а ніби місяць; про нього неві- 
гласи говорили, що можна з'їсти. Так ото подібні знамення 
бувають не на добро. Ми це з того розуміємо, що ще в дав- 
нину, при Антіосі, в Єрусалимі трапилося: раптом по 
всьому городу протягом сорока днів стали з'являтися 
в повітрі вершники на конях, при оружжі, в золотих оде- 
жах, і з'являлися полками, розмахуючи оружжям. Це 


262 /263 


же являше нахожение Антиохово, нашествие рати на 
Ерусалимь. Посемь же при Неронь царь в томь же 
Ерусалимь вьсия звізда, вь образ» копийньй надь горо- 
дом»; се же проявляше нахожение рати оть Римлянь 

И пакь сице бьсть при Устиянь царі, звізда вьсия 
на западь, испущающи луча, юже прозьваху блисталницю, 
и бьсть сияющи за 20 дний, посемь же бьсть звівздамь 
течение с вечера до утрия, яко мньти всимт-, яко падають 
звЬздь, и пакь солнце без лучь сияше; се же проявляше 
крамоль, недузи, человьком- умертвие бяше. Паки же при 
Маврикий цари бьсть се: жена дьтище роди безь очью, 
безь руку, вь-чресла б ему рьбьий хвость приросль, 
и песь родися шестоногь. Вь Африкий же 2 дьтища ро- 
дистася, единь о 4 ногахь, а другий о двою главу Посемь 
же бьсть при Костянтинь иконоборци, сьна Леонова, 
течение звіздьное бьсть на небесьхь, оттергаху бо ся на 
землю, и яко видящим'-ь мньти кончину; тогда же вьздужь: 
вьзлияся повелику. В Сурии же бьсть трусь велий, земль 
расьдшися три поприщь, изииде дивно изь земли мьска, 
челов'цекьм' гласомь глаголющи, проповьдающи наитье 
язька, еже и бьсть: наидоша бо Срацини на Палестиньскую 
землю. Знаменья бо вь небеси, или вь звьздахь, или вь 
солнци, или птицами, или етеромт чимт, не благо бьваєть; 
но знамения сица на зло бьвають, или проявление рати, 
или гладу, или на смерть проявьляєть. 

В льто 6574. Ростиславу сьдящу вь Тмуторокани, и 
емлющи дань у Касогь и в ьньхь странахь. Сего же 
убоявь же ся ГрЬци, послаша с лестью Котпана; оному 
же пришедшю кь Ростиславу и увврившюся ему, и чьтяше 
и Ростислав». Единою же пьющу Ростиславу с дружиною 
своєю, рече Котопань: «княже! хощю на тя пити»; оному 
же рекшу: «пий». Онь же испив'ь половину чаши, а поло- 
вину вдасть князю пити; дотиснувься палцемь в чашю 
бь бо имбя подь ногьтемь растворение смертьное, и дасть 
князю урекь смерть до осми дний. Оному же испившю, 
Котопань же пришедь Кьрсуню повібда, яко в сий день 
умреть Ростиславь, якоже и бьсть; сего же Котопана 


віщувало напад Антіоха, нашестя військ на Єрусалим. 
А потім ще за царя Нерона, у тому ж Єрусалимі, возсіяла 
списоподібна звізда над городом. Це віщувало нашестя 
римського війська. А ще таке було при Юстиніані царі: 
звізда возсіяла на заході, випускаючи промені, за що про- 
звали її «блистальницею», і сяяла двадцять днів, а після 
цього була звізд течія з вечора й до ранку, так що всі дума- 
ли, що то зорепад; і знову сонце без променів сіяло. Се ж 
предвіщало крамоли, недуги, смерть людям. Знову ж за 
царя Маврикія було таке: жінка дитя народила без очей, 
без рук, а до живота йому риб'ячий хвіст приріс. І пес на- 
родився шестиногий. У Африці ж двоє дітей народилося: 
один четвероногий, а другий двохголовий. А петім же за 
царя Костянтина іконоборця, Леонового сина, була звізд 
течія на небесах, зорі одторгалися й падали на землю, 
і хто бачив, той чекав кінця. Тоді ж повітря рясно стікало 
на землю. У Сірії ж був трус сильний, земля розверзлася 
на три поприща, і із землі чудом вийшов мул, людською 
мовою говорив і предвіщав нашестя чужинців, що й ста- 
лося: напали сарацини на Палестинську землю. Знамення 
бо в небесах, чи в зірках, чи в сонці, чи у птицях, чи в чо- 
мусь іншому не на добро бувають. Такі знамення на зло 
бувають, віщуючи війну, чи голод, а чи смерть. 

В літо 6574 (1066) Ростислав сидів у Тмуторока- 
ні і збирав дань у касогів і в інших народів. Греки так 
устрашилися цього, що послали підступного котопана. 
Коли він прийшов до Ростислава, то ввійшов до нього в до- 
вір'я, і шанував його Ростислав. 

Одного разу, коли Ростислав пирував із дружиною 
своєю, котопан сказав: «Княже! Хочу випить за твоє здоро- 
в'я. Тому князь сказав: «Пий». Він же випив половину 
чаші, а половину дав випити князеві, доторкнувшись паль- 
цем у чашу, бо мав під нігтем розчинну отруту смертельну, 
і дав князеві, прирікши на смерть через сім днів. Князь 
випив, а. котопан прийшов у Корсунь і звістив, що в цей 
день помре Ростислав, так і сталося. Цього ж котопана 


264/965 


побиша камениемь людье Корсуньстии. Бь же Ростиславь 
мужи добрт» на рать, вьзрастом»ь же льп- и красень лицемь, 
милостивь убогим»; умре же мЬсяца февраля вь третий 
день, и тако положенть бьсть вь церкви святья Богородица. 
В льто 6575. Заратися Всеславь, сьнь Брячьславль 
Полотьский, и зая Новьгородь; Ярославличи же трие, 
Изяславь, Святославь, Всеволодь, совокупивше воя, 
идоша на Всеслава зим сущи велиць. Й придоша кь 
Мьньску, и М'ьнянЬь затворишася вь градь; си же братья 
взяша М-нескь, исьськоша мужи, а жень и діти взяша 
на щить, и поидоша кь Немизь; и Всеславт поиде противу. 
И совокупившеся обой на Немизь, мЬьсяца марта вь З 
день, и бяше снЬгь великь, и поидоша противу собь; и 
бьсть сьча зла, падоша мнозі, и одоль Изяслав», Свято- 
ставь, Всеволод», а Всеславь бьжа. Посем»ь же, міЬсяца 
йоня вь 10 день, Изяславь, Святослав» и Всеволод цело- 
вавше кресть честньй кь Всеславу, рекше: «приди к нама, 
а не створимь ти зла»; онь же надбБяся цЬьлованим креста, 
перевха в лодьи чресь Дньпрь. Изяславу же в шатерь 
предьидущю, и тако яша Всеслава на Рши, у Смоленьска, 
преступивше кресть. Изяславь же приведе Всеслава 
Кьеву, и вьсадиша и в порубь сь двбимя |сьньнома. 
В льто 6576. Придоша иноплеменьници на Рускую зем- 
лю, Половци мнозь, Изяславь же, и Святослав»ь и Все- 
володь изиидоша противу имь на Льто; и бьвши нощи, 
поидоша противу соб, грьхь ради нашихь попусти Богь 
на нь поганья, и побвдиша Половци. Наводить Богь по 
гнвву своему иноплеменьники на землю, и тако скруше- 
ньм'ь им вьспомянуться к Богу; усобная же рать бьваєть 
оть сважения дьяволя. Богь бо не хощеть зла вь человь- 
цьхь, но блага; а дьявол» радуеться злому убийству крово- 
пролитью, вьздвигая сварь, зависти, братоненавидь- 
ния, клеветь. Земли же согрьшивши котор'й любо, то каз- 
нить Богь смертью, или гладом»ь, наведениемь поганьх, 
или вредомь, или гусьницею, или инЬми казньми, аще 
ли покаавшеся будемь в немже нь Богь велить бити. 


люд корсунський побив камінням. А був Ростислав пре- 
красний воїн, віку хорошого, лицем гожий, до убогих мило- 
стивий. Помер місяця лютого третього дня і похоронили 
його в церкві святої Богородиці. 

В літо 6575 (1067) почав міжусобну війну Всеслав, син 
Брячеслава, полоцький і зайняв Новгород. Троє Яросла- 
вичів -- Ізяслав, Святослав і Всеволод, -- об'єднавши 
воїв, пішли на Всеслава суворої зими. І прийшли до Мін- 
ська, а мінчани закрилися в городі. Тоді брати взяли 
Мінськ, перебили мужів, а жон і дітей взяли на щити і пі- 
шли до |річки| Неміги. І Всеслав вийшов проти них. 
І зіткнулися обидва |війська| на Немізі третього березня, 
і пішли одне проти другого. І були сніги глибокі, і була 
січа люта, і багато загинуло, і здолали Ізяслав, Святослав 
і Всеволод, а Всеслав утік. 

Після цього десятого червня Ізяслав, Святослав і Все- 
волод на чесному хресті поклялися Всеславу і сказали: 
«Приходь до нас, не зробимо тобі зла». Він же, повіривши 
у клятву на хресті, переїхав у лодії через Дніпро. Коли ж 
Ізяслав, йдучи попереду, вів до свого шатра Всеслава, 
того схопили на Рші біля Смоленська, порушивши клятву 
на хресті дану. Ізяслав же привів Всеслава до Києва і по- 
садив його у поруб із двома синами. 

В літо 6576 |1068| прийшли іноплемінці на Руську зем- 
лю -- сила-силенна половців. Ізяслав, Святослав і Все- 
волод вийшли проти них на Альту, і коли настала ніч, пішли 
вони один на одного. За гріхи наші наслав Бог на нас пога- 
них, і перемогли половці. У гніві своєму наводив Бог чу- 
жинців на землю |нашу|, і тільки після поразки від них 
згадали про Бога. На міжусобні ж війни спокушає диявол. 
Адже Бог не бажає зла людям, а добра. А диявол радіє зі 
злого вбивства і кровопролиття, збуджує чвари і заздрощі, 
братоненависництво, наклепи. А коли ж у гріх впадає 
якась країна, то карає бог смертю, або голодом, або наше- 
стям поганих, або засухою, або гусінню, або іншими кара- 
ми, щоб ми покаялися, і в каятті нам Бог велить жити. 


266/967 


Глаголеть бо намь Пророком'ь обратитеся ко мнь всимь серд- 
цем» вашим», постомь и плачемь .Да аще сице творимь, всихь 
грьхь прощени будемь, но мь на злое взвращаємьеся, аки свинья 
в каль грьховьнемь присно валяющеся и тако пребьваємь:- 
Тьмже и ШПророкомь нам» глаголеть разуміхь, рече, яко 
жесток»ь еси, и шия жельзна вья твоя, того ради удержахь оть 
вась дождь, предьль единь одождихгь, а другаго не одождихь, 
исьше, и поразихь вь зноемь и различньми казньми; то и тако 
не обратитеся ко мнь. Сего ради виноградь ваша, и смоквие 
ває нивь и добравь ваша истьрохть, глаголеть Господь а злобь 
вашихь не могохь истерти, послахь на вь различнья бользни 
и смерти тяжькь, и на скоть ихь казнь свою послахь то и тако 
не обратистеся ко мн, но рьсте, мужанмься, Доколь не нась 
тистеся злобь вашихь? Вь бо уклонистеся оть пути моего глаго 
леть Господь, сьблазнисте многь:: сего ради свидитель скоро 
на противнья на прелюбодьйца, и на кленущаяся именемь 
монмь во лжю и на лищающая мьздь наймника .и насиль 
ствующе сироть и вдовици, и на укланяющая суд» криво. Почто 
не вьздрьжастеся вь грьсьх»ь ваших», но уклонисте законь моя и 
не схранисте ихь? И обратитеся ко мнь, и обращюся кь вам», 
глаголеть Господь, и азь отвергу вам'ь хляби небесньія, и вьзвра 
щю оть вась гнбвт свой, дондеже все обилуєть вам, и не могуть 
изнемощи виногради ваши и нивь Но вь отяжасте на мя словеса 
ваша, глаголюще суетнь работая Богу тьмже усть чтуть мя 
а сердце ваше далече отстоить оть мене, глаголеть Господь 
Того ради ихже тпросимь и не улучим'' будуть бо, рече, егда 
призоветь мя и азь не послушаю вась, взищете мене злий, и 
не обрящете; не вьсхотьша бо ходи|ти)| по путемь моимь, да 
того ради затворяеться небо, ово ли зль отвБрзається, градь в 
дождя місто пущая, ово ли сланою плодь узнабляя и земьлю 
зноемь томя нашихь ради грьхь Аще ли ся покаемь 0 зло- 
бахь свойихь, то аки чадом» своимь подасть намь вся проше- 
ния, и одождить намь ДОжЖдьЬ 
рань и поздень, и наполняться 


Передають-бо нам пророки |слова Бога): «Верніться до 
мене всім серцем вашим, постом і плачем». І коли так 
чинити будемо, простяться нам всі гріхи. Але ми у злі кру- 
тимось, подібно свиням у калі гріховному вічно барложи- 
мося і так живемо. Через тих же пророків |Бог| нам гово- 
рить: «Я знав, - каже, -- що впертий ти є, твоя ж шия -- 
то м'язи залізні, і через те не допустив до вас дощу, одне 
місце оросив, а друге не оросив, висушив і покарав вас 
спекою і різними карами, і то ви не вернулися до мене. 
Через те виногради ваші, і смоківниці ваші, ниви і діброви 
ваші знищив я,-- говорить Господь.-- А злоби вашої не 
зміг витравити. Наслав на вас різні хвороби і смерті тяжкі, 
і на скотину вашу кару свою послав, але й тоді ви не вер- 
нулися до мене, а сказали: «Мужаємось». Допоки не наси- 
титеся злобами вашими? Адже ви ухилилися зі шляху 
мого,-- говорить Господь, -- і спокусили багатьох», а тому: 
«Свідчить скоро буду проти ворогів, на перелюбців, і на 
тих, що, брешучи, клянуться іменем моїм, і на тих, що не 
платять за працю наймитам, обижають сиріт і вдів, і суд 
схиляють на несправедливість. Чому не утримуєтесь від 
гріхів ваших, але перекручуєте закони мої і не дотримує- 
теся їх? Зверніться до мене, і я звернуся до вас,-- гово- 
рить Господь,-- і я розкрию вам безодні небеснії, і від 
верну від вас гнів свій, доки не матимете всього в достатку, 
і не зможуть виснажитися виноградники і ниви ваші. Але 
ви обтяжуєте мене словами своїми, говорячи: «Суєтно 
служить Богу». А тому: «Вуста шанують мене, а серце 
ваше далеко від мене», -- говорить Господь. Через те що 
просимо -- не одержуємо. «А буде,-- говорить,-- що по- 
кличете мене-- і я не послухаю вас, шукатимете мене 
в біді -- і не знайдете, бо не побажали іти шляхом моїм» 
а через те і закривається небо або зло розверзається, град 
замість дощу пускає або морозом плоди побаує 1 землю спе- 
кою висважить через гріхи наші. А коли покаємося в зло- 
дійствах своїх, то, як чадам своїм, «дасть на спасіння 
і зішле вам дощу, дощу раннього й пізнього, і наповняться 


268/269 


гумна ваша пшеници, и прольються точила виньная и мас- 
линьная, и вьздамь вам»ь за літа, яже пояша прузи и 
хрустове, и гусиница; сила моя великая, юже послахь на 
ви, глаголеть Господь Вседержитель. Й си сльишаще 
вьстягнемся оть зла на добро, вьзищете суда, избавите 
обидимаго; на покаяние придемь, не вьздающе зла на 
зло, и ни клеветь за клевету, но любовию прильпимся 
Господь Бозь нашемь, постомь и рьданнемь, слезами 
омьивающе вся прегрвшения, не словомь, нарьчающеся 
крестьани, а поганьски живуще. Се бо не поганьски |ли| 
живемь, аще вьсрящемь вврующе? Аще бо кто усрящеть 
чернорисца, то вьзвращається, или единець, или свинью; 
то не поганьский ли есть се? Се бо по дьяволю научению 
кобь сию держать, друзии же к чіханию віруєеть, же бь- 
ваєть на здравье головь. Но сими дьяволь льстить, и 
другьми нравь всякьіми льстьми, превабляеть нь оть 
Бога, трубами, скомрахь, и гусльми, и русальями. Видимь 
бо игрища утолочена, и людий множьество на нихь, яко 
упихати начнуть другь друга, позорь дьюще оть бьса 
замьшленаго діла; а церкви стоять, егда же бьваєть годь 
молитвь, мало ихь обрітається вь церкви. Да сего ради 
казни приемлемь оть Бога всякья, нахожение ратньхь, 
по Божью повелению приемлемь казнь грьхь ради нашихь. 
И мь же на предлежащее возвратимся. 

Изяславу же со Всеволодомь Киневу пришедшю, а 
Святославу Чернигову, и людье Киевьстий прибьгоша 
Кьеву, и створивше віче на торговищи, и рЬша послав- 
шеся ко князю: «се Половци росулися по земли; да 
вдай, княже, оружкня и кони, и еще бьемься с ними». Изя- 
славь же сего не послуша. Й начаша людье говорити на 
воеводу на Коснячь, и идоша с віча на гору, и придоша 
на дворь Коснячьковь, и не обрьтоша его, у двора 
сташа Брячьславля и ріЬша: «поидемь, вьсадимь дру- 
жину ис погреба». Й раздьБлишася на двое: и половина 
ихь иде кь погребу, а половина иде по мосту; сии же 
идоша на княжь дворь. Изяславу сьдящу на сеньхь с 


токи пшеницею, і переливатимуться чавильні вином і оли- 
вою, і надолужу Я вам за ті роки, що пожерла сарана, 
і коник, і гусінь. Моє військо велике, що я посилав проти 
вас» -- говорить Господь Вседержитель. І, це чуючи, ухи- 
ляймося від зла до добра, вимагаймо справедливого суду, 
заступаймось за покривдженого; покаймося і не будемо 
воздавати злом за зло і наклепом за наклеп, а любов'ю 
пригорнемося до Господа Бога нашого, постом і плачем, 
сльозами омиваючи всі прогрішіння наші, щоб не на словах 
називалися християнами, живучи по-поганськи. Хіба не як 
погани живемо, коли віримо в зустріч? Бо коли хто зустріне 
чорноризця або пустинника чи свиню, то вертається 
назад. Хіба це не по-поганськи? Адже се за диявольським 
підмовленням віримо в прикмети, а інші у чхання вірять, 
що воно на здоров'я голові. Дле цими і іншими способами 
диявол спокушає, всілякими хитрощами зваблює нас від 
Бога, трубами, скоморохами, і гуслями, і русаліями. Адже 
бачимо ігрища утоптані і людей безліч на них. А як почнуть 
давити один одного, видовища робить -- бісом задумані 
діла,- а церкви стоять, навіть коли настає час молитви, 
мало їх знаходиться в церкві. От через це і кари різні 
приймаємо від Бога, військові нашестя, за Божим повелін- 
ням кари приймаємо через гріхи наші. 

Але повернемося до попереднього |повіствування|. 

Коли Ізяслав із Всеволодом прийшли до Києва, а Свято- 
слав до Чернігова, то люд київський збігся в Києві, і влаш- 
тували віче на торговищі, і сказали, звернувшись до князя: 
«От половці розсипалися по землі, так видай, княже, оруж- 
жя і коні, і ми ще поб'ємося з ними». Ізяслав же до цього 
не прислухавсь. І стали люди намовлять на воєводу Кос- 
нячка, і, повертаючись із віча на гору, вони прийшли на 
двір Коснячків, і не знайшли його, і зупинились біля двору 
Брячислава і сказали: «Підемо і звільнимо з темниці дру- 
жину». І розділилися на дві групи: і пішла половина їх 
до темниці, а половина пішла по мосту, і оці прийшли 
на княжий двір. Ізяслав у цей час на сінях раду радив із 


2т0/9Т1 


дружиною своею, и начаша прітися сь княземь. Стояще 
доль, а кьнязю изо оконца зрящю, и дружинь стоящи у 
князя, рече Тукь, Чюдинов»ь брать, Изяславу: «видиши, 
княже, людье вьзвьли; посли, ать блюдуть Всеслава». 
И се ему глаголющю, и другая половина людий приде ость 
погреба, отворивше погребь, и рьша дружина князю: «се 
зло есть; посли ко Всеславу, ать призвавше ко оконьцю, 
и проньзнути и мечемь»; и не послуша сего князь. Людье 
же кликнуша и идоша к порубу Всеславлю; Изяславь 
же се видивт, со Всеволодомь побьгоста с двора, людье же 
вьськоша Всеслава ис поруба, вь 15 день сентября, и 
поставиша и средь двора княжа, и дворь княжь разьгра- 
биша, бещисленое множьество злата и сребра, и кунами 
и скорою. Изяслав» же бьжа в Ляхь. Посемь же Полов- 
цемь воюющим' по земли Рустьй, а Святославу же сущю 
в Черниговь, а Половцемь вою|ю| щимт около Чернигова, 
Святославь же собрав» дружину, и ньколико ихь изьшиде 
на ня ко Сновьску. Но узрьша Половци идуща втя, и при- 
строяшася противу; и видивь Святослав» множьство ихь, 
и рече дружинь своей: «потягнемь, уже нам» нельзь камо 
ся дьти», и удариша вь конб; и одоль Святослав» вь трьхь 
тьсящахт, а Половіць 12 тьсящь, и тако изби я, и друзни 
потопоша вь Сн»ви, а князя их»ь руками яша, вь І день 
ноября, и вьізвратися с побБдою вь градь свой Черниговь 
Святослав». Всеславь же свде в Кьевь. Се же Богь яви 
крестьную силу, понеже Изяслав'- цьловав'ть кресть, мя и; 
тьмже наведе Богь поганья, сего же яв избави кресть 
честьньй; вь день бо Вьздвижения Всеслав»ь и вьздох- 
нувь рече: «о кресте честньй! понеже к тобь вбровахь, 
избави мя оть рова сего». Богь же показа силу кресть- 
ную на показание земли Рустьй, да не преступають 
честнаго креста, цьловавше его; аще ли кто преступить, 
то и сдь приймуть казнь, и на преидущемь вЬцЬь 
казнь вьчную. Понеже велика есть сила крестьная: 
крестомь бо побвжени бивають силь бьсовьскья, 


дружиною своєю, і ті, що зупинились внизу, стали спорити 
з князем. А князь дивився із віконця, і дружина стояла 
біля князя, і сказав Тука, Чудинів брат, Ізяславу: «Бачиш, 
княже, люди галасують, пошли, щоб краще стерегли Все- 
слава». Ї коли говорив йому, прийшла і друга половина 
людей від темниці, відчинивши погріб. І сказала дружина 
князеві: «Це біда. Пошли до Всеслава, хай прикличуть 
його до віконця і заколять його мечем». І не пристав на 
це князь. Люди ж загукали і пішли до темниці Всеславової. 
Ізяслав все це бачив і разом із Всеволодом утік із двору. 
Люди ж вирубали Всеслава з поруба п'ятнадцятого ве- 
ресня і привели його посеред двору княжого, а двір княжий 
розграбували -- незліченну кількість золота |і срібла, 
і в монетах, і у злитках. Ізяслав же втік у Ляхи. 

Після цього, коли половці чинили розбій по землі Ру- 
ській, а Святослав був у Чернігові, половці почали розбій- 
ничать побіля Чернігова, Святослав зібрав дружину, і час- 
тина її виступила проти них біля Сновська. Але коли по- 
ловці побачили, що йдуть вої, то приготувались до бою. 
І Святослав побачив, що половців безліч, і сказав дружині 
своїй: «Вдаримо, бо нікуди уже нам дітися». І пришпо- 
рили коней, і здолав Святослав, маючи три тисячі, двана- 
дцять тисяч половців, і так розбив їх, що деякі потопилися 
в Снові, а князів їхніх власними руками в полон узяв пер- 
шого листопада, і повернувся Святослав з перемогою 
у град свій Чернігів. 

Всеслав же сидів у Києві. Це Бог з'явив силу хреста, 
оскільки Ізяслав цілував хрест Всеславу і захопив його. 
Через те навів Бог поганих, Всеслава ж явно визволив 
хрест чесний, бо в день Воздвиження Всеслав зітхнув 
і сказав: ХО хрест чесний! Оскільки я в тебе вірив, ти і ви- 
зволив мене із цього рову». Бог же показав силу хресну на 
науку землі Руській, щоб не порушували клятву дану 
на хресті, цілуючи його. І коли хто порушить, то і тут при- 
йме кару, і на тому світі матиме кару вічну. Бо велика 
сила хрестова: хрестом-бо перемагають сили бісівські, 


2179/2173 


крестомь бо Господь княземь пособить в бранехь, крестомь 
огражени вврний человвци побьжають супостать противнья, 
крестомь бо вьскорь избавляєть оть напасти, призьвающимь 
его с вврою. Ничтоже ся бьси бояться, токмо креста; аще бо 
бьваєть оть бБсовь міЬчтание, знаменавьше лице крестомь про- 
гоними бьивають. Всеславь сьбде вь Кнев5 мьЬсяць 7. 

В льто 6577. Поиде Изяславь с Болеславомь на Вьсеслава, 
Всеславь же поиде противу; и приде кь Бблугороду Всеславь, 
бьвшю нощи, утанся Кнан»ь бьжа из Бьлагорода кь Полотьску. 
Заутра же видивше людье бьжавша князя, и вьзвратишася 
Кьеву и створиша віче, послашася кь Святославу и кь Все- 
володу, глаголюще: «мь же зло створили есмь, князя своего 
прогнавше, а се ведеть на нь землю Лядьскую; а поиде вь градь 
отца своего; аще ли не хощета, то намь неволя: зажегши городь 
свой, и ступити вь Грвцискую землю». И Рече имь Святослав: 
«в послевв кь брату своему, да аще поидеть на ви с Ляхь 
погубить вась, то в противу ему ратью не дадивь погубити града 
отца своего; аще ли хощемть с миромь, то в маль придеть дружи- 
нь» и утьшиста Кьянь. Святославь же и Всеволодь посласта 
кь Изяславу, глаголюще: «Всеславь ти бвжаль, а не води Ляховь 
Киеву, противнаго ти ньтуть; аще ли хощеши гньвомь ити и 
погубити градь, то віси, яко намь жаль отня стола». То сльшавь 
Изяслав», остави Ляхь, иде с Болеславомт, мало Ляхов' поемь; 
посла же пред» собою сьна своего Мьстислава Кьеву. И пришедь 
Мьстислав»ь исьсЬче Кнань, иже бяху вьсікли Всеслава, чис- 
лом'ь 70 чади, а другья исьсліьпиша, другья без винь погубивь, 
не испьтавь. Изяславу же идущю кь граду, и изиидоша людье 
противу с поклономь, и прияша князь свой Киніяне; и сЬде 
Изяславь на столь своемь, мБсяца мая вь 2 день, и распуща 
Ляхь на покормь; и изьбиваху Ляхь отай; возвратися Боле- 
славь вь землю свою. Изяславь же изгна торгь на гору, и про- 

гна Всеслава ис Полотьска, 
и посади сьна своего Мьстислава 


хрестом-бо Господь князям у битвах пособляє, хрестом 
хранимі віруючі люди супостатів-ворогів перемагають, хре- 
стом від напасті швидко звільняються ті, хто з вірою до 
нього звертається. Нічого біси не бояться, тільки хреста. 
А коли в людей з'являються бісівські видіння, осінивши 
лице хрестом, проганяють їх. Всеслав сидів у Києві сім 
місяців. 

В літо 6577 (1069). Пішов Ізяслав з Болеславом на Все- 
слава. Всеслав же пішов проти. І прийшов Всеслав до 
Білогорода, і, дочекавшись ночі, тайком утік від киян із 
Білогорода до Полоцька. Побачили ранком люди, що князь 
утік, і повернулися в Київ, і зібрали віче, і послали до Свя- 
тослава і до Всеволода, кажучи: «Сотворили ми зло, князя 
свого прогнавши, а тепер він веде на нас землю Ляд- 
ську. Так ідіть в город батька свого, а коли не захочете, то 
будемо приневолені город свій спалити і податися в Гре- 
цьку землю». І сказав їм Святослав: «Ми пошлемо послів 
до брата свого, якщо він піде на вас із ляхами, то винищить 
вас, то ми підемо проти нього війною і не дамо погубити 
город батька свого, а коли наміри його мирні, то він прийде 
з малою дружиною». І заспокоїлися кияни. Святослав же 
і Всеволод послали до Ізяслава, кажучи: «Всеслав від тебе 
утік, не веди ляхів до Києва, ворогів там у тебе нема. 
А коли хочеш у гніві йти і погубити город, то знай, як нам 
жаль отнього столу». Почув те Ізяслав, залишив ляхів 
і пішов з Болеславом, узяв з собою небагато поляків, 
а поперед себе послав до Києва сина свого Мстислава. 
І коли прийшов до Києва, Мстислав перебив киян, які 
звільнили Всеслава, числом сімдесят людей, а інших ослі- 
пив, других безвинних умертвив, навіть не розібравшись. 
Коли ж Ізяслав підійшов, до города, вийшли назустріч 
йому люди з поклоном, і прийняли кияни князя свого, і сів 
Ізяслав на столі своєму другого травня. І розпустив ляхів 
на прокорм, а їх убивали потай, і повернувся Болеслав 
у землю свою. Ізяслав же перевів торг на гору, і прогнав 
Всеслава із Полоцька, і посадив там сина свого Мстислава, 


2974/9715 


вь Полотьскь, иже вьскорь умре ту; и посади в него м'Бсто 
брата его Святополка, а Всеславу же бьжавшю. 

В льто 6578. Родися у Всеволода сьнь, и нарькоша 
именемь Ростислав». і 

Того же льта заложена бьсть церквь святаго Михайла, 
в манастьрь Вьсеволожи на Видобьчи. 

В льто 6579 Воеваша Половци у Растовца |ий) у 
Неятина. 

Того же літа вьгна Всеславь Святополка ис Полотьска. 

Того же льта побвди Ярополкь Всеслава у Голотичь- 
ска. 

В та же времена приде вольхвь, прильщень бьсомт; 
пришед»ь бо Кневу, глаголаше: «явили ми ся есть 5 богь, 
глаголюще сице: повБдай людемь, яко на пять літь 
Дньпру потещи вьспять, а землямь переступати на ина 
м'ста, яко стати Грьчкой земли на Руской земли, а Руской 
на Грьчкой, и прочимь землямь измКБнитися»; егоже 
невегласни послушахуть, а вьрний насміхахуся, гла 
голюще ему. «бьсь тобою играєть на пагубу тобь». Еже 
и бьсть ему. вь едину бо нощь бьсть без вісти. Бьсь бо 
потокше и, на зло вьводять и, посемь же насмБхающися, 
вринуша и в пропасть смертьную, научивше и глаголати; 
яко се скажемь бьсовьское наущение и дЬйство. Бьивши бо 
единою скудости вь Ростовьстьй области, и вьстаста два 
вольхва оть Ярославьля, глаголюща: «яко в свЬмь кто 
обилье держить»; и поидоста по Волзь; и кдь придучи в 
погость, ту же начаста лучьшия жень, глаголюща, яко 
си жито держать, а сии медь, а сии рьбь, а сии скору. И 
привожаху к нима сестрь своя, и матери, и жень своя; 
она же вь мьчть прорБзавше за плечемь, винимаста любо 
жито, любо рьбь, или ввверицю, и убиваша многь жень, 
им'ьния ихь имаша собь. И приидоста на Белоозеро; и 
бв о нею людий иньхь 300. 

В то же время приключися прити оть Святослава 

дань емлющю Яневи, 
сьну Вьишатину; и повБдаша еміу 


він же незабаром тут і помер. І посадив замість нього 
брата його Святополка. А Всеслав же утік. 

В літо 6578 |1070). У Всеволода народився син. І дали 
йому ім'я Ростислав. 

Того ж літа було закладено церкву святого Михайла 
у Всеволодовому монастирі на Видубичах. 

В літо 6579 |1071). Воювали половці у Растовця і у Нея 
тина. 

Того ж літа Всеслав вигнав Святополка із Полоцька, 

Того ж літа Ярополк переміг Всеслава біля Голотич- 

ська. 
У тому ж часі з'явився волхв, зваблений бісом При 
йшов до Києва і каже: «Мені являлися п'ять богів і ска 
зали таке: розкажи людям, що через п'ять років Дніпро 
потече назад, а землі поміняються місцями": стане Грецька 
земля на Руській землі, а Руська на Грецькій, та й інші 
землі поміняються». Невігласи слухали його, а віруючі 
насміхалися, кажучи йому: «Біс грається тобою на твою 
погибіль». Так і сталося з ним: одної ночі він пропав без- 
вісти. Адже біси підбивають і на зло людей уводять, а потім 
ще насміхаються, ввергаючи їх у прірву смертную, на- 
вчають їх і |що| говорити, як ми оце і розкажемо |про 
таке) бісівське намовляння і дійство. 

Одного разу під час недороду в Ростовській області 
з'явилися два волхви із Ярославля, кажучи: «Ми знаємо, 
хто запаси ховає». І пішли вони по |березі| Волги, і в яку 
погость прийдуть, так і починають називати кращих жон, 
кажучи: оці жито держать, а ці -- мед, аці -- рибу, аці-- 
хутра. І приводили до них сестер своїх, і матерів, і жон 
своїх. Вони ж, у насланні |бісівському|, прорізали за- 
пліччя, виймали звідти або жито, або рибу, чи вивірицю 
і убивали багатьох жінок, а майно їхнє забирали собі. 
І прийшли вони на Білоозеро, і було з ними інших людей 
триста чоловік. 

. У той же час трапилося Яневі, Вишатиному синові, при- 
йти туди від Святослава данину збирати. І розповіли йому 


2716/9717 


Бьлоозерьци, яко два кудесника избила многь жень по Вользь 
и по Шькснь, и пришла есть сьмо. Янь же испьтавь, чья еста 
смерда, и увЬд'вь, яко своего ему князя, пославь же кь нимь 
иже около ею суть, и рече им»: «вьідайте вольхва та сЬмо, яко 
смерда еста моего князя»; они же сего не послушаша. Янь же 
поиде сам» безь оружкня, и рьвша ему отроки его: «не ходи безь 
оружья, осоромять тя»; онь же повель взяти оружье отроком», 
и бяста 12 отрока с нимь, и поиде к нимь кь льсу. Они'жесташа 
сплчившеся противу. Яневи же идущю с топорцемь, вьіступиша 
оть нихь трие мужии, придоша кь Яневи, рекуще ему: «видя 
идеши на смерть, не ходи»; оному же повель бити я, кь прочимь 
же поиде. Они же сунушася на ня, единь грьши Яня топоромь, 
Янь же оборотя топоромт и удари тьльемь, и повель отрокомь 
сьщи я; они же бьжаша в льсь; убиша же ту попа Янева. Янь 
же вшед» в городь к Білоозерчемь, и рече имь: «аще не имете 
вольхву сею, и не иду оть вась за лЬьто». Бьлоозерьци же 
шедше и яша и, и приведоша я к нему, и рече има: «что ради 
погубисте толико человЬкь?» Онима же рекшима: «яко си 
держать гобину, да аще истрьбивь избьевь всихь, и будеть 
обилье; аще ли хощеши, то предь тобою вьемлевіь жито, или 
рьбу, или ино». Янь же рече: «по истинь лжсте: створиль бо 
есть Богь человіка оті земля, и сьставлень костьми и жилами 
оть крови, и ніЬсть в нем'ь ничтоже, токмо Богь единт вість». 
Она же рекоста: ві два вбдаєевь, како есть створен» челов'кь». 
Он же рече: «како?» Она же рекоста: «мьвся Богь в мовьници 
и вьспотився, отерься вЬхтемь, и свьрже с небеси на землю; 
и распрься Сотона сь Богомь, кому в немь створити человЬка? 
и створи дьяволь человька, а Богь душю в онь вложи; тьмже 
аще умреть человікь, в землю идеть, а душа кь Богу». Рече же 
има Янь: «по истинь прельстиль есть вась дьяволь; которо- 
му Богу вВбруета?» Она же рекоста: «Антихрьсту». Онь же 
рече има: «то гд5 есть?» Она же рекоста: «сьдить вь безднб». 
И рече има: Янь: «то Кий есть Богь, сьдя вь безднь? 
то есть бьсь, а Богь есть сьдя на небесЬьхь 
и на престоле, 


білоозерці, що два кудесники перебили багато жінок по 
Волзі і Шексні і прийшли сюди. Янь же розпитав, чиї вони 
смерди, ці люди, і довідався, що його князя, послав до них, 
бо були поблизу, і сказав їм: «Видайте волхва сюди, як 
смерда мого князя». Вони ж його не послухали. Янь же 
пішов сам без оружжя, і сказали йому отроки його: «Не 
йди без оружжя, осоромлять тебе». Він же звелів взяти 
отрокам оружжя, і було з ним дванадцять отроків, і пішов 
до них у ліс. Вони ж ополчилися проти. Коли Янь рушив 
на них з топірцем, наперед від них виступило три мужі, піді- 
йшли до Яня і сказали йому: «Бачиш, що йдеш на 
смерть, не ходи». Одному наказавши бити їх, сам пішов 
до інших. Вони ж кинулись на Яня, один замахнувся топо- 
ром. Янь же перехопив топір, і ударив обухом, і повелів 
отрокам сікти їх. Вони ж кинулись тікати в ліс і тут же убили 
Яневого попа. Янь же ввійшов у город до білоозерців і ска- 
зав їм: «Коли не зловите цих волхвів, і за літо не піду від 
вас». Білоозерці ж пішли, і зловили їх, і прибели їх до 
нього. І спитав їх: «Навіщо згубили стільки людей?» Ті ж 
відказали: «Вони тримають запаси, і коли винищимо, пере- 
бивши, всіх, і буде достаток. Якщо хочеш, то при тобі 
виймемо жито, чи рибу, чи щось інше». Янь же сказав: 
«Суща брехня, Бог сотворив чоловіка із землі, і складений 
він із кісток і кров'яних жил, і нема в ньому нічого більше, 
і більше тільки Бог знає». Вони ж відказали: «Ми два 
знаємо, як створений чоловік». Він же спитав: «Як?» 
Вони ж відповіли: «Мився Бог у мивниці, розпотівся, об- 
терся віхтем і скинув його з неба на землю. Ї засперечався 
Сатана з Богом, кому з нього сотворити чоловіка? І сотво- 
рив диявол чоловіка, а Бог душу в нього вклав. От тому, 
коли вмирає чоловік, тіло в землю йде, а душа до Бога». 
Сказав же їм Янь: «Воістину, спокусив вас диявол. Якому 
Богові віруєте?» Вони ж сказали: «Антихристові!» Він же 
сказав їм: «То де він?» Вони ж відповіли: «Сидить у без- 
дні». І сказав Їм Янь: «То який то Бог, коли сидить у без- 
дні? То біс, а Бог сидить на небесах і на престолі, а його 


2178/2179 


славимт оть ангель, иже пред»ьстоять ему со страхом, не могуще 
на нь зріьти; а сий бо оть ангель свьржень бьсть, егоже вві 
глаголете Антихрьста, за величаниє его и свьржень бьсть с 
небеси, и есть в безднь, якоже вьї глаголета, ждя, егда придеть с 
небесь, и сего емь Антихрьста, свяжеть узами и посадить во 
огни в'ічнемь со слугами его, и иже к нему вбруеть, а вама же 
зде мука прияти оть мене, а по смерти тамо». Оньма же рекшима 
«нама бози поввбдають: не можеши нама створити ничтоже» 
Онь же рече има: «лжють вама бози ваши». Она же рекоста. 
«нама предстати предь Святославомь, а ть: намь не можеши 
створити ничтоже» Янь же повель бити я, и поторьгати брадь 
ею. Сима же битьма и брадь поторгань проскіпомт, рече има 
Янь: «что вамь бозь молвять?» Оньма же рекьшима: «стати 
нам» пред»ь Святославомт». Й повель Янь вложити има рубля вь 
уста, и привязати ко упругам, и пустити я пред» собою в лодьяхь, 
а самь по нихь иде. Й сташа на устви Шекьснь, и рече има 
Янь: «што вамь молвять бози ваши?» Она же рекоста сице: 
«намь бози молвять, не бьти нама живим» оть тебе». Й рече 
има Янь: «то вамь право молвять бозіь ваши». Она же рекоста. 
«аще нась пустиши, много ти добра будеть; аще нась погубиши, 
многу печаль приймеши и зло». Онь же рече има: «аще вась 
отпущю, то зло ми будеть оть Бога; аще ли вась погублю, то 
мьзда ми будеть оть Бога». ИЙ рече Янь к подвозникомь: «ци 
кому вась родин» убьен»ь оть сею?» Они же рЬша: «мнь мати, 
а другому сестра, иному родичь». Онь же рече имт: «мьстите 
свонхь». Они же поимше я, избиша и и повБсиша я на дрів: от- 
мЬьстье приимша оть Бога по правдь. Яневи же идущю до- 
мовь, вь другую нощь медвідь вльзь, угрьзь я и сніде ку- 
деснику; и тако погибнуста научениемь дьяволимь, инЬьмь 
ввдуща и гадающа, а своея пагубь: не ввбдуща. Аще бьста 
вьдала, то не бь пришла на місто се, идьже ятома бити; 
аще ли ята бьста, то почто глаголаста: «яко не умрети нама» 
а оному мьислящю убити я? Но се есть біЬсовьское учение; 
бьси бо не вВвдають мьсли человЬческья, но влагають по- 
мисль вь челов'ка, а тайнь не вБдуща, 
Богь же единь вість 


славлять ангели, які стоять перед ним у страсі, не сміють на 
нього глянути. А цей |Сатана| і був скинутий від ангелів, 
його ви називаєте Антихристом, за гординю його і скину- 
тий був з небес і тепер у бездні, як ви кажете, в чеканні, 
коли Бог прийде з небес і візьме цього Антихриста, зв'яже 
путами і посадить разом зі слугами його і тими, що в»нього 
вірують, в огонь вічний. А вам |належить) прийняти муки 
від мене тут, а після смерті -- там». Вони ж сказали: «Нам 
боги говорять, що ти з нами не можеш зробити нічого!» 
Він же сказав: «Брешуть вам боги ваші». Вони ж сказали: 
«Нам належить предстати перед Святославом, а ти сам 
не можеш зробити нічого». Янь же повелів бити їх і посми- 
кати їм бороди: Коли їх били і розщепом видирали бороди, 
запитував їх Янь: «Що вам боги говорять?» Вони ж від- 
повідали: «Стати нам перед Святославом». І наказав Янь 
вкласти їм рубля в уста, прив'язати їх до ребра лодії і пу- 
стити поперед себе, а сам за ними йшов. І коли стали в гир- 
лі Шексни, запитав їх Янь: «Що вам говорять боги ваші?» 
Вони ж відповіли так: «Нам боги говорять, що не бути нам 
живими від тебе». І сказав Їм Янь: «То вам правду мовлять 
боги ваші». Вони ж сказали: «Якщо нас пустиш, багато 
тобі добра буде, а коли нас погубиш, велику печаль при- 
ймеш і зло». Він же сказав їм: «Якщо вас отпущу, то 
погано буде мені від Бога, а коли вас погублю, то нагорода 
мені буде від Бога». І спитав Янь підвізників: «Чи є в кого 
із вас хтось із рідні ними убитий?» Вони ж кажуть: «Мені 
мати, а іншому -- сестра, а ще іншому родич». Він же 
каже Їм: «Мстіте за своїх» Вони ж схопили їх, умерт- 
вили і повісили на дереві: помству прийняли від Бога 
по правді Коли Янь пішов додому, на другу ніч медвідь 
виліз |на дерево), розтерзав їх і пожер кудесників. І так 
загинули вони, навчені дияволом,-- іншим знали і перед- 
бачали погибіль, а своєї погибелі не передбачили. А коли б 
знали, то не прийшли б на це місце, де мали бути схоплені, 
а коли були схоплені, то нащо говорили: «Не померти 
нам», коли Янь уже намислив убити їх? Але це і є бісівське 


280/981 


помьшления человіЬцьска, ббси бо не ввдають ничегоже: суть 
бо немощни и худи взоромь. Яко се скажемь о взорв ихь и 0 
омраченьи ихь. В си бо времена и в сь льта, приключися нькоему 
Новгородцю прити в Чюдь и приде кудесьнику, хотя вольхования 
оть него; онь же, по обьічаю своему, нача призьвати бьсь вь 
храмину свою. Новгородцю же сьдящю на порозь тоя храминь 
вь сторонь, кудесникь лежаще оціпь, и шибе имь бьсь; куде- 
сникь же вьставь, рече Новгородцю: «бози наши не смЬють 
внити, ньчто имаши на собі, егоже бояться». Онь же помяну 
кресть на собі, и отьшед»ь повБси кромь храминь тоя; онь же 
нача изнова призьвати бьсь, бьси же мечтавше имь, повБдаша, 
что ради пришель есть; посемьь же нача присити его: «что ради 
бояться сего, егоже носимь на собь кресть?» Онь же рече: «то 
есть знамение небесного Бога, егоже наши бози бояться». Онь 
же рече: «бози наши живуть вь безднахь; суть же образомь 
черни, крилати, хвость имущи, вьсходять же и подь небо, слу- 
шающе вашихь богь; ваши бози на небесь суть; аще кто умреть 
оть вашихь людий, то возносимть есть на небо; ащели оть наших» 
умираєть, то носим»ь есть к нашим» богом» вь бездну». Якоже 
грьшници вь адь суть, ждуще мукь вічнья, а правЬьдници вь 
небеснемь царствий вь жилищи вьдворяються сь ангель. Сица 
ти есть бьсовьская сила, и льпота, и немощь; тьмьже и прель- 
щають человіькь, велящи нимь глаголати видЬьнья, являющеся 
имь несвершеною врою, являющеся вь синь, инЬмь вь мічть, 
и тако вольхвують научениемь дьяволимь. Паче же женами 
бьсовьская вольхвования бьвають; исконь бо бьсь жену пре- 
льсти, жена же мужа; таковьй родь много вольхвуеть жень 
чародьйствомь, и отравою, иньмь бьсовськими козньми. Но 
и мужи прельщени бьвають оть бьсовь невьрниий; яко и се 
вь первьй родь при апостольхь бо бьсть Симонь вольхвь, 
иже швьльшествомь  творяше, повель  псомь  человЬческь 
глаголати, и самь премЬьняшеться, ово старь, ово молодь, 
ово ли иного пременяше 
вь иного образ», 
в мечтаньи сице 


учення, бо біси не знають думок людських, а вкладають 
помисл у чоловіка, а тайни не знають. Бог же один знає 
помисли людські, біси ж не знають нічогісінько, бо вони 
немощні і худі на вигляд. От якраз і розкажемо про вигляд 
їхній і оману їхню. 

У ті ж часи і в ті роки трапилося якомусь новгородцю 
прийти в Чудь, і прийшов він до кудесника, і просить по- 
волхвувати йому. Той же, за звичаєм своїм, почав скли- 
кати бісів у храмину свою. Новгородець же сидів на 
порозі тієї храмини збоку, кудесник же лежав у оціпенінні: 
його пройняв біс. Кудесник же встав і сказав новгородцю: 
«Боги наші не сміють ввійти, бо щось маєш на собі, чого 
вони бояться». Він же згадав, що має на собі хрест, і віді- 
йшов, і повісив хрест поза храминою тією. Волхв знову 
почав викликати бісів, біси ж, підкидаючи ним, повідали 
чого ради прийшов |новгородець|. Потім |почав| просити 
його: «Чого ради |біси| бояться того, чий хрест на собі 
носимо?» Він же сказав: «То знамення небесного Бога, 
а його наші боги бояться». Він же рече: «Боги наші живуть 
у безднах, з виду чорні, крилаті, хвоста мають, заби- 
раються і під небо слухати ваших богів. Ваші боги на небі, 
а коли хто помирає з ваших людей, то Його возносять 
на небо, а коли ж хто із наших помре, його несуть до наших 
богів у бездну». |Так воно і є|: грішники в аді, ждуть муки 
вічної, а праведники в жилищі царства небесного посе- 
ляються з ангелами. От така і є бісівська сила, і краса, 
і неміч, тим же і зваблюють людей, бо велять їм розпові- 
дати видіння, які з'являються не твердим у вірі, ві сні, 
іншим у мріях, і так волхвують наукою диявольською. 
Особливо ж через жінок бісівські волхвування бувають, бо 
із правіку біс жінку спокусив, жінка ж мужа, через те 
у теперішньому роді |людському| багато волхвують жінок 
чарами, і отрутою, і іншими бісівськими підступами. Але 
і чоловіки невірнії бувають зваблені бісами, як то було 
в першому роді при апостолах, коли був волхв Симон, що 
волхвування творив: наказував псам по-людському гово- 


282 /983 


творяшеть И Анній и Амврий вольшвеньемь чюдеса творяшеть 
противу Моисфеви .но вьскорь не возмогоста, но и Кунонь 
творяшеть мьчтаниемь б'іЬсовьскьм'ь, яко и по водам ходити 
и ина мічтания творяше, бьсомь льстимь, на пагубу собь и 
иньмь Сице бьсть вольхвь вьсталь при Гльбь в Новігородь, 
глаголашеть бо людемь и творяшеть бо ся аки Богом, и многь 
прельсті, мало не весь городь глаголаше бо, «яко все ведаю» 
хуля ввру крестьяньскую глаголашеть бо «яко прейду по Воль 
хову предь всими». И бьсть мятежь в городь, и вси яша ему 
ввру и хотя побьдити епископа, епископь же вземь кресть и 
оболкься в ризь, ста рекь: иже хощеть вБру яти вольхву, да 
за нь идеть, аще ли вбруєть кто кресту, да идеть |к нему|», И 
раздБлишася на двое князь бо Гльбь и дружина его сташа 
у епископа, а людье вси идоша за вольхва и бьсть мятежь великь 
вельми: Гльбь же возма топорь подь скуть и приде к вольхву 
и рече ему: «то веси ли, что утрь хощеть бьти что ли до вечера?» 
Онь же рече; «все ввдаю»"И рече Гльбь: «то вьси ли, что |ти| 
хощеть днесь бьти?» Онь же рече; «чюдеса велика створю». 
Гльбь же вьня топорь, и ростяи и паде мертвь, и людие разий- 
дошася, онь же погибе тьломь и душею, предавься дьяволу, 

В льто 6580. Принесоша святая страстотерпца Бориса и 
Гльба. Совокупившеся Ярославличи, Изяславь, Святьславь 
и Всеволодь, митрополить же бь тогда Георгий, епископь Петрь 
Переяславьскьй, Миханль Юрьевьскьй, Федосий же игумень 
Печерьскьй, Софроний же святаго Михаинла игумень, Герьмань 
святаго Спаса игумень и Никола игумень Переяславьский, и 
прочий игумень, и вси створивше праздникь світель, и пре 
ложиша я в новую церковь, юже сдЬла Изяславь, яже стоить 
иньнь Вземше бо первое Бориса в деревяний ракб, Изяславе, 
и Святослав», и Всеволодь, вземше на плещи своя и понесоша, 
и предьидущимь черноризьцемь, свьща держаще в рукахь, 
и по нихь дьякони с кандиль, и посемь прозвутери, и по нихь 
епископи с митрополитомь, и по нихь раку несуще, идяхуть. И 

принесьше и в новую церковь, 
отверзоша раку, 
исполнися церкви 


рити і сам перекидався то в старого, то в молодого 
то іншого переміняв у інший образ, в навожденні таке 
творив. І Анній і Амврій волхвуванням чуда творили проти 
Мойсея, але небавом уже нічого не могли. Так і Кунон 
напускає ману бісівську, ніби по водах ходять, і інші наво- 
ждення творив, зваблений бісом на згубу собі й іншим 

Такий волхв явився у Новгороді за Гліба. Він розмовляв 
з людьми, видаючи себе за бога, і багатьох звабив, мало 
не весь город, бо говорив: «Я все знаю». Хулив віру хри- 
стиянську, бо говорив: «Я Волхов перейду у всіх на очах» 
І була смута в городі, і всі повірили йому, і хотіли пере- 
могти єпископа. Єпископ же взяв хрест, і одягнувся в ризу, 
і став говорити: «Якщо хто хоче вірити волхву, хай за ним 
іде, а хто в хреста вірує, хай |до хреста| іде». І розділилися 
надвоє: князь Гліб із дружиною своєю став біля єпископа, 
а люди всі пішли за волхвом. І була смута дуже велика. 
Гліб же взяв топір' під плащ і прийшов до волхва і спитав 
його: «Чи ти знаєш, що збудеться ранком а чи до вечора?» 
Він же відповів. «Все знаю» І питає Гліб: «А чи знаєш, 
що |з тобою| буде сьогодні?» Він же відповідає: «Чудеса 
великі сотворю». Гліб же вийняв топір і розрубав його, 
і волхв упав мертвий. І люди розійшлися. Він же загинув 
тілом і душею, віддався дияволу. 

В літо 6580 (1072). Перенесли |останки| святих страсто- 
терпців Бориса і Гліба. Зібралися Ярославичі -- Ізяслав, 
Святослав і Всеволод, тодішній митрополит Георгій, єпи- 
скоп Петро Переяславський, Михайло Юр'ївський, Федо- 
сій же ігумен Печерський, Софроній -- |монастиря) свято- 
го Михайла ігумен, Герман -- |монастиря| святого Спаса 
ігумен, і Никола -- ігумен Переяславський, і інші ігу 
мени, і всі, хто створив цей світлий празник, і перенесли 
їх у нову церкву, збудовану Ізяславом, яка стоїть і нині. 
Спочатку взяли останки Бориса в дерев'яній раці. Ізяслав, 
Святослав і Всеволод взяли на плечі свої і понесли, 
а попереду йшли чорноризці, тримаючи в руках свічі, а за 
ними диякони з кадилами, а потім пресвітери, і за ними 


284/985 


благоухания вонь благь; видивше се, прославиша Бога. И 
митрополита ужась обинде, бяше бо нетвердо вБруя к нима; и 
падь ниць, прося прощения. Й цЬловавше мощи его, вложиша и 
в раку камену. Посемь же вземше Гльба в раць камени, и 
вьставиша и на сани, и емше за вужа везоша и; яко бьша вь 
двбрехь, сташа рака, не поидущи. И повельша народу звати: 
«Господи помилуй», и повезоша, и положиша я мЬсяца мая 
вь 20. ИЙ отпьвше литургию, обБдаша братья си вся на купь, 
когождо с боярь своими, и с любовью великою. Бь бо тогда 
держа Вьшегородь Чюдинт-, а церковь Лазорь, И посемь рази- 
идошася вьсвояси. 

В льто 6581. Вьздвиже дьявол' котору вь братьи сей Ярослав- 
личих»ь. И бьвши распре межи ими, бьста сь себе Святославь | 
со Всеволодомь на Изяслава; и изииде Изяславь ись Кнева, 
Святослав» же и Всеволодт внидоста в Кьевь, мьБсяца марта вь 
22, и сьдоста на столі на Берестовомг, преступивша заповідь 
отню. Святославь же 65 начало вьгнанию братню, желая 
болшая власти; Всеволода бо прельсти, и глаголя: «яко Изяславь 
вьстаєть сь Всеславом», мьсля на наю; да аще его не варив, 
имать нась прогнати,» и тако взострі Всеволода на Изяслава. . 
Изяславь же иде в Ляхь со имьниемь и сь женою, уповая богать- 
ствомь многьмь, глаголя: «яко симь наліьзу воя;» еже взяша 
у него Ляхове, показаша ему путь оть себе. А Святослав» сЬде 
в Кневь, прогнавь брата своего, преступивь заповідь отьню, 
паче же и Божию. Великь бо есть грьхь преступати заповЬдь 
отца своего: ибо исперва преступиша сьнови Хамові на землю 
Сифову, по 400 льть отмьщенне прияша оть Бога; оть племени 
бо Сифова суть Евреби, иже избіша Хананейско племя, вьсприяша 
свой жребий и свою землю. И пакь преступи заповідь Исавь 

отца своего, и прия убийство; 
не доброе есть преступати предбла 
чюжаго. 


єпископи з митрополитами, а за ними ішли ті, що несли 
раку. І принесли її в нову церкву, і відкрили раку, і церква 
наповнилась благоуханням приємних запахів, і всі, хто 
бачив це, прославили Бога. І митрополита жах обійняв, 
бо не дуже вірував у |святість покійних, і впав ниць, і про- 
сив прощення. І коли поцілували мощі Борисові, поклали 
їх у раку кам'яну. Після цього взяли |останки| Гліба 
у раці кам'яній, поставили її на сани і, взявшись за гужі, 
повезли Її. І коли були уже в дверях, зупинилась рака 
і не пройшла. І повеліли народу кликати: «Господи, поми- 
луй!» І повезли його, і перехоронили його 20 травня. 
І коли відспівали літургію, обідали брати всі разом, кож- 
ний із боярами своїми, і з любов'ю великою. Управляв тоді 
Вишгородом Чудин, а церквою -- Лазар. І після цього 
розійшлися по домівках. 

В літо 6581 (1073). Розпалив диявол усобиці між бра- 
тами цими Ярославичами. І були сварки між ними, були 
заодно Святослав із Всеволодом проти Ізяслава. І пішов 
Ізяслав із Києва, Святослав же і Всеволод увійшли в Київ 
22 березня і сіли на столі в Берестовому, порушивши запо- 
відь отчу. Святослав же поклав початок вигнання брата, 
бажаючи більшої влади, адже Всеволода він звабив, на- 
мовляючи: «Ізяслав змовився із Всеславом, помишляючи 
на нас, і, якщо його не випередимо, прожене нас». І так 
згострив Всеволода на Ізяслава. Ізяслав же пішов у Ляхи 
із жінкою і з багатством великим, покладаючись на яке, 
говорив: «Цим я знайду воїв». Все це у нього ляхи віді- 
брали і показали дорогу від себе. А Святослав сів у Києві, 
прогнавши брата свого і порушивши заповідь отчу, а най- 
більше -- Божу. Адже великий гріх порушувати заповідь 
батька свого: бо найперші спокусились сини Хамові на 
землю Сифову, а через чотириста років прийняли помсту 
від Бога, бо від Сифового племені суть євреї, що перебили 
хананейське плем'я і повернули свій жереб і свою землю. 
І ще порушив заповідь батька свого ісав і був убитий. 
Недобре переходити чужі межі. 


286/987 


Того же лЬьта основана бьсть церковь Печерьская Свято- 
славомь княземь, сьном»ь Ярославлимь, игуменомь Федосьемь, 
епископомь Миханйломь, митрополиту Георгиеви тогда сущю 
вь Грьцьхь, а Святославу в КьневБ сьдящю. 

В льто 6582. Федоси|й| игумень Печерьскьй преставися. 
Скажемь бо о усьпеній его мало. Федосий бо обьчай имяше, 
приходящю бо постьному времени, в недьлю Масленую вечерь 
бо, по обьічаю, целовавь братью и поучивь ихь, како проводити 
постьное время вь молитвахь нощьньх» и дневньхь, и блюсти- 
ся оть помьсль скверньхь, и оть б'ісовьскаго насбянья. «Бьси 
бо, рече, всьвають черноризьцемь похотьния лукава, вжагающа 
ему помьсль, тьмьже врежаєми бьвають им» молитвь; да при- 
ходящая таковья мьбсли вьзбраняти и знамениемь крестньмь, 
глаголюще сице: Господи Ісусе Христе Боже нашь, помилуй 
нась, аминь; и к симь вьздержание имьти оть многаго брашна; 
вь Бденьи бо мьнозь и вь питьи безмернь вьзрастають помьісли 
лукавий, помьісломь же вьзьрастьшимь стваряеться грьхь. 
Тьмже, рече, «противитися бьсовьскому дЬйству и проньрьству 
ихь, и блюстися оть льности и оть многаго сна, и бодру бьти 
на п'бние церковьное, и на предания отецьская, и на почитания 
книжная; паче же имЬти во устьх»ь псаломь Давидов' подобаєть : 
черноризьцемь; симь прогонити бьсовьское уньние; паче же 
всего имвти любовь в себе к мьншимь и кь старьйшим'ь поко- 
рение и послушание, кь старвйшимь же и кь мьншимь любовь 
и наказание, образь бивати собою вьздержаниемь и бдь- 
ньемь, и хожениемь, смирениемь; и тако наказьвати и мЬньшая, 
утьшивати я, и тако проводити  пость». Глаголашеть 
бо сице: «яко Богь даль есть намь сию 40 дний на очищениє 
души; се бо есть десятина оть льта даема Богу: дний бо есть 
оть года до года 300 и 60 и 5 дний, и оть сихь дний деся- 
тьй день вьздаяти Богу десятину, еже:есть пость си четьнрь- 
десядньй, в ня же дни очистившеся душа, празнуеть світло 
Вьскремение Господне, веселящеся о Бозь. Постьное бо 
«время очищаєть убо умь человьку, Пощение бо исперва про- 
ображено бьсть: Адаму не вкусити оть древа единого; пости 
бо ся Моисьй дний 40, сподобь бо ся прияти законь на горь 


Того ж літа |1073| була закладена церква Печерська 
князем Святославом, сином Ярослава, ігуменом Федосієм, 
єпископом Михайлом. Митрополит Георгій був тоді в Гре- 
ках, а в Києві сидів Святослав. 

В літо 6582 |1074| Федосій, ігумен Печерський, помер 
Розкажемо коротко про його успіння. Федосій звичай мав. 
З настанням посту у Масляну неділю ввечері, за звичаєм, 
вітати братію і повчати її, як проводити піст у молитвах 
нічних і денних, як берегтися від помислів гріховних 
і від бісівського навіювання. «Адже біси,-- говорив,-- 
навіюють чорноризцям похотіння лукаві, розпалюючи їхні 
помисли і тим, буває, шкодять їхнім молитвам. Треба обо- 
ронятися, коли приходять такі думки, хресним знаменням, 
промовляючи таке: «Господи, Ісусе Христе, Боже наш, по- 
милуй нас, амінь». А до цього ще треба стримувати себе 
від надмірної їди, бо в надмірній їді і в питті безмірнім 
виростають помисли лукавії, а від зрослих помислів тво- 
риться гріх». А через те, говорив він, «опирайтеся бісів- 
ському діянню і пронозливості їхній, і бережіться лінощів і 
довгого сну, і будьте бадьорі на співання церковне, і на запо- 
віти батьківські, і на читання книжне. А більш усього подобає 
чорноризцям мати на вустах псалми Давидові, ними про- 
ганяти бісівську безнадію. А над усе берегти в собі любов 
до менших, а до старших -- покору і послух, а |старшим| 
до менших -- любов і настанову, бути зразком здержливо- 
сті, і невсипущості, і трудолюбивості, і покірливості і цьому 
навчати менших і втішати їх і так проводити піст». І гово- 
рив таке: «Бог дав нам оці сорок днів для очищення душі, 
а це тільки десятина року, давана Богу, днів-бо від року 
до року триста і шістдесять і п'ять, і від цих днів віддавать 
десятий день як десятину Богу -- це і є сорокаденний піст, 
і в ці дні, очистившись, душа празнує світле Воскресіння 
Господнє, радіючи Богу. Бо врем'я посту очищає ум чоло- 
віку. Постування-бо від правіку мало свій прообраз: Адам 
не вкушав |плодів| від дерева єдиного, постився Мойсей 
сорок днів, після чого сподобився прийняти закон на горі 


10 9-219 288/289 


Синайстьй, и вьвдіьвь славу Божию; постомь Самунла мати 
роди; постивьшеся Ниневгитянь гньва Божня избьша, по- 
стився | Даниль о видьнья 0 сподобися з великаго  постився 
Илья акь на небо взять бьсть, и в пищю породную, по- 
стившеся трие отроци угасиша силу огненую; постився Господь 
дний 40, намь показа постное время; постом апостоли искорени- 
ша бьсовьское учение; постом»ь явишася отци наши акьі свЬтила 
в мирь, и сияють ни по смерти, показавше трудь великья 
и вьздьрьжання, яко се и великий Антоний, и Евьфимий, и Сава 
и прочий отци, ихьже и мь поревнуємь, братье». Сице поучивь 
братью и цЬловавт вся по имени, и тако изиндяше из манастьря, 
возмя маль коврижекь; и вшедь в пещеру и затворяше двери пе- 
щерь, и засьпаше пьрьстью, и не глаголаше никомуже; аще ли 
будяше нужное орудье, то оконцемь мало бьсьдоваше, в суботу 
или в недьлю; а по иньи дни пребьваше в пость и вь молитвь, 
и вьздержашеся крьпко. Й прихожаше в манастьюрь в пятокь на- 
канунь Лазорев'ь; в сий бо день кончається пость 40, начинається 
оть перваго понедЬьлника наставшии Федоровь недьль, кончаєеть 
же ся в пятокь Лазоревг; а страстная неділя уставлена есть по- 
ститися страсти ради Господня. Федосьеви же пришедшю по 
обьчаю, цьлова братью и празнова сь ними недьлю Цвітную, 
и дошедь великаго дни Вьськрешення Господня, по обьнчаю 
празновав» свЬтло, впаде в болезнь. Й разбольвшюся ему дний 5, 
посемь бьівшу вечеру, и повель изьнести ся на дворь, братья же 
вземше и на санехь, и поставиша и прямо церкви; онь же повель 
братью собрати всю, братья же удариша в било, и собравшеся 
вси. Онь же рече им»: «братье моя, и отци мон, и чада моя! се азь 
отхожю оть вась, якоже яви ми Господь в постьное время, 
ов пещерь ми сущю, изьити оть світа сего; вьї же кого хощете 
игуменомь поставити себь, да и азь благословение подаль 
бьхь ему?» Они же рекоша ему: «ть еси отець нам» всім», 
да егоже изволиши сам, то нам» будеть отець игумен", н послу- 
шаємь его, яко и тобе». Отець же нашь Федосий рече: «шедше 


Сінайській і побачив славу Божу. У піст народила Самуїла 
мати, постом ніневгитяни гніву Божого позбулися, під час 
посту Даниїл сподобився видіння великого, постився Ілля 
аж доки на небо був узятий для їжі райської; постуючае, 
три отроки погасили силу огненну; постився Господь сорок 
днів, показавши нам врем'я посту, постом апостоли вико- 
ренили бісівське вчення, з посту постали наші отці |церка. 
ви) як світильники світу і сіяють і після смерті, з'явивши 
зразки трудів великих і повстримності, як ото і великий 
. Антоній, і Євфимій, і Сава, і інші отці, їх же і ми ревно на- 
слідуємо, братія». От так повчивши братію і попрощав- 
шись із усіма по імені, вийшов із монастиря, взявши кілька 
коврижок, і ввійшов у печеру, і закрив двері печери, Ї за- 
сипав їх землею, і не розмовляв ні з ким. Коли була до 
нього необхідна справа, то розмовляв через маленьке ві- 
конце у суботу чи неділю, а в останні дні перебував у пості 
і в молитві, дотримуючись строгої повстримності. І при» 
йшов у монастир у п'ятницю напередодні Лазаревого дня, 
бо в цей день закінчується сорокаденний піст, що почи- 
нається від першого понеділка Федорової неділі, закіч- 
чується у Лазареву п'ятницю. А у страсну неділю вста- 
новлено поститися ради страждань Господніх. Коли ж Фе- 
досій, як звичайно, прийшов, вітав братію і святкував із 
ними Цвітну |вербну| неділю, і дочекався великого дня 
Воскресіння Господнього, і, як завжди, відсвяткував 
радісно -- і захворів. І прохворів п'ять днів, після цього 
ввечері звелів винести Його на подвір'я, братія ж взяла 
його на сани і поставила навпроти церкви. Він же повелів 
скликати всю братію, братія ж ударила в било, і зібралися 
всі. Федосій же сказав Їм: «Братія моя, і отці мої, і діти 
мої! Оце я відходжу від вас, бо з'явив мені Господь під 
час посту в печері моїй відійти з цього світу. Ви ж кого 
хочете поставте собі за ігумена, я б дав йому благосло- 
вення своє?» Вони ж сказали йому: «Ти отець усім нам, 
і кого побажаєш сам, той і буде нам отець ігумен, і слухати- 
мемо його, як і тебе». Отець же наш Федосій рече: «Ідіть 


10» 290/291 


кромь мене наречете, егоже хощете, кромь двою брату, Николь), 
Игната; вь прочихь кого хощете, оть старьйшихь даже и до 
менших». Они же послушав-ьше его, отступивше мало кь церк- 
ви, сдумавьше и послаша два брата, глаголюще сице: «сго- 
же изволить Богь и твоя честная молитва, егоже тобь любо, 
того нарци». Федосий же рече им»: «да аще оть мене хощете 
нгумена прияти, то аз» створю вамь, но не по своему изволению, 
но по Божию строенью»; и нарече им» Якова прозвутера. Братьи 
же не любо бьсть, глаголюще: «яко не зді есть постригьлься»; 
бь бо Ияковь пришель сь Летьца с братомь свонмь Павлом». 
И пачаша братья просити Стефа |на) деместьвяника, суща тогда 
ученика Федосьсва, глаголіюще: «яко сесь есть вьздрасль подь 
рукою твоею, и о тебь послужил'ь есть; сего ньні вдай». Рече же 
имь Федосий: «се азь, по Божню повелению, нарекль бьхь 
вамь Якова; сс же вь своею волею створити хощете». И по- 
слушав- ихь, и предасть имьь Стефана, да будсть им игумень; 
и благослови Стефана, и речи ему: «чадо! се предаю ти ма- 
настьрь, бліоди с опасеньемь его, якоже устроихь и вь службах», 
то держи; преданья манастьрьская и устава не измбняй, но 
твори вся по закону, по чину манастьрьскому». И посемь вземше 
и братья, и несоша и в квлью и положиша и на одрь. И шестому 
дин наставшю, и болну сущю велми, приде к нпему Святослав сь 
сьном' свонмь Гльбом'-; и сьдящима има у пего, рече сму Федо- 
сий: «се отхожіо світа сего, и се предаю ти манастьрь на сблюде- 
ние, егда будеть что смятенне в немь; се поручаю Стефану игу- 
меньство, не давай его в» обиду». Й князь цЬловавь его, и обвща- 
ся пещися манастьремь, и отьиде оть него. Семому же дни при- 
шедшю, изнемогающю Федосьеви, и призва Стефана и братью, и 
нача имзь глаголати сице: «аще по моемь отшествий світа сего, 
аще буду Богу угодиль, и прияль мя будеть Богь, то по мосмь 
отшествни манастьрь сь начнеть строити и прибьвати в немя: 
то вБжихете, яко прияль мя есть Богь; аще ли по моемь животь 
оскудевати начнеть манастьрь, а черноризьци потребами ма- 
настьрьскьми, то вбдуще будете, яко не угодиль буду Богу» 
И се ему глаголющю, плакахуся братья, глаголюще: «отче! моли 


і домовтеся без мене, кого хочете, окрім двох із братії -- 
Николи і Гната, із інших, кого хочете, від найстарших 
і до наймолодших». Вони ж послухалися його, відійшли 
трохи від церкви, порадились і послали двох братів ска- 
зати так: «Кого хоче Бог і твоя чесна молитва, хто тобі 
любий, того назви». Федосій же рече їм: «Тож коли від 
мене бажаєте прийняти ігумена, то я дам вам, але не за 
своїм бажанням, а за Божим урядженням». І назвав їм 
Якова пресвітера. Братії це не любо було, говорили «не тут 
був пострижений», бо Яків прийшов із Летьця разом із 
братом своїм Павлом. І почала братія просити Стефана 
деместв'яникового, тодішнього учня Федосієвого, кажучи: 
«Цей возріс під рукою твоєю, і в тебе послужив, цього нині 
дай». Федосій же їм рече: «Я вам з Божого повеління назна- 
чив був Якова, а ви по своїй волі хочете зробить». Одначе 
послухав їх і дав їм Стефана, щоб був їхнім ігуменом, 
і благословив його, і сказав йому: «Дитя моє! От передаю 
тобі монастир, бережно його охороняй і, як я влаштував 
його в службах, так і тримай. Заповітів монастирських 
і уставу не міняй, а роби все по закону і чину монастир- 
ському». І після цього взяли його браття, і віднесли в ке- 
лію, і поклали його на одрі. І коли настав шостий день 
і було йому дуже погано, прийшов до нього Святослав із 
сином своїм Глібом. І коли вони сіли біля нього, сказав 
йому Федосій: «От і відходжу з цього світу і оце доручаю 
тобі монастир на догляд, коли трапиться якесь сум'яття 
у ньому. Ігуменство поручаю Стефану, не давай його в оби- 
ду». І князь попрощався з ним і пообіцяв пектися про 
монастир, і пішов від нього. На сьомий день знемагаючий 
Федосій покликав Стефана і братію і став їм говорити 
таке: «Якщо після мого відходу з цього світу буду угодний 
Богові і прийме мене Бог, то після мого відходу монастир 
почне розбудовуватися і багатіти: ото знайте, що прийняв 
мене Бог. Якщо ж після моєї смерті почне монастир занепа- 
дати, а чорноризці не старатися потребами монастир- 
ськими, то будете знать, що не вгодив я Богові». І коли 
він це говорив, плакала братія, кажучи: «Отче! Моли за 


299 /993 


за нь Господа; віБмиь бо, яко Бог» труда твоего не презрб». 
И прьсьдьша братья у него ту нощь всю; и наставшю 
дни осмому, вь вторую суботу по пасць, вь 2 чась дни, 
и предасть душю в руць Божии, мьсяца мая вь 3 день, 
индикта вь 11 льто; и плакашася по немь братья. Бь же 
Федосий заповідаль братьи положити ся в пещерь, идьже 
показа трудь многь), и рекь сице: «в нощи похраните тьло 
мое», якоже и створиша. Вечеру бо приспЬвшю, вся братья 
вземше тбло его, и положиша и в пещерь, проводивьше сь 
пьсми, и сь сввщами, честьно, на хвалу Господу нашему 
Ісусу Христу. Стефану же предержащю  манастьрь, 
и блаженное стадо, яже б5 совокупиль Федосий, таки 
черноризьци аки сввтила в Руськой земли сияху: 
ово бо бяху постьници, овий же на бдЬние, овии же 
на кланянне коленьное, овни же на пощение чересь 
день и чересь два дни, овин же ядяху хльбь с водою, 
нний же зелье варено, а друзий в любви пребьівающе, 
мЬнщий покоряющеся старьйшимь, не смБбюще пред 
ними глаголати, но все с покорениемь и с послушани- 
емь великомь; и такоже и старьйший имяху любовь 
ко меншим»ь, наказаху и, утьшающе, аки чада вьзлюб- 
леная. Аще которьй брать впадеть в кое любо согрьшение, 
и утьшаху и, и епитемью единого брата разділяху 3-е, или 
4 за великую любовь: такова бо бяше любовь в братьи той, 
и вьдержание велико. Аще брать етерь вьнь ндяше изь 
манастьря, и вся братья имяху о том» печаль велику, и 
посилають по нь, приводяху брата кь манастьрю; и шедше 
вси покланяхуся игумену, и умолять нгумена, и принмаху 
в манастьрь брата с радостію. Таци бо бьша любовници 
и вьздврьжници, оть нихь же намЬню ньколико мужь 
чіодньхь. Первьй Дьмьянь прозвутерь: бяше постьникь 
и вьздерьжьникь, яко развбе хльба и водь ясти ему до 
смерті своей. Аще бо коли кто принесяше дьтищь болень, 
кацимь любо недугомЬ одерьжимь, приношаху в мана- 
стьрь, или сввршень человькь, кацимь любо недугомь 
Годрьжимь|, прихожаше в манастьрь кь блаженому 
Федосьеви: и повельваше сему Демьяну молитву творити 


нас Господа, бо знаємо, що Бог труда твого не зневажить». 
І просиділа братія біля нього всю ту ніч, а наступного, 
восьмого дня, у другу суботу після паски, о другій годині 
дня віддав він душу в руки Божі місяця травня у третій 
день, індикта в одинадцяте літо. І плакала по ньому бра- 
тія. Федосій же заповів братії покласти його в печері, де 
з'явив численні труди, і казав таке: «Уночі похороніть 
тіло моє». Так вони і зробили. Коли наступив вечір, вся 
братія взяла тіло його і поклала в печері, провівши з пісне- 
. співами і зі свічами, чесно, на хвалу Господу нашому, 
Ісусу Христу. 

Коли ж Стефан управляв монастирем і блаженним ста- 
дом, що його зібрав Федосій, таки чорноризці подібно 
світильникам в Руській Землі сіяли: одні-бо були постники, 
другі ж у старанні, інші-- у колінопоклонінні, ще інші 
постилися через день і через два дні, другі ж Їли хліб з во- 
дою, інші -- варені овочі, а всі в любові пребували: молод- 
ші корилися старшим, не сміли перед ними говорити, а все 
з покірністю і з послухом великим. А також і старшії мали 
любов до молодших, навчали їх, утішали, як дітей возлюб- 
лених. А коли хто-небудь із братів впадав у яке-небудь 
прогрішіння, його втішали і єпітимію, накладену на одного 
брата, розділяли троє і четверо в знак великої любові; 
така була любов у тій братії і воздержаніє велике. Якщо 
один із братії раптово залишав монастир, вся братія була 
тим вельми опечалена, посилали за ним, приводили брата 
в монастир і йшли всі з поклоном до ігумена, і вмоляли 
його, і приймали |знову) брата у монастир із радістю. От 
такі були дружні і стримані, із них назову кілька мужів 
дивовижних. 

Перший -- Дем'ян Пресвітер: був постник і воздержник, 
що, окрім хліба і води, нічого більше не їв до смерті своєї. 
Якщо ж коли хтось приносив хворе дитя, якимось недугом 
пойняте, в монастир чи дорослий чоловік, яким-небудь 
недугом пойнятий, приходив у монастир до блаженного 
Федосія,-- тоді наказував він цьому Дем'янові творити 


294 /995 


надь болящим-», и абье створяше молитву и масломь святьм'ь 
помазаже, и абье исцьльваху приходящии к нему. Единою 
же ему разбольвшюся, коньць прняти лежащю ему в болести, 
и приде к нему ангел» вь образі Федосьеві, даруя ему царство 
небесное за трудь его; посемь же приде Федосий з братьею, 
и сьдоша у него, оному же изнемогающю, вьзрів»ь на игумена 
н рече: «не забьвай, игумене еже ми сси ночесь обвщаль»; и ра- 
зумь Федосий великий, яко видЬьниє видь, и рече ему: «брате 
Дьмьяне! еже ти єсмь обЬщаль, то ти буди». Опь же смьживь 
очи, и предасть дух»ь в руціь Божин; игумень же и братья похоро- 
ниша тло его. Такоже и другьй брать, именемь Еремьй, иже по- 
мняше крещение земли Руськой. Сему дарь дань оть Бога: про- 
повьБдаше |н) провидь будущля, и аще кого видяше в помьшле- 
пни, обличаше втайнь и наказаше блюстися оть дьявола; аще 
которьй брать мьсляше изьшити из манастьря, узряше и, при- 
шедь к нему, и обличаше мьсль его и утьшаше брата; и аще кому 
речаше, любо добро, любо зло, сбьівашеться старцево слово. ББ 
же и другий брать, именем»ь Матфей: той бь прозорлив»ь. Гдиною 
ему стоящю вь церькви на мЬсть своємь, н вьзведе очи свон, н 
позрь по братьи, иже стоять поюще по обвима сторонама, и видь 
обьходяще біса, вь образь Ляха, в лудь, носяща вь приполь 
цвЬтокь, еже глаголеться ліпок». И обьходя подль братью, взи- 
мая нз лона цвітокь, и ввржаше на кого любо: аще прилпяше 
кьму цвьтокь поющихг оть братья, и ть мало стояв» и раслабевь 
умом', вину створивь каку любо, исходяще изь церкви и шедь в 
кьлью, и спаше, и не вьзвратяшсся вь церковь до отпЬтья; аще ли 
верже на другаго, и не прилпяше к нему цвітокь, стояше бо 
крьпко вь піьньи, дондеже отпояху утренюю, и тогда ндяше 
в кблью свою; и се видя старьць, пов'да братьн своей. И пакь! 
же сий старіьць виде се: по обьічаю бо сему старцю отстоявшю 
утренюю, братьй отпьвши заутренюю предь зорями, ндоша 
по кБльям' свонмь, сий же старьвць исхожаше нсь церкви. Иду- 
шио же ему единою, и сьде почивая подь биломь, б5ь бо кБлья 


молитву над хворим. І як тільки помолиться і єлеєм святим 
помаже,-- негайно ізцілялися ті, що приходили до нього. 
Коли ж одного разу Дем'ян розхворівся і лежав у болісті, 
кінця чекаючи, прийшов до нього ангел в образі Федосія, 
даруючи йому царство небесне за труди його. Потім уже 
прийшов Федосій з братією і сиділи у нього, а він, знема- 
гаючи, подивився на ігумена і рече: «Не забувай, ігумене, 
що ти мені вночі обіцяв». І зрозумів Федосій великий, яке 
видіння бачив, і рече йому: «Брате Дем'янс! Що я тобі обі- 
цяв, те тобі буде». Він же закрив очі і віддав дух в руки 
Божії. Ігумен же і братія похоронили тіло його. 

Також і другий брат був, на ймення Єремій, що пам'ятав 

«хрещення землі Руської. Йому був даний дар від Бога: 

провіщати і передбачати майбутнє, і коли бачив когось 
в задумі, виказував |його задуми| віч-на-віч і наказував 
берегтися диявола. Коли якийсь брат намислював піти із 
монастиря і |Єремій| бачив його, то приходив до нього 
і виявляв |задум його| і втішав брата. Ї якщо кому гово- 
рив, чи добре, чи погане, збувалося старцеве слово. 

Був і другий брат, ім'ям Матвій: цей був прозірливий. 
Одного разу, коли він стояв у церкві на місці своєму і під- 
няв очі свої, обвів ними братію, що стояла, співаючи, з обох 
боків, і побачив, що братію обходить біс у образі ляха, 
в плащі, носив у приполі квітку, що називається ліпок. 
І обходячи побіля братію, біс виймав із-за пазухи квітку 
і кидав на кого-небудь. Якщо квітка прилипала до кого- 
небудь із братів, що співали, той, трохи постоявши із роз- 
слабленим розумом, шукав яку-небудь причину, виходив із 
церкви, ішов у келію, і спав, і не вертався в церкву до кінця 
служби. Коли ж кидав на другого, і квітка до нього не при- 
липала, той стояв міцно у співі, доки відспівають утреню, 
і тоді йшов у келію свою. І це бачив старець, повідав братії 
своїй. Пще цей старець бачив таке: як завжди, він відстояв 
заутреню, братія, відспівавши заутреню до світанку, пішла 
по своїх келіях, а цей старець |останнім) виходив із церк- 
ви. Ішов він один і сів спочити під билом, бо його келія була 


296/297 


его подале церкви, и види се, акьї толпа поиде оть врать; 
и вьзведе очи свой, видь единаго сидяща на свиньн, а 
другья текущи около его. Й рече имь старіць: «камо 
идете?» и рече бБсь сЬдя на свиньи: «по Михаля по Тол- 
боковича». Старьць знаменася крестньмь знаменьемь, 
и приде в кБлью; и бьсть світь, и разумь старіць, и рече 
кьльйнику: «иди, вьспроси, есть ли Михаль в кельи?» 
и рьша ему: «яко вьскочиль есть чресь столпье по за- 
утрьни». Й повБда старБць видЬние се игумену и всей 
братьи. При семь бо старьци Федосий преставилься, 
и бьсть Стефань игумень, и по Стефани Никон», и сему 
старцю и еще сущю. Единою ему стоящю на заутрений, 
вззведе очи свой, хотя видити игумена Никона: и видь осла 
стояща на игумени мість, и разумЬь, яко не вьсталь 
есть игумень. Такоже ина многа видьния провидьше 
старвць сьй, почи вь старости добрь в манастьрь 
семь. Яко се бьсть другьй черноризець, именемь Исакий: 
яко еще сущю в мирьскомь житьми, богату сущю ему, бь бо 
купець родомь Торопчанинь, и помьсли бьти мнихомь, 
и раздая имЬние свое трьбующим'ь и по манастьремь, иде 
кь великому Антонию в пещеру, моляшеся ему, дабьт ство- 
риль черноризьцемь; и приять и Антоний, и возложи 
на нь порть чернЬьцькив, и нарече имя ему Исакий, 
бь бо имя ему мирьское Чернь. Сий же Исакий 
вьсприя житье крепко: обліьчеся вь власяницю, и по- 
вель купити собь козель, й одерти м'ішькомь козель 
и возьвлече и на власяницю, и осьше около его кожа 
сьра; и затворися в пещерь, вь единой улици, вь квльиць 
маль, яко 4 лакоть, и ту моляше Бога беспрестани день 
и нощь со слезами; бь же ядение его проскура одина, 
и таже чресь день, и водь в міру пьяше. Приношаше 
же ему великий Антоний, й подаваше оконьцемь ему, 
яко ся вмЬстяше рука: и тако приймаше пищю. 
И того створи ліьть 7: на свБть не внлазя, ни на 
ребрехь лежа, но сВфдя мало принмаше сна. И еди- 
ною, по обьчаю, наставшю вечерю, и поча кланятися, 


далеченько від церкви, і от бачить, ніби натовп іде від воріт: 
Він підвів очі свої і побачив-одного |чоловіка| верхи на 
свині, а другі пропливали поруч із ним. І рече їм старець: 
«Куди йдете?» І рече біс, сидячи на свині: «По Михаля 
по Толбоковича». Старець осінився хресним знаменням 
і пішов у келію. І коли розвиднилось, і зрозумів старець 
Ів чому справа), і рече келейникові: «Піди, запитай, чи 
в келії Михаль?» | сказали йому: «Щойно, після заутрені, 
перескочив через огорожу». І розповів старець про це ви- 
діння ігуменові і всій братії. При цьому старці Федосій 
помер, і був Стефан ігуменом, а після Стефана Никін, 
а цей старець все ще жив. Стояв він якось на заутрені, 
" піднімає очі свої, щоб побачити ігумена Никона, і бачить: 
стоїть осел на ігуменовому місці, і зрозумів, що ігумен 
ще не став на своє місце. Також багато інших багато 
видінь провидів цей старець і спочив у глибокій старості 
в цьому монастирі. 

А був ще інший чорноризець, іменем Ісакій. Коли ще 
був у світському житті, багатий був, купець, походив із 
Торопця. І намислив стати монахом, і роздав майно своє 
тим, хто його потребував, і монастирям, і пішов до вели- 
кого Антонія в печеру з молитовною просьбою, аби постриг 
його в чорноризці. І прийняв його Антоній, і одягнув його в 
одежу чернецьку, і дав ім'я йому Ісакій, а світське ім'я мав 
Чернь. Цей Ісакій прийняв життя суворе, облачився у вла- 
сяницю і повелів купити йому козла, обідрав шкуру мішком 
і натягнув її на власяницю, і висохла на ньому шкура 
сира. І зачинився в печері, в одному із проходів, у келії 
маленькій на чотири лікті, і там молився Богу безпере- 
станно вдень і вночі зі сльозами. З'їдав він по одній про- 
скурі через день і воду в міру пив. Приносив же йому вели- 
кий Антоній і подавав через віконце, в якому могла вмі- 
ститися лише рука; і так приймав |від Антонія) їжу. І жив 
він так сім років, не вилазячи на світло, навіть на ребра 
не лягав, а лише сидів, дуже мало спав. І одного разу, 
за звичаєм, з настанням вечора він почав кланятися, 


298/299 


поя псалмь, оли до полунощи; и яко струдяшеться, сь- 
дяше же на сьдаль своемь. И единою же ему сьдящю, 
по обьічаю, и свьщю угасившю, и внезапу світь восия, яко 
солнце вь пещерь, яко зракомь внимая человьку; и по- 
идоста двь уноши к нему прекрасьна, и блистася лице 
има яко и солнце, и глаголаста к нему: «Исакье! вБ есвь 
ангела, а се идеть к тобі Христось сь ангель». И вьставь 
Исакий видь толпу, и лица ихь паче солнца, и еднь по- 
средь ихь, и сьяху оть лица его паче всих»; и глагола- 
ста ему: «Исакье! то ти Христось; падь поклонися ему». 
Онь же не разумь бьсовьскаго дЬьйства, ни памяти пере- 
креститися; вьступя поклонися, акь Христу, бБсовьскому 
дьйству. Бьси же кликнуша и рекоша: «нашь еси уже, 
Исакье»; и вьведоша и в кБльицю, и посадиша и, и-начаша 
садитися около его, |и бьсть)| полна келья |и) улица Пе- 
черьская. И рече единь оть б'ісов'», глаголемьій Христос»: 
«возмите сопБли, и бубнь, и гусли, и ударяйте ать нь 
Исакье сьпляшеть». ИЙ удариша в сопбли, и вь гусли, ивь 
бубни, и начаша им» играти; и утомивше и, оставиша иле 
жива сущи, и отьидоша, поругавшеся ему. Заутра же 
бьвши свбту, и пріспвьвшю вкушению хльба, и приде 
Антоний кь |о|концю по обьчаю, и глагола: «благо- 
слови, отче Исакье!» и не бьсть гласа, ни послушания; 
и многаждь глаголя Аньтоний, и не бьсть отвіта; и гла- 
гола Антоний: «се уже яко преставилься есть». Й посла 
в манастьрь по Федосья и по братью. И откопаше, гдь бБ 
загражено устье, и пришедше и взяша и, мняще и мертва- 
го, и винесьше положиша и предь пещерою; и узрьша яко 
жив» есть, и рече игумень Федосий: «яко се имать оть 
бьсовьскаго дьйства»; и положиша и на одрь; и служа- 
ще около его Антоний. В то же время приключися Изя- 
славу прити из Ляховь, и нача гньватися Изяславь на 
Антония изо Всеслава; и приславь Святославь, нощью 
поя  Антония ко  Чернигову. Антоний же  пришедь 
кь Чернигову, и вьзлюби Больдину гору, й ископав»ь пе- 
щеру, ни ту вселися; и есть манастьрь святов Богородиць, 
на Болдинахь горахь, и до сихь дний. Федосий же 


співаючи псалми майже до півночі. І коли натрудився, си- 
дів на сидінні своєму. І одного разу, коли він, як звичайно, 
сидів і загасив свічу, йому несподівано світ возсіяв, наче 
сонце в печері, осліплюючи зір людський. І підійшли до 
нього двоє юнаків прекрасних із сяючими, як сонце, ли- 
цями, і сказали йому: «Ісакію, ми -- ангели, а там йде до 
тебе Христос із ангелами». І встав Ісакій, побачивши 
натовп і лиця їхні, кращі за сонце, а лице одного з них 
сяяло більше за всіх. І сказали йому: «Ісакію! Оце тобі 
Христос, впади, поклонися йому». Він же не зрозумів, що 
то бісівське дійство, і забув перехреститися, встав і покло- 
нився, як Христові, бісівському дійству. Біси ж загорлали 
і рекли: «Ти уже наш, Ісакію!» І ввели його в келійку, і по- 
садили його, і почали самі розсідатися побіля нього, і була 
повна келія, і весь прохід печерний. І рече один із бісів, 
якого називали Христос: «Візьміть сопілки, і бубни, і гуслі, 
і грайте, хай нам Ісакій затанціоє». І заграли біси на сопіл- 
ках, на гуслях, на бубнах, і стали грати Ісакію. І, стомивши 
його, залишили ледве живого і відійшли, насміявшися 
над ним. 

На другий день, тільки-но розвиднилося і настав час 
вкушати хліб, прийшов до віконця Антоній, як завжди, 
і сказав: «Благослови, отче Ісакію!» І не було ні слуху, 
ні духу. І многократно кликав Антоній, і не було відповіді. 
Ї сказав Антоній: «От він уже й помер». І послав у мона- 
стир за Федосієм і братією. І відкопали вони засипаний 
вхід, ввійшли і взяли Ісакія, вважаючи, що він мертвий, 
винесли і поклали його перед печерою. І побачили, що він жи- 
вий. І сказав ігумен Федосій: «Це трапилося через бісівські 
дії». І поклали його на одрі, і став доглядати його Антоній. 

У той час приключилося Ізяславу повернутися із Ляхів, 
і почав гніватися Ізяслав на Антонія через Всеслава. І при- 
слав Святослав, і забрав уночі Аптонія до Чернігова. Коли 
Антоній прибув до Чернігова, то возлюбив Болдину гору, 
і викопав печеру, і поселився там. І стоїть монастир святої 
Богородиці на Болдиних горах і до наших днів. Федосій же 


300/301 


увида, яко Антоний шель кь Чернигову, и шедь с братьею вьзя 
Исакья, и принесе кь собь в кьБлью и служаше около его; бь 
бо раслаблень тбломь и умомь, яко немощи ему обратитися на 
другую страну, ни вьстати, и ни сбдити, но лежа на единой стран, 
и подь ся поливаше многаждьй, и червье кьтняхуся подь бедру ему 
с мочення. Федосий же сам- свойима рукама омьваше и сьтряпа- 
шеть и; за 2 лЬть створи се около его. Се же бьїість чюдно и дивно: 
яко за дві льть лежа сий, ни хльба вкуси ни водьі, ни оть какаго 
брашна, ни оть овоща, ни язьком' проглагола, но кБмь и глухь 
лежа за 2 льть. Феодосий моляшеть Бога за нь, и молитву творя- 
шеть над ним нощь и день, дондеже на 3-ее льто проглаголавь, 
и сльша, и на ногь нача вьставати акь младен-ьць, и нача ходити. 
И не брежаше кь церкви ити, но нужею привлечахуть его кь церк- 
ви и тако помалу научиша и; и посемь научися и на тряпезницю 
ходити, и посажеше и кромь братья, и положаху пред нимь хльбь, 
и не взимаше его, олнь вложити будяше в руць ему. Федосий же 
рече: «положите хльбь пред нимь и не вкладайте в руць 
ему, ать самь ясть», и небреже за недьлю ясти, и помалу 
оглядавься кушавше хльба; и тако научися Бсті; и тако избави 
и Феодосий оть козни дьявола и оть преліьсти. Исакий же вьсп- 
рия дерьзновенне и вьздержанне жестоко. Федосью же преста- 
вившюся, и Стефану в него місто бььвшю, Исакий же рече: «се 
уже прельстил- мя еси, дьяволе, сьдяща на единомь мість а уже 
не имам» затворитися в пещерь, но имамт» тя побідити ходя в ма- 
настьрб». Й облечеся в власяницю, и на власяницю свиту вотоля- 
ну, и нача уродьство творити; и помагати нача поваром» и варити 
на братью. И на заутренюю ходя преже всихь, и стояще кріьпко 
и недвижно. Егда же приспвяше зима и мрази лютии, и сьтояше 
вь прабошняхг вь черевьихь и вь протоптаньхт, яко примБрьзня- 
ше нози его кь камени, и не двигняше ногами, дондеже отпо- 
яху заутренюю. И по завьтрении ндяше в поварницю, и приго- 
товаше огнь, и воду, и дрова, и приходяху прочни повари оть 
братья. Единь же поварь такоже б именемь Исакий, и рече 


довідався, що Антоній пішов у Чернігів, і пішов із братією, 
і взяв Ісакія, і переніс до себе в келію, і доглядав Його, 
бо був він настільки немощний тілом і розумом, що не міг 
ні перекинуться з боку на бік, ні встати, ні сісти, а лежав 
на одному боці і справляв нужду під себе, так що черви 
кишіли під ребрами в нього від нечистот. Федосій же сам 
своїми руками обмивав і перевдягав його і робив це біля 
нього протягом двох літ. То було дивне чудо, що за два 
літа лежання він ані хліба не вкусив, ані води, ані будь- 
якої їди, ні овочів, ані язиком не поворухнув, а німий і глу- 
хий лежав два літа. Федосій молив бога за нього, і молився 
над ним ніч і день, аж доки на третє літо заговорив, і почув, 
і на ноги почав зводитися, як маля, і почав ходити. Але 
не хотів іти до церкви, а силою приводили його до церкви, 
і так потроху привчили його, а потім навчився і в трапез- 
ную ходить, а саджали його окремо від братії, і клали 
перед ним хліб, і не брав його, хіба коли вкладали йому 
в руки. Федосій же сказав: «Покладіть хліб перед ним 
і не вкладайте в руки йому, хай сам Їсть». І не хотів цілий 
тиждень Їсти, і потроху, оглядаючись, відкушував хліба, 
і так навчився Їсти, і так Федосій звільнив його від підсту- 
пів і спокуси диявола. Ісакій же |знову| взявся завзято 
до жорстокого воздержанія. Коли ж помер Федосій і на 
його місце став Стефан, Ісакій сказав: «От тобі вже вда- 
лося обдурити мене, дияволе, коли я сидів на одному місці, 
а тепер я вже не зачинюся в печері, але маю перемогти 
тебе, ходячи в монастирі». І одягнув власяницю, а на вла- 
сяницю -- свиту вовняну, і почав юродствувати, і почав 
помагати поварам і варити на братіо. І на заутреню при- 
ходив раніше за всіх, і стояв твердо і нерушно. Коли ж 
надходила зима і морози люті, стояв у шкарбанах дірявих 
і протоптаних, що й ноги його примерзали до каменя, а він 
ані ногою не поворухне, доки не відспівають заутреню. 
А після заутрені ішов у поварницю і приготовляв огонь, 
і воду, і дрова, доки прийдуть інші повари від братії. 
Один із поварів також був на ім'я Ісакій і сказав якось, 


302 /303 


посмихаяся Исакьи: «оно сбдить врань черьньй, иди, ими его», 
онь же поклонився ему до земли, и шед»ь я врана и принесе ему 
предо всими поварь,й ужасошася, и повБдаша игумену и братьи, 
и начаша и братья чтити. Онь же, не хотя славь человь- 
ческья, и нача уродьствовати, и пакостити нача ово игумену, ово 
братьи, ово мирьскьмь человькомт, друзиий же дарь ему даяху; 
и поча по миру ходити, такоже уродомь ся творя. И вселися 
в пещеру, в нейже преже бьиль, уже бо бь Аньтоний преста- 
вилься; и совокупи соб уньх-ь, и вьскладаше порть черніьцькья, 
"да ово оть игумена Никона рань приимаше, ово ли оть родитель 
дьтьскьх, сесь же то все терпяше, и подьимаше рань и наготу, и 
студень, день и нощь Вь едину бо нощь вьжегь пещь во истопць 
пещерь и яко разгорься пещь, бь бо утла, и нача пилати 
пламень утлизнами, оному же нЬчимь заложити, и вьступле на 
пламень ногама босьма, дондеже изгорь пещь, и слезе. Ина много 
повьдаху о немь, а другому и самовидци бьхом»ь. ИЙ тако взя 
побьду на бьсовьскья силь, яко и мухь ни во что же имяше 
устрашениня ихь, и мечтания ихь, глаголашеть бо к ним»: «аще бо 
мя бьсте первое прельстиль, понеже не вбдахь козний вашихь 
и лукавьства; ньнь же имамт» Господа Ісуса Христа Бога нашего 
и молитву отца нашего Федосья, надьюся на Христа, имамь 
поббдити вась» И многаждь бьси пакости дбаху, ни глаголаху 
ему: «и нашь еси, поклонилься еси нашему старьйшинь и нам», 
онь же глагола имь. «вашь старБйшина есть Антихрьсть, а вь 
бьси есте», и перекрьстися, и тако ищезняху. Овогда же ли пакь 
в нощи прихожаху к нему, и страхь ему творяще ово вь мечть, 
яко се многь народь с мотькамн и с льскари, глаголюще: 
«раскопаємь, пещеру сию и сего зде загребемь»; иний же 
глаголаху: «бвжи, Исакье, хотять тя загрести», онь же глаго- 
лаше к ним»: аще бьсте человсць бьль, то вь день бьсте ходили, 
а вві есте тма, во тм ходите», и знаменася крестньмь зпаме- 
ниемь, они же ищезняху. А другойчи страшахуть и во образь 
медвьжьи, овогда же лютомь звіремь, овогда же воломь, ово 
ли змня ползаху к нему, ово ли жабь, и мьши и всякь гадь. 


посміхаючись, Ісакію: «Оно сидить ворон чорний, піди, 
візьми його». Він же поклонився йому до землі, і пішов, 
узяв ворона і приніс йому на очах у всіх поварів, і ті при- 
йшли в жах, і розповіли ігуменові й братії. І почала братія 
шанувати його. Він же, не бажаючи слави людської, почав 
юродствувать, і почав капості робить то ігуменові, то бра- 
тії, то мирянам, а деякі дари йому давали. І почав він по 
світі ходить, продовжуючи юродствувати. І поселився він 
у печеру, де раніше жив,-- Антоній на той час уже по- 
мер,-- і збирав до себе юних, і покладав на них облачення 
чернецькі, за що від ігумена Никона мав побої або й від 
батьків тих дітей. Він же все те терпів, приймав побої і пере- 
носив і наготу, і холод удень і вночі. Одної ночі розпалив 
він піч у, хатинці біля печери, і розгорілася піч, бо була 
ветха, і почав вогонь пробиватися щілинами, а йому нічим 
було закласти, так він ступив на вогонь ногами босими 
і зліз, аж як перегоріла піч. І багато іншого розказують 
про нього, а дечому я сам був очевидцем. І так, одержавши 
перемогу над бісівськими силами, як над мухами, ні за що 
мав погрози їхні і ману, і говорив до них: «Хоч ви мене спо- 
чатку і обдурили, оскільки не знав каверз ваших і лукав- 
ства, то нині маю з собою Господа Ісуса Христа Бога 
нашого і молитву отця нашого Федосія; надіюся на Христа 
і маю перемогти вас». І багато разів біси капості йому 
робили і говорили до нього: «Ти наш, ти поклонився на- 
шому старійшині і нам». Він же відповідав їм: «Ваш ста- 
рійшина -- Антихрист, а ви -- біси», і хрестився, і вони 
щезали. Інколи ж знову вночі приходили до нього і страху 
йому нагонили видіннями, неначе багато народу з моти- 
ками і кирками говорять: «Розкопаємо печеру оцю і оцього 
тут загребемо». Він же відповідав їм: «Коли б ви були люди, 
то ви б ходили вдень, а ви -- тьма і у тьмі ходите»,-- і осіняв 
себе хресним знаменням, і вони щезали. Другого разу 
настрашували його в медвежому образі, інколи лютим зві- 
рем, інколи ж волом, чи то змії повзуть до нього, чи то 
жаби і миші, і всілякі гади. І не могли йому нічого зробить, 


304/305 


И не возмогоша ему ничьтоже створити, и рекоша ему: «Исакий! 
побьдиль нь еси». Онь же рече: «якоже и вь первбе мене побьди- 
ли есте, вь образь Ісусь Христовь и вь ангельскомь, недостойнь 
суще того видЬния; то первое являстеся вь образь звьриномь 
и скотьемь, змиями, и гадомь, аци же и сами бьсте, сквіьрни, 
зли вь видЬньи»; и абье погьбоша біси оть него, и оттоль 
не бьсть ему накости оть бьсовь. Якоже самь повьдаше: «яко 
се бьсть ми за три лфьта брань си». И потомь нача крьпл5е жити 
и вьздержанне имбти, пощенье и бдьнне; и тако живущю ему, 
сконча житье свое. Й разболься в пещерь, и несоша и болна 
в манастьрь, и до осмаго дни скончася о Господі; игумень же 
Ивань и братья спрятавше тіло его, и погребоша и. Таци же 
бьша чернорисци Федосьева манастьря, иже сияють и по смерти 
яко свьтила, и молять Бога за здь сущюю братью, и за при- 
носящня в манастьрь, и за мирьскую братью, вь немже и ньнь 
добродьтельно житье живуть, и обьще вкупь, вь пьньихь и вь 
молитвахь и в послушаньихь, на славу Богу всемогущому, 
и Федосьевами молитвами сблюдаєми, ему же слава вь вЬкь, 
амин». 

В літо 6583. Почата бьсть церкви Печерьская над» осно- 
ваньсмь Стефаном» игуменомт-: из»ь основанья бо Федосий поча, 
а на основаньи Стефань поча; и кончана бьсть на третье літо, 
мьсяца іюля в» І день. 

В се же ліфто придоша посль из Немець кь Святославу; 
Святослав» же величашеся, показа им» богатьство свое; они же 
видивьше бещисленое множество злата, и сребра, и паволокь, 
рьша: «се ни во что же есть, се бо лежить мертво; сего суть сміЕтье 
лучьше, мужи бо донщуть и болша сего». Сице ся похвали Езекий, 
царь ІШюдіфйский, к посломь царя Асурийска, егоже вся взята 
бьша у Вавилоня; тако и по сего смерти все имбвнье расьсь- 
пашася разднь. 

В льто 6584. Ходи Володимерь, сьнь Всеволожь и Олегь 
Святьславль Ляхомь в помочь на Чех. 

В се же літо преставися Святославь, сьнь Ярославль, 
мьсяца декабря вь 27, оть рьзанья желве, и положен» бьсть у 


і сказали йому: «Ісакій! Ти переміг нас!» Він же сказав: 
«Ви мене спочатку перемогли в образі Ісуса Христа і в ан- 
гельському образі, недостойні того видіння, то знову являє- 
ться в образі звіриному і скотському, зміями і гадами, 
якими насправді і є, скверні, злі на вигляд». І враз щезали 
біси від нього, і відтоді не було йому пакості від бісів. 
Якось і сам оповідав: «Що це за війна була у мене з ними 
три роки». І потім почав впевненіше жити і дотримувався 
воздержання, посту і старання. І так живучи, закінчив дні 
свої. Розхворівся в печері, і перенесли його, хворого, 
в монастир, і на восьмий день помер у Бозі. Ігумен же Ізан 
і братія прибрали тіло його і похоронили. 

Такі-от були чорноризці Федосієвого монастиря, що 
сяють і після смерті подібно світилам, і молять Бога за 
сущу на цьому світі братію, і за мирську братію, і за при- 
носящих на монастир, в якому і нині живуть добродійним 
життям всі разом у співах, і в молитвах, і в послусі на славу 
Богові всемогущому і Федосієвими молитвами оберіга- 
ються, йому ж і слава в віках, амінь. 

В літо 6583 (1075). Почав будувати ігумен Стефан церк- 
ву Печерську на основі, яку заклав Федосій, а на тій основі 
Стефан почав. І закінчили будувати на третій рік місяця 
липня в перший день. 

Цього ж літа приходили посли із Німець до Святослава. 
Святослав же величався, показав їм багатство своє. 
Вони ж, як побачили незчисленну кількість золота, і срібла, 
і паволок, сказали: «Це ніщо, бо воно лежить мертве, 
сміття. Краще за це -- мужі, які можуть добути і більше 
цього». Так похвалився Єзекій, цар Іудейський, перед пос- 
лами царя Ассірійського, у якого все було взято у Ваві- 
лон, так і після смерті Єзекія все майно його розсипалося 
в прах. 

В літо 6584 |1076). Ходив Володимир, син Всеволода, 
і Олег Святославич допомагати ляхам проти чехів. 

Цього ж літа помер Святослав, син Ярослава, 27 грудня 
від розрізання пухлини, і похоронили його у |церкві 


306/307 


Спаса; и сьде по немь Усеволодь на столь, мьсяца генваря 
вь І день. 

В се же льто родися у Володимера сьнь Мьстиславт, 
внукь Всеволожь. 

В льто 6585. Поиде Изяславь с Ляхь, Всеволодь 
же понде противу єму. И бьвшу Всеволоду, сьде Борись 
в Черниговь мьсяца мая 4 день, бьсть княженья его 
дний 8, ни бьжа Тмутороканю к Романовь. Всеволод» 
же взьиде противу брату Изяславу на Вольнь, и створи 
мирь, и пришедь Изяславь сьде в Киевь, мьсяца іюля 
15 день; Олегь же, Святославль сь, б во Всеволода 
в Черньгові. 

В ліьто 6586. Бьжа Олегь, сьнь Святославль, Тму- 
торокашо оть Всеволода, м'ьсяца априля вь 10 день. 

В се же лЬьто убьень бьсть Гльбь, Святославль сьнь, 
в Заволочьи. Бь же Гльбь милостивь на вбогия н странь- 
нолюбивь, тщанье имбя кь церквамь, тепль на вБру 
и кротокь, взором'ь красень; его же тьло положено бьсть 
в Черниговь за Спасомь, мьсяца іюля 23 день. Сьдящу 
в него міьсто Святополку в НовЬгородь, сьну Изяславлю, 
Ярополку сьдящу у Смоленьска, приведе Олегь и Борись 
погання на Рускую землю, н поидоста на Всеволода 
с Половць. Всеволод» же нзонде противу има на Сьжици, 
и побидиша Половць Русь, и мнози убьени бьша ту: убь- 
ень бьсть ту Ивань Жирославичь и Тукь, Чюдинь брать, 
Порьй, и ини мнози, мбсяца августа 25 день. Олегь 
же і Борнсь придоста Чернигову, мьняще одолЬвше, 
а земли Руской много зла створившимь, прольяше кровь 
хрестьянску, еяже кровь взьщеть Богь оть руку ея, отвБть 
дати за погиблья душа хрестьяньскіь. Всеволодь же при- 
де кь брату своему Изяславу Киеву, и цьловавшеся сьдо- 
ста; Всеволодь же исповьда ему все бьвшее. И рече 
ему Изяславь: «брате! не тужи; видиши бо, колко 
ся мн сключи зла? первое бо, не вьгнаша ли мене и 
им'ьнье мое разграбиша? и паки кую вину створиль єсмь, 
не изгнаста ли вь мене брата своя? и не блудиль ли 


святого| Спаса |в Чернігові), а після нього сів на стіл 
Усеволод місяця січня в перший день. 

Цього ж літа народився у Володимира син Мстислав, 
внук Всеволода. 

В літо 6585 |1077). Пішов Ізяслав із ляхами, Всеволод 
же вийшов проти нього. За Всеволода сів Борис |син Вяче- 
слава) у Чернігові місяця травня в четвертий день, і про- 
княжив вісім днів, і втік у Тмуторокань до Романа. Все- 
волод же вийшов назустріч братові Ізяславу на Волинь 
і уклав мир. І прийшов Ізяслав, і сів у Києві місяця липня 
в п'ятнадцятий день. Олег, син Святослава, був у Все- 
волода в Чернігові. 

В літо 6586 (1078). Утік Олег, син Святослава, від Все- 
волода у Тмуторокань 10 квітня. 

Цього ж літа був убитий Гліб, Святославів син, у Заво- 
лоччі. Був же Гліб милостивий до вбогих і страннолюбець, 
дбав про церкви, теплий вірою був, поштивий, лицем го- 
жий. Тіло його було поховано в Чернігові за церквою Спаса 
місяця липня в двадцять третій день. Коли замість нього 
у Новгороді сидів Святополк, син Ізяславів, а Ярополк 
сидів у Смоленську, привели Олег і Борис поганих на Ру- 
ську землю і пішли проти Всеволода |разом|) з половцями. 
Всеволод виступив проти них на Сожицю, і перемогла 
половців Русь. І багато вбито було тут: убитий був тут 
Іван Жирославич, і Туки, Чудинів брат, Порій і багато 
інших місяця серпня у 25 день. Олег же і Борис прийшли 
у Чернігів, думаючи, що перемогли, а землі Руській багато 
зла причинили, пролили кров християнську, за яку Бог 
спитає у них, і відповідь дадуть вони за погублені душі 
християнські. 

Всеволод же прийшов до брата свого Ізяслава в Київ. 
Вони поцілувалися і сіли. Всеволод же розповів йому про 
все, що трапилося. І рече йому Ізяслав: «Брате! Не тужи. 
Видиш бо, скільки мені скоїлося зла? Найперше, чи не ви- 
гнали були мене і чи не розграбували майно моє? І за яку 
провину мою вигнали ви мене, брата свого? І чи не блукав 


308/309 


по чюжимг землямг, имЬнья лишент бьх»? не створи зла 
ничтоже; і ньнь, брать, не туживь; аще будеть нама при- 
частье в Руской земль, то обьма, аще лишена будевь, 
то оббма, язь сложу главу свою за тя». И се рекь, утьшь 
Всеволода, и повель збирати воя оть мала до велика; и по- 
нде Изяслав» сь Ярополкомт, сьном'ь своим, и Всеволодь 
с Володимеромт, сьном'ь своим», ИЙ поидоша к Чернигову, 
и Черниговць затворишася у градь; Олегь же и Борись 
бяшета в Чернигов. Черньговьцемь же не отворя- 
щимся, приступиша ко граду; Володимерь же приступи 
кь вратом» взьсточньмт, оть стрьженей от»ья врата, і взя- 
ша град» околний, і пожгоша огнемь, людем- вьб'ьгшимь 
во днешний город». Изяславь же и Всеволодь сльшаста, 
яко иде Олегь и Борись противу, Изяславь же и Всеволодь 
урянився, поидоста оть града противу Олговь. И рече 
Олегь к Борисов: «не ходивб противу, не можевь стати 
противу четьремь княземь; но пошливь с молбою кь 
строема своїіма». ИЙ рече ему Борись: «ть зри готова, 
язь им» противень всим»»; и похвалився велми, не відь, 
яко Богь гордьм'-ь противится, смбреньм'ь же благодать 
даєеть, и да не похвалится силнь силою своею. Й поидоста 
протіву, и бьвшимь имь на мівсьть на Нежатини нивь, 
и совокупившимься обонмь, бьсть сЬча зла: и првое 
убиша Бориса, сьна Вячьславля, похвалившася велми; 
Изяславу стоящю в піЬшьсцьх», унезапу привхав' один», 
удари копьемь за плеча; и тако убьень бьсть Изяславь, 
сьнь Ярославль. Предолжень же бьвші сьчБ, побьже 
Олегь в маль дружині; едва втече, и бвьжа Тмютороканю. 
Убьен»ь бьсть князь Изяслав» міьсяца октября в» З день, 
вземше же тьло его, привезоша в лодьи и поставищша 
противу Городцю; и изидоша противу ему всь городь 
Киевь, и вьзложиша на сань повезоша и с пьсньми 
попове и черноризици, и понесоша в» градь, и не бь лзЬь 
сльшати піьнья вь плачь велиць и вопль: плакася по 
немь весь городь Киевь. Ярополкь же идяще по немь, 
плачася сь дружиною своею: «отче, отче мой! что еси бес 


я по чужих землях, добра позбавлений, не вчинивши 
ніякого зла? Ї нині, брате, не будемо тужити; якщо буде 
нам причастя в Руській землі, то обом, якщо позбавлені 
будемо, то обидва. Я покладу голову свою за тебе». І, так 
кажучи, утішив Всеволода, і повелів збирати воїв від 
малого до великого. І пішов Ізяслав із сином своїм Яро- 
полком і Всеволод із сином своїм Володимиром (у похід). 
І прийшли до Чернігова, а чернігівці закрилися в городі. 
Олег же і Борис |не) були там у Чернігові. Чернігівці ж 
воріт не відчинили, і приступили до города. Володимир же 
пішов на приступ східних воріт від Строжені, відбивши 
ворота, захопив Їх і взяв окільний город і спалив вогнем, 
люди повтікали у внутрішній город. Ізяслав же і Всеволод 
почули, що Олег і Борис ідуть проти них, відступили і пішли 
від города проти Олега. І рече Олег Борисові: «Не підемо 
проти них, не зможемо вистояти супроти чотирьох князів, 
а краще пошлемо до стриїв своїх прохати миру». І рече 
йому Борис: «Ти бачиш мене готовим, я проти них усіх 
стану». І надто похвалився, не відаючи, що Бог гордим 
противиться, а смиренним благодать дає, тож хай не по- 
хваляється сильний силою своєю. І пішли вони супроти, 
і зійшлися у полі на Нежатиній ниві, і зіткнулися обидва 
війська. І була січа люта. Першого убили Бориса, сина 
Вячеславового, який вельми похвалявся. Коли Ізяслав 
стояв, спішившись, несподівано прискочив один і вдарив 
списом з-за плеча. Ї так був убитий Ізяслав, син Ярославів. 
Січа продовжувалася, і побіг Олег з малою дружиною, 
і ледве втік, і біг до Тмуторокані. 

Убитий був князь Ізяслав місяця жовтня у третій день. 
Тіло його взяли в лодію і привезли й поставили напроти 
Городця. І вийшов назустріч йому весь город Київ, і воз- 
ложили на сани тіло його, і повезли із піснеспівами попів 
і чорноризців, і понесли його в город. І не можна було 
почути співів за плачем великим і криками. Оплакував 
його весь город Київ. Ярополк же йшов за ним, плачучи 
з дружиною своєю: «Отче мій! Отче! Скільки прожив ти без 


310/311 


печали пожіль на свЬьтЬь семь, многи напасти приемь оть 
людьй и оть братья своея? се же погибе не оть брата, но за 
брата своего положи главу свою». И прянесьше положиша 
тьло его вь церквь святья Богородица, уложиша и в раку 
камяну и моромряну. ББ же Изяславь мужь взоромь 
красень, твломь великь, незлобивь нравом'»ь, кривдьш 
ненавидя, любя правду; клюкь же в немь не бі, ни льсти, 
но прость умомь, не воздая зла за зло. Колко ему ство- 
риша Киянь! самого вьгнаша, а домь его разграбиша, 
и не вьзда противу тому зла; аще ли кто дЬеть: «Киян 
иськль, которви же вьсадили Всеслава ис поруба», 
то сь того не створь, ни сьнь его. Паки же брата своя 
вьгнаста и, и ходи по чужей земль, блудя; и сьдящю 
ему паки на своємь столь, Всеволоду пришедшю побьжену 
к нему, не рече ему: «колко подьяхт оть ваю зла за зло?» 
но утьши и рекь ему: «елма же тю, брате мой, показа 
ко мн любовь, уведе мя на столь мой, нарекь мя старьйши 
себе, се язь не помяну злобь первоб; ть мнь еси брать, 
а я тобь, и положю главу свою за тя», еже и бьть; не рече 
бо ему: «колко зло створиста мнь, и се ньнЬь тобь ся 
приключи», не рече, «сего кромі мене», но на ся перея 
печаль братню, показа любовь велику, свершая апостола, 
глаголюща: утьшайте печальнья. По истинь, аще что 
створиль есть на свЬьтьЬ семь єтеро согрьшенье, отдасться 
ему, зане положи главу свою за брата своего, ни желая 
болшая части, ни имЬнЬья хотя болшаго, но за братню 
обиду. О сяковьхь бо и Господь рече: да кто положить 
душю свою за други своя |сей велій наречеся вт царствій 
небеснемь| Соломонь же рече: братье, в бьдахь по- 
собиви бьвайте, любовь бо есть вьше всего. Якоже Ісоаннь 
глаголеть: Богь |любь есть|, и пребьвая у любви, у Бози 
пребьваєть, и Богь в немь пребьваєть; о семь свершаєть- 
ся любь, да достоянье имам'ь в день судньй, да якоже 
онь есть, и мь  есмь в мирі семь; боязни ньсть в люб- 
ви, но свершена любь вонь измЬщеть боязнь, яко боязнь 
мученье имать, боя же ся ньсть свершень у любви; аще 


печалі на цьому світі! Багато напастей витерпів від людей 
і від братів своїх! І ось загинув не від брата, а за брата 
свого положив голову свою». І, принісши, поклали тіло 
його в церкві святої Богородиці, й положили його у кам'яну 
раку і мармурову. Був же Ізяслав муж на вигляд красний, 
вродливий, тілом великий, норовом незлобливий, кривду 
ненавидів, правду любив, хитрощів не було в нього, ні лес- 
тощів, був розумом простий, не воздавав злом за зло. 
А скільки |зла| зробили йому кияни! Самого вигнали, 
а дім його розграбували,-- не воздав злом за зло, навіть 
коли хто скаже: «Киян порубав, котрі висадили Всеслава 
із порубу». То він того не робив, ні син його. Знову ж, свої 
брати його прогнали, і ходив він по чужій землі, блукаючи. 
І коли знову сидів на своєму столі, а Всеволод після пораз- 
ки прийшов до нього, не сказав йому: «Скільки від вас 
натерпівся?» А втішив і сказав йому: «Оскільки ж ти, брате 
мій, виявив до мене любов, посадив мене на стіл мій, назвав 
мене старшим за себе, то я не спом'яну тобі злоби давньої. 
Ти мені брат, а я тобі, і я положу голову свою за тебос», що 
і сталося. Адже не сказав йому: «Скільки зла причинив 
мені, і се нині тобі приключилося». Не сказав: «Це мене 
не стосується». Але на себе взяв журбу братню, виявив 
любов велику, йдучи за словами апостола: «Втішайте пе- 
чальних». Воістину, якщо і зробив на цьому світі якесь 
грішне діло, відпуститься йому, тому що поклав голову 
свою за брата свого, не ради більшої частки чи багатства 
більшого, але за братню кривду. Про таких-от і Господь 
рече: «Хто покладе душу свою за друзів своїх, |той наре- 
четься великим у царстві небеснім|». Соломон же рече: 
«Браття, у бідах пособляйте, бо любов над усе». Так же 
й Іоанн говорить: «Бог -- |це любов|, пробуваючий в лю- 
бові, пробуває у Бозі, а Бог у ньому пробуває». Так вер- 
шиться любов, як надбання на день судний. Хай який він -- 
і ми такі будемо в світі цьому». Любов страху не має. 
Справжня любов проганяє страх геть, бо страх -- то муки. 
«Хто відчуває страх, той недосконалий в любові». «Якщо 


312/313 


кто речеть: Бога люблю, а брата своего ненавидя, ложь 
есть; не любяй брата своего, егоже видить, Бога, егоже не 
видить, како можеть любити? сию запов'дь имать оть него, 
да любяй Бога, любить і брата своего. У любви бо все 
свершається: любви бо ради грьси расьшаються, любви 
бо ради и Господь сниде на землю и распятся за нь 
грьшньня, и вземь грьхи наша, пригвоздь на кресть, 
дав» нам» кресть свой на помочь и на прогнанье бьсомь; 
любви ради и мученици прольяша кровь свою; люби еже 
ради и сий князь пролья кровь свою за брата своего, 
свершая заповідь Господню. 


Начало княженья Всеволожа 
в Києві. 


Всеволод» же сьде Киеві на столь отца своего и брата 
своего, переемь всю власть Рускую; и посади сьна своего 
Володимера в Черниговь, а Ярополка Володимерь, при- 
давь ему Туров». 

В льто 6587. Приде Романь с Половць к Вомню, 
Всеволодь же ставь у Переяславля и створи мирь с 
Половці; и вьзвратися Романь вьспять, і бьівшу ему, 
убиша и Половць Романь, місяца августа 1 день; и суть 
кости его и до сего лЬьта тамо лежаче, сьна Святославля, 
і внука Ярославля; а Олга емше Козарь поточиша |за) 
море Царюгороду. Всеволодь же, посади посадника 
Ратибора Тмутороканю. 

В льто 6588. Заратишася Торці Переяславлестий 
на Русь, Всеволодь же посла на нь сьна своего Воло- 
димера, Володимерь же шед»ь побив»ь Тороки. 

В льто 6589. Бвжа Игоревичь Давьдь с Володаремь 
Ростиславичемь, мьвсяца мая вь 18 день; и придоста 
Тмутороканю, і яста Ратибора, и сьдоста Тмутороканю. 

В льто 6590. Осьнь умре ПоловЬцкий князь. 

В льто 6591. Приде Олегь изь Грекь Тмуторока- 
ню, и я Давьда и Володаря Ростиславичь, и сЬде 
Тмуторокани; и исЬьче Козарь, иже бьша сввтници на 


хто рече: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той 
неправдомовець. Не любить брата свого, якого бачить, як 
може любити Бога, якого не бачить?» «Цю заповідь ми 
одержали від нього, щоб той, хто любить Бога, любив 
і брата свого». Адже все в любові відбувається. Ради лю- 
бові і гріхи розсипаються, ради любові-бо й Господь зійшов 
на землю і дав розіп'яти себе за нас, грішних, і взяв гріхи 
наші, прибив себе на хресті, дав нам хрест свій у поміч, 
щоб проганяти бісів. Любові ради і мученики пролили кров 
свою. Любові ради і цей князь пролив кров свою за брата 
свого, здійснюючи заповідь Господню. 


Початок княжіння Всеволода в Києві. 


Всеволод же сидів у Києві на столі батька свого і брата 
свого, перейнявши всю владу руську. І посадив сина свого 
Всеволода в Чернігові, а Ярополка -- у Володимирі, при- 
дав йому і Туров. 

В літо 6587 |1079). Прийшов Роман із половцями до 
Воїня, Всеволод же став біля Переяслава і уклав мир 
з половцями. І повернувся Роман назад до половців, і вби- 
ли його половці у перший день місяця серпня. І до наших 
днів кості його, сина Святославового і внука Ярославо- 
вого, лежать там. А Олега схопили козари, полонили і від- 
правили за море до Цареграда. Всеволод же посадив 

Тмуторокані посадником Ратибора. 

В літо 6588 (1080). Послали рать на Русь торки пере- 
яславські. Всеволод же послав проти них сина свого Воло- 
димира. Володимир же пішов і побив торків. 

В літо 6589 (1081). Втекли Давид Ігоревич з Володарем 
Ростиславичем місяця травня у вісімнадцятий день, і при- 
йшли у Тмуторокань, і захопили Ратибора, і сіли в Тму- 
торокані. 

В літо 6590 (1082). Восени помер половецький князь. 

В літо 6591 (1083). Повернувся Олег із Греків до Тму- 
торокані, і захопив Давида і Володаря Ростиславича, і 
сів у Тмуторокані, і перебив козар, що були причетні до 


314/315 


убьенье брата его и на самого, а Давьда и Володаря 
пусти. 

В льто 6592. Приходи Ярополкь ко Всеволоду на 
Великь день. 

В се же время вбіьгоста Ростиславича два оть Ярополка; 
Їн пришедше прогнаста Ярополка) и посла Всеволодь 
сьна своего Володимера, и вьгна Ростиславича, и посади 
Ярополка Володимере. 

В се же льто Давьдь зая Грькь во Олешьм, изая внихь 
все имЬнье; Всеволод» же послав'ь приведе и, и вдасть ему 
Дорогобужь. 

В льто 6593. Ярополку хотящю ити на Всеволода, 
послушавшю сему зльхь свіьтникт; се увБдав» Всеволод, 
посла противу ему сьна своего Володимера, а Ярополк» же 
оставивь матерь свою и дружину свою в Лучьскь, а самт 
бьжа в Ляхи. Володимеру же прішедшу к Лучску, дашася 
Лучань; Володимеру же посадившю Давьда вь Володи- 
мерь, у Ярополка мьсто, а матерь Ярополчю, и жену его, 
и дружину его приведе Киеву, им'інье его вземь. 

В льто 6594. Всеволод» заложи церковь святаго Андрія, 
при Ивань преподобномь митрополить; створи у церкви 
тоя манастьрь, в немже пострижеся дщи его дьвою, 
именемь Янька, |она же Янка| совокупивши черноризици 
многи, пребьваше с ними по манастьрьскому чину. 

В льто 6595. Приде Ярополкт из Ляховь, и створи мирь 
с Володимеромь, и иде Володимерь опять Черньгову; 
а Ярополкь свде Володимере. І пересьдивт мало дньй, иде 
Звенигороду; и не дошедшу ему города, прободень бьсть 
оть проклятаго Нерядьца, оть дьяволя наученья и оть 
зльхь челов'іькь. Князю же Ярополку лежащу на санкахь, 
а онь с коня саблею прободе я, мьсяца ноября в» 22; 
тогда вьздвигнувся Ярополк», вьиторгну ись себе саблю, 
и рече великим'ь гласомть: «охь, то ть мя вороже погуби»! 
И бьжа Нерядець проклятьй до Перемьшля к Рюрикови, а 
Ярополка взяша отроци на конь передь ся, Радко, і Вои- 
кина и иний отроци, несоша к Володимерю, а оттуду Киеву. 


вбивства брата його і на нього |замишлялн|, а Давида 
і Володаря відпустив. 

В літо 6592 (1084). Приходив Ярополк до Всеволода на 
Великдень. 

У цей же час втекли обидва Ростиславичі від Ярополка, 
і, повернувшись, прогнали Ярополка. І послав Всеволод 
сина свого Володимира, і |той) прогнав Ростиславичів 
і посадив у Володимирі Ярополка. 

У це ж літо Давид захопив у Олеш'ї греків і забрав 
у них все майно, Всеволод же послав привести його і від- 
дав йому Дорогобуж. 

В літо 6593 (1085). Ярополк хотів іти на Всеволода, під- 
давшись намовлянням злих радників. Довідався про це 
Всеволод і послав проти нього сина свого Володимира, 
Ярополк же залишив матір і дружину свою в Луцьку, а сам 
утік у Ляхи. Коли ж Володимир прийшов до Луцька, луча- 
ни здалися. Володимир же посадив у Володимирі Давида 
замість Ярополка, а матір Ярополкову, і жону його, і дру- 
жину його привів у Київ і майно його забрав. 

В літо 6594 (1086). Всеволод заклав церкву святого 
Андрія за митрополита Івана Преподобного і заснував 
біля тої церкви монастир. У ньому постриглася дівою дочка 
його на ймення Янька, |она же Янка|. Оця Янка зібрала бага- 
то чорноризиць і жила з ними згідно монастирського чину. 

В літо 6596 (1087). Вернувся Ярополк із Ляхів і уклав 
мир із Володимиром. І пішов Володимир знову в Чернігів. 
Ярополк же сів у Володимирі. І, перечекавши якийсь час, 
пішов у Звенигород. І, не дійшовши до города, був про- 
колотий проклятим Нерядцем за намовою диявола і злих 
людей. Князь Ярополк лежав на санках, а Нерядець 
з коня проткнув його шаблею 22 листопада. Тоді під- 
нявся Ярополк, висмикнув із себе шаблю і голосно закри- 
чав: «Ох, то ти мене, вороже, згубив!» І утік Нерядець 
триклятий у Перемишль до Рюрика, а Ярополка взяли 
отроки на коня поперед себе. Радко, Войкиня та інші от- 
роки понесли |його) до Володимира, а звідти до Києва. 


316/317 


И изииде противу ему благовіьрньй князь Всеволодь 
со сьнома своима, Володимерем-ь и Ростиславом, и вси 
боярь, і блаженьй митрополить Ивань, и чернорисци, 
прозвутерь, і вси Княне великь плачь створиша над ним», 
со псальмь и піьснми проводиша и до манастьря святаго 
Дмитрия, сьпрятавше "тло его, сь честью положиша 
і в раць у церкви святаго апостола Петра, юже бь самь 
началь здати, мБсяця декабря вь 5 день. Многь бідь 
приемь, без винь изгонимь оть братья своея, обидимь, 
и разграблень, наконець и смерть горку прия: но ввчньй 
жизни и покою сподобися. Такь бо бяше блаженьй князь 
Ярополкь кротокь, смирень, братолюбивь и нищелюбець, 
десятину дая оть всихь скоть свойхь святьй Богородици, 
и оть жита на вся лЬьта, и моляше Бога всегда, глаголя: 
«Господи Боже мой, Ісусе Христе прийми молитву мою, 
и дай же ми смерть таку, якоже вдаль еси брату моему 
Борису и Гльбови, оть чюжюю руку, да омью грьхи вся 
своею кровью, избуду суетнаго свьта и сити вражни» 
егоже прошенья не лиши его благий Богь, усприя благая 
она, ихже ни око не види, ни вхо сльша, ни на сердце 
человьку не взиде, яже уготова Богь любящимь его. 

В се же льто ходи Всеволодь кь Перемьішлю. 

В льто 6596. Священа бьсть церкви святаго Михайла 
манастьря Всеволожа, митрополитомь Иоанномь и епи- 
скопомь Лукою, Исаємь, игуменьство тогда держащу 
того манастьря Лазореви. 

Томь же льть иде Святополкь из Новагорода Турову 
на княженье. 

У се же льть умре Никонь, Печерьский игумень. 

В се же льто взяша Болгаре Муром». 

В льто 6597. Священа бьсть церкви Печерьская святья 
Богородица манастьря Федосьева, Иваномь митрополи- 
томь, и Лукою Бьвлогородским'ь епископомь, и епискупомь 
Ростовьскимь Йсанемь, и ШЙваномь Черниговьскьмь 
епискупомь, и Антоньемь Гурьговьскимь игуменомь, при 
благовврномь князи Всеволодь державному Руския земля, 

и чадома его, Володимера 


І вийшов назустріч йому благовірний князь Всеволод із 
синами своїми, Володимиром і Ростиславом, і всі бояри, 
і блаженний митрополит Іван, і чорноризці, просвітери. І всі 
кияни великий плач здійняли над ним, із псалмами і пісне- 
співами провели його до монастиря святого Дмитрія і покла- 
ли його з честю в раку у церкві святого апостола Петра, яку 
він сам почав зводити місяця грудня у п'ятий день. Великі 
лиха пережив, безвинного виганяли брати його, обижали 
і грабували, насамкінець і смерть гірку прийняв, але вічне 
життя і спокій заслужив. Такий був блаженний князь 
Ярополк -- лагідний, покірний, братолюбивий і до бідних 
прихильний, десятину від всіх добр своїх віддавав святій 
Богородиці і від жита на всі літа і завжди молив Бога, 
промовляючи: «Господи, Боже мій, Ісусе Христе! Прийми 
молитву мою і дай же мені смерть таку, яку ти дав братам 
моїм, Борису і Глібові: від чужої руки, хай омию я гріхи всі 
своєю кров'ю, позбудуся суєтного світу цього і сіті воро- 
жої». Його прохання не лишив милосердний Бог: він такі 
отримав блага, яких ні око не бачить, ні вухо не чує, ні 
серце людське не передчуває -- їх приготував Бог для тих, 
хто любить його. 

У це ж літо ходив Всеволод у Перемишль. 

В літо 6596 (1088). Була освячена церква святого 
Михайла у Всеволодовому монастирі митрополитом Ісан- 
ном і єпископами Лукою, Ісаєм та ігуменом того мона- 
стиря Лазарем. 

Того ж літа пішов із Новгорода княжити в Турові Свято- 
полк. 

У це ж літо помер Никін, ігумен Печерський. 

В це ж літо болгари взяли Муром. 

В літо 6597 (|1089|. Освячена була церква Печерська 
святої Богородиці Федосієвого монастиря Іваном митро- 
политом, білогородським єпископом Лукою і єпископом 
ростовським Ісаєм, і чернігівським єпископом Іваном і гур- 
гівським ігуменом Антонієм за благовірного князя Всево- 
лода, володаря Руських земель, і дітей його, Володимира 


318/319 


и Ростислава, воеводьство держащю Киевьской тясящи Яневи, 
игуменьство держащу Ивану. 

В се же літо преставися Іоань митрополить. Бьсть же Іоан», 
си мужь хитрь книгам» и ученью, милостивь убогим» и вдови- 
цамь, ласкавь же всякому, к богату и кь убогу, смирень же 
умом»ь и кротокь, и молчаливь, рьчисть же, книгами святьми 
утьшая печальнья, и сяковаго не бьсть така преже в Руси, 
ни по нЬмь не будеть такий. В се же ліьто иде Янька в» Греки, 
дщь Всеволожа, нарьченая прьже. 

В льто 6598. Приведе Янка митрополита и оскопьчину, егоже 
видивше людье вси рекоша: «се мертвець пришелть», оть года бо 
до года пребьвь, умре, 65 же се мужь не книжень и умом'» прость 
и просторькь. 

В се же льто священа бьсть церкви святаго Миханла Перс- 
яславлеския, Ефрьмом'-ь тоя церкви митрополитомь, иже ю есть 
создаль велику сущю, и пристрою в нЬй велику створи, и укра- 
сивь ю всякою красотою, церковьньми сьсудь. Сий бо Ефрьмь 
в си льта много зданье вьздвиже вь церкви святаго Михайла, 
заложи же церковь на воротехь святаго Федора и святаго 
Андрія, у церкве у вороть, и городь камень и строенна баня 
камяна, сего же не бьсть в Руси; и вькраси городь Персяславь- 
скьй зданьи церковньми и прочими зданьи. 

В літо 6599. Игумень и черноризци світь створше, рьша: «не 
добро есть лежати отцю нашему Федосьсви кромі манасть- 
ря церкви свося, понеже ть есть основаль церковь и черно- 
ризци совокупиль», и свЬть створше повельша устронти мь- 
сто, идсже положити мощи его. Й приспьвшу празднику Успь- 
нья Богородиць треми деньми, и повель игумень рушити, гдь 
лежать мощі отца нашего Федосья, егоже повельнью бьхь 
азь грьшньй первое самовидець; се же и скажю, не слу- 
хомь бо сльшавь, но самь о собь началникь. Пришедшю 
бо игумену ко мнь и рекшю мні: «поидевь в пещеру к Фсдо- 
сьевн», азь же пришедь сь игуменомь, не вьдущю никому 
же, разьглядавша, куда копати, й назнамснавша місто, 


і Ростислава, за воєводи Яня, який держав Київську 
тисячу, та ігумена Івана. 

У це ж літо помер Іоанн митрополит. Був Ісанн цей муж 
умудрений книгами і навчанням, милостивий до убогих 
і вдів, ласкавий до всякого, до багатого і до вбогого, сми- 
ренний розумом, і лагідний, і мовчазний, але ж і красно- 
мовний; святими книгами втішав засмучених. І не було досі 
такого на Русі, і після нього не буде такого. У це ж літо 
пішла в Греки дочка Всеволода Янка, названа ра- 


ніше. 

В літо 6598 (1090). Привела Янка митрополита, скопця, 
люди, хто бачив його, всі говорили: «От, мертвяк при- 
йшов». І, пробувши рік, помер. Був сей муж і не начитаний, 
і простакуватий, і просторікуватий. 

У це ж літо була освячена переяславська церква свя- 
того Михайла митрополитом тієї церкви Єфремом, він же 
її і збудував великою, і прибудови до неї великі поробив, 
і оздобив її всілякими прикрасами, церковними сосудами. 
Цей Єфрем у ті літа багато будов воздвиг навколо церкви 
святого Михайла: заклав же церкву святого Федора на 
городських воротях, і церкву святого Андрія біля церков- 
них воріт, і город кам'яний і поставив бані кам'яні, чого 
досі не було на Русі. І прикрасив город Переяславський 
будинками церковними і іншими будинками. 

В літо 6599 (1091). Ігумен |Печерського монастиря| із 
чорноризцями раду радили і сказали: «Недобре лежати 
отцю нашому Федосієві поза монастирем і церквою своєю, 
тому що він заснував церкву і чорноризців з'єднав». Ї, по- 
радившись, звеліли приготувати місце, де покласти мощі 
його. І через три дні, коли надійшло свято Успіння Бого- 
родиці, звелів ігумен копати, де лежать мощі отця нашого 
Федосія, його повелінню я, грішний, перший самовидець. 
От про це і скажу, бо не слухом чував, але сам собі началь. 
ник. Бо прийшов до мене ігумен і сказав мені: «Підемо 
в печеру до Федосія». Я ж прийшов із ігуменом, так, щоб 
ніхто не знав, роздивилися, куди копати, і назначили 


11 9219 320/321 


кдь копати, кромь устья. Рече же ко мнь игуменьз «не мози 
повбвдати никому же оть братьи, да не увЬсть никтоже; но поими, 
его же хощеши, да ти поможеть» ДАзь же пристронхь семь 
дни рогалня, имже копати. И вь вторникь, вечорь в суморокь, 
пояхь сь собою 2 брата, не вьдущю никому же, приидохь в пещеру 
и отпьхь псалмь, почахь копати; и вьтрудився вдахь другому 
брату, и копахомь до полуночья; и трудихомся, не могуще ся 
докопати, начахь тужити, еда како на страну копаєсм»ь. Азь же 
вземь рукалью, начахь рамяно копати, другу мосму опочивающю 
предь пещерою, н рече ми: «удариша в било» и азь тоть чась 
протяхь на мощи Федосьсвь, і оному глаголющю ко ми 
«удариша в било», мнь же рекшю: «прокопахь уже». Егда же 
прокопахь, обьдержашеть мя ужасть, начахь звати Господи 
помилуй! Вь ть же чась сЬдяста два брата в манастьри, єгда 
игумень утанвся, нь с кимь принесеть его отай, зряста к 
пещерь; и егда удариша в било, видиста три столпь аки дугь 
зарни, и стоявше и прийдоша надь верхь церкве, идЬьже 
положень бьсть Федосий. В се же время видь Стефань, іже 
бьсть в него місто ігумень, в се же время бьсть епископ'», 
видивь вь своемь манасьтьри чресь поле зарю велику надь 
пещерою; мніфвь яко несуть Федосья, бь бо ему извЬщено 
переже днемь еднніьмь, н сьжаливси, яко без него приносять 
и, и всьдь на конь вборзь побха, поемь сь собою Климянта, 
егоже постави игумена по собь, идяста в собь, видяста зарю ве- 
лику; и яко приидоста близь, видЬста свБвщи многь надь пеще- 
рою, и прнидоста к пещерь, и не видиста ничтоже, і прнидоста 
дпу в пещеру, намь сьдящимь у мощьй его Егда бо прокопахь, 
послахь ко нгумену: «прниди да и возмемь», нгумень же при- 
де сь дввма братома, и прокопахь велми, влізохь, и види- 
хомь мощь его лежащь, но сьставв не распалися бьша, 1 
власи главнийи притяскли бяху; вьзлозьше на варанитью, 
.вьінесоша предь пещеру. На другий же день совокупишася 
епископи, Ефримь Переяславьскьй, Стефань Володнмерь- 
скьй, Ивань Черниговьскьй; Мурин»ь Гургеньскьій, ігумени вси 


місце, де копать, поза виходом. Сказав же мені ігумен: 
«Не смій розповідати нікому ж із братії, щоб ніхто не знав, 
але візьми, кого хочеш, хай тобі допоможе». Я ж того дня 
приготував рогалія, щоб копати. І у вівторок ввечері, як 
смеркло, взяв із собою двох із братії, щоб ніхто не знав, 
прийшов у печеру і, відспівавши псалми, почав копати. 
І, натрудившись, дав другому брату, і копали до півночі. 
І трудилися і не могли докопатися. І я затужив, думаючи, 
що копаємо вбік. Я ж узяв рогалію і почав запопадливо 
копати, аж доки друг мій, що відпочивав перед печерою, 
не сказав мені: «Ударили в било». І я в той же час досяг 
мощів Федосія. І тому, що сказав мені: «Ударили в било», 
я сказав: «Я вже докопався». Коли ж докопався, охопив 
мене жах і я почав благати: «Господи, помилуй!» 

У той саме час, коли ігумен ще не сказав, з ким він буде 
переносити його тайно, сиділи в монастирі два брати і ди- 
вилися в бік печери. І коли ударили в било, вони бачили, 
як три стовпи, неначе сяючі дуги, пересувалися і стали над 
церквою, де покладений був Федосій. У той жечас Стефан, 
який був замість Федосія ігуменом, у це ж врем'я був єпис- 
копом, бачив у своєму монастирі за полем зорю велику над 
печерою. І подумав, що несуть Федосія, бо напередодні 
його повідомили про це, і пожалів, що без нього переносять 
його, і сів на коня, і швидко поїхав, взявши з собою Кли- 
мента, якого потім настановив ігуменом замість себе. І, їду- 
чи, бачили обидва зорю велику. І коли наблизилися, по- 
бачили безліч свічок над печерою. А коли прийшли до 
печери, то не побачили нічого, і ввійшли в глиб печери, 
де ми сиділи біля мощів його. Бо, коли докопався, послав 
до ігумена: «Приходь, візьмемо його». Ігумен же прийшов 
із двома братами, і я розкопав ширше, влізли і побачили, 
що лежать мощі його, але суглоби не порозпадалися, 
і волосся на голові злиплося. І, возложивши на варанитю, 
винесли перед печеру. Наступного дня зібралися єпи- 
скопи -- Єфрим Переяславський, Стефан Володимир- 
ський, Іван Чернігівський, Мурин Гургенський, всі ігумени 


ж 322/323 


оть всихь манастьревь с чернорисци приидоша, і людье 
.благовврний, взяша мощи Федосьевн сь свьщами и сь 
темьянь, и принесоша і положиша и у своей ему церквь, 
у притворь на деснЬьй странь, міьсяца августа вь 14, 
у четвергь, в чась І дне, индикта 14 ліфта; і празноваша 
свьтло взь ть день. Се же повБмь мало ньчто, еже ся збьість 
прорьченье Федосьево: игуменьство бо Федосьеви дер- 
жащю у животь своемь и правящю стадо, порученое ему 
Богом, черноризци, не токмо же си едини, но и мирьскими 
печалися душами, како бьша спаслися, паче же о сьнехь 
своихь душевньх»ь, утьшая и наказая приходящая к нему, 
другойчи в домь ихь приходя і благословленье имь 
подавая. Единою бо ему пришедшю в дом»ь Яновь кь 
ЯновБ и к жень его Марьи, Федосий бо бь любя я, за- 
неже живяста ло заповидь Господнь и в любви живяста, 
единою же ему пришедшю к нима, и учашеть я о милостьнь 
ко убогимь и о царьств5Б небесньмь, еже пріяти пра- 
ведникомь, а грьшьньмг муку, і о смертнемь чась. И се 
ему глаголющю і о положеньи тьла у гробь има, и речеима 
Яневая: «кто вість, гдБ мя положать?» рече же ей Фе- 
досий: «по истинь идежа азь лягу, ту и ть положена 
будеши». Се же сьбьсться. Игумену бо преставшюся 
преже 18 льть, се сбьсться: в се бо льто преставися 
Яновая, іменсмь Марья, мбсяца августа вь 16 день, 
и пришедьше чернорисци, пьвше обьчная пьсни, и прине- 
сше и положиша ю у церквь свьтьйя Богородица, противу 
гробу Федосьеву, на лЬьвой сторонь, Федосий бо положень 
бьсть 14 день, а си вь Іб день. Се сбьсться прорьченье 
блаженаго отца нашего Федосья, добраго пастуха, іже 
пасяше словеснья овца нелицемБрно, с кротостью и с 
расмотреннемь, блюда ихь, и бдя за не, и моляся за пору- 
ченое ему стадо, і за люди хрьстьянския, і за землю Рус- 
кую, іже по отшествий его моляся за люди вірнья і за 
своя ученики, иже взирающе на раку твою, поминають уче- 
нье твоє і вьздержанье твое, і прославляють Бога. Азь 
грьшньй твой рабь и ученикь недоумью, чимь похва- 


"зі всіх монастирів із чорноризцями прийшли, і люди благо- 
вірні взяли мощі Федосієві із тем'яном і свічками, і при- 
несли і поклали його у рідній йому церкві, у притворі з пра- 
вого боку, у четвер 14 серпня в годину дня, індикта 14 літа. 
І празнували той день світло. 

Тепер розповім дещо про те, як збулося передбачення 
Федосієве. Ще за життя Федосія, коли він був ігуменом 
і порядкував стадом чорноризців, дорученим йому від 
Бога, не тільки ними одними, але й мирськими опікувався 
душами, як би їм спастися, а найбільше про синів своїх 
духовних, утішав і напучував тих, що приходили до нього, 
а до других сам приходив до них додому і благословення 
їм давав. Одного разу він прийшов у дім Янів до Яня 
і його жінки Марії, бо Федосій любив їх за те, що жили 
згідно заповіді Господній і в любові жили. Одного разу 
зайшов до них і повчав їх про милостивість до бідних і про 
царство небесне, яке дістанеться праведникам, а грішни- 
кам -- муки, і про смертний час. І коли він говорив Їм, як 
мають класти тіло у гріб, сказала йому |жінка| Янева: 
«Хто знає, де мене покладуть?» Їй же Федосій сказав: 
«Воістину, де я ляжу, там і ти похована будеш». Це і збу- 
лося. Ігумен же помер раніше від неї за вісімнадцять років. 
Це збулося того ж літа, місяця в шістнадцятий день 
серпня померла |жінка) Яньова на ймення Марія. І при- 
йшли чорноризці, відспівали належні піснеспіви, і принесли 
і поклали її в церкві святої Богородиці, напроти гробу 
Федосієвого з лівого боку. Федосія похоронили чотирна- 
дцятого, а її -- шістнадцятого. Так збулося пророцтво 
блаженного отця нашого Федосія, доброго пастуха, що ви- 
пасав розумних овець нелицемірно, з покірливістю і з ува- 
гою дбаючи про них і турбуючись за них, і молився за 
доручене йому стадо, і за люд християнський, і за землю 
Руську, за яких ти і на тому світі молишся, за людей пра- 
ведних, і за учнів своїх, що, дивлячись на раку твою, зга- 
дують учення твоє і повстримність твою, і прославляють 
Бога. Я, грішний твій раб і учень, недомислюю, як похва- 


394/395 


лити тя, добраго твоего житья і вьздержанья. Но се реку мало 
ньчто: радуйся, отче нашь и наставниче Федосий, мирьскья 
плища отринувь, молчанье вьзлюбивь, Богу послужиль еси 
"у мнишьскомь житьи, всяко собь принесьнье принесль еси 
божественог, посьщеньемь преузвьсився, плотьскьїхь сластий 
вьзненавидивь, і мирьскую красоту і желанье віка сего отри- 
нувь, усльдуя стопамь, вьсокомьсленьмь Отцемь ревнуя, 
молчаньемь взвишаяся, смиреньсмь украшаяся. Радуйся, 
укрьплеся надежею, і вЕчньхь благь приємь, умертвивь 
плотьскую похоть, источникь безаконью и мятежкь, преподобне, 
і бьсовскихь козніьй избьгь и оть ситі его, с праведньми, отче, 
почиль сси, усприєм противу трудом'ь свонмь изм'здье, Отцемь 
пасл'іьдникь бьвь, посльдовав» ученью ихь і нраву их», вьздер- 
жацью ихь, і правило ихь правя. Паче же ревноваше великому 
Фсдосью житьемь и нравомь и вьздержаньемь, ревнуя и 
посльдьствуя обьчаю его, и прьходя оть дЬьла в діло уншее, 
обьіцнья молбь Богу уздая, і воню, благоуханья прінося кадьло 
-молитвеног, темьян» благоуханьньй; поб'ьдивь мирьскую похоть 
и миродерьжца князя вька сего, супротивника поправь дьявола 
і сго козпн, побБдьникь явися, противньмь его стрвБламь и 
гордьмь помьсломь ставь супротивно, укрипився оружьемь 
крестьньмь и вброю непобедимою, і Божьею помощью. І по- 
молися за мя, честньй отче, ізбавлену бьти оть сити неприязнен», 
і оть противнаго врага сьблюди мя твоїми молитвамі. 

В се же льто бьсть знаменье вь солици: погибе, мало ся его 
оста, акьї мБсяць бьсть, в чась 2 дне, мьсяца мая в» 21. 

В се же літо бьсть Всеволоду ловь дЬюща звБринья за Вь ше- 
городомь, заметавшимь тенета і ліодемь кликнувшимь, спаде 
привеликь змьй с небесь; і ужасошася вси людьо. 

В се же время земля стукну, мнозь сльшаша. 

В се же лЬьто вольхвь явися у Ростові і погибо. 

В льто 6600. Предивно бьсть чюдо у Полотьскі: у мечьть 
и в нощи бьвши тутень, стонаше полунощи, яко человьци рь- 


лити тебе, добре твоє життя і повстримність. Але скажу 
коротко: «Радуйся, отче наш і наставнику Федосію! Мир- 
ську плещу кинув, мовчання возлюбив, Богу послужив єси 
у чернечому житті, всілякі принесення божі собі приносив, 
постуванням превознісся, плотські насолоди возненавидів, 
і красу земну і бажання світу цього відкинув, йдучи слі- 
дами високомисельних отців, змагаючись з ними, мовчан- 
ням звеличився, смиренням прикрасився. Радій, кріпися 
надією і вічні блага приймай, бо, умертвивши плотську 
похіть, - джерело беззаконня і смути, -- ти, преподобний, 
і бісівських підступів, і сітей уник, ти з праведними, отче, 
упокоївся і дістав за труди свої нагороду, бо спадкоємцем 
став отців |церкви|, наслідував учення їхнє і право їхнє, 
повстримність їхню, і правило їхнє справляв». 

Особливо ж наслідували великого Федосія життям і но- 
ровом, і повстримністю дбаючи і наслідуючи звичаю його, 
і, переходячи з одного діла до іншого, і належні молитви 
воздаючи Богу, замість пахощів приносячи кадило молит- 
венне, тем'ян духмяний, перемігши мирську похіть і світо- 
держця, князя віку цього, супротивника здолавши диявола 
і підступи його, переможцем з'явився, ворожим його стрі- 
лам і гордим помислам супроти ставши, зміцнився оруж- 
жям хресним і вірою непереможною, і Божою поміччю. І 
помолися за мене, чесний отче, і вирятуй від сіті ворожої, 
і від ворога супротивного вбережи мене своїми молит- 
вами. 

У це ж літо було знамення на сонці: зникло, мало його 
залишилося, стало як місяць о другій годині дня місяця 
травня в двадцять перший день. 

У це ж літо, коли Всеволод полював на звірів за Виш- 
городом, і було вже закинуто тенета, і люди загукали, як 
упав превеликий змій з небес, і вжахнулися всі люди. 

У те ж врем'я земля так стукнула, що багато хто чув. 

У це ж літо волхв об'явився у Ростові і загинув. 

У літо 6600 (1092). Предивне чудо було в Полоцьку: тут 
вночі з'явилися привиди, стогнали опівночі, як люди, шни- 


326/397 


щуть бьси по улици; аще кто вьльзяше ис хороминь, хотя 
видбти, і абье уязвень бяше невидимо оть бьсов'ь, и с того 
умираху, и не смбяху излазити іс хором; посьмь же нача- 
ша во дне являтися на коньхь, і не бь ихь видити самьЬхь, 
но кони ихь видити копьта; и тако уязьвляху люди По- 
лотьскня і его область, ТЬмь и человіци глаголяху: 
яко навье бьють Полочань; се же знаменье поча бьти 
оть Дрьюцька. 

В си же времена бьсть знаменье у небесь: яко кругь 
бьсть посредь неба привелик». 

У се же лбто ведро бяше, яко ізгаряше земьля, і мнози 
борове ізгоряхуся самь і болота; многа знаменья бьваху 
по земль, и рать велика бяше оть Половець отвсюду, 
і взяша 3 городи, ПосЬьчень, Прилукь, і многа села 
повоеваша. 

В се же лЬьто воеваша Половць Ляхи, с Васильемь 
Ростиславичемь. 

У се же льто умре Рюрикь, сьнь Ростиславль. 

У си же времена мнози человьци умираху различньми 
недуги, якоже глаголаху продающим хресть, оть Фили- 
пова дни до мясопущь 7 тьсящь; се же бькгть за грьхь на- 
шь, яко умножишася грьси наши неправдь; се же наведе 
на нь Богь, веля нам» имити покоянье і вьстагнутнся оть 
грьха і зависти, оть прочихь зльхь дЬль неприязненьхь 

В льто 6601, индикта І лфто. Преставися князь Все- 
володь, сьнь Ярославль, внукь Володимерь, мьсяца 
априля. 13 день, а погребень бьсть 14 день; недБли су- 
щи тогда страстьньй і дни сущу тогда четвергу вели- 
кому, в оньже положень бьсть у гробь у велицьй церкви 
святья Софья. Сий благовьрньй князь Всеволодь бБ 
измлада любя правду, и набдя убогня, і воздая честь 
епископомь и прозвутеромь, излиха же любляше черно- 
рисць, и подаваше требованье им»; бь же и самь уздер- 
жася оть пьяньства й похоть, тьмь любим»ь бь отцемь 
свонмь, яко глаголати отцю его к нему: «сьну мой! бла- 
го тебь, яко сльшу о тобь кротость, і радуюся, яко ть 


ряли біси вулицями. Коли хто із хоромів виходив, щоб 
побачити, відразу ж був бісами непомітно уражений і від 
того помирав, і ніхто не насмілювався виходити з хоромів. 
Після цього почали |біси|) вдень з'являтися на конях, і не 
було видно їх самих, але видно було копита їхніх коней. 
І так уражали людей в Полоцьку і його області. Тому 
і люди говорили: «Мертві б'ють половчан». Почалося це 
знамення від Друцька. 

У ці времена було знамення в небесах: наче круг був 
посеред неба величезний. 

У це ж літо засуха була, неначе вигоріла земля, і багато 
лісів самі загорялися, і болота. Багато знаменій було на 
землі, і нашестя велике було половців звідусюди, і взяли 
три городи: Посічень, |Переволоку|, Прилуки, і багато сіл 
звоювали. 

У це ж літо воювали половці ляхів з Василем Рости- 
славичем. 

У це ж літо помер Рюрик, син Ростиславів. 

У ці ж времена багато людей вимерло від різних хвороб; 
як говорили продавці хрестів, від Пилипового дня до м'ясо- 
пусту |продали) сім тисяч |хрестів). Було ж це за гріхи 
наші, оскільки умножалися гріхи наші і неправди, це ж 
наслав на нас Бог, наказуючи нам покаятися і утриму- 
ватися від гріха і заздрощів, від інших злих вчинків 
неприязних. 

В літо 6601 (1093), індикта в перше літо. Помер князь 
Всеволод, син Ярославів, внук Володимирів, місяця 
квітня в 13-й день, а похоронили 14-го. Був тоді страсний 
тиждень, і день був тоді -- великий четвер. У цей день 
поклали його в гріб у великій церкві святої Софії. Цей 
благовірний князь Всеволод змалечку любив правду, і дбав 
про убогих, і виявляв повагу до єпископів і пресвітерів, 
особливо ж любив чорноризців і обдаровував Їм усім потріб- 
ним. Він і сам стримувався від п'янства і похоті, за що 
любив його і батько, який говорив до нього: «Сину мій! 
Благо тобі, що чую про твою покірливість, і радію, що ти 


328/329 


покоиши старость мою; аще аще ти Богь подасть прияти 
власть стола моего, по братьи своей, с правдою, а с не на- 
сильемь, то егда Богь отведеть тя сть житья твоего, то ту 
ляжеши, идеже аз», у гроба моего, понеже люблю тя паче 
братья твоея». Се же сбьсться отца его, еже глаголаль б: 
сему же приємьшю посль же всея братья стол отца сво- 
его, і по смерти брата своего, сьде Киевь княжа, и бьша 
ему печаль болшь, паче неже сьдящю ему у Переяславль; 
сьдшю бо єму Кневь, печаль бьсть ему о сьновницихг сво- 
ихь, яко начаша ему стужати, хотяще власті, і ов» сея, овь 
же другов; се же смирнивая ихь, раздаваше волость им'ь; 
у сихь же печали вьсташа и недузи ему, і приспьваше 
к нему старость; і нача любиті смьсль уньхь, и свЬть 
творяше с ними; си же начаша і заводити и негодовати 
дружинь свогя первьія, і людемь не хотьти княжбе правдь, 
і начаша тивунь его грабити, людини продаяти, сему 
невьдущю у боліЬьзньхь своихь. И разбольвшюся ему 
велмі, посла |по) сьна своего Володимера Черньгову. 
И пришедшу Володимеру, видивь отца больна суща, 
плакася велми; и присьдящю Володимеру і Ростиславу, 
сьну меншому его, и пришедшу же часу, прьставіся тихо 
і кротко, и приложися к отцемь свойимь, княживь лЬьть 
у Киевь 15; а в Переяславль льто, а Чернигові льто. 
Володимер» же плакався с Ростиславом, братом' своїмь, 
спрятаста тьло его; собрашася епископи, игумени с черно- 
рисці, и попове, и бояре, и простий людье, вземше тЬьло его 
со обьічними пвсми и положиша у святой Софьн, якоже 
рекохом'ь преже. Володимер-ь же нача размьштляти, река: 
«аще язь сяду на століь отца своего, то имамь рать со 
Святополкомт» узяти, яко то есть столь отца моего переже 
бьль». Й тако размьсливь, посла по Святополка Турову, 
а самь иде Чернігову, а Ростиславь Переяславлю. И ми- 
нувши Велику дни, и прішедше праздньй недьли, 
день антипасхь, м'ьсяца апріля 24. 


заспокоюєш старість мою. Якщо Бог дасть тобі прийняти 
владу столу мого, після братів твоїх, по праву, а не на- 
сильством, то коли Бог забере тебе з цього світу, то тут 
ляжеш, де я, біля гробу мого, тому, що люблю тебе біль- 
ше братів твоїх». І збулися слова батька його, що казав 
був: одержав він стіл батька свого після всіх братів, після 
смерті брата свого сів княжити у Києві, багато горя зазнав, 
більше, ніж коли княжив у Переяславі. Коли він кня- 
жив у Києві, багато гризоти завдавали племінники його, 
які стали досаджати йому, домагаючись волості, один 
цієї, а той другої. І він, щоб примирити їх, роздавав во- 
лості їм. Серед цих гризот постали і недуги його, і при- 
спіла до нього й старість. І почав він любити розум юних 
і радитися з ними, от і почали вони викликати в нього 
незадоволення своєю старою дружиною, і люди не могли 
добитися суду княжого, і почали тівуни грабувати його, 
людей продавати, а він, через хвороби свої, не знав цього. 
Коли ж сильно розхворівся, послав він за сином своїм 
Володимиром у Чернігів. І коли прийшов Володимир 
і побачив батька хворого, плакав дуже. І в присут- 
ності Володимира і Ростислава, сина свого молодшого, 
коли прийшов час, відійшов тихо і покірно і приєдна- 
вся до предків своїх, живши в Києві літ п'ятнадцять, 
і в Переяславі літо, і в Чернігові літо. Володимир же, опла- 
кавши його з Ростиславом, братом своїм, прибрали ті- 
ло його. Зібралися єпископи, ігумени з чорноризцями, 
і попи, і бояри, і простії люди і, взявши тіло його, з належ- 
ними піснеспівами поклали у святій Софії, як уже сказали 
раніше. 

Володимир же почав розмишлять, кажучи: «Коли я сяду 
на стіл батька свого, то доведеться воювати із Свято- 
полком, оскільки стіл |київський| раніше належав його 
батькові». І, так розмисливши, послав до Турова за 
Святополком, а сам пішов у Чернігів, а Ростислав у Пере- 
яслав. І коли минув Великдень і святковий тиждень, в день 
антипаски місяця квітня 24. 


330/331 


Начала Святополча 
Кіевь княженья. 


Начало княженья Святополча у Киевь. 
Приде Святополкь Киеву; изидоша противу ему Кияне с по- 
клономь, і прияша с радостью, і сьде на столь отца своего 
и стрья своего. 

В се же время поидоша Половць на Рускую землю; сльшавше, 
яко умерль есть Всеволодь, послаша посль кь Святополку 0 
мирь. Святополкь же не здума с болшею дружиною отнею и 
стрья своего, но свБть створи с пришедшими с нимь, ізо- 
імавь посль всажа в» погреб»ь; сльшавше же се Половць, поча- 
ша воевати; и приндоша Половць мнози, і оступиша Торьчьский 
градь. Святополкь же сльшавь Половць, посла прося мира, 
і пустиша по земль воююще, Святополкь же нача сбирати 
воб, хотя на нь. І рьша ему мужи смьсленби: «не кушайся проти- 
ву имь, яко мало имаши вон». Онь же рече им»: «имью отрокь 
своихь 8 соть, иже могуть противу им. стати». Начаша же друзин 
несмьсленьи молвити: «поїди, княже»; смьсленьи же глаголаху: 
«аще бь пристроиль 8 тьсящь, не лихо ти есть, наша земля 
оскудила есть оть ратий и продажьк; но пошлися кь брату своему 
Володимеру, дабь ти помогль». Святополкь же послуша их», і 
посла к Володимеру, дабь помогль ему; Володимерь же собра 
вой свой, и посла по Ростислава, брата своего, до Переяславля, 
веля ему помогати Святополку. Володимеру же пришедшю 
Киеву, и совокупися у святаго Михаила, и взяста межи собою 
распрь и которь; и уладившася, цЬловаста кресть межи собою. 
А Гіоловцем» воюющимт по земль, и рьша ему мужі смьсленби: 
«почто вь распрю имата межи собою? а поганий губять землю 
Рускую; посльдь ся смирита, а ньніь поидита противу имь, 
любо с миромь, любо ратью». Володимерь же хотяше мира, 
Святополкь же хотя ратью; и поиде Святополкь, и Володимерь, 
и Ростиславь кь Трьполю. И приндоша ко Стугнь. Святополкь 
же, и Володимерь, и Ростиславь сьзваша дружину свою на свЬьть 
хотяче поступити чересь ріку; и начаша думати. И глаголаше 

Володимерь: «яко сдь стояще чересь 


ПОЧАТОК СВЯТОПОЛКОВОГО В КИЄВІ КНЯЗЮВАННЯ 
Початоккняження Святополка в Києві 
Прийшов Святополк у Київ. Вийшли йому назустріч 

кияни з поклоном і прийняли з радістю. І сів на столі батька 
свого і стрия свого. 

У це ж врем'я пішли половці на Руську землю, почувши, 
що помер Всеволод, послали вони послів до Святополка, 
пропонуючи заключити мир. Святополк же, не порадив- 
шися з більшою дружиною батька і стрия свого, але 
порадився із тими, хто прийшов із ним, схопив послів і по- 
садив у погріб. Почувши про це, половці почали воювати. 
І прийшла половців безліч, і обступили вони город Тор- 
чеськ. Святополк же, як почув про половців, послав про- 
сити миру, а вони пустились |по Руській| землі воювати. 
Святополк же почав збирати воїв, щоб іти на половців. 
І сказали йому мужі розсудливі: «Не спокушайся іти проти 
них, як мало воїв маєш». Він же рече їм: «Маю отроків 
у себе вісімсот, які можуть супроти них стати». А другі 
нерозсудливі почали говорити: «Іди, княже». Розумні ж 
говорили: «Коли б ти зібрав вісім тисяч, не було б біди. 
Наша земля обідніла від воєн і поборів. Але звернися до 
брата свого Володимира, аби допоміг тобі». Святополк же 
послухав їх і послав до Володимира, щоб той допоміг йому. 
Володимир же зібрав воїв своїх і послав по Ростислава, 
брата свого, в Переяслав, звелівши йому помагати Свято- 
полку. Володимир же прийшов у Київ і зустрівся |із Свято- 
полком| біля святого Михайла, і затіяли між собою сварки 
і незгоду, а домовившись, цілували хрест між собою. А по- 
ловці продовжували воювать |Руську| землю, і сказали 
йому мужі розумні: «Чого ви сваритеся між собою? А пога- 
ні гублять землю Руську. Потім помиритеся, а нині підіть 
проти них або з миром, або війною». Володимир бажав 
миру. Святополк же хотів воювати. І пішли Святополк, 
і Володимир, і Ростислав до Трипілля. І прийшли до Стуг- 
ни. Святополк же, і Володимир, і Ростислав скликали дру- 


332/333 


рьку, угрозь сей, створимь мирь с ними»; и присташа 
свьту сему смьсленви мужи, Янь и прочій. Кияне же не 
восхотьша свБта сего, но рекоша: «хощемь ся бити; 
поступимь на ону сторону рьк5»; излюбиша світ(ь| ось, 
и преидоша Стугну рьку; бь бо тогда наводнилася велми. 
Святополкь же, и Володимерь, и Ростиславь исполчив- 
шеся, поидоша; на десной сторонь Святополкь, а на шюеб 
Володимер», а посередь Ростислав»; і минувше Треполь, 
проидоша валь. И се Половць идяху противу, и стрьлци 
противу пред ними; нашимь же ставшим» межи валома, 
і поставиша стяги своя, и изидоша стрилци из валу; 
и Половци пришедше к валови, поставиша стяги своя, 
налягощша первое на Святополка, й вьзломиша полкь 
его, Святополкь же стояше крЬпко, и побЬБгоша людье, 
не терпяще ратньхь противленья; і посльже побьже 
Святополкь. Й налегоша на Володимера, і бьсть брань 
люта; и побвже и Володимерт» с Ростиславом» и вом его. 
И прибьгоша к рець Стугнь, и вь бродь Володимерь 
с Ростиславомь, и нача утапати Ростислав» передь очима 
Володимеровьма; и хоть подхватити брата своего, и мало 
не втону сам»; и тако утопе Ростиславт, сьн»ь Всеволожь. 
Володимер»ь же пребред»ь рьку с маломь дружинь, мнози 
же падоша оть полка его, и боярь его туто падоша; і 
пришедь на ону сторону Дн-пра, плакася по брать своемь 
и по дружини своей; иде Черньгову печалень велми. Свято- 
полкь же убьже вь Треполь и затворися ту, і бБ до вечора, 
и вту нощь приде Квневу. Половци же видивше се, пустиша 
по земль воююче, а друзии узьвратишася к Торочьскому. 
Си же ся злоба соключи вь день святаго В'ьзнесенья 
Господа нашего Їсуса Христа, мьсяца майя 26. Рости- 
слава же искавше обрьтоша и в рьць; и вземше и при- 
несоша и Кьиеву, і плакася по немь мати его, і всі людье 
плакаша по немь повелику, уности его ради; и собрашася 
спископь и поповь і чернорисцф, и пісни обьчньйя піЬвше, 
и положиша |й) вь церкви святов Софьф, у отца своего. 


жину свою на раду, маючи намір перейти через ріку. І по- 
чали думать. І сказав Володимир: «Доки стоїмо тут під 
прикриттям ріки такою угрозою, заключимо мир з ними». 
І пристали на цю раду розумні мужі, Янь і інші. Кияни ж 
не прийняли цієї поради, а сказали: «Хочемо битися, пере- 
йдемо на той бік річки». І полюбилась рада, і перейшли 
Стугну ріку, а була вона тоді вельми повновода. Свято- 
полк же, і Володимир, і Ростислав, приготувавши дру- 
жини до бою, пішли. З правого боку ішов Святополк, з лі- 
вого -- Володимир, а посередині -- Ростислав. І, поми- 
нувши Трипілля, пройшли вал. І от половці пішли 
назустріч із стрільцями попереду. Наші ж стали поміж 
валами, поставили стяги свої і рушили стрільці із валу. 
І половці, підійшовши до валу, поставили стяги свої і на- 
лягли найперше на Святополка і зламали полк його. Свято- 
полк же стояв твердо, але люди його побігли, не витри- 
мавши натиску половецьких військ, і останнім побіг Свято- 
полк. І налягли на Володимира, і була битва люта. І побіг 
і Володимир із Ростиславом і вої його. І прибігли до ріки 
Стугни і |кинулися| вбрід Володимир із Ростиславом, 
і став тонути Ростислав на очах,у Володимира. І хотів 
Володимир підхопити брата свого, і трохи не втонув і 
сам. І так утонув Ростислав, син Всеволодів. Володимир 
же перебрів ріку із рештками дружини, бо більшість пол- 
ку його полягла, і бояри його тут полягли. І перебрався 
на цей бік Дніпра, оплакав брата свого і дружину свою, 
пішов вельми печальний у Чернігів. Святополк же утік 
у Треполь і закрився там, і був до вечора, і в ту ж ніч 
прийшов до Києва. Половці ж, коли побачили це, кину- 
лися по |Руській) землі воювати, а другії повернулися в 
Торчеськ. 

Приключилася ця біда в день святого Вознесіння Гос- 
пода нашого Ісуса Христа, місяця травня 26. Ростислава ж 
шукали і знайшли його в ріці і, взявши, принесли Його до 
Києва, і плакала за ним мати його, і всі люди плакали дуже 
за ним через юність його. І зібралися єпископи, і попове, 


334/335 


Половцемь же осьдяще Торочьский, противящемь же ся Торо- 
комь и крьпко борющимь ізь города, убиваху многь оть про- 
тивньхь, Половци же начаша налігати, отоймати воду, ізне- 
могати начаша у городь людье жажою водною |ий) гладомь. 
І прислаша Торци кь Святополку, глаголюще: «аще не пришле- 
ши брашна, предатися имамь» Святополкь же послав», и не бь 
лзв украстися в городь, множества |ради) ратньхь. И стояше 
около города неділь 9, и раздилишася на двоє: едини сташа 
у града, рать борющю, а друзни пондоша Киьгеву, и пустиша 
на воронь межи Кневь и Вьшегород»ь. Святополкь же вьшде на 
Желяню, и поидоша обом противу собь, и ступишася, и укрьпися 
брань, побьгоша наши предь иноплеменнькь, и падаху язвен'н, 
предь врагь: нашими, и мнози погибоша и бьша мертви, паче 
неже во Треполя. Святополкь же приде Киьеву самь третіЬй, 
а Половць узьвратишаяся к Торочкому; і бьша же си злая 
мьсяца июля 23. Наутрея же, вь 24, у святою мученику Бориса 
и Гльба; бьсть плачь великь у городь, грьхь ради нашихь 
великих», за умноженье безаконий нашихт». Се на нь Богь пусти 
поганья, не милуя ихг, но нась казня, да бьїхом' ся востягнули 
оть зльхь діль; симь казнить нь нахоженьемь поганьхь, се бо 
есть бо батьгь Божий, да ньколи смірившеся успомянемся оть 
злаго пути. Сего ради во праздникь Богь намь наводить сбфто- 
ванье: якоже ся створи в се льто первое зло на Вознесенье, 
у Треполя, 2 у на празникь Бориса и Гльба, иже есть праздникь 
новой Рускьй. Сего ради ШПророкь глаголаше: и прьложю 
праздникь ваша у плачь и пБсни ваша в рьданье Створи бо ся 
плачь великь у земль нашей, и опустьша села наша и городь 
наши, і бьхомь бьгающе н предь враги нашими. Якоже 
и Пророкь глаголаше: падете предь враги вашими, и поже- 
нуть вьі ненавидящей вась, и побЬгнете никомуже не женю- 
щю по вась: і скрушу руганье гордьнья вашего, и будеть 
во тщету крьпость ваша, и биеть вь приходяй мьечь, и бу- 
деть земля ваша пуста, дворь ваши пусть будуть, яко вь 
злі есте и лукавь, и азь понду к вамь яростью лукавою, 
глаголеть Господь. Богь святьй Йзрайлевь. Ибо лукавни 
сьнове Изманйлове пожигаху села і гумьна, і мьноги церкви 


і чорноризці, і належні піснеспіви відспівали, і поклали 
його в церкві святої Софії біля батька свого. 

Коли ж половці обсіли Торчеськ, торці чинили опір і за- 
взято боролися з города, вбиваючи багато ворогів. Полов- 
ці ж почали налягати, відвели воду, і люди в городі стали 
знемагати від спраги й голоду. І прислали торці до Свято- 
полка сказати: «Якщо не пришлеш їди, змушені будемо 
здатися». Святополк же послав, але не було змоги прокра- 
стися в город, бо навколо було безліч ратних. Ї стояли біля 
города дев'ять тижнів, і розділилися надвоє: одні стали 
біля города, з військом б'ючись, а другі пішли до Києва 
і вчинили набіг між Києвом і Вишгородом. Святополк же 
вийшов на Желаню, і пішли обидва війська одне проти 
другого, і зійшлися, і розгорілася битва. І побігли наші від 
чужинців, і падали, зранені ворогами нашими, і багато 
загинуло, і впали мертві, більше, ніж біля Треполя. Свято- 
полк же прийшов у Київ сам-третій, а половці повернулися 
до Торчеська. І сталася ця біда місяця липня 23. На ранок 
же 24-го, в день святих мучеників Бориса і Гліба, стояв 
плач великий у городі через гріхи наші великі, через 
побільшення беззаконня нашого. Це на нас Бог наслав 
поганих, не їх милуючи, а нас караючи, щоб ми відсахну- 
лися від злих справ, так карає нас нашестям поганих, бо це 
батіг Божий, щоб ми, опам'ятавшись, утримувалися від 
злого шляху. Цього ради в празники Бог нам наводить 
тужбу, так як перше зло в це літо вчинив на |свято| Воз- 
несіння, біля Трипілля, а друге -- на свято Бориса і Гліба, 
а це нове свято руське. Цього ради пророк сказав: «Оберну 
свята ваші у плач, а пісні ваші -- в ридання». Стався-бо 
плач великий на нашій землі, і опустіли села наші і городи 
наші, і тікали ми від ворогів наших (|у святкові дні). Про це 
і пророк говорить: «Впадете перед ворогами вашими, і по- 
женуть вас ті, що ненавидять вас, і побіжите, ніким не гна- 
ні»; «і сокрушу пиху вашої сили, і стане в ніщо міць ваша, 
і битиме вас захожий меч, і опустіє земля ваша, і опустіють 
двори ваші, бо ви злі і лукаві, і я прийду до вас із лютістю 


336/337 


запалиша огнемь, да не чюдиться никтоже 0 сЬмь: идеже 
множество гріьховь, ту всякого видіЬнья показанье. Сего ради 
вселеньная прЬдасться, сего ради гнЬьвь простреся, сего ради 
земля мучена бьсть: ови ведутся полонень, а друзий поськаеми 
бьвають, друзий на месть даеми бьвають, і горкую приєемлюще 
смерть, друзин трепещуть зряще убиваємьх»ь, другии гладомь 
умориваєми и водною жажею; едино прЬщенье, еднина казнь, 
многовьщнья имуще рань, и различнья печали и страшння, 
мукь, ови вязани и пятами пьхаєми, і на морозь держими 
і вкаряєми; и се пристраннь и страшнгти, яко на хрьстьяньсцЬь 
родь страхь и колибанье ни ббда упространися. Право и достойно, 
тако да накажемся, і тако собь ввру нмемь, кажемн есмь: 
подобаше бо намь в руць преданьмь бьти язьку страньну 
и безаконьну и лукавнейшо, паче всея земля. Рцьмь велегласно: 
праведень еси, Господи, и праведнь суди твон. Рцьмь по оному 
разбойнику: мь достойная яже сдбяхомь и прнияхомь. Риьмь 
сь Мевомь; якоже Господеви любо, тако и бьсть; буді имя 
Господне благословено у вки. Да нахоженіємь поганьхь 
мучими, владьку познаємзь, егоже мь прогньввахомь: прослав- 
лени бьвше |не прославихомь, почтени бьвше) не почтохомь, 
освятивьшеся, не разумьхомь, куплени бьвше, не поработахомь, 
породившеся, не яко отца постьщдихомся. Согрьшихомгь і казнимь 
есмь, якоже согрьшихомь, тако и стражем»ь: і граді вси 
опустьша, і перендфмь поля, ідьже пасома бьша стада конь, 
овці і волове; се все тще ньнь видимь, нивьї порожьше стоять 
звврем»ь жилища бьша. Но обаче надБемься на милость Божью: 
казнібть бо нь добр5 благьй Владька, и |не| по безаконью 
нашему створи намь і |не| по грьхомь нашим»ь вьздаль 
есть намь; тако подобаєть благому Владьщь казати нь по 
множеству грьховь. Тако Господь створи намь: падшая уста- 
вить, Адамле преступленье прости, баню нетлЬьнья дарова, 
свою кровь за нь излья. Якоже нь відь неправо прьбьвающа, 
нанесе намь сущюю рать и скорбь, да хотяще и не хотяще 


лукавою». Так говорить Господь Бог святий Ізраїлів. Бо лу- 
кавії сини Ізмаїлови палили села і токи, і багато церков 
спалили вогнем, і нехай ніхто не дивується цьому: «Де без- 
ліч гріхів, там і видовища всілякого покарання». Через це 
і вселенна була зраджена, через це і гнів послався, через це 
і народ на муки відданий: одних у полон ведуть, а других 
убивають, а інших на кару віддають, і вони гірку смерть 
приймають, другії -- тремтять, бачачи тих, що вбивають, 
інших же голодом і спрагою морять. Одна загроза, одна 
кара, що різноманітні має рани і різні печалі, і страшні муки 
тих, кого зв'язують і п'ятами б'ють, на морозі тримають 
ї мордують. І це тим дивніше і страшно, що на християн- 
ський рід страх, і сумніви, і нещастя поширились. Спра- 
ведливо і заслужено. хай будемо покарані, і у те вірити- 
мемо, коли будемо покарані: випадає нам «потрапити 
в руки ворогу чужоземному, найбеззаконнішому і найпід- 
ступнішому з-посеред усіх народів». Речемо велемовно: 
«Праведний ти, Господи, і справедливі судді твої». Речемо 
за прикладом того розбійника: «Ми заслужене за діла свої 
отримали». Говоримо разом з Іовом: «Як Господу любо, 
так і трапилося. Хай буде ім'я Господне благословенне 
в віках». Через нашестя поганих і завдані ними муки 
пізнаємо Владику, якого ми прогнівили: ми були прослав- 
лені -- і не прославили його, пошановані були -- і не по- 
шанували його, просвітились -- і не зрозуміли, куплені 
були -- і не попрацювали, народилися -- і засоромилися, 
наче він і не батько. Согрішили -- і покарані, як согрішили, 
так і страждаємо: і городи всі опустіли, і перейдемо поля, 
де паслися стада -- коні, вівці і воли,-- і нічого цього нині 
не бачимо, ниви стоять порослі і стали пристанищем для 
звірів. Але, одначе, сподіваємося на милість Божу: ка- 
рає-бо нас тяжко добрий Владика. І не за нашим беззакон- 
ням зробив нам, а за гріхи наші воздав нам. Так подобає 
доброму Владиці карати нас за численні гріхи. 

Так Господь зробив нам: упалих підняв, Адамів злочин 
простив, маківку нетлінності подарував, свою кров за нас 


338/339 


и всяко в будущий вькь обрящемь милость і лготу оть мукь, 
не мьстить бо Господь двойчь о томь. О нензреченьному 
человьколюбью! якоже видити нь неволею к собь обрящающася: 
тмами любовь яже к нам»! понеже хотяще уклонитися оть запо- 
видь его, се уже не хотяще терпимь с нужео, и понеже неволею, 
се уже волею. Кдь бо бь тогда умиленье в нась? ньні же вся 
полна суть слезь. Кдь бь в нась уздьханье? ньнь же плачь 
по всимь улицам» умножися, ізбьеньхь ради, иже избиша беза- 
конньи. Половць воеваша много и вьзвратишася к Торьческому, 
изнемогоша людье в» градь оть глада, и предашася ратньмь; 
Половць же, приемьше градь, запалиша огнемь, и люди 
разділиша и ведоша я у вежь к сердоболям» свонмь ни сродни- 
ком» свонмь. Мучими зимою, и оцьпляемь у альчбь и в жажье, 
ів бБдь побледьвше лици, и почернивше телесь; незнаємою 
страною язькомь іспаленомь, нази ходяще и бось, ногь имуще 
нзбодень терньемь. Сь слезами отвьщеваху другь другу, 
глаголюще: «азь бьхь сего города», а другин: «азь сего села»; 
і тако сьвьспрошахуся со слезами, родь свой поввдающе, очи 
вьзводяще на небеса к Вьишнему, ввдущему тайная. Да никто же 
дерзнеть рещи: яко ненавидіми Богомь есмн! Кого бо Богь 
тако любить, якоже нась узлюбиль есть? кого бо тако почтиль 
есть, якоже нась прославиль есть і вьзнесль есть? никого 
же. Імьже паче ярость свою уздвиже на нь, якоже паче всихь 
|почтени бьвше, горье всьхь сьдЬьяхомь грьхь, якоже паче 
всьхь| просвьщени бьвше, і Владьчию волю вБдуще і пре- 
зрьвше, вь льпоту паче иньхь казнимь есмь. Се бо азь грвшньй 
многа и часто Бога прогнівахь, і часто согрвшая бьваю по вся 
дни. 

В се же літо преставися Ростиславь, сьнь Мьстиславль, 
внукь Изяславль, мЬсяца октября вь І; а погребень бьсть 
мьсяца ноября вь 16, вь церкви святья Богородица Деся- 
тИНЬНЬ!Яя. 

В льто 6602. Створи мирь с Половць Святополкь, і поя 

жену, дщерь Тугортоканю, князя Половецьскаго 


пролив. Оскільки бачить нас неправедно живущих, наслав 
на нас цю війну і скорботу, щоб і ті, що хочуть, і не хочуть, 
і всякий в будучині знайшли милість і полегшу від муки, 
не помщається-бо Господь подвійно за те саме. О неска- 
занне людинолюбство, оскільки бачив нас, що невільно до 
нього зверталися: безмежна його любов до нас! Адже 
хотіли ми ухилитися від заповідей його, а от тепер уже 
хоча й не хочемо, а терпіти змушені, і хоча й приневолені, 
терпимо уже з власної волі. Хіба була тоді у нас розчуле- 
ність? А нині всі сповнені сліз. Хіба була у нас жалісли- 
вість? А нині плач на всіх вулицях стоїть за вбитими, яких 
згубили беззаконники. 

Половці розбійничали довго і повернулися до Торче- 
ська. Обезсиліли люди в городі з голоду і здалися напад- 
никам. Половці ж, захопивши город, запалили вогнем, 
а людей розділили і повели їх у вежі до сердоболів своїх 
і родичів своїх. Змучені зимою, сковані, голодні і спраглі, 
і з поблідлими в нещасті лицями, і почорнілі тілом, у чужій 
землі, із запаленими язиками, йшли, голі і босі, маючи зра- 
нені терням ноги. Із сльозами відповідали одне одному, 
промовляючи: «Я був з цього города», а другий: «Я з цього 
села». І так, перемовляючись, із сльозами, розповідали про 
рід свій, зводили очі на небеса до Всевишнього, знаючого 
тайне. Хай ніхто не посміє сказати, що Бог ненавидить 
нас! Бо кого ще так любить Бог, як нас возлюбив? Кого ще 
так пошанував, як нас: прославив і возніс? Нікого! Через 
те найбільше гнів свій підніс до нас, що більше за інших 
пошановані були, а найгірші гріхи содіяли, що більше за 
інших освічені були і волю Владики знали, а зневажили 
її красу. І за це більше за інших покарані. Ось ія, грішний, 
дуже і часто гніваю Бога, і часто буває, що грішу пов- 
сякдень. 

У це ж літо помер Ростислав, син Мстиславів, внук 
Ізяславів, місяця жовтня в перший |день)|. А похоронили 
його місяця листопада в шістнадцятий |день|, у Десятин- 
ній церкві святої Богородиці. 


340/341 


Того же літа Олегь приде с Половць іс Тмутороканя, 
и прийде к Чернигову, Володимерь же затворися в городі, 
Олегь же прийде ко граду и пожьеже около града, і ма- 
настьри пожьже; Володимер-ь же створи мирь со Олгомь, 
и нде из города на стол» отень до Персяславля, а Олегь 
вниде в город» отца своего. Половьць же начаша воевати 
около Чернигова, Ольговь не возбраняющю, бь бо самь 
повельль имь воевати. Се уже третье наведе Олегь 
поганья на Рускую землю; его же грьха дабь и Богь 
простиль, понеже много хрестьянь ізьгублено бьгсть, а 
другое полонено бьсть н расточено по землям. 

В се же льто приідоша прузи на землю Рускую, м'ьсяца 
августа вь 16, і поядоша всяку траву и мпога жита; і не 
бь сего сльшано во днехь первьх» в земль Руской, якоже 
видиста очи наши за грЬхи наша. 

В се же літо преставися епископь Володимерьскьй 
Стефань, м'ьсяца априля вь 27, вь 6 чась нощи, бьівшу 
преже ігумену Печерьскаго манастьря. 

В льто 6603. Идоша Половць на Грькь сь Девьгеневи- 
чемь, і воеваша на Грекь; а царь я Девьгеневича і осльпь. 

В се же льто приндоша Половць, Ітларь, Китань, 
к Володимеру па мирь; і приде Итларь у городь Пере- 
яславль, а Китань ста межи валома с вомй, и вда Володи- 
мерь сьша свосго Святослава Китанови у таль, а Итларь 
бьсть вь градь с лучшею дружиною. 

В се же время пришел»ь Славятя іс Киева оть Святополка 
к Володимеру, на нькос орудье; и начаша думати дружина 
Ратиборова чадь сь княземь Володимером'» о погублень 
Итларевь чади. Володимеру же не хотящю сего створити, 
глаголющю ему: «како могу се аз» створити, роть с ними 
ходивь?» Отввщавше же дружина, рекоша Володимеру: 
«княже, нЬсть ти в том» грьха; привель ти 5 Богь в руць 
твой, чему онь к тобь всегда роть ходяще, губять землю 
Рускую и кровь хрестьяньску проливають беспрестапи». И 
послуша ихь Володимерь; в ту нощь посла Володимерь 
Славяту с ньколкимь дружиною и с Торькиь, межи вала; 


В літо 6602 (1094). Уклав мир Святополк із половцями 
і взяв жінку, дочку Тугортокана, князя половецького. 

Того ж літа Олег прийшов із Тмуторокані з половцями. 
І прийшов до Чернігова. Володимир же закрився в городі. 
Олег же прийшов до города і попалив побіля города, 
і монастирі попалив. Володимир же уклав мир з Олегом 
і пішов із города на стіл отчий у Переяслав, а Олег ввійшов 
у город отця свого. Половці ж почали воювати біля Чер- 
нігова. Олег не забороняв їм, бо сам повелів їм воювати. 
Це вже втретє навів Олег поганих на Руську землю, хай 
Бог простить йому гріх його, бо багато християн вигублено 
було, а других у полон взято і розсіяно по |чужих| землях. 

У це ж літо прийшла саранча на землю Руську місяця 
серпня в 16-й |день| і поїла всяку траву і багато жита. 
І того не чули від днів перших землі Руської, що бачили 
очі наші, за гріхи наші. 

У це ж літо місяця квітня в 27-й |день| о шостій годині 
ночі помер єпископ Володимирський Стефан, який раніше 
був ігуменом Печерського монастиря. 

В літо 6603 (1095). Ходили половці на Греки із Девгене- 
вичем. І воювали на Греки, а цар |грецький| захопив 
Девгеневича і осліпив. 

У це ж літо прийшли половці, Ітлар і Китан, до Володи- 
мира миритися. І прийшов Ітлар у город Переяслав, а Ки- 
тан став між валами з військом. І дав Володимир сина 
свого Святослава у заложники Китанові, а Ітлар перебу- 
вав у городі з луччою дружиною. 

У це ж врем'я прийшов Слав'ята із Києва від Свято- 
полка до Володимира у якійсь справі. І почала думати 
дружина Ратиборових чад з князем Володимиром, як вини- 
щити Їтларових чад. Володимир не хотів цього робити, 
кажучи: «Як я можу це зробити, коли поклявся йому?» 
У відповідь дружина сказала Володимирові: «Княже, 
не буде тобі в тому гріха. Привів їх сам Бог у руки твої. 
Чому вони завжди, давши клятву тобі, гублять землю Ру- 
ськую і кров християнську проливають безперестанно». 


342 /343 


вьикрадше первое Святослава, и потом» убиша Китана и дружину. 
его всю избиша. Вечеру сущю тогда суботному, а Итлареви в ту 
нощь лежащо на синици у Ратибора і не ввдушу ему, что ся надь 
Китаном» створи в ту нощь; наутрбя же в неділю, в завьтрень: 
сущи години, пристрои же Ратиборь отроки в оружьеи, и ізьбу 
престави нмь затопити. І присла Володімерь отрока своего 
Бандюка по Итлареву чадь, і рече Бяидукь ко Итлареви: «зоветь 
вь князь Володимерь, рекль тако: обувшеся в теплі истьбвь 
і завьтрокавше в Ратибора, приидьте же ко мнь» И рече 
Итларь: «тако будн». ИЙ яко вліьзоша во истьбу, и запроша 
я; и вон зльзьше на изьдбу, и прокопаша истьбу, и тако 
Ельбьхь Ратиборечь взем»ь лукь свой и наложив'ь стрілу, вдари 
Итларя подь сердце, и дружину его всю прострьляша; и тако зль 
нспроверже животь свой Итларь со дружиною своею, в недьлю 
сьропустную, вь І чась дни. Святополкь же и Володимерь 
посласта ко Олгови, веляча ему ити сь собою на Половьць, 

Олегь же обьщася ити сь нима, и пошедь, не иде с нима 
в путь единь. Святополкь же и Володимерь идоста на вежь, 
Ін взяста вежи) и полониша скоть, и кони, и вельблюдь, и 
челядь, и приведоста в землю свою; и начаста гнфватися на 
Олга, яко не шедшю ему на поганья с нима И посла Святополкь 
и Володимерь ко Олгови, глаголюща сице: «се ть не шель еси с 
нами на погань», иже погубиша землю Русьскую; а се у тебе есть 
Ітларевичь, любо |его) убий, любо дай нама, то есть ворогь нама 
и Русьской земліь» Олегь же сего не послуша и бьсть межи ими 
ненависть. 

В се же льто приидоша Половці ко Гурьгову, и стояша около 
его ліьто все, мало не вьзяша его, Святополкь же умири я; 
Половць же приидоша за Рось, Гюргевци же вьбьгоша и при- 
идоша кь Кьеву. Святополкь же повель рубити городь на 
Витечевьскомь хольміь, имя свое нарекь Святополчь град», 
и повель епискому Мюриму со Гурговць сьЬсть ту, и Засаковцемт, 
и прочимь о|ть) нихь; а Гюргевь зажгоша Половць тощь. 

Сего же льта исходяча, иде Давьщдь Святославичь низ Нова- 
города кь Смоленьску; Новгородць же идоша Ростову по 


І послухав їх Володимир, і в ту ж ніч послав Володимир 
Слав'яту з невеликою дружиною і з торками між вали. 
Найперше викрали Святослава, а потім убили Китана 
і всю його дружину перебили. Був тоді суботній вечір, 
а Ітлар у ту ніч спав у Ратибора на сіннику і не знав сам, 
що зробили з Китаном у ту ніч. Ранком у неділю, в години 
заутрені, приготував Ратибор отроків в оружжі і наказав 
їм натопити хату. І прислав Володимир отрока свого Бан- 
дюка за Ітларевими чадами. І рече Бандюк Ітларові: «Кли- 
ме вас князь Володимир, сказав так: «Взуєтеся в теплій 
хаті, поснідаєте в Ратибора і приходьте до мене». І рече 
Ітлар: «Так буде». І як тільки ввійшли в хату, і заперли їх. 
І вилізли вої на хату, і проробили діру, і тоді Ельбіх Рати- 
борич узяв лук свій, і наклав стрілу, ударив Ітлара під 
серце, і дружину його всю перестріляли. І так безславно 
закінчив життя своє Ітлар із дружиною своєю в сиропусну 
неділю о І годині дня. Святополк же і Володимир послали 
до Олега, наказуючи йому іти з ними на половців. Олег же 
пообіцяв іти з ними і, виступивши, не пішов із ними одним 
шляхом. Святополк же і Володимир пішли на вежі, і взяли 
їх, і захопили худобу, і коні, і верблюди, і челядь, і привели 
у землю свою. І почали гніватися на Олега, що не пішов 
із-ними на поганих. І послали Святополк з Володимиром 
до Олега, кажучи таке: «От ти не пішов з нами на пога- 
них, що розорили землю Руську, а ще й маєш у себе 
Ітларевича. Або вбий його, або дай нам, то ворог наш 
і Руської землі». Олег же їх не послухав, і була між ними 
вражда. 

У це ж літо прийшли половці до Гургова і простояли 
біля нього все літо, і ледве не захопили його. Святополк же 
замирив їх. Половці ж прийшли за Рось, а гургівці вибігли 
і прийшли в Київ. Святополк же повелів закладати город 
на Витичівському горбі, і назвав його своїм іменем -- 
Святополків град, і повелів єпископу Мюриму із гургів- 
цями сісти тут, і засаківцям і іншим із других городів. 
А Гургів опустілий запалили половці. 


344/345 


Мьстислава Володимерича, й поемьше и приведоша и 
Новугороду, а Давьидови рекоша: «не ходи к нам». 
Пошедь Давьдь, узворотися и сьде у Смоленьскь опять, 
а Мьстиславь сьде у Новьгородь. 

В се же время прийде Изяслав», сьнь Володимерь, 
іс Курьска к Мурому; и прияша и Муромьць, и я посадника 
Олгова. 

В се же льто приидоша прузь, мЬсяца августа 28, и по- 
крьша землю, и бь видіти страшно, идяху к полуношньмь 
странахь, ядуще траву или проса. 

В льто 6604. Святополкь и Володимерь посласта к Олго- 
ви, глаголюща сице: «пойди Киьеву, ать рядь учинимь 0 
Руской земьль предь епископь, игумень и предь мужи 
отець нашихт, и передь горожань), дабь оборонили землю 
Русьскую оть поганьх». Олегь же усприемгь смьісль буй 
и словеса величава, рече сице: «ність лЬьпо судити |менеї| 
епископом' и черньцем», или смердомт»; и не восхоть ити 
кь братома своима, послушавь зльхь світникь. Свято- 
полкь же и Володимерь рекоста к нему: «да се тії ни на 
поганья идеши с нама, ни на думу, тоть и ть зло мьіслиши 
на наю и помогати хощеши поганьмт»ь; а Богь промежи 
нама будеть». Святополкь же и Володимерь идоста на 
Олга кь Чернигову; і вьбьже Олегь іс Чернігова, мьсяца 
маня вь 3 день, в суботу. Святополкь же и Володимерь 
гнаста по ньмь, Олегь же вбьже вь Стародуб и затворися 
ту; Святополкь же и Володимер' оступиста |й| у городь, 
и бьяхуся из города кріьпко, а си приступаху кь граду, 
и уязвень бьваху мноз5 оть обоийихь; и бьсть межи ими 
брань люта, и стояша около града дни 30 и 3, и изнемагаху 
люди в городь. ИЙ вьниде Олегь нз города, хотя мира, 
исвдаста ему мир», рекуще сице: «иди кь брату своему 
Давьдови, й приидита кь Кьеву на столь отець нашихь 
и дьдь нашихь, яко то есть старьй в земль нашій Киев», 
и ту достойить нам снятися и порядь положити». Олегь 

же оббщася створити, и на семь цЬьловаша хресть. 


Наприкінці цього ж літа пішов Давид Святославич із 
Новгорода до Смоленська. Новгородці ж пішли в Ростов за 
Мстиславом Володимиричем і, взявши його, привели 
в Новгород, а Давидові сказали: «Не ходи до нас». Ї пішов 
Давид, повернувся і сів у Смоленську знову, а Мстислав 
сів у Новгороді. 

У це ж врем'я прийшов Ізяслав, син Володимирів, із 
Курська до Мурома. І прийняли його муромці, і захопив 
він посадника Олегового. 

У це ж літо прийшла саранча, місяця серпня 28, і по- 
крила землю, і було дивитися страшно. Ішла вона в пів- 
нічні землі, пожираючи траву і просо. 

В літо 6604 (1096). Святополк і Володимир послали до 
Олега, кажучи таке: «Приходь у Київ, та укладемо договір 
про Руську землю у присутності єпископів, ігуменів, із му- 
жами батьків наших, і з горожанами, щоб боронити землю 
Руську від поганих». Олег же, сповнившись розумом зу- 
хвалим і словами зарозумілими, сказав таке: «Не добре 
мене судити ні єпископам, ні ченцям, ні смердам». І не за- 
хотів іти до братів своїх, послухавши злих порадників. 
Святополк же і Володимир сказали про нього: «Так 
от ти ні на поганих не ходиш із нами, ні на думу до нас, 
то і ти недобре проти нас замишляєш і помагати хочеш 
поганим. Хай Бог розсудить нас». Святополк же і Воло- 
димир пішли на Олега в Чернігів. І вибіг Олег із Чер- 
нігова місяця травня в третій день у суботу. Святополк 
же і Володимир гналися за ним. Олег же вбіг у Стародуб 
і закрився там. Святополк же і Володимир облягли 
його в городі, і билися із города завзято, а ці йшли 
приступом на город, і було багато вражених з обох боків. 
І була між ними січа запекла, і стояли навколо города 
тридцять три дні, і знемагали люди в городі. І вийшов 
Олег із города, благаючи миру. І дали йому мир, сказав- 
ши таке: «Їди до брата свого Давида і приходьте в Київ, 
на стіл батьків наших і дідів наших, бо то найстарший 
у землі нашій, Київ, і в ньому належить нам зібратися 


346/347 


В се же время прийде Бонякь с Половьць кь Кневу, 
у недЬлю, оть вечера, и повоеваша околь Киьева, и пожьже 
на Берестовом» дворь княжь. 

В се же веремя воева Куря с Половць Переяславля, 
и Устье пожьже, міьсяца майя 24. Олегь же вьщде исо 
Стародуба вонь и прииде кь Смоленьску, и не прияша его 
Смолняне, и иде к Рязаню; а Святополкь и Володимерь 
идоста усвояси. 

Того же м'ісяца приде Тугоркань, тесть Святополчь, 
кь Переяславлю, мьсяца маня вт» ЗІ, и ста около города, 
а Переяславць затворишася в городь. Святополкь же 
и Володимер поидоста на нь, по сьй сторонь Дньпра, и 
приндоста к Зарубу, и туто перебродистася, и не почютиша 
ихь Половць, Богу схраншю их», исполчившася поидоста 
к городу; гражанбф узрьвше, ради бьша, и изидоша к нима, 
а Половци стояху на оной сторонь Трубьжа; испол- 
чивьвшеся. Святополкь же и Володимерь убредша у 
Трубьшь к Половцемь, и нача Володимерь хотЬти по- 
рядити дружинь, они же не послушаша, но удариша 
в конь кь противньмь; и се видивше Половци, устре- 
мишася на бьгь, и наши погнаша у сльдь ратньхь, 
ськуще противнья. Сдвявь ть день Господь спасенье 
велико, мьсяца нуля вь 19 день побьжени бьша инопле- 
меньницф, и князь ихь Тугортькань убьент» бьсть, и сьнь 
его, и иниий князи мнози ту падоша; наутрея же нальзоша Ту- 
горкана мертва, и взя и Святополк» |акь,| цьстя своего и 
аки врага, и привезьше Киеву и погребоша и на Берестовомь 
на могьль, межи путем» грядущим'ь на Берестовое; а дру- 
гьм' идушимг в монастьрь. В» 20 того же місяца, вь день 
пятокь, вь чась І дне, прийде второе Бонякь безбожньій, 
шолудивькій, отай, хьщникт, Кьгеву внезапу, и мало в городь 
не-вогнаша Половци, и зажгоша по пьску около города, и 
увратишася на монастьр5, і пожгоша манастьрь Стефа- 
нечь, деревнь, и Германечь. І приидоша на манастьрь Пе- 
черьскьй, нам сущимт по кБльям»ь почивающимт по заут- 
рени, и кликоша около манастьря, и поставиша 2 стяга предь 


і порядок покласти». Олег же обіцяв так зробити і на 
цьому цілував хрест. 

У це ж врем'я прийшов Боняк із половцями до Києва, 
в неділю ввечері, і повоював околицю Києва, і спалив двір 
княжий на Берестовому. 

У це ж врем'я Куря з половцями воював Переяслав, 
і Устя спалив місяця травня 24. Олег же вийшов із Старо- 
дуба геть і прийшов у Смоленськ. І ке прийняли його 
смоленці, і пішов він у Рязань. А Святополк і Володимир 
лішли додому. 

У тому ж місяці прийшов Тугоркан, тесть Святополків, 
до Переяслава, місяця травня в 31 день, і став біля города, 
а переяславці закрилися в городі. Святополк же і Володи- 
мир пішли на нього по цьому |правому| боці Дніпра, і при- 
йшли до Заруба, і тут перейшли вбрід, і не помітили їх 
половці, бо Бог оберігав. І, приготувавшись до бою, пішли 
на город. Горожани, побачивши, були раді і вийшли до 
них, а половці стояли на тому боці Трубежа, зготувавшись 
до бою. Святополк же і Володимир пішли вбрід через 
Трубіж на половців. І спочатку Володимир хотів вишику- 
вати дружини, вони ж не послухали, а ударили в коней 
на ворога. І коли це побачили половці, кинулися тікати, 
і наші погналися вслід за ратними, рубаючи ворогів. Со- 
діяв Господь у той день спасіння велике: місяця липня 
в дев'ятнадцятий день переможені були чужоплемінці, 
і князя їхнього Тугортокана було вбито, і сина його, і інших 
князів багато тут полягло. Ранком знайшли Тугоркана 
мертвого. І взяв його Святополк як тестя свого і як ворога, 
і привіз до Києва і похоронив його на могилі в Бересто- 
вому, між дорогами, що розбігаються одна на Берестове, 
а друга -- в монастир. А 20-го того ж місяця, в п'ятницю, 
о першій годині дня, прийшов удруге до Києва Боняк без- 
божний, шолудивий, потайки, як хижак, несподівано, 
і трохи в город не ввігналися половці. І запалили пониззя 
біля города, і повернули на монастирі, і спалили Стефанів 
монастир, села і Германів. І прийшли до монастиря Печер- 


348/349 


вороть манастьрьскими, намь же ббжащимь за домь монасть- 
ря, адругьм' убвгшим' на полатб; безбожній же сьнове Изман- 
леви вьськоша врата манастьрію и устремишася по кЬльямт», 
вьіськающе двери, изношаху еже аще обрбтаху у кБльи; и посемь 
вожгоша домь святья Владьчиць Богородиць, и приндоша 
кь церкви, и зажгоша дверь яже ко угу устроенниб, и вь вто- 
рья, иже к сВверу; і вльзьше у притворь у гроба Федосьева, 
и вземьше иконь, зажигашу двери и укаряху Бога и законь 
нашь. Богь же терпяше, и еще бо не скончалися бяху грьси ихь и 
безаконье ихь; тьмже и глаголаху: «гд5Б есть Богь ихь? да 
поможеть имь и избавить я оть нась», и ина словеса хулная 
глаголаху на святьйя иконь, насмихающеся, не ввдуще, яко Богь 
казнить рабь своя напастьми и ратьми, да явяться яко злато 
искушено у горьниль: хрестьяномь бо многими скорбьми і пе- 
чальми |подобаєт| внити вь царство небесное, а сим» поганьмь 
ругателемь на семь свбтЬь пріемшімь веселье и пространество, 
а на ономь свБть принмуть муку сь дьяволомть и огнь вБЧчНЬІЙ. 
Тогда же зажгоша и дворь красньій, егоже поставил» благовьр- 
ньй князь Всеволодь на холму, иже есть надь Вьидобьчь: то все 
оканньи Половць запалиша огнем». Тьмьже и мь, посльдьЬст- 
вуюіше Пророку, глаголем»ь: Боже мой! положи я, яко коло, аки 
огнь пред» лицемь вітру, иже попалить дубравь, тако поженеши 
я бурею твоею, исполниши и лица ихь досаженья; се бо осквер- 
ниша и пожгоша святьй домь твой, манастьрь Матере твося, 
и трупье рабь твонхь; убиша бо оть братья нашея нЬколько 
оружьсмь безбожьнин сьнове Изманлеви, пущенни на казнь 
хрестьяномь..Аще ли бо си суть оть пустьня Етривьския, межи 
вьстоком'» и сьвером»; ищьло жь есть ихь колЬьнь 4: Торкмене, 
и Печеньзи, Торци, Половьць. Мефедий же свидительствуєть 
о нихь, яко 8 кольнь пробьгль суть, сгда исіьче я Гедсонь, 
осмь ихь бьжа в пустьиню, а 4 исЬче. Друзин же глаго- 
лють: сьнь Амоновь. Ність тако: сьнове бо Моавли Хва- 
лисе, а сьнове Амонові Болгаре, а Срацини оть Измамйла и 
творяться  Сарини, и прозвана имя собь Саракине, рекше: 
Сарнни есмь, Тьмьже Хвалисе и Болгаре суть оть дщерью 


ського, коли ми в келіях після заутрені відпочивали, і ви- 
гукували побіля монастиря, і поставили два стяги перед 
воротами монастирськими, а ми втікали поза монастир, 
а інші втікали на дзвіниці. Безбожні ж сини Ізмаїлови 
вирубали ворота монастирські і кинулися по келіях, виру- 
буючи двері, виносили все, що знаходили в келіях, а після 
цього запалили дім святої Владичиці Богородиці, і при- 
йшли в церкву, і запалили південні двері, і другі, що з пів- 
ночі, і влізли у притвор, де гроб Федосіїв, і, взявши ікони, 
«підпалили двері, і оскверняли Бога і закон наш. Бог же 
терпів, ще-бо не настав кінець гріхам їхнім і беззаконню 
їхньому, а тому і говорили: «Де їхній Бог? Хай допоможе 
їм і захистить їх від нас». І іншими словами хулу говорили 
на святі ікони, насміхаючися і не знаючи, як Бог карає 
рабів своїх напастями і війнами, щоб ставали вони як 
золото, в горнилі випробувань: адже християнам через 
безліч скорбот і печалей належить ввійти в царство небес- 
не, а цим поганим хулителям, які на цьому світі прийняли 
веселість і привілля, на тому світі дістанеться мука від 
диявола і огонь вічний. Тоді ж підпалили і двір Красний, 
що його поставив благовірний князь Всеволод на горі, що 
над Видубичами,-- все те окаянні половці спалили вог- 
нем. Ось тому і ми, ідучи за пророком, просимо: «Боже 
мій! Оберни їх в колесо, як вогонь проти вітру, що випалює 
діброви, так пожени їх бурею твоєю, понівеч лиця Їхні 
досадою». Це ж бо вони осквернили і спалили святий дім 
твій, монастир Матері твоєї, і прах рабів твоїх. Убили 
декілька братів наших оружжям безбожні сини Ізмаїлови, 
наслані на кару християнам. 

Вийшли ж вони із пустині Єтрівської між сходом і пів- 
ніччю. І вийшло їх чотири коліна: торкмени і печеніги, 
торки, половці. Мефодій же свідчить про них, що вісім 
колін пробігли, коли вирубав їх Гедеон, вісім їх бігло в пус- 
тиню, а чотири він вирубав. Другі ж говорять: сини Амо- 
нови. Але це не так: сини ж бо Моава -- це хваліси, а сини 
Амонови -- болгари, а сарацини від Ізмаїла, і видають 


350/351 


Лотову, иже зачаста оть отца своего, тьмже 
нечисто есть племя ихь; а Измайло роди 12 сьна, 
оть нихь же суть Торькмени, Печенефзи, и Торци, и 
Половци, иже исходять оть пустьніь; и по сихь 
3 кольнь кь кончинь вька изидуть, заклепани в горь 
Олександромь Макидоньскомь, нечистья человЬкь. 


Поученье 
|За Лаврентіївскним літописом 1377 р.| 


Азь худьй дьдомь свонмь Ярославомь, благо- 
словленьм'ь, славньмь, наречньй вь крещенинй 
Василий, русьскьмь нменемь Володимирь, отцемь 
вьзлюбленьмь шн  матерью своею ШМьномахм..... 
нн Й Хрестьяньх людий діля, колико бо сблюдь 
по милости своей и по отни молитвь от всвБх бьдь! 
Сьдя на санех, помьіслих в души своей и похвалих 
бога, иже мя сихь дневь грьшнаго допровади. 
Да діти мом, или ин» кто, сльшав»ь сю грамотицю, 
не посмЬйтеся, но ему же люба дьтий моихь, а при- 
меть е в сердце свое, и не льнитися начнеть такоже 
и тружатися. 

Первое, бога дфля и душа своея, страх имЬйте 
божий в сердци своемь и милостьшню творя неоскуд- 
ну, то бо есть начаток» всякому добру. Аще ли кому 
не люба грамотиця си, а не поохритаються, но 
тако се рекуть: на далечи пути, да на санех сЬдя, 
безльпицю |е)си молвилт». 

Усрьтоша бо мя сль от братья моея на Волзь, рь- 
ша: «Потьснися к нам, да вьженем»ь Ростиславича 
и волость ихь отьимем; еже ли не поидеши с нами, то 
мь собь будем, а ть собб». 17 рьхь: «Аще вь ся 
"и гневаєте, не могу вн я ити, ни креста переступити» 


себе за саринів, і назвали себе сарацинами, кажучи: «Са- 
рини ми». Отже, хваліси і болгари походять від дочок 
Лотових, що зачали їх від батька свого, а тому й не- 
чисте плем'я Їхнє. А Ізмаїл народив дванадцять синів, 
від яких пішли торкмени, печеніги, і торки, і половці, що 
вийшли з пустині. І після цих восьми колін на кінець віку 
вийдуть заклепані в горі Олександром Македонським 
нечисті люди. 


ПОВЧАННЯ |ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА 
ЗА ЛАВРЕНТІЇВСЬКИМ СПИСКОМ| 


Повчання. Я, недостойний, дідом своїм Ярославом бла- 
гословенним, славним, батьком возлюбленим і матір'ю 
своєю з Мономахів -- названий при хрещенні Василем, 
руським іменем Володимир... і ради людей християнських, 
яких стільки уберіг з милості своєї і батьківської молитви 
від всіляких бід! Сидячи на санях, подумав я в душі своїй 
і похвалив Бога, що до сих днів мене допровадив. 

Хай діти мої, чи інший хто, слухаючи сю грамотицю, 
не посміються, а кому із дітей моїх вона буде люба -- хай 
прийме її в серце своє і, не лінуючись, почне, як і я, тру- 
дитися. 

Перш за все, бога ради і душі своєї, майте страх божий 
в серці своєму і милостиню подавайте щедру,- бо то 
початок всякого добра. Якщо ж комусь не люба грамотиця 
ся, хай не насміхається, а так про неї скаже: на далекій 
путі та на санях сидячи, небилиць наговорив. 

Зустріли були мене на Волзі посли від братів моїх і ска- 
зали: «Приєднуйся до нас, і виженемо Ростиславичів, 
і волость їхню відберемо. Якщо ж не підеш з нами, то ми 
собі будемо, а ти собі». І я сказав: «Хоч ви й гніваєтесь, 
але не можу я ні з вами піти, ні клятву порушити». 

І відправивши їх, узяв Псалтир, розгорнув у печалі, і 
таке мені випало: «Пощо сумуєш, душе? Пощо бентежиш 
мене?» і далі. А потім вибрав слова ці чудові, розклав їх у ряд, 
і написав: «Якщо вам останні не любі, то беріть передніх». 


12 9919 352/353 


И отрядив»ья, взем»ь Псалтьюрю, в печали разгнухь я, й то ми ся 
вьшя: «Вскую печалуеши, душе? Вскую смущаєши мя?» и прочая. 
И потомь собрах словца си любая, и складох» по ряду, и написах: 
Аще вь посльдняя не люба, а передняя пркимайте. 

«Вскую печална еси, душе моя? Вскую смущаєши мя? Уповайн 
на бога, яко исповБмся ему». «Не ревнуй лукавнующимь, ни 
завиди творящим»ь безаконье, зане лукавнующин потребятся, 
терпящиий же господа,-- ти обладають землею. Й еще Ммало,-- 
и не будеть грьшника; взьщуеть м'ьста свосго, й не обрящеть. 
Кротции же насльдять земліо, насладяться на множьстві мира. 
Назираеть грвшньй праведнаго, и лоскрегчеть на нь зуби 
своими; господь же посмбется ему и прозрить, яко придеть 
день его. Оружья извлекоша грьшьници, напряже лукь свой 
истрьляти нища и убога, заклати правья сердцемь. Оружье ихь 
внидеть в сердця ихт, и луци ихь скрушатся. Луче есть праведни- 
ку малое, паче богатства грвшньх многа. Яко мьшца грьшньх 
скрушится, утвержаєть же праведнья господь. Яко се грьшници 
погьібнуть; праведнья же милуя и даєть. Яко благословящии 
его насльдять землю, кленущин же его потребятся. От господа 
стопь человіьку исправятся. Егда ся падеть, и не разбьеться, яко 
господь подьемлеть руку его. Унь бьх, и сстарьхся, и не видЬхь 
праведника оставлена, ни сьмени его просяща хліба. Весь день 
милуєть ни в займ» дасть праведньй, й племя его благословлено 
будсть. Уклонися от зла, створи добро, взищи мира и пожени, 
и живи в вБкЬ вка». 

«Внегда стати человькомь, убо живь пожерли нь бьша; 
внегда прогньватися ярости его на нь), убо вода бьт нь потопила». 

«Помилуй мя, боже, яко попра мя человікь, весь день боряся, 
стужи ми. Попраша мя врази мои, яко мнози борющиися со мною 
с вьше». «Возвеселится праведник, и егда видить месть; руць 
свой умьеть в крови грішника. И рече убо человікь: аще есть 
плодь праведника, и есть убо Богь судяй земли». «Измий мя от 
врагь моихь, боже, и от встающих на мя отьими мя. Избави мя 
от творящих безаконье, и от мужа крови спаси мя; яко се уловиша 

душю мою». 


«Пощо сумуєш ти, душе моя? Пощо бентежиш мене? 
Я надіюсь на Бога, бо перед ним сповідаюся». «Не зма- 
гайся з лукавими, не завидуй творящим беззаконня, бо 
лукаві будуть знищені, а боготерпці -- ті будуть володіти 
землею. І ще трохи -- і не буде грішника, шукатиме місця 
свого -- і не знайде. 

Покірнії ж успадкують землю і насолоджуватимуться 
багатоликим світом. Наглядає грішний за праведним 
і скрегоче на нього зубами своїми. Господь же посміється 
з нього і провидить, коли прийде день його |останній|. 
Оружжя добули грішники, напинають лук свій, щоб під- 
стрелити убогого і нужденного, вразить справедливих 
серцем. Оружжя їхнє вразить власне серце, а луки їхні 
зламаються. Лучче малість праведних, аніж великі багат- 
ства грішних. Бо сила грішних зламається, а праведних 
зміцнює Господь. Отож, грішники згинуть, а праведних же 
він милує і дає їм. Отож; ті, що благословляють його, 
успадкують землю, а ті, що проклинають його, будуть 
випущені. Господь стопи чоловіка направляє. Ї навіть коли 
впаде -- не розіб'ється, бо Господь підтримує руку його. 
Молодим був і постарів, а не бачив залишеним правед- 
ника, ні дітей його, щоб хліба просили. Щодень подає 
милостиню і в борг дає праведний, і нащадки його благо- 
словенні будуть. Ухиляйся від зла, твори добро, шукай 
миру і проганяй |злої,-- і живи во віки віків». 

«Коли б повстали люди, то живими б пожерли нас; коли 
б розгнівалась на нас лють його, то вода б нас потопила». 

«Помилуй мене, Боже, бо зневажив мене чоловік, щодень 
борючись, гнітить мене. Зневажили мене вороги мої, бо 
багато бореться проти мене з неба». «Возвеселиться пра- 
ведник і, коли побачить відомщення, руки свої омиє в крові 
грішника, Адже сказав чоловік: «Якщо є нагорода правед- 
нику, то є й Бог, що творить суд на землі». «Візьми мене із 
рук ворогів моїх, Боже, і від тих, що повстають на мене, від- 
німи мене. Увільни мене від творящих беззаконня і обря- 
туй мене від кровожадних, які полонили душу мою». 


І» 354/355 


«И яко гнів» вь ярости его, й животь 

в воли его; вечерь водворится плачь, а заутра ра- 
дость». «Яко лучьши милость твоя, паче живота моего, 
и устнь мой похвалита тя. Тако благословлю тя в 
животь моемь, и о имени твоемь вьздью руць мои». 
«Покрь мя от соньма лукавого и от множьества дьлаю- 
щих неправду». «В»звеселитеся вси праведний сердцемь. 
Благословлю господа на всяко время, войну хвала 
его», и прочая. 

Якоже бо Василий учаше, собрав ту уноша, душа 
чисть, нескверньни, твлеси худу, кротку бесьду и в мБру 
слово господне: «Яди |и| питью бесь плища велика бьти, 
при старьх молчати, премудрьхь слушати, старвйшимь 
покарятися, с точньми и меншиийми любовь иміти; без 
луки бесьдующе, а много разуміти; не сверьповати сло- 
вомь, ни хулити бесьдою, не обилосмбятися, срамлятися 
старвйших, к женам неліпьмь не бесьдовати, долу 
очи иміьти, а душю горі, пребьгати; не стрькати учить 
легкьх власти, ни в кую же иміти, еже от всьЬх честь. 
Аще ли кто вась можеть иніЬмь усліти, от бога мьздь 
да чаєть и вбчньх благь насладится». «О Владьчице 
Богородице! Отьими от убогаго сердца моего гордость 
и буесть, да не вьзнощюся суетою мира сего»; в пусто- 
шнЬьмь семь житьи. 

Научися, вврньй человьче, бити благочестию дь- 
латель, научися, по евангельскому словеси, «очима уп- 
равленье, язьку удержанье, уму смбренье, тБлу пора- 
бощенье, гньву погубленье, помьюсль чисть иміти, 
понужаяся на добрая діла, господа ради; лишаємг -- 
не мьсти, ненавидим'гь -- люби, гонимь -- терпи, хулимь -- 
моли, умертви грЬхь». «Избавите обидима, судите 
сироть, оправдайте вдовицю. Придьте, да сожжемт»ся, 

глаголеть господь. Аще будуть грЬси ваши 
яко оброщени, яко снЬьгь обБлю я», 
и прочее. 


«І, як гнів у люті його, так життя і воля його: ввечері 
вселяється плач, а ранком |з'являється| радість». 

«Бо лучче милість твоя, аніж життя моє, і вуста мої хай 
восхвалять тебе. Так благословлю тебе за життя моє 
і в честь твою здійму руки мої». 

«Заховай мене від сонмища лукавих і від зборища тво- 
рящих неправди». «Возвеселіться, всі праведні серцем. 
Благословляю Господа повсякчас, безкінечна хвала йому» 
і таке інше. 

От так і Василій навчав, зібравши біля себе юних, мати 
душу чисту й незаплямовану, тіло худокосте, розмову 
лагідну і дотримуватись слова Господнього: «Їжа і питво 
має бути без шуму великого, при старших мовчать, премуд- 
рих слухать, старшим коритися, з рівними і меншими 
в любові бути, -- розмовляти без лукавства, а розуміти 
багато; не лютитися словом, не хулити мовою, не багато 
сміятися, соромитись старших, з жінками безпутними 
не розмовляти, очі долу опускати, а душу д'горі, уникаючи 
їх. Не ухилятися наставляти падких до влади, ні в що 
ставити, що від усіх честь. Коли ж хтось із вас може іншим 
корисне зробити, від Бога на віддяку і насолодження 
вічними благами -- хай надіється». «О Владичице Бого- 
родице! Відведи від убогого серця мого гордість і буйство, 
щоб не величався марнотами світу цього у нашім пустот- 
нім житті». 

Навчися, праведний чоловіче, поступати благочестиво, 
навчися, за євангельським словом, «очима управлять, язик 
стримувать, ум упокорювать, тіло поневолювать, гнів по- 
гублять, помисли чисті мати, спонукаючись на добрі діла 
ради Господа; позбавлений -- не мсти, зненавиджений -- 
люби, гнаний -- терпи, підданий хулі-- моли, умертви 
гріх». 

«Заступайтесь за обиженого, давайте розраду сироті, 
оправдайте вдовицю. Приходьте, щоб об'єднатися,-- гово- 
рить Господь.-- Якщо гріхи ваші будуть як багряниця, 
обілю я їх, як сніг» і таке інше. 


356/357 


«Восияєть весна постная и цвіть покаянья, очистимь собе, 
братья, от всякоя крови плотьскьія и душевнья. СвБтодавцю 
вопьюще рцьмь: Слава тобь, человьколюбче!». 

Поистинь, діти моя, разумБите, како ти есть человіколюбець 
богь милостивь и премилостивь. Мь человіьци, грьшни суще и 
смертни, то оже нь зло створить, то хощем»ь и пожрети и кровь 
его прольяти вскорь; а господь нашь, владья и животомь 
и смертью, согрьшенья наша вьше главь нашея терпить, и пахьі 
и до живота нашего. Яко отець, чадо свое любя, бья, и пакьї 
привлачить е к собі, такоже и господь нашь показал нь есть 
на врагь поббду, 3-ми діЬль добрьми избьти его и побьдити 
его: покаяньемь, слезами и милостьнею. Да то вії, дЬти мон, 
не тяжька запобіБдь Божьня, оже тЬБми діль 3-ми избьти грьховь 
свойхь и царствия не лишитися. 

А Бога дьля не льнитеся, молю вь ся, не забьвайте 3-х дьль 
тьхь: не бо суть тяжка; ни одиночьство, ни чернечьство, ни 
голодь, яко иний добрий терпять, но мальм дЬломь улучити 
милость божью. 

«Что есть челоБькь, яко помниши и?». «Велий еси, Господи, 
и чюдна дБла твоя, никакже разумь человіческь не можеть 
исповідати чюдес твонхь;-- и пакьт речемгь: велий еси, Господи, 
и чіодна дБла твоя, н благословено и хвално имя твоє в вЬкь 
по всей земли». Иже кто не похвалить, ни прославлясть силь 
твоея и твоих великьїхь чюдесь и доброть, устроеньхть на семь 
свВбть: како небо устроено, како ли солнце, како ли луна, како 
ли звБздн, и тма и світ, и земля на водах положена, Господи, 
твоймь промьслом! Звврье розноличний, и птица и риьбь 
украшено твойимь промьслом, Господи! И сему чюду дивуємься, 
како от персти создавь человька, како образи розноличний 
вт человівчьскьхь лицих, -аще и весь мирь совокупить, не вси 
в» один образ, но кьій же своим» лиць образомь, по божий муд- 
рости. И сему ся подивуемьі, како птица небеснья из» ирья идуть, 
и первбе, |вь| наши руць, и не ставятся на одиной земли, 


«Засіяє весна посту і квіт покаяння; очистимо себе, 
браття, від всілякої крові, тілесної і душевної. Звертаю- 
чись до світодавця, говоримо: «Слава тобі, чоловіко- 
любче!» 

Справді, діти мої, зрозумійте, який до тебе чоловіко- 
любивий Бог милостивий і премилостивий. Ми, люди, 
грішні і смертні, і якщо нам хтось зло зробить, то хочемо 
зтерти його і кров його пролити негайно; а Господь наш, 
володіючи і життям і смертю, безмірні гріхи наші терпить 
і аж до кінця життя нашого. Як люблячий батько б'є дитя 
своє і знову пригортає до себе, так і Господь наш показав 
нам, як ворогів перемагать, як трьома добрими ділами 
позбуватися від них і перемагати їх: покаянням, сльозами 
і милостинею. І це вам, діти мої, не тяжка заповідь Божа, 
як тими ділами трьома позбутися гріхів своїх і царства 
Інебесного| не лишитися. І, Бога ради, не лінуйтеся, умо- 
ляю вас, не забувайте тих трьох діл: не тяжкі вони, ні уса- 
мітнення, ні чернецтво, ні голод, що інші добродійні терп- 
лять, адже й малими ділами |можна|) заслужить милість 
Божу. 

«Що таке чоловік, як подумаєш про нього?» «Великий 
ти, Господи, і дивні діла твої, і ніяк не може розум люд- 
ський розповісти про чудеса твої»,-- і знову кажемо: «Ве- 
ликий ти, Господи, і дивні діла твої, і благословенне 
і славне ім'я твоє во віки по всій землі». 

І хто не воздасть хвалу, не прославлятиме сили твоєї 
і твоїх великих чудес і доброт, содіяних на цьому світі: 
як небо влаштовано, а чи сонце, чи місяць, чи зорі, і тьма, 
і світло, і земля на водах покладена, твоїм, Господи, про- 
мислом! Звірі різні, і птиці, і риби украшені твоїм, Гос- 
поди, промислом! І цьому диву дивуємось, як із персті 
створив чоловіка, які лиця різноликі у людської подоби, 
що коли і всіх людей зібрать, не всі вони на одне лице, 
але кожний має своє лице за Божою мудрістю. 

І цьому дивуватимемось, як птиці небесні із вирію ідуть 
і, перш за все, в наші руки, і не поселяються в одному місці, 


358/359 


но и сильнья и худья идуть по всьм»ь землям», Божинймь 
повельньемь, да наполнятся льси и поля. Все же то даль 
Богь нагугодье человЬкомт, на снідь, на веселье. Велика, 
Господи, милость твоя на нас, яже та угодья створиль еси 
человіка діля грьшна. И ть же птиць небеснья умудреньш 
тобою, Господи; егда повелиши, то вспоють, и человЬкьі 
веселять тобе; и егда же не повелиши им'ь, язькь же 
имьюще онемЬють. «А благословень еси, Господи, и 
хвалень зблої» всяка чюдеса и ть доброть створивь 
и здБлав»ь, «Да иже не хвалить тебе, Господи, и не ввруєть 
всьм сердцемь и всею душею во имя Отца и Сьна и Свя- 
таго Духа, да будеть проклять». 

Си словца прочитаюче, діти моя, божествная, похвалите 
Бога, давшего нам милость свою: а се от худаго моего 
безумья наказанье. Послушайте мене: еще не всего при- 
імете, то половину. 

Аще вь богь умякчить сердце, и слезь своя испусти- 
те о грвсьх своих, рекуще: якоже блудницю и разбойника 
и мьтаря помиловал- еси, тако и нас грьшньх помилуй! 
И в церкви то дБйте и ложася. Не грьшите ни ідину же 
ночь, аще можете, поклонитися до земли; а ли вьт ся начнеть 
не мочи, а триждьі. А того не забьвайте, не ліЬьнитеся, тьмь 
бо ночньмь поклономь и пі5ньемь человівкь побіьжаєть 
дьявола, и что вь день согріьшить, а тьмь человікь избь!- 
ваєть. Аще и на кони Вздяче не будеть ни с кьїм орудья, 
аще иньх молитвь не умбете молвити, а «Господи помилуй» 
зовьте бес престани, втайнь: та бо есть молитва всЬх 
льпши, нежели мьслити безльпицю "ЗВздя. 

Всего же паче убогьх не забьвайте, но елико могу- 
ще по силь кормите, и придайте сироть, и вдовицю 
оправдите сами, а не вдавайте силньм погубити че- 
ловьвка. Ни права, ни крива не убивайте, ни повель- 
вайте убити его. Аще будеть повинень смерти, а душа 
не погубляйте никакоя же хрестьянь. Р'Бчь молвяче, и 
лихо и добро, не кленитеся богомь, ни хреститеся, 


але і сильні і слабенькі розселяються, за Божим повелін- 
ням, по всій землі, щоб наповнились ліси і поля. І все ж 
те дав Бог на догоду чоловікові, для їжі, для розваги. 
Велика, Господи, милість твоя до нас, що ті блага створив 
ти ради чоловіка грішного. І ті ж птиці небесні умудрені 
тобою, Господи, коли повелиш, то заспівають і чоловіка 
тобі розважать, а коли не повелиш їм, то й ті, що голос 
мають, оніміють. «І благословенний ти, Господи, і восхва- 
лений сильно». «Всілякі чудеса і блага створив і зробив. 
І. хто не хвалить тебе, Господи, і не вірує всім серцем 
і всією душею во ім'я Отця і Сина і Святого Духа,-- хай 
буде проклятий». 

Оці слівця божественні прочитавши, діти мої, похваліте 
Бога, дающого нам милість свою; а се від слабкого мого 
розуму напучення. Вислухайте мене, якщо не все при- 
ймете, то половину. 

Якщо вам Бог пом'якшить серце, і сльози свої зроните 
за гріхи свої, кажучи: «Як блуднишо, і розбійника, і митаря 
помилував ти, так і нас, грішних, помилуй!» І в церкві 
це робіть і |спать| лягаючи. Не грішіть ані єдину ніч, 
а якщо можете, поклоніться до землі, а коли вам нездужа- 
тиметься, то тричі. Д того не забувайте, не лініться, бо тим 
вічним поклоном і молитвою чоловік перемагає диявола, 
і що вдень согрішить, то тим чоловік |вночі| спасається 
ГІвід гріха). А якщо і на коні їдучи не будете ні з ким справ 
мати, і коли інших молитов не вмієте промовлять, то «Гос- 
поди помилуй» повторяйте безперестанку про себе: бо та 
молитва найліпша,-- аніж розмишлять, їздячи, про нісе- 
нітницю. 

А найголовніше -- убогих не забувайте, а скільки мо- 
жете по змозі годуйте і подайте |милостиню| сироті, і вдо- 
вицю оправдуйте самі, а не давайте сильним погубити 
людину. НІ правого, ні винуватого не вбивайте і не веліть 
убивати його. Якщо навіть заслуговуватиме смерті, і то 
не погубляйте жодного християнина. Слово мовлячи, і про 
погане, і про добре, не кляніться Богом і не хрестіться, бо 


360/361 


ньту бо ти нужа никоеяже. Аще ли вь будете кресть 
цьлозати к братьи или г кому, а ли управивьше сердце 
свое, на немже можете устояти, тоже цілуйте, и ціло- 
вавше блюдіте, да не, приступни, погубите душ'ь своеб. 
Епископь), и попь и игумень... с любовью взимайте от Них 
благословленье, й не устраняйтеся от нихь, и по силь 
любите и набдите, да приймете оть них молитву от бога. 
Паче всего гордости не им'бйте в сердци и вь умі, но рцЬм: 
смертни есмь, днесь живи, а заутра в гроб'ь; се все, что нь 
еси вдаль, не наше, но твое, поручиль нь еси на мало 
дний. ИЙ в земли не хороните, то нь есть великь грехь. 
Старья чти яко отца, а молодья яко братью. В дому 
своємь не лінитеся, но все видите; не зрите на тивуна, 
ни на отрока, да не посміьются приходящий к вам ни 
дому вашему, ни обвбду вашему. На войну вьшедь, не 
льнитеся, не зрите на воеводь; ни питью, ни Вденью не 
лагодите, ни спанью; и сторожь сами наряживайте, 
и ночь, отвсюду нарядивше около вом тоже лязите, а рано 
встаньте; а оружья не снимайте с себе вборзь, не роз- 
глядавше ліЬнощами, внезапу бо человькь погьбаєть. 
Лжь блюдися и пьяньства и блуда, в томь бо душа 
погьбаєть й тЬло. Куда же ходяще путемь по свонмь 
землям, не дайте пакости діяти отроком', ни своммь, ни 
чіожимь, ни в селіьхь, ни в житЬхь, да не кляти вас 
начнуть. Куда же поидете, ндеже станете, напойте, 
накормите унеина; и боле же чтите гость, откуду же квамь 
придеть, или прость, или добрь, или соль, аще не можете 
даромь, брашном'- и питьемь: ти бо мимоходячи просла- 
вять человЬка по всЬм землям»ь, любо добрьмь, любо 
зльм. Болнаго присфтите; надь мертвеця идіте, яко вси 
мертвени есмь. И человЬька не миньте, не привЬчавше, 
добро слово ему дадите. Жену свою любите, но не дайте 
имь надь собою власти. Се же вь конець всему: страхь 
божий им'йте вьше всего. 

Аще забьивайте всего, а часто прочитайте: и мне будеть 

бе-сорома, и вам» будеть добро. 


в тому нема тобі ніякої потреби. Якщо ж ви будете клятву 
давати братам чи будь-кому, то провірте серце своє і, на 
чому можете устоять, у тому і кляніться, а, поклявшися, 
дотримуйтесь, аби, порушивши |клятву|, не погубили душі 
своєї. Єпископи, і попи, і ігумени з любов'ю приймайте 
від них благословення, і не стороніться їх, і, в міру сил 
своїх, любіть і печіться про них, щоб прийняти їхню мо- 
литву від Бога. А понад усе -- гордині не майте ні в серці, 
ні в розумі, але скажемо: «Смертні ми, сьогодні живі, 
а завтра -- в гріб; це все, що ти нам дав, не наше, а твоє, 
доручене нам тобою на мало днів. І в землі не ховайте 
Їскарбів|, то нам великий гріх. Старих шануй, як отця, 
а молодих -- як братів, У домі своєму не лінуйтеся, а все 
помічайте. Не покладайтесь на тівуна, ні на отрока, щоб 
не насміхалися гості ваші ні з дому вашого, ні з обіду 
вашого. На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся 
на воєвод; ні питву, ні їд! не попускайте, ні спанню; і сторо- 
жів самі споряжайте, і вночі, розставивши скрізь |сто- 
рожу|, біля воїв самі лягайте, а рано вставайте; а оружжя 
не спішіть із себе знімати, не роздивившись, бо з-за ліно- 
щів раптово чоловік гине. Лжі остерігайтеся, і п'янства, 
і блуду, бо в них гине душа і тіло. Куди б ви не йшли 
і якими шляхами по своїх землях, не давайте отрокам 
чинити пакості, ні своїм, ні чужим, ні в селах, ні в житлах, 
щоб не почали вас проклинать. Куди не підете і де не ста- 
нете, напійте і нагодуйте страждущого. А найбільше ша- 
нуйте гостя, звідки б він до вас не прийшов, чи простий 
чоловік, чи знатний, чи посол. Якщо не можете |пошану- 
вати його| дарами, то їжею і питвом: бо вони мимоходом 
прославлять чоловіка по всіх краях або добрим, або злим. 
Хворого відвідайте, покійного проведіть, бо всі ми смертні. 
І чоловіка не минайте, не привітавши, доброго слова не 
сказавши. Жінку свою любіть, але не давайте Їм над собою 
влади. Це ж і кінець всьому: страх Божий майте над усе. 

Якшо почнете забувати це, то частіше перечитуйте: 
і мені не буде соромно, і вам буде добре. 


362/363 


Его же умьючи, того не забьвайте доброго, а его -- же не 
умьючи, а тому ся учите, якоже бо отець мой, дома сідя, 
изумбяше 5 язькг, в томь бо честь есть от иньхь земль. Льность 
бо всему мати: еже умьбеть, то забудеть, а егоже не умбеть, а тому 
ся не учить. Добрь же творяще, не мозите ся льнити ни на что 
же доброе, первое к церкви: да не застанеть вась солнце на 
постели; тако бо отець мой дЬбяшеть блаженьй и вси добрий 
мужи свершениий. Заутренюю отдавше богови хвалу, и потомь 
солицю вьсходящю, и узрввше солнце, и прославити Бога 
с радостью и рече: «Просвіьти очи мом, Христе Боже, иже 
даль ми еси свбть твой красньй! И еще: Господи, приложи 
ми літо кь літу, да прокь, грьховь своих покаявся, оправдивь 
животь», тако похвалю Бога! И сьдше думати с дружиною, или 
люди оправливати, или на ловь Бхати, или поБздити, или лечи 
спати: спанье есть от Бога присужено полудне. О ть чина бо 
почиваєть и звіБрь, и птици и человіци. 

А се вь повбдаю, діти моя, трудь свой, оже ся есмь тружаль, 
пути двя и ловь с 13 лЬьть. Первое к Ростову идохь, сквозь 
Вятичь, посла мя отець, а самь иде Курьску; и пакь 2-е к Смо- 
линьску со Ставкомь с Скордятичемь, той пакь и отьиде 
к Берестию со Изяславомь, а мене посла Смолиньску, то 
и-Смолиньска идохь Володимерю. Тое же зимь той посласта 
Берестию брата на головнь, иде бяху ляхове пожгли, той ту 
блюд городь тихь. Та идохь Переяславлю отцю, а по Велиць 
дни ис Переяславля та Володимерю -- на Сутейску мира творить 
с ляхь. Оттуда пакь на ліьто Володимерю опять. 

Та посла мя Святославь в Ляхь; ходивь за Глоговь до 
Чешьскаго льса, ходив» в. земли ихь 4 місяци. И в то же лЬьто 
и дьтя ся роди старьйшее новгородьскоєе. Та оттуда Турову, 
а на весну та Переяславлю, таже Турову. 

И Святослав» умре, и язь пакь Смолиньску, а и-Смолиньска 
той же зим та к Новугороду; на весну Гльбови в помочь. 
А на літо со отцемь подь Полтескь, 

а на другую зиму с 


Не забувайте того доброго, що вмієте, а чого не вмієте, 
тому навчайтеся, як батько мій, дома сидячи, вивчив п'ять 
мов, у тому честь мав від інших країн. Лінь-бо -- мати 
всьому: що уміє, те забуде, а чого не вміє, того не навчає- 
ться. Добро діючи, не лінуйтеся ні на що добре, най- 
перще -- до церкви: хай не застане вас сонце в постелі. 
Так і отець мій блаженний робив, і всі знатні мужі сла- 
ветні. На заутрені воздати Богові хвалу і потім, коли сонце 
сходить і побачивши сокце, належить прославити Бога із 
радістю і сказати: «Просвіти очі мої, Христе Боже, що дав 
ти мені світ свій красний!» Ї ще: «Господи, додай мені літо 
до літа, щоб у подальшому, в гріхах своїх покаявшись, 
оправдав життя своє». Так я похваляю Бога, сідаючи 
думать з дружиною, чи людям суд творити, чи на лови 
їдучи, чи дань збираючи, чи спать лягаючи: спання Богом 
визначено на полудне. По цьому визначенню відпочивають 
і звірі, і птиці, і люди. 

А це вам повідаю, діти мої, про труд свій, який я сповняв, 
шляхи верстаючи і на ловах із тринадцяти років. Перший 
раз ішов я до Ростова через |землю| витячів. Послав мене 
отець, а сам пішов на Курськ. І знову другий раз ходив 
у Смоленськ із Ставком Скордятичем, який потім пішов 
на Берестя з Ізяславом, а мене послав у Смоленськ, а із 
Смоленська пішов я у Володимир. Тої ж зими послали 
мене брати у Берестя на пожарище, де ляхи були попалили, 
і там я тримав город у тиші. Потім пішов у Переяслав 
до батька, а після Великодня із Переяслава у Володи- 
мир -- у Сутейську мир заключить із ляхами. Звідти знову 
на літо -- у Володимир. 

Тоді послав мене Святослав у Ляхи. Ходив за Глогів до 
Чешського лісу, ходив у землі їхній чотири місяці. І в те ж 
літо і дитя перше народив, новгородське. А звідти |пішов| 
до Турова, а на весну в Переяслав, потім до Турова. 

Як умер Святослав, я знову -- в Смоленськ, а із Смо- 
ленська тієї ж зими -- у Новгород; на весну -- Глібові на 
поміч. А літом із батьком під Полтеськ, а другої зими із 


364/365 


Святополкомь подь Полтескь,-- ож«Бгьше Полтескь; онь иде 
Новугороду, а я с половци на Одрьскь, воюя, та Черниго- 
ву. Й пакь, и-Смолиньска кь отцю придох Чернигову. Й Олегь 
приде, из Володимеря вьведень, и возвахь и к собь на обібдь со 
отцемь в Черниговб, на Краснімь двор, и вдахь отцю 300 гривен 
золота. Й пакь и-Смолиньска же пришедь, и пройдох сквозЬ 
половечьский вом, бьяся, до Переяславля, и отца наліьзохь 
с полку пришедше, Той пакь ходихомь, том же лЬть, со отцемь 
и со Изяславомь биться Чернигову с Борисом», и побьдихомь 
Бориса и Олга. Й пакь идохом Переяславлю, и стахомь во 
Обров'». 

И Всеславь Смолнескь ожьхеже, и азь всьдь с черниговци 
о двою коню, и не застахом вь Смолиньскь. Тьмже путем по 
Всеславь пожегь земліо и повоевавь до Лукамля и до Логожкеска, 
та на Дрьютьскь воюя, та Чернигову. 

А на ту зиму повоеваша половци Стародубь весь, и азь шедь 
с черниговци и с половци, на Десні изьимахом князи Асадука 
и Саука, и дружину ихь избиша. И на заутрев за Новьмь 
Городом разгнахом'гь силнь вом Белкатгина, а се мечи и полонь 
весь отяхом. 

А вь вятичи ходихом по дві знміь на Ходоту и на сьна его, 
и ко Корьдну, ходихь 1-ю зиму. Й пакь по Изяславичихь за 
Микулинь, и не постигохом» ихь. И на ту весну кь Ярополку 
совкупляться на Бродм. 

Томже льть гонихом по Половьцихт за Хороль, иже Горошинь 
взяша. 

И на ту осень идохомь с черниговци и с Половци, с ЧитБевичи, 
к Міньску: изьбхахом город», и не оставихомт у него ни челяди- 
на, ни скотинь. 

На ту зиму идохомь кь Ярополку совокуплятися на Бродь), 
и любовь велику створихомь». 

И ка весну: посади мя отець в Переяславли передь братьсю, 
и ходихомь за Супой. Й Бдучи к Прилуку городу, и срьтоша 
нь внезапу половечьскьгь князи, 8 тьсячь, и хотьхом с ними ради 

битися, но оружье бяхомь услали 


Святополком під Полтеськ,-- випалили Полтеськ. Він пі- 
шов у Новгород, а я з половцями на Одреск, воюючи, і в 
Чернігів, І знову із Смоленська прийшов до отця у Чернігів. 
І Олег прийшов |туди| із Володимира виведений, і запро- 
сив його із батьком до себе на обід у Чернігові на Краснім 
дворі, і подарував отціо триста гривен золота. І знову, 
коли із Смоленська повертався, ішов, б'ючись із полове- 
цькими воями, до Переяслава і застав там отця, який 
з походу повернувся. Тоді знову ходили того ж літа із бать- 
ком і з Ізяславом до Чернігова битися з Борисом. І пере- 
могли Бориса і Олега. І знову пішли у Переяслав, і стали 
в Оброві. 

І Всеслав Смоленськ попалив, і я з чернігівцями, сівши 
о двох конях, погнав, і не застав у Смоленську. Тим же 
шляхом, женучись за Всеславом, попалив земліо і повою- 
вав до Лукомля і до Логожська, потім на Дрюцьк, воюючи, 
потім у Чернігів. 

А в ту зиму повоювали половці Стародуб весь, і я ходив 
із чернігівцями і з половцями, на Десні захопили |в полон| 
князів Асадука і Саука, а дружину їхню перебили. І на- 
ступного ранку за Новим Городом розігнали сильне військо 
Белкатчіна, а семечів і полон весь відбили. 

А у В'ятичі ходив дві зими на Ходоту і на сина його, 
і до Кордну ходив першої зими. І ще за Ізяславичами 
Їгналися) за Микулин, і не настигли їх. І тієї весни -- 
до Ярополка у Броди на раду. Того ж літа ходили в погоню 
за Хорол ріку за половцями, які захопили були Горошин. 

І тієї осені ходили з чернігівцями і в половцями-читієви- 
чами до Мінська: захопили город і не залишили в ньому 
ні челядника, ні скотини. 

Тієї зими ходили до Ярополка на раду у Броди і дружбу 
велику заключили. 

І весною посадив мене отець у Переяславі попереду 
братів, і ходили за Супій. І, йдучи в город Прилуку, неспо- 
дівано нас зустріли половецькі князі із вісьмома тисячами, 
і хотіли б ради з ними битися, але оружжя відіслали були 


366/367 


наперед» на повозіхгь, и внидохом в городь; только Семцю 
яша одиного живого, ти смердь ньколико, а наши онЬхь 
боле избиша и изьимаша, и не смБша ни коня пояти в руць, 
и бьжаша на Сулу тое ночи. И заутра, на Госпожинь 
день, идохомь к Бьль Вежи, и Богь нь поможе и свя- 
тая Богородица: избихом 900 Половець, и два князя 
яша, Багубарсова брата, Асиня и Сакзя, а два мужа 
толко утекоста. 

И потомь на Святославль гонихом по Половцих, и потомь 
на Торческьй городь, и потомь на Гюргевь по половцих. 
И пакь на той же сторонь у Красна половци побіБдихом; 
и потомь с Ростиславомь же у Варина вежь взяхом. 
И потомь ходивь Володимерю, паки Ярополка посадих, 
и Ярополкь умре. 

И пакь по отни смерти и при Святополць, на Стугн 
бившеся сь половци до вечера, бихом -- у Хал'па, 
и потомь мирь створихом с Тугорканомь и со нньми 
князи половечьскими; и у Гльбовь чади пояхом дружину 
свою всю. 

И потомь Олегь на мя приде с Половчьскою землею 
к Чернигову, и бишася дружина моя и нимь 8 дний о малу 
греблю, и не вдадуче внити им» в» острогь; сьжалив»ьси 
хрестьяньх душь и сель горящих и манастьрь, и рьхть: «Не 
хвалитися поганьм!». ИЙ вдахь брату отца его місто, а 
сам» идох на отця своего мьсто Переяславлю. И вьшидохом 
на святаго Бориса день ис Чернигова, и Бхахом сквозь 
полкь половьчскив, не вь 100 дружинь, и с дьтми и 
с женами. И облизахутся на нас акь волци стояще, и от 
перевоза и з горь, богь и святьй Борись не да имь мене 
в користь, - неврежени доидохом Переяславлю. 

И сьдЬхь в Переяславли 3 льта и З зимь, и с дружиною 
своею, и многь біьдь прияхом от рати и от голода. И идо- 
хом на вой их»ь за Римовт, и богь нь поможе -- избихом 
я, а другия поимахом. 

И пакь Итлареву чадь избиша, и вежи ихь взяхом, 
шедше за Голтавомь. 


вперед на повозах, і ввійшли в город. Тільки семця одного 
взяли живим та декілька смердів, а наші їхніх більше пере- 
били і зловили; і половці, не сміючи навіть коня взяти 
в руки, повтікали тієї ж ночі на Сулу. А наступного дня, 
на Госпожин день, ходили до Білої Вежі, і Бог нам поміг 
і свята Богородиця: перебили дев'ятсот половців і двох 
князів взяли -- Багубарсового брата Асиня і Сакзя, 
і тільки два мужі їхні втекли. 

А потім на Святославль гналися за половцями, а потім 
на город Торчеськ, і потім на Гюргів за половцями. І знову 
на тому боці |Дніпра|, біля Красна, половців перемогли. 
І потім із Ростиславом же у Варина вежі взяли. І потім 
ходив у Володимир, знову Ярополка посадив, і Ярополк 
помер. 

І знову після батькової смерті і при Святополку на Стуг- 
ні билися з половцями до вечора, билися біля Халіпа, і 
потім мир заключили із Тугорканом і з іншими князями по- 
ловецькими, і у Глібових людей відібрали дружину всю свою. 

І потім Олег на мене прийшов із усією Половецькою 
землею до Чернігова, і билася дружина моя з ним вісім 
днів за малу греблю, і не дали ввійти їм в острог. Жаліючи 
душі християнські, і села палаючі, і монастирі, я сказав: 
«Не хвалитися поганим!» І віддав братові стіл батька його, 
а сам пішов на стіл батька свого в Переяслав: і вийшли 
ми в день святого Бориса із Чернігова, і їхали крізь полки 
половецькі, і не сто |воїв було в| дружині, а разом із діть- 
ми і з жонами. І облизувалися на нас |половці|, як вовки, 
стоячи і біля перевозу і на горах, та Бог і святий Борис 
не дав їм мене на поживу, неушкоджені дійшли ми до 
Переяслава. 

І сидів я у Переяславі три літа і три зими з дружиною 
своєю, і чимало бід прийняв від війни і від голоду. І ходили 
на воїв половецьких за Римів, і Бог нам поміг -- перебили 
їх, а доугих в полон забрали. 

І знову ж, Ітларевих чад перебили, і вежі їхні взяли, 
пішовши за Голтав. 


368/369 


И Стародубу идохом на Олга, зане я бяше приложиль 
к половцем. И на богь идохом, с Святополком на Боняка за Рось. 

И Смолиньску идохом, с Давьщдомь смирившеся. Паки, идохом 
другое с Ворониць. 

Тогда же и торци придоша ко мнь, и с половець Читвевичи, 
идохом противу имь на Сулу. 

И потомь паки идохом к Ростову на зиму, и по З зимь ходихом 
Смолинску. ИЙ -- Смолиньска идох Ростову. 

И пакь, с Святополком гонихом по Боняцб» но ли оли... убиша, 
и не постигохом их». Й потомь по Бочяць же гонихом за Рось, и не 
постигохом его. 

И на зиму Смолинску идохь, и -- Смоленска по Велиць дни 
вмидох; ни Гіююргева мати умре. 

Переяславлю пришедь на літо, собрах братью. 

И Бонякь приде со всьми половци кь Кснятиню, идохом за не 
ис Переяславля за Сулу, и богь нь поможе, и полькь ихь побБди- 
хом, к ннязи изьмахом льпшии, и по Рожествь створихом мирь 
сь Аепою, и поймь у него дчерь, идохом Смоленьску. Й потомь 
идох Ростову. 

Пришед из Ростова, паки идох на половци на Урубу с Свято- 
полком, и богь нь поможе. 

И потомь паки на Боняка к Лубьну, и богь нь поможе. 

И потомь ходихом Кк Войню с Святополком; и потомь пакь на 
Дон»ь идохом с Святополком и с Давьщдомь, и богь нь поможе. 

И к Вьрсви бяху пришли Аепа и Бонякь, хотьша взяти и, 
ко Ромну идох со Олгомь и з дбтми на нь, и они очутивше 
бьжаша. 

И потомь к Міьньску ходихом на Гльба, оже нь бяше люди 
заяль, и богь ньї поможе, и створихом свое мьииленоєе. 

И потомь ходихом кь Володимерю на Ярославця, не терпляче 
злобь его. 

А И -- Щернигова до Киева нестишьдь Бздих ко отцю, днемь 
есм' перевздиль до вечерни. А всьх путий 80 и З великих, а прока 
не испомню менших. И миров есмь створиль с половечьскьшми 
князи безь одиного 20, и при отци и кромьб отца, а дая скота 

много й многь порть своб. 


І в Стародуб ходили на Олега, тому що накладав був 
із половцями. Ї на Буг ходили, із Святополком на Боняка 
Їходив| за Рось. 

І в Смоленськ ходили, із Давидом замирилися. І знову, 
вдруге, ходили із Ворониці. 

Тоді ж і торки прийшли до мене із половцями-читієви- 
чами, ходили ми Їм назустріч на Сулу. 

І потім знову ходили на зиму в Ростов, і три зими ходили 
в Смоленськ. Із Смоленська пішов я в Ростов. 

І знову з Святополком ганялися за Боняком, але не 
убили, і не наздогнали його. 

І на зиму пішов у Смоленськ, із Смоленська вийшов 
після Великодня; і Гюргева |Юрієва) мати померла. 

У Переяслав прийшов на літо, зібрав братів. 

І Боняк прийшов зі всіма половцями до Кснятина, пішли 
за ним із Переяслава за Сулу, і Бог нам поміг, і полки 
їхні перемогли, і князів полонили ліпших, і після Різдва 
уклали мир із Аепою, і, взявши у нього дочку, пішли в Смо- 
ленськ. І потім я пішов у Ростов. 

Повернувшись із Ростова, знову пішли на половців, на 
Урубу, із Святополком, і Бог нам поміг. 

Ї потім знову на Боняка до Лубен, і Бог нам поміг. 

І потім ходили до Воїня із Святополком; і потім знову 
пішли на Дон із Святополком із Давидом, і Бог нам поміг. 

І до Виру прийшли було Аепа і Боняк, хотіли взяти 
його; до Ромна пішли ми з Олегом і з дітьми на них, а вони, 
прочувши, втекли. 

І потім на Мінськ ходили на Гліба, який захопив наших 
людей, і Бог нам поміг, і зробили те, що задумали. 

І потім ходили до Володимира на Ярославця, не стер- 
півши злочинів його. 

А із Чернігова до Києва зо сто разів їздив до батька, за 
день приїжджав до вечерні. А всіх переїздів було вісімдесят 
три лише великих, а решту малих і не згадаю. І мирів укладав 
із половецькими князями без одного двадцять, і з батьком, 
і без батька, і дарував скотини багато і багато одягу свого. 


370/371 


И пустиль есмь половечскьх князь льпших изь оковь толико: 
Щаруканя 2 брата, Багубарсовь 3, Осеня братьв 4, а всьх 
льпшихь князий иньхь 100. А самь князи богь живь в руцЬь 
дава: Коксусь с сьномь, Аклань, Бурчевичь, Таревьскьй князь 
Азгулуй, иньхь кметий молодьх 15, то тБхь живь ведь, исьЬкь, 
вметахь в ту рьчку вь Салню. По чередам избьено не сь 200 в то 
время лЬьпших. 

А се тружахься ловь дія: понеже сбдох в Чернигов, ан-- 
Щернигова вьшед, и до сего льта по сту угакивал и имь даром 
всею силою кромБ5 иного лова, кром5 Турова, иже со отцемь 
ловиль есмь всяк» звьЬрь. 

А се в Чернигов дбфяль есмь: конь диких свойима руками 
связаль есмь вь пушах 10 и 20 живьх конь, а кромь того же по 
ровни Вздя ималь есмь свойма рукама ть же кони дики. Тура 
мя 2 метала на розібх и с конем, оленя мя один» боль, а 2 лоси, 
одинь ногами топтал», а другой рогома боль, вепрь ми на бедрь 
мечь оттяль, медввдь ми у коліна подьклада укусиль, лютьй 
звірь скочиль ко мнь на бедрь и конь со мною поверже. И богь 
неврежена мя сьблюде. И с коня много падах, голову си розбих 
дваждьи, и руці и нозі свои вередих, вь уности своей вередих, 
не блюда живота своего, ни щадя голови свогя. 

Еже било творити отроку моєму, то сам есмь створиль, дЬла на 
войн5 и на ловіхь, ночь и день, на зною и на зимб, не дая собБ 
упокоя. На посадники не зря, ни на биричи, сам твориль, что 
бьло надобь, весь наряд», и в дому своемь то, я твориль есмь. 
И в ловчих ловчий нарядь сам есмь держаль, и в конюсЬх, 
и о сокольхь и о ястребіх. 

Тоже и худаго смерда и убогьть вдовиць не даль есмь силньм 
обидьти, и церковнаго наряда и службь сам есмь призираль. 

Да незазрите ми, діти мои, ни ин кто, прочеть, не хвалю бо ся 
ни дерзости свося, но хвалю бога и прославьляю милость его, иже 
мя гріьшнаго и худаго селико літ сблюд от тьх» чась смертньхь, 
и не льнива мя бьль створиль, худаго, на вся дьла человічьская 

потребна. Да сю 


І звільнив ліпших половецьких князів із оков стільки: 
двох братів Шаруканевих, Багубарсових три, чотирьох 
братів Овчини, а всіх інших ліпших князів -- сто. А самих 
князів Бог живими в руки давав: Коксус із сином, Аклан, 
Бурчевич, таревський князь Азгулуй, інших кметів молодих 
п'ятнадцять, цих я живими привів, порубав і пометав у ту 
річку Славлий. А по черзі перебив біля 200 у те врем'я 
ліпших. 

Аоттак трудився на ловах, доки сидів у Чернігові, і коли 
із Чернігова вийшов, і до цього літа по сто |звірів) заганяв 
і брав без великих зусиль, окрім інших ловів поза Туровом, 
де я з батьком ловив всякого звіра. 

А от що я в Чернігові робив: коней диких своїми руками 
у пущах в'язав, по десять і двадцать живих коней, окрім 
того, по Росі їздячи, ловив своїми руками тих же диких 
коней. Два тури піднімали мене на рогах разом із конем, 
олень мене один бив і два лосі, один ногами топтав, а дру- 
гий рогами бив, вепр мені на бедрі меч відняв, ведмідь 
мені біля коліна пітник укусив, лютий звір стрибнув мені 
на бедра і коня разом зі мною звалив. І Бог неушкодженим 
мене зберіг. І з коня багато падав, голову собі двічі роз- 
бивав, і руки і ноги собі вередив, в юності своїй вередив, 
не жалів життя свого, не щадив голови своєї. 

Те, що треба було робити отроку моєму, сам робив, на 
війні і на ловах, вночі і вдень, у спеку і в мороз, не даючи 
собі спокою. На посадників, ні на биричів не оглядався, 
сам робив, що було потрібно, весь наряд, і в домі своєму 
робив так само. І для ловчих ловчий каряд сам давав, що 
стосувалося і конюхів, і соколів, і яструбів. 

А ще і бідного смерда, і вбогу удовицю не давав сильним 
обідити, і церковний порядок і службу сам пильнував. 

Тож не осуджуйте мене, діти мої чи хто інший, коли про- 
читає це: бо не хвалю себе, ні відваги своєї, а хвалю Бога 
і прославляю милість його, що мене, грішного і мізерного, 
стільки літ оберігав від того смертного часу, і не лінивим 
створив мене, бідного, а на всі діла людські потрібним. І цю 


372/373 


грамотицю прочитаючи, потьсньтеся на вся діла добрая, 
славяще бога с святьми его. Смерти бо ся, дьти, не боячи 
ни рати, ни от звБри, но мужьское діло творите, како вьї богь по- 
дасть. Оже бо язь от рати, нот звБри и от водьі, от коня спадаяся, 
то никто же вас не можеть вредитися и убити, понеже не будет от 
бога повельно. А иже от бога будеть смерть, то ни отець, ни мати, 
пи братья не могуть отьяти, но аче добро есть блюсти, 
божие блюденье льпльБ есть человьчьскаго. 

О многострастньй и дечалнь азь! Много борешися сердцемь, 
и одольвши, душе, сердцю моему, зане, тліьньнь сущи, помьшияю, 
како стати пред страшньм судьею, каянья и смбренья не при- 
имшим межю собою. 

Молвить бо иже: «Бога люблю, а брата своего не люблю, ложь 
есть». Й пакн: «Аще не отпустите прегрвшений брату, ни вам 
отпустить отець вашь небесньй». Пророк» глаголеть: «Не ревнуй 
лукавнующим, ни завиди творящимь безаконье». «Что есть 
добро и красно, но еже жити братья вкуп5! Но все дьяволе 
наученье! то бо бьли рати при умньх дЬдьх наших, при добрьх 
и при блаженьх» отцихь наших. Дьявол» бо не хочет добра роду 
человічскому, сваживаєть нь. Да се ти написах, зане принуди мя 
сьінь мой, его же еси хрстиль, иже то сбдить близь тобе, прислалх 
ко мн мужь свой и грамоту, река: «Ладимься и смБримся, 
а братцю моему судь пришел». А ві ему не будевь местника, но 
вьзложивь на бога, а стануть си пред богомгь; а Русьскь земли не 
погубим. ИЙ азь видіЬх смБреньє сьна своего, схалихси, и бога 
устрашихся, рекох: онь вв уности своей и в безумьи сице смБря- 
еться -- на бога укладаєть; азь человіькь грьшень есмь паче 
всЬх челов'кь. 

Послушах сьна своего, написах ти грамоту: аще ю приийме- 
ши с добромь, ли с поруганьемь, свое же узрю на твоемь пи- 
саньи. Сими бо словесь: варих тя переди, его же почаяхь от 
тебе, смБреньем и покаяньсм, хотя от бога ветхьжхь свойхь 

грьхов»ь оставления. 
Господь бо нашь не человькь есть, но 


грамотицю прочитаючи, подвигніться на всі добрі Діла, 
славлячи Бога і святих його. Смерті-бо, діти, не бійтеся ні 
ратньої, ні від звіра, але мужське діло вершіть, як вам Бог 
подасть. Бо коли я ні від раті, ні від звіра і від води, і з коня 
ладаючи |не загинув|, то і з вас ніхто не зможе постра- 
ждати і загинути, якщо не буде на те волі Божої. А коли 
від Бога буде смерть, то ні отець, ні мати, ні брати не змо- 
жуть відняти |у неї), але коли й про добро дбати, то Божа 
охорона ліпша людської. 

«О многостраждальний і печальний я! Багато, душе, 
борешся з серцем, і перемагаєш серце моє, оскільки, тлін- 
пям будучи, роздумую, як пбстати перед страшним суд- 
дею, не покаявшися і не примирившися між собою. Бо 
коли хто каже: «Бога люблю, а брата свого не люблю, то 
лож». І ще: «Коли не відпустите гріхів братових, то і вам 
не відпустить Отець ваш небесний». Пророк каже: «Не 
змагайся з лукавими, не заздри творящим беззаконня». 
«Що добріше і прекрасніше, ніж жити братам у згоді!» 
А все від диявольського наущення, бо ж були війни і за 
розумних дідів наших, і за добрих і блаженних отців на- 
ших. Диявол-бо не хоче добра родові людському, сварить 
нас. Так оце я тобі написав, оскільки приневолив мене син 
мій, якого ти, |Боже|, хрестив, і який ото сидить поблизу 
тебе. Прислав він до мене мужа свого із грамотою, кажучи: 
«Поладимося і помиримося, а братові моєму суд |Божий| 
прийшов. А ми з тобою не будемо месниками, а покладемо 
те на Бога, коли вони самі стануть перед Богом, а Руської 
землі не будемо губить». І я побачив смиренність сина 
свого, пом'якшав і, Бога устрашившись, сказав: «Він 
по молодості своїй і нерозумності такий смиренний, на Бога 
уповає, я ж чоловік грішний більше всіх людей». 

Послухав я сина свого, написав тобі грамоту: «Чи при- 
ймеш її з добром, чи з хулою, побачу із твоєї відповіді. 
Адже цими словами я попередив тебе, чого надіюсь від 
тебе, смиренністю і покаянням, бажаючи в Бога старих грі- 
хів своїх відпущення. Господь бо наш -- не чоловік, але 


374/375 


богь всей вселень, иже хощеть, в мегновеньи ока вся 
створити хощеть, то сам претерпь хуленье, и оплеванье, 
и ударенье, и на смерть вдася, животом владбя и смертью. 
А мн что есмь, человвци грьшни и лиси? -- днесь живи, 
а утро мертви, днесь в славБ и в» чти, а заутра в гробь 
и бес памяти, ини собранье наше разділять. 

Зри, брать, отца наю: что взяста, или чим има порть? но 
токмо оже еста створила души своей. Но да сими словесьі, 
пославше бяше переди, брат, ко мнь варити мене. Егда же 
убиша дітя мое и твое пред тобою, и бяше тебь, узрьвше 
кровь его и тБло пред тобою, и бяше тебь, узрьвше кровь 
его и тьло увянувшю, яко цвьту нову процветшю, яко же 
агньцю заколену, и рещи бяше, стояще над ним, вникнущи 
вь помьсль души своей: «Увь мн5! что створих? И по- 
ждав» его безумья, свбта сего мечетнаго кривости ради 
нальзох грьх собь, отцю и матери слезь». 

И рещи бяше Давьщдскь: «Азь знаю, грьх мой предо 
мною есть войну». Не крове дьля пролитья,-- помазаникь 
божий Давьдь, преліююбодВбянье створивь посьша главу 
свою и плакася горко; во ть час, отда ему согрьшенья его 
богь. А к богу бяще покаятися, а ко мкБ, бяше грамоту 
утьшеную, а сноху мою послати ко мне, зане ньсть в ней ни 
зла, ни добра, да бьх обунм»ь оплакаль мужа ея и онь 
сватбь ею, вь пісний місто: не видьхь бо ею первбе 
радости, ни вБнчанья ею, за грьхь своя! А бога діля пусту 
ю ко мнь вборзь с первьм сломь, да с нею кончав' слезьй, 
посажю на мість, и сядеть акь горлица на сусь древв 
жельючи, а язь утьшюся о бозб. 

Тьм бо путем шли дьди и отци наши: судь от бога ему 
пришел», а не от тебе. Аще бь тогда свою волю створил», 
и Муром» налізл»ь, а Ростова бь не займаль, а послаль 
ко мнь, отсюда ся бьхом уладили. Но сам разумій, мнь 
ли бь послати к тебь достойно, ци ли тобь ко мнь? Да же 
еси велЬьль дьтяти: «Слися кь отцю», десятью я есмь 
послаль. 


Бог всієї вселенної, і як захоче, то в одну мить створить 
все, що хоче, та сам перетерпів і хулу, і оплювання, і биття, 
і на смерть віддав себе, над життям маючи владу і смертю. 
А що ми, люди грішні і злі? -- сьогодні живі, а завтра 
мертві, сьогодні в славі і в пошані, а завтра у гробу і в за- 
бутті. Інші надбане нами розділять. 

Подивись, брате, на батьків нащих: що взяли |з собою| 
чи на що їм |там| одяги? Але тільки |і взяли з собою те|, 
що зробили вони душі своїй. Тобі першому, брате, на- 
лежало послати до мене з цими словами. Коли ж убили 
дитя моє і твоє у тебе на очах, годилося б тобі, побачивши 
кров його і тіло, зів'яле подібно квітці, яка щойно розквітла, 
подібно ягняті заколеному, сказати, стоячи над ним, вник- 
нувши в помисли душі своєї: «Горе мені! ЦІо я зробив? 
Я, скориставшись його нерозумністю, ради неправди світу 
цього марноткного, взяв гріх на себе, а батькові й матері 
його дав сльози». 

І.сказати належало б |тобі), як сказав Давид: «Я знаю, 
гріх мій стоїть переді мною завжди». Не ради пролитої 
крові помазаник божий Давид, перелюб вчинивши, по- 
сипав голову свою |попелом| і плакав гірко. У той же час 
відпустив йому Бог гріхи його. А перед Богом треба було б 
|тобі| покаятися, а до мене написати листа утішливого, 
а сноху мою послати до мене, бо нема в ній ні зла, ні добра, 
хай би я обійняв Її і оплакав мужа її і свайбу їхню, замість 
пісень, бо не бачив їхньої першої радості, ні вінчання 
їхнього через гріхи свої! Так, Бога ради, Відпусти її до мене 
якнайшвидше з першим послом, хай я з нею закінчу сльози, 
посажу її на місці і сяде вона як горлиця на сухому дереві, 
жаліючи, а я утішуся в Бозі. 

Тим-бо шляхом ішли діди і батьки наші: суд від Бога 
йому прийшов, а не від тебе. Якби ти тоді свою волю вволив 
і Муром добув, а Ростова б не займав і послав до мене, 
то ми тут би і домовилися. Але сам розсуди, чи мені посила- 
ти до тебе належало, а чи тобі до мене? Якби ти звелів 
дитяті: «Порадься з батьком», Я б десять раз послав. 


376/377 


Дивно ли, оже мужь умерль в полку ти? Льпше суть 
измерли и роди наши. Да не внискьвати бьло чюжего,-- 
ни мене в соромь, ни в печаль ввести. Научиша бо и 
паропци, да бьша собь нальзли, но оному нальзоша зло. 
Да еже нечнеши каятися богу, и мнь добро сердце ство- 
риши, послав» соль свой, или пископа, и грамоту напиши 
с правдою, той волость вьзмешь с добром, и наю сердце 
обратиши к собь, и льпше будем» яко и преже; нЬьсмь ти 
ворожбить, ни местьникт». Не хотьхь бо крови твоея видЬти 
у Стародуба: но не дай ми богь крови от руку твоею 
видЬти, ни от повелінья твоего, ни котораго же брата. 
Аще ли лжю, а богь мя відаєть и крест честньй. Оли то 
буду грьх створиль, оже на тя шедь к Чернигову, поганьх 
дЬля, а того ся каю; да то язьком братьи пожаловахь, 
и пакь е поввдах, зане человіЬкь есмь. 

Аще ти добро, да с тЬБмь... али ти лихо е, да то ти сБдить 
сьнь твой хрестьньй с мальм братомь своим», хльбь 
зьдучи дьдень, а ть сЬьдиши в своемь-- и 0 се ся ради; 
али хочеши тою убити, а то ти еста, понеже не хочю я лиха, 
но добра хочю братьи и Русьскьй земли. А его же то 
и хощеши насильем, тако вЬ даяла и у Стародуба и мило- 
сердуюча по тебь, очину твою. Али богь послух тому, 
с братом твойм'» рядилися есвь, а не поможеть радятися 
бес тебе. Й не створила есвь лиха ничтоже, ни рекла 
есвь: сли к брату, дондеже уладимся. Оже ли кто вас не 
хочеть добра, ни мира хрестьяном, а не буди ему от бога 
мира узрвти на оном свіьть души его! 

Не по нужи ти молвлю, ни ббда ми которая по бозь, сам 
усльшишь; нодуша ми своя лутши всего світа сего. 

На страшньй при бе -- суперник обличаюся, и прочее. 

«Премудрости наставниче и смьслу давче, несмьісленьшм 
казателю и нищим заступниче! Утверди в разумь мое 
сердце, владько! Ть дажьХ ми слово, отче, се бо устна- 
ма монма не вьзбрани вьпити ти: милостиве, помилуй 


Чи дивно, що муж поліг у поході? Так гинули ліпші із 
предків наших. Хай би не вишукував був чужого і мене 
у ганьбу і і в печаль не вводив. Підговорили бо його паруб- 
ки, хай би собі що-небудь добули |самі), але йому здобули 
зло. 1 якщо почнеш каятися перед Богом, і до мене щиро- 
сердним будеш, пославши посла свого чи єпископа, і лис- 
та напишеш із запевненням |миру|, то й волость візьмеш 
добром, і наше серце. прихилиш до себе, і ліпіце будемо, 
ніж раніше: я тобі не ворог і не месник. Не хотів-бо крові 
твоєї видіти у Стародубі, але не дай мені. Бог кров від 
руки твоєї видіти, чи від повелічня твого, чи котрогось із 
братів. Якщо ж я брешу, хай Бог мене судить і хрест чес- 
ний. Чи в тому гріх сотворив, що на тебе ішов у Чернігів, 
ради поганих, у тому каюся, про те я братам висловив 
жаль і знову повідав, бо я - - людина. 

Якщо тобі добре, хай з тим, якщо тобі лихо, то от у те бе 
сидить син твій хрещений із малим братом своїм; хліб їдять 
дідівський, а ти сидиш на своєму хлібі|,-- на цьому і до- 
мовляйся. Якщо ж хочеш їх убить, то вони у тебе, оскільки 
не хочу я лиха, але добра хочу братії і Руській землі. А те, 
що хочеш взяти насильно, давали тоді у Стародубі як вот- 
чяну Твою, милосердуючи до тебе. Сам Бог свідок тому, 
що ми з братом твоїм радилися: на випадок, якщо він 
не зможе домовитися без тебе. Ї ми не зробили ніякого 
лиха, навіть не сказали: «Домовляйся з братом, доки не до- 
мовитесь». Якщо котрийсь із вас не хоче добра, ні миру 
християнам, то не дасть йому Бог узріти миру душі його 
на тому світі! 

Не з потреби говорю тобі чи біди моєї, посланої Богом, 
сам почуєш. Але душа мені своя лучча всього світа цього. 
На страшному суді без оскаржувача сам на себе виказу- 
ватиму і інше. 

«Премудрості наставниче і розуму давче, нерозумних 
учителю і нужденних заступнику! Утверди в розумі серце 
моє, Владико! Ти дай мені дар слова, Отче, вустам моїм 
не перешкоджай волать до тебе: «Милостивий, помилуй 


378/3179 


падшаго!». «Упованье мое богь, прибвжище мое Христось, 
покровь мой святьй духь». Надеже и покрове мой, не 
презри мене, благая! Тебе бо имуще, помощницю в печали 
и в бользни и от зльх всЬх, и тебе славлю, препьтая! 
И разумьйте и видите, яко аз» есмь богь, испьитаяй сердця 
и свіЬдьй мьюсли, обличаяй діла, опаляяй грьхь, судяй 
сироть, и убогу и нищю». «Всклонися, душе моя, и дЬла 
своя помьсли, яже здвя, пред очи свой принеси, и капля 
испусти слезь своих, и повБжхХ яв дЬянья и вся мьБІСЛИи 
Христу, и очистися». Андрба честньй, отче треблаженьтй, 
пастуше Критьскьй! Не престай моляся за нь чтущая тя, 
да избудем вси гнбфва, и печали, и тля, и грвха и бьБд же, 
чтуще память твою вірно. Град свой схрани, дЬвице, 
мати чистая, иже о тебіь вірно царствуєть, да тобою 
крьпиться и тобі ся надьеть, побвжать вся брани, испро- 
мвтает противнья и творить послушанье. «О препьтая 
мати, рожьшия всьх святьх» пресвятаго слова! Приимши 
ньнешнее послушанье, от всякия напасти заступи и 
грядущня мукь к тебь вопьющих. Молим ти ся, раби твои, 
и прекланяем си коліьни сердця нашего: приклони ухо твое, 
чистая, и спаси нь в скорбех погружающаяся присно, и 
сблюди от всякого пліЬненья вражикя твой град, богороди- 
це! Пощади, боже, насліьдья твоего, прегрвшенья наша 
вся презри, ньніБ нас имЬья молящих тя, на земли рожь- 
шюю тя бе -- сьмене, земную милость, изволив» обрати- 
тися, Христе, в человЬчьство». Пощади мя, спасе, рожься и 
схрань рожьшюю тя нетльнну по рожествь, и егда сядеши 
судити дьла моя, яко безгрьшень и милостивт», яко богь 
и человьколюбець. Дьво пречистая, неискусна браку, 
богообрадованая, вврньм направленье! Спаси мя по- 
гьбшаго, к Сьину си вопьющи: Помилуй мя, господи, 
помилуй; егда хощеши судити, не осуди мя вь огнь, 
ни обличи мене яростью си; молит тя діва чистая, 
рожшая ти, Христе, и множство ангель и мученикь 
зборь. 


падшого!» «Надія моя-- Бог, пристанище -- Христос, 
оборона -- Святий Дух! Надіє і обороно моя, не зневаж 
мене, блаженна. Ти у мене помічниця в печалі, і в недугах, 
і від усіх бід, і тебе славлю, оспівана! І розумійте і видьте, 
що я Бог, випробовую серця і відаю помисли, викриваю 
діла, спалюю гріхами, даю суд сироті, і бідному, і злиден- 
ному». «Схилися, душе моя, і про діла свої подумай, які 
содіяла, очима своїми оглянь їх, і краплю зрони сліз своїх, 
і повідай відкрито всі діла свої і всі помисли Христу, 
і очистись». Андрію чесний, отче преблаженний, пастуше 
Крітський! Не лишай молитися за нас, шануючих тебе, 
хай позбудемося всі, шануючі пам'ять твою вірно, гніву, 
і печалі, і тління, і гріха, і бід. Город свій схорони, Діво, 
Матір пречистая, який тобою чесно царствує, хай тобою 
кріпиться і на тебе надіється, перемагає у всіх війнах, від- 
мітає ворогів і тримає їх у послусі. «О Пречистая Матір, 
шо народила найсвятіше із святих -- Слово! Прийнявши 
нинішній послух, від всілякої напасті і грядущої муки 
захисти |нас|, до тебе волаючих. Молимося тобі, раби твої, 
і схиляємо коліна серця нашого: схили вухо твоє, чистая, 
і спаси нас, в скорботах занурених вічно, і сохрани від 
всякого ворожого полону твій град, Богородице! Пощади, 
Боже, спадщину твою, прогрішіння наші всі зневаж, маючи 
нині нас, воздаюших молитви тобі і тій, що родила тебе на 
землі без сімені, земну милість, призволившу обернути, 
Христе, в чоловіка». Пощади мене, Спасе, народився і збе- 
ріг ту, що народила тебе, нетлінною після народження 
твого, коли сядеш судити діла мої, як безгрішний і милости- 
вий, як Бог і чоловіколюбець. 

Діво пречистая, неспокушена шлюбом, богообрадувана, 
віруючим настанова! Спаси мене, пропащого, до Сина 
твого волаючого: «Помилуй мене, Господи, помилуй! Якщо 
хочеш судити, не осуди мене на вогонь, ке плямуй мене 
гнівом своїм,-- молить тебе Діва чистая, рождениця твоя, 
Христе, і безліч ангелів і мучеників сонм». 


зап/лзаї 


О Христь Исусь господь нашем», ему же подобаєть честь и 
слава, отцю и сьну и святому духу, всегда и ньньЬ, присно, вЬкь. 


ІПродовження Льтописи 
по Ипатскому списку) 


Се ще хощю сказати, яже сльшахь преже сихь 4 літь, яже 
сказа ми Гурята Роговичь Новгородець, глаголя сице: яко 
послахь отрока своего в Печеру, люди, иже суть дань дающе 
Новугороду; і пришедшю отроку моему к нимь, и оттуді иде 
вь Угру. Угра же суть людьсе язькь нЬьмь, и сьсібдятся сь 
Самовдью на полунощньхть сторонахь. Угра же рекоша отроку 
моему: «дивно находим»ь мь чюдо ново, егоже ніЬсмь сльхали 
преже сихь літь; се же ньнь третьее льто поча бьти: суть горьї 
зандуче в луку моря, имьже вьсота акь до небеси, и в горахь 
тьхь кличь великь и говорь, и ськуть гору, хотяще просьчися; 
и есть в горь той просЬьчено оконце мало, и туда молвять, 
не разумбти язьку ихь, но кажють жел5фзо и помавають рукою, 
просяще желіьза; и аще кто дасть имь желіьзо, или ножь, или 
сокиру, и они дають скорою противу. Есть же путь до горь тьхь 
проходим'ь пропастьми, сивгомь и льсомг; тьмь не доходимь ихь 
всегда; єсть же и подаль на полунощьн». Мніь же рекшю кь 
Гурять: «се суть людье закльнлень Олексаньдромь Маки- 
доньскомь царем». Якоже сказа о нихь Мефедий Патарийскь, 
глаголя: Олександрь, царь Макидоньский, вззьде на вьсточнья 
странь до моря, нарвцаємое Солнце місто, и віді челов'кь 
нечистья, оть племени Афетова; ихь же нечистоту видЬвт: ядяху 
скверну всяку, комари, мухи, коткь, змвя, мертвеца не погреба- 
ти, но ядяху и женьскив изьврагь и скоть вся нечистья. 
То видіьвь Олександрь убояся, сда како умножаться осквер- 
нять землю, |загна ихь) на полунощнья странь у горь 
вьсокья; и Богу повельвшю, соступишася о нихь горь 
полунощьнья, токмо не ступишася 0 нихь горь 12 локьтю; 
и оствориша врата міденая, и  помазаша  суньклитомь, 
и аще хотять взяти, ин не возмогуть, ни огнемь могуть 
ижхХБжещи; вьшь бо суньклитова сица есть: ни огнь можеть 
ижхХБжещи его, ни жельзо его прінметь; у посльдняя же дни 


Во ім'я Христа Ісуса, Господа нашого, йому ж належить 
честь і слава, Отцю і Сину і Святому Духу, завжди і нині, 
і во віки віків. 

Тут я хочу розповісти, що чув за чотири роки" до цього. 
Оповідав мені Гурята Рогович, новгородець, розказуючи 
таке: «Послав я отрока свого до Печери, людей, які дань 
дають Новгороду. І прийшов отрок мій до них, а звідти 
пішов до угрів. Угри -- це люди, що говорять німою мовою, 
і сусідять вони з самоїддю в північних краях. Угри ж ска- 
зали отроку моєму: «Дивне чудо нове ми знайшли, про 
нього не чули до цих літ. Се нині третє літо продовжується: 
є гори, що заходять в затоку морську, а висотою аж до не- 
бес, і в горах тих |чутно) крик великий і гомін, і рубають 
гору, хотячи прорубатися, і є в горі тій прорубане віконце 
мале, і звідти говорять, і не зрозуміти мови їхньої, але 
показують на залізо і роблять знаки рукою, просячи 
заліза. 

Ї коли хто дасть Їм залізо, чи ніж, чи сокиру,-- і вони 
в обмін дають хутра. Дорога ж до гір тих непрохідна через 
прірви, сніги і ліси, тому й не доходимо до них ніколи. Іде 
дорога та і далі на північ». Я ж сказав Гуряті: «Це люди, 
заклепані царем Олександром Македонським, як розпові- 
дає, про них Мефодій Патарійський, кажучи: «Олександр, 
цар Македонський прийшов у східні країни до моря, яке 
називають Сонячним місцем. І побачив |там) людей нечи- 
стих із племені Афетового. І їхню нечистоту бачив: Їли 
|вони) погань всіляку: комарів, мух, котів, змій; і помер- 
лих не хоронили, а пожирали, і жіночі викидиші, і скотів 
усіх нечистих. Побачив усе те Олександр і злякався, щоб, 
коли розмножаться, не споганили землю. | загнав їх| 
в опівнічні краї у гори високі. І за божим повелінням зімк- 
нулися за ними гори північні, тільки не зімкнулися за ними 
гори на 12 ліктів. І звелися ворота мідні і покрилися сунк- 
літом. І коли хтось захоче їх взяти, то не зможе. Ні вогнем 
не можна їх спалити: річ бо сунклітова така: ні вогонь 
не може її спалити, ні залізо її не бере. У останні ж дні 


382/383 


по сихь осми кольнь, иже изидуть оть пустьня Етривьския, 
изидуть си скверньи язьщи, яже суть в горахь полунощньхь, 
по повельнью Божью. Но мь на прежервченое уворотимься, 
якоже біЬхомь глаголали первбе. 

Ольговь обвщавшюся ити кь брату своєму Давьдови Смо- 
леньску, и прийти с братомь своимь Киеву, и обрядь положити, 
и не восхоть сего Олегь сьтворити; онь пришедь кь Смоленьску 
и поем» воя, и поиде Мурому, у Муромь тогда сущю Изяславу; 
Ібьсть же ввсть Изяславу|, яко Олегь идеть к Мурому, посла 
Изяслав» по воий Ростову, і Суждалю, и по Бьлозерць, и собра 
вои много. И посла Олегь посль своя кь Изяславу, глаголя: «иди 
у волость отца своего Ростову, а то есть волость отца моего; 
да хочю ту сьдя порядь положити сь отцемь твоимь, се бо мя 
вьгналь из города отца моего; или ть ми здь не хощеши хльба 
своего же вдати?» И не послуша Изяславь словесь, сих», 
надвяся на множество вой. Олегь же надбяся на правду свою, 
яко правь б5Ь в сьмь, и поиде к городу с вой; Изяславь же 
исполчися перед» городомт на поль. Олегь же поиде противу ему 
полкомь, и сняшася обоб, и бьсть брань люта: и убиша Ізяслава, і 
сьна Всеволожа, |Володимеря внука| міЬсяца септября вь 
б день; прочий же вой побьгоша, ови чресь лісь, друзин же 
в городь, |Олегь же вниде в»ь градь| и прияша и горожане; 
Изяслава же вземьше, и положиша в манастьри святаго Спаса, 
и оттуда перенесоша и Новугороду, и положиша |й) у святоб 
Софьи, на львой сторонь. Олегь же по приятьи града, изоима 
Ростовць, и Бвлозерци, и Суждальць, искова, и устремися 
на Суждаль: и пришедь Суждалю, и Суждальци дашася ему: 
Олегь же омирив'ь город», овь изоима, другья расточи, им'бнье 
ихь взя. Й приниде к Ростову: и Ростовци вдашася ему. Й перея 
всю землю Муромьскую и Ростовьскую и посажа посадники по 
городомь, и дани поча брати. И посла к нему Мьстиславь посоль 
свой из Новагорода, глаголя: «иди опять Мурому, а в чюжей 
волость не сЬьди; и азь пошлю молиться сь дружиною своею 


після цих восьми колін, що вийдуть із пустині Єтривської, 
вийдуть ось ці скверні народи, що знаходяться в горах 
північних з Божого повеління». 

Але ми до попереднього повернемося, про що раніше 
говорили. 

Олег обіцяв іти до брата свого Давида в Смоленськ 
і прийти з братом своїм до Києва і договір виробить. Ї не 
захотів Олег це зробити. Прийшов він до Смоленська, |і зі- 
брав воїв, і пішов у Муром. У Муромі був тоді Ізяслав. 
ІПрийшла звістка до Ізяслава|, що Олег іде на Муром. 
Послав Ізяслав за воями в Ростов, і Суздаль, і за білозер- 
цями, і зібрав воїв багато. Ї послав Олег своїх послів до 
Ізяслава, кажучи: «Іди у волость батька свого -- в Ростов, 
а це волость мого батька. І хочу тут сісти і мир заключить 
з батьком твоїм. Це ж бо він вигнав мене із города мого 
батька. Чи і ти мені тут не хочеш мого ж таки хліба дати?» 
І не послухав Ізяслав словесє цих, надіючись на численне 
військо. Олег же надіявся на правду свою, що був у цьому 
прав, і пішов з військом на город. Ізяслав же ізполчився 
перед городом на полі. Олег же пішов з військом супроти 
нього, і зійшлися обоє, і була битва люта. І убили Ізяслава, 
сина Володимира, внука Всеволода, місяця вересня в шос- 
тий день, рештки ж воїв його розбіглися, одні через ліс, 
а другі в город. |Олег же ввійшов у городі, і прийняли 
його горожани. Ізяслава ж взяли і поклали в монастирі 
святого Спаса, і звідти перенесли його в Новгород і по- 
клали його в святій Софії, з лівого боку. Олег же після 
взяття города похапав ростовців, і білозерців, і суздаль- 
ців -- і закував. І кинувся на Суздаль. І коли прийшов 
до Суздалю, суздальці здалися йому. Олег же омирив 
город: одних похапав, других вигнав, а майно їхнє забрав. 
І прийшов у Ростов. І ростевці здалися йому. І зайняв він 
всю землю Муромську і Ростовську, і посадив посадників 
у городах, і дань почав брати. І послав до нього Мстислав 
посла свого з Новгорода, кажучи: «Їди знову в Муром, 
а в чужій волості не сідай. Ї я з дружиною своєю пошлю 


13 9-219 384/385 


кь отцю моему, и смирю тя с нимь; аще и брата моего убиль еси 

то есть не дивно, в ратехь бо цари и мужи погьбають». Олегь же 
не восхоть сего послушати, но паче мьшляше и Новьгородьци 
прияти; и посла Олегь брата своего Ярослава, вь сторожье, «а 
сам стояше на поли у Ростова. Мьстиславь же сдумавь с Новго- 
родьци, и послаша перед» собою сторожь Добрьну Рагунловича; 
Добрьня же первое изоима данникь. Увібда же Ярослав'ь се, яко 
изонма даньници, стояшеть бо тогда Ярославь на Медвівдици у 
сторожи, бБжа тоб нощи, и прибвже ко Олгови и повбда ему, яко 
идеть Мьстислав». Принде же вість к Олгови, яко сторожеве его 
изонмань, поиде к Ростову, Мьстиславь же понде на Волгу, 
повБдаша ему, яко Олег» узвратилься есть к Ростову, а Мьсти- 
славь поиде по немь. Олегь же прийде к Суждалю, и сльшавь, 
яко идеть по нем», Мьстиславт, Олегь же повель зажещи городь 
Суждаль, токмо остася дворь манастьрескь ШПечерьскаго 
манастьря и церкви, яже тамо есть святаго Дмитрея, юже бь 
даль Ефрьмг» і сь сель. Олегь же побвже к Мурому, а Мьсти- 
славь пойиде к Суждалю, и сьдя ту посьлаше к Ольговн, мира 
прося, глаголя: «яко мни |й| азь есмь тебе, шлися ко отцю моему, 
а дружину вороти, юже еси заяль; а язь тебе во всемь послу- 
шаю». Олегь же посла к нему, хотя мира лестьюо; Мьстислав»ь же 
емь вБрь льсти, и распусти дружину по селом; и наста Федорова 
неділя І поста, и приспь Федорова субота, Мьстиславу сьдящю 
на обьдь, и принде ему вість, яко Олегь на Клязьмь, близь бо 
65 пришель без вісти; Мьстиславт бо ем» ему вбру, не постави 
сторожовь; но Богь вість избавити человькь благочестивьйя 
своя ото льсти. Олегь же установися на Клязьмь, мня, 
яко убояся его Мьстиславь и побігнеть; кь Мьстиславу 
собрася дружина вь ть день и вь другий, Новгород- 
ць, и Ростовць, і Б'іблозерьци, Мьстиславь же ста предь 
городомь, шиспольчивь дружину; не поступн ни Олегь 
кь Мьстиславу, ни Мьстиславь на Олга, и стояста противу 

собь дний 4. 
И принйде Мьстиславу вість, 
яко «послаль ти 


вмоляти батька мого, і примирю тебе з ним. Якщо і брата 
мого ти убив, то це не дивно, бо в битвах царі і мужі ги- 
нуть». Олег же не захотів його послухати, а ще замислив 
і новгородців підкорити. І послав Олег брата свого Яро- 
слава в сторожу, а сам став на полі біля Ростова. Мстислав 
же порадився з новгородцями, і послали вони попереду 
в сторожу Добриню Рагуїловича. Добриня ж спершу 
переловив |Олегових| даньників. Довідався Ярослав, що 
похапали даньників, а стояв тоді Ярослав у сторожі на 
Медведиці, і тої ж ночі утік. Ї прибіг до Олега і повідав 
йому, що йде Мстислав. Прийшла звістка Олегові, що 
сторожа його захоплена, і він пішов у Ростов. Мстислав 
же пішов на Волгу, коли повідомили йому, що Олег повер- 
нувся в Ростов. І Мстислав пішов за ним. Олег же при- 
йшов у Суздаль, і, почувши, що Мстислав іде за ним, 
повелів Олег запалити город Суздаль, тільки залишився 
двір монастирський Печерського монастиря і церква 
тамошня святого Дмитрія, яку Єфрем дав |монастиреві) 
разом із селами. Олег же побіг до Мурома, а Мстислав 
прийшов у Суздаль і, сидячи тут, послав до Олега просити 
миру, кажучи: «Я молодший від тебе, звертайся до батька 
мого, а дружину, яку захопив, поверни, і я тебе у всьому 
послухаю». Олег же послав до нього, прикидаючись, що 
хоче миру. Мстислав же повірив в обман і розпустив дру- 
жину по селах. І настав Федорів тиждень першого |вели- 
кого| посту, і прийшла Федорова субота. І коли Мстислав 
сидів на обіді, прийшла йому вість, що Олег на Клязьмі 
і підійшов так близько потаємно, бо Мстислав повірив йому 
і не виставив сторожу. Але Бог знає, як захистити людей 
благочестивих своїх від обману. Олег же зупинився на 
Клязьмі, думаючи, що злякається його Мстислав і втече. 
До Мстислава зійшлася дружина в той день і на другий: 
новгородці, і ростовці, і білозерці. Мстислав же став перед 
городом і ізполчив дружину, і не рушив ні Олег на Мсти- 
слава, ні Мстислав на Олега. Ї стояли супроти один одного 
чотири дні. І прийшла Мстиславові звістка, що «послав тобі 


ІЗ 386/387 


отець Вячьслава брата с Половьци»; и прийде Вя- 
чьславь у четвертокь по Федоровой неділь поста. 
А в пяток» завьтра поиде Олегь, исполчився, к горо- 
ду, а Мьстиславь поиде противу ему с Новгородци. 
И вьда Мьстиславь стягь Володимерь Половчину, 
именемь Куману, удав» ему піьшьць, поставив» и на 
правом» крилі, и напя стягь Володимерь; и узри 
Олегь стягь Володимерь, и убояся, и ужась нападе 
на нь и на вой его; и поидоша к боеви противу собі, 
и поиде Олегь противу |Мьстиславу, а Ярославь 
поиде противу| Вячьславу. Мьстислав»ь же перешедь 
пежарь с Новгородць, и ступишася на Колачьць, 
и бьсть брань кріпка, и нача одоляти Мьстиславт-; 
и видивь Олегь, яко поиде стягь Володимерь, и нача 
заходити в тьмл' его, и убояся побьже Олегь, и одоль 
Мьстиславь. Олегь же прибьже Мурому, и затвори 
Ярослава Муром», и сам» иде к Рязаню; Мьстиславь 
же прииде Мурому, и створи мирь с Муромьци, поя 
люди своя Ростовць же и Суждальци, и поиде к Ря- 
заню по Ользі. Олегь же вьіббже из Рязаня, а Мьсти- 
слав» створи мир» с Рязаньци; и поя люди своя, яже 
бь заточиль Олегь. Й посла ко Олгови, глаголя: 
«не бвгай никаможе, но послися ко братьи своей с 
молбою, не лишать тебе Русьской земли; а из послю 
кь отцю молит|и|ся о тобв». Олегь же обвщася 
тако створити. Мьстиславь же узворотися вьспять 
кь Суждалю, и оттуда приде Новугороду в городь 
свой, молитвами преподобнаго епископа Никить. Се 
же бьсть исходящю літу 6604, индикта 4, наполь. 

В льто 6605. Приидоша Святополкь, и Володи- 
мер», и Давьдь Игоревичь, и Василко Ростиславичь, 
і Давьд»ь Святославичь, и брать его Олегь, и сняшася 
Любци на строенье мира, и глаголаше к собь, реку- 
ще: «почто губим»ь Рускую землю, сами на ся кото- 
ру имуще? а Половци землю нашю несуть роздно, 


батько |на допомогу| брата Вячеслава з половцями». І при- 
йшов Вячеслав у четвер після Федорової неділі посту. А на 
другий день у п'ятницю рушив Олег, приготувавшись до бою, 
на город, а Мстислав пішов назустріч йому з новгородцями. 
І вручив Мстислав стяг Володимирів половчину на ймення 
Куману, віддавши йому піхотинців, і поставив його на пра- 
вому крилі, і розгорнув стяг Володимирів. І побачив Олег 
стяг Володимирів, і злякався, і жах напав на нього і на 
воїв його. І рушили в бій один проти одного, ї пішов Олег 
проти Мстислава, а Ярослав пішов на Вячеслава. Мсти- 
слав же перейшов пожарище з новгородцями, і зійшлися 
на Колачці, і була битва жорстока, і почав перемагати 
Мстислав. І побачив Олег, як ішов стяг Володимирів і став 
заходити йому в тил, і, злякавшись, побіг Олег, і здолав 
його Мстислав. Олег же прибіг у Муром і зачинив Яросла- 
ва в Муромі, а сам пішов у Рязань. Мстислав же прийшов 
до Мурома ізаключив мир із муромцями, взяв людей своїх -- 
ростовців і суздальців -- і пішов на Рязань за Олегом. 
Олег же вибіг із Рязані, а Мстислав уклав мир із рязан- 
цями, і взяв людей своїх, що їх був ув'язнив Олег. І послав 
до Олега, кажучи: «Не тікай нікуди, але пошли до братів 
своїх з благанням не позбавляти тебе Руської землі, а я 
пошлю до батька молитися за тебе». Олег же обіцяв так 
зробити. 

Мстислав же повернувся назад у Суздаль, а звідти 
пішов у Новгород, у свій город, на прохання преподобного 
єпископа Никити. Се ж було наприкінці літа 6604 |1096), 
індикта 4, на половині. 

В літо 6605 (1097). І зійшлися Святополк, і Володимир, 
І Давид Ігоревич, і Василько Ростиславич, 

І Давид Святославич, і брат його Олег, 

І зібралися в Любці, щоб установити мир, 

І говорили поміж собою, кажучи: «Нащо губимо 
Руську землю 

І між собою чвари діємо? 

А половці землю нашу розносять порізно 


388/389 


и ради суть, 
оже межи нами рать до нь; отсель им'ьЬмься 
по едино сердце и сьблюдбвмь Рускую землю, кождо 
держить очьчину свою: Святополку Киев» Изяславль, 
Володимерь Всеволожь, Давьдь и Олегь, Ярос- 
лав»ь Святославли; имьже раздаяль Всеволод горо- 
дь, Давьдови Володимерь, Ростиславичема Пере- 
мьшль Володареви, Теребовль и Василкови». ИЙ на 
томь цьловаша хресть; «да аще отсель кто на кого 
вьстанеть, то на того будемь вси и честьньй кресть»; 
и рекоша вси: «да будеть на нь хресть честньй и 
вся земля Руская», и цьловавшеся и поидоша усво- 
яси. Й прийде Святополкь Кькеву сь Давьщдомь, 
и рад бьша людье вси; токмо дьяволь печален» бяше 
о любви сЬй, и вльзь сотона у сердьце нькоторьїмь 
мужемт- и начаша глаголати кь Давьдови Игореви- 
чю, рекуще сице: «яко Володимерь сложилься есть 
с Василком» на Святополка и на тя». Давьдь же имь 
вврь лживьмть словесемь, нача молвити на Василка, 
глаголя сице: «кто есть убиль брата твоего Яро- 
полка? а ньні мьслить на тя и на мя, и сложилься 
есть с Володимеромь; да промьшляй си 0 своей 
головів». Святополкь же смятеся умомь, реки: «и 
еда се право будеть, или лжа», не вид; 
і рече Святополкь Давьдови: 


І радіють, що між нами рать донині. 

Віднині злиймося в єдине серце 

І збережімо Руську землю. 

І хай кожен тримає отчину свою: 

Святополку -- Київ Ізяславів, Володимир -- 

Всеволоду, 
Давид. Олег і Ярослав -- Святославові, 
Їм же Всеволод роздав города: 
Давидові -- Володимир 

І Ростиславичам: Перемишль -- Володареві; 
Теребовлю -- Василькові». 

І на тому цілували хрест: 

«Хай тільки віднині хтось на іншого встане, 

Проти нього будемо всі 

І чесний хрест». 

І сказали всі: «Хай буде проти того хрест чесний 

І вся земля Руська». 

І, поцілувавшися, розійшлися по домівках. 

І прийшли Святополк із Давидом у Київ, 

І раді були всі люди, 

І тільки диявол засмучений був доброю згодою 

цією, 
І проник сатана у серце деяких мужів, 
І почали вони підбивати Давида Ігоревича такими 
словами: 

«Володимир змовився з Васильком проти Святополка 

Ї проти тебе». 

І повірив Давид брехливим словесам, 

І почав наговорювати на Василька, кажучи таке: 

«Хто убив брата твого Ярополка? 

А нині замишляє на тебе і на мене 

І змовився з Володимиром. 

Так подумай про свою голову». 

Святополк же знітився умом і сказав: 

«І чи це правда, чи брехня -- не знаю». 

І ще сказав Святополк Давидові: 


390/391 


«да еще право молвиши, да Богь ти 
будь послухь, аще ли завистью молвиши, да Бог» бу- 
деть за тьм'ь». Святополк» же сьжалиси по брать сво- 
емь и о собв, нача помьшляти, еда се право будеть? 
и я ввру Давьдови, и перельсти Давьдь Святополка, 
і начаста думати о Василць; а Василко сего не вЬ- 
даше и Володимерт». И нача Давьюд» глаголати: «аще 
не имеве Василка, то ни тобь княженья у Киев, ни 
мн Володимери»; и послуша сего Святополк». И при- 
де Василко в» 4 ноября, и перевезеся на Вьидобичь, 
іде поклонитися кь святому Михаийлу в манастьрь, 
и ужина ту, а товарь своя постави на Рудици; вечеру 
же бьвшю прийде в товарь свой. Наутрия же бьв- 
шю, присла Святополк», река: «не ходи оть именинь 
моихь». Василко же отопрься, река: «не могу ждати; 
еда будеть рать дома». И присла к нему Давьід»: «не 
ходи, брате, и не ослушайся брата старьйшаго, 
поидевь оба»; и не вьсхоть Василко створити тако, 
ни послушаєть ею. І рече Давьдь кь Святополку: 
«видиши ли, не помнить тебе, ходя в руку твоею; 
аще ли отьидеть вь свою волость, самь узриши, 
аще ти не заиметь городов' твойхть Турова і Пиньска, 
и прочихь городов»ь твоихь, да помянеши мя; 
но призвавь и ньня, ими, и дай его мні». 


«Якщо правду говориш, хай Бог тебе послухає, 
А коли із заздрощів говориш, хай Бог буде за 
тим». 
Святополк же пожалів брата свого і себе, 
І почав задумуватися, чи це правда буде? 
І повірив Давидові, 
І обдурив Давид Святополка. 
І почали вони думати про Василька. 
А Василько і Володимир цього не знали. 
І почав Давид говорити: «Якщо не схопимо 
Василька, 
То не князювати ні тобі у Києві, ні мені 
у Володимирі». 
послухав його Святополк. 
прийшов Василько четвертого листопада, 
переправився на Видобичі, 
пішов поклонитися святому Михайлові в монастир. 
вечеряв тут, а обоз свій залишив на Рудиці, 
коли настав вечір, повернувся до свого обозу. 
коли настав ранок, прислав до нього Святополк, 
кажучи: 


(ль Й до М о ЇЙ до В а Й до Й а | 


«Не йди з іменин моїх». 

Василько ж відпирався, кажучи: 

«Не можу ждати, а що, як дома війна». 

І прислав до нього Давид: 

«Не йди, брате, не роби непослуху братові 
старшому, 

Прийдемо обидва». 

І не захотів Василько зробити так, не послухав їх. 

І сказав Давид Святополкові: 

«Чи бачиш, не пам'ятає тебе, ходячи під рукою 

твоєю. 

А коли повернеться в свою волость, сам побачиш, 

Що він захопить города твої Туров і Пінськ 

І інші города твої, згадаєш тоді мене. 

Але заклич його нині, схопи і дай його мені». 


392 /393 


И послуша его Святополкь, 
и посла по Василка, глаголя: «да 
аще не хощеши ждати до имянинь моихь, и принди 
ньнь, да цьлуеши мя, и посьдимь вси с Давьщдомт»». 
Василко же обьщася прнити, не віБдьй лесть, юже 
коваше на нь Давьдь. Василко же всьдь на конь 
побха, і вьсрьте и отрокь его и повіда ему, глаголя: 
«не ходи, княже, хотять тя яти»; и не послуша сего, 
помьшляя: «како мя хотять яти? оногдь цЬловали 
хресть, рекуще: аще кто на кого будеть, хресть 
Іна того да| и мь вси»; и помьсливь си, перехрести- 
ся, река: «воля Господня да будеть». ИЙ привха 
в маль дружинь на княжь дворь; і вьлезе противу 
ему ФСвятополкь и идоша вь кгридницу, и прийде 
Давьдь, і сьдоша. і нача Святополкь глаголати: 
«остани на святокь». ИЙ рече Василко: «не могу, 
брате, остати; уже есмь повельль товаромь пойти 
переди». Давьдь же сьдяше аки ньмь, и рече Свято- 
полкь: «завьтрокай, брате»; и обвщася Василко зав»- 
трокати. Й рече Святополкь: «посидита вь здь, а язь 
льзу, наряжю»; и льзе вонь, а Давьдь с Василкомь 
сьдоста. ИЙ нача Василко кглаголати ко Давьдови, 
и не бь в Давьдь гласа, и ни послушанья; 
бь бо ужаслься, и лесть имбя в» сердці. 


І послухав його Святополк, 
І послав за Васильком, говорячи: 
«Якщо ке хочеш чекати до моїх іменин, 
То приходь зараз, поцілуєш мене 
І посидимо всі разом із Давидом». 
Василько ж пообіцяв прийти, не знаючи 
про підступність, 
Яку кував на нього Давид. 
Василько ж сів на коня, і поїхав, 
І зустрів він отрока свого, 
І той розповів йому, кажучи: 
«Не ходи, князю, хочуть тебе схопить». 
І не послухав його, думаючи: «Як це мене хочуть 
схопити? 
Недавно цілували хрест, кажучи, 
Якщо хто проти кого піде, |проти того) хрест буде 
і ми всі». 
І розмисливши так, перехрестився і сказав: 
«Хай буде воля Господня». 
приїхав на княжий двір із малою дружиною, 
вийшов назустріч йому Святополк, 
пішли вони в гридницю, 
прийшов Давид, і сиділи вони. 
почав Святополк говорити: «Залишайся на свято». 
сказав Василько: «Не можу, брате, залишитися, 
Я вже й обозу звелів рушати вперед». 
Давид же сидів, як німий. 
І сказав Святополк: «Поснідай, брате». 
І погодився Василько поснідати. 
Ї сказав Святополк: «Посидьте ви тут, а я піду 
розпоряджусь». 
І вийшов геть, а Давид із Васильком сиділи. 
І почав Василько говорити до Давида, 
А Давид ні говорив, ні слухав, бо був охоплений 
жахом 


ці і ні ці ні 


І мав у серці підступ. 


394 /395 


И посЬьдЬьвь мало Давьдь, 
рече; «гдЬ есть брать?» Они же рекоша 
ему: «стойить на сЬнехт». І вьставь Давьдь, речє: 
«ать иду по нь, а ть ту, брате, посЬди». ИЙ вьста 
Давьдь льзе вонь. И яко вьступи Давьідь, і запроша 
Василка вь 5 ноября, и оковавьше в»ь дво оковьі, 
и приставиша к нему сторожь на ночь. Наутрия 
же Святополкь созва бояре и Кияне, и повбда имь, 
еже бь ему поввдаль Давьдт: «яко брата ти убиль, 
и на тя сввщаль с Володимеромь, хочеть тя убити 
и градь твой заяти». И рекоша бояре и людье: «тобь, 
княже, головь своевБ достойть блюсти; да аще 
есть молвиль право Давьщдь, да прийметь Василко 
казнь; аще ли не право глаголаль Давьщь, да при- 
иметь месть оть Бога и отвьщаєть предь Богом». 
И увьдьша игумени, и начаша молитися о Василь- 
ць кь Святополку; и рече имь Святополкь: «ото 
Давьдь». Давьщь же се вьвідавт, нача поостривати 
на осльпленье: «аще ли сего не створиши, и его пусти- 
ши, ть ни тобь княжити, ни мнЬь». Святополкь же 
хотяше пустити и, но Давьіщь не хотяше, блюдася 
его. Ї на ту нощь ведоша и Звенигороду, иже есть 
городь маль у Киева, яко десяти вер»ьсть в»ьдале, 
и привезьше и на кольхь; окована суща, 
и сьсадиша и с коль, 


І посидівши трохи, запитав Давид: «Де брат?» 
Иому ж відповіли: «Стоїть у сінях». 
І, підвівшись, Давид сказав: 
«Я піду за ним, а ти тут, брате, побудь». 
І встав Давид і вийшов геть. 
І як тільки вийшов Давид, замкнули Василька 
5 листопада, 
І закували в подвійні окови, 
І приставили до нього сторожу на ніч. 
Ранком же Святополк скликав бояр і киян 
І повідав Їм, що йому розповів Давид: |Василько| 
«брата твого убив 
І проти тебе змовився з Володимиром, хоче вбити 
тебе 
І город твій захопити». 
І сказали бояре і люди: 
«Тобі, князю, належить берегти голову свою. 
І якщо правду сказав Давид, хай прийме Василько 
кару. 
А коли неправду говорив Давид, хай прийме помсту 
від Бога 
І відповідає перед Богом». 
І довідалися ігумени 
І почали просити Святополка за Василька. 
І сказав їм Святополк: «Ото Давид». 
Давид же узнав про це і почав підбивати на кару 
осліпленням: 

«Якщо цього не зробиш і його відпустиш, 
То ні тобі не княжити, ні мені». 
Святополк же хотів відпустити Василька, 
А Давид не хотів, пильнував його. 
І в ту ж ніч відвезли Василька в Звенигброд, 
Невеличкий городок біля Києва, віддалений 

на десять верст. 
І привезли його на колі, закованого, 
І висадили з кола, 


396/397 


и вьведоша в ьістобьку малу. Й сьдящю 
ему, узрь Василко Торчина остряща ножь, и вразумь, 
яко хотять и ослипити, й вьзпи кь Богу плачемь 
великомь и стонаньемь великомь. И се вльзоша 
посланий Святополкомь и Давьщдомь, Сновидь 
Изечевічь, конюхь Святополчь, и Дмитрь, конюхь 
Давьщдов'ь, почаста простирати коверь, и простерша 
яста Василка и хотяща я повріщи и; и боряшеться 
с нима крЬьпко; и не можета его поврьщи; и се 
вльзьше друзии повергоша и, и связаша и, и снемьше 
доску с печи, и вьзложиша на персии ему; и свдоста 
обаполь Сновид'» Изечевичь и Дмитр», и не можаста 
его удержати; и приступиста ина два, и сняста 
другую дьску с печи, и сЬдоста, и удавиша и рамяно, 
яко персемь троскотати. Й приступи Торчин», име- 
немь Береньди, овчюхь Святополчь, держа ножие, 
хотя увьрьтьти ножь в око и грьши ока и переріьза 
ему лице, и бяше знати рану ту на лици ему; посемь 
же уверть ему ножь в зЬницю, изя зіницю, посемь 
у другое око уверть ножь, изя другу зиницю, и томь 
чась бьсть яко мертвь. ИЙ вземьше и на коврь, узло- 
жиша и на кола яко мертва, 
и повезоша и Володимерю. 


Ї завели в ізтобку малу. 
І сидячи там, побачив Василько торчина, 
який гострив ніж, 
І зрозумів, що його хочуть осліпити. 
І заволав до Бога плачем великим 
І стогнанням великим. 
І тут ввійшли посланії Святополком 
І Давидом -- Сновид Їзечевич, коніох Святополків, 
Ї Дмитр, конюх Давидів, 
Ї почали розстилати ковер, 
І, розіславши, схопили Василька, 
Г хотіли вони повалити Його. 
І боронився від них завзято, 
І не могли його повалить. 
І тут ввійшли другі, і повалили його, 
і зв'язали його, 

І, знявши дошку з печі, поклали на груди йому, 
І сіли з двох кінців Сновид іІзечевич і Дмитр, 
І не могли утримати його, 
Ї тідійшли двоє інших, 
І зняли другу дошку з печі, і сіли, 
Ї придавили йому рамена, аж груди затріщали. 
І підійшов торчин, на ймення Беренді, 

овчух Святополків, 
І, тримаючи ніж, хотів вкрутити ніж в око, 
І промахнувся, 
Ї перерізав йому лице, 
І зараз видно рану ту на його лиці, 
І після цього вдарив ножем в зіницю, 
І вийняв зіницю, 
І потім у друге око вкрутив ніж, 
Ї вийняв другу зіницю. 
Ібув Василько в той час як мертвий. 
І взяли його на коврі, 
І поклали його на коло, як мертвого, 
І повезли його в Володимир. 


398 /399 


И вьспроси водь, они же даша ему, й испи водьш, 
и вьступи душа, и помянуся, и пощюпа сорочки 
и рече: «чему есте сняли с мене? да бьхь в сьй соро- 
чици смерть приял'- и сталь предь Богомт в» кровавь 
сорочиць». Оньм»ь же оббдавшим', поидоша с нимь 
вьскорв на колЬхь, а по грудну пути, бь бо тогда 
мьсяць грудень, рекше ноябрь; и приидоша с нимь 
Володимерю в»ь б день. Прииде же и Давьщь по 
немь, яко звЬрь уловиль; и посадиша и у дворь 
Вакбеве, і пріставиша 30 мужь стрьЬщи, а 2 отрока 
княжа, Улана и Колчіо. Вьлодимерь же сльшавь, 
яко ять есть ВБасилко и ослЬьплень, ужасеся, и 
врьсплакася вельми і рече: «сего не било есть у Русь- 
ской земли ни при діьдехь нашихь, ни при отціхь 
нашихь, сякого зла». ИЙ ту абье посла ко Давьду 
и к Ольгови Святьславичема, глаголя: «поидЬта к 
Городцю, да поправим»ь сего зла, еже ся сотвори 
у Русьской земли и в нась братьи, 
оже уверже в нь ножь; 


І коли привезли, зупинились із ним, 
Переїхавши міст Воздвиженський, на торговищі. 
І зняли з нього сорочку криваву, 
І дали попаді випрати. Попадя ж відіпрала, 
І наділа на нього, коли ті обідали, 
І почала оплакувати його попадя, як покійника. 
І збудив його плач і спитав: «Де це я?» 
Вони ж відповіли йому: «Біля Звиждення, в граді». 
попросив води, вони ж дали йому. 
напився води, 
вернулась душа, 
опам'ятався, 
пощупав сорочку, 
сказав: «Нащо знімали Її з мене? 
Хай би я в цій сорочиці смерть прийняв 
І став перед Богом в кривавій сорочці». 
І коли ж оті пообідали, 
Негайно ж поїхали з ним на колі 

по грудкастій дорозі, 
Бо був тоді місяць грудень, себто ноябрь. 
І прибули з ним у Володимир на шостий день. 
Прибув і Давид слідом за ним, наче звіра зловив, 
І посадив його у дворі Вакієві, 
І приставили тридцять мужів стерегти його, 
І двох отроків княжих, Улана і Колчу. 
Володимир же |Мономах| як почув, 

що схопили Василька 

І осліпили,-- вжахнувся, 
І залився сльозами, 
І сказав: «Такого зла не було ще у Руській землі 
Ні за дідів наших, ні за батьків наших». 
І відразу ж послав до Давида 
І до Олега Святославича сказати: 
«Приходьте в Городець, щоб виправити зло, 
Яке трапилося в Руській землі 
І в нас, братії. Уже загнано у нас ніж. 


400/401 


Ї о Й ль ЇЙ ль Й о ЇЙ а Й ан | 


да аще сего не поправимь, больше зло 
вьстанеть в нась, и начнеть брать брата заколати, 
и погьібнеть земля Русьская, и врази наши Половци 
пришедьше возмуть землю Русьскую». Се сльшавь 
Давьдь и Олегь, печална бьста вельми и начаста 
плакатися, рекуща: «яко сего не било в родь на- 
шемь»; и ту абье собравьша воя, и приидоста к 
Володимеру. Володимеру сущю с вои стоящю у бору, 
Володимерь же, и Давьщд»ь, и Олегь послаша мужб 
свой кь Святополку, глаголюще: «что се створиль 
еси в Русьской земль, уверьгль еси ножь в нь? 
чему еси ослипиль брата своего? аще бьти вина 
какая бьла на нь, обличил»ь бь пред нами, и упрЬьвь 
бь и створиль ему; а ньне кая вина до него, оже 
ему се створиль еси». Й рече Святополк»: «повБдаль 
ми Давьдь Игоревичь, яко Василко брата ти убиль 
Ярополка, и тебе хощеть убити и заяти волость 
твою, Туровь, и Пинескь, и Берести, и Погорину, и 
шель роть с Володимеромь, яко сьсти Володимеру 
в Киевь, а Василкови Володимери; а неволя ми 
главь своея блюсти, и не язь его сльпиль, но Давьд», 
і вель и к собь». Й рьша мужи Володимери, 
и Давьдови, и Олгови: 


І якщо цього не поправимо, 
То ще більше зло постане серед нас, 
І почне брат брата колоти, 
І загине земля Руськая, 
І вороги наші, половці, прийдуть 
І візьмуть землю Руськую». 
Коли почули про це Давид і Олег, 
опечалилися вельми 
І заплакали, промовляючи: «Такого ще не було 
в роді нашому». 
І тут же негайно зібрали воїв, 
І прийшли до Володимира. 
Володимир: тоді стояв із воями у бору. 
Володимир же, і Давид, і Олег послали мужів своїх 
до Святополка, 
І питають: «Що це ти наробив у Руській землі?» 
Ти ввігнав віж у нас, нащо ти осліпив брата 
свого? 
Якби було якесь звинувачення-проти нього, 
То мав би викрити його перед нами, 
І, довівши провину, зробив би так. 
А нині яка вина його, що ти вчинив із ним так». 
І сказав Святополк: «Розповів мені 
Давид Ігоревич, 
Що Василько брата твого, Ярополка, убив, 
І тебе хоче вбити, 
І захопити волость твою -- Туров, і Пінеськ, 
і Берестя, і Погорину,-- 
І що поклявся |Василько| з Володимиром, 
Що сяде Володимир у Києві, 
А Василько -- у Володимирі. 
А я зобов'язаний голову свою берегти. 
І не я осліпив, а Давид, він і забрав його 
до себе». 
І сказали мужі Володимирові, і Давидові, 
і Олегові: 


402/403 


«извбта о сем» не мбита, яко Давьідь есть слЬьпиль и: не вь Да- 
вьдові градь ять есть, ни ослЬьплен», но в твоем-ь городь ять 
и ослЬплень»; и се имь глаголющимь разидошася раздно. 
Наутрия же хотя Володимеру, и Давьдови, и Ольгови чересь 
ДнЬьпрь на Святополка, Святополкь же хотяше побіЕгнути 
ис Кнева, и не даше ему Кияне побкьгнути, но послаша 
Всеволожюю княгину и митрополита Николу кь Володимеру, 
глаголюща: «молимся, княже, тоб5 и братома твойма, не мозЬте 
погубити Русьской землф; аще бо возмете рать межю собою, 
погани имуть радоватися и возмють землю нашю, юже б'ьша 
стяжали ваши діди, і отци ваши, трудомь великим» и хоро- 
борьствомь побаряюще по Русьской земли, а инью земли при- 
искаху; а вьї хощете погубити Русьскую землю». Всеволожая 
княгини и митрополить приндоста к Володимеру, и молистася 
ему, и повБдаста молбу Кьянь, яко створити мирь, и блюсти 
земли Руской, и брань имбти с поганими. И се сльшіавь Воло- 
димерь, расплакася- |и рече): «по истинь отци наши и дБди 
наши соблюдоша Русьскую землю, а мь ю хощем' погубити»; и 
преклонися на молбу, чтяшеть бо ю яко матерь, отца ради своего, 
бь бо любим» отцю своему повелику, в животь и по смерти, и не 
ослушася его ни в'чемь же; и послуша яко матере и митрополита, 
такоже чтя сан» святительскьій, не првслуша молбь его. Володи- 
мер» же такь есть любьзнивт: любовь имбя к митрополитом і кь 
епискупомь, паче же черноризецький чинь любя, и приходящая 
кнему напиташе и напояше, акь мати діти своя; аще кого видить 
или шюмна, или в коемь зазорь, и не осужаше, но все на любовь 
прикладаше и утьшаше. Но мь на прежереченое узвратьмься. 

Княгини же бьівши у Володимера, и прийде Кьюеву и повьда 
всю рьчь Святополку и Кияном»ь, яко мирь будеть. И начаша 
межи собою мужи слати, и умиришася на семь, яко рьша Свято- 
полку: «яко се Давьндова есть сольстиль; то иди ть, Святопол- 
че, на Давьда, любо ими и, любо прожени». Святополкь же 
емься по се, и цьловаше хресть межи собою, мирь створше. 


«Марно оправдуєшся, що Давид осліпив його: 
Не в Давидовому городі його схопили і осліпили, 
А в твоєму городі взяли і осліпили». 

І коли це сказали, розійшлися порізно. 

На другий день Володимир, Давид і Олег мали намір 
перейти через Дніпро і виступити проти Святополка. Свято- 
полк же хотів втекти з Києва, і не дали йому кияни втекти, 
але послали княгиню Всеволодову і митрополита Николу 
до Володимира сказати: «Благаємо, княже, тебе і братів 
твоїх, не погубіть Руської землі. Бо як почнете війну Між 
собою, погані возрадуються і захоплять землю нашу, яку 
збирали ваші діди і батьки ваші трудами великими і хороб- 
рістю, обороняючи Руську землю, а інші землі прилучаючи 
до неї, а ви хочете погубити Руську землю». Всеволодова 
княгиня з митрополитом прийшли до Володимира, і блага- 
ли його, і передали просьбу киян, щоб укласти мир і берегти 
землю Руську і браль мати з поганими. Ї коли почув це Воло- 
димир, заплакав |ї сказав): «Воістину батьки наші і діди 
наші зберегли Руськую землю, а ми її хочемо погубити». 
І здався на благання, бо шанував її як матір, ради батька 
свого, бо любив його батько любов'ю великою і за життя, і 
після смерті, і він не ослухавсь його ні в чому, а тому і матір 
послухав, і митрополита також шанував за сан святительський, а 
тому й не зневажив прохань його. Володимир же був сповне- 
ний любові: любив митрополитів, і єпископів, а найбільше чор- 
норизький чин любив, і тих, що приходили до нього, годував 
і напував, як мати дітей своїх. Якщо кого бачив або шум- 
ним, або в соромі якому, то не осуджував, а все любов'ю 
міряв і втішав. Але повернемося до попередньої розповіді. 

Княгиня ж побувала у Володимира, і прийшла в Київ, 
і передала все, сказане Святополкові і киянам, і що мир 
буде. І почали один до одного мужів посилати і зійшлися 
на тому, що сказали Святополкові: «Якщо це Давидів 
заколот, то ти іди, Святополче, на Давида. Або схопи його, 
або прожени». Святополк же погодився на це, і поклялися 
на хресті між собою, мир уклали. 


404/405 


Василкови же сущю в Володимери, на прьжеріченомь м'Бсть, яко 
приближися пость великьй, и мнь ту сущю в Володимерб, 
в едину нощь присла по мя князь Давьд»ь. И приидох» к нему, и 
сьдяху дружина около его, и посади мя, и рече ми: «се молвиль 
Василко сьі ночи ко Вланови и к»ь Колчи, рекль тако Василко: се 
сльшу, оже идеть Володимерь и Святополкь на Давьда; да же 
бь мене Давьдь послушалт, да бьхь послаль мужа своего к Во- 
лодимеру воротися, ББде бо ся с ним что молвив'ь, не пондеть; да 
се, Василю, шлю тя, Бди к Василкови со сима отрокома, и молви 
ему тако: оже хощеши |к Володимеру)| послати мужа свосго, и 
воротится Володимерт, то вдамь ти которьй любо городь, любо 
Всеволожь, любо Шеполь, любо Перемиль». Азь же идохь 
к Василкови, и повБдахь ему всю річь Давьдову. Онь же рче: 
«сего есть не молвиль; но надбяся на Богь, послю к Володимеру, 
да биша не прольяли крови мене дьля; но сему ми дивно, даєеть 
ми градь свой, а мой Теребовль, моя волость»; пождавши и ньнь, 
якоже и бьість; вьскор5 бо прия власть свою. Мнь же рече: «иди 
кь Давьдови и рци ему: пришли ми Кулмбя; азь его пошьлю 
к Володимеру». И не послуша его Давьдь, и посла мя река пакь: 
«ньту Кульмбя». І рече ми Василко: «посЬди мало», і повель 
слузи своєму ити вон, и сЬде со мною, и нача глаголати: «се азь 
сльшю, оже мя хочеть Давьідь давати Ляхомь; то ся мало 
насьтиль крове могя, і се хощеть больше ся насьтити, иже мя 
вдасть им»ь: азь бо Ляхомь много зла створихь, и еще есмь 
хотбль створити и мьстити Русьскую землю; аще мя вдасть 
Ляхомь, не боюся смерти; но се повБдаю ти: по истинь яко наве- 
де на мя Богь за мое узвьшенье, яко приде ми вість, яко идуть 
ко мнь Береньдичи, и Печенфзи, и Торци, и се рекохь вь умБ 
своемь: оже мі будуть Берендичи и Торци и Печенбзи, і реку бра- 
ту своему Володареви и Давьдови: данта дружину свою 
моложьціЮЮ, а сама пиийта и веселитася; й помьілихь на 
землю Лядьскую: наступлю на зиму 
і на льто и возму землю 


" Коли ж Василько був у Володимирі на раніше визначе- 
ному місці, коли наближався великий піст, а я був тоді 
у Володимирі, одної ночі прислав за мною князь Давид. 
І я прийшов до нього, і сиділа дружина біля нього, і по- 
садив мене, і сказав мені: «Ось Василько говорив цієї ночі 
із Вланом і Колчею, і так сказав Василько: «Оце чую, що 
йдуть Володимир і Святополк на Давида. Якби мене Давид 
послухав, щоб я послав мужів своїх до Володимира з про- 
ханням повернутися назад, бо я знаю, що сказати йому, 
і він не піде». Так оце, Василю, шлю тебе, іди до Василька 
із цими отроками, і скажи йому так: «Якщо хочеш |до Во- 
лодимира| послати мужа свого і Володимир повернеться 
назад, то дам тобі будь-який город: або Всеволож, або 
Шеполь, або Перемиль». Я ж пішов до Василька і передав 
йому все, що Давид сказав. Він же прорік: «Того я не гово- 
рив, але надіюся на Бога, пошлію до Володимира, хай 
не проливають крові ради мене. Але мене ось що дивує: дає 
мені город свій, а мій Теребовль,-- моя волость». Пройшов 
час, і це збулося, бо невдовзі прийняв волость свою. Мені ж 
сказав: «Іди до Давида і скажи йому: хай пришле мені 
Кулмія, я його пошлю до Володимира». Ї не послухав його 
Давид, і послав мене знову сказати: «Нема Кулмія». І ска- 
зав мені Василько: «Посидь трохи». І звелів слузі своєму 
вийти геть, і сів зі мною, і почав говорити: «От я чую, що 
хоче Давид віддати мене ляхам. То ще мало наситився 
кров'ю моєю, і от хоче більше насититися, якщо мене віддасть 
їм: бо я ляхам багато зла сотворив, і ще більше хотів на- 
творити, і мстити за Руську земліо. Якщо мене віддасть 
ляхам, не боюся смерті, але ось що повідаю тобії: воістину, 
все це наслав на мене Бог за мої надмірні гордощі. Як 
стало мені відомо, що ідуть до мене берендичі, і торки, 
і печеніги, і я сказав сам собі: якщо в мене будуть берен- 
дичі, і торки, і печеніги, тоді скажу братові своєму Воло- 
дарю і Давидові: дайте мені дружину свою молодшу, а 
сами пийте і веселіться. А сам замисел мав проти землі 
Лядської: нападу взимку, а влітку і заволодію землею 


406/407 


Лядьскую й мьщю землю Русьскую; и посемь хотіль есмь 
переяти Болгарь Дунайскь!я, і посадити я у себе; посемь хотяхь 
проситися у Святополка и у Володимера на Половць, и поиду, 
рьхь, на Половць, да любо нальзу собь славу, любо главу 
свою сложю за Русьскую землю; а иное помьішленье в» серд- 
ци моемь не било ни на Святополка, ни на Давида, и се кле- 
нуся Богомь и єго пришествиемь, яко не помьслиль есмь зла 
братьи моей ни в чемь же, но за мое узнесенье, иже поидоша 
Береньдичи ко мні, и веселяся сердце мєе, и вьзвеселися умь 
мой, и низложи мя Богь и смбри мя». Посемь же приходящю 
Великому дни, понде Давьщь, прияти хотя власть Василкову; 
і вьсрбте и Володарь, брать Василковь, у Бужкеиска, и не см 
Давьщдь стати противу Володареви, и затворися вь БужьскБ, 
и оступи градь Бужескь Володарь. Й нача Володарь молвити: 
«почто зло створивь не каешися сего? да уже помянися, колко 
еси зла створиль». Давьдь же на Святополка нача извіть 
творити, глаголя: «ци я се.створиль, ци ли у моем» городі? язь 
и самь боялься, аще бвіша и мене не яли и створили тоже; неволя 
ми било пристати свьту ихь, ходящю в рукахь ихь». Й рече 
Володарь: «Богь свидитель тому, а ньнфь пусти брата моего, 
и створю с тобою мирт». И радь бьвт Давьд», посла по Василка, 
и приведь и, и уда н Володареви, и створися мирь, и разидостася. 
И сьде Василко в. Теребовли, Давьдь приде Володимерю. 
Ставши веснь, и принде Володарь и Василко на Давьда, 
и приидоста ко Всеволожю, а Давьд» затворися у Володимерб. 
Оніьма же ставшима около Всеволожа, и взяста копьем городь 
и зажьхгоста огнемь; и вьіббгоша людье |оть,| огня; и повель 
Василко вся исЬщи, и створи Василко мьщенье на яюдьехт непо- 
виньньхь, и пролья кровь неповиньну. Посемь же приидоста 
Володимерю, и Давьдь затворися в город, си же обьступиста 
градь. Й посласта к Володимерцемь, глаголюща: «ві не при- 
идоховБ на городь вашь, ни на вась, но на вороги своя, на 
Туряка, и на Лазоря, и на Василя, ти бо суть намолвили 
Давида, и тьхь есть послушаль Давьдщь и створиль все зло; 


Лядською і відомщу за землю Руську. А після цього хотів 
захопити болгарів дунайських і посадити їх у себе. Потім 
хотів проситися у Святополка і у Володимира йти на по- 
ловців. І піду, сказав, на половців, і або славу знайду собі, 
або голову свою покладу за Руськую землю. А інших по- 
мислів у серці моєму не було ні супроти Святополка, ні 
проти Давида. І от клянуся Богом і його пришестям, що 
не бажав я зла братам моїм ні в чому, але за моє самовели- 
чання, що пішли берендичі до мене, і веселилося серце моє, 
і возвеселився розум мій,-- і повалив мене Бог і упокорив 
мене». Після цього, коли наближався Великдень, пішов 
Давид, щоб захопити волость Василькову. І зустрів його 
Володар, брат Васильків, біля Бужеська. І не посмів Давид 
стати на бій з Володарем'і зачинився у Бужеську. І обсту- 
пив Володар город Бужеськ. І почав Володар говорити: 
«Йому зло зробив і не каєшся? Опам'ятайся вже, скільки 
зла натворив». Давид же на Святополка став наговорю- 
вати, кажучи: «Хіба це я натворив чи це сталося в моєму 
городі? Я і сам боявся, щоб і мене не схопили і не зробили 
того ж. Поневолі я мусив пристати на раду їхню, бо сам був 
у руках їхніх». І сказав Володар: «Бог свідок тому, а нині 
пусти брата мого і я створю мир із тобою». І зрадів Давид, 
послав за Васильком і, коли привели, віддав його Волода- 
реві, і створили мир, і розійшлися. І сів Василько в Тере- 
бовлі, Давид повернувся у Володимир. Коли настала 
весна, пішли Володар і Василько на Давида і прийшли до 
Всевсложа, а Давид зачинився в Володимирі. Вони ж 
зупинилися біля Всеволожа, і взяли город коп'єм, і під- 
палили вогнем, і вибігали люди із вогню, і наказав Василь- 
ко всіх їх порубати, і вчинив Василько помсту на людях 
неповинних, і пролив кров неповинну. Після цього при- 
йшли до Володимира, і Давид зачинився в городі, а вони 
обступили город. І послали до володимирців, кажучи: 
«Знайте, що ми прийшли не на город ваш і не на вас, а на 
ворогів своїх, на Туряка, і на Лазаря, і на Василя, бо вони 
намовили Давида, і їх послухав Давид, і вчинив усе зло. 


408/409 


аще хощете за сихь битися, да се мьї готовь; аще ли, то вьідайте 
враги наша». Гражани же сльшавше се, й созвониша віче, 
и рекоша Давьщдови людье на віче: «вьщдай мужи сия, мі не 
бьем»ся за сих»ь, а за тя можем» ся бити, а за сихь не бьемься; 
аще ли, то отворимть ворота городу, а сам-ь промьшляй о собб»; 
и неволя бьсть відати я. Й рече Давьдь: «ніту ихь сд5», бь бо 
я послаль до Лучька; онбмь же пошедшимь Лучьску, Турягь 
бьжаль Киьеву, а Лазорь и Василь воротистася Турийську. 
И сльшаша людье, яко в Турийскі суть, и кликоша лдьс на 
Давиьда, рекуще: «вьідай, кого ти хотять; аще ли, то предамьіся». 
Давьдь же пославь приведе Василья и Лазаря, и вдасть я; 
и створися мирт в неділю, а завьтра в понедЬлникь, по зорямь, 
поввсиша Лазоря и Василя и растрБляша стрьлами Васил- 
ковичи, и идоша оть града. Се второе мьщенье створи, егоже 
бяше не ліпо створити, дабь отместникь Богь бьль, и вьзло- 
жити бьло на Бога отмьщенье свое; якоже рече Пророк»: 
и вьздамь месть врагом», й ненавидящим'» мене вьздам», Яко 
кровь сьновь свойхь мьщаєть и мьстить; и в»здасть месть 
врагомь, и ненавидящимь его вьздасть. Симь же оть града 
отшедшимь, и сеюю снемьше погребоша. Святополку же оббщав- 
шюся се створити, прогнати Давьда, поиде к Берестью к Ляхомь; 
и се сльшавь Давьдь, вде в Ляхь к Володиславу, ища 
помощи. Ляхове же обвбщашася се створити, и взяша у него 
50 гривень злата, рекуще ему: «поиди с нами Берестью, яже се 
вабить ни Святополкь на снем»ь; и ту умиримь тя сь Свято- 
полкомь». И послушавь ихь Давьдь, иде Берестью с Во- 
лодиславом». ИЙ ста Святополкь вь град, а Ляховь на Бузь, 
и сносися Святополкь рьчью с Ляхь, и дасть имь великия 
дарь на Давьда; Володислав'» рече |Давьщдови) : «не послушаєеть 
мене Святополкь; да иди опять вьспять. ИЙ прийде Давьщь 
Володимерю, а Святополкь свбть створи с Ляхь, и поинде 
кь Пиньску, посла по воб; и прииде Дорогобужю, и дожда ту вой 
свойхь, поиде на Давьда кь граду, Давьдь затворися 


Якщо хочете за них битися, то ми готові, а якщо ні, то ви- 
дайте нам ворогів наших». Горожани ж, це почувши, за- 
дзвонили на віче, і сказали Давидові люди на вічі: «Видай 
мужів цих, ми не будемо битися за них, а за тебе можемо 
битися, а за них не б'ємося. А якщо ні, то відчинимо го- 
роду ворота, і будеш сам турбуватися про себе». І неволили 
видати їх. І сказав Давид: «Немає їх тут». Бо послав був 
до Луцька. Із тих, що пішли до Луцька, Туряк утік у Київ, 
а Лазар і Василь повернулися в Турийськ. Ї почули люди, 
що вони в Турийську, і загукали люди на Давида, вима- 
гаючи: «Видай, кого від тебе хотять, а якщо ні -- здамося!» 
Давид же послав привести Василя і Лазаря і видав їх. 
І заключили мир у неділю, а на другий день у понеділок 
на світанку повісили Лазаря і Василя і розстріляли стрі- 
лами Васильковичі і пішли від города. Так удруге помстив- 
ся, хоча й недобре було це- робити. Треба було, щоб 
месником був Бог, і на нього возложити помсту свою, як 
каже пророк: «І воздам помсту ворогам і тим, що ненави- 
дять мене, воздам, бо за кров синіз своїх Бог помпіається 
і мстить. І воздасть помсту ворогам і тим, хто ненавидить 
його, воздасть». І коли ж ті відійшли, повішених зняли 
і похоронили. 

Святополк же, пообіцявши прогнати Давида, пішов 
у Берестя до ляхів. І коли почув про це Давид, пішов 
у Ляхи до Володислава шукати допомоги. Ляхи ж обіцяли 
допомогти, і взяли в нього п'ятдесят гривен золота, і ска- 
зали йому: «Іди з нами до Берестя, туди кличе нас на раду 
Святополк, і там помиримо тебе із Святополком». Ї послу- 
хав їх Давид і пішов до Берестя із Володиславом. І зупи- 
нився Святополк у городі, а ляхи на Бузі. Ї зносився Свято- 
полк із ляхами річкою, і дав їм дари великі за Давида. 
Володислав сказав Давидові: «Не слухає мене Святополк, 
так що вертайся назад». Ї прийшов Давид у Володимир, 
а Святополк змовився із ляхами і пішов у Пінськ, по- 
славши за воями. І прийшов у Дорогобуж, і дочекався тут 
воїв своїх, і пішов на Давида до города. Давид зачинився 


410/411 


вь градь, чая помочи в Ляховь на Святополк |а|; 
бьша бо рекли ему: «яко на тя прийдуть Русьский 
князи, то мь ти будемь помощници»; солгаша, 
а емлюще злато у Давьда. Святополкь же оступи 
городь, а Давьдь вь градь, и стоя Святополкь 
около города 7 неділь; и поча Давьдь молитися: 
«пусти мя из города»; Святополкь же оббщася 
ему, и цьловаша хресть межи собою, и изиде Давьдь 
из города, и прийде в Червень,а Святополк вни- 
де в городь в великую суботу, Давьдь же бьжа 
в Ляхь. Святополкь же прогнавь Давьда, нача 
думати на Володаря и на Василка, глаголя: «яко 
се есть волость отца моего и брата»; и поиде на ня. 
И се сльшав» Володар» и Василко, поидоста проти- 
ву, вземше хресть, |егоже цьловал- к нима на семь, 
«яко на Давьда»| приишель есмь, а с вама хощю 
имбти мирь и любовь»; и преступи Святополкь 
Їкресть) , надбяся на множество вой. И сьступишася 
на поли на Рожни, исполчившимься им» обоим», 
Василко же узвьси хресть, глаголя: «яко сего еси 
цЬьловаль, се яко взяль еси зракь у мене очью 
моею, а се ньнь отьяти хощеши душю мою; і межі 
буди нами хресть сий честньй»; и поидоша обои 
противу собь к боеви, и сьступишася полци, й мнози 
человіци благовірний видіЬша кресть надь Василко- 
вьми вой, узвишьшийся вельми. Брани же велиць 
бьвши и многьм» падающимт оть обою полку, видь 
Святополкь, яко люта брань, 
и побвже кь Володимерю; 


у городі, сподіваючись на допомогу ляхів проти Святопол- 
ка, бо войи сказали йому: «Якщо на тебе прийдуть руськії 
князі, то ми будемо помічниками (|тобі|». Збрехали, 
а золото в Давида взяли. Святополк же оточив город, 
а Давид був у городі. І стояв Святополк біля Города 
сім тижнів. І почав Давид проситися: «Пусти мене з горо- 
да». Святополк же пообіцяв йому, і поцілувавши хрест 
один другому, і вийшов Давид із города, і прийшов у Чер- 
вен, а Святополк ввійшов у город у великодню суботу. 
Давид же втік у Ляхи. 
Святополк же прогнав Давида 
І став замишляти на Володаря 
І на Василька, кажучи: «То волость батька мого 
і брата». 
І пішов на них. 
І довідалися про це Володар і Василько, 
І виступили назустріч, 
І взяли хрест, який цілував їм на тому: 
«На Давида я прийшов, а з вами хочу мати мир 
і любов». 

І переступив Святополк хрест, надіючись 

на численних воїв. 
І зійшлися у полі на Рожні, ісполчились 

обидва. 

Василько ж возвисив хрест і сказав: 
«Ти його цілував і взяв у мене зір очей моїх, 
А це нині хочеш відняти і душу мою. 
Хай буде між нами хрест цей чесний!» 
І пішли один на одного в бій, 
І зійшлися полки, 
І багато людей благовірних бачили хрест, 
Піднятий дуже високо над Васильковими воями. 
Битви були жорстокі, 
І багато впало в обох полках, 
І побачив Святополк, яка лютує битва, 
І побіг у Володимир. 


412/413 


и Володарь же и Василко побьдивша, стаста ту 
рекуща: «довольеть нама на межи своей стати», и не 
идоста никаможе. Святополкь же прибьже Володи- 
мерю, и снимь сьна его два, и Святоша сьнь Давь- 
довь Святьславичь, и прочая дружина. Святополкь 
же посади сьна своего Володимери Мьстислава, 
иже бь оть наложниць ему, а Ярослава посла Угрь, 
вабя Угрь на Володаря, а самь иде Кьневу. Ярослав, 
сьнь Святополчь, прийде сь Угрь, и король Коло- 
мань и 2 пискупа, и сташа около Перемьшля по 
Вягру, а Володарь затворися вь градь. Давьщдь же 
вь ть чань пришедь из Ляхов'ь, и посади жену свою 
у Володаря, а самь иде в Половці; и усріте и 
Бонякь, и воротися Давьдь, и поидоста на Угрюї. 
Идущіма же има, ий сташа ночьліЬгу, й яко бьсть 
полунощи, и вьставь Бонякь отьвха оть рати, и поча 
вьти вольчьски, и отвься ему волкь, и начаша 
мнози волци вити; Бонякь же привха повьда Давь- 
дови, яко ««побвда нь есть на Угрь». И завтра 
Бонякь исполчивь воий свой, Давьщово 100, 
а Бонякь у 300 стьхь; 


І перемогли Володар і Василько, зупинилися там 
і сказали: 

«Належить нам на межі своїй стати». 

І не пішли нікуди. 

Святополк же прибіг у Володимир, 

І з ним синів його два, 

І Святоша, син Давида Святославича, 

І рештки дружини. 

Святополк же посадив у Володимирі сина свого 
Мстислава, 

Народженого йому від наложниці, 

А Ярослава послав в Угри, підбити угрів іти на 

Володаря, 

А сам пішов у Київ. 

Ярослав, син Святополків, прийшов із уграми 

І королем Коломаном і двома єпископами. 

І стали вони біля Перемишля по Вагру, 

А Володар закрився в городі. 

Давид же в той час повернувся із Ляхів, 

І посадив жону свою у Володаря, а сам пішов 

у Половці. 

зустрів його Боняк, 

повернувся Давид, 

пішли на угрів. 

пішли вони, 

стали на ночліг, 

коли була північ 

піднявся Боняк, 

від'їхав від раті, 

став вити по-вовчому, 

одвив йому вовк, 

І стало безліч вовків вити. 

Боняк же приїхав і повідав Давидові: 

«Наша буде перемога над уграми». 

Ї ранком Боняк ісполчив воїв своїх -- 

І Давидових 100 і у Боняка 300 стягів -- 


414/415 


іі і ні ро інст рн й і рай роті 


и раздвли на З полкь, и поиде ко 
Угром»ь. И пусти на воропь Алтунопу в» 50, а Давьщда 
постави подь стягомт, а сам» раздЬлися на два пол- 
ка, по 50 на сторону. Угре же исполчишася на засту- 
пь, 6ьБ бо Угорь числомь 100 тьсящь. Алтунопа 
же пригна кь первому заступу, і стрьливше, побьгну 
предь Угрь, Угре же погнаху по нихь, мьняху Боняка 
бьжаща, а Бонякь гнаше ська у плещи, Алтунопа 
взвратився успять, и не допустяху Угорь опять, 
и тако множицею избиваше я; Бонякь же раздівлися 
на 3 полкь, и сбиша Угрь в мячь, яко соколь гали- 
ць збиваеть. Й побьгоша Угре, и мнози истопоша 
у Вягру, друзии же вь Сану; и бьжаще возль Сань 
у гору, и спихаху другь друга, й гна по нихь два 
дни, ськущи я; ту же убиша бискупа ихь Купана, 
и оть болярь многи; якоже глаголаху, погьбло 
убьсно 40 тьсящь. Ярославь же бьже на Ляхь, и 
прийде Берестью, а Давьдь заемь Сутьйску и Чер- 
вень, и прииде внезапу и зая Володимерць, а Мьсти- 
слав» затворися у градь сь засадою, уже бяше у него 
Берестьяне, и Циняни, Вьшиегородци; и ста Давьщдь, 
оступивь город», и часто приступаше. 
Единою подступиша кь граду подь вежами, 


І розділив їх на три полки, 

І рушив на угрів. 

І пустив наперед Алтунопу із 50-ма стягами, 

І Давида поставив під стягом, 

А сам розділився на два війська, по 50 стягів 

у кожному. 

Угри ж ісполчились на заступи, 

І було угрів числом сто тисяч. 

Алтунопа же пригнав до першого заступу, 

І, стріливши, помчав від угрів. 

Угри погналися за ними, думаючи, що то тікає 
Боняк, 

А Боняк гнався |сам|, рубаючи їх по плечах. 

Алтунопа повернувся проти, 

І не допустили угрів назад, 

І так безліч перебили їх. 

Боняк же розділив військо на три полки 

І збив угрів у м'яч, як сокіл галиці збиває. 

І побігли угри, 

І багато їх потопилось у Вагрі, а інші ж у Сяні, 

І тікали понад Сяном у гори, 

І спихали один другого, 

І гналися за ними два дні, рубаючи їх. 

Тут же убили біскупа їхнього Купана, 

І багатьох бояр, 

І, як говорять, загинуло смертю сорок тисяч. 

Ярослав же утік у Ляхи 

І прийшов у Берестя, а Давид захопив Сутійськ 
і Червен, 

І, прийшовши раптово, захопив Володимирці, 

А Мстислав закрився у граді з засадою, 

І вже були у нього берестяни, і піняни, 

вишегородці. 

І став Давид, оточивши город, 

І часто водив на приступ. 

Одного разу підійшли до граду під вежами, 


ПРОРРТРВИ 416/417 


оньмь же бьющимся 
сь града, и стрвьляющим» межи собою, идяху 
"стрвльг акь дожчь; Мьстиславу же хотящю стрилити, 
внезапу вдарень бьсть подь пазуху стрьЬлою, на 
забороліхь, скважнею, и сведоша и, и на ту нощь 
умре, и тайша его З дни, и в четвертьй день повБдаша 
и на вБчи. И рекоша людье: «се князь убьень; да 
аще ся вдамь, и Святополкг погубить нь»; и послаша 
кь Святополку, глаголюще: «се сьнь твой убьень, 
а мь изнемогаємь голодомь; аще не придеши, 
хотять ся людье предати, не могуще глада терпьти». 
Святополкь же посла ШПутяту, своего воеводу; 
Путята же пришедь с вои к Луцьку кь Святоши, сьну 
Давьдову, и ту бяху мужи Давьдови у Святошь, 
заходиль бо бь Святоша роть; «аще поидеть на 
тя Святополк», повіБмь ти»; и не сьтвори сего Свято- 
ша, но изоима мужЕв Давьдовь, а самь поиде 
на Давида. И прийде Святоша и Путята августа 
вь 5 день, Давьдови облежащю градь в полудне, 
а Давьдови спящю, й нападоша на нь и начаша 
сьщи; и горожане скочишася сь града, и почаша 
сьщіь вой Давьдовь, и побвже Давьдь и Мьсти- 
славь, сьновець его. Святоша и Путята переяста 
городь, и посадника Святополча Василья посадиста; 
и прийде Святоша Лучьску, а Путята Киеву. 


ма 


коли били з города 

стріляли одні в одних, то стріли ішли, як дощ. 

коли Мстислав хотів стрілити, стоячи на 
заборолах, 

І несподівано через скважину вражений був під 

груди стрілою. 


Га Кано 


І звели його зі стіни, 
І тієї ж ночі він помер. 
І тримали це в тайні три дні, 
А на четвертий день повідомили на вічі. 
І сказали люди: «От князя убито, 
А коли ще й ми здамося, то Святополк переб'є нас». 
І послали до Святополка сказати: 
«Син твій убитий, а ми знемагаємо від голоду. 
Якщо не прийдеш, люди будуть змушені здатися, 
Не можуть витерпіти голод». 
Святополк же послав Путяту, свого воєводу. 
Путята ж прийшов із воями у Луцьк до Святоші, 
сина Давида. 
І були тут, у Святоші, мужі Давидові, 
Бо поклявся |Давидові| Святоша: 
«Якщо піде на тебе Святополк, повідомлю тобі». 
І не зробив цього Святоша, 
Але схопив мужів Давидових, а сам пішов 
на Давида, 
І прийшли Святоша і Путята у п'ятий день серпня, 
До обложеного Давидом граду у полудне, 
А Давид спав. 
І напали на них, і почали сікти. 
І горожани вискочили з града, 
І почали сікти воїв Давидових, 
І побіг Давид і Мстислав, племінник його. 
Святоша і Путята зайшли у город, 
І посадником Святополкового Василя посадили. 


І прийшов Святоша у Луцьк, а Путята повернувся 
в Київ. 


ми 418/419 


Давьдь же 

побьже Половць, и усрьте и Бонякь пащі 
и поиде Давьдь и Бонякь на Святошю у городу, 
и створиша мирь. И изиде Святоша из города, ий 
рийде кь отцю своему Черньгову; а Давьідь прия 
Луческь, и оттуду прииде к Володимерю, посадникь 
же Василь вьб'же из города, а Давьіщдт»ь перея Воло- 
димерь и сЬде в немь. А на другое льто снемь створи- 
ша князи Святополк», Володимер-», Давьдь и Олегь, 
привабиша Давида Йгоревича, и не даша ему 
Володимеря, но даша ему Дорогобужь, у нЬьмь же 
и вьмрь; а Святополкь перея Володимерь, и посади 
ська своего Ярослава. 

В льто 6606. Прийде Володимерь, и Давьдь, 
и Олегь на Святополка, и сташа у Городца, и створи- 
ша мир». 

В се же льто заложи Володимерь церковь ка- 
мяну святовБ Богородиць, Переяславли, на княжв 
дворь. 

Того же ліьта заложи Володимерь Мономахь 
городь на Вьстри. 

В льто 6607. Иде Святополкь на Давьда |кь 
Володимерю и прогна Давьда| в Ляхь. 

В се же лЬьто бьсть знаменье над» Володимеремь, 
мьсяца априля: два круга, а в нею аки солнце, 
и до щестаго часа, а ночь аки З стязи світль, оли 
до зорь. 

У се же льто побьени Угре, у Перемьішля. 

В се же льто убьень бьсть Мьстиславь, сьнь 
Святополчь, у Володимери, мьБсяца июня 12 день. 

ІЇВь льто 6608). Вниде Мьстиславь оть Давно. 

на море, місяца июня вь 10. 


Давид же побіг у Половці, 
І зустрів його Боняк половецький. 
І пішли Давид і Боняк на Святошу до города 
І|Луцька|, 
І уклали мир. 
І вийшов Святоша із города, 
І прийшов до батька свого в Чернігів, 
А Давид узяв Луцьк 
І звідти перейшов у Володимир. 
Посадник же Василь утік із города, 
А Давид перебрав Володимир і сів 
у ньому. 
А на друге літо зібрали князі раду: 
Святополк, Володимир, Давид і Олег, 
І привабили Давида Ігоревича 
І не дали йому Володимир, але дали йому 
Дорогобуж. 
У ньому ж і помер. 
А Святополк перебрав |у свої руки) Володимир 
І посадив |у ньому| сина свого Ярослава. 

В літо 6606 (1098). Пішли Володимир, і Давид, і Олег 
на Святополка, і стали біля Городця, і уклали мир. 

У це ж літо заклав Володимир церкву кам'яну святої 
Богородиці у Переяславі на княжому дворі. 

Того ж літа заснував Володимир Мономах город на 
Вострі. 

В літо 6607 (1099). Ходив Святополк на Давида |у Во- 
лодимир і прогнав Давида| в Ляхи. 

У це ж літо було знамення над Володимиром у місяці 
квітні: два кола, а в них неначе сонце, і так до шостої годи- 
ни, а на ніч, як три стяги світлі і аж до зорь. 

У це ж літо побили угрів під Перемишлем. 

У це ж літо був убитий Мстислав, син Святополків, 
у Володимирі місяця червня Їу| дванадцятий день. 

В літо 6608 (1100). Пішов Мстислав від Давида на море 
місяця червня в десятий |день|. 


490/491 


Того же льта братья створиша мир» межи собою, Свято- 
полкь, и Володимерь, Давьдь, и Олегь, вь УвБтичихь, 
м'Бсяца августа в» 14 день. Того же мьсяца вт 30, в томь 
же мість, братья вся сняшася, Святополкь, Володимерь, 
Олегь, прииде к нимь Давьдь Игоревичь, и рече имт»: «на- 
что мя есте привабили? осе есмь; кому до мене обида?» 
И отвьща к нему Володимерт: «ть еси прислаль к намь, 
рька: хощю, братье, прийти кь вамь и пожаловати своєе 
обидь; да се еси пришель и сьдиши сь своею братьею 
на единомт коврб: и чему не жалуеши, до кого ти обида?» 
и не отввща ему ничтоже Давьдт». И сташа уся братья 
на конихь; и ста Святополкь сь своею дружиною, а Давьідь 
и Олегь сь своею дружиною, раздно, кромь себе, а Давьщдь 
Игоревичь сьдяше опрочь, и не припустяху его к собь, 
н особь думаху о Давьдь. И сдумавше послаша кь 
Давьдови мужи свой, Святополкь Путяту, Володимерь 
Ї|Орогостя и) Ратибора, Давьдь |и| Олегь Торчина; 
посланий же придоша кь Давьдови и рекоша ему: «се ти 
мовлять братья: не хощемг ти вдати стола Володимерьска- 
го, зане увергь еси ножь в нь, егоже не било в Русьской 
земли; но мі. тебе не имемь, ни иного зла створимь, 
но се ти даємь, шедь сяди в Божескомь, в Острозі; 
Дубень и Черторьескь, то ти даєть Святополкь, а се 
ти даєть Володимерь 200 гривень, Давьдь и Олегь 
200 гривень». Й тогда посла посль своя к Володареви 
и к Василкови: «поими брата своего Василка к собу, 
и буди вамь Перемьшль; да чего вамь любо, да сьдьта, 
аще ли, да пусти Василка сьмо, ать и кормимь здь; 
а холопь наши и смердь вьданта»; и не послуша сего 
Володарь и Василко. А Давьдь сьдяше у Божьском», 
и посемь вда Святополкь Давьдови Дорогобужь, в 
ньмьже и вомре; а Володимерь вдасть сьнови своему 
Ярославу. 

В льто 6609. Преставися Всеславь, Полотскьй князь, 

м'іьсяца априля в» 14 день, у 9 день, вь среду. 


Того ж літа брати уклали мир між собою -- Святополк, 
і Володимир, Давид, і Олег -- в Увітичах, місяця серпня 
в чотирнадцятий день. Того ж місяця в 30-й день на тому ж 
місці брати всі зібралися -- Святополк, Володимир, 
Олег, - і прийшов до них Давид Ігоревич і сказав Їм: 
«Нащо ви мене привабили? От я. У кого на мене обида?» 
І відповів йому Володимир: «Ти сам прислав до нас, кажу- 
чи: «Хочу, браття, прийти до вас і поскаржитися за свої 
обиди». Так от ти прийшов і сидиш зі своїми братами на 
одному коврі, так чому не скаржишся, до кого твоя обида?» 
І не відповів йому Давид нічого. І стали всі браття 
на коней. І став Святополк зі своєю дружиною, а Давид 
і Олег зі своєю дружиною нарізно один від другого. А Да- 
вид Ігоревич сидів осторонь, і не підпустили його до себе, 
але окремо радились про Давида. І, порадившись, послали 
до Давида мужів своїх: Святополк -- Путяту, Володи- 
мир -- |Орогостя і| Ратибора, Давид |ї) Олег -- Торчина. 
Посланії ж прийшли до Давида і сказали йому: «От що 
говорять тобі браття: «Не хочемо тобі дати стіл Володи- 
мирський, тому що ти ввігнав ніж у нас, чого не було в Русь- 
ській землі. Але ми тебе хапати не будемо і якогось іншого 
зла не зробимо. Але от що тобі дамо: іди і сідай у Боже- 
ському, в Острозі. Дубен і Чорторийськ дає тобі Свято- 
полк, а Володимир ось дає тобі двісті гривен, Давид 
і Олег -- двісті гривен». І тоді послали послів своїх до 
Володаря і Василька: «Візьми брата свого Василька до 
себе, і буде вам Перемишль. Якщо це вам любо, то сидіть, 
а якщо ні, то відпусти Василька сюди, до нас, і годувати- 
мемо тут. А холопів наших і смердів видайте». І не послу- 
хали цього Володар і Василько. А Давид сидів у Бож- 
ському, і після цього віддав Святополк Давидові Дорого- 
буж, у ньому ж він і помер. А Володимир віддав синові 
своєму Ярослазу. 

В літо 6609 (1101). Помер Всеслав, полоцький князь, 
місяця квітня в чотирнадцятий день, о 9 (годині) дня, 
в середу. 


492 /493 


В то же літо затворися Ярославь Ярополчичь у Бе- 
рестьи, и изиде на нь Святополк», и заступи и в городб, 
и емь и, окова и приведе и до Киева; и молися 0 немь 
митрополить и игумени, умолиша Святополка, и узаво- 
диша и у раку святою Бориса и Гльба, и сняша с него 
оковь и пустиша и. 

В тьмь же льть сьвокупишася братья: Святополк», 
и Володимер», Давьдь, Олегь, Ярослав» сь братьею, на 
Золотьчи; и пріслаша Половци посль ото всЬх» князь кь 
всей ратьи, глаголюще и просяще мира; и рьша им» князи 
Русьсции: «аще хощете мира, да совокупимся у Сакова»; 
і послаша Половци, и сняшася в Сакова, и створиша мирь 
с Половци, и пояша таль межи собою, м'ьсяца семьтября 
вь 15 день. 

В се же льто Володимер-» заложи церковь у Смоленьскь 
святов Богородиці камяну, епискупью. 

В льто 6610. ВьбЬБже Ярославь Ярополчичь ис Кнева, 
мьсяца октября вь І день. Того же м'сяца на исходь, 
перьльсти Ярославь Святополчичь Ярослава Ярополчича, 
ять и на Нури, и приведе кь отцю Святополку, и оковаша и. 

Того же льта, мьвсяца октября у 20, приде Мьстиславт, 
сь Володимерь, с Новгородци, бь бо Святополк с Воло- 
димеромт» рядь им'ль, яко Новугороду бьти Святополчю 
и посадити сьнь свой |в Новгороді, а вь Володімери 
сьна своего посадити) Володимеру; и прииде Мьстиславь 
Ккеву, и сьдоша в мстобць, и рекоша мужи Володимери: 
«се присла Володимерь сьна своего, да се сьдять Новго- 
родць; да поемьше сьна твоего идуть Новугороду, а 
Мьстиславт да идеть Володимерю». И рекоша Новгородци 
Святополку: «се мь, княже, прислани к тоб, и рекли намь 
тако: не хощем» Святополка, ни сьна его; аще ли дві го- 
лов иміть сьн'ь твой, то посли и; сего нь даль Всеволод», 
ускормили есмь соб князя, а ть еси шель оть наст». 
Святополкь же многу им прю с ними, оньмь же не 
восхотввшимь, поемьше ШМьстислава поидоша Нову- 

городу. 


У те ж літо закрився Ярослав Ярополчич у Бересті, і пі- 
шов на нього Святополк, і застав його в городі, і схопив 
його, окував і привів до Києва. І просили за нього митро- 
полит і ігумени, і вблагали Святополка, і взяли клятву 
з нього біля раки святих Бориса і Гліба, і зняли з нього 
окови, і відпустили його. 

В тім же літі зібралися браття: Святополк, і Володимир, 
Давид, Олег, Ярослав із браттями на Золотчі. І прислали 
половці послів від усіх князів до всіх братів сказати, що 
просять миру. І відповіли їм князі Русьськії: «Якщо хочете 
миру, то зберемося біля Сакова». І послали половці, і зі- 
бралися біля Сакова, і створили мир 3 половцями, і взяли 
заложників один у другого місяця вересня у п'ятнадця- 
тий день. 

У це ж літо Володимир заклав у Смоленську церкву свя- 
тої Богородиці, кам'яну, єпископську. 

В літо 6610 (1102). Утік Ярослав Ярополчич із Києва мі- 
сяця жовтня у перший день. Наприкінці того ж місяця обма- 
нув Ярослав Святополчич Ярослава Ярополчича, схопив 
його на Нурі і привів до батька Святополка, і окували його. 

Того ж літа, місяця жовтня у двадцятий день прийшов 
Мстислав, син Володимирів, із новгородцями, бо Свято- 
полк із Володимиром угоду мали, що Новгород буде Свято- 
полків і що він посадить сина свого |в Новігороді, а у Воло- 
димирі посадить свого сина) Володимир. І прийшов Мсти- 
слав у Київ, і посідали в істобці, і сказали мужі Володи- 
мирови: «Це прислав Володимир сина свого, а це сидять 
новгородці. Хай забирають сина твого і йдуть у Новгород, 
а Мстислав хай іде в Володимир». І сказали новгородці 
Святополку: «Це ми, княже, прислані до тебе, і сказали 
нам так: не хочемо ні Святополка, ні сина його. Якщо ж 
дві голови має син твій, то носилай його. Цього ж |Мсти- 
слава) нам дав Всеволод, і викормили ми самі собі князя, 
а ти пішов від нас». Святополк же довго сперечався 
з ними, але вони не захотіли, взяли Мстислава і пішли 


в Новгород. 


494/495 


В то же літо бьсть знаменье на небеси, мьсяца 
генваря 29, по З дни: аки пожарная зоря оть вьстока 
и уга и запада и сЬвера, и бьість тако світь всю еще, 
акь оть лунь полнь свЬтящеся. 

В то же лЬто бьсть знаменье у лунь, мЬБсяца февра- 
ля вь 5 день. Того же м'сяца в» 7 день бьсть знаме- 
нье вь солнці: огородилося бяше солнце в» 3 дуги, 
и бьша другья дугь хрепть к собь. Й сия видяще 
знаменья, благовврньи человіьци сь вьздьханьемь 
моляхуся Богу сь слезами, да бь Богь обратиль 
знаменья си на добро: знаменья бо бьивають ово 
же на добро, ово же на зло; яко и си знаменья 
бьша на добро. На првбидущее лЬьто вложи Богь 
мьсль добру в Русьским князи, умьслиша дерзнути 
на Половць, поити в землю их», еже и бьсть; якоже 
скажем»ь вь пришедшее льто. 

В се же літо преставися Володислав»ь, Лядьский 
князь. 

В се же літо преставися Ярославь Ярополчичь, 
мьсяца августа вт 11 день. 

В се же лЬьто ведена бьсть дщи Святополча Сбь- 
слава в Ляхь за Болеслава, мьсяца ноября вь 
16 день. 

В то же льто родися у Володимера сьн» Андрей. 

В льто 6611. Вложи Богь ву серьдце Русьскимь 
княземь мьсль благу, Святополку |и| Володиме- 
ру, и снястася думати на Долобьскі; и сьде Свято- 
полкь сь своею дружиною, а Володимер-ь сь своею 
дружиною, а вь единомь шатрь. И поча думати, 
и начаша глаголати дружина Святополча: «не ве- 
ремя веснь воевати, хочемь погубити смердь, и 
ролью им». И рече Володимер»: «дивно ми, дружи- 
но, оже лошади кто жалуєть, еюже ореть кто; а се- 
го чему не расмотрите, оже начнеть смердь орати, 


У те ж літо було знамення на небесах, місяця січня 
29-го протягом трьох днів: неначе заграви пожежі із сходу, 
і півдня, і заходу, і півночі; і було так світло всю ніч, як від 
повного місяця світиться. 

У те ж літо на місяці було знамення місяця лютого 
в 5-й день. Того ж місяця на сьомий день було знамення 
на сонці: огородилося було сонце трьома дугами, хреб- 
тами одна до другої. І коли дивилися на це знамення благо- 
вірні люди, із зітханнями і в сльозах молилися Богу, щоб 
Бог повернув ці знамення на добро: адже знамення бу- 
вають одні на добро, другі ж на зло, то щоб і ці знамення 
були на добро. Наступного літа вселив Бог мисль добру 
Руським князям: задумали дерзнуть проти половців, 
піти в землю їхню, що і було, про що й скажемо під наступ- 
ним літом. 

Цього ж літа помер Володислав, лядський князь. 

Цього ж літа помер Ярослав Ярополчич місяця серпня 
в 11-й день. 

Цього ж літа відвели дочку Святополкову ОЗбиславу 
в Ляхи за Болеслава місяця листопада в 16-й день. 

У те ж літо народився у Володимира син Андрій. 

В літо 6611 (|1103|. 

І поклав Бог у серце Русьським князям думку добру, 
І Святополку, і Володимиру. 

І зійшлися на раду вони у Долобську, 

І сів Святополк із своєю дружиною, 

І Володимир із своєю дружиною 

І в одному шатрі. 

І почали вони думати. 

І почала казати дружина Святополкова: 

«Не час весною воювати: хіба щоб смердів погубити 
І ріллю їхню». 

І сказав Володимир: «Дивуюсь, дружино, 

Що коней шкодуєте, якими орють, 


А про те чомусь не говорите, 
що як смерд розпочне орати, 


496/497 


и Половчинь 
привха ударить смерда стрьлою, а кобнлу его по- 
иметь, а в село вьвхав»ь поиметь жену его и діти, и 
все им'нье его возметь? то лошади его жалуешь, 
а самого чему не жалуешь?» И не могоша противу 
ему отввьщати дружина Святополча, и рече Свято- 
полкь: «брате, се азь готовь уже», и вьста Свято- 
полкь; и рече ему Володимерт: «то ти, брате, велико 
добро створиши Русьской земли». И посласта кь 
Давьдови и к Олгови, глаголюща: «поидита на 
Половщи, а любо будемь живи, любо мертви»; 
Давьщь же послуша ею, а Олегь не послуша сего, 
вину река: «не здоровлю». Володимерь же цьловавь 
брата своего, поиде Переяславлю, а Святополкь 
по немь, и Давьдь Святьславичь, и Давьдь Все- 
славичь, и Мьстиславь Игоревь унукь, Вячьславь 
Ярополчичь, Ярополкь Володимеричь; и поидоша на 
конихь и в лодьяхь, и прийдоша ниже порогь, и 
сташа вь протолчехь и в Хортичим»ь острові; і 
всьдоша на конЬь, и піЬшьци из лодЬй вьсЬьдавше 
"идоша в поле 4 дни, и придоша на Сутинь. Половци 
же сльшавше, яко идуть Русь, и собрашася бес 
числа и начаша думати; и рече Русоба: «просимь 
мира в Руси, яко крьпко ся имуть бити с нами, 
мь бо много зла створихомь Руской земли». 


А половчин над'їде, вдарить смерда стрілою, 
А кобилу його захопить, 
А в оселю заскочить -- зловить жінку його і діти, 
І майно його усе візьме. 
То його коня для нас так жалко, 
А самого смерда не жалуєш?» 
І не могла заперечить йому дружина Святополкова, 
І сказав Святополк: «Брате, от я і готовий вже», 
І встав Святополк. 
І сказав йому Володимир: 
«То ти, брате, велике добро землі Руській 
створиш». 
І послали вони до Давида, 
І до Олега |послали| сказати: 
«Ідіть на половців: або будемо живі, або мертві». 
послухався їх Давид, а Олег не послухав того, 
причину назвав: «нездоровий», 
цілував брата свого Володимир 
пішов |у свій| Переяслав, а за ним Святополк, 
Давид Святославич, 
Давид Всеславич, 
Мстислав, онук Ігорів, Вячеслав Ярополчич, 
Ярополк Володимирич. 
пішли на конях і в лодіях, 
спустилися нижче порогів, 
стали в Протолчах і на острові Хортичім, 
посідали на коней. 
І піхотинці, із лодій зійшовши, 
Ішли полем чотири дні, 
І прийшли на Сутин. 
І зачули половці, що Русь іде, 
І зібралися незліченою силою, 
І стали думати. 
І сказав Русоба: «Будем миру у Русі прохати, 
Бо запекло будуть руси з нами битись, 
Бо чимало зла землі Руській вчинили». 


498/429 


кі і рий ці ці ні ці рі рик іні рені 


И рьша уншии Урусобь: 
«аще ся ть: бойши Руси, но мь 
ся не бойимь; сихь бо избивше, и поидемь в землю 
нхь и принмем'- вся градь ихь, и кто избавить ихь 
оть нась?» Рустий же князи и вой моляху Бога, 
н обьть вьздаяху Богу и пречистей его Матери, ово 
кутьею, овь же милостьнею кь убогьмь, ови же 
монастьиремь требованья. Й сице молящимся, по- 
ндоша Половьци, и посла перед»ь собою вь сторожь 
Алтунопу, иже словяше мужкествомт; такоже и Русь- 
стий князи послаша сторожь свой, и в»ьстерегоша 
Алтунопу, и обьступиша Алтунопу, и вьбиша и и 
сущая с нимь; ни единь же избі оть нихь, но вся 
нзбиша. И пондоша полци Половецьстии аки борове, 
и не бь перезрити ихь; и Русь пондоша противу 
нмь. И великий Богь вложи в жалость велнку у 
Половць, и страхь нападе на ня и трепеть оть лица 
Русьскьхь вой, и дрьмаху самі, и конемь ихь не 
бяше спбха у ногах»; Русь же с весельемь на конихь 
и пьши потекоша к нимь. Половци же видивше 
устремленье Руское на ся, не доступивше побьгоша 
передь Рускьими князи; наши же погнаша, ськуще я, 
вь 4 місяца априля. Й великое спасенье створи 
Богь вь ть день благовЬрньм' княземь Русьскьмт и 
вснмь хрестьяномь, а на врагь нашь дасть 
побьду велику. 


І відповіли молодші Урусобі: 

«Якщо ти Русі боїшся, то ми не боїмося, 

Цих переб'ємо, 

І підем в землю їхню, 

І захопимо всі городи ми їхні, 

Ї ніхто від нас не збавить їх». 

Руськії ж князі і вої помолились Богу, 

І обітниці давали Богу, 

І пречистій його Матері: одні -- кутею, 

Інші -- милостинею убогим, другі -- монастирям 

на потребу. 

І коли вони отак молились, половці прийшли 

І послали перед себе у сторожу Алтунопу, 

Що уже був мужністю прославивсь. 

І руські князі свою сторожу теж послали, 

І підстерегли, і обступили Алтунопу, його вбили 

і всіх сущих з ним, 

І не одного його вбили, а всіх побили, 

І рушили полки половецькі, як бори, 

І не можна було їх окинути оком, 

І Русь рушила супроти них. 

І великий Бог вселив жалість велику у половців, 

І напав на них страх і трепіт від вигляду 
руських воїв, 

І самі вони ніби в дрімку запали, 

І не стало у ногах у коней їхніх спіху, а Русь весело 

І кіньми і пішо на них потекла. 

І коли половці узріли стрім русів проти себе 

1, не доступившись |полків руських), побігли перед 

руськими князями, 

І погналися за ними наші, 

І посікли їх у день четвертий квітня. 

І велике Бог в той день послав спасіння 

І князям всім руським благовірним, 

І усім благочестивим християнам, 

І над ворогами нашими дав перемогу велику. 


430/431 


И убиша ту в полку князий 20: Урусобу, Кочия, Ярослано- 
пу, Китанопу, Кунама,:Асупа, Курьтька, Ченегрепа, Сурь- 
барь и прочая князя их»; а Вельдуза яша. Посемь же сьдо- 
ша братья, побьдивше враги своя; и приведоша Белдузя 
кь Святополку, и нача Белдузь даяти на собб злато и 
сребро, и конь и скоть; Святополкь же посла Володимеру. 
И пришедшу ему, упроси его Володимер»: «то веде, яла 
вь рота? многаждь бо ходивше роть, воевасте Русьскую 
землю; то чему ть не училь сьнов' своих» и роду своего не 
переступати роть, но проливаєте кровь хрестьянску? да се 
буди кровь твоя на главі твоей»; и повсли убити и, тако 
раськоша и на удь. И посемь сняшася братья вся, і рече 
Володимертз: «се день, иже створи Господь, вьзрадуемься 
и вьзвеселимься в онь; яко Богь избавиль нь есть боть 
врагь нашихь, и покори враги наша, и скруши гла- 
вь змбевья, и даль есть Господь брашно ихь нам»; 
взяша бо тогда скоть и овць и кони и вельблу- 
дь, и вежб с добьткомь и сь челядью, и заяша Пече- 
ньги и Торьки с вежами. И приийдоша в Русь с по- 
лономь великьмь, и сь славою и с побьдою великою 
усвояси. | 

Того же лЬьта прийдоша прузиий, августа вь | день. 

Томь же льті5, того же місяца вь 18 день, иде Свято- 
полкь и сруби Гурьговь, егоже бвша пожхХгль По- 
ловци. 

Того же ліфта бися Ярославь с Мор»двою, м'ьсяца марта 
вь 4 день, и побьжень бьсть Ярослав». 

В льто 6612. ВєЄдена дщи Володарева за царевича 
за Олексинича, Царюграду, міьсяца июля в» 20. 

В томь же лібть ведена Передьслава, дщи Святополча, 
во Угрь, за королевича, місяца августа вт 21. 

Того же льта прийде митрополить Никифорь в Русь, 
мьсяца декабря в» 6 день. 

В томь же лЬьть преставися Вячьславь Яропол- 
чичь, вь 13 день. Никифорь митрополить посажень 

на столі. 


І убили у тім:поході двадцять князів |половецькихі| : 
Урусобу, Кочія, Яросланопу, Китанопу, Кунама, Асупа, 
Куртика, Ченегрепа, Сурбара і інших князів їхніх, а Бел- 
дузя взяли |у полон). Після цього ж посідали браття, 
перемігши ворогів своїх. І привели Белдузя до Святополка, 
і почав Белдузь давати за себе золото, і срібло, і коні, 
і худобу. Святополк же послав за Володимиром. І коли 
прийшов, запитав у Белдузя Володимир: «Чи ти знаєш; що 
здолала вас клятва? Безліч раз ви клялися і все ж воювали 
Руськую землю? То чому ж ти не вчив синів своїх і роду 
свого не переступати клятву, але проливаєте кров хри- 
стиянську? Хай же буде кров твоя на голові твоїй». І по- 
велів убити його, так і розсікли його на шматки. 

І після цього зібралися браття всі, і сказав Володимир: 
«Це день, що його створив Господь, возрадуємося і воз- 
веселимося в цей день, тому що Бог звільнив нас від воро- 
гів наших, і покорив ворогів наших, і сокрушив голови 
змієві, і віддав Господь їхнє багатство нам». Взяли-бо 
тоді худобу, і вівці, і коні, і верблюди, і вежі із добрами, 
і зчеляддю, і захолили печенігів і торків із вежами. І повер- 
нулись на Русь з полоном великим, і з славою, і з пере- 
могою великою додому. 

Того ж літа прийшла саранча серпня в 1-й день. 

Того ж літа і того ж місяця в 18-й день пішов Святополк 
і відбудував Гургів, який спалили були половці. 

Того ж літа бився Ярослав із мордвою місяця березня 
в 4-й день, і переможений був Ярослав. 

В літо 6612 (1104). Відвели дочку Володареву в Ца- 
реград за царевича Олексинича, місяця липня в 20-й 
Їдень). 

У тому ж літі відвели Передславу, дочку Святополка, 
в Угри за королевича місяця серпня в 21-й |день). 

Того ж літа прийшов у Русь митрополит Никифор місяця 
грудня в 6-й день. 

У тому ж літі помер Вячеслав Ярополчич, на ІЗ3-й день. 
Никифор митрополит посажений на столі. 


439 /433 


Сего- же літа исходяща, посла Святополкь Путяту 
на Менескь, а Володимерь посла сьна своего Яро- 
полка, а Олегь сам» иде на Гльба, поемьше Давьда 
Всеславича; и не успвша ничтоже, и вьзвратишася 
опять. Й родися у Святополка сьнь, и нарекоша 
имя ему Брячислав». 

В се же льто бьсть знаменье: стояще солнце вь 
крузь, а посредь круга хресть, а посредь креста 
солнце, а внБ круга оба польг 2 солнца, надь солн- 
цемь же кромь круга дуга, рогома на сЬверь; тако 
же знаменье в лунф тьмь же образомь, м'ісяца 
февраля вь4 и5 и б день, вь дне по три дни, а вночи 
и в лунь по три ночи. 

В льто 6613. Увалися верхь святаго Андрея. 

В се же літо постави митрополить Анфилохья 
епископа Володимерю, августа в» 27. 

Томь же льть постави Лазоря Переяславлю, 
м'ісяца ноября 12. Томь же льть постави Мину 
Полотьскь, міЬсяца декабря в 13 день. 

Том" же ліфтьЬ явися звізда с хвостом, на западь, 
и стоя м'БСяЦь. 

Того же льта пришедь Бонякь зимі на Зарубь 
и побьди Торкь и Береньдьф. 

В льто 6614. Повоеваша Половци около Зарьчь- 
ска и посла по нихь Святополкь Яня Вишатича, 
и брата его Путяту, Иванка Захарьича, и Козарина, 
и угонивьше ШПоловць до Дуная, полонь отьяша, 
а Половць исьськоша. 

В се же льто преставися Янь, старець добрьій, 
жив» літь 90, вь старость мастить; живь по зако- 
ну Божию, не хужиий первьїжь праведник», у него 
же азь сльшахь многа словеса, яже вписах» в льто- 
писиць; бь бо мужь благь, и кротокь, и см'рен», 
отгребаяся оть всякоя вещи, его же и гробь есть 
в Печерьскомь монастьрб, у притворь, идьже лежить 

тьло его положено міБсяца июня в» 24. 


У кінці цього ж літа послав Святополк Путяту на Ме- 
неськ, а Володимир послав сина свого Ярополка, а Олег сам 
пішов на Гліба |мінського|, узявши Давида Всеславича. 
І нічого не добилися, і повернулися назад. І родився у Свя- 
тополка син, і нарекли ім'я йому Брячислав. 

У це ж літо було знамення: стояло сонце в крузі, 
а посеред круга хрест, а посеред хреста сонце, а поза кру- 
гом з обох боків два сонця, над сонцем же, окрім круга, -- 
дуга, рогами на північ. Таке ж знамення було і на місяці, 
і таким же чином місяця лютого в четвертий, п'ятий і шос- 
тий день, вдень |на сонці), а вночі на місяці по три дні 
і три ночі підряд. 

В літо 6613 (1105). Завалився верх |церкви| святого 
Андрія. 

У це ж літо поставив митрополит єпископом у Володи- 
мир Анфілохія серпня в 27-й Ідень|. 

Того ж літа поставив |він єпископом) Лазаря у Перея- 
слав місяця листопада в 12-й |день). 

У тому ж літі поставив Мину |єпископом| у Полоцьк 
місяця грудня в 13-й день. 

Того ж літа з'явилася на заході звізда з хвостом і стояла 
місяць. 

Того ж літа взимку прийшов Боняк на Заруб і переміг 
торків і берендеїв. 

В літо 6614 |П1106). Повоювали половці побіля Заріче- 
ська і послав на них Святополк Яня Вишатича і брата 
його Путяту, Іванка Захарича і Козарина. Ї гнали половців 
до Дунаю, полон відібрали, а половців порубали. 

У це ж літо помер Янь, старець добрий, жив літ дев'яно- 
сто, в старості маститий: жив по закону Божому, не гірший 
перших праведників, від нього ж я чув багато словес, 
які і вписав у літописець. Був же він муж добрий, і покірли- 
вий, і смиренний, уникав всіляких тяжб, його ж і гріб є 
в Печерському монастирі, у притворі, де лежить тіло його, 
покладене місяця червня в 24-й |день). 


434/435 


В то же льто пострижеся Еупракси, Всеволожа дщи, 
мьсяца декабря в» 6 день. 

Того же літа помраченье бьсть вь солнци, августа. 
ЇТогда пострижеся князь Святоша, сьнь Давьщдовт, 
внукь Святославль Никола, мьсяца февраля вь 17). 

ЇВ том»ь же льть побвбдіша Зимьгола Всеславича и всю 
братію и дружину убиша их 9 тьсячь. 

В льто 6615 кругь лунь 4, а солнечного| 8 лЬто. 

В се же время преставися Володимеря княгини, мьсяца 
маня в» 7 день. Того же місяца воева Бонякь и зая конь 
у Переяславль. 

Том» же льть прийде Бонякь, и Шарукань старьй, и ини 
князи мнози, и сташа около Лубна; Святополк» же, и Во- 
лодимерь, и Олегь, Святослав», Мьстиславь, Вячьславь, 
Ярополкь, идоша на Половць кь Лубьну, вь 6 чась дне 
бродишася черес Сулу, и кликоша на нь. Половци же 
вжасошася, оть страха не вьзмогоша и стяга поставити, но 
побьгоша хватаючи коний, |а друзій пвши побьгоша, 
наши же начаша сіщи я, а другна руками имати и гнаша 
я до Хорола. Убиша же Тааза, Бонякова брата, а Сугра 
яша и братію его, а Шурукань одва утече, отбьгоша же 
товара своего, и взяша Рускій вой, міЬсяца августа 
в» 12 день, и вьзвратишася вьсвоаси сь побЬдою вЬликою. 
Святополкь же пріиде| завьтреню вь Печерьскьй мана- 
стьрь, на Успенье святья Богородица, и братья цьловаша 
и |сь| радостью великою, яко врази наши побьжень. 
бьша, молитвами святья Богородица и великого Федосья 
отца нашего; и тако бо обьичай имяше Святополкь: коли 
идяше на войну, или инамо, оли поклонився в» гроба 
Федосьева и молитву вземт» у игумена сущаго, тоже идяше 
на путь свой. 

В то же лЬьто преставися княгини, Святополча мати, 
м'ьсяца генваря в» 4 день. 

Том же льть, того же м'Бсяца, иде Володимер», и Давьдь, 
и Олегь к Аяпь и другому Депь, и створиша мирт»; и поя 
Володимерт- за Гергия Епиопину дщерь! Ясьну внуку, а Олегь 


Того ж літа постриглася |в черниці) Євпраксія, Все- 
володова дочка, місяця грудня в 6-й день. 

Того ж літа було затемнення сонця, у серпні. 

Тоді ж постригся |в ченці) князь Святоша, син Давидів, 
внук Святославів, |під іменем) Никола місяця лютого 
в 17-й |день). 

ГУ тому ж літі перемогла зимигола Всеславича і всю бра- 
тію, і дружину їхню убила -- дев'ять тисяч. 

В літо 6615 |1107)| місячний круг 4, а сонячного) 8-ме 
літо. У це ж врем'я померла княгиня | жона) Володимира, 
місяця травня в 7-й день. Того ж місяця воював Боняк 
і захопив коні в Переяславі. 

Того ж літа прийшов Боняк, і Шарукань старий, і ін- 
ших князів багато, і стали біля Лубна; Святополк же, 
і Володимир, і Олег, Святослав, Мстислав, Вячеслав, Яро- 
полк пішли на половців до Лубна і о шостій годині дня 
перейшли вбрід Сулу і гукнули на них. Половці ж вжахну- 
лися, від страху не могли і стяги поставити, а побігли, хва- 
таючи коні, |а другі пішки побігли, а наші почали сікти їх, 
а інших руками ловили і гнали їх до Хорола. Убили Тавза, 
Бонякового брата, а Сугра і братів його взяли у полон, а Ша- 
рукан ледве утік. Позбулися половці й обозу свого, який 
і захопили руські вої місяця серпня в 12-й день і поверну- 
лися додому з перемогою великою. Святополк же прийшові| 
на заутреню в Печерський монастир на Успіння святої 
Богородиці, і братія цілувала його з радістю великою, 
оскільки вороги наші були переможені молитвами святої 
Богородиці і великого Федосія, отця нашого. Такий-бо 
обичай мав Святополк: коли ішов на війну чи ще кудись, 
то поклонявся біля гробу Федосія і молитву брав у тодіш- 
нього ігумена, і після цього ішов дорогою своєю. 

У те ж літо померла княгиня, мати Святополка, місяця 
січня в 4-й день. 

Того ж літа і в той же місяць ходив Володимир, і Давид, 
і Олег до Аепи і до другого Аепи і створили мир. І взяв 
Володимир за Юрія дочку Аепину, Ясіну внуку. А Олег 


436/437 


поя |за сьна| Акаспиду дщерь, Яневу внуку, мьвсяца 
генваря во вторь на 10 день. 

Мьсяца.. вь 15 день трясеся земля передь лазо- 
рями. | 

В-льто 6616. Заложена бьсть церкви святаго Миханла, 
Золотоверхая, Святополкомть княземь, мьсяца июля в» 1; 
и тряпезницю кончаша ШПечерьскаго манастьря, при 
Фектисть игумень, юже заложи повеленьемь Гльбовомь, 
иже ю и стяжа. 

В се же льто вода бьсть велика во Дньпрь, и вь Деснь 
и вь Припеть. 

Того же льта вложи Богь вь сердце аньхимандриту игу- 
мену Печерьскому, нача понужати Феоктисть Святополка 
князя вписати Федосья в синаникь, Богу тако изволшю; 
Святополкь же рад» бьсть, вооб'ьщася створити се, и се 
вьдь житье его; и нача Святополкь узввщати житье 
Федосьево; и вель и вписати в сЬнаникь, еже створи 
митрополить, вписа его в сьнаникь; повель же митропо- 
лить по всвм'ь епискупьям' вписати Федосья в» сьнаникь; 
вси же епископи с радостію вписаша, й поминають его 
во всьхь сборьхь. : 

В се же льто преставися Катерина, Всеволожа дщерь, 
мьсяца июля вь 24. 

В се же льто кончаша верх святья Богородица Влахьр- 
нь на Кловь, заложеньй Стефаном' епископомь, бьвшу 
ему прьже игуменомь Печерьскаго манастьря. 

В льто 6617. Преставися Евьпраксни, Всеволожа дщи, 
мьсяца июля вь 9 день, и положено бьсть тьло ея в 
Печерьскомь манастьри у дверий, яже кь угу; и вчиниша 
надь нею божницю, идьже лежить тьло ея. 

В то же льто, мьсяца декабря вв 2 день, Дмитрь Иворо- 
вичь взя вежи Половецкиєе у Дона; 1000 вьжи взя послани 
Володимером' княземт. 

В літо 6618. Идоша веснь на ШПоловць Свято- 

полкь, и Володимерз, Давьщдь; и дошедше Вомня, 
воротишася. 


взяв |за сина| дочку Акаспида, Яневу внуку місяця січня, 
у вівторок, на 10-й день. 

Місяця... в 15-й день тряслася земля перед світанком. 

В літо 6616 (1108). Було закладено церкву святого 
Михайла, Золотоверху, князем Святополком місяця липня 
в 11-й |день). І закінчили трапезницю Печерського мона- 
стиря за ігумена Фектиста, а була закладена за повелінням 
Гліба, котрий і кошти на неї дав. 

У це ж літо вода була велика у Дніпрі, і в Десні, і 
в Припеті. 

Того ж літа вложив Бог у серце архімандриту ігуме- 
нові Печерському, почав понужати Феоктист князя Свято- 
полка вписати Федосія в синодик, як волю Божу. Свято- 
полк був радий, пообіцяв зробити це і знати житіє його. 
І почав Святополк вивчати житіє Федосія і звелів вписати 
його в синодик, що і зробив митрополит, вписавши його 
в синодик. І повелів митрополит у всіх єпископіях вписати 
Федосія в синодик. Усі ж єпископи із радістю вписали 
і поминають його на всіх соборах. 

У це ж літо померла Катерина, дочка Всеволода, місяця 
липня в 24-й |день|. 

У це ж літо закінчили верх |церкви| святої Богородиці 
Влахірни на Клові, закладеної Стефаном єпископом, який 
перед тим був ігуменом Печерського монастиря. 

В літо 6617 (1109). Померла Євпраксія, дочка Всево- 
лода, місяця липня в 9-й день. І поклали тіло її в Печер- 
ському монастирі біля дверей, що далі на південь. І зробили 
над нею божницю, де лежить тіло Її. 

Того ж літа місяця грудня в 2-й день Дмитр Іворович 
узяв вежі половецькі біля Дону. Тисячу веж узяли послані 
князем Володимиром. 

В літо 6618 (1110). Ходили весною на половців Свято- 
полк, Володимир і Давид. І, дійшовши до Воїня, повер- 
нулися. 

Того ж літа прийшли половці до Воїня, повернулися 


назад. 


438/439 


Того же льта пришедше Половци Воини, воротишася. 

Того же льта пришедше Половци, воеваша около Пере- 
яславля по селом». 

Того же ліьта взяша Половьци, ідучи назад, много сел». 

В то же льто бьсть знаменье в Печерьскомг манастьіри, 
февраля вь 11 день: явися столпь огнень оть земля до 
небесе, а молнья освБтиша всю землю, и на небеси погремб 
в чась І нощи; весь мирь виді. Сесь же столпь ста на 
тряпезници камянбй, яко не видити хреста бяше, и стоя 
мало, ступи на церковь и ста надь гробомь Федосьевомь 
и потом» над» верхь сьступи, аки ко вьстоку лицем», й 
потомь невидимо бьсть. Се же бяше не огнь, ни столп», но 
вид» ангельскьй: ангель бо сице являється, ово столпомь 
огненом»ь, ово же пламеномь; якоже рче Давидь: творя 
ангель своя духь и слугь своя огнь пламянь; и слеми 
суть повеленьемь Божьимь, аможе хощеть Владька всихь 
Творець, ангеломь и человькомь. Ангель бо приходить, 
кдь благая міста и молитвений домове, и ту показають 
ньчто мало видинья своего, ово бо огнемь, ово столпомь, 
ово инакьм'ь видіЬньем»ь, яко мощно зріти имь; не мощно 
бо зрьти человькомь естества ангельскаго видЬти, аще 
и Моиси великій не возможе видіти ангельскаго естьства, 
водяшеть бо я во дне столп»ь облачен»ь, а в нощи столпь 
огнен»; то се не столпь водяше ихт», но ангель Божий идя- 
ще пред нимь в нощи и во дне. Тако и се явленье, которое 
показьваше, емуже бьти хотяше, еже бо и бьюсть: на 
второе літо не сий ли ангель вожь на иноплеменникьі 
супостать бьсть, якоже рече: ангель предь тобою пре- 
дзидеть; и пакь: ангель твой буди с тобою? 
Заключне слово у АЛаврентіївському 

списку 1377 року| 

Игумень Силивестрь святаго Михайла написахь книги 
си Льтописець, надбяся оть Бога милость прияти, при 
князи Володимерь, княжащу ему Киневь, а мнь в то время 
игуменящю у святого Михаїла вь 6624, индикта 9 льта; 
а иже чтеть книги сия, то буди ми в молитвах». 


Того ж літа приходили половці, воювали по селах 
навколо Переяслава. 

Того ж літа, ідучи назад, взяли половці багато сіл. 

У те ж літо було знамення в Печерському монастирі 
лютого в 11-й день: з'явився вогненний стовп від землі до 
неба, а блискавка освітила всю землю, і на небесах про- 
греміло о першій годині ночі, весь мир бачив. Цей же стовп 
став на трапезниці кам'яній, що й хреста не було видно, 
і, трохи постоявши, зійшов на церкву і став над гробом 
Федосія і потім зійшов на верх |церкви|, немовби до сходу 
лицем, і потім не стало видно. Це ж був не огонь, і не стовп, 
але вид ангельський, бо так ангел являється: то огненним 
стовпом, то полум'ям. Як сказав Давид: «Повертаючи 
ангелів своїх у духи і слуги свої, в огонь полум'яний, паси- 
лає їх повелінням Божим Владика і Творець всіх, куди 
хоче,-- ангелам і людям. Ангел-бо приходить туди, де благі 
місця і молитовні доми, і тут показують мало -- небагато 
видіння свого або вогнем, або |вогненним| стовпом, або 
іншим видінням, щоб можна було побачити їм, бо людям 
не можна бачити натуру ангельську, як і Мойсей великий 
не зміг побачити ангельської натури, бо водив його вдень 
стовп захмарений, а вночі стовп огненний, то це не стовп 
водив їх, але ангел Божий, ідучи перед ним і вночі, і вдень. 
Так і це знамення показувало, що мало бути і що було: на 
друге літо чи не цей ангел був вождем на чужинців і супо- 
статів, як сказано: «Ангел тобі передує», і ще: «Ангел твій 
буде з тобою». 


ІЗаключне слово у Лаврентіївському 
списку 1377 року| 


Я, Сильвестр, ігумен монастиря святого Михайла, на- 
писав книги ці, сподіваючись від Бога милість мати, при 
князі Володимирі, коли він княжив у Києві, а я в той час 
ігуменом був у святого Михайла літа 1116 |6624|, індикта 
9 літа. А хто читає книги ці-- помолися за мене. 


440/441 


Якоже пророкь Давидь глаголеть: яко ангеломь своим» за- 
повість о тебе схранить тя. Якоже пишеть премудрьй Епифаний: 
кь коей же твари ангель приставлень: ангель облакомь и 
мьгламь, и сньгу и граду и мразу, ангель гласомь и громом», 
ангел» зимь и зноеви, й осени и веснь и літа, всему духу твари 
его на земли, и тайнья безднь, и суть скровень подь землею, 
и преисподьнийи тьмь), и сущи во безднахь, безнь бьівшия древле 
верху земля, оть неяже тмь, вечерь и нощь, и світь и день, ко 
всим» тварем»ь ангели приставлени; такоже ангель приставлень 
кь которой убо земли, да соблюдають куюжєедо землю, аще суть 
и погани; аще Божий гнів» будеть на кую убо землю, повельвая 
ангелу тому на кую убо землю бранью ити, то оной земль ангель 
не вопротивится |по|вельнью Божью. Яко и се бяше, и на нь 
навель Богь, грьхь ради нашихь, иноплеменникь погань!я, 
и побвжахуть нь повельньемь Божьимь: они бо бяху водими 
аньеломь, по повельнью Божью. Аще ли кто речеть, яко аньела 
ньсть у поганьхь, да сльшить, яко Олександру Макидоньскому 
ополчившю на Дарья, и пошедшю ему и побидившю землю всю 
оть вьстокь и до западь, и поби землю Егупетьскую, и поби 
Арама, и приде в островь морьскья; и взрати лице свое взьти 
вь Ерусалимь, побидити Жидьш, занеже бяху мирни со Дарьемь, 
и поиде со всими вом его, и ста на товарищи и почи; и приспь ночь, 
и лежа на ложи своемь посредь шатра, отверзь очи свои, види 
мужа стояща над нимь, и мБчь нагь в руць его, и обличіе меча его 
яко молонійи, и запряже мечемь своймь на главу цареву; и 
ужасеся царь велми и рече: не бий мене; и рече ему ангел»: посла 
мя Богь уимати царб.великии пред»ь тобою и люди многи, азь же 
хожю предь тобою, помагая ти; а ньніь в'ьдай, яко умьреши, 
понеже помьслиль еси взити вь Ерусалимь, зло створити ербемь 
Божьнм»ь и к людем» его. И рече царь: молю тя, о Господи, 
отпусті ньнь-грьхь раба твоего; аче не любо ти, а ворочю- 
ся дому моему. И рече ангел»: 
не бойся; иди путемь твойимь 


Як пророк Давид говорить: «Як ангелам своїм заповість 
про тебе, - збереже тебе». Як пише премудрий Епіфаній: 
«До кожного творіння ангела приставлено: ангел -- до 
хмар і туманів, і снігу, і граду, і морозу, ангел -- до голосу 
і грому, ангел -- до зими, і спеки, і осені, і весни, і літа, 
до всякого живого творіння божого на землі, і до таємничої 
безодні, і до того, що сховано під землею, і до підземної 
тьми, і до сущих у безоднях, і до безодні, що до створення 
світу була над землею, від неї ж тьма, вечір, і ніч, і світло, 
і день, - до всіх творінь ангели приставлені». Також анге- 
ла приставлено до будь-якої землі, щоб оберігали кожну 
землю, хоч би вона була і поганська. Якщо Божий гнів 
упаде на яку-небудь землю, тому ангелу Бог наказує іти 
війною на ту землю, а тієї землі ангел не противиться 
повелінню Божому. Як і це було, і на нас навів Бог, через 
гріхи наші, чужеплемінців поганих, і перемагали нас пове- 
лінням Божим, бо водив їх ангел за повелінням Божим. 
А коли хто скаже, що ангела нема у поганих, то нехай 
послухає, як Олександр Македонський ополчився на Да- 
рія, і пішов на нього, і завоював землю всю від сходу і до 
заходу, і побив землю Єгипетську, і побив Арама, і при- 
йшов на острови морські, і повернув лице своє до Єруса- 
лима, щоб взяти його і перемогти жидів, оскільки були 
у мирі із Дарієм, і пішов зі всім військом своїм, і став табо- 
ром на спочинок. І приспіла ніч, і лежав він на ложі своєму 
посеред намету, одкрив очі свої і побачив мужа, який стояв 
над ним із оголеним мечем у руці, і лезо меча його як блис- 
кавка; і замірився мечем своїм на голову цареву; і вжах- 
нувся вельми цар і сказав: «Не бий мене». І рече йому 
ангел: «Послав мене Бог упокорювати царів великих перед 
тобою і численний люд, я ж ходжу поперед тебе, допома- 
гаючи тобі. А нині відай, що помреш, оскільки намислив 
ти ввійти в Єрусалим, зло вчинити ієреям Божим і лю- 
дям його». І рече цар: «Молю тебе, о Господи, одпусти 
нині гріх раба твого, і, якщо не любо тобі, я повернуся 
до дому свого». І рече ангел: «Не бійся, іди шляхом своїм 


449/443 


кь Иерусалиму, и узриши ту вь Ерусалими мужа вь 
|о)бличенье мое, и борзо пади на лици своемь и 
поклонися мужу тому, и все еже речеть к тобь створи, 
не прьступи рьчь ему; в онь же день преступиши 
рьчь его, и умреши. И вьставь царь, иде вь Еруса- 
лим, и пришед» в»спроси ербевт»: иду ли на Дарья? 
и показаша ему книги Данила пророка, и рекоша 
ему: ть еси козель, а онь овень, й потолчеши и 
возмеши царство его. Се убо не ангель ли вожаше 
Олексаньдра? не погань ли побьжаше, и вси Елини 
кумирослужебници? Тако и сі поганий попущени 
грьхь ради нашихь. Се же вВдомо буди, яко вь 
хрестьянехт |не| един» ангел», но елико крестишася, 
паче же кь благовврньмь княземь нашимь: но 
противу Божью повеленью не могуть противитися, но 
молять Бога прильжно за хрестьяньскья люди. Яко- 
же и бьсть: молитвами святья Богородиць и свя- 
тьхь ангель умилосердися Богь, й посла ангель в 
помощь Русьскимь княземь на поганьжя; якоже ре- 
че к Моисбеви: се ангель мой прьдьидеть предь ли- 
цем» твоим»; якоже рекохомь прьже. Зьнаменье се 
бьсть мьсяца февраля вь 1Ї день, исходяще сему 
льту 18. 

В льто 6619. Вложи Богь Володимеру вь сердце, 
и нача глаголяти брату своему Святополку, понужая 
его на поганья, на весну. Святополкь же поввда 
дружини своей рьчь Володімерю: они же рекоша: 
«не веремя нвінь погубити смердь оть рольи». И по- 
сла Святополк» к Володимерю, глаголя: «да бьшхови 
ся сняла и о том» подумалі бьхомь сь дружиною». 
Посланий же приидоша кь Володимеру и повБдаша 
всю рьчь Святополчю; и прийде Володимерь, и 

срьтостася на Долобьскь, 
и свьдоша вь единомь шатрь, 
Святополкь сь своею дружиною, 


в Ієрусалим, і побачиш там, в Єрусалимі, мужа в подобі 
моїй, і відразу пади ниць і поклонися мужу тому, і все, що 
скаже тобі, виконай, не порушуй сказаного ним. У який 
день порушиш сказане ним, у той день і помреш». І встав 
цар, пішов в Єрусалим, і, коли прийшов, запитав євреїв: 
«Чи йти мені на Дарія?» І показали йому книги Данила 
пророка і сказали йому: «Ти -- козел, а він-- баран. 
І розіб'єш і візьмеш царство його». Так от, чи не ангел во- 
див Олександра? Чи не погани тікали і всі елліни кумиро- 
служителі? Так і цих поган напущено на нас через гріхи 
наші. Отже побачимо, що у християн |не| один ангел, але 
стільки, скільки є хрещених, а тим паче у благовірних 
князів наших, та Божому повелінню вони не можуть проти- 
витися, але молять Бога старанно за християнський люд. 
Так і було: молитвами святої Богородиці і святих ангелів 
умилосердився Бог і послав ангелів на допомогу руським . 
князям проти поганих. Як сказав |Бог| Мойсею: «Це ангел 
мій попереду йтиме перед лицем твоїм». Як сказано раніше, 
знамення це було місяця лютого в 11-й день, наприкінці 
цього літа 6618-го. 
В літо 6619 (1111. 
І вселив Володимиру Бог у серце |бажання|, 
І почав говорити братові своєму Святополку, 
І понуджував його на поганих йти весною. 
І повідав Святополк дружині своїй Володимира мову, 
І дружина йому відказала: «Не верем'я нині смердів 
губити від ріллі». 

послав Святополк до Володимира сказати: 

«Треба зібратись, 
І про те з дружиною подумати». 
Посланії ж прийшли до Володимира 
всю мову Святополка розповіли. 
прийшов Володимир, 
зустрілись вони на Долобську, 
І сиділи в одному наметі -- 
Святополк із своєю дружиною, 


444/445 


нь 


іні ні 


а Володимерь сь своею. 

И бьвшу молчанью, и рече Володимерт»: 
«брате! ть: еси старьй; почни глаголати, како бьіхьм'ь 
промьслили о Русьской земли». И рече Володимертз: 
«како я хочю молвити, а на мя хотять молвити 
твоя дружина и моя, рекуще: хощеть погубити 
смердь и ролью смердомь? но се дивно ми брате; 
оже смердовь жалуете и их коний, а сего не помьіш- 
ляюще, оже на весну начнеть смердь тоть орати 
лошадью тою, и привхав» Половчинг ударить смерда 
стрьлою и поиметь лошадь ту, и жену его и дЬти его, 
и гумно его зажжеть; то о сьмь чему не мьслите?» 
И рекоша вся дружина: «право воистину тако есть». 
И рече Святополкь: «се язь, брате, готовь есмь 
с тобою»; и посласта ко Давьщдови Святославичю, 
велячи ему сь собою. И вьста Володимерь и Свя- 
тополкь, й ціЬловастася, й поидоста на Половць, 
Святополкь сь сьномь, Ярославь и Володимер»ь сь 
сьнми, и Давьщдт со сьномт, и поидоша возложивше 
надежю на Бога и на пречистую Матерь его и на 
святья ангель его; и поидоша вь 2 недьлю поста, 
а в пятокь бьша на Суль; в суботу поидоша и бьша 

на Хороль, 


І Володимир -- Зі своєю, 
І було між ними мовчання. 
І рече Володимир: «Брате! Ти є старший, 
почни розмову, 
Як би нам промислити про Руськую землю». 
І рече Володимир: 
«Таке я хочу сказати, а проти мене хоче мовити 
твоя і моя дружина 
І скажуть: «Хоче смердів погубити і ріллю 
смердам». 
Але це дивно мені, брате, що смердів жалуєте 
і їх коней, 
А про те не думаєте, що весною, 
Як почне смерд орати конем тим, 
Над'їде половчин, заб'є смерда стрілою, 
Ї забере коня того, 
жону його, 
дітей його, 
гумно його запалить. То чому про це не 
думаєте?» 
загомоніла вся дружина: «Так воно і є насправді». 
сказав Святополк: «Тепер я, брате, іти з тобою 
готовий» 
послали до Давида Святославича, 
веліли йому спільно на поганих. 
встали Володимир і Святополк, 
поцілувалися. 
пішли на половців: Святополк із сином, 
Ярослав та Володимир із синами, 
Давид із сином, 
пішли, поклавши надію на Бога, 
на його Матір пречисту, 
на святих ангелів його. 
вийшли в похід вони в другу неділю посту, 
А у п'ятницю були на Сулі, 
У суботу пішли і були на Хоролі, 


446/447 


і ні 


кі рі 


лоь о Й о Й ль Й ль Й ць Й оо о о о 


и ту и сани пометаша; а в недьлю поидоша, 
в ню же хресть цьлують, и приидоша на Псль 
и оттуди сташа на рьць Голть, ту пождаша и вои, и 
оттудо идоша Вьрьскла, ту же завьтра, вь среду, 
хресть цьловаша и вьзложиша всю свою надежю на 
хресть, со многими слезами; и оттудь преидоша мно- 
ги рьки, вь 6 недБлю поста, и пойдоша к Донови во 
вторникь. И оболочишася во бронь, и полки изряди- 
ша, и пондоша ко граду Шаруканю; и князь Воло- 
димерь пристави попь своя, Бдучи предь полкомь, 
піти тропари и коньдакь хреста честнаго и канунь 
святой Богородици. Повхаша ко граду, вечеру сущю, 
и в недьлю внидоша из города, и поклонишася кня- 
земь Рускьмь, и вьнесоша рьбь и вино; и перележа- 
ша нощь ту. И зав»тра, вь среду, поидоша кь Сугрову, 
и пришедше зажьгоша и, а в четвергь поидоша с До- 
на, а в пятницю, завтра, мьсяца марта в» 24 день,: 
собрашася Половци, изрядиша Половци полки своя 
и пондоша к боеви. Князи же наши вжьзложише 
надежю свою на Бога, и рекоша: «убо смерть намь 
здь, да станемь крьпко!» и цьловаша другь друга, 
вьзведше очи свой на небо, 


І тут вони сани покинули, 

А в неділю, коли хрест цілують, пішли 

прийшли на Псьол, 

звідти стали на ріці Голті, 

тут воїв почекали 

звідти пішли на Ворсклу, 

там, на другий день, в середу, хрест цілували, 

возложили всю свою надію на хрест із сльозами 
великими, 


Ї поль ль Й а ЇЙ а ЇЙ а Й до 


звідти ріки перейшли численні, 
вийшли до Дону в вівторок на шостому тижні 
великого посту. 


| нь Й ан | 


одяглись у броню, 
полки урядили, 
пішли на город Шарукань. 
попереду війська їхав князь Володимир 
наказав попам співати тропарі, 
кондаки хреста чесного, 
канон святої Богородиці. 
під'їхали до города, як був вже вечір, 
в неділю вийшли із города 
поклонилися князям руським, 
винесли вони і риби, і вина, 
переночувало ніч там (руське війської, 
пішли другого дня у середу до Сугрова, 
коли прийшли, запалили його, 
Ав четвер пішли із Дону. 
А у п'ятницю ізранку, березня у день двадцять 
четвертий, 
Половці зібралися, половці полки свої урядили 
І пішли. на бій. 
І поклали князі наші надію свою на Бога, 
І сказали: «Може, й смерть нам тут, 
так станем  кріпко», 
І один одного цілували. 
І возводили у небо свої очі, 


І нь ць о Й оо Й оо ан ль сло ль ль ль о о 


15 9-219 448/449 


призьваху Бога вьшняго. 
И бьвшю же соступу и брани крьпць, Богь вьішний 
возрь на иноплеменникь со гньвомь, падаху предь 
хрестьянь; и тако побьжени бьша иноплемень- 
ници, и падоша мнози врази наши супостати предь 
Рускьми князи и вои на потоце Дегбя, и поможе Богь 
Рускьмь княземь. И вьздаша хвалу Богу вь ть 
день, и заутра, суботь наставшь, празноваша Ла- . 
зарево втьскресенье |и| Благоввщенья день, и по- 
хваливше Бога, проводиша суботу, и в недьлю 
прійдоша. Наставшю же понедьлнику страстнья 
недбли, паки иноплеменниць собраша полки, своя 
многое множество, и вьіступиша яко борове велиции, 
и тмами тмь и оступиша полкь Рускьи. И посла 
Господь Богь ангела в помощь Русьскьм'ь князем"; и 
поидоша Половецьстий польци и польць Русьстви, 
и сразишася первое с полкомь, и трьсну аки громь 
сразившимася челома, и брань бьсть люта межи ими, 
и падаху обом. И поступи Володимер- с полки свои- 
ми, и Давьщд»ь, и возрввше Половци вдаша плещи 
свой на бьвгь; и падаху Половци предь полкомь 
Володимеровом'ь, невидимо бьеми ангелом», яко се 
видяху мнози человіци, и главь летяху невидимо 
стинаємь: на землю. И побиша я в понедЬлникь 
страстньй, мьсяца марта в» 27 день, 


І закликали Бога вишнього. 

І тоді зійшлись, 

І була брань кріпка, 

І Бог вишній на чужеплемінців з гнівом глянув -- 

І падали перед християнами. 

І розгромили так чужеплемінців, 

І полягли численні враги-супостати наші 

Від руських князів і воїв на потоці Дегія, 

І поміг Бог руським князям. 

І хвалу воздали в той день Богові 

І на ранок, як надійшла субота, Лазареве 
воскресіння святкували 

І Благовіщення день. 

І, похваливши Бога, провели суботу, 

І неділі діждались. 

І, коли надійшов понеділок страсного тижня, 

Знову чужеплемінці полків своїх безліч зібрали, 

І на русів як бори неозорі виступили, 

І тисячами тисяч обступили вони полки руські. 

І послав Господь Бог ангела у поміч князям 

Й 5 руським, 

пішли полки половецькі 

полки руські, 

зіткнулися перші ряди полків, 

наче грім ударив -- вдарились чолами, 

брань люта була між ними, 

гинули одні й другі. 

став натискати Володимир з полками своїми 

Давид, 

коли половці силу узріли, взяли ноги на плечі, 

падали половці перед полком Володимировим, 

бив їх невидимий ангел, 

це бачили різні люди, 

летіли голови на землю -- стиналися невидимо, 

І розгромили їх у страсний понеділок, 

Березня місяця в день двадцять сьомий, 


15» 450/451 


нь Й линь Й ль ЇЙ ьо оо Й до По Аль По По Шо В 


избьени бьша иноплеменниць многое множество на рець 
Салниць, и спасе Богь люди своя. Святополкь же, и Володи- 
мерь, и Давьщдь прославиша Бога, давшаго имь поббду таку на: 
погання, и взяша полона много, и скоть и кони и ОвцЬ, и КкОЛОДНи- 
ков много изоимаша рукама. И вьпросиша колодникь, глаголю- 
ще: «како вась толика сила и многое множество, не могосте ся 
противити, но воскорь поб'ьгосте?» Си же отвЬщеваху, глаголю- 
ще: «како можемь бітися с вами? а друзии вздяху верху вась вь 
оружьи свбтль и страшни, иже помагаху вамь?» Токмо се 
суть ангели, оть Бога послани помогать хрестьяномь. Се бо 
ангель вложи вь сердце Володимеру Манамаху пустити братью 
свою на иноплеменники, Русьскии князи; се бо, якоже рекохомт, 
видинье видиша в Печерьском» манастьри, еже стояше столпь 
огнень на тряпезници, таже преступь на церковь и оттуда 
к Городцю; ту бо бяше Володимерь в Радосьни, и тогда се 
ангель вложи Володимеру вь сердце, нача понужати, якоже 
рекохомь. Тьмже достойно похваляти ангель, якоже Іоань 
Златоустець рече: ибо ти Творцю безначално поють, милостиву 
ему бити и тиху человькомь. Ангель бо, глаголю, наша по- 
борникь на противнья силь воюющим», им же есть архангель 
Михайль, ибо со дьяволомь тБла ради Моисиева противяся, 
на князь же ШПерьский свободь ради людьския противяся, 
повеленьемь Божьимт, всю тварь раздблити язьіом'ь старишинь! 
наставляюще; симь же нькоего Перьсямь прозріьти оправда, 
Михайла же сущимь обрьзаномь людемь схранити повелів, 
сьставити же предБль ихь прогньваньемь непрогньванья 
ярости, но оть блаженаго нькоего неизреченьнаго слова; сему же 
работати Июдвемь "Персямь нудящю, сему же на свободу 
изьвлекущю, и прильжно к Богу молитву приносящим', глаголю- 
ще: Господи Вседержителю! доколь не помилуеши Иерусолима 
и градь Июдовьхь? ихже презрь сЬмьдесятное. льто, егоже 
видиньемь и Даниль летящее лице его яко видь мольиньй рещи, 
: очи его яко свіЬщи, 


І на Салниці-ріці чужеплемінців силу-силенну 
перебили, 
І спасіння Бог дав для людей своїх. 

Святополк же, і Володимир, і Давид прославили Бога 
за таку перемогу над поганими. І взяли полон великий, 
і худобу, і коні, і вівці, і колодників чимало зловили руками. 
І запитали бранців, кажучи: «Як ви такою силою і такою 
безліччю не могли нам противитись, але невдовзі побігли?» 
Вони ж відповідали, кажучи: «Як можемо битися з вами, 
як другі іздили зверху вас в оружжі світлому і страшному 
і помагали вам?» Адже це були ангели, від Бога послані 
у поміч християнам. Адже це ангел вложив у серце Воло- 
димиру Мономаху |бажання) пустити братів своїх, русь- 
ських князів, на чужоплемінців. Це ж бо, як уже повідали, 
знамення бачили в Печерському монастирі, де стояв стовп 
вогняний на трапезниці, а потім переступив на церкву 
і звідти на Городець, бо там був Володимир у Радосині. 
І тоді-от ангел і вложив Володимиру в серце |бажання|, 
і |він) почав понуджати, як уже розказали. От тому й до- 
стойно похваляти ангелів, як сказав Іоанн Златоуст: «Бо 
ті Творцеві вічно співають, щоб милостивий і тихий був 
для людей. Ангели-бо, кажу, наші поборники, коли воюємо 
з ворожими. силами, а |воєвода| над ними -- архангел 
Михаїл, бо з дияволом за тіло Мойсеєве боровся, проти 
князя перського за свободу людську змагався, повелінням 
Божим всі створіння поділив, народам старійшин настано- 
вив, тим же персам якогось |старійшину) доглянути дозво- 
лив, Михайла ж обрізаним людям сховати повелів, межі 
скласти |звелів| їхнього прогнівання не гріховною люті- 
стю, але якимось блаженним, несказанним словом. При- 
чому цей працювати іудеїв на персів примушував, а той 
намагався звільнити їх і старанно молився Богу, кажучи: 
«Господи Вседержителю! Коли ж ти помилуєш Ієрусалим 
і городи іудові, які ти залишив без догляду |от уже!| сім- 
десяте літо?» Його ж бачив і Даниїл, як він летів із лицем, 
розповідав, подібним до блискавки, очі його -- як свічки, 


452 /453 


и мьішьци его и голени яко видь мБди блещащеся, и глась слова 
его яко глась многаго народа. Оть нихь есть осла отвращая, 
и Валама оть нечистого вольшьвльнья празднотворий. Оть 
нихь же и мічь извлькть противу, Ісусу Наугину помощи ему на 
противнья образом» повеліьвая. Оть нихь есть 100 и 80 тьсящь 
Суриськнихь единою нощью поразихь, и сопь варварьскоьхь 
смьси смертью. Оть нихь же есть, иже пророка Амбакума 
вьздухомь принесь скоченіемь до пророка Данила, посрьдь же 
лев» прьпита и. Таковий же убо и тации на враги изящьствують, 
Такоже есть и богольпньй Рафанмль, оть единья рьбь урбза 
утрьникь, бьснующуюся отроковицю изціЬли, и сльпа старца 
сьльньця видіЬти створи ему. Убо не великихь ли честий до- 
стойни суть нашю жизнь храняще? Не токмо бо хранители 
язькомь повелени бьша аньгели, якоже ріьчено бьсть: «егда 
раздьляше Вьшний язьки, ихь же расия сьшнь Адамовиь, постави 
предібль язькомь по числу ангель Божиихь»; но и вьрньмь 
человБкомь комуждо достася ангель. Ибо отроковица Роди 
изглаголавши апостоль предь дверьми стоящю Петру, Иродова 
лица избЬгь, глаголаху не имущи вБрь: «и ангель его єсть». 
Свидительствусть же и сам»ь Господь, глаголя: «видите и не 
радите единого оть мальхь сих»: глаголю бо вамь, яко ангели 
ихь видять лице вьну Отца моего, сущю на небесіьхь». Еще же 
у коейждо церкви хранітеля ангель пристави Христось, якоже 
открьваєть Іоану, глаголя: «рци ангелу, сущему вь церькви 
Измуреньсть: видихь твою нищету и скорбь, нь богать еси». 
Добро извістьно убо есть любящим' нась ангелом», яко нась 
ради кь Владьщь молящимся: ибо «служебнии дуси суть», якоже 
и апостоль глаголеть: «вь служенье слеми хотящимь ради 
насліьдити спасенье». Ихьже и поборникь ни сборникь, якоже 
ис'ньня сльшаль еси Данила, како вводи архангела Миханла 
Персемь, в чась прогніьванья, нашея ради свобод. Се 
бо людемь работати Персямь нужаше, якоже речено биьсть, 
се же раздришити пленьнья тщашеся. Й одольеть Миханль 
противнику, ибо Ефрать  Жидове шпрешедше, оть него 
паки селенье прияша, и градь и церковь сьздаша. Такоже 


і м'язи його і стегна -- як мідь блищали, і голос слова 
його -- як голос численного народу. Він ослицю збочив з 
дороги і Валаама нечистого волхвування пустотворчі від- 
вернув. Він і меч добув проти Ісуса Навіна, наказуючи в 
цей спосіб допомогти йому проти ворогів. Ангели сто вісім- 
десят тисяч сірійців за одну ніч перебили і сон варварів пе- 
ретворили в смерть. Ангели пророка Аввакума рухом повітря 
перенесли до пророка Данила, щоб між левами годував його. 
Такії от вони і такий у боротьбі з ворогом хист мають. Такий 
і богоподібний Рафаїл: із одної риби вирізав жир -- ібісну- 
вату дівицю зцілив, і сліпому старцю дав змогу сонце бачити. 
Великої ж бо честі гідні ті, що наше життя оберігають. Бо 
не тільки охоронцями народів зобов'язані бути ангели, як 
уже сказано було: «Коли Всевишній розділяв народи 
і розсіював синів Адамових, визначив кількість народів 
за числом ангелів Божих». Але і кожній віруючій людині 
дістався ангел. Бо коли дівиця Роді говорила апостолам, 
перед дверима стояв (|апостол| Петро, котрий уникнув 
Ірода, її мові не вірили |і говорили): «Вона -- ангел 
його». Свідчить же і сам Господь, кажучи: «Дивіться 
і не зневажайте жодного із малих цих: кажу-бо вам, що 
ангели їхні не бачать лице Отця мого, який на небесах». 
А ще ж і в кожній церкві ангела-хранителя поставив 
Христос, що і відкрив Ісанну, кажучи: «Скажи ангелу, 
який у церкві Ізмуренській: «Бачив твою бідність і скор- 
боту, але ти багатий». Бо про добро знають ангели, що 
люблять нас, що за нас перед Владикою моляться: бо 
вони -- «службові духи», про що і апостол говорить: «На 
служіння послані тим, хто хоче заслужити спасіння». Їм 
вони і оборонці, і помічники, як то і нині чув про Данила, 
як він вводить архангела Михаїла до персів, у годину гні- 
ву |Божого| ради нашої свободи. Бо той примушував 
людей працювати на персів, як уже розказано було, а цей 
намагався полонених звільнити, І перемагає Михаїл 
ворога, бо коли жиди перейшли Єфрат, від нього знову 
осідлість прийняли і городи і церкви побудували. Так само 


454/455 


Такоже и великий Епифаний вьща: коемуждо язьку ангел»ь при- 
ставлень; и списанье бо кь Данилу глагола: ангель |властеля 
Персомь| и властеля Елиномь и Михайла властеля Июдбемь; 
глаголеть же: и постави уставь по числу ангель. И се пакь якоже 
Иполить глаголеть, толкуеть Данила: в льто третьее Кура царя, 
азь Даниль плакахься три недбли, перваго же мьсяца смирихся, 
моля Бога дний 20 и І, прося оть него откровенья тайнь; и 
усльшавь отець пусти слово твое, кажа хотящее бити им»; 
и бьисть на велиць лбфпо бяшеть ту ся явити, идьже хотяше 
и грьхи отпущати; и возведт очи свои, видіхь, и се мужь одЬьнь 
в багорь. Первьй рече видбньемь, аки Гавриль ангель летя; 
сдь же не тако, но видь самого Господа, видь же несвершена 
челов'ка, но образом-ь человьком являющеся, якоже глаголеть: 
«и се мужь одьнь вь пьстро», и лядвия его припоясани златомь 
чистомь, и тьло его аки Оарсись, и лице ему аки молнья, 
и очи ему яко сввщи огненби, и мьшци ему |н) плещи подобни 
мбди чисть, и глась его аки народа многа». ИЙ падохь на земли, 
и се я мя аки рука речи человьку, и еще вьстави мя на кольну, 
и рече ко мн5: не бойся, Даниле! вьси, что ради приндохь 
к тоб? брань хочю створити сь княземь Перьскьмт-. Но поввдаю 
ти псанье в писаньи истинномт, и ньсть никогоже прящася о семь 
со мною, развь Михаила князя вашего. Того бо оставихь ту: оть 
него же бо дне устремися молити предь Богом» твоим»ь, усльша 
молитву твою, и пущень есмь аз» брань створити со князем» Пе- 
рескьм'; світь нькоторьй бьсть не отпусти люди, да скоро убо 
будеть молитва твоя свершена, противихся ему и оставихь ту 
Михайла князя вашего. Кто есть Михаийль, разві аньгела 
преданаго людемь, яко и к Моисиеви глаголеть: «не имам'ь с вами 
ити на путь, занеже суть людье жестокою вьею»; но ангель 
мой" идеть с вами? Якоже и се, с Божьею помощью, молитвами 
святья Богородица и святьхь ангель, вьзвратишася Русь- 
стий князи вьсвояси, 
сь славою великою, 
кь своімь людемь; 


і великий Єпіфаній віщав: «Кожному народові ангела при- 
ставлено». І в писанії до Данила говорить: «Ангел |воло- 
даря персам) і володаря еллінам назначив і Михаїла -- 
володаря іудеям. Бо ж говорять: «І поставив устави за чис- 
лом ангелів». І от знову ж Іполит говорить, тлумачачи 
Данила: «На третє літо царя Кіра я, Данило, плакав 
три тижні, на кінець першого ж місяця вгамувався, молячи 
Бога днів 21, прохаючи його відкрити тайну. І почув Отець 
мовлене тобою слово, сказав, що судилося їм і що збулося 
на великій ріці, і що добре було б являтися Богові там, де 
хотів гріхи відпустити. І возвів очі свої і побачив мужа, 
одягнутого в багряницю. Перший, хто побачив би, скаже, 
що то Гавриїл-ангел летить. Тут же не так, але вид самого 
Господа, вид же не справжньої людини, але образ люд- 
ський з'явлений, як сказано: «І от муж, одягнений в усе 
строкате, і бедра його перев'язані золотом чистим, і тіло 
його -- як топаз, і лице у нього -- ніби блискавка, і очі 
в нього -- як свічі огненнії, і м'язи в нього і плечі подібні 
міді чистій, і голос у нього -- здається, говорить безліч 
людей». І упав я на землю, і от взяла мене немовби рука 
людська, і поставила мене на коліна, і говорить до мене: 
«Не бійся, Даниле! Знаєш, чого я прийшов до тебе? Брань 
хочу створити з князем перським. Але повідаю тобі, що 
написано в Писанії істинному, і нема нікого, хто б спорив 
зі мною про це, окрім Михаїла, князя вашого. Його ж бо 
залишив тут, і від того дня, як кинувся я молитися Богові 
твоєму, почув він молитву твою, і відпущений я брань ство- 
рити з князем перським. Дехто радив не відпускати людей, 
хай якнайшвидше буде здійснена молитва твоя, проти- 
вився йому, і залишив я тут Михайла, князя вашого». 
Хто такий Михаїл, як не ангел приданий людям? Про це й 
до Мойсея |Бог| промовляє: «Не піду з вами в дорогу, 
оскільки люди з твердою шиєю, але ангел мій піде з вами». 

Так от і зараз із божою поміччю, молитвами святої Бого- 
родиці і святих ангелів, повернулися Руськії князі додому 
із славою великою, що рознеслася серед своїх людей 


456/457 


и ко всим'ь странамь далнимь, рекуще кь Греком», и 
Угромь, и Ляхом»ь, и Чехом», дондеже и до Рима прои- 
де, на славу Богу, всегда и ньня и присно во віки, 
аминь. 

Того же льта преставися княгьни Всеволожая, м'Ьсяца 
октября вь 7 день, и положена бьсть у святаго Андрія 
в манастьри. 

Того же літа преставися Їоань, епископь Черни- 
говьский, мБсяца ноября вь 23. 

В льто 6620, индикта. Ярославь ходи на ЯтвязЬ, сьнь 
Святополчь; й побіьди я; и пришедь с войнь, посла 
Новугороду и поя Мьстиславлю дщерь собь жень, Воло- 
димерю внуку, м'ьсяца маня вь 12, а приведена бьсть 
іюня вь 29. 

Того же ліьта, ведоша Володимерьну Офимью в» Угрь за 
короля. 

Того же лЬьта преставися Давьщдь Игоревичь, м'ьсяца 
маня в» 25, и положено бькгть тБло его, в» 29, вь церькви 
святья Богородица Влахьрнь на Кловб. 

Том'-ь же ліфть преставися Янка, дщи Всеволожа, сестра 
ВолодиміБра, міьсяца ноября вь 3 день, положена бьсть 
у церкви святаго Андрбвя, юже бі создаль отець ея; ту 
бо ся бБ и постьригла у церкви тоя, дьвою сущи. 

Исходящю же сему лету, и поставиша Феоктіста еписко- 
помь Черньгову, игумена Печерьскаго, мьсяца генваря 
вь 12 день, а посажень на столь в» 19; ирадь бь князь Да- 
вьідь и княгини, б5 бо Бй отець духовньй, и бояре и вси 
людье радовахуся, бь бо пред німь епископь болень и не 
моги служити и лежа в боліти літь 25, тьмьже князь 
и людье жадаху епискупль службі, и радовахуся славяще 
Бога. Сему же тако бьівьшю и братьи сущи безь игумена, 
совокупившимся братьи всбй, и нарекоша у собь игумена 
Прохора попина, и вьзвьБстиша митрополиту и князю 
Святополку о немь, и повель князь митрополиту поставити 

с радостію, и поставлень бьсть недЬьль масленоб 
в четвергь, 


і серед далеких країн, промовляючи до Греків, і Угрів, і Ля- 
хів, і Чехів, навіть і до Риму дійшла, на славу Богу, 
завжди, і нині, і во віки віків, амінь. 

Того ж літа померла княгиня Всеволодова місяця жовт- 
ня в сьомий день, і поклали її біля |церкви| святого 
Андрія в монастирі. 

Того ж літа помер Іоанн, єпископ Чернігівський, місяця 
листопада в 23-й |день|. 

В літо 6620 (1112), індикта |5| Ярослав, син Святопол- 
ків, ходив на ятвягів і переміг їх. І, коли повернувся з війни, 
послав місяця травня в 12-й день у Новгород і взяв дочку 
Мстиславову, Володимирову внуку, собі за жінку, а була 
приведена |в Київ| червня в 29-й |день|. 

Того ж літа видали Володимирову Офимію в Угри за 
короля. 

Того ж літа помер Давид Ігоревич місяця травня в 25-й 
Гдень). І поклали тіло його в 29-й |день| у церкві святої 
Богородиці Влахірни на Клові. 

Того ж літа померла Янка, дочка Всеволодова, сестра 
Володимира |Мономаха|, місяця листопада в 3-й день. 
Похоронили її в церкві святого Андрія, яку збудував Її 
батько, там вона була і постриглася в черниці у церкві тій, 
будучи дівою. 

На початку ж цього ж літа поставили Феоктиста, ігу- 
мена Печерського, єпископом Чернігівським місяця січня 
в 12-й день, а посадили на |єписколському| столі 19-го. 
І радий був князь Давид і княгиня, бо був він її духовним 
отцем. І бояри, і всі люди раділи, бо був перед ним єпископ 
хворий, і не міг відправляти службу божу, і лежав хворий 
25 літ, а тому князь і люди жадали єпископської служби 
і тепер раділи, славлячи Бога. 

Так само було і з братією, що жила без ігумена, і зібра- 
лася тоді вся братія, і вибрала собі за ігумена Прохора 
попа, і повідомили про це митрополита і князя Святополка. 
І звелів князь митрополитові поставити його з радістю. 
І поставили його ігуменом на масляному тижні в четвер, 


458/459 


м'ьсяца февраля вт 9 день; и тако внидоша в пость братья 
и со игуменом». 

В льто 6621. Бьсть знаменье в солнци в» І чась дне, 
бьсть видити всБмт людемт, остася солнца мало аки міся- 
ца доловь рогома, мьсяца марта вт» 19 день, а лунь в» 9. 
Се же бьвають знаменья не на добро, бьвають знаменья 
вь солнци и в лунь или звВБздами не по всей земль, но 
в которой любо земль аще будеть знаменье, то та земля 
и видить, а ина земля не видить: тако се древле, во дни 
Антиоховь, бьша знаменья вь Ерусалимь, ключися явля- 
тися на взьздуси на конихь рьшуще во оружьи, и оружьемь 
двизанье; то се бяше вь Иерусалимь токмо, а по иньмь 
землям не бяше сего. Якожь бьсть знаменье в» солнць, 
проявляше Святополчю смерть; посемь бо приспь праз- 
дникь Пасхь, и празьноваша, и по празниць разболися 
князь; а преставися благов'брньй князь Михайль, зовемній 
Святополкь, м'Ьсяца априля вт 16 день, за Вьнишегородомь,; 
и привезоша и в лодьи Киеву, и спрятавше тіло его 
и вьзложиша на сань, и плакашеся по немь бояре и 
дружина его вся, пввше над нимь обьчнья піЬсни, и поло- 
жиша в» церкви святаго Михайла, юже бь сам' создаль; 
княгини же его много раздили богатьство монастьремь 
и попом» и убогьмь, яко дивитися всьм' челов'комь, яко 
такоя милости никтоже можеть створити. Наутрия же, 
вь семь на 10 день, свБть створиша Кияне, послаша 
к Володимеру, глаголюще: «поиди, княже, на стол» отень 
и дбдензь». Се сльшав» Володимерь, плакася велми, и не 
поиде жаляси по брать. Кияни же разьграбиша дворь 
Путятинь тьсячьского, идоша на Жидь и разьграбиша, 
я; и послашася паки Кияне к Володимеру, глаголюще: 
«пойди, княже, Киеву; аще ли не поидеши, то вЬси, яко 
много зло уздвигнеться, то ти, не Путятинь дворь, ни 
соцькихь, но и Жидь грабити, и паки ти поидуть на ятровь 
твою и на боярь и на манастьрь, и будеши отвіть им'ль, 
княже, оже ти манастьр5ь разьграбять». Се же сльшавь 

Володимерь, поиде в Киевт». 


місяця лютого в 9-й день. І так вступила братія в піст із 
ігуменом. 

В літо 6621 (1113). Було знамення на сонці о І-й годині 
дня. Бачили всі люди: сонця залишилося дуже мало, і було 
як місяць вниз рогами, місяця березня в 19-й день, а Мі- 
сяця в 9-й. Такі знамення бувають не на добро, бувають 
знамення на сонці і місяці чи на зірках не по всій землі, але 
коли в якій-небудь землі і буде знамення, то та земля і ба- 
чить, а інша земля не бачить. Так от і в давнину, в дні Анті- 
охові, було знамення в Єрусалимі: почали там з'являтися 
в повітрі кінні вершники озброєні і мерехтіння зброї. То це 
було тільки в Ієрусалимі, а в інших землях не було цього. 
Як сталося знамення на сонці, то воно предвіщало Свято- 
полкову смерть. Після цього знамення надійшло свято 
Паски, і відсвяткували його, а після свята розхворівся 
князь. А помер благовірний князь Михайло, якого звали 
Святополком, місяця квітня в 16-й день за Вишгородом. 
І привезли його в лодії у Київ, і прибравши тіло його, і воз- 
ложили на сани. І оплакували його бояри і дружина його 
вся, співали над ним обрядові пісні, і похоренили його 
у церкві святого Михайла, яку сам і збудував. Княгиня ж 
його великі багатства роздала монастирям, і попам, 
і вбогим, що дивувалися всі люди, бо такої щедрої 
милості ніхто не може зробить. 

Ранком же в 17-день кияни зібрали раду і послали до 
Володимира |Мономаха| з проханням: «Іди, князю, на стіл 
батьківський і дідівський». Почувши це, Володимир дуже 
плакав і не пішов |у Київ|, горюючи за братом. Кияни ж 
розграбували двір Путяти, тисяцького, напали на жидів 
і розграбили їх. І послали кияни знову до Володимира, 
вмоляючи: «Іди, княже, в Київ. А коли не прийдеш, то знай, 
що багато зла станеться, і не тільки Путятин двір, чи со- 
цьких, чи жидів пограбують, а ще й на ятрівку твою 
нападуть, і ка бояр, і на монастирі, і будеш ти відповідати, 
княже, якщо розграбують і монастирі». Почув це Володи- 
мир і пішов у Київ. 


460/461 


Начало княженья Володимьря, 
сьна Всеволожа. 


Володимерь Мономах» сЬьде Киеві, в недьлю, усрьтоша же 
и митрополить Никифор» сь епископь и со всими Княне, с честью 
великою, сЬді на столі отца своего и дЬдь своихь, и вси людье 
ради бьша, и мятежь влеже. Сльшав»ь же Половць смерть Свя- 
тополчю, и сьвокупившеся, и придоша кь Вьрь; Володимерь же, 
совокупивь сьнь свой и сьновць, нде кь Вьру и совокупися 
сь Олгомь, Половць же бьжаша. 

Того же льта посади сьна своего Святослава в Переяславль, 
а Вячьслава у Смоленьскб. Й 

В се же льто преставися игуменья Лазорева манастьря, свя- 
та житьсмь, мЬсяца семтября вь 4 надесять день, живши 
льть шестьдесять в чернечествь, а оть роженья девяносто ліьть 
и два. 

В се же льто поя Володимер» за сьна своего Романа Волода- 
ревну, мьсяца семтября вь І надесять день. 

В се же льто Мьстиславь заложи церковь камяну святаго 
Николь, на княжЬ дворі, у Торговища Новьгороді. 

Того же ліьта посади сьна своего Ярополка в Переяславль. 

Том же льтЬь поставиша епископа Данила Гургеву, а Бьлого- 
роду Никиту. 

Вь льто 6622. Преставися Святославь, сьнь Володимерь, 
мьсяца марта 16 день, и положень бьсть во Переяславль 
у церкви святаго Михаийла; ту бо отець ему даль столь вьіведь 
и из Смоленьска. 

В се же льто Мьстиславь заложи Новьгородь болий пер- 
ваго. 

В се же льто заложена бьсть Ладога каменнем» на приспь, 
Павломь посадникомь, при князь Мьстиславь. Пришедшю ми 
в Ладогу, повьдаша ми Ладожане, сдь яко есть егда будеть 
туча велика, и находять дьти наши глазкь стекляньи, и мальи 
и великни, провертань, а другьйя подліь Волхов'» беруть, еже вь- 
полоскьваєть вода, оть нихьже взяхь боле ста; суть же различни. 
Сему же ми ся дивлящю, рекоша ми: се не дивно; и суть и еще 
мужи старин ходили за Югру и за Самоядь, яко видивше сами 


Початок княжіння Володимира, сина 
Всеволода. 


Володимир Мономах сів у Києві в неділю. Зустрічав його 
митрополит Никифор із єпископами і зі всіма киянами із 
великими почестями. Сів на столі отця свого і дідів своїх, 
і всі люди були раді, і смута вляглася. Почули ж половці 
про смерть Святополка, і зібралися, і прийшли до Вири. 
Володимир же зібрав синів своїх і синовців, і пішов до 
Вири, і з'єднався з Олегом. Половці ж втекли. 

Того ж літа посадив |Володимир Мономах| сина свого 
Святослава в Переяславі, а Вячеслава -- у Смоленську. 

У це ж літо померла ігуменя Лазаревого монастиря, 
свята життям, місяця вересня в 14-й день, проживши 
шістдесят років у чернецтві, а від народження -- дев'я- 
носто два. 

У це ж літо взяв Володимир за сина свого Романа 
Володарівну, місяця вересня в 1Ї-й день. 

У це ж літо Мстислав заклав церкву кам'яну святого 
Миколи на княжому дворі біля Торговища в Новігороді. 

Того ж літа посадив сина свого Ярополка в Переяславі. 

Того ж літа поставили єпископа Данила -- Гургеву, 
а в Білогороду -- Никиту. 

В літо 6622 (1114). Помер Святослав, син Володимирів, 
місяця березня в 16-й день, і поклали |його| в Переяславі 
в церкві святого Михайла, бо там батько дав йому стіл, 
вивівши його із Смоленська. 

У це ж літо Мстислав заклав Новгород більший першого. 

У це ж літо була закладена Ладога камінням на призьбі 
Павлом-посадником при князі Мстиславі. Коли я прийшов 
у Ладогу, мені розповіли ладожани, що «тут, коли буває 
хмара велика, знаходять наші діти очка склянії, і малі, 
і великі, прокручені. А другі біля Волхова збирають, коли 
виполоскує вода. Від них узяв більше ста, усі різні. Коли ж 
я дивувався з цього, мені сказали: «Це не дивно. Є ще 
старі мужі, які ходили за Югру іза Самоядь і самі бачили 


462 /463 


на полунощньхт странахт, спаде туча, и в той тучи спаде 
вьверица млада, акь топерво рожена, и вьзрастьши 
и расходится по земли, и пакн бьваєть друга туча, и спа- 
дають оленци мали в нЬй, и вьзрастають и расходятся 
по земли. Сему же ми есть послухь посадникь Павель 
Ладожкьй и вси Ладожане. Аще ли кто сему вірь не 
иметь, да почтеть фронографа; вь царство Право, дожгьцю 
бьвшю и тучи велици, и пшеница с водою многою смЬшена 
спаде, юже сьбравше насьпаша суськь велия. Такоже при 
Аврильянь крохти сребренья спадоша, а вь Африкби трие 
камени спадоша превелици. ИЙ бьсть по потопь и по 
раздбленьи язькь, поча царьствовати піьрвое Местромь 
оть рода Хамова, по немь Еремня, по немь Феоста, иже и 
Саварога нарекоша Егуптяне. Царствующю сему Феость 
вь Егупть, вь время царства его, спадоша кльщьЬь сь 
небесь, нача ковати оружье, прьже бо того палицами 
и камениемь бьяхуся. Ть же Феоста законь устави женамь: 
за единь мужь посагати и ходити говеющи, а иже прелюбь 
дьющи казнити повелЬваше, сего ради прозваше и богь 
Сварогь, преже бо сего жень блудяху, к нему же хотяше, 
и бяху акь скоть блудяще; аще родяшеть дьтищь, которьй 
ьй любь бьваше дашеть; се твое дьтя, онь же створяше 
празнество приимаше. Феость же сий законь расьпа, 
и вьстави единому мужю едину жену имбти, и жень за 
одинь мужь посагати, аще ли кто переступить, да ввергуть 
и в пещь огнену. Сего ради и прозваша и Сварогомь 
и блажиша и Егуптяне. И по сем» царствова сь6н» его, 
именем-ь Солнце, егоже наричють Дажьебогь, семь тьсящь 
и 400 и сеьдесять дни, и яко бьти лЬьтома двемадесять- 
мати по лунь, видяху бо Егуптяне иний чисти, бви по 
лунь чтяху, а друзни... деньми лЬьть чтяху, двою бо на- 
десять «мБсяцю число потомь увЬьдаша, отнележе нача- 
ша человвци дань давати царямь. Солнце царь, сьнь 
Свароговь, еже есть Дажьбогь, бь бо мужиь силень, 
сльшавше нь оть кого жену нькую оть Егуптянинь бо- 
гату и всажену сущю, и нькоему вьсхотьвшю блудити 


в північних краях: спаде хмара, а з тої хмари спадають 
вивірки молоді, наче щойно народилися, і виростають, 
і розходяться по Землі. І знову ж, буває друга хмара, і з неї 
спадають маленькі оленята -- і виростають, і розходяться 
по землі». Цьому ж у мене є оповідач -- посадник Павло 
Ладожський і всі ладожани. А коли хто не йме віри цьому, 
то нехай прочитає хронограф: «За царювання Право під 
час дощу із великої хмари спадала пшениця із рясною 
водою змішана, яку, зібравши, зсипали в великі сусіки. 
Також при Авреліані крихти срібні спадали, а в Африкії 
три камені превеликі упали». А після потопу і розділення 
народів почав царювати найперше Местром із роду Хамо- 
вого, після нього Єремія, після нього -- Феоста, якого 
єгиптяни називають Саварогом. «За царя Феоста в Єгипті, 
у врем'я царювання його, упали кліщі з небес -- і почали 
Їєгиптяни) кувати оружжя, а до того билися палицями 
і камінням. Той же Феоста закон встановив для жінок, щоб 
виходили заміж за одного чоловіка і говіти ходили, а тих, 
хто перелюби чинить, тих карати велів. Через це прози- 
вали його бог Сварог». «Раніше-бо до цього жінки блу- 
дили, йому віддатись хотіли, і жили у блуді, як скот. А коли 
жінка народжувала дитину, то віддавала тому, хто їй 
любий був: «Це твоє дитя». Він же, приймаючи, влашто- 
вував святкування. Феост же цей звичай знищив і поста- 
новив одному чоловікові одну жінку мати, і жінці на одного 
чоловіка посягати, а коли хто порушить цей закон, то нехай 
його ввергнуть у піч огненну». «Через це і прозвали його 
Сварогом і шанували його єгуптяни. І після нього царю- 
вав син його, на ймення Сонце, якого називають Дажбог. 
7470 днів, що складає літ двадцять за місячним календа- 
рем, бо, як видно, єгуптяни по-іншому не лічили: одні за 
місяцем лічили, а другі |...) днями літа лічили; число два- 
надцять місяців потім узнали, відколи люди почали данину 
давати царям. Сонце цар, син Сварогів, тобто Дажбог, 
був мужем сильним. Почув від когось про якусь єгуптянку, 
багату і знатну, і якогось чоловіка, що забажав ввійти 


464/465 


с нею, искаше ся яти ю хотя, и не хотя отца своего закона 
расьпати Сварожа, поемь со собою мужь ньколко своихь, 
разумЬв»ь годину, егда прелюбь дветь нощью припаде на ню, 
не удоси мужа с нею, а ону обрьте лежащю сь инімь, с нимьже 
хотяше, емь же ю и мучи и пусти ю водити по земли у коризнь, 
а того любодьйца уськну; и бьсть чисто житье по всей земли 
Егупетьской и хвалити начаша. Но мь не предложим' слова, но 
рцьмь сь Давьдом»: вся елико вьсхоть и створи Господь на 
небеси и на земли, в мори в» всихь безнахгь, вьзводяй облакь оть 
посльднихь земли. Се бо и бьсть посльдняя земля, о нейже 
сказахомь первоєе. 

В льто 6623, индикта 8, сьвькупишася братья Русции князи, 
Володимерь зовемьй Монамахь, сьнь Всеволожь, и Давьдь 
Святославлиць, и Олегь брать его, и сдумаша перенести мощи 
Бориса и Гльба: бяху бо создали церковь има камяну, на . 
похвалу и честь телесема ею и на положение. Первоє же освя- 
тиша церковь камяную, мая вь І день, в суботу; наутрия же 
вь 2 день перенесоша святая. И бьсть сборь великь, сшедшюся 
народу сь всихь странь, митрополить Микифорь сь всими 
епископь, сь Фектистомь Черниговскьм»ь, с Лазаремь Пе- 
реяславьскьмь, епископомь ШНикитою Белогородьскьмь и 
с Даниломь Гурьговьскьмь, и сь игуменн, с Прохоромь 
Печерьскимь, и сь Селивестромь святаго Михайла, и Сава 
святаго Спаса, и Григорий святаго Андрія, Петрь Кловьскьй, 
и прочиий игумени, и освятиша церковь каменую; и отпЬвшимь 
имь обвдьнюю, обвдаша у Ольга и пиша, и бьсть учрежениєе 
велико, и накормиша убогья и страньнья по З дни. И яко 
бьсть утро, митрополить, епископи, игумени оболокошася 
у святительскья ризьт и свьща вьжгегь, с кадібль благовоньньми, 
и придоша к ракама святою, и взяша раку Борисову, и вьставиша 
и на возила, и поволокоша ужи князи и бояре, черньцемь 
упрвдь идущим»ь сь сввбщами, попомь по нимь идущимь, та- 
же игумени, таже епископи предь ракою, а князем»ь за ракою 
идущимь, межи вором»ь; и не б лзь вести оть множества 


в блуд із нею, шукав її, бажаючи схопити Її, і, не бажаючи 
батька свого, Сварога, закон порушити, узяв із собою 
декілька мужів своїх, знаючи годину, коли вона перелюб 
чинить, вночі напав на неї, коли мужа не було вдома, і за- 
став її у ліжку з іншим, якого вона хотіла. Схопив же ЇЇ, 
і мучив Її, і пустив її ходити по землі в ганьбі, а того любо- 
дійця розсік. І настало непорочне життя по всій землі Єгу- 
петській, і почали восхваляти |його)|». Але ми не будемо 
продовжувать оповідь, а скажемо разом з Давидом: «Все, 
що забажав, і створив Господь на небесах і на землі, у морі 
і в усіх безоднях, підіймаючи хмари від кінців землі». Це ж 
бо й була кінцева земля, про неї розповіли ми напочатку. 

В літо 6623 |1115|, індикта 8, зібралися брати, князі 
руські, Володимир, званий Мономахом, син Всеволодів, 
ії Давид Святославич, і Олег, брат його, і надумали пере- 
нести мощі Бориса і Гліба, бо спорудили для них церкву 
кам'яну на похвалу і честь і на покладення їхніх тіл. 
Спершу ж освятили церкву кам'яну в перший день травня, 
в суботу; ранком же другого дня перенесли святих. І було 
зібрання велике народу, зійшлися люди з усіх кінців -- 
митрополит Никифор з усіма єпископами: з Феоктистом 
Чернігівським, з Лазарем Переяславським, єпископом Ни- 
китою Білогородським і з Данилом Гургівським, і з ігуме- 
нами: з Прохором Печерським, і з Селівестром святого 
Михайла, і Сава святого Спаса, і Григорій святого 
Андрія, Петро Кловський і інші ігумени. І освятили церкву 
кам'яну. І коли відспівали вони обідню, всі обідали і пили 
в Олега, і було велике частування, і годували вбогих і подо- 
рожніх протягом трьох днів. А коли настав ранок |2-го 
травня| , митрополит, єпископи, ігумени облачились у свя- 
тительські ризи, запалили свічки і кадила благовонні, 
і прийшли до рак святих, і взяли раку Борисову, і поста- 
вили її на возила, князі і бояри взялися за гужі і поволок- 
ли. Попереду ішли ченці із свічками, за ними попи, а також 
ігумени, єпископи перед ракою, а князі йшли за ракою 
поміж воринням, і не можна було везти через силу-силенну 


466/467 


народа, поламляху ворт, а инии и покрили бяху градь и забрала, 
яко страшно бяше видити народа множество; и повель Володи- 
мерь рьжючи паволокь, орници, біль, розмета народу, овь же 
сребреникь метати людемь силно налегшимь, а бьша легко 
внесли вь церковь, едва возмогоша |вьвезти вь церковь)| н 
поставити раку средб церкви, и идоша по Гльба. Тьмже образомь 
и сего привезоша и поставиша у брата. Распри же бьвши межи 
Володимером» и Давьдомь и Ольгом», Володимеру бо хотящю 
я поставити средв церкви и терем» серебрень поставити надь 
нима, а Давьдь и Олегь хотяшета поставити я в комару, «идеже 
отець мой, |рече|, назнаменаль» на правой сторонь, идеже бяста 
устроень комарь има. И рече митрополить и епископи: «верзите 
жребим, да кдіь изволита мученика, ту же я поставимт», и вгодно 
се бьсть. Й положи Волсдимерь свой жребий, а Давьдь и Олегь 
свой жребий на святой трапез5, и вьнеся жребий Давьдовь 
и Олговь, и поставиша я в комару ту на десньй странь, кде ньне 
лежита. Принесена же бьсть святая мученика, маня в» вторьй 
день, из деревяной церкви в каменую Вьщегородь. Иже еста. 
похвала княземь нашим» и заступника земли Русцьй, иже славу 
свьта сего попраста, а Христа узлюбиста, по стопамь его 
изволиста шествовати, овчате Христовь добрий, яже влекома 
на заколение не противиєтася, ни отбБжаста нужнья смерти; 
твьже и сь Христомь вьцаристася у вівчную радость, и дарь 
ицЬленія приємша оть Спаса нашего Ісуса Христа неоскудно 
подаваста недужньмт, с вврою приходящимгь в» святьй храмь 
ею, поборника отечьству своему. Князи же, и бояре, й вси 
людие, празноваша по три дни и похвалиша Бога и "святою 
мученику, и тако раздидошася кождо вьсвояси: Володимерь же 
окова раці сребромь и златомь, и украси гроба ею, такоже | 
и комар покова сребром'» и златомь; имже покланяются людие, 
просяще прощения грьхомт. і 

Вь се же ліьто бьсть знамениє: погибе солнце и бьість яко 
м'ьсяць, егоже глаголють неввгласи: снвдаємо солнце. 

В се же льто преставися Олегь Святославличь месяца августа 


народу, поламали вориння, а інші вкрили городські стіни 
і помости, аж страшно було дивитися на таку силу народу. 
І звелів Володимир нарізати паволоки, шерстяні матерії, 
шкурки білок і розкидати поміж народ, а де люди особливо 
сильно напирали, метали срібні монети,-- і легко внесли 
раку Бориса в церкву, і ледве змогли поставити раку 
посеред церкви, і пішли за Глібом. У такий же спосіб 
і цього привезли і поставили біля брата. І сталася незгода 
між Володимиром та Давидом і Олегом. Володимир-бо 
хотів поставити їх посеред церкви і терем срібний звести 
над ними, а Давид і Олег хотіли поставити їх під склепін- 
ням, «де батько мій назначив», з правого боку, де і були 
зроблені склепіння для них. І сказав митрополит і єписко- 
пи: «Кидайте жереби, і де вкажуть мученики, там і поста- 
вимо їх». І погодилися на це. І локлав Володимир свій 
жереб, а Давид і Олег свій жереб на святій трапезі. І ви- 
йняли жереб Давидів і Олегів. І поставили їх у той склеп, 
що з правого боку, де й зараз лежать. Перенесено ж було 
святих мучеників із дерев'яної церкви у кам'яну другого 
травня в Вишгороді. І це -- похвала князям нашим і за- 
ступникам землі Руської, бо славу світу цього зневажили, 
а Христа возлюбили і стопами його зволили шествувать. 
Овечата Христові добрії, вони не противились, коли вели: 
їх, щоб.заколоти, не рятувалися від насильницької смерті, 
а тому із Христом воцарилися у вічную радість і дар зці- 
лення прийняли від Спаса нашого Ісуса Христа, щедро 
подаючи це зцілення недужим, що з вірою приходять у 
святий храм поборників своєї вітчизни їхнього імені. 

Князі ж, і бояри, і всі люди святкували три дні, і похва- 
лили Бога і святих мучеників, і так розійшлися по своїх 
домівках. Володимир же окував раки сріблом і золотом і 03- 
добив гроби їхні, а також і склепіння окував сріблом і золо- 
том. І поклоняються їм люди, просять відпущення гріхів. 

У це ж літо було знамення: згинуло сонце і стало як 
місяць, про нього невігласи кажуть: з'їдене сонце. 

У це ж літо помер Олег Святославич місяця серпня 


468/469 


вь 1 день, а во вторьй погребен- бьсть у святаго Спаса, у гроба 
отца своего Святослава. 

Того же літа устрон мость чересь Дньпрь Володи- 
мир». і 

Вь льто 6624. Приходи Володимерь на Гльба: Гльбь бо бяше 
воеваль Дреговичи и Случескь пожегь, и не каяшеться о сем, ни 
покаряшеться, но боль противу Володимеру глаголаше, укаряя 
и Володимерь же, надвяся на Бога и на правду, проиде кь 
Смоленьску, сь сьньми своими и с Давьдомь Святославичемь 
и Олговичи, и взя Вячеславь Рьшю и Копьсу, а Давьдь сь 
Ярополкомт и взя Дрьютескь на щить, а Володимерь сам'ь понде 
кь Смоленьску; и затворися Гльбь в» градь. Володимер-ь же нача 
ставити истьбу у товара своего, противу граду. Гльбови же, 
узрившю, ужасеся сердцемь, и нача ся молити Гльбь Володи- 
меру, шля оть себе посль. Володимерь же сьжалиси тьмь, 
оже проливашеться кровь вь дни постьнья великого поста, 
и вдасть ему мирь; Гльбь же, вьшедь из города сь. дьтми 
и сь дружиною, поклонися Володимеру, и молвиша рьчи о мирь, 
и обвщася Гльбь по всему послушати Володимера. Володимерь 
же умирив» Гльба и наказав» его о всем», вдасть ему Менескь, 
а самь вьзвратися Киеву. Ярополкь же сруби городь Жельди 
Дрьючаном»ь, ихже бь полониль. 

В се же льто Мьстиславь Володимеричь ходи на Чюдь с Новго- 
родци и со Пьсковичи, и взя городь ихь именемь Медвьжа Глава, 
и погость бещисла взяша, и вьзвратишася вьсвояси сь многомь 
полоном». 

В се же лЬто иде Леонь царевичь, зять Володимерь, на курь 
Олексия царя, и вдася городовь ему Дунайскьхь нЬколко; 
и в Дельстрь городь лестию убиста и два Сорочинина, посланая 
царемь, мьсяца августа в»ь 15 день. 

В се же льто князь великьй Володимерь посла Ивана Войти- 
шича, и посажа посадники по Дунаю. 

В се же льто посла Володимерь сьна своего Ярополка, 
и Давьдь сьна своего Всеволода, на Донь, и взяша три градь: 
Сугровь, Шарукан»ь, Балинь. Тогда же Ярополкь приведе соб 

жену, красну велми, Ясьскаго князя дщерь, полонив». 


у перший день, а на другий поховали його у |церкві| 
святого Спаса, біля гробу отця їхнього Святослава. 

Того ж літа Володимир збудував міст через Дніпро. 

В літо 6624 (1116). Ходив Володимир на Гліба, бо Гліб 
повоював дреговичів, і Случеськ спалив, і не каявся 
в тому, і покірності не виявляв, а ще більше говорив 
проти Володимира, докоряв йому. Володимир же, надію- 
чись на Бога і на правду, пішов до Смоленська з синами 
своїми і з Давидом Святославичем та Олеговичами, і взяв 
Вячеслав Ршу і Копису, а Давид із Ярополком взяли Дрю- 
теск на щит, а Володимир сам пішов до Смоленська. І за- 
чинився Гліб у городі. Володимир же почав ставити 
істьбу в своєму обозі напроти города. Коли Гліб все це 
побачив, серце його охопив жах. І почав Гліб молити Воло- 
димира, посилаючи від себе послів. Володимир же пожалів, 
що проливається кров у дні великого посту, і дав йому мир. 
Гліб же вийшов із города з дітьми і з дружиною, покло- 
нився Володимиру і домовився з ним про мир. І пообіцяв 
Гліб у всьому слухати Володимира. Володимир же омирив 
Гліба і дав йому про все настанови, дав йому Мінськ, а сам 
повернувся в Київ. Ярополк же поставив город Желді 
дрючанам, яких він узяв був у полон. 

У це ж літо Мстислав Володимирич ходив на чудь з нов- 
городцями і псковичами, і взяв город їхній, що називає- 
ться Медвежа Голова, і погостів безліч узяв, і повернувся 
додому з великим полоном. 

У це ж літо ходив Леон царевич, зять Володимирів, на 
господаря Олексія царя, і декілька городів Дунайських 
йому здалися. І в Дельстрі-городі його підступно вбили два 
сарацини, послані царем, місяця серпня в 15-й день. 

У це ж літо князь великий Володимир послав Івана Вой- 
тишича, і він посаджав посадників |у городах) по Дунаю. 

У це ж літо послав Володимир сина свого Ярополка 
і Давид сина свого Всеволода на Дон. І взяли |вони) три 
гради: Сугров, Шарукан, Балин. Тоді ж Ярополк привів 
собі жону, вельми красну дочку Яського князя, полонянку. 


4Т0/АТІ 


Томь же льть и Предьславна, черница, Святославна пре- 
ставися. 

Томь же ліьть ходи Вячеславь на Дунай, сь Фомою Рати- 
боричемь, и пришедь кь Дьрьстру и не вьспіьвше ничтоже, 
воротишась. 

В се же лЬьто бишася с Половци и с Торкь и сь Печенігь 
у Дона, и ськошася два дни и дв нощи, и придоша в Русь 
кь Володимеру Торци и Печенбзи. 

В се же л5то преставися Романь Всеславичь. 

В се же лЬто преставися Мьстислав»ь, внукь Игоревт». 

Томь же льть Володимерь отда дщерь свою Огафью за 
Всеволодка. 

В льто 6625. Приведе Володимерь Мьстислава из Новагорода 
и дасть ему отець Б'ільгородь, а Новьгородь сьде збвотворання», 
сьнь его, внукь Володимеров». 

В се же льто иде Володимерь на Ярослава к Володимерю, 
и Давьдь Ольговичь, и Володарь, и Василко, и оступиша и у 
городь Володимери, и стояша дний шестьдесять, и створи 
мирь'сь Ярославомь, Ярославу покорившюся и вдарившю 
челом» передь стриемь своймь Володимеромт; и наказав» его 
Володимерь о всем»ь, веля ему кь собв приходити, «когда 
тя позову», и тако в мирь разидошася кождо в»ьсвояси. Тогда 
же придоша Половци кь Болгаромь, и вьсла имь князь Боль- 
гарьскьй пити сь отравою, и пивь Аспакь и прочии князи вси 
помроша. 

Семь же льть преставися Лазорь, епископь Перекаівонокиій. 
семтября в» 6. 

Томь же льть придоша Ббловбжици в Русь. 

В се ж льто поя Володимерь за Андрбя внуку Тугьрртька- 
нову. 

В се же льто потрясеся земля, семтября в» двадесять шестьй. 
Того же лЬьта вьведе Гльба изь Мьньска Володимер», и 
церковь заложи на Альть мученику. Володимер: же посла сина 

Романа во Володимерь княжить. 
Того же ліьта умре курь Олексий, и взя царство сьнь его 
Иван». 


Того ж літа і Предславна Святославна, черниця, по- 
мерла. 

Того ж літа ходив Вячеслав на Дунай із Фомою Рати- 
боричем, і прийшли до Дністра, і, не встигши нічого, повер- 
нулися. 

У це ж літо бився |Володимир Мономахі| з половцями, і 
з торками, і з печенігами на Дону. І рубалися два дні і дві 
ночі, і прийшли на Русь до Володимира торки і печеніги. 

У це ж літо помер Роман Всеславич. 

У це ж літо помер Мстислав, внук Ігорів. 

Того ж літа Володимир віддав дочку свою Огафію за 
Всеволодка. 

В літо 6625 |1117). Привів Володимир Мстислава із 
Новагорода і дав йому отець Білгород, а в Новігороді сів 
Мстиславич, син його, внук Володимирів. 

У це ж літо ходив Володимир на Ярослава у Володимир, 
і Давид Ольгович, і Володар, і Василько. І обступили 
його у городі Володимирі, і стояли днів шістдесят, і ство- 
рили мир із Ярославом. Ярослав же покорився і вдарив 
чолом перед стриєм своїм Володимиром. Володимир дав 
йому про все наказ і велів приходити до нього, «коли тебе 
покличу». І так мирно розійшлися по домівках. 

ЛТоді ж приходили половці до болгар. І вислав їм князь 
болгарський пити з отрутою, і, випивши, Аепак і-інші князі 
половецькі всі померли. 

Цього ж літа помер Лазар, єпископ переяславський, 
вересня в 6-й (день). 

Того ж літа прийшли біловежці в Русь. 

У це ж літо взяв Володимир за Андрія внучку Тугорт- 
канову. 

У це ж літо трусилася земля вересня в 26-й |день|. 

Того ж літа Володимир вивів Гліба із Мінська і церкву 
заклав на Альті мученикові. Володимир же послав сина 
Романа княжити у Володимир. 

- Того ж літа помер господар Олексій і взяв царство син 
його Іван. 


479 /473 


НА ЗАМОВЛЕННЯ ВІЧНОСТІ 


Український народ має давню літературну традицію. Їй понад 
тисячу років, і, здається, вона почала складатися ще задовго до прийняття 
християнства. Але сьогодні розмова не про легендарні «Велесові книги», 
«Літопис Аскольда», а про цілком реальну пам'ятку писемності нашого 
народу -- найдавніший літопис України і тих східнослов'янських, наро- 
дів (білорусів і росіян), які вважають себе спадкоємцями київської куль- 
тури ІХ--ХИІ ст.-- архітектури, живопису, писемності, - засвоїли її 
й зросли з неї і на її основі починали творити свою власну культуру. 

Назва цієї пам'ятки -- «Повість врем'яних літ». Оригінал Її до нас 
не дійшов. Книжники землі нашої, як тільки відкотилась, ослабла і пере- 
стала бути нестерпним тягарем татаро-монгольська орда, взялися до від- 
будови культурного життя. Відшукували уцілілі пам'ятки ХІ--ХНЇ ст. 
і ретельно переписували, аби не обірвалася нитка народної пам'яті -- 
легенди і дійсність глибокої давнини. 

Складена і щонайменше тричі переписана і відредагована, востаннє 
близько 1118--1119 рр., «Повість врем'яних літ» на кінець ХІМ -- поча- 
ток ХУ ст. була вже майже 300-літньою старожитністю і вимагала нового 
«перевидання», сиріч -- перекопіювання. Таке «перевидання» було здійс- 
нене тиражем аж в два примірники. Перший примірник з'явився в 1377 р. 
і відомий сьогодні під назвою Лаврентіївського списку, а другий -- 
не пізніше другого десятиліття ХУ ст. і відомий як Іпатіївський (ЇІпат- 
ський) список (літопис). Ці списки не ідентичні як за назвою, так і за 
змістом. Ще О. О. Шахматов відзначав, що хоча Іпатський список зроб- 
лено на якихось сорок років пізніше за Лаврентіївський, багато місць 


у Іпатському списку старіші відповідних місць у Лаврентіївському 
списку. 

Досі традиційно віддавалась перевага Лаврентіївському списку, від- 
сутні в ньому дані переносили із Іпатського списку. На Україні користу- 
валися послугами російських вчених і перекладачів, власного видання 
будь-якого списку в оригіналі чи в перекладі до початку 80-х рр. нашого 
століття не було, спроб інтерпретації пам'яток у сув'язі з історією україн- 
ського народу не робилося. Якщо російські вчені дожовтневого і радян- 
ського періодів вже підготували і видали тридцять сім томів «Полного 
собрания русских летописей», ще в 1950 р. в серії «Памятники литора- 
турн» здійснили двотомне академічне видання «Повести временньх лет 
по Лаврентьевской летописи 1377 р.» (текст, переклад, коментар, покаж- 
чики), то на Україні справа ця виглядає сумно і розв'язання її йде із 
значними ускладненнями. 

Перші спроби наукового вивчення літописів Київської Русі пов'язані 
ка Україні з іменами М. Максимовича, М. Костомарова, І. Франка, 
О. Потебні, М. Грушевського та інших відомих вчених. Ставилося питання 
про музичну строфу, застосовану в віршових оповіданнях «Повісті врем'я- 
них літ» (Франко, Потебня), маємо приклади поетичного переспіву 
найдавнішого літопису (Франко, Олесь), тлумачення окремих місць 
тощо. 
| В радянський час серед українських вчених, що спеціально і серйозно 
займаються літописами Київської Русі, одинокою постаттю залишає- 
ться Л. Є. Махновець. У 1980р. першу спробу переповісти для дітей 
«Повість врем'яних літ» здійснив покійний Віктор Близнець. Розкішно 
виданий у 1982 р. «Веселкою» переказ В. Близнеця виконав своє завдання 
і призначення, був справді культурною подією. Але треба відверто ска- 
зати, що перекладач лише коригував себе оригіналом, а в основному 
переповідав за російським перекладом, вдавався до широких пропусків. 

Майже чверть століття над науковим перекладом повного тексту «Літо- 
писця Руського» («Повість врем'яних літ», «Київський літопис», «Гали- 
цько-Волинський літопис») працює Л. Є. Махновець. Про його митар- 
ства в справі видання може розповісти тільки він сам. І все ж його науко- 
вий переклад щойно побачив світ не в видавництві АН УРСР «Наукова 
думка», а в видавництві «Дніпро». Ця обставина досить промовиста 
і звільняє від потреби говорити про це докладніше. 


474/475 


Щойно у «Молоді» побачила світ перша книжка із серії книжок героїч- 
ної поезії -- «Марсове поле», підготовлена Валерієм Шевчуком. Тут вмі- 
щено низку поетичних перекладів епічних уривків із «Повісті врем'яних 
літ». Оце й уся увага до найдавнішої літературної пам'ятки України. 

Що являє собою даний переклад? 

По-перше, це, здається, безпрецедентна на Україні спроба видати 
паралельно текст пам'ятки і текст перекладу. В такий спосіб, на мою 
думку, належить видати усю нашу стару літературу ХІ--ХУПІ ст., яка тво- 
рилася мовами староруською, церковнослов'янською, грецькою, латин- 
ською, польською, староукраїнською книжною, народною, наближеною 
до народної і наближеною до російської та російською мовами. Багато- 
мовність давнього літературного процесу диктує потребу перекласти всю 
стару літературу сучасною мовою і в такий спосіб повернути її сучас- 
ному читачеві, зробити доступною і зрозумілою для найширшого загалу. 
Це в світі сьогодні уже робиться поспіль. Так, в Ісландії, де живе біля 
двохсот тисяч населення, щороку перевидається 42-томний корпус старо- 
ісландської літератури до ХУ ст., з тим щоб цей багатотомник був у кож- 
ній сім'ї. Гарвардський університет у ЄША, при якому діє кафедра украї- 
ністики, започаткував 42-томну бібліотеку «української досекулярної 
творчості (до 1798 р.)»: сорок томів оригінальної літератури і два томи 
староукраїнських перекладів із літератур світу. Оригінальна спадщина 
(40 томів) буде продубльована в перекладах англійською і сучасною 
українською мовами. Перший десяток томів уже побачив світ. і 

По-друге, будь-якого незадоволення можливим неякісним перекладом 
окремих місць читач має змогу позбутися, звернувшись до оригіналу, 
який не треба шукати десь, він поруч, зліва. Читач запрошується до 
співучасті в перекладі, має змогу перевірити свої знання староруської 
мови і критичними увагами посприяти поліпшенню перекладу при пере- 
виданні. 

По-третє, перекладач намагався не просто відтворити давній текст 
сучасною мовою, а зробити чи не першу спробу саме українського про- 
читання «Повісті врем'яних літ» і саме за Іпатським списком, який в ра- 
дянський час не перевидавався. : 

" Насамперед -- щодо назви літопису. Вона має в українському пере- 
кладі різне прочитання, тоді як росіяни подають однозначне -- «Повесть 
временньх лет». В. Близнець переклав як «Повість минулих літ», 


М. Брайчевський -- «Повість минущих літ», П. Загребельний у передмові 
до Близнецевого перекладу подає назву літопису, адаптувавши її до 
сучасної орфоепічної норми -- «Повість временних літ». Тут письмен- 
ник, якому довелося багато працювати над літописами Київської Русі, 
інтуїтивно відчув неточність варіанта з «минулими літами». Часом про- 
бують подавати «Повісті давніх літ». На мій погляд, всі ці варіанти чи 
перекладні форми або не точні, або не українські, як, наприклад, «вре- 
менних літ». 

Перекладач взяв автентичну назву пам'ятки за Лаврентіївським 
списком, в якому вона названа «ПовЬьсть времяньньх лет». 
Ця назва повністю відповідає українському мовленню і перекладу не по- 
требує: на час, коли робився список із староруського оригіналу, книж- 
ники на Україні цілком були вже у полоні української мовної стихії. 
Академік О. О. Шахматов називав Іпатський список українським літо- 
писом не тільки за змістом, а й за мовою. Тож «Б» вживали книжники- 
українці найчастіше як -- і, рідше -- и, Її і майже ніколи як-- є(е). 
«Ж» прочитується в давній назві як «і», апостроф для роздільної ви- 
мови з'явився пізніше, тож і маємо збережену цілком оригінальну 
назву «Повість врем'яних літ». Слово «врем'я» цілком українське. Зга- 
даймо в Шевченка «во врем'я люте», у Гребінки -- «жартуй, поки є 
врем'я», поспіль це часове поняття «врем'я» зустрічаємо в етнографічних 
оповіданнях Ганни Барвінок та в інших класиків української літератури. 
о «Минулі», «минущі», «давні» літа у зв'язку з літописними часовими 
уявленнями не точні. З одного боку, в літописі йдеться не тільки про 
давні, минулі чи минущі літа, а й про сучасні літописцям літа і події. 
А з другого боку, є ще одна поважна причина говорити саме про «вре- 
м'яні» літа, а не якісь інші. Справа в тому, що Нестор-літописець та його 
попередники вдавались до різних вітчизняних джерел -- давніших .літо- 
писних зводів, епічної поезії, житій, переказів, історичних легенд та 
іноземних хронік, хронографів, врем'яників, збірників, біблійних книг 
тощо. Опрацьовуючи джерела, вони стикалися з найрізноманітнішими 
календарями і літочисленнями -- «врем'яними» літами. В одних джерелах 
рік починався в березні, в інших -- у вересні, і події одного року доводи- 
лося переводити в наступний рік, часом епічне поетичне оповідання, що 
оспівувало ущільнені або розтягнені в часі події, доводилося повторю- 
вати в щорічних хронікальних записах, ніби розкладати їх на окремі 


4176/4177 


події. При уважному читанні літопису видно, як прагне літописець дати 
раду з місячним і сонячним календарем, узгодити індикти із щорічними 
записами за літочисленням «від сотворіння світу», «від Адама і Єви», 
«від потопу», «від Різдва Христового» і т. д. Тільки в християнському 
світі було відомо біля двохсот космічних ер і стилів літочислення. Одне 
слово -- «врем'яні літа»! Знайомість із ними літописця і застосування 
в літописі вказують на широкі культурні зв'язки київських полян з іншими 
народами, з різними культурами і цивілізаціями -- скандінавською, 
європейською, арабською, азіатською. Взаємовпливи цілком очевидні, 
взаємодія в світовому культурно-історичному контексті надто відчутна. 
Та й потреба історичних знань усвідомлюється з перших заяв літописця. 
Він не розглядає історичні факти і події в причинно-наслідковому кон- 
тексті, багато подій випало, і відшукати їх, очевидячки, літописцям 
не вдалося. В їхньому викладі, а чи в редакції Нестора, основною кате- 
горією стає «врем'я», в розрізі якого і розказано про події. Минуле 
і сучасне-- це окремі факти для літописця, пов'язані «врем'ям», 
але не в сьогоденному значенні -- «часом». З 

Нестор-літописець користується в основному Константинопольською 
(«візантійською») ерою, згідно якої врем'я від «сотворіння світу» до 
«Різдва Христового» має 5508 років. За Александрійською світовою 
ерою -- 5501 р., за Антіохійською -- 5969 р. і т. д. Здається, запрова- 
дження поняття «врем'яні літа» були для літописця виходом із стано- 
вища, за якого треба було шукати спільного знаменника для розмаїтого 
набору літочислень. 

Дотримуючись наукових принципів перекладу пам'ятки, особливо важ- 
ливо, на думку перекладача, підкреслити художню, літературну, поетичну 
її вартість. 

Ще в 1907 р. Іван Франко вперше спостеріг, що оповідання про напад 
печенігів у 972 р. в нашому «найстаршому літописі» «уложене віршами, 
які з літописного тексту можна реконструювати» !. Досліджуючи далі 
«Повість врем'яних літ», Франко не тільки визначив дві великі групи 
віршованих текстів у літописі, а й зробив спробу визначити характерні 
особливості літописної поезії: «Проходячи епізод за епізодом нашого 


! франко І. Я. Студії над найдавнішим Київським літописом (частина 
перша). Зібрання творів у 50-ти т., т. 6, с. 10//К.: Наукова думка, 1976. 


найстаршого літопису, я переконався, що вони майже всі... зложені вір- 
шами, не силабічними, але тонічними, з нерівним числом складів, але 
з досить рівномірним числом наголосів, так званим музикальним роз- 
міром, у якому чергуються вірші з 3, 4 і 5-ти наголосів. Сей розмір досить 
докладно відповідає розмірові великоруських епічних пісень, так званих 
билин, який таким способом являється витвором не великоруського пле- 
мені, а прастарою віршовою формою, витвореною в Південній Русі, прав- 
доподібно, не пізніше Х ст.»!. 

І. Франко вказав, що найменшою віршовою мірою є вірш із двома 
наголосами, як окрема віршова цілість, далі з 3, 4, 5-ма наголосами. Зроб- 
лене відкриття він вважав «ключем до розв'язки дуже многих досі сум- 
нівних питань не тільки при критиці та критичній реконструкції самого 
тексту, в дуже многих місцях досі темного та незрозумілого, але також 
для розрізнення первісних частей від пізніших додатків, що або псують 
віршову форму, або, зложені очевидною прозою, дають зайве або повто- 
ряють уже сказане, затемнюють смисл або поясняють те, що видалося 
незрозумілим пізнішому читачеві або редакторові» 2. 

І. Франко, як кажуть, «запатентував» відкриття, але «впровадити», 
зреалізувати його повністю не встиг, хоча й працював над літописом до 
останніх днів свого життя. Метою свого вивчення він «поклав видання най- 
старшого київського літопису в первісній віршованій формі» 9 з додатком 
критичного, історичного та літературного апарату. Франко виділив части- 
ну віршових текстів у літописі і зробив власний переспів сучасним віршем. 

Даний переклад -- це заявка на продовження Франкових студій. 
Прийнявши Франкову думку про те, що літописні епічні оповідання -- 
віршові твори і що це найстаріша книжна поезія українського народу, 
перекладач зробив кілька нових спостережень. При вивченні тексту 
впадає в очі перенасиченість його сполучником «і». Перекладач переписав 
відповідні тексти окремими реченнями від «і» до «і». Для прикладу наведу 
уривок із тексту, записаного в літописі під роком 993: 


Иде Володимир на Хорвать. Пришедшю же ему сь войнь 
Хорватской, 


! Франко І. Я. Студії над найдавнішим Київським літописом (частина 
перша). Зібрання творів у 50-ти т., т. 6, с. 10--11. 

2 Там же, с. 11. 

3 Там же, с. 590. 


4718/4179 


И се Печенезь придоша по оной сторонь от Суль, 
Володимир же противу имь, 
И устрьть я на Трубеши над броду, кдіь ньнЬь 
Переяслав, 

И ста Володимерь на сей странь, а ПеченьзЬ на оной, 

И не смбяху си на ону сторону, 

И они на сю сторону. 

И привха князь Печеньскьй к рьць, 

И возва Володимира, 

И рече ему... 

Поза будь-якими сумнівами маємо початки віршування. Ритмічний 
малюнок, чітка організація поетичної фрази. Сполучник «і» (в окремих 
випадках «ї») є своєрідною одиницею організації поетичної фрази. Син- 
таксичний паралелізм із таким засобом поетичної мови, як «краєгра- 
ніє», «краєстрочіє», відомий на Україні -- Русі в ХІ ст., і так званий 
музичний розмір без будь-яких гіпотетичних перебільшень чи «натяжок» 
дають підстави говорити про початки віршування на Україні уже в епоху 
Київської Русі, про нашу найдавнішу книжну поезію. 

В її формуванні мала місце і значення не тільки народнопоетична тра- 
диція полянського племені, але й біблійна поезія, її ритм і метр. Біблія була . 
настільною книгою кожного книжника на нашій землі, з неї починався 
і нею закінчувався кожен день його життя. Рясне цитування літописцями 
біблійних псалмів, пісень і приповісток Соломонових, афоризмів із різних 
біблійних книг запевняє нас, що Біблія була благодатним джерелом у 
формуванні образно-художнього мислення перших наших віршотворців. 

Все ж приявна в літописах поезія не є наслідувальною. Вона вже 
перебуває на тому історичному етапі свого розвитку, коли більше задив- 
лена не в колишні біблійні джерела, з яких проросла, а в народний грунт, 
куди мала просякнути і оживити нову прорість. В інтонаціях літописної 
віршової літератури ми вчуваємо речитатив, ритмомелодику українських 
народних дум. Деякі епічні оповідання справді написані нерівноскладо- 
вим «думним віршем». Український національний інтонаційний фонд, як 
один із неповторних скарбів народу, постає в літописній поезії уже сфор- 
мдваним або в стадії активного формування. 

Маємо бути свідомі, вдаючись до оригінального тексту, що перед 
нами все-таки не оригінальний текст мовою початку ХІІ ст., а копія саме 


українського книжника ХУ ст., зроблена майже через. 300 років. після 
появи оригіналу. Уже жила і діяла понад століття традиція старо- 
української книжної мови. Цілі пласти староболгарської та й старо- 
руської лексики замінялися питомо українською. Ми маємо повне право 
розглядати Іпатську копію і як пам'ятку власне української писемності 
початку ХУ ст. Та заміна переписувачем певних лексичних сполук також 
спотворювала первісне поетичне звучання тексту або наближувала його 
до думного звучання, можливо, вже рідного книжнику, Так, відомі росій- 
ські вчені Буслаєв, Афанасьев, ведучи мову про Бояна, зазначають, що 
він був подібний «позднейшим бандуристам, кобзарям и гуслярам» 
- На жаль, ми сьогодні не знаємо, як правильно читати давній літопис- 
ний текст навіть у списку початку ХУ ст., ми не маємо більш-менш при- 
стойної наукової праці, що вводила б нас у світ історичної орфоепії. 
Непрояснена наукою справа затемнює не тільки наукову проблему, 
а й наше історичне мислення, робить ущербною національну свідомість. 
Чому про це доводиться нагадувати сьогодні читачам? Бо не такі вже 
й поодинокі нині публіцистичні, псевдонаукові публікації, позначені 
плакатною агітацією, суттю своєю спрямовані проти самої ідеї «спільної 
колиски» трьох братніх народів, щоб у: довірливого, емоційно заря- 
дженого квасним плхревином читача посіяти сумнів, чи була вона, та 
колиска, взагалі, а якщо й була, то чи таки спільною. Декого надзви- 
чайно цікавить, кого першого в ту колиску поклали, хто перший із неї 
вибрався і став на власні ноги, бо вони аж ніяк не можуть без «першого», 
«старшого», не задумуючись, що культ якогось одного, «вибраного» 
народу такий же потворний, як і культ особи. Це й приводить до того, 
що на роль першого і єдиного власника колиски претендує сильніший. 
Прагнення пріоритету, особливо засобами диктату, шляхом присвоєння 
монопольного права на «єдино можливі» і «єдино істинні» наукові виснов- 
ки не такі вже й рідкісні сьогодні. 

Не будемо голослівні. Візьміть видану «Наукою» у 1988 р. моногра- 
фію М. І. Толстого, ленінградського лінгвіста, під титулом «История 
и структура славянских литературньх язьков». Не розкриваючи книжки, 
погляньмо на зворотний бік обкладинки, і перед очима -- рекламний 
щиток із єдиною цитатою такого змісту: «Будучи модернизированной 
и обрусевшей формой церковнославянского язька, русский литера- 
турньй язьк являстся единственньим прямьм преемником 


16 9-919 480/481 


общеславянской литературной традиции, ведущей свое начало от 
Первоучителей славянских, то есть от конца зпохи "праславянского 
единства». Н. С. Трубецкой». Про яку колиску тут може йти мова? Кінчи- 
лась епоха праслав'янської єдності -- і почалась «единственная» росій- 
ська літературна мова. А українська, білоруська літературні мови? 
Очевидно, на думку учителя (Н. С. Трубецького) і учня (М. І. Толсто- 
го), -- «наречне», або «не било, нет и бить не может», або австрійська чи 
польська інтриги. 

Нещодавно член-кор. АН СРСР О. Трубачов опублікував статтю під 
промовистою назвою «Славяне. Язьк и исторня», в якій висловив непід- 
робне обурення: «Доходит до того, что сейчас в научной литературе, да 
и у широкой общественности набрало силу мнение, что якобь неудобно 
назьвать наш у кначальную письменность и ее язьк русскими, поскольку 
зто общее наследие язька и культурь не одних русских, но и украйнцев 
и белорусов» («Правда», М» 87, 28 марта, 1987 г.). Він схильний називати 
її лише великоруською. 

Та годі публіцистики. У цьому жанрі відповів на всі сьогоднішні 
недолугі домагання псевдоідеологів від науки С. Гречанюк у фейлетоні 
«Трубачов іде на «ми» («Вітчизна», 1988, Ме 12). 

"Тут, очевидячки, доречно врівноважити крайнощі, посилаючись на 
інші, незаперечні авторитети російської науки. 

Так, російський мовознавець Буслаєв звернув увагу, що українська 
мова різниться від російської «незалежністю своїх етимологічних форм 
у деклінаціях (відхиленнях. -- В. Я.) і кон'югаціях (відмінюванні, з'єднан- 
нях, - В. Я.) форм, давніших від форм великоруської мови». Російський 
історик Соловйов у третьому томі «Історії Росії» висловлюється ще 
категоричніше: «Оповідання українського літописця різниться від нов- 
городської хроніки багатством подробиць, мальовничістю стилю, своєю 
жвавістю, своїм, можна сказати, художнім характером. Волинській хро- 
ніці властива, зокрема, поетична форма. Неможливо не побачити тут 
впливу південної природи, характеру південного народу (українців.-- 
В. Я.). Якщо йдеться про повість суздальського літописця, то ця повість 
суха, і ця недостача не покривається навіть силою народної новгород- 
ської мови: вона багатослівна і не має того художнього характеру, що 
притаманний південній (тобто українській.-- В. Я.) літературі». Отже, 
російські мовознавці, історики ХІХ ст. визнавали київську літературу 


ХІ--ХИ ст. за українську. Навіть В. Бєлінський, в якого ставлення до 
української літератури однозначним можна назвати хіба що в негатив- 
ному значенні, висловлювався про «Слово о полку Ігоревім» як про твір 
за характером український і не боявся найразючіших зіставлень: «Слово 
о полку Ігоревім» різко відгукується південноруським походженням. 
Є в мові його щось м'яке, що нагадує сучасне малоруське наріччя, особ- 
ливо багатством гортанних звуків і закінченнями на м'який знак у діє- 
словах теперішнього часу третьої особи множини, Але найбільше про- 
мовляє на користь південноруського походження «Слова» зображений 
в ньому побут народу. Відчувається щось благородне і людське у взаєм- 
них стосунках діючих осіб цієї поеми...» І далі: «Все це, повторюємо, від- 
гукується в родинному житті, де взаємини чоловіка і жінки грунтуються 
на любові, де жінка користується повнотою своїх прав. І все це діамет- 
рально протилежне Північній Русі, де сімейні стосунки дикі й грубі, а жін- 
ка -- рід домашньої скотини, і де любов при шлюбі -- поняття цілком 
стороннє. Порівняйте життя малоросійських селян із життям російських 
селян, міщан, купців і, зокрема, інших верств, і всі переконаєтеся в спра- 
ведливості нашого висновку про південне походження «Слова»...»! 

І, нарешті, дозволимо собі навести ще одну цитату. М. П. Драгоманов 
у повідомленні, представленому 1878 р. в Парижі Літературному конгресу 
на захист культур малих народів (між іншим, у видання праць вченого 
в 1971 р. не ввійшло через наведені в ній процитовані вище слова В. Бє- 
лінського), писав: «Що стосується «Літопису Нестора», «Слова про похід 
Ігоря» і т. д., то ці твори були безпосередніми плодами місцевого життя 
міст стародавньої України. Ці твори започатковують, таким чином, 
українську літературу, вони мали тільки посередній вплив на Північну 
Росію», Тож, як бачимо, нове мислення може бути і старим, але науково 
правильним. Науково встановлені ще в ХІХ ст. істини були замовчані, 
забуті, а потім підмінені кон'юнктурними положеннями вульгарно-соціо- 
логічного гатунку. Були замінені й методологічні принципи вивчення 
явищ минулого. У ХІХ ст., перш за все, порівнюючи два народи, скажімо 
український і російський, виходили з того, що є в них самобутнього, 
неповторно оригінального і в позитивному і в негативному відношеннях. 


" Бєлінський В. Г. ПСС, т. У//М.: Изд-во АН СССР, 1954, с. 332-- 
1933; 348. 5 ; З 


16х 482 /483 


Вульгарно-соціологічна наука шукала тільки «спільне», те, що, на її 
думку, «єднає», а точніше -- не дає змоги виокремити індивідуальне об- 
личчя кожного. Бєлінський виводив психологічно-культурні риси укра- 
їнця ХІХ ст. з обставин життя полянського племені Х--ХІ ст., а росіяни- 
на -- з традицій Володимиро-Суздальської і Новгородської Русі. Цим 
шляхом ішов і М. Максимович, і М. Костомаров у статті про дві народ- 
ності -- українську і російську, і М. Драгоманов, і І. Франко. Сьогодні 
деякі істини доводиться встановлювати, а деякі -- повертати. 
Український народ має ту високу гордість, що є прямим носієм всієї 
культури Київської Русі, але не заявляє одноособових прав на неї, бо вона 
має ще й культурних спадкоємців в особі білоруського і російського наро- 
дів. Від полянського племені, яке літописець називає «русь», від «полян- 
киян» пішло пагіння архітектурне, малярське, музичне, літературне до 
інших племен, з яких пізніше утворився білоруський і російський народи, 
за зразком Києва формувалися князівські «гради» -- столиці окремих 
князівств, з Києва була винесена й горда назва «Русь» в північні князів- 
ства, де вона й залишилась, а в знищеному татаро-монголами Києві 
поволі забувалася, робила спробу зростися в нове найменування Русь- 
Україна. Та з часом старіше ім'я цілком витіснилося новим -- Україна. 
Поняття Мала Русь і Велика Русь -- церковного походження. На озна- 
чення України назва Мала Русь у фольклорі не зустрічається. Термін 
цей утворили, як довів український історик С. Шелухін, в ХІМ ст. у Царе- 
граді греки у відповідності зі своєю традицією. У ХПІ ст. Київ через 
татаро-монгольські руйнування занепав і перейшов під владу гали- 
цьких князів. У 1299 р. київський православний митрополит остаточно 
переселився в Москву. Після цього галицько-волинські князі домоглися 
від константинопольського патріарха для своїх земель окремого митро- 
полита. Патріарх назвав округу цього митрополита «Мікро Росіа», що 
по-грецьки означало Мала, корінна, метропольна Русь, зерно, з якого йде 
зріст малого на велике. Подібно у греків Малою Грецією називалася 
метропольна Греція, а її колонії (в Італії та Сіцілії) звалися Великою 
Грецією. Поняття про Малу Русь своїм походженням було зв'язане орга- 
нічно з православним населенням і юрисдикцією православного митро- 
полита. Московія Руссю тоді не звалася, і за таку її не вважали. Згідно 
Андрусівського договору Київ із складу Малої Русі вилучено. 20 жовтня 
1775 р. вийшов царський указ, за яким належало город Київ «присоеди- 


-знить к Малороссий». Почався поділ Малоросії на намісництва, потім 
на губернії, аж 27 березня 1853 р. з'явився закон, який вимагав «восста- 
новить древние предель Малороссиий». Так поступово церковно-адміні- 
стративна назва «Малоросія» стала назвою адміністративною, а етно- 
графічною ніколи й не була. Велика Русь також не була етнографічною 
назвою. Це були навколишні землі метропольної Малої Русі. Поняття 
Велика Русь зазнало повного переосмислення і стало вживатися на озна- 
чення нового державного формування, як назва офіційно-адміністра- 
тивна, особливо після 1589 р., коли Москва була урочисто проголошена 
патріаршою столицею, «третім Римом». 

Щось подібне можна добачити в прикладі із Румунією. Одна з най- 
віддаленіших римських провінцій (Романіа) назавжди зберегла одер- 
жане з рук римлян ім'я, мовну специфіку, залишила за собою право 
приналежності до романської мовної сім'ї, за винятком хіба що права 
називати Рим своєю столицею і оголошувати його історичні пам'ятки 
румунськими. Та й не тільки український народ втратив своє середньо- 
вічне ім'я. У Європі таких прикладів знайдемо чимало. 

Шукати в Києві руському витоки власних культурних джерел нале- 
жить і білоруському, і російському народам. Колись академік Михайло 
Погодін висунув хитру гіпотезу-казку: до нашестя татаро-монголів 
українців, мовляв, у Києві не було (він не заперечує, що Їх взагалі не 
було, ні!). Тут були тільки росіяни, які під тиском завойовників відійшли 
на північ, а потім не захотіли повертатися з нових насиджених місць. 
Вакуум, що утворився в Києві, був заповнений українцями, що прийшли 
на Дніпро з Карпат. Оця байка була потрібна й охоче була взята на 
озброєння царськими ідеологами, щоб, здійснюючи великодержавницьку 
шовіністичну політику, довести, ніби українці ніякісінької участі в тво- 
ренні київської культури до ХІМ ст. не брали, а тому вся ця культура 
винятково російська, а Київська Русь-- не що інше, як Древня Русь, 
староросійська держава з центром у Києві. На жаль, ця вигадка бага- 
тьом не дає спати й сьогодні. Так у статті Р. Балакшина «Древо коло- 
кольное» (ж. «Наука и религия», 1988, Ме 11) читаємо: «Нигде на белом 
свете не отливались в таком количестве и такие большие колокола, как 
в России. Первье русские колокола невелики, под стать и церквам тех 
времен. В 1824 году в Киеве при раскопках Десятинной церкви бьл найден 
колокол.. Полагают, что зто древнейший русский колокол. Сначала 


484/485 


колокола привозили из других стран. Русские мастера начали лить сами 
только в ХП веке в Киеве н Холме, Во время татаро-монгольского ига 
зто ремесло в числе многих других ремесел пришло в упадок... Литье 
отечественньх колоколов возобновляєтся в ХУ веке...» Тут і слово «отече- 
ственньй» не що інше, як фіговий листок на голій погодінській тезі: 
росіяни спочатку відливали дзвони в Києві і Холмі, а після татаро- 
монголів відродили київсько-холмську традицію у Твері. 

Зрозуміла річ, якихось ознак нового наукового мислення в таких пре- 
тензіях знайти важко. 

Українська філологічна й історична думка також не була в минулому 
однозначною в ставленні до культурної спадщини Київської Русі. 
І в ній звучали голоси: «Наше, не поділимось!» Та здоровий глузд в нау- 
кових судженнях утвердив Михайло Максимович, який перший пере- 
конливо довів, що ця спадщина спільна і від свідомості цього і права 
брати до вжитку кожного, що йому найрідніше, не тільки ніхто не збід- 
нюється, а, навпаки, всі, і той, хто дає, і той, хто бере,-- багатщають, 
справді почувають себе братньою сім'єю. І кожен знайде в пам'ятках того 
далекого часу витоки своєї національної гордості, патріотизму й інтер- 
націоналізму. 

Нестор-літописець не приховує своєї синівської любові до рідної 
полянської, київської, руської землі. Йому тут все миліше, ліпше, мо- 
ральніше, ніж, скажімо, у сусідніх деревлян (сучасних житомирян), 
не говорячи вже за новгородських словен. Там взагалі, на його думку, 
бог зна як погано. Для цього досить побути в новгородських лазнях, де 
віниками хвоськають себе в перегрітих мивницях до напівсмерті, а потім 
обливаються студеною водою і оживають. З цього навіть у Римі реготали, 
як апостол Андрій розповідав про те, що бачив у Новгороді на власні 
очі. І «аргументи», як бачимо, знайшлися. Своє плем'я літописцеві най- 
миліше, воно, на його думку, і найкультурніше: «Поляни своїх батьків 
обичаї мають, тихі й покірливі... І брачні обичаї мають...» А от сусіди- 
деревляни, на думку літописця, уже «жили по-звіриному, жили по-скот- 
ськи: і убивали один другого, їли все нечисте, і брачення у них не бувало, 
а умикали дівиць біля води». 

"Чим далі -- тим гірше: «А радимичі, і в'ятичі, і сіверо один обичай 
мали: жили в лісі, як всякий звір, їли все нечисте, і соромослів'я в них 
при батьках, і при снохах. І брачення у них не бувало, а ігрища між 


селами. І сходилися на ігрища, на танцювання і на всі бісівські пісні, 
і тут умикали собі жінок, хто з якою зговориться, мали ж по дві і по три 
жони», 

Здається, літописець боїться, щоб його полянський народ не загу- 
бився в хащі різних найменувань, кожне з яких він намагається вияснити: 
«словінський народ і руський -- один...», «полянами прозвалися, оскільки 
в полі сиділи, а були одного народу -- словінського». Отож русь, поляни, 
словіни -- це один народ, предок сучасних українців. Літописець -- 
його. кровний син. 

Оці любування чи залюбленість у своє полянське плем'я автора літо- 
пису -- не засліпленість. Він проглядає далі і бачить народи різні: і сло- 
в'янські, і агарянські, і бохмитські (мусульманські), і європейські 
(варязькі). Він бачить всі сусідні племена, «примучені» Києвом, бажає їм 
добра і братньої любові між ними і Руссю. Він заповідає мир на всіх 
землях Русі і між всіма народами, що сусідять з його людом. 

Кожен із авторів «Повісті врем'яних літ» бере на себе роль мораль- 
ного судді всіх людських вчинків і подій, про які оповідає. Літописець 
постійно і настійно апелює до моральності, до пошанівку традицій і бать- 
ківських звичаїв, в яких для нього і краса, і правовий кодекс, і педа- 
гогіка, і предківські заповіти. Від перших оповідань і до останніх записів 
нав'язується думка, що зло карається. Хто і коли б не вчинив зло-- 
матиме покуту. Здається, про жоден розказаний злочин не забув опові- 
дач, і в якомусь, віддаленому часом і простором, епізоді покаже, як той 
злочин покараний. 

Оцей гуманістичний поклик -- люди, не робіть зла, бо воно викликає 
інше зло і неминучу покару! -- також на замовлення Вічності. Й аж ніяк 
не князів, хоча й вони один на одного не схожі, і між князями, на думку 
літописця, є гідні хвали, а є гідні хули, і є-- доброї і лихої пам'яті 
в нащадків. 

І хоч часом літописні відомості подрібнені річними записами, поетич- 
ними оповіданнями, ширшими історичними описами і уривчастими 
відомостями й повідомленнями, «Повість врем'яних літ» має дивовижну 
художню цілість. Наскрізними в літописі є релігійна концепція людини 
і світу, вогонь любові до рідної землі і патріотична тривога за її долю, бо 
«земля наша велика й багата, тільки ладу в ній нема», бо «Бог дає 
владу, кому хоче», бо «для Русі пиття -- веселість, не можемо без того». 


486/487 


Наскрізними в «Повісті врем'яних літ» є висока поезія у сув'язі з епічним 
спокоєм, живі барви русько-української землі, ореол героїки в змалю- 
ванні людей і подій. Так, у пісні про Святослава поет творить його 
образ як типовий образ руського воя, а з другого боку це вже про- 
образ козацького полководця -- чи Сагайдачного чи Сірка, чи Богуна. 

І сам-бо був хоробрий і легкий у ході, як барс, 

І воєн багато провів, 

І возів за собою не возив, ні котлів, 

І м'яса не варив, 

А тоненько нарізав конини, чи звірини, чи гов'ядини, 

І, на жару запікаючи, їв. 

І шатра не мав, а пітник стелив 

І сідло під голову. 

Г всі вої йогс такими були. 

Чи не маємо тут романтичної гіперболізації одного з перших русько- 
українських полководців, про якого літопис доніс стільки захоплюючих 
легенд, переказів, дум? Свідчення літописця перевіряється докумен- 
тально-безстороннім свідченням грецького історика Лева Диякона, який 
сам зустрічався із Святославом і залишив для нас його словесний порт- 
рет: «На вигляд він був такий: середній на зріст, ні надто високий, 
ні надто малий, з густими бровами, з голубими очима, з рівним носом, 
з голою головою і з густим довгим волоссям, що висіло на верхній губі. 
Голова в нього була зовсім гола, і лише на одному її боці висіло пасмо 
волосся, що означало знатність роду; шия груба, плечі широкі, і весь 
стан досить стрункий. Він виглядав похмурим і суворим. В одному вусі 
висіла в нього золота сережка, прикрашена двома перлинами з рубіном, 
вставленим між ними. Одіж на ньому біла, яка нічим, окрім чистоти, 
ке відрізнялась від одягу інших». Отож, тільки чистішою, білішою сороч- 
кою і відрізнявся князь Святослав від своїх дружинників, та ще даром 
слова, що здатне підняти на смерть, і особистим прикладом у скрутну 
хвилину: 

І рече Святослав: «Уже нам діватися нікуди, 

І волею ї неволею станемо супроти: 

Ї не посоромимо землі Руської, 

А ляжемо тут кістьми -- мертвий сорому не має, 

А коли ж побіжимо, то сором нам. 


Ге маємо втікати, а станем кріпко, 
Я ж попереду вас піду». 


Оце, здається, єдина була перевага --іти попереду. 

Справжніх героїв, готових на самопожертву, на патріотичний чин 
літописець знаходить серед простих людей: не боярський син, а безімен- 
ний «отрок (хлопець) з обротькою» вирятовує киян і княгиню Ольгу із 
внуками, саме кожум'яцький син «переймає» славу печенізького велета, 
старенький дідусь виявляє більше розуму і мудрості, ніж всі білогород- 
ські старійшини, і рятує «білогородським киселем» від печенізького 
полону. Подаючи масштабні монументальні картини зіткнень Русі із Сте- 
пом, літописець не губить в узагальненій масі народного ополчення -- 
воях чи князівській дружині -- народні типи, він вихоплює світлом свого 
таланту із затемненої простором і часом народної маси монументальні 
лики простих людей і увічнює їхній героїзм і страждання. Ідуть безкінеч- 
ним степом руські полоняни: мукою і печаллю позначені їхні лиця, почор- 
нілі від стужі, морені жагою, з побитими терням босими ногами. І до нас 
долітає кілька вихоплених літописцем фраз із розмови невільників: 
«Із сльозами відповідали одне одному, промовляючи: «Я був з цього 
города», а другий: «Я з цього села». І так, перемовляючись, із сльозами, 
розповідали про рід свій, зводили очі "на небеса до Всевишнього, 
знаючого тайне». Якось академік Д. С. Лихачов дуже точно відзна- 
чив, що ці епізоди -- великі художні знахідки, гідні великої літератури. 
Одним словом «був», а не «є», окреслити весь трагізм сущих, живих 
людей, для яких уже нема теперішнього, а тільки минуле, якого не відіб- 
рати,- міг тільки великий майстер з широким епічним мисленням. Він 
не пророкував долі українського народу і шляхів, якими гнатимуть 
в ясир у ХУМП ст. і на каторгу в наступні віки. Та все ж не тільки 
записував до літопису певні події, а й творив яскраве художнє полотно. 
З нього ми зчитуємо як історичну інформацію, так і живі сплески 
емоцій людей з високим конкретно-історичним почуттям самосвідо- 
мості і розумінням повної взаємозалежності з навколишнім світом 
природи та іншими народами, серед яких його руський полянський на- 
род перебуває у величі історії, осягає красу вічних моральних істин 
ї усвідомлює причаєні нещастя, уготовані розбратом, міжусобнцями 
братовбивством. - 


488/489 


Особливі симпатії літописець виявляє до тих князів, митрополитів, 
єпископів, ігуменів, які були книжниками, будували храми, зводили нові 
міста, забезпечували народові добрий лад і мир, в яких сила влади утвер- 
джувалась на силі духу, на високій моральності, на пошані до минулого, 
до історії, до діянь батьків, дідів, прадідів. 

Неподільні симпатії літописець засвідчує до Володимира Ведниого, 
котрий перший на Русі «повелів будувати церкви» «і людей приводити 
на хрещення по всіх городах і селах», «і почав посилати забирать дітей 
у нарочитих мужів своїх і віддавати їх на учення книжне». У пантеоні 
культурно-освітніх діячів України-Русі першим стоїть князь-просвітитель 
Володимир І Великий. Він перший вклав книжку в руки народу нашого 
і, говорить літописець, «через оцих, відданих на навчання книжне, і збу- 
лося пророцтво на Руській землі, в якому сказано: «У ті дні глухі почують 
слова книжні і ясною буде мова гундосих». 

Запис під 1037 р.-- не що інше, як хвалебна пісня («Слово похваль- 
не»), з якої, можливо, і склалося друге ім'я князя Ярослава -- Мудрий. 
У перекладі подано цей запис як прозовий. Але це все ж «попсований» 
віршовий текст, і в цьому легко переконатися, переписавши його за 
прийнятим у виданні принципом: 

І стала при ньому віра християнська множитися 

на Русі 

І поширюватися. 

І чорноризці почали множитися, 

І з'явилися монастирі. 

І любив Ярослав церковні статути 

І попів любив дуже, особливо ж любив чорноризців. 

І до квиг був прихильний, читав часто і вдень, 

і вночі. 

І зібрав писців много, 

І перекладали вони із грецької на словенську 

і Письмо. 

І написали вони багато книг, 

І славу цим здобули, 

І повчаються за їхніми книгами вірнії люди 

І насолоджуються, навчаючись 

божественного слова,-- 


І так, неначе один хтось виоре землю, 
А другий -- засіє, 
А інші -- пожинають, 
І споживають страву неоскудну, 
І це так. 
І це батько його Володимир землю розорав 
І спушив, тобто хрещенням просвітив. 
А цей же Ярослав, син Володимирів, 
І засіяв книжними словами серця 
вірних людей, 
І ми пожинаємо, приймаючи науку книжну. 
І велика користь буває чоловікові від науки 
книжної, 
І книги вказують нам 
І навчають нас, як іти шляхом покаяння, 
І мудрість і стриманість здобуваємо із слів 
книжних. 
Книги подібні рікам, що тамують спрагу 
цілого світу, 
Книги -- джерела мудрості. 
Книги -- бездонна глибина, 
І ми ними в печалі втішаємось, 
І вони -- узда для тіла і душі. 
Мудрість -- велика, 
І її премудрий Соломон похваляє словами: 
«Я, премудрість, вселила світло, і розум, 
і смисл. 
Я прикликала страх господній. 
Моє світло, моя мудрість, моє утвердження. 
Мною царі царюють і сильні правду пишуть, 
Мною вельможі величаються, 
Мучителі землею управляють. 
Я люблячих мене -- люблю, 
І хто шукає мене -- знайде». 
Це перший в історії української книжної поезії світлий тімн 
книзі, книжній мудрості, книжникам. Цей мотив звучить через усю 


490/491 


«Повість врем'яних літ» як об'єднуюча, наскрізна тема в поліфонічній 
симфонії. паю і 

Нестор зі своїми можливими попередниками і наступниками, як Ас- 
кольдів літописець, Іоанн, Никон, Сильвестр, писали для свого народу 
власну Біблію -- священні книги русько-українського народу, що вві- 
брали в себе багатовіковий досвід слова. Це й дзеркало історичного 
життя, це й збірник дидактичних повчань і настанов, це й звід звичаїв 
і заповітів пращурів своїм ненародженим праправнукам, це й книги 
епічних пісень як художня спроба прочитання минулого й сучасного 
в ім'я омріяних ідеалів майбутнього. Це об'ємна закодована інформація, 
для розшифрування якої ще буде потрібно величезних зусиль. Це неоці- 
ненний скарб трьох народів, зібраний на замовлення Вічності. Сила 
нашої духовності зростатиме в пропорційній залежності від того, яке місце 
в нашому розумовому і культурному житті займатиме історія взагалі, 
історія рідного українського народу зокрема, а в ній історія Київської 
Русі -- зосібна. / 

Мова літопису енергійна, містка від перших слів: «Се начнем повість 
сію» -- і до заключного запису. Нестор давав своє прочитання історії. 
На відміну, а можливо -- і всупереч іншим, він розпочинає саме «повість 
сію». Його намір відповісти на питання, хто перший почав княжити 
в Києві і як виникла Руська земля, є й нашим бажанням. Остаточної 
відповіді ми не маємо й сьогодні, але зате маємо тисячолітній досвід 
слова, в якому, хай і неповна, міститься відповідь. 

Чиє це слово? Українське, російське, білоруське? Чи приналежність 
його знову сховаємо за фігові листки -- «східнослов'янський автор», 
«наш співвітчизник», «вітчизняний автор»? Якщо книжник, що творив 
копію на початку ХУ ст., точно відтворив мову оригіналу, то Нестор -- 
українець і в побуті користався мовою українською. Щоправда, зістав- 
лення різних списків підтверджує факт доповнення, поширення Несто- 
рового тексту автором копії. Всі доповнення мають характер україн- 
ського мовлення. У поданих нижче прикладах підкреслено введені 
автором Іпатського списку доповнення тексту чи зміну фразеологічних 
сполук: «іже би володіл нами і рядил по ряду, по праву», «велми дітеск», 
«літо ціле», «смислену велми», «аще кто хотяше волею креститеся», «не 
їдем ні на конях, ні на возіх, ні піш ідем», «не можаше сидіти на коні» 
і т. д. Такого характеру. поширення тексту засвідчують в особі книжника- 


переписувача українця. Але якщо це не поширення, а автентичний текст 
«Початкового літопису»? Тоді мова Нестора має значні сліди україн- 
ського мовлення. 

У Іпатському списку маємо й інші відмінності в-зіставленні із іншими 
- текстами «Повісті врем'яних літ». Ці відмінності -- цілеспрямоване під- 
новлення старої мови: 
Текст за І-м Новгородським літо- | Текст за 


писом (старіший текст): Іпатським списком: 

«возьмуть на ся прутье младое»  «возьмуть вБники и начнуть хво- 
(варіант: «возьмуть вьтвис) статися» 

«борзописца зЬло» «борзописца велми» 

«пережгоша истопку» (истобу) «пережгоша мовницю» 
«дружина» «друзь наши» 

«смерть прииметь» «смертью да оумреть» 

«охабивь» «своєея ся лишивь» 

«красоть ради лица ея» «красьо для лица ея» 


Цей ряд зіставлень можливий по всьому тексту. Тут українські вкрап- 
лення йдуть чи від Нестора та його попередників і сучасників, а чи від 
автора копії. Але погляньмо й на текст, який не має варіантів. Подамо 
кілька прикладів в сучасному правописному оформленні без перекладу, 
тільки, повторимо, прочитуючи «Б» як «і», «Її», «и»: «преставися Володи- 
мир», «межи собою», «сього же дітища виволокоша риболови в неводі», 
«переїха в лодьї чрес Дніпр», «ілі гусіницею», «і шия желізна вия твоя»; 
«пшениці», «умре ту», «ні ким», «отерся віхтем», «водою студеною», «си- 
дить в бездні», «на порозі», «і многі прельсті, мало не весь город», 
«стояло сонце в колі, а поза колом ще два сонця», «написав на стрілі», 
«ізвірже і вітр на рінь, іже і до сьогодні словеть Перуня рінь», «і строєна 
баня кам'яна», «двори ваші пусті будуть, яко ви злі єсте і лукаві», «видай 
мужі сія, ми не б'ємся за сих, а за тя можем ся бити, а за сих не б'ємся», 
«се бо єсть бо батіг» і т. д. Це зразки української фразеології і україн- 
ської орфоепії в «Повісті врем'яних літ». А українська лексика ллється 
суцільним потоком: жито, сочевиця, рінь, колодязь, зоря, зоріти, віно, 
посаг, подружжя, преставитися, могила, умерти, величатися, лукавий, 
вабити, сварити, приязнь, туга, сором, свита, сіни, печера, вежа, голуб- 
ник, стріха, манастир, орати, рало, рілля, знемагати, володіти, наймит, 
уряд, заплатити, мито, митник, повість, перекладати і т.д. 


499 /493 


Ще Михайло Максимович довів близькість української народної пое- 
зії з літературними пам'ятками Київської Русі. Його думки щодо цього, 
між іншим, поділяв і розвивав Бєлінський у статті про російські народні 
пісні, а також Буслаєв у праці «Об зтнических вьіражениях украннской 
народной поззий». Підсумовуючи значення започаткованого Максимови- 
чем напрямку, Драгоманов сказав: «Всякий, хто знає історію південно- 
західної Русі і її стан, - надіємося, порозуміє без дальших слів, яке вели- 
чезне практичне, державне значення має думка, що мова, чуття «хлопа» 
з південно-західної Русі - прості потомки мови, поезії, чуття князів 
старокиївської землі»!. Ці висновки вченого ніколи і ніким не були 
спростовані. 

Більшість діалогів у «Повісті врем'яних літ» передана фактично 
українською мовою. Маємо дивну сув'язь прадавньої української історії 
й слова. 

На питання, чому і як українські слова з'являються в мові книжни- 
ків Київської Русі, ще наприкінці ХМП ст. відповів німецький вчений 
Генріх-Вільгельм Лудольф: «Назви більшості звичайних речей, вживаних 
у повсякденному житті, не зустрічаються в тих книгах, за якими навчаю- 
ться слов'янської мови». Себто -- в російських підручниках старослов'ян- 
ської мови, з якими він знайомився в 1692--1696 рр., були відсутні всі 
українські слова, вживані в літописах Київської Русі. 

Ці докази спростовують різні спекулятивні легенди, що фактично й ство- 
рювались, аби позбавити український народ його історичного коріння. 
Та й взагалі із деякими легендами декому жаль розлучатися. 

Одна з найкращих легенд -- це легенда про Бояна. Цей поет, про- 
славлений в «Слові о полку Ігоревім», як уже точно встановлено, сучас- 
ник Нестора. Оця обставина будить серйозний сумнів: чи був Боян 
узагалі? 

Не можна йняти віри, щоб автори «Повісті врем'яних літ», віддаючи 
належну хвалу і шану кожному книжнику -- митрополитові Ісанну, 
ігуменові Івану, князю Ярославу Мудрому і в старості маститому 
Яневі,-- не помітили, не згадали жодним словом славетного Бояна. Чим 
зумовлена така неувага? 


" Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність 
і письменство, т. І // Львів, 1899, с. 60. 


А чи й треба висувати звинувачення в неуважності проти авторів 
літопису? Вони увічнили його, тільки ім'я того співця інше, реальне, не ви- 
гадане-чи штучно утворене вченими кінця ХУПІ--ХІХ ст., які вписали 
його в паспорт. Мусимо вдатися до свідчень Нестора. Під 1106 р. він 
фіксує дві події: «Повоювали половці побіля Заріченська, і послав на них 
Святополк Яня Вишатича і брата його Путяту, Іванка Захарича, і Коза- 
рина...» І відразу: «У це ж літо помер Янь, старець добрий, жив літ дев'я- 
носто, в старості маститий: жив по закону Божому, не гірший перших 
праведників, від нього ж я чув багато словес, які і вписав у літописець. 
Був же він муж добрий, і покірливий, і смиренний, уникав всіляких тяжб, 
його ж і гріб є в Печерському монастирі, у притворі, де лежить тіло 
його, покладене місяця червня в 24-й день». Оце, очевидячки, і є біографія 
Бояна. Насправді -- Яня. Прошу читачів звернути увагу на педаний при- 
клад: «се бо єсть бо батіг». Подібна фраза, повторена кілька разів, 
була і в «Слові о полку Ігоревім», але розбита на слова по-іншому, хоча 
її треба було б розбити так: «бо Янь бо віщий». 

Академік Д. С. Лихачов ототожнює Яня-поета із Янем Вишатичем. 
Аргументи його, на нашу думку, не витримують критики. У Лаврентіїв- 
ському списку коло імені Яня, який ходив на половців, нема вказівки, що 
це Вишатич, а раз так, то, на думку Лихачова, маємо кількох братів 
Захаричів -- Яня, Путяту й Іванка. А помер, мовляв, Янь Вишатич, хоча 
літописець й не зазначив, що це Вишатич. Боян же так і залишається 
міфічним Бояном. 

Слід зайнятися розрахунками, які заперечують, що в 1106 р. Янь Ви- 
шатич міг мати 90 років. Так, його батько Вишата згадується в Літописі 
під 1043 роком як воєвода Ярослава Мудрого і «отець Янів». Припустимо, 
що цей запис зроблено пізніше, коли Вишатич мав славу більшу, ніж 
Вишата. Але тоді Янь Вишатич на 1106 р. не міг мати 90 років. Він їх 
справді і не мав, він ходив на чолі князівської дружини в похід на полов- 
ців. Якщо ж Янь Вишатич уже в 1043 р. мав широку популярність, щоб 
батькову заслугу відзначити тільки за те, що він батько Янів, то знову ж 
виникає питання, скільки було на той час років його батькові і скільки 
могло бути самому Яневі. Якщо в 1106 р. помер Янь Вишатич, то він 
народився в 1016 р. В Літописі про нього є згадки під 1071, 1089, 1091, 
1093, і, впевнені, в 1106 р. ходив ще на половців. Коли ж він народився 
в 1016 р., то і в 1093 р. уже мав 77 років, і сумнівно, щоб він уже й тоді 


494 /495 


міг ходити на половців. Отож у 1106 р. помер інший Янь. Наш перший 
відомий піснетворець. Його епічні твори були внесені Нестором в літопис, 
про що він сам свідчить. На цю поезію, виокремлену в нашому виданні 
саме як поезію, очевидячки, й покликається невідомий автор «Слова 
о полку Ігоревім». Запис про Яня Вишатича і «старця доброго» Яня 
стоять поруч під одним роком, і ототожнювати їх немає найменших під- 
став. Це два різні Яні, висновки, що 90 років -- це «епічне перебіль- 
шення», ні на що ке оперті і серйозно сприйматися не можуть. Я повністю 
поділяю думку Вельтмана, Лонгінова, Черепніна, що згаданий під 
1106 р. Янь є легендарний поет «бо Янь». На її користь промовляє те, що 
літописці, віддаючи належну шану кожному книжникові, жодним словом 
не обмовилися про таку знаменитість, як Боян. Не обмовилися, бо його 
й не було, а про Яня, автора поетичних творів, сказано все: «Від нього ж 
я чув багато словес, які й вписав у літописець». 

Питання про особу Бояна і Яня вперше поставив ще в 1842 р. відомий 
вчений, дослідник літератури Київської Русі А. Ф .Вельтман у статті 
«Упоминаєемьй «бо Ян» в «Слове о полку Игореве» есть старец Ян, упо- 
минаемьй Нестором» («Москвитянин», 1842, М» 1, с. 213--215), а з ра- 
дянських вчених думку Вельтмана підтримав Л. В. Черепнін в статті 
«Повесть временньх лет», ее редакции и предшествующие ей летопис- 
нье сводь» («Исторические записки», 1948, М» 25, с. 328--329) Під- 
тримували цю думку й деякі інші вчені. 

Академік Д. С. Лихачов явно перебільшує роль і значення в київській 
історії роду новгородського посадника Остромира, ідеалізує й гіперболі- 
зує образ Вишати і його сина Яня, останнього представника роду Остро- 
мира. Аргументи надто непереконливі, а деяких у «Повісті врем'яних літ» 
немає взагалі, вони -- плід багатої фантазії. Зокрема, нема підтвер- 
дження, що літопис героїзує рід Остромира і «підкреслює його вагу в роз- 
поділі сил Київської держави, його близькість до роду київських князів» !. 
І далі: «Володимир І Святославич неодноразово йшов за порадами Доб- 
рині в своїх походах. Добриня домагається для Володимира руки поло- 
цької княжни Рогніди. Слухаючи порад сина Добрині Константина, Яро- 
слав отримав київський стіл... Як Володимир був зобов'язаний княжінням 
Добрині, так Ярослав був зобов'язаний київським столом його синові 


| Д. С. Лихачев. Избраннье работь в трех томах, т 2 // Л., «Худ. 
литература», 1987, с. 50. 


Константину» !. М'яко кажучи, київськими князями правив рід новгород- 
ського посадника Остромира, цьому родові всі великі київські князі 
«зобов'язані» Очевидно, коли б Добриня не сходив до Рогніди сватом, 
до того ж дуже кривавим, то й Володимир не був би Великим, а Ярослав 
не був би Мудрим, коли б не посадник Константин. Але Д. С. Лихачов 
не відповідає на питання, чому літописець жодним словом не обмовився 
про свого великого сучасника -- Бояна. І ще одне: літописець не опові- 
дання переповідає, як це стверджує Д. С. Лихачов, хай навіть почуті 
від Вишати і його сина, а вводить готові епічні пісні, поетичні віршовані 
оповідання. Коли б ще й цей дар мали Вишата і Вишатич, то, будьмо 
певні, Нестор не поминув би відзначити це -- і неодноразово. Ми певні, 
що в особі Яня відшукався загублений вигаданий Боян. Введена в літопис 
поезія в переважаючій більшості належить Яню. 

Уже давно помічено, що жоден із виявів духовного життя не зв'язаний 
так міцно з окремими особливостями духу народного, з народним генієм, 
як поезія. І як тільки народ заявив про себе в поетичній творчості, в своїй 
поезії, видобув власний поетичний звук, а з ним і свою неповторну інтона- 
цію,-- він уже започаткував свою національну історію, Історія і поетичне 
слово у нерозривній сув'язі з найдавніших часів. Активність поезії є ви- 
явом активного життя суспільства, поетичне слово супроводжує роз- 
виток народного життя. І коли воно в силу різних причин занепадає 
і вже не здатне до нових оригінальних виявів, тоді на вустах народу зали- 
шається старовинна пісня, створена в період здорової молодості. 

Незглибимий в розмаїтості своїх виявів дух народу у поезії засвідчує 
свій поступальний рух, а значить -- і історичний розвиток. Тож питання 
про літописну поезію чи про поетичні твори в «Повісті врем'яних літ» має 
першочергову вагу. На сьогодні ми вже маємо перші спроби її вивчення, 
виокремлення з літописів і окремого видання. Йдеться про спроби І. Фран- 
ка та такі видання, як І-Й том «Антології української посзії» (1984) та 
«Марсове поле» (1988), 

Дружинна поезія, що славила полководчий талант руських князів, 
ратну доблесть їхнього війська, овіяного славою, героїчним духом,-- 
походи Аскольда і Діра, Олега, Ігоря, Святослава на Цареград,-- це 


"Д.С. Лихачев. Избраннье работь в трех томах, т. 2 (переклад 
автора статті). 


17 9919 496/497 


скарбниця історичної пам'яті нашого народу. У ній діяння наших предків 
піднесено як зразок, приклад для наслідування сучасникам і найдальшим 
нащадкам. 

Спонукає до роздумів та обставина, що літописець називає свою працю 
не «літописанням», а «повістями», себто історичними поетичними опові- 
даннями, «словесами» про певні події, головним чином пов'язані з бит- 
вами, походами, міжусобицями. Нестор засвідчив, що багато цих «словес»: 
він вписав, тобто вніс не редагованими, не переробленими, до літопису 
з вуст старого Яня. Очевидно, це і є ті «старі словеси», про які автор 
«Слова о полку Ігоревім» згадує на самому початку як про давню уже 
столітню традицію. Автор «Слова», на противагу Яневі, збирається оспі- 
вати не те, що було колись давно, а те, чого він сам був свідком, «по бьшли- 
нам сего временн». У цьому, гадаємо, підтвердження того, що, можливо, 
Янь складав пісні і на біблійні теми, і про події 200--300-літньої давно- 
сті, і події свого часу. Всі ці пісні легко прочитуються в літописі. Але 
проблема їх авторства потребує спеціального дослідження. Це справа - 
майбутнього, сьогодні, гадаємо, достатньо поставити це питання, щоб" 
спонукати молодих дослідників до його вивчення і розв'язання. 

У перекладі подано біля п'ятдесяти поетичних творів. Ще близько два- 
дцяти залишено у прозовому відтворенні. Це також поетичні твори, як 
наведена вище хвалебна пісня Ярославу Мудрому, але цільність їх з різ- 
них причин порушена, а втручатися в текст, робити спробу його рестав- 
рації -- не завдання перекладача. 

«Повість врем'яних літ» -- не просто пам'ятка писемності, а й високо- 
художня поетична книга, збірка епічних пісень та перша, найдавніша 
історія українського народу, написана на замовлення Вічності. Вона має 
стати букварем нашої національної свідомості, глибоких патріотичних та 
інтернаціональних почуттів, пронесених народом через тисячоліття. 


Василь Яременко 


КОМЕНТАР 


до перекладу «Повісті врем'яних літ» 


Повний коментар до «Повісті врем'яних літ» -- справа академічного 
видання. 

Поданий нижче коментар розраховано на найширший загал читачів 
: підпорядковано одній меті -- прояснити текст, розширити стиснену 
літописною лаконічністю інформацію про окремі події та подати відомо 
сті, що мали б сприяти розумінню змісту. 

Перекладач, відтворюючи сучасною мовою текст Іпатського списку 
«Повісті врем'яних літ», користувався такими принципами: 

І. Подати якнайточніший переклад, наскільки дозволяв це досвід 
і знання перекладача. Тому найменші доповнення до тексту, необхідні 
для його прояснення, подано в квадратних дужках. 

2. Всі історичні реалії -- географічні назви, імена, історична тер- 
мінологія залишені без змін, але подані за сучасним правописом 
(Гургьв -- Гургів, тобто Юр'їв). Коментар до історично-географічної 
топоніміки подано в окремому покажчику «Коментар до літописних 
географічних назв». Всі терміни, що відбивають історичний колорит. 
подані в «Короткому словнику історичної термінології, що вживається в 
«Повісті врем'яних літ». Перекладач виходив з того, що помилка ко- 
ментатора -- значно менше лихо, аніж спотворення тексту оригіналу. 
Саме тому краще помилитися в поясненні, коментарі, аніж неправильно 
перекласти. 

3. В тексті літопису є чимало паралельних форм: Олег і Ольг, руські, 
руськії; словени і словіни, Новігород і Новагород, Новгород і т.д. 


Перекладач вважав за недопустиме уніфіковувати ці й інші форми, 


17з 498/499 


чи, скажімо, перекладати «словіни» і «словени» як «слов'яни», що часом 
зустрічається в існуючих російських і українських перекладах. Що така 
розбіжність не є наслідком неуважності перекладача чи редактора, читач 
завжди має змогу переконатися, звернувшись до тексту оригіналу, який 
друкується зліва. Читач із філологічною освітою і знанням старослов'ян- 
ської мови може взагалі обійтись без перекладу, маючи текст оригіналу, 

4. Місця, що коментуються, в тексті перекладу не зазначаються. 
Окремо подається коментар до недатованої частини літопису до річних 
записів, які потребують коментування. Читач, прочитавши той чи інший 
річний запис, може знайти пояснення під відповідним роком в комента- 
рях чи відповідних іменних покажчиках. 

5. В тексті «Повісті врем'яних літ» багато цитат з Біблії. Літописець 
з біблійним текстом поводиться вільно. Часом компілює, стягує різні 
тексти, переказує своїми словами. У коментарях у переважній більшості 
вказано, з яких біблійних книг літописець бере цитати: назви біблійних 
книг подаються скорочено, перша цифра, відділена крапкою, означає 
число глави тієї чи іншої книги, подальші цифри -- зачала (рядки), 
що мають однакову нумерацію в усіх існуючих виданнях Біблії. 

6. У перекладі залишено без змін написання імен, воно повністю від- 
повідає традиції живого народного мовлення: Євга (Єва), Ларивон | 
(Іларіон), Костянтин (Константин), Олександр (Александр). Літописець 
взагалі уникає «акання» і навіть ім'я Аскольда кілька разів пише через 
«0» -- Оскольд. 

Для коментування використано численні наукові видання, праці росій- 
ських і українських вчених, дослідників «Повісті врем'яних літ». 

Переклад «Повісті врем'яних літ» здійснено за виданням: Летопись 
по Ипатскому списку, издание Археографической комиссии // Спб, 1871. 


КОМЕНТАР 
до недатованої частини «Повісті врем'яних літ» 


«Літописець Руський» -- під цією назвою в Іпатському списку подано 
«Повість врем'яних літ», «Київський літопис» і «Галицько-Волинський 
літопис» -- найдавніший літописний звід київської редакції, що охоплює 
події до 1292 р. Рукопис Іпатського списку було виявлено в костром- 


ському Іпатському (Іпатіївському) монастирі. Із трьох літописів цього 
зводу до нашого видання включено тільки початковий літопис -- «По- 
вість врем'яних літ», що подає відомості до 1117 р. включно. 

«Чорноризця Федосієвого монастиря Печерського» -- в Іпатському 
списку ім'я автора не зазначено, але в іншому списку -- Хлєбників- 
ському -- Його вказано: «Нестора чорноризця Федосієвого монастиря» 
Тривалий час Нестор вважався одноособовим автором «Повісті врем'я- 
них літ» Академік Шахматов висунув добре аргументовану гіпотезу, 
що «Повісті врем'яних літ» передував «Початковий звід», упорядкований 
в 70-х рр. ХІ ст. Никоном і відредагований вдруге в 90-х рр. ХІ ст. ігуме- 
ном Києво-Печерського монастиря Іоанном. Цей «Початковий звід» 
до нас не дійшов, але відбився в новгородському літописанні, Згідно 
гіпотези О. О. Шахматова, Нестор суттєво переробив «Початковий звід», 
доповнив записами подій кінця ХІ -- початку ХП ст. Ім'я автора «Повісті 
врем'яних літ» зазначено також у «Києво-Печерському патерику»: «Нес- 
тор, иже написа літописець». Роботу над «Повістю врем'яних літ», як 
твердить О. О. Шахматов, Нестор здійснив у 1110--1112 рр. Після смерті 
київського князя Святополка, покровителя Печерського монастиря, літо- 
писання було передано в Видубецький Михайлівський монастир, де 
в 1118--1119 рр. ігумен Сильвестр переробив заключні статті «Повісті 
врем'яних літ» Його запис зберігся в Лаврентіївському списку. Таким 
чином, події руської історії в «Повісті врем'яних літ» охоплюють час 
від 852 р., коли «нача ся прозивати Руська Земля», по 1117 р. включно. 
Далі йде Київський літопис (роки 1118--1198), а за ним -- Галицько- 
Волинський (1202--1292 рр.). 

Додані в дужках слова «і ті, що течуть» -- копче необхідні. На цьому 
місці літописець і наступний редактор певдало поєднали відомості із 
двох джерел. Словами «и рьку Тигру тькущую межи Миди и Вавило- 
ном...» закінчується запозичення із «Хроніки» Георгія Амартола, а про- 
довження взято із іншого джерела -- «Хронографа». В результаті по- 
єднання вийшло, що ріка Тигр тече на північ до Понтського (Чорного) 
моря. Тут, очевидячки, двома авторами поєднано різні тексти. 

Подібну суперечність фіксуємо і далі, коли мова йде про походження 
русі як народу: «В Афетовій же частині сидять русь, чудь і всі наро- 
ди...» Стверджується, що русь -- східноєвропейський народ. Наступне ре- 
чення стверджує, що русь -- західноєвропейський, «варяжський» народ: 


500/501 


«Афетове ж коліно і це: варяги, свеї, урмани, готи, русь, агляни, гали- 
чани, волохи, римляни, німці, корляги, венедиці, фрягове та інші». При 
цьому «варяги» тут названі як окремий народ, а попереднє речення 
стверджує, що «варяги» -- це всі народи, що мають осілість понад морем 
Варязьким, під яким виразно названо уже не Балтійське море, а весь 
водний простір навколо Європи від Балтійського моря до Середземного: 
«Понад цим же морем (Варязьким) сидять варяги -- в напрямку на схід, 
до меж Симових, і на захід понад тим же морем сидять до землі агалян- 
ської і волоської» 

Тут також маємо поєднання відомостей із різних джерел, що дали 
поштовх до створення теорій про норманське і кельтське походження 
русі (полян, українців) як народу. 

«дні Нектана і Фалека» -- Іоктан і Фалек -- біблійні персонажі, сини 
Євера, внука Симового,-- народилися через сто років після потопу, за 
їхнього життя, згідно Біблії, було змішання мов і розсіяння людей, щоб 
вони оволоділи землею. 

«в ширину 5323 лікті». Лікоть -- біблійна міра довжини, дорівнює 
0,5 м. 

Літописець непослідовний у вживанні найменування племені - 
словени і словіни. Цю непослідовність залишаємо непорушною, оскільки, 
здається, він має на увазі все-таки два племені, а не одне. 

«І море те називають Руським» -- заслуговує на увагу, як нам 
здається, пояснення назви, дане С. Шелухіним у книзі «Звідкіля походить 
Русь» (Прага, 1929). Він наводить цікаві факти про існування ще до 
п. с. на півдні Франції у Галлії держави «Кийпепа Сіуїїаз», жителі якої 
називалися русини, рутени, рус, русь, а в грецькій вимові -- рос. У п'ятому 
столітті ця Русь великою масою вийшла звідти в римську провінцію 
Норік («названий норцями, що суть словени»), а звідти, асимілювавши 
кельтські племена, через 200 років пішли двома напрямками: одні через 
Дунай в Чехію, Словаччину, Галичину, а другі -- вниз по Дунаю до Азов- 
ського моря, до своїх прародичів -- полян. Вони зберігали за собою назву 
рутени, русини, русь, стали відомим пародом в Причорномор'ї і від них 
Понтське море стали називати Руським морем. 

«Апостол Андрій» -- згідно Біблії, родом із Віфсаїди, брат апостола 
Петра і його помічник у рибальстві, один із перших послідовників 
Ісуса Христа, проповідував у Греції і в Подніпров'ї, був розіп'ятий на 


хресті конфігурації, пізніше відомої під назвою Андріївський хрест 
Відносно християнського місіонерства літопис подає три суперечливі твер- 
дження: про місіонерську подорож по Дніпру Андрія Первозванного, 
під 983 р. стверджує, що Русь християнські апостоли не відвідували, 
а під р. 898 -- що християнським первоучителем нашим був апастол Павло. 
І. Я. Франко про це «оповідання» в літопису писав, що воно «досить 
натягненим способом відносить початок християнства на Русі до часів 
апостольських, не має під собою ніякої історичної основи. Згадка про 
Корсунь, де буцімто проповідав Андрій, велить нав'язати його як пізнішу 
парість якоїсь корсунської легенди, що нав'язувала початок християнства 
в Корсуні до імені апостола Андрія, так, як інша, дохована до наших 
часів, нав'язала його до імені Климента, ученика Петрового і одного 
з перших пап римських» (т. 6, с. 18). 


КОМЕНТАР 


до річних записів датованої частини 
«Повісті врем'яних літ» 


6360 (852) 

Це перше датоване щорічне повідомлення, подане за Константино- 
польським літочисленням: від «сотворіння світу» 5508 р. і від Різдва 
Христового 852 р.-- разом: 6360. 

Індикт або круг індикту -- вид літочислення, період у п'ятнадцять 
років, встановлений римським імператором Августом для сплати данини 
підпевільними народами. У 312 році н. е. християнська церква встановила 
святкування Індикту І вересня на честь перемоги імператора Копстан- 
тина Великого над тираном Максентієм. Для визначення Індикту треба 
скласти роки від «сотворіння світу» (5508) і даний рік нашої ери, суму 
поділити на 15. Частка вкаже, скільки пройшло кругів індикту від «сотво- 
ріння світу», а остача -- індикт, що відповідає даному рокові. Коли 
остачі не буде, то індикт 15-й. 

«Коли почав царювати Михайло» -- йдеться про Михайла ПІ П'яницю 
(839--867), візантійського імператора, але він вступив на престол 
не в 852р., а в 842р 


502/503 


«Почала прозиватися Руська земля» -- найдавніший літописець кори- 
стувався візантійським «Хронографом». У ньому він і знайшов найдав- 
нішу, на його думку, згадку про Русь, Руську землю. Питання про похо- 
дження назв «Русь», «Україна» залишається відкритим і сьогодні, але 
науці стали відомими незмірно раніші вживання понять русь, рутени, 
русини, роси на пойменування народу і землі, яку вони заселяли. Часом 
ті чи інші найменування вчені вживають через прихильність до норман- 
ської чи кельтської теорії походження Русі. 

У книзі «Откуда есть пошла Русская земля» (Серія: «История отече- 
ства в романах, повестях, документах, века У1І--Х».-- М., Молодая гвар- 
дня», 1986, кн. первая, с. 664--682) її упорядник А. Г Кузьмін по- 
дає численні свідчення іноземних джерел про русь (народ) і ругів 
(інша назва русі). Наведемо тільки ті, що передують літописній даті -- 
852 рік. 

У І ст Таціт (55--120) згадує ругів на південному березі Балтики, 

У П--ПІ ст., за відомостями Йордана (УІ ст.), йшла боротьба готів 
у Прибалтиці з ругами, які були «тілом і духом» сильніші: за германців, | 
але все ж були переможені готами, 

Поміж 307--314 рр. Веронський документ називає ругів серед рим 
ських федератів 

Візантійський письменник першої половини ХІМ ст. Никифор Григора 
говорить про руського князя, який до 337 р. займав придворну посаду 
при імператорі Константині. Йордан розповідає, що в складі держави 
готського короля Германаріха в другій половині ІУ ст. були роги (руги) 
а потім говорить про плем'я росомонів, яке вийшло з покори. 

У «Степенній книзі» ХУМІ ст. є свідчення, що між 379--395 рр. були 
«брані з руськими вої» імператора Феодосія. 

У «Житії Дмитрія Солунського» згадується про напад русів (між 
379--395 рр.) на «Селунський град». 

У 434--435 рр. руги з'являються на ріці Саві (в Югославії) і почи- 
нають війну з готами. 

Із 476 по 493 рр є численні згадки про рутенського князя Одоакра 
(Йордан називає його ругом, інші джерела -- русинським князем) 

У середині МІ ст. руги на якийсь час захоплюють владу в Італії 

У 568 р. лангобарди пройшли через Ругиланд в Північну Італію 

Сірійський автор Псевдозахарій згадує росів у Причорномор'ї. 


Візантійський поет ХП ст Константин Манассі говорить, що у 626 р, 
руси брали участь в осаді Константинополя 

Є численні згадки про росів, ругів русь МНР--ЇХ ст, у арабських, 
французьких, італійських джерелах 

Давно відома пам'ятка, що зберігається в австрійському м. Зальц. 
бурзі у вигляді мармурової плити з латинським написом такого змісту: 
«Року божого 477 Одоакр, князь русів (дослівно: «рекс рутенорум»..-- 
В.Я.), гепіди, готи, унгари й герули, лютуючи проти церкви божої, благо- 
честивого Максима з його 50 товаришами, що молилися з ним у цій печері 
по-латинському, за ісповідання віри жорстоко мучених скинули вниз, 
а провінцію норців мечем та вогнем спустошили». Одоакр -- «рекс руте- 
норум» -- постать історична. Біля 470 р. він стає на службу до римлян, 
стає особистим охоронцем римського імператора, в 475 р жителі рим- 
ської провінції Норіку збунтувалися проти начальника римських най- 
манців, вбили його і проголосили своїм вождем Одоакра Одоакр 14 літ 
владарював над Римом і був убитий остготами в 490 р Про «князя русів» 
Одоакра добре знали на Україні в ХМ ст Так, С. Величко наводить 
універсал Б. Хмельницького: автентичність цього упіверсалу, щоправда, 
сумнівна: «Коли давній Рим, що може зватися матір'ю всіх європейських 
міст, володів численними державами й пишався військом у 645 тисяч вої- 
нів, а його далеко менша кількість войовничих русів із Ругії на чолі з кня- 
зем їхнім Одонацором року 470 звоювала й 14 літ ним володіла, то нам 
тепер на зразок цих давніх русів, предків наших, хто може заборонити 
вояцтво й зменшити відвагу лицарську?!» Таким чином, уже знаходимо 
документальні згадки про «русь» як народ майже на чотириста років 
раніші, ніж свідчення вітчизняного літописця, що за відомостями 
про свій народ дуже часто звертався до візантійських історичних 
джерел. - 

6361 (853)--6365 (857) 

"Незаповнені текстом щорічні статті часом охоплюють від 3--4 до 
10-ти років, але трапляються вони тільки на початку «Повісті врем'я- 
них літ» Очевидно, щорічні літописні записи до середини ХІ ст, не велися, 
а заповнені вони за переказами, легендами, піснями в другій половині 
ХІ ст.? 

Звертає увагу та обставина, що епічний пісенний матеріал переважає 
в записах ХІ ст, і майже зовсім зникає після 1103--1106 рр, 


504 /505 


6366 (858) 

Відомості про похід греків на Болгарію взято літописцем із «Хроніки» 
Георгія Амартола 

6367 (859) 

«Брали по білі і вівериці від диму» -- цей вислів у літописі має сучасні 
різночитання. Є думка, що при розбивці тексту на слова була допущена 
помилка і текст належить читати так: «брали по білій вівериці», тобто 
по «зимовому горностаю», бо сплата данини «білкою від диму» виглядає 
як дуже мізерна. На нашу думку, вірогідніше твердження Валерія Шев- 
чука, який вважає, що біль, біла -- це дівчина, пізніше білоглова, біло- 
голова -- жінка. Тобто данину платили по дівчині від двору і хутром 
білки. Те, що дівчат потім продавали в Константинополі, очевидно, і в ін- 
ших містах підтверджується іноземними джерелами Так, М. Грушев- 
ський у книжці «Виїмки з джерел до історії України-Русі» (Львів, 1895) 
подає свідчення арабського письменника Х ст Ібн-Фадлана про русів: 
«Приходячи з свого краю, кидають якір у Ітиль (а то велика ріка) й бу- 
дують на березі великі хати дерев'яні; в одній хаті збирається їх десять, 
двадцять, більше або менше; кожний має лавку, де й сидить разом із гар- 
ними дівчатами, (привезеними) на продаж» (с. 41) Це розповідь про 
посольство Ібн-Фадлана до царя заволжських (камських) булгар 922 р. 
ітиль -- р. Волга. Описуючи прибуття руських купців, Ібн-Фадлан дає. 
свідчения про торгівлю дівчатами, що належать володареві купця: «Коли 
їхні човни приходять до місця якірного, кожен з них виходить з хлібом, 
м'ясом, молоком, цибулею й напитком, іде до високовиставленого стовпа, 
з лицем, виробленим подібно до людського; навколо його менші образи, 
а позаду встромлені в землю високі палі. Він приступає до більшого 
образа, падає перед ним і каже: «Владико, я прийшов здалека, маю 
з собою дівчат стільки й стільки голів, соболиних шкур стільки 
й стільки» -- аж доки не порахує все, що привіз з собою...» (с. 42) 

6370 (862) 

«Г пішли за море до варягів, до русі, і звалися-бо ті варяги русь» 
Як видно із літопису, автор під «варягами» розумів не один народ, а сукуп- 
ність народів, що жили поза Руссю полянською, Київською, в тому числі 
і ту русь, що мала осілість в Західній Європі по сусідству із англійцями, 
галичанами, італійцями, німцями. Та русь -- варяжська (себто закордон- 
на), то «находници», а Київська русь корінна, метропольна Ту, «ва- 


ряжську», русь («пояша по собі всю русь») 1 вивів у ЇХ ст., як каже 
літописець, Рюрик у Подніпров'я. 

Твердження про варязько-норманське походження Русі сучасною 
наукою заперечується категорично на підставі літописних та інших доку- 
ментальних свідчень. 

Синоус, Трувор. Існує припущення, що імена братів Рюрика -- ні що 
інше, як неправильне прочитання літописцем якогось скандінавського 
тексту, що правив йому за джерело. Гадають, там могло бути написано, 
що Рюрик прийшов із своїм домом чи родом (єсипе хус») і військовою 
дружиною («єтрувор»). 

6374 (866) 

«Ходили Аскольд і Дір на греків».--Дата походу, як твердять нау- 
ковці, подана в літописі за Александрійським літочисленням (6374 -- 
-- 5500 - 874), а тому не співпадає із дійсною датою. Тут поєднано відо- 
мості про два походи Русі на Константинополь -- 860 р. і 866 р. 

«В 14-е літо Михайла царя».-- Візантійський імператор Михайло ПІ, 
за літописом, вступив па престол у 852 р., а насправді це сталося 842 р., 
ще малою дитиною, а самостійно правив у 856--867 рр. 

«Ходив на агарян».-- Агарянами називали східні народи, арабів, 
мусульман, які начебто походять від Ізмаїла, сина наложниці Авраамо- 
вої -- Агарі. 

«В церкві святої Богородиці Влахірніх».-- Влахерни -- північно- 
західний район Константинополя на правому березі затоки Суд. У церкві 
Богородиці Влахеріської зберігалася «чудотворна» ікона, до заступни- 
цтва якої, згідно візантійської легенди, і звернувся патріарх. Церква 
Богородиці Влахернської згоріла в 1434 р. 

63990 (882) 

«І убили Аскольда і Діра».-- Епічна пісня про вбивство останніх 
потомків київських князів Кня, Шеока і Хорива, як зазначав ще 
І. Я. Франко, є пізньою переробкою «в інтересі династії Ріориковичів», 
Серед численних версій про походження Олега одна з останніх 
перекопує нас, що Олег не належав до роду Рюрика, а узурпував 
владу, маючи в своєму розпорядженні військову дружину і сина Рюри- 
кового -- Ігоря, якого використав у своїх корисних цілях. Підкреслив- 
ши, що Аскольд і Дір не князівського роду, літописець фактично 
оправдує їх убивство Олегом, який начебто діяв від імені Ігоря. Як 


506/507 


гадають, Аскольд і Дір були вбиті не одночасно, бо поховані в різних 
місцях. 

6395 (887) ; 

Василь І Македонянин -- був візантійським імператором у 867-- 
386 р. 

Леон (Лев) і Олександр -- сини імператора Василя І. Леон (Лев) УЇ 
був імператором у 886--912 рр., його співправителем, а потім наступ- 
ником був брат Олександр (912--913 рр.) 

6406 (898) 

Прабатьківщину в нижній течії р Ками, чорні угри залишили в 893 р 
і в 896 р. були вже на Дунаї 

«І грамота прозвалася словенською» -- сьогодні покладено як вихі- 
дпу у відзначенні Дня слов'янської писемності. 

Мефодій (820--885) і Костянтин Філософ (827--869) -- творці 
«слов'янської грамоти» були синами воєначальника із міста Фессалоніки 
(Солуня). Переклали низку богослужбових книг слов'янською мовою." 

«Ростислав, і Святополк, і Коцел послали до царя Михайла».--- Поси- 
лав у 863 р. один Ростислав (846--870) -- князь Великоморавської 
держави. Святополк (870--894) -- його наступник. Коцел -- князь Бла- 
тенського (Балатонського) князівства. В розповіді про слов'янську гра- 
моту літописець використав «Житіє Мефодія». 

«Апостол Андроник. До Морави ж приходив і апостол Павло...» -- 
Апостолами іменувались як 12 учнів Христа, так і 70 перших проповідни- 
ків християнства, серед яких був і Андроник. У недатованій частині 
літопису християнським місіонером на слов'янських землях названо 
апостола Андрія, а в іншому місці сказано, що Русь апостоли не від- 
відували. ц - 

Згідно з Євангелієм, над розіп'ятим Ісусом Христом за наказом 
Пілата було зроблено єврейською, грецькою і латинською мовами такий 
напис: «Ісус Назарей, цар іудейський» (скорочений напис на розп'яттях. 
ІНЦІ). 

6410 (902) 

Повідомлення подано за продовженням «Хроніки» Георгія Амартола. 
Семен, Семеон -- болгарський цар Симеон (893--927) воював із Візан- 
тією в 894--896 рр. Але похід угрів на болгар був не в 902р., а в 893 р 
Звідки взята дата літописцем, не встановлено. 


6411 (903) 

«І привели йому жону із Плескова».-- В одному із літописів (Архан- 
гельському) після оцих слів додано: «десяти літ», а ще в іншому сказано, 
що Ольга, як дехто говорить, «дочка Олега» У науковій літературі ще 
висловлено кілька припущень: Плесків | м Псков; Плесков -- болгар- 
ське м. Плиска; Плесков - місто поблизу Тмуторокані. 

6415 (907) 

«.. що є толковини в князя» -- Є різні тлумачення слова толковини. 
Ми приймаємо дане І. Я. Франком: «Толковини від слова толкати, попи- 
хати, треба розуміти війська підвладних племен, що мусили ставити 
узброєних мужів для помочі князеві в війні...», 

«Великая Скуф» -- Велика Скіфія. 

Назване число (2000) кораблів вважають дуже перебільшеним. 

Затоку Суд (Золотий Ріг) «замикали» ланцюгами, протягнутими 
по затоці між баштами на протилежних берегах гавані і в такий спосіб 
перекривали вхід із Мраморного моря. 

«Святий Дмитрій» -- вважають, що йдеться про Дмитрія Солунського. 

І, Я. Франко відзначав: «Отсе поетичне оповідання цікаве, між іншим, 
головно тим, що в ньому в популярній традиційній формі містяться точки 
договору між Руссю й греками, заключеного після війни. Сей традицій- 
ний договір значно відмінний від того, який справді був заключений між 
греками й Олегом пару літ пізніше...» І далі: «Варто завважити, що про 
сей незвичайно геройський похід нема ніякої згадки в тогочасних візан- 
тійських джерелах; так само не лишилося й сліду договору Олега з гре- 
ками, списаного в р. 912. Може се дивувати нас; але, на мою думку, 
не уймає історичної вартості літописному оповіданні та навіть його піби 
легендовим подробицям, до яких у багатій легендовій літературі всіх 
часів і народів дуже тяжко знайти близько схожі паралелі» (т. 6, с. 49). 
Думка. І. Франка переконує нас, що маємо справу з оригінальною епіч- 
ною піснею полянського автора другої половини ХІ ст. 

«Хай приходять руси, хлібне беруть».-- Вважають, що треба пе 
«хлібне», а «слебне», тобто все, потрібне для утримання послів (у Хлеб- 
никівському літописі -- «слебное беруть»). 

Монастир святого Мами знаходився за фортечною стіною Константи- 
нополя поблизу Влахернських воріт, через які руси і мали право, як 
видно, входити в місто. 


508/509 


6419 (911) 

Йдеться про комету Галлея, відомості про яку взято з «Хроніки» 
Георгія Амартола 

6420 (912) 

Перекладачі та вчені по-різному тлумачать слова «равно другого 
сввщания, беівшаго при..», якими починаються договори з греками 
944 і 971 рр. Одні: «Список з другого договору, що укладений при...» 
Другі: «Згідно з другою угодою, що відбулась при...» 

Договір 912 р., як доводять сучасні вчені, було укладено в Констан- 
тинополі і записано на двох хартіях (пергаментах), одна з яких пред- 
назначена була Олегові, а друга -- для візантійських імператорів із 
додатком клятви руських послів. і 

Текст договору має багато неясних місць, що прочитуються по-різному 

«Уклали ми цей договір Івановим написанням» -- є думка, що «Івано- 
вим написанням» «- результат неправильної розбивки тексту на слова, 
(«и ва») і його слід читати як «учинили ми і ви обидва новим написан- 
ням» 

Поетичне літописне оповідання про смерть Олега було предметом 
наукового вивчення Ї Франком, який вважав, що його «історичності не 
потребуємо відкидати, незважаючи нагйого трохи легендовий характер», 
і що воно «добре достроюється до характеристики рицарської фігури, 
Олега, змальованої в нашім літописі. Подробиці того малюнка, хоч трохи 
легендові, та для тверезого, скептично настроєного ума неправдоподібні, 
вже тому не зовсім легендові, що близьких або навіть тотожних паралель 
до них у багатій легендовій та традиційній літературі не знаходимо. 
Натомість про сповнені пророцтва маємо в історичних пам'ятках не- 
мало свідоцтв» (т. 6, с. 52). Аналогії до теми «фатального коня» 
Франко знаходить у староісландській сазі, в одному єгипетському опові- 
данні та деяких інших дуже віддалених від аналогії до Олегового коня. 

У Новгородському літописі є значно коротший, але, очевидячки, 
правдивіший запис про цю подію: «Иде Олегь кь Новугороду, и оттуда 
в Ладогу. Друзін же сказають, яко идущю єму за море, и уклюну змія 
в ногу, и с того умре. Єсть могила єго в Ладозб». 

Дементіан -- Доментіан -- римський імператор Доміціан (81--96 рр. 
до н.е.). Текст майже дослівно літописець переніс із «Хроніки» Геор- 
гія Амартола. 


Аполлоній Тиянин -- грецький філософ- засно, живу | ст. до 
н.е. мав славу волхва. 

«Валаам, і Саул, і Каїаф».-- Про Валаама розповідається в біблій- 
ній книзі «Числа» (гл. 22), згідно якої він, язичник, мав від бога дар 
пророцтва, але одного разу не відчув наближення ангела і бог «отверз 
уста» ослиці, яка заговорила людським голосом, посоромивши Валаама, 
що зробив свій «дар» предметом торгівлі. Тимчасово, за Біблією, пророку- 
вав і цар Саул. Каїіафа (Кайафа) -- біблійний персонаж, єврейський 
першосвященик. 

«І фараон був такий» -- Про нього розповідається в книзі «Буття» 
(гл. 41). 

Навуходоносор -- вавілонський цар (604--561 рр. до н.є.), згідно 
Біблії, двічі мав пророчі сни. 

Симон волхв і Менерд.-- Симон волхв жив у І ст. н.е., йому при- 
писували вміння творити чуда, заснував єретичну секту симоніан. Менерд 
(Менандр) -- послідовник Симона. 

6421 (913) 

Подане повідомлення про початки Ігоревого князювання під 913 р., 
а не під 912, коли помер Олег, пояснюється візантійським літочисленням, 
початок року за яким починався восени, І вересня, а тому й події кінця 
року переходили в рік наступний. 

«Почав царювання Костянтин, Леонів син, Романів зять» Відомості 
літописець подає за продовженням «Хроніки» Амартола, невідомого 
автора, звідки відомо, що Роман Лакапин, виходець із Вірменії, воєнний 
моряк, одружив 14-літнього візантійського імператора Костянтина МП 
Багрянородного із своєю дочкою Оленою. Малолітній імператор оголосив 
24 вересня 920 р. Романа кесарем, а 17 грудня -- співімператором. Це був 
фактично державний переворот, вчинений Романом Лакапиним. 

6449 (941) 

- Кількість скідій (суден), як вважають, дуже перебільшена. 

«І почав пускати вогонь трубами».-- Візантійський флот застосував 
проти флоту Ігоря «грецький вогонь» -- вибухову і горючу суміш, яку 
метали через мідні труби, закріплені на носі і на бортах суден. 

6453 (945) 

Вчені вважають, що договір Ігоря з греками попередньо був під- 
готовлений в Києві, а затверджений у Константинополі (Цесарограді). 


510/511 


Договір, затверджений імператорською грамотою, візантійські посли 
вручили князю Ігорю в Києві. 

Цікаве дослідження про походження імен руських послів зробив 
А. Г. Кузьмін у додатках до книги: «Откуда пошла Русская земля» 
Кн. вторая.-- М., Молодая Гвардия, 1986, с 639--654 / «Древнерусские 
имена и их параллели». 

«І убили Ігоря».-- Грецький історик Лев Диакон розповідає, начебто 
Ігоря деревляни прив'язали до вершків двох дерев, нагнутих до землі, 
і, відпустивши їх, роздерли князя надвоє. 

6463 (955) 

«Пішла Ольга в Греки...» -- Як гадають вчені, Ольга прийняла 
в 955 р. християнство, а в Константинополь прибула в 957 р. уже хреще- 
ною. Імператор Костянтин МП Багрянородний детально сам описав, як 
приймав Ольгу 9 вересня 957 р. в книзі «Опис царського церемоніалу» 
(в перекладі російською мовою видана 1934 р.). 

Єнох біблійний персонаж, у кн. «Буття» (5.18 | 1 далі), одержав 
«свідоцтво», що «угодив Богові» і, проживши 365 років, був забраний ним. 
Існує «Книга Єноха», знайдена в Ефіопії наприкінці ХІХ ст 

Аврам -- біблійний персонаж, на 99 році життя бог перемінив йому 
ім'я на Авраама (єбатька багатьох»), вважається прабатьком єврей- 
ського народу 

Авімелех -- біблійний персонаж, щар Герарський, що захопив був 
Сарру, жону Авраама, але, попереджений богом у сні, повернув її і по- 
мирився з Авраамом, подарувавши йому 1000 серебряників. 

Лот -- племінник Авраамів, єдиний, кого врятував бог при загибелі 
міста Содома, як «праведного Лота». і 

Мойсей -- біблійний великий пророк і законодавець ізраїльтян, йому 
приписуються перші п'ять книг Старого Заповіту (Біблії) -- «Буття», 
«Вихід», «Левит», «Числа», «Повторення Закону». 

Давид -- біблійний персонаж (ім'я означає «возлюблений»), цар 
ізраїльський й іудейський (1055--1015 до н. е.), йому приписуються 
«Псалми Давидові». 

Саул -- біблійний персонаж, перший цар ізраїльтян (1095--1055 до 
к. е.). Згідно Біблії, бог дав Саулу нове серце, і він став пророкувати. 

Данило -- біблійний персонаж, обмовлений придворними Дарія Мі- 
дійського, був кинутий у яму левам, але бог не дав йому загинути. 


Соломон -- біблійний персонаж, син Давида, його наступник на 
престолі (1015--975 до н. е.). Йому приписують авторство книг «Припові- 
стей Соломонових», «Пісень над піснями», «Книги Екклезіаста». 

«...трьох отроків від печі».-- Згідно Біблії, вавілонський цар Навухо- 
доносор наказав вкинути в полум'я печі трьох отроків -- Ананію, Аза- 
рію та Мисаїла, але з «допусту божого» вони не згоріли. 

Цариця Ефіопська.-- В євангельській книзі «Діяння святих апостолів» 
(8.26--40) розповідається, як вельможа ефіопської цариці (перед Різд- 
вом Христовим в Ефіопії правила жіноча династія Кандакії) був 
навернутий до християнства апостолом Пилипом. 

«Ті, що шукають премудрість,-- знайдуть».-- Починаючи із цієї 
цитати (у «Книзі приповістей Соломонових» 8.17: «Хто ж шукає мене -- 
мене знайде!»), літописець постійно вдається до біблійного тексту, але 
поводиться із ним вільно, приблизно переказує, поєднує в потрібних 
для нього комбінаціях, трансформує тощо. Виправити весь текст за 
Біблією неможливо. 

Наступна цитата із «Кн. припов. Соломонових» 1.20--22. Для порів 
няння наведемо біблійний текст: 

«Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає, 

на шумливих місцях проповідує, 

у місті при входах до брам вона каже слова свої; 

«Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете?» 

Далі цитуються: Прип, Сол. 13.20; 2.2; 8.37. 

Єв. від Іоанна 6.37. 

1-е послання Павла до кор. 1.18. 
Псалом 81.5. 

Вихід 21.17. 

Прип. Сол, 11.7--8. 

6477 (969) 

«І понесли і поховали її у полі».-- За повідомленням письменника 
ХІ ст. Якова Мніха прах Ольги переніс у Десятинну церкву її онук 
Володимир Святославович. Вона покоїлася у невеликому кам'яному 
саркофазі з віконцем вгорі. Далі цитати із «Прип. Сол.» 3.1; 29.2; 3.4; 
«І кн. Царств» 2.30; Псалом ШІ.6--8; «Прип. Сол.» І.15--16. 

6479 (971) 

Святославів договір дуже неясний Сьогодні прийнято вважати, що 
один екземпляр, призначений для Русі, було складено в таборі Свято- 


512/513 


слава, але від імені Візантії, а потім у стані візантійського імператора 
Ісанна Цімісхія, зі слів руських послів, було зроблено другий екземпляр, 
затверджений їхніми печатями. Літописець, як гадають, скористався 
перекладом копії у грецькому записі. 

Іоанн Цимський (Цімісхій) -- узурпатор, захопив трон візантійського 
імператора, одружившись на дочці Константина МІЇ Багрянородного 
Феодорі. 

Візантійські джерела твердять, що мир Святослав запропонував на 
другий день після битви під Доростолом, яка відбулася 21 липня 
971 р. 

6480 (972) 

В сдному із літописних списків (Уварівському) сказано, що на чаші 
із черепа Святослава було зроблено напис: «Чюжихь желая своя 
погуби». 

6488 (980) 

Лаврептіївський список «Повісті врем'яних літ» подає ширші, 
докладніші відомості про сватання до Рогніди Володимира, сватам якого 
вона начебто зневажливо відповіла, що не роззує Володимира, бо він 
«робичич», тобто нешлюбний син Святослава і материної ключниці 
Малуші. За цю зухвалість помстився Малушин брат Добриня, убивши 
Рогволода і двох його синів. Рогніду силою буто взято за Володимира. 
Але Володимир скоро збайдужів до неї. Рогніда вирішила помсти- 
тися за батька, братів і за себе і вбити Володимира. Але не зуміла 
зарізати його, і князь постановив убити її, та, коли зайшов до світ- 
лиці Рогніди, дорогу йому перегородив, навчений матір'ю, син Ізяслав 
із мечем у руках і сказав: «Отче, ти думаєш, що прийшов один». Цими 
словами він застеріг батька, що помститься за матір. За порадою 
бояр Володимир виділив Рогніді і синові Полоцьку волость, отчину. Рог- 
ніду прозвали Гореславою. Відтоді онуки Рогволодові заворогували із 
внуками  Ярославовими. ШЦим пояснюється м одна із князівських 
міжусобиць. 

Тут цитується Псалом 40.10; 5.10--11; 54.24. 

«Володимир же був переможений пожадливістю до жінок».-- Пер- 
шою жоною Володимира Святославича, згідно ісландських саг, була ва- 
ряжка Аллогія (Аурлог'я, Олава) -- мати найстаршого сина Володими- 
рового Вишеслава. 


Другою жоною була Рогніда (Гореслава), що пізніше стала чер- 
ницею під ім'ям Анастасіс. Від Рогніди Володимир мав чотири сини" 
Ізяслава, Ярослава, Всеволода, Мстислава та двох дочок (Передславу 
видали за чеського князя Болеслава ПІ Рудого, а Премиславу видали 
за угорського принца Ласло Сара Лисого). 

Третьою жоною Володимира стала вдова убитого ним брата Яро- 
полка. Ярополкова жона, грекиня, начебто була вже вагітною, коли 
стала жоною Володимира, а тому Святополк-Петро Окаянний вважався 
сином двох батьків, через що йому й приписували особливу жорстокість. 

Четверта жона, чехиня Малфрідь, народила Володимиру Святослава 
і Станіслава. 

П'ята жона, болгариня, народила Володимиру синів Бориса і Гліба. 

У 988р. Володимир узяв христнянський шлюб із Анною, дочкою 
візантійського імператора Романа ЇЇ, а після її смерті в 1011 р., як доводить 
Л. Є. Махновець, Володимир одружився всьоме із дочкою німецького 
графа Куно Енінгенського -- Аделлю, яка народила дочку Добронігу- 
Марію, віддану пізніше за польського короля Казимира І Відновителя. 
Володимир мав іще двох синів - Позвізда і Судислава та дочку (ім'я 
невідоме), видану заміж за німецького маркграфа Бренгарда П. 

Тут із Біблії цит Псалом 144.3; Прип. Сол 1.2--6; Прип. Сол 
31.10--31. 

6491 (983) 

Наприкінці цього річного запису літописець цитує біблійні книги: 
Осії 2.23; Псалом 18.5. 

6494 (986) 

У арабському «Збірнику анекдотів» ХПІ ст. Мухаммеда аль-Ауфі 
є оповідання про посольство Буламира (Володимира) у Ховарезм (лі- 
тописні Хваліси), щоб «випробувати» мусульманство і про посольство 
до Русі мусульманського імама з метою навернути русь у магометанську 
віру. 

У 986 р. папою римським був Іоанн ХУ. 

Цитується Перше послання Павла до коринтян 10.31. 

Аврам, Ісак, Яків -- біблійні персонажі, легендарні предки євреїв. 
Розмова філософа з Володимиром з'ясовує легендарну «історичну» 
доліо.людства від «сотворіння світу» до кінця життя Ісуса Христа з про- 
рокуванням кінця світу і «страшного суду». Філософ викладає зміст 


514/515 


біблійних легенд, доповнюючи їх апокрифічними деталями, подробицями, 
які у цитованих біблійних книгах, зокрема у Мойсеєвому П'ятикнижжі, 
відсутні. 

Християнське вчення поділяє ангельські чини на три ієрархії, чи лики: 
вищий (серафими, херувими, престоли), середній (владарства, сили, 
власті) і нижчий (начала, архангели, ангели). Десятий чин -- воєвода 
небесних сил, архістратиг Михаїл (до нього -- Сатанаїл). 

Про десять божих кар розповідається в книзі «Вихід», 7.14--29; 
8.12--28; 9.1--35; 10.1--29; 12.29--36. 

6495 (987) 

«І послав Володимир до царів Василія й Костянтина» -- Йдеться 
про співімператорів Василя П Болгаробойця (976--1025) і його брата 
Костянтина МП (976--1028). 

«І коли проминув рік, в літо 6496 (988) пішов Володимир із воями 
на Корсунь». Це введена в літопис (очевидно, Никоном) так звана «Кор- 
сунська легенда». Вчені вважають, що наявність видимих фольклорних 
мотивів свідчить про її усне походження. Факти, викладені в «Корсун- 
ській легенді» (похід Володимира на Корсунь, взяття Корсуні, одру- 
ження Володимира на грецькій царівні) засвідчені візантійськими і араб- 
ськими джерелами, але похід Володимира і взяття Корсуня вони 
відносять до 989 року. Ця ж дата, 989 рік, стверджується в «Пам'яті 
похвалі» Володимиру, згідно якої Володимир охрестився в Києві і жив 
після хрещення 28 років, охрестився в Києві у 987 (6495), а Корсунь взяв 
на третє літо після хрещення, тобто в 989 р. Цей рік є найвіро- 
гідніший. 

6496 (988) 

«Син подобосущий...» -- Цей вислів, насправді,-- духоборська, напів- 
аріанська єресь, яку обстоював константинопольський єпископ Македо- 
ній, за що й був проклятий на другому вселенському соборі в Кон- 
стантинополі. Догматично писалося -- «єдиносущний». 

«Віруй і в сім соборів...» -- Перші сім вселенських соборів, згаданих 
в літописі: Нікейський -- 325 рік, осудив аріанство; Константинополь- 
ський -- 381 р., скликаний з приводу аполлінаріанізму; Ефеський -- 
431 р., скликаний з приводу несторіанської полеміки; Халкедонський -- 
451 р. скликаний з приводу євтихіанської полеміки; Константинополь- 
ський -- 553 р. з приводу монофізитської полеміки; Константинополь- 


ський - - 680 р., з приводу доктрини двох воль Христа; Нікейський -- 
787 р.-- затвердив іконопоклоніння. 

Жоден папа римський на вселенських соборах не був. Інформація 
про присутність на соборах православних ієрархів також не точна. 

Останній (восьмий) вселенський собор всієї християнської церкви від- 
бувся в 869 р. На ньому стався остаточний розкол між Сходом і Заходом 
на східну і західну християнську церкву. 

«Не приймай учення від латинян» -- настанова, що з'явилася після 
розколу церкви в 869р. 1 подальшого поглиблення цього розколу 
в Х--ХІ ст. На Русі віра католицька у слові Феодосія Печерського 
названа «вірою варяжською». 

Петро Гугнивий.-- Оповідання про Петра Гугнивого потрапило в літо- 
пис із руського компілятивного хронографа («Хронограф по великому 
изложенію»). У той час папою римським був Адріан І (772--795). 

«У ті дні глухі почують...» -- Ісайя 29,18: «І в той день слова книжки 
почують глухі, а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть». 

«Помилую, кого захочу...» -- Вихід 33.19: «І я помилую, до кого мило- 
стивий, і змилосерджуся, до кого милосердний». 

Далі цитати із Біблії: Псалми 144.3--4; 94.1--2; 118.1 або 29; 95.1--4; 
144.3; Єв. від Луки 15.10; Ієзик. 36.25; Міхея 7.18--19; Посл. Павла до 
рим. 6.3--4; Друге посл. Павла до кор. 5.17, його ж до рим. 13.11--12; 
5.2; 6.22. Псалми 2.11; 123.6--7; 9.7--8. 

6499 (991) 

«І задумав збудувати кам'яну церкву...» -- У найдавнішому житії 
Володимира сказано, що закладка Десятинної церкви відбулася на 
четвертий рік після хрещення. Це ще одне підтвердження, що Володимир 
прийняв християнство в 987 р. 

6501 (993) 

«І ім'я йому дав Переяслав».-- Вперше Переяслав згадується ще 
в 907 р. у договорі Олега з греками. Іван Франко у «Студіях над най- 
давнішим Київським літописом» вказував на подібність літописного опо- . 
відання про заснування Переяслава із біблійним оповіданням «про двобій 
філістинського велетня Голіафа з «отроком», молодим гебрейським 
пастухом Давидом». 

Висновок І. Франка, можливо, був опертий на детальніші описи 
поєдинку руського отрока із печенізьким велетнем у пізніших україн- 
ських літописців Л. Боболинського та Ф. Сафоновича. Український 


516/517 


хроніст ХМІ ст. Леонтій Боболинський подає найповніший опис цієї події: 
«Зразу обидва схопилися кріпко руками й почали боротися. Печеніг 
покладався на великість зросту, а русин на швидкість та вміння. А що 
малий був русин, то він нахилився, розмахнувся і вдарив печеніга у тлу- 
сте черево головою понад лоном. Великий же печеніг, не витерпівши, 
повалився, але зразу ж скочив і, посоромлений бувши, лютим гнівом 
та лютістю роз'ярився, наче лев, і вдарив'сильно кулаком у бік малого 
русина. Русин же, бувши швидкий, відскочив зі свого місця, а печеніг, 
як тяжкий Голіаф, похилився через отой свій люотий розмах і впав! 
на землю. Тоді метнувся русин, наскочив на нього, не дав йому знову 
поправитися, але кріпко його, наче коня, осідлав, бив у щоки, аж зуби 
йому разом з кров'ю вилітали. По цьому взяв за горло, душив його так 
довго, аж доки на тому місці й душу з нього витряс». 

Валерій Шевчук у романі-есе про Київ «Мисленне дерево» («Жов- 
тень», 1986, Мо 10--12, Мо 12, с. 50--51) вважає, що в літописному опо- 
віданні, де маємо «виразну поетичну структуру», відчувається давніший 
епічний мотив про Кирила Кожум'яку. 

6504 (996) - 

«Блаженні милостиві...» -- цит. з Єв. від Матвія 5.7. Далі -- Єв. від 
Луки 12.33; Єв. від Матв. 6.19--20; Псалом 111.5. Прип. Сол. 19.17, 

6505 (997) 

«Зібрати верхніх воїв» -- тобто новгородських. Верхньою землею 
називали у Києві Новгородські землі, а в Новгороді Київ називали 
«Низовською землею». 

Оповідання про «білгородський кисіль», як вважають вчені, нале- 
жить до київського поетичного епосу. На нашу думку, воно є Яневою 
піснею, записаною в літопис Нестором. 

6508. (1000) 

«Померла Малфріда» -- очевидно, четверта жона Володимира. Див. 
примітку до р. 6488 (980). 

6515 (1007) 

«.. перенесено святих...» -- Десятинна церква стала усипальницею 
київських князів. Очевидно, йдеться про померлих раніше князів. Це 
робили й пізніше: у 1044 р. сюди перенесли прах Ярополка і Олега Свято- 
славичів, у Десятинній церкві.була похоронена й шоста жона Володи- 
мира Святославича -- Анна. 


6523 (1015) 

«... і смерть його приховали».-- Святополку для захоплення батьків- 
ського князівського столу потрібно було два-три дні, і з цією метою він 
приховав смерть батька. Але його противники і прихильники Борисові 
вивезли тіло князя із загороднього терема на Берестові в Десятинну 
церкву, і всі кияни дізналися про смерть Володимира. Святополк у той 
час, вважають, був вишгородським князем. 

«Це новий Костянтин...» -- Римсько-візантійський імператор Констан- 
тин Великий (306--337 рр. н.е.) зробив християнство офіційною релі- 
гією Римської імперії. Володимир, який запровадив християнство на 
Русі, порівнюється завжди з Константином, а княгиня Ольга -- з маті- 
р'ю Константина Великого Оленою. 

«Де умножався гріх...» -- Посл. Павла до рим. 5.20: «А де збільшився 
гріх, там зарясніла благодать». 

Далі цит.: Прип. Сол. 11.17; Ієзекіїля 33.11, 12--16, 20; Єв. від Мат. 
9.13; Діян. ап. 10.31; Прип. Сол. 11.7; 1.16, 18--19, Псалми 3.2; 37.3, 
113.1--3, 21.13, 17; 7.2; Друга кн. Хроніки 18.19--20; Псалми 57.2--5; 
132.1; 9.18, 36.14; 10.2; 36.15, 20; 2.3--7; Прип. Сол. 1.26, 31; Даниїла 
5.21; Ісайї 1.6; Екклез. 10.16; Ісайї 3.1--5. 

«... від сестри його Передслави...» -- Різні джерела відводять Перед- 
славі активну роль у боротьбі проти Святополка. У Передслави пере- 
ховався і рідний брат убитого Георгія -- Мойсей Угрин, обидва були 
слугами князя Бориса. Пізніше Мойсей Угрин потрапив у полон разом 
із Передславою до польського короля Болеслава. 

6524 (1016) 

«Чого прийшли з отим кульгавим...» -- Ярослав Мудрий насправді 
був кульгавий, Вивчення кісток показало, що ще в дитинстві він вивихнув 
праву ногу, а пізніше мав перелом її нижче коліна, зрощення було 
неправильне. 

Битва Ярослава із Святополком найімовірніше відбулася 26 листо- 
пада в день Юрія -- Георгія Побідоносця, християнського патрона 
Ярослава Мудрого. Руські князі найчастіше ішли в похід, розпочинали 
важливі битви в день свого патрона-покровителя або в великі релігійні 
свята. 

їснує такий розрахунок подій: Ярослав виступив із Новгорода на 
Спаса Преображення, 6 серпня 1015 р., після урочистого богослужіння. 


518/519 


До Любеча прибув на початку 1016 р., тобто на початку вересня (поча- 
ток нового візантійського року). Війська протистояли три місяці: вере- 
сень, жовтень, листопад. Як вважають, 27 листопада Ярослав уже був 
на київському столі. 

«Святополк же втік до Уяхів».-- Святополк (хресне ім'я Петро) був- 
одружений з дочкою польського князя, а згодом короля Болеслава Хороб- 
рого, тобто втік до тестя. 

6526 (1018) 

«Болеслав же втік із Києва, захопивши... і сестер його...» -- У «Хро- 
ніці» Яна Длугоша розповідається, що Болеслав зробив Передславу: 
своєю наложницею, пізніше видав її у Польщі за Болеслава ПІ Рудого, 
а Премиславу (Длугош називає її хибно Мстиславою) згодом віддали за 
угорського короля Ласло Сара Лисого. 

Німецький хроніст Тітмар Мерзебурзький подає ще точнішу інформа- 
цію: походи були 22 липня і 14 серпня, а Болеслав захопив тоді дев'ять 
сестер Ярослава, його мачуху (сьому жінку князя Володимира на ймення. 
Адель) і першу жону Ярослава (імення залишилося невідомим)» 

6527 (1019) 

«кров брата мого вопіє до тебе» -- цит. Буття 4.10. 

- «Ламех сімдесят...» -- помилка, треба Авімелех. Біблійний персонаж 
Авімелех «повбивав своїх братів, синів Єруббаалових, сімдесят чоло- 
віка на однім камені» (Кн. суддів 9,5), 

«Сказав-бо Ламех своїм жонам».-- Кн. Буття 4.23. 

«Це Ламех убив двох братів Єнохових».-- Про братів Єнохових, уби- 
тих Ламехом, нема в Біблії нічого. У Кн. Буття 4.23--24 сказано: «Бо 
якби я мужа забив за уразу свою, а дитину -- за рану свою, і як буде 
усемеро пімщений Каїн, то Ламех -- у сімдесятеро й семеро!» 

6530 (1022) 

«..прийшов Ярослав до Берестя».-- Цей похід інші літописи від- 
носять до 1017 р., після перемоги над Святополком. До цього, вважає 
Л.Махновець, 1017 р., а не 1037 р., як ксринеюою і сьогодні, відносять 
і закладку Софії Київської 

6532 (1024) 

«..перебили стару. челядь».-- Як вважають дослідники, йдеться про 
якусь заможну верхівку, що перебувала під опікою князівської влади 
і, зловживаючи цим, присвоювала собі общинні припаси. Проти цієї 


«старої челяді» і. було спрямоване антифеодальне повстання в Суздаль- 
ській землі 1024 р. 

6545 (1037) й 

Запис про закладку великого Києва і церкви святої Софії, очевидно, 
хронологічно зміщений. Печеніги обіклали Київ навесні 1017 р. Після 
перемоги над Святополком та печенігами, як вважає Л. Махновець, 
і було в 1017 р. закладено Софію Київську, яку закінчили і освятили: 
1037 р. на відзначення її прототипу -- Софії Константинопольської та 
60-річного ювілею Ярослава "Мудрого. На честь свого християнського 
патрона Ярослав Мудрий заснував монастир святого Георгія і святої 
Орини та заклав два городи -- Юр'єв (Гургов) у Чудській землі (нині 
м. Тарту) та Юр'єв (Гургов) на Росі (нині м. Біла Церква), 

«Соломон похваляє вловами...» -- Прип. Сол. 8.12 17, 

6547 (1039) 

Повідомлення про освячення Десятинної церкви було, очевидно, 
пов'язане з її частковою перебудовою (факт перебудови встановлено) 
або після якогось осквернення. В обох випадках могло бути повторне 
освячення (мале освячення) 

6559 (1051) 

«Ярослав настановив Ларіона митрополитом» -- Йдеться про першого 
із русинів київського митрополита Іларіона, автора «Слова про закон 
і благодать» Досі митрополитів київських поставляв константинополь- 
ський патріарх, всі були греки. Ларіон, як і Ярослав Мудрий, виступав 
за рівноправність руської церкви із грецькою і незалежність руського 
народу. Ярослав Мудрий актом висвячення русина на митрополита київ- 
ського і всієї Русі виступив проти засилля Візантії, за духовну незалеж- 
ність Русі. 

На митрополичому престолі Ларіон був короткий час. У одному 
із літописів уже говориться про київського митрополита Єфрема, грека 
за національністю. Подальша доля Ларіона невідома. Можливо, його 
скинули з митрополита, і саме він 7 листопада 1053 р. постригся під 
іменем Никона в ченці Києво-Печерського монастиря, далі став його 
ігуменом і в 1072--1073 рр. зробив літописне зведення, використане 
Нестором при складанні «Повісті врем'яних літ» Але це лише припу- 
щення. . 

«І вирушив він на Святу Гору» -- тобто на Афон 


590/591 


«устав ченців Студійських».-- Монастир із церквою Іоанна Студита 
був заснований в Константинополі в середині У ст Відзначався особ- 
ливою суворістю правил. 

Авторство літописної статті про заснування Києво-Печерського мона- 
стиря приписується Нестору, оскільки у «Києво- Печерському патерику» 
подібні слова говорить про себе Нестор-літописець, автор «Житія 
Феодосія Печерського»: «приндох же и азь к нему, худьй и недостой- 
ньй азь рабь Несторь, и прнять мя, тогда льть ми сушу 17 от рожденіа 
моего». 

6561 (1053) 

Йдеться про народження Володимира Мономаха. Його матір'ю була 
дочка візантійського імператора Константина ЇХ -- Марія (друге ім'я 
мала Анастасія). Російський історик Татіщев називає дату смерті Ма- 
рії -- 1067 р. 

6571 (1063) 

«Води Волхова ішли назад днів п'ять» -- В засушливі літа озеро 
Ільмень буває міліє настільки, що р. Волхов, яка витікає з озера, починає | 
текти назад. 

«Погорів весь город».-- Згідно Новгородських літописів, у 1063 р. 
весь Новгород попалив Всеслав Брячиславич. 

6573 (1065) 

«Знову посадив сина свого Гліба».-- Ім'я цього князя вибито на зна- 
менитому Тмутороканському камені: «Вь літо зфоз (6576 р.) інді (кта)! 
(6) Гльбь князь мвриль мо(ре) по лєду от Тьмутороканя до Кьрчева 
їнд (10000 і 4000) сяжє(нь)». 

«Знамення було на заході».-- Йдеться про комету Галлея. 

«При Антіосі». Антіох ІУ Єпіфан (174--163 рр. до н.е.) -- сірійський 
цар із династії Селевкидів, ворог євреїв. 

«За царя Нерона» -- Нерон (царював з 54р. по 68 р. до н.е.) -- 
римський імператор. 

«При Юстиніані царі».-- Юстиніан Великий (царював у 527--565 рр. 
н. е.), східно-римський імператор. 

«А царя Маврикія».-- Маврикій (царював у 582--602 рр н.е.), 
візантійський імператор. 

«За царя Костянтина».-- Константин У Копронім (роки царювання 
741-775 рр. н.е.), візантійський імператор, син Леона ПІ Ісавра. 


Всі відомості про наведені знамення є в «Хроніці» Г. Амартола та 
руському компілятивному «Хронографі за великим викладом». 

6576 (1068) 

«Передають бо нам пророки...» -- далі цит. скорочено: кн. Йоіла 2.12. 

«Через тих же пророків (Бог) нам говорить...» -- початок цит. із кн. 
Ісайї 48.4; продовження цит. «і через те...» з кн. Амоса 4.7, 9--10. Тут 
і далі вільний і скорочений виклад біблійного тексту: кн. Малахії 3.5--7, 
10--11, 13--14; кн. Ісайї 29.13; Прип. Сол. 1.28; кн. Йоіла 2.23--25. 

«Ізяслав же втік у Ляхи» -- тобто, подався за допомогою в Польшу 
до свого родича -- князя Болеслава Сміливого (в 1076 р. став королем 
польським), він був сином Доброніги-Марії, тітки Ізяславої, дружини 
польського короля Казимира І Відновителя. 

6581 (1073) 

«Була закладена церква Печерська...» -- тобто Успенський собор 
Києво-Печерського монастиря. 

6583. (1075) 

Йдеться про початок будівництва Успенського собору Києво-Печер- 
ського монастиря. Закінчено будівництво в 1078р. в липні місяці. 
День місяця різні літописи називають по-різному: І липня, 3 липня, 
1 липня. 

«Посли із Німець до Святослава».-- Ізяслав Ярославич втік із Києва 
в Польшу, де підтримки не знайшов, але вивезених із Києва багатств 
позбувся. У січні 1075 р. прибув до німецького міста Майнца, де просив 
у німецького імператора Генріха ІМ допомоги в боротьбі проти Свято- 
слава. Посольство Генріха ІМ побувало в Києві, привезло багаті дари -- 
і за Ізяслава імператор не заступився. 

Єзекій, цар Іудейський -- Єзекія (726--697 до н. е.), про нього розпо- 
відається в 2 кн. Царів, глави 18--19, та в кн. Ісайї 39.2--8. 

6584 (1076) 

«Ходив Володимир...» -- Йдеться про похід Володимира Мономаха на 
підтримку Болеслава Сміливого в його боротьбі проти Вратислава НП. 
Див. про цей похід у «Повчанні» Володимира Мономаха. 

6586 (1078) 

«Про таких-от і Господь рече».-- Далі цит. (неточно) Єв. від Іоанна 
15.13, де: «Ніхто більшої любови не має пад ту, як хто свою душу поклав 
би за друзів своїх». Подані в дужках слова «той наречеться великим 


599 /593 


у царстві небеснім» у видання, за яким перекладено літолис, перенесено 
із Хлебніковського і Погодінського списків літопису 

«Соломон же рече».-- Далі цит дуже приблизно Прип. Сол. 17,17, 

«Так же й Іоанн говорить» -- Далі цит Перше посл Ісанна 4.16--18, 
20-21 

6587 (1079) 

У цей запис, очевидно, внесено ритмізований уривок невідомої пісні 
«Про Красного Романа»: 

І повернувся Роман назад до половців 

І вбили його половці у перший день місяця серпня 

І до наших днів кості його, сина Святославля 

І внука Ярославля, лежать там. 

«А Олега схопили козари...» -- Олег Святославич, очевидно, був схоп- 
лений тмутороканськими козарами за вказівкою Всеволода і відправле- 
ний у Візантію, з імператорами якої він підтримував тісні зв'язки. Олег 
у засланні пробув чотири роки, два з них на о. Родос. 

6592 (1084) . 

«Давид захопив у Олеш'ї греків».-- Дніпровська частина водного 
«шляху «із Варяг у Греки», згідно договорів, мала бути безпечною для 
торгівлі. Пограбування грецьких купців Давидом завдавало шкоди інте- 
ресам Русі. Щоб князь Давид не завдавав шкоди русько-грецьким взає- 
минам, Всеволод віддав йому город Дорогобуж і змусив «осісти», 

6594 (1086) 

Візантійські джерела розповідають, що дочка Всеволодова Янка (Ан- 
на) була нареченою Константина, сина візантійського імператора Кон- 
стантипа Х Дуки. Та шлюбу не було, бо нареченого силоміць постригли в 
ченці. Довідавшись про це, Янка Всеволодівна постриглася в черниці 

6596 (1088) 

Йдеться про Михайлівську церкву Видубицького монастиря, яка була 
закладена ще 1070 року. Як гадають, це освячення, найлогічніше, могло 
відбутися 8 листопада на великий соборний празник Михаїла архангела. 

6597 (1089) й 

Йдеться про освячення Успенського собору Києво-Печерського мона- 
стиря. Собор було закладено в 1073 і збудовано в 1078 р. Понад десять 
років тривали опоряджувальні роботи. Києво-Печерський патерик нази- 
ває дату освячення -- 14 серпня 1089р. 


. 


Ігумен Іван.-- На думку О. О. Шахматова та інших вчених, цей Іван 
склав у 1093--1095 рр. літописне зведення, довівши розповідь до 1093 р. 

6599 (1091) 

«І, відспівавши псалми, почав копати».-- У одному із літописних 
списків (Воскресенському) у цьому місці є суттєве доповнення: Я ж гріш- 
ний, що і літописання се в те врем'я писав, взявши мотику, став старанно 
копати» 

«У це ж літо було знамення на сонці».-- Науково перевірено, що 
справді 21 травня 1091 р. було сонечне затемнення «о другій годині дня», 
тобто через дві години після сходу сонця. Доба на Русі ділилася на дві 
частини різної тривалості. Денні години починалися від сходу сонця, 
а нічні -- після заходу сонця, а тому друга година дня -- друга година 
після сходу сонця. 

«Упав превеликий змій з небес».-- Йдеться про падіння на Землю 
великого метеорита, вогненний слід від якого вважали за небесного 
змія. 

6601 (1093) 

«І почали тівуни грабувати його, людей продавати...» -- Тут ідеться 
про продаж, який означав грошовий штраф на користь князя за різні 
вчинки і злочини, крім убивства. Це «продавання» було справжнім погра- 
буванням народу. і 

«І став тонути Ростислав на очах у Володимира».-- У 1961 р. в під- 
земеллі Софійського собору, в усипальниці київських князів, між різними 
останками знайдено череп, в якому стримів залізний наконечник стріли. 
Без сумніву, це череп Ростислава. Звідси ясно, чому молодий і здоровий, 
що умів плавати, Ростислав раптом став тонути перед очима Володимира: 
він був смертельно поранений. Про його загибель у Стугні говорить 
і «Слово о полку Ігоревім». 

«Оберну свята ваші у плач...» -- цит. кн. Амоса 8.10. 

«Впадете перед ворогами...» -- цит. кн. Левіт 26.17, 19--20, 25, 32, 
31, 28. 

«Сини іІзмаїлові палили села і токц».-- Згідно Біблії, в старі часи 
вважали, що половці, як і інші східні кочові народи, походили від 
біблійного Ізмаїла і його матері Агарі (звідси араби-агаряни). 

«Де безліч гріхів...» -- У Посл. Павла до римлян 5.20: «А де збіль- 
шився гріх, там зарясніла благодать». Ці слова літописець переосмислив. 


524/525 


«Праведний ти, Господи...» -- цит. Псалом 118.137. 

«Речемо за прикладом того розбійника».-- Йдеться про одного із 
двох розбійників, розіп'ятих, згідно Євангелія, разом із Ісусом Христом 
(див. Єв. від Луки 23.41). 

«Говоримо разом з Іовом» -- цит. кн. Іова 1.21. 

На цьому році (1093), як вважав О. О. Шахматов, закінчується 
літописне зведення ігумена Іоанна (Івана), а далі йде текст Несторів, 
доповнений вставками, можливо Сильвестра, розповідь Гуряти Роговича, 
повість Василя про осліплення Василька Теребовлянського. 

6603 (1095) 

«Ходили половці на Греки із Девгеневичем».-- Йдеться про само- 
званця, який видавав себе за сина візантійського імператора Романа ІМ 
Діогена -- Леона Діогеновича, убитого ще в 1073 р. Самозванець був 
засланий у Херсонес, утік і, підмовивши половців, напав на Візантію. 
Був схоплений вдруге і осліплений. 

6604 (1096) 

«І спалили Стефанів монастир, села, і Германів».-- Під 1072 р. зга- 
дано ігумена Германа, отже, спалили його монастир, який насправді 
звався Спасо-Берестовецький монастир на Печерську У Лаврентіїв- 
ському списку: «н деревньни Германь» 

Деталі нападу половців на Києво-Печерський монастир і долю по- 
лонених половцями монахів і світських людей знаходимо в «Києво- 
Печерському патерику» в житті Євстратія Постника, якого було взято 
половцями під час цього нападу і потім було продано в Корсуні рабо- 
торгівцю. 

«..ідучи, за пророком, просимо...» -- Далі цит. Псалом 82.14--17. 

Відомості про походження половців, торків, печенігів та інших із 
Єтрівської пустині, місцезнаходження якої нам невідоме, літописець 
взяв із твору невідомого автора «Одкровення» (приписують Мефодію 
Патарському) та із «Хроніки» Г. Амартола. Але в цих джерелах нема 
уточнення, що прийшли вони «із північного сходу». 

«Повчання» Володимира Мономаха в Іпатському списку «Повісті 
врем'яних літ» відсутнє. Подаємо його на тому місці, де воно міститься 
в Лаврентіївському списку літопису, за вид.: «Повесть временньх лет» по 
Лаврентьевскому списку. 2-0е учебное издание историко-археологической 
комиссин Академии Наук СССР, Ленинград, 1926, с. 232--247. 


Анонімний автор «Слова про загибель руської землі», оцінюючи 
діяльність Володимира Мономаха, говорить, що ним «половьци дьти 
"'євоя полошаху в'кольбіли. А литва из болота на світ не вьшникьваху. 
А угрь твердяху каменьши городь жельзньми вороть, абь ся на них ве- 
лики Володимер не вьзбхал. А ньмци радовахуся, далече будуче 
за -синим морем.. ИЙ кюр Мануил Цесарегородскми имбя, поне 
и великия дарь посьлаша к нему, абь под ним великьи князь Володи- 
мер Цесарягорода не взял». 

Не тільки талантом полководця і волею державного діяча володів 
Володимир Мономах, а й талантом книжника, «іже просвітив Руськую 
землю». Цій меті швидше служило й «Повчання», бо діти його на час 
написання твору вже самі були батьками. 

Володимир Мономах був одружений на Гіті, дочці останнього англо- 
саксонського короля Англії Гаральда Годвінсона, який успадкував 
у 1066р. трон, але невдовзі загинув у битві під Гастінгсом. Акад. 
М. П. Алесєєв серед літературних пам'яток англосаксонського періоду 
Британії знайшов твір «Батьківські повчання». «Повчання» Володимира 
Мономаха композицією, ідейним змістом, характером дидактичних на- 
станов перегукуються із «Батьківськими повчаннями», які могла привезти 
з собою в Київ королівська дочка Гіта. 

Один із синів Володимира -- Мстислав -- мав друге ім'я: Гаральд, 
дане на честь діда по матері -- англійського короля. 

«і батьківської молитви від усіляких бід».-- Йдеться, очевидно, 
про поганську молитву предків (згадується і в інших літописах), 
від якої, як видно, Володимир Мономах не відмовлявся, будучи хри- 
стиянином. 

«..узяв Псалтир, розгорнув його в печалі і таке мені випало». -- 
Маємо свідчення про гадання на Псалтирі, популярному на Русі. Існу- 
вали Псалтирі спеціально для ворожіння із тлумаченням «пророчого» 
значення тексту. Набір виписок із Псалмів і подає Володимир. 

«Сидячи на санях».-- Тлумачать цей вислів двояко: як буквальне зна- 
чення (писав у дорозі) і образне (в похилих літах, перед смертю). Тут 
ідеться про передсмертний заповіт -- обрядову традицію староруських 
похоронних звичаїв. 

«Семечі», «семець» -- очевидно, жителі Посем'я, поселенці по р. Семі 
(Сейму). Є й інші тлумачення цього слова: 1) «молодший член сім'ї», 


526/597 


«слуга»; 2) неправильна розбивка слова, мовляв, треба «се мечі» і пере- 
кладати так: «а мечі їхні і весь полон відібрали». 

«О многостраждальний і печальний я!» -- Це інший твір Володимира 
Мономаха, його лист до двоюрідного брата Олега Святославича (в «Слові 
о полку Ігоревім» названий Олегом «Гориславичем»), написаний в 1096 р. 
Ця дата, очевидно, й пояснює, чому «Повчання», в якому йдеться й про 
пізніші події, включено в літопис саме під 1096 роком. У міжусобній 
боротьбі між Олегом Святославичем і курським князем Ізяславом Воло- 
димировичем (сином Мономаха) останній був убитий 6 вересня 1096 р. 
З приводу цього вбивства і написано листа. 

«Коли ж убили дитя моє і твоє...» -- Очевидно, син Мономаха Ізя 
слав був хрещеником Олега Святославича. 


«А сноху мою послати до мене».-- Хто була невістка князя Володи- 
мира, дружина Ізяслава,-- невідомо. 

«Премудрості наставниче і розуму давче».-- Це окремий твір, вклю- 
чений в «Повчання» -- молитва Володимира Мономаха, навіяна покаяль- 
ним каноном Андрія Крітського. 

«Город свій охорони, Діво, Матір пречистая». -- китеродаок вважа- 
лася покровителькою Києва. 

«Тут я хочу розповісти».-- Звідси продовжується текст Іпатського 
списку «Повісті врем'яних літ». Подібні оповідання маємо в літописі під 
р. 1114, що дає підстави вченим відносити запис оповідання Гуряти Рого- 
вича до 1118 р. («чув за чотири роки до цього»). А якщо це так, то запис 
робив упорядник останньої редакції «Повісті врем'яних літ», можливо 
Сильвестр. 

6605 (1097) 

Під цим роком вміщено два поетичні оповідання, названі мною ду- 
мами, про Любечський з'їзд руських князів і про осліплення Василька Те- 
ребовлянськего. Оповідання охоплюють події з осені 1097 р. по 30 серпня 
1100 р. Розповідь від імені Василя, боярина київського князя Свято- 
полка, ще не переконує нас і в його авторстві. Вона подана, безперечно, 
у віршовій формі і, можливо, належить до поезії Яня. 

«..але послали княгиню Всеволодову...» -- Йдеться про мачуху 
Володимира Мономаха, княгиню Анну (гадають, половчанку), останню 
дружину Всеволода Ярославича. . 


6607 (1099) 

«У це ж літо було знамення».-- Йдеться про оптичне явище в атмо- 
сфері, відоме і в наш час, 

6609 (1101) 

У 1101. р. в квітні місяці середа була 4, 1, 18 і 25 квітня (рік починався 
1 березня). Характер помилки не вияснено. 9-та година дня -- 9-та від 
сходу сонця. Можливо, йдеться про 9-й індикт, який припадав на 1101 рік 
(6609 : 15 -- 44, дстача 9 - індикт). 

Володимир -- йдеться про Володимира Мономаха. Інший літопис (Ни- 
конівський) подає повніші відомості: «місяця травня 2, о З годині 
дня». - 

6610 (1102) 

Знамення на небесах..- Очевидно, йдеться про якесь атмосферне 
явище, бо затемнення місяця 5 лютого 1102 р. не було. 

Болеслав -- польський король Болеслав ПІ. 

6611 (1103) 

Йдеться про перший степовий похід руських князів на половців, орга- 
нізований Володимиром Мономахом. Наступні походи в 1109, 1111 
і 1116 роках відкинули пдловців на Північний Кавказ і за Дон. 

Складена про цей похіх героїчна пісня використана згодом для оспі- 
вування походу на половців у 1111 р. 

«Це день, що його створив Господь...» -- Компіляція псаяму 17.26: 
«Це день, що його створив Господь,-- радіймо та тішмося в нім» та псал- 
му 73.13--14: «побив голови зміям на водах», «його Ти віддав був на їх 
народові пустині». 

Відбудував Гургів -- Юр'єв, нині -- м. Біла наркна 

6612 (1104) 

"Дочку Володаря Ростиславича -- Ірину -- видали за Ісаака, сина 
візантійського імператора Олексія І Комнина. 

Митрополит Никифор -- Никифор І (грудень 1104 -- квітень 1121). 

Ніяких затемнень не було: Йдеться про атмосферне явище. 

6614 (1106) 

У інших літописах не Зазначено, що гнали половців по Дунаю. 

Євпраксія -- Євпраксія-Адельгейда Всеволодівна (1071--1109) була 
видана заміж за Генріха Довгого Штаденського (1065--1087), а після 
стала другою жоною Генріха ГУ (1050--1106), імператора Священної 


18 9.219 528/529 


Римської імперії. Після паневірянь і горя повернулася додому і пастриг- 
лася в черниці. 

Взятий у дужки текст від слів: «Тоді ж постригся...» до слів «... а соняч- 
ного...» у видання, за яким зроблено переклад, перенесено з Лаврентіїв- 
ського списку «Повісті врем'яних літ». 

6615 (1107) 

«Місячний круг» -- різновид календаря, 19-річний період, через який 
місяць-молодик і повний місяць повертаються на попередні дні і повністю 
повторюються. Щоб вирахувати місячний круг будь-якого року треба 
скласти роки від «сотворіння світу» (5508) і роки нашої ери (1107), 
суму поділити на 19, і остача вкаже «Золоте число» -- місячний круг 
в даному році (5508 -Ь 1107) : 19 -- 348 (остача 3). Отже, літописець 
помилився: у 1107 р. був 3-й місячний круг, а всього від «сотворіння 
світу» їх було 348. 

«А сонячного (кругу) 8-ме літо».-- Круг сонця -- різновид календаря, 
це 28-річний період, через який повиті понторитья в тих самих числах 
дні тижня. Для визначення «сонячного кругу» треба до даного року. 
додати 20 або відняти 8, а суму чи різницю поділити на 28, остача вкаже 
«сонячний круг» даногд року. Отже, 1107-20 що 1127 :.28 -- 40 
(остача 7), у 1107 р. був 7-й місячний (сонячний круг. 

Текст в дужках від слів «а другі...» до блів «Святополк же прийшов» пе- 
ренесено у видання, за яким здійснено переклад, із інших літописних списків. 

6616 (1108) З і 

Закладини Зодотоверхого вт наді собору, як свідчать інші 
джерела, були приурочені до 140-річчя від дня смерті княгині Ольги. 

6618. (1110). 

Атмосферне явище, описане під цим роком,-- «вогні Ельма», пучкові 
електричні розряди, що з'являються над кам'яними вершинами гір, над 
шпильовими будовами під час заметілей, пилових бур, грози тощо. 

«Як сказав Д зечівй псалмі 103.4: «Він чинить вітри за Своїх 
посланців, палаючий огонь -- за Своїх слуг». Літописець передає біблій- 
ний текст вільно. 

«Мойсей ері не здіг побачити» -- виклад за біблійною книгою 
«Вихід» 13.21; 23,23 і 23.20. х з 

Приписку Сильвестра із Лаврентіївського списку «Повісті врем'яних 
літ» подаємо за вид.: «Повесть временньх лет», Ленинград, 1926, с. 274. 


«Як пророк Давид говорить» -- у псалмі 90.11: «... бо Своїм Анголом 
Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх,-- на 
руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!» 

«Премудрий Епіфаній» -- Єпіфаній Кіпрський, письменник ТУ ст. н.е., 
автор твору «Анкорат» («Якір»). 

6619 (1111) 

Текст цієї епічної пісні апліковано на основу тексту 1103 р. 

«Як сказав Іоанн Златоуст».-- Тут компіляція із «Хроніки» Амартола 
і-цитат із Їоанна Златоустого, Єпіфанія Кіпрського та Біблії. Текст 
місцями неясний і для точного перекладу без приявних першоджерел 
затруднений. Можливі неточності. 

«Він ослицю збочив з дороги» -- Виклад біблійного сюжету із книги 
«Числа» (глава 22): «І побачила та ослицю Господнього Ангола, що 
стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця 
з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на 
дорогу». 

«Він і меч добув».-- За Кн. Ісуса Навина, с. 13--14. Далі -- аплі- 
кація із різних книг Біблії. 

6620 (1112) 

Індикт для 11192 року -- 5. У літописі не зазначено. 

Дочка Володимира Мономаха Єфимія була видана заміж за угор- 
ського короля Койомана, удівця, надзвичайно освіченого, але страшенно 
незугарного: був Косоокий, горбатий, кульгавий, заїкуватий. Він запідо- 
зрив Єфимію в абс її відіслав до батька у Київ. Від Коломана мала 
сина Бориса, який змагався за угорський престол. 

6620 (1112) 

Церква Богородиці Влахернської над Кловським потічком була збу- 
дована печерський ігуменом Стефаном на честь Божої Матері «Влахерни- 
тісси». Не збереглася. - 

Церква св. Андрія була збудована в Києві Всеволодом Ярославичем у 
1086 р., знаходилася приблизно на території сучасного дитячого музичного 
театру. Тут було засновано жіночий монастир (Янчин), пізніше -- чоловічий. 

6621 (1113) 

Затемнення сонця було 19 березня 1113 р., літописець цю подію подає 
і за місячним каілендарем (місячний круг 9-й). У Лаврентіївському 
списку «Повісті врем'яних літь це затемнення подано під 1114 р. 


ТУ 530/531 


За літописом, після смерті князя Святополка Ізяславича у Києві 
вибухло повстання міщан супроти бояр, кредиторів, міських урядників. 
Його причини виразно прдяснює характеристика князя, дана російським 
істориком Татіщевим за джерелами, які він мав у своєму розпоря- 
дженні, але які до нас не Дійшли: «Цей великий князь був рослий, сухий, 
мав руде і пряме волосся, довгу бороду, гострий зір. Був читальником 
книг і вельми пам'ятливим і про те, що було багато років тому, міг роз- 
казати, як по писаному. Через хвороби їв мало і досить рідко, та й то 
спонукуваний іншими, упивався. До війни бажання не виявляв, і хоча 
на кого швидко спалахував гнівом, але швидко й забував. При цьому був 
дуже сріблолюбний і скупий, а тому й жидам багато надав вольностей 
супроти християн і через це багато християн лишилися торгу і ремесел. 
Наложницю свою взяв за жону, і так любив її, що без сліз і на короткий 
час розлучитися не міг і, в усьому її слухаючись, від князів терпів ганьбу, 
а часто й шкоду із співчуттям. І коли б Володимир його не охороняв, то 
Святославичі давно б позбавили його Києва». 

Володимир Мономах був відомий як послідовний борець проти фео- . 
дальної вседозволеності і був прихильний до міських і сільських низів. 
Це й вирішило справу: на вічі його запросили на Київський стіл. 

Лазарів монастир -- єдина згадка про жіночий монастир, місцезна- 
ходження якого точно не Івстановлено. 

6621 (1113) 

Володарівна -- дочка Володаря Ростиславовича, який був князем тму- 
тороканським, князем перемишльським. 

6622 (1114) 5 у 

Оповідач про знахідки в поселенні Ладога (відоме з МПІ ст.) скляних 
намистинок -- це третій, невідомий на ім'я літописець. 

«Нехай прочитає хронодраф» -- «Хронограф за великим викладом» -- 
компілятивний руський перекладач із «Хроніки» Г. Амартола та «Хро- 
ніки» І. Малали. 

Право -- римський імператор. 

Авреліан -- Марк Аврелій (121--180), імператор римський (161--180). 

«Местром із роду Хамового» -- біблійний персонаж, син Хама, за 
єгипетськими родоводами -- перший єгипетський фараон, що об'єднав 
країну і заснував столицю Мемфіс (близько 3000 р. до н. е.). 

Єремія -- тут: перекручене ім'я Гермеса. 5 


Феост-- тут: перекручене ім'я Гефеста. 

Єгуптяни -- літописне цойменування єгиптян. 

Сонце (бог Сонця -- Геліос) -- згідно грецької міфології, Геліос був 
сином титана Гіперіона і титаніди Тесії, а не бога вогню Гефеста (Феоста 
в літописі), якому в нашій міфології відповідав Сварог. 

7 єСкажемо разом з Давидом».-- Далі дуже приблизно переказується 
псалом 134.6--7: «Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на 
землі, на морях та по всяких глибинах! Підіймає Він хмари від краю 
землі...» 

6623 (1115) 

Сонячне затемнення, як засвідчено й іншими літописами, було 
23 липня 1115 р. зранку. і 

6624 (1116) 

«Леон царевич, зять Володимирів».-- Дочка Володимира Мономаха 
Мариця (чи Марія) була замужем за Леоном Діогеном (? -- 1116) -- 
цесаревичем візантійським. 

«На твердині Олексія царя» -- візантійський імператор Олексій І 
Комнін, якому Володимир Мономах хотів помститися за смерть свого 
зятя Леона Діогена. 

6625 (1117) 

«Церкву заклав на Альті» -- на честь невинно убієнних синів Воло- 
димира Святославича бно і Гліба. 

«Помер... Олексій» -- Олексій І Комнін помер в 1118 р. Його успадку- 

вав Іоанн П Комнін (1118-1143). 

І січня 1118 р. почав переписувати «Повість врем'яних літ» ігумен 
Видубицького монастиря Сильвестр. 

Іпатський список «Повісті врем'яних літ» закінчується 1117 р. 


КОМЕНТАР 
до літфдписних географічних назв 


А 


Агалянська земля -- англійська. 

Агляни -- англійці. 

Агаряни (ізмаїльтяни) -- араби, народ, що пішов від Агарі і її сина 
Ізмаїла, загальна назва мусульман. 


532/533 


Андріакія (Адрія) -- Андріакія, область Адріатичного моря, в біблійні 
часи Адрієм називали також узбережжя Іонійського моря, що лежить 
південніше. і 

Андріатинське море (пучина) -- Адріатичне море, частина Середземного 
моря між Італією і Грецією. - 
Антіохія -- піїд цією назвою в Новому Заповіті Біблії є два міста: перше 
засновано в 300 р. до н. е. і названо в честь батька засновника Антіоха. 
Це місто було столицею ОЦірійського царства в часи династії селевкідів, 
славилось високою культурою. В Антіохії перші учні Ісуса Христа стали 
називатися християнами. іно патріарх Антіохійський живе в Дамаску, 
але зберігає попередній титул. Нині -- невеличке містечко Антакіє. 
Друга Антіохія, також заснована Селевком Никатором, пука столи- 
цею Тісідії. Тут проповідував апостол Павло. 

Азійський край (Онія) ка йдеться про Іонійське узбережжя Малої 
Азії, а також Азію як частину світу. 

Аравія Сильна (Щасливі) -- історична область в південній частині 
Аравії, сучасна Йєменська Арабська Республіка. Назва «Щаслива» 
склалася від нерозуміння значення слова «Іємен», яке означає землю, г 
що праворуч, на противагу Шам -- землі, що ліворуч, тобто Сірії. Назви 
ці давалися від того, що араби, молячись у Мецці, обертались лицем 
на схід, і тоді Сірія була від них ліворуч. 

Аравія Старійша (Петрейська) -- очевидно, йдеться про Гірську Ара- 
вію, область в північно-закідній частині Аравійського півострова (гори- 
стий Сінайський півострів і Іудейська пустиня). Петрейською часом 
називають від назви м. Шетра, де відбувались основні біблійні події: 
тут на Хориві Мойсей побачив палаючий терновий кущ, Ілля відчував 
повіви тихого вітру, Мойсей 40 років блукав із своїм племенем. 
Аркадія -- історична область, тепер -- ном (округ) Аркадія, область 
Пелопоннес у Греції. 

Арменія Мала -- в біблійні часи Вірменію називали ще: Арарат, Мінія, 
Аскеназ і Догарма, -- історична область у Передній Азії, нині провінції 
Сівас і Ерзінджан у Туренчині. 

Арменія Велика -- Стародавня держава у Передній Азії (від Хар- -Міні, 
тобто Небесна Гора), утвррилася в 880 р.'н. е. під назвою Халдісської 
держави. Нині -- Вірменська РСР, південна частина Азербайджанської 
РСР, північно-західна чафтина Ірану, фхідна частина Туреччини. 


Асур (Ашур) -- європейсіка назва землі і народу ассірійського. Ассу- 
ром звали одного із синів, Сима. ; 
Асуріани -- Ассірія, ассірійни, ассірійці (земля і народ), спочатку жителі 
Ассура -- невеликої за розміром країни вздовж східного берега р. Тигру 
(приблизно -- теперішній Курдистан), пізніше ця назва поширилась на 
всі завойовані Ассірією землі і народи. 


Б 


Балин -- половецький город, місцезнаходження точно не встановлено, 
гадають, був на місці залишків городища біля с. Гайдар на Харківщині. 
Белз -- город в Галицькій землі, збереглося городище в урочищі Замо- 
чок, передмістя м. Белз Сокальського р-ну Львівської обл. 

Біла Вежа-- город в Чернігівській землі. Збереглося городище між 
сучасними селами Біловежі Перші й Другі Біловежівської сільради 
Бахмацького р-ну на Чернігівщині. 

Білобережжя -- очевидно, йдеться про Дніпровський лиман або якесь 
урочище в цій місцевості. 

Білоозеро -- Біле озеро, кдло якого жило плем'я весь. Нині озеро в Воло- 
годській області РСФСР. 

Білоозеро -- город у Рострво-Суздальській землі, центр удільного кня- 
зівства на березі Шексни, яка витікає із Білого озера, нині у Бєлозер- 
ському р-ні Вологодської обл. РСФСР, 

Білі угри, угри чорні, Угорська земля, іноплемінники -- угро-фінські 
племена (пізніше народ і земля), що прийшли із прабатьківщини Вели- 
кої Угорщини в басейні середньої і нижньої течії р. Ками і оселились 
у басейні середньої течії Дунаю. Білі угри прийшли у 837--839 рр. і жили 
разом з болгарами і хозарами у Великій Болгарії, у 896 р. прийшли 
чорні угри, нині -- Угоршина. 

Болгари, булгари, Болгарська земля (земля і народ) -- мова йде про 
булгар, волзько-камські тюркомовні племена, що жили в Приазов'ї та 
Волзько-Донському межиріччі. Велика Булгарія розпалася під ударами 
хозар. Частина булгар у МП ст. пішла на Дунай і асимілювалася з пів- 
деннослов'янським народом -- болгарами. Спадкоємцями булгарської 
культури є казанські татари і чуваші. ; 
Боричів узвіз -- дорога з реє (найдавнішої частини Києва з горою Кия 
та Хоривицею) на Поділ. Нині-- лінія Андріївського узвозу. 


534/535 


Боспорія, Боспорій, Боспор Кіммерійський -- антична держава на бере- 
гах Керченської протоки між Понтом (Чорним морем) та Меотидою чи 
Меотією (Азовським морем) із центром Пантікапей, тепер м. Керч. 
Буг, Бог -- ріка, права притока Вісли, нині Західний Буг, і р. Буг, що: 
через Бузький і Дніпровський лимани впадає в Понт (Чорне море), 
нині -- Піаденний Буг. 

Бужани (земля і народ) м-- східнослов'янський союз племен, що жили 
в басейні верхнього Західного Бугу (ще: волиняки), нині -- Волинська 
область і північна частина Львівської рбл. 


Вавілон -- одне із міст царства Німроди в країні Сеннаар, назва міста 
означає «змішання». У Біблії Вавілон трактується як столиця земного 
світу, що ворогує з царством божим, і хоч був зруйнований план заснов- 
ників, Вавілон став могутнім, відомим івсьому світові містом. | 
Варязьке море -- тепер Балтійське море. Ще: води, що омивають Європу 
від Балтійського до Середземного моря. 

Варяги. (земля і народ) -- ще: нормани -- староруська і грецька назви 
староскандінавських, піввічногерманських племен -- датчан, норвеж- 
ців і шведів. Тепер Данія, закяйная Швеція. Є й інше пояснення значення 
слова «варяг» від слів «грана», «граня», «гранка», тобто гілка, гілками 
обтикали межу, клали грань, а звідси -- границя. Гілку, тичку, лату, 
якою обгороджували, ще називали «воряка», «вор є», «варяка», а звідси 
заграничні люди -- варяги. 

Ватр -- Бактрія, історична область у Середній Азії між північно- 
західною частиною Гіндукуша ї р. Амудар'єю. Нині південні області 
Узбецької РСР, Таджицької РСР, Туркменської РСР та північних райо- 
нів Афганістану. 

Венедиці (земля і народ) -- жителі пержаяя міста г Венеції, нині -- 
італійська область Венеція. 

Весь (земля і народ) -- фінське плем'я, що населяло район Білого якоря, 
нині -- західна частина Вологодської обл. РСФСР. 

Вир (Вира) -- ріка Вир, впадає в Сейм. 

Вир-- город у Чернігівській землі, нині -- м. Білоціяня | в Сумській 
області. 

Витичівський горб -- на р Стугні, притоці Дніпра. На цьому горбі (кру- 


чі) було закладено Святополком город -- Святополкград. Нині -- 
с. Стайки Кагарлицького р-ну Київської області. 

Віфунія -- Віфінія, Віфінська земля, історична область на північному 
заході Малої Азії, в басейні р. Артана, прилегла до південного узбережжя . 
Чорного моря на півночі і до Галатії на півдні. Сюди, згідно хроніки 
візантійського історика Феофана, у 754 і 762 рр. переселилося 208 тисяч 
слов'ян, Нині -- східна частина провінції Стамбул та території інших 
провінцій Туреччини. 

Вісла -- ріка, що впадає у Балтійське (Варязьке) море. - 
Воїнь -- під цією назвою у «Літописці Руському» зустрічаємо два насе- 
лені пункти: 1) Воїнь -- город у Переяславській землі на правому березі 
р. Сули, нині ця місцевість затоплена Кременчуцьким водосховищем; 
і9) Воїнь -- село у Волинській землі на лівому березі р. Півонії (Пінови), 
тепер с. Вогинь на території ПНР (Бяло-Подляське воєводство). 
Волохи, Волоська земля (земля і народ) -- стародавня назва предків 
молдаван -- населення, що жило в Придунайських князівствах та Тран- 
сільванії. 
Волхов -- ріка, що впадає в озеро Нево (Ладозьке озеро). 

Воковський ліс -- ще: Оковський ліс -- лісовий масив на вододілі між 
Дніпром, Західною Двіною і Волгою, нині -- великі ліси на півночі Смо- 
ленської і південно-західної частини Калінінградської областей РСФСР. 
Волга -- ріка, впадає в Каспійське (Хвалинське море). 

Вританія -- острів Британія, стародавня латинська назва Ансгаії | і Шот- 
ландії. (Див.: Агалянська земля, Агляни). 

Вручий -- Ї) город у Деревлянській, а потім Київській землі, сучасне 
місто Овруч у Житомирській обл.; 2) назва дніпровського порога Вру- 
чий (від слова вьрвти -- «бити ключем», кипіти, пінитися, клекотіти). 


г 


Гадирь -- Гадір, город на південному заході Іспанії, на східному 
узбережжі Кадіської затоки Атлантичного океану, нині м. Кадіс, центр 
іспанської провінції Кадіс. 

Галатія -- історична область в центрі Малої Азії, займала басейн серед- 
ньої течії р. Галісу (Кизил-Ірмаку) і правобережжя верхньої течії 


Сангаріуса (Сакар'ї), нині -- провінція Анкара і частина провінції 
Чанкири у Туреччині. : 


536/537 


Галичани (земля і народ) -- ця історична область наукою точно не окрес- 
лена. Це або Галлія в сучасній Франції, або Галісія на Піренеях в Іспа- 
нії. Назва перегукується із галатами в Малій Азії і з галичанами в Кар- 
патах. 

Гераклея -- йдеться про Гераклею Понтійську (тепер Ергелі, портове 
місто в Туреччині). 

Гіон -- ріка Ніл. 

Готи (земля і народ) -- плем'я східних германців, що на початку н.е. 
жило на о. Готланді у Варязькому (Балтійському) морі і на його пів- 
денному узбережжі та в пониззі Вісли, нині території Швеції та Польщі. 
Городець -- город на лівому березі Рудиці біля с. Вигурівщини (сучас- 
ний Ватутінський район м. Києва). 

Греки, Грецька земля, Християни, Християнська земля (земля і народ) -- 
народність елліни, що жили в державах Стародавньої Греції. Старо- 
руська назва Візантії, Візантійської імперії із столицею в Константино- 
полі (Царгороді, Цареграді, Цесарограді). Нині частини території Іта- 
лії, Болгарії, Греції, Туреччини і південна частина кримувної області 
УРСР. з 
Гургів -- 1) Юр'єв, город у Київській землі на лівому березі Росі, 
нині м. Біла Церква Київської області; 2) Юр'єв, город у Чудській 
землі, нині -- м. Тарту (колишній Дерпт) в Естонії. Обидва міста засно- 
вані Ярославом Мудрим і названі на честь його патрона -- Георгія 
(Юрія) Побідоносця. 


д 


Далматія -- історична область на північно-східному узбережжі Адріа- 
тичного моря, нині -- Далмація в Югославії. 

Двіна (Західна) -- нині р. Даугава, впадає в Балтійське (Варязьке) 
море. 

Дегія потік -- як гадають, йдеться про праву притоку Береки, що впадає 
в Сіверський Донець, можливо нинішня р. Довга. 

Дереві -- цю назву історичної області літописець переніс із ««Хронікй» 
Георгія Амартола. Що це за область чи народ, наукою сьогодні точно 
не встановлено. 

Деревляни, древляни, Дерева, Деревлянська земля (земля і народ) -- 
східнослов'янський племінний союз на території прип'ятського Полісся. 


Жили деревляни, одні з предків українського народу, по Тетереву, Уші, 
Уборті, Ствизі до р. Случі, нині -- північні землі Київської і Житомир- 
ської областей. 

Дерестер -- ще: Дрістер, Дерестр, Деростол, Доростол-- тепер -- 
руїни городища біля міста Сілістри в Болгарії. 

Десна -- ріка, ліва притока Дніпра, головна ріка Чернігівської землі. 
" Дніпро -- ріка, впадає в Чорне море (Понтійське, Понт-море). 

Дністер -- ріка, впадає в Чорне море (Понт-море). 

Долобськ, Долобське озеро -- озеро біля лівого берега Дніпра, нині 
ввійшло в Русанівський канал між мостами метро та ім. Патона в Києві. 
Дреговичі (земля і народ) -- східнослов'янський племінний союз, що 
склався між Прип'яттю і Західною Двіною, предки білоруського народу. 
Дрютеск -- Друцьк, город у Полоцькій землі, нині -- є. Друцьк Вітеб- 
ської обл. у Білорусії. 

Дунай -- ріка, впадає в Чорне море (Понт-море), по Дунаю в прадавні 
часи жили слов'янські племена, в тому числі і пращури українського 
народу, що, найімовірніше, прийшли туди з Подніпров'я, а потім поверну- 
лися на свою прабатьківщину -- Придніпров'я. Точної відповіді на це 
литання наука сьогодні не має. 


Є 


Євія -- острів у Егейському морі, нині -- о. Евбея, що складає округ 
(ном) Евбею в Центральній Греції. 

Єгипет, Єгипетська земля (земля і народ) -- стародавня держава у пів- 
нічно-східній Африці, в долині р. Гіони (Нілу). 

Єлеуфір'я святого острів -- острів Березань у Чорному морі. 

Єлумаїс (Елимаїс) -- історична область держави Еламу (Сузіани), 
нині -- іранська область (остан) Хузистан. 

Єфіопія, що прилягає до Інду,-- Ефіопія азіатська, історична область 
у південно-західній Азії, нині -- прибережна південно-східна частина 
Ірану (Мекран) та південно-західна частина Пакистану (Макран). 
Єфіопія друга -- історична область у північно-східній Африці, на захід від 
Чермного (Червоного) моря, нині -- частина Єгипту, Судаку і північна 
частина сучасної Ефіопії. 

Єфрат -- Євфрат, ріка у південно-західній Азії, впадає до Персидської 
затоки. 


538/539 


ж 
Желді -- город у Переяславській землі на Сулі, нині-- с, Жовнине 
Чорнобаївського району на Черкащині. 


з 


Заволочська чудь -- див. Чудь. 

Заволоччя -- город в Новгородській землі, тут був убитий Гліб Свято- 
славич. 

Закунфу -- Закінф, острів на півдні Греції, у східній частині Іонічного 
моря, нині -- о. Закінтом, округ (ном) Закінтос острівної Греції. 
Зарічеськ -- город у Київській землі на правому березі р. Стугни, 
нині -- с. Застугна Васильківського р-ну Київської області. 

Заруб -- город у Київській землі на правому березі Дніпра і брід через 
Дніпро. Нині -- залишки городища біля с. Зарубинців Канівського р-ну 
Черкаської області. ; 
Зимигола (земля і народ) -- земгали, латиське плем'я, що мало осілість 
в сучасній південній частині Латвії. . 

Золотча -- ріка, ліва притока Дніпра, витікала поблизу Долобського : 
озера, нині -- являє низку відокремлених озер, що спадають до Дніпра 
нижче с. Вишеньки Бориспільського району Київської обл. 


Ігорева могила -- біля Іскоростеня. Ще в ХІХ ст. в с. Немирівці в урочищі 
Ігорівка був курган, що називався Ігорева могила. 
Ізборськ -- город у Новгородській землі, нині-- с. Старий Ізборськ 
Печорського району Псковської області РРФСР. 

Ілурік -- Іллірія, історична область у північно-західній частині Бал- 
канського півострова від середньої течії Дунаю до східного узбе- 
режжя Адріатичного моря. Нині -- Югославія та північна половина 
Албанії. 

Ілмер-озеро -- Ільмень, озеро в Новгородській землі, на південь від 
Новгорода. , 
Індикій -- сучасна Індія. 

Іпіріноя -- західна область північної Греції, сьогочасна грецька область 
Епір. 


Іскоростень -- город, центр Деревлянської землі, потім город Київської 
землі на лівому березі Уші. Нині-- м. Коростень Житомирської об- 
ласті. 
Іфакіна -- Ітака, один із семи Іонійських островів. 


Кк 


Кавкасійські гори (звані Угорськими) -- сучасні Карпати. 

Камалія -- назва історичної області, взята літописцем із «Хроніки» 
Георгія Амартола. Місцезнаходження її науці невідоме. 

Кападонія -- Каппадокія, історична область в Малій Азії, сьогодні це 
низка провінцій (вілайєтів) у Туреччині (Невшехір, Кайсері, Йозгат, 
Сівас). 

Карія -- історична область у Малій Азії на східному узбережжі Егей- 
ського моря, нині -- частина турецьких провінцій Ізмір, Айдин, Мугла. 
Керкуру -- острів Корфу, один із семи Іонійських островів, ном (округ) 
Корфу у Греції. 

Кефамінія -- острів Кефалонія (Кефаллінія), найбільший із семи Іоній- 
ських островів, один із округів (номів) сучасної Греції. 

Києвець -- городок на правому березі пониззя Дунаю, точне знаходження 
не встановлено, гадають в районі м. Хоршови в сучасній Румунії. 
Кілікія - історична область у Малій АЗії, її узбережна південно-східна 
частина. 

Клещино озеро -- озеро у Ростово-Суздальській землі, біля Переяславля, 
нині -- Плещеєво. : 
Колохис -- Колхіда, грецька назва історичної області на території 
сучасної західної Грузії (місцева назва -- Егрісі). 
Комагина -- Коммагина, грецька назва історичної області на півночі 
стародавньої Сірії, нині турецька провінція Адияман  (Хиснуман- 
сур). 

Копис -- город, що був поблизу м. Орші. 

Кордуна -- вважають, що це Кордусна, історична гірська область 
у Передній Азії, нині -- Курдистан, північно-західна частина Ірану, пів- 
нічна частина Іраку і південно-східна частина Туреччини. 

Корляги (земля і народ) -- який народ названо цим іменем, точно 
невідомо, можливо, германці, яких підкорили наступники Карла Вели- 
кого. 


540/541 


Корс, Корсь (земля і народ) -- одне із прибалтійських латиських пле- 
мен (курони, курші). Нині -- північно-західна частина Латвії. 
Корсунь, Корсунська земля, волость, край (земля і народ) -- староруська 
назва грецької колонії у південно-західній частині Кримського півострова. 
Залишки руїн знаходяться на західних околицях Севастополя. 
Кривичі (земля і народ) -- східнослов'янський племенний союз, що мав 
осілість у верхів'ях Західної Двіни, Дніпра і Волги. Предки білорусів. 
Нині -- північна частина Білорусії, південна частина Псковської обла- 
сті, західна частина Калінінської і Смоленської обл. РРФСР. 

Кріт -»- грецький острів у східній частині Середземного моря. 

Кулія -- ще: Колія, Килісірія. Назва взята літописцем із «Хроніки» 
Георгія Амартола. Географічне положення цієї історичної області точно 
не встановлено. 

Купр -- острів Кіпр в Середземному морі. 

Кирінія -- Кіренаїка, історична область в північній Африці. 

Куфіана (Кофірана) -- острів Кіфера, лежить найпівденніше серед семи 
Іонійських островів Греції. 


л 


Летьгола (земля і народ) -- ще: лети, латгали, хибно -- сітьгола -- 
латиське плем'я, нині -- Мадонський, Гулбенський і Баявський райони 
Латвійської РСР. 

Лабідь -- права притока Дніпра, нині -- частина течії взята в труби, тече 
вздовж залізниці. У 

Фитва, Литовська земля, литовці, погані (земля і народ) -- балтійські. 
племена аукштайтів та жемоїті-- жмудів (пізніше литовська народ- 
ність). Мали осілість в басейні правих притоків Німану (Нямунасу), 
нині -- Литовська РСР. ; 
Ліб (земля і народ) -- ліви, лівонія -- латиське плем'я, нині -- східна 
частина Ризького р-ну і Лімбажійський р-н Латвійської РСР. 

Лівці -- Лівія, стародавня грецька назва Африки. Пізніше була поділена 
на Мармарію та Кірінію. Сьогодні -- північно-східна частина Лівії 
та північно-західна частина Єгипту. 

Лівуї друга -- Лівія друга, історична область (римська провінція із 
центром Карфаген) у північній Африці, нині північна частина Тунісу. 
ізвона -- острів Лесбос. 


ікія -- історична область у Малій Азії, нині -- південно-західна частина 
турецької провінції Анталья. 

Ловоть -- ріка, що впадає в о. Ільмень, нині -- р. Ловать. 

«окрія -- історична область в середній Греції, нині -- південна частина 
грецького округу (ному) Фокіда. 

уві -- див. Лівці. 

"Лудія -- Лідія, стародавня держава у західній частині Малої Азії, ни- 
ні -- провікція Ізмір та південна частина провінції Манієа в Туреччині. 
Лукаонія -- Лікаонія, історична область в центрі Малої Азії, нині -- 
більша частина турецької провінції Конья. 

Лухитія -- Ліхнітія, південно-східна частина Іллірії, прилегла до схід- 
ного узбережжя Ліхнітського (сьогодні -- Охрідського) озера, історична 
область Дассаретія з центром Ліхнітіс, нині -- частика Югославської 
республіки Македонія, навколо м. Охріда. 

Любеч -- город в Чернігівській землі при впадінні р. Болгача в Дніпро. 
Нині -- смт Любеч Ріпкинського р-ну Чернігівської обл.. 

Лютичі (земля і народ) -- західнослов'янський племенний союз із долен- 
чан, ратарів, хижан, черезпенян, що мали осілість в пониззі Лаби 
(Ельби) та Одри і на островах Рюген, Узедом, Волін у Варязькому 
(Балтійському морі). 

Ляхи, Лядська земля (земля і народ) -- староруська і польська назва 
поляків, Польської держави і землі, нині-- Польща. 


м 


Мавританія -- Мавританія Тінгітанська, історична область на заході 
північної Африки, нині -- північна частина Алжіру і Марокко. 
Мазовшани, Мазовецька земля, Мазовія, Мазовше (земля і народ) -- 
історична область Лядської землі, нині -- Мазовше, північно-східна 
частина Польщі. 

Македонія, Македонська земля, македоняни (земля і народ) -- істо- 
рична область у центральній частині Балканського півострова, нині -- 
частина південно-східної Югоєлавії, частина північно-східної Греції і час- 
тина південно-західної Болгарії. 

Мармарія -- історична область Мармаріка у. північній Африці, нині -- пів- 
вічно-східна частина лівійської провінції (мухафази) Дерна: (колишньої 
провінції Мармаріки) та північно-східної єгипетської: провінції Матрух. 


542/543 


Масія друга -- Місія друга (Велика Місія). Д. С. Лихачов, посилаю- 
чись на стародавніх греків, які інколи, Місією називали Болгарію, вважає, 
що це слов'янська країна на північ від Греції. Л. Є. Махновець вважає, 
що це сучасні турецькі провінції Бурса, Баликесір, Чананкале (їхні 
південні райони) і Маніс, тобто та історична область, що складалася 
з Троади, Еоліди і Тефранії. 

Масурія -- Масилія, історична область у північній Африці, нині -- 
північно-східна частина Алжіру та південна частина Тунісу. 

Медвежа Голова -- город у Чудській землі, нині -- м. Отеня в Естонії. 
Меоті -- Меотида, Меотія (земля і народ) -- грецька назва Азовського 
моря і Приазов'я, нині -- південно-західна частина Ростовської області 
і північна половина Краснодарського краю РРФСР. 

Мерь, меря (земля і народ) -- угро-фінське плем'я, що мало осілість 
побіля Ростов-озера і озера Клещино, нині -- території Ярославської, 
Костромської та Івановської областей РРФСР. ; 
Месопотамія (Сенаар) -- природно-історична область Межиріччя у 
Передній Азії (по Тигру і Євфрату), нині-- центральна частина 
Ірану. 

Міді -- Мідія (Велика і Мала), історична область, частина Ассірії 
(якийсь час -- держава), західна частина південного узбережжя Хва- 
линського, чи Хвалійського (Каспійського) моря. У літописі -- східна 
і західна Мідія. 

Молоси -- Молоссія, історична область у північно-західній Греції, нині -- 
грецький округ (ном) Яніна, область Епір. 

Морава, Моравська земля, Моравія (земля і народ) -- історична об- 
ласть в басейні р. Морави, лівої притоки Дунаю, заселена західнослов'ян- 
ськими племенами, предками сучасних чехів і словаків, нині -- Північно- 
моравська і Південноморавська області ЧССР. - 
Мордва. (земля і народ) -- угро-фінське плем'я, згодом народність,, 
нині -- Мордовська АРСР в складі РРФСР. 

Мосія - Місія чи Мізія, історична область на північному заході Малої 
Азії на південному узбережжі Пропонтиди (Мармурового моря) та 
Гелеспонта (Дарданельської протоки), ще: Мала або Гелеспонтська 
Місія, нині-- північні провінції Туреччини. 

Мурома (земля. і народ) -- угро-фінське плем'я, споріднене з мордвою, 
мало осілість у пониззі Оки, нині -- Муромський р-н Володимирської 
обл. і частина Горьковської області. зл 


Нево-озеро -- сучасне Ладозьке озеро. 

Нежатина нива -- поле на правому березі р. Канини в Чернігівській 
землі, нині -- східна окраїна Чернігова. 

Немига -- ріка, права притока Свіслочі, сьогодні не існує, Її колишнє 
річище стало однією з вулиць Мінська (вулиця Немига). 
Нікомідійська країна -- Віфінія, столицею якої була Нікомідія на Аста- 
"кенській затоці (Мала Азія). 

Німці -- літописець німцями називає не тільки германські племена, що 
населяли територію між Одером і Рейном (сучасні НДР і ФРГ),а й всі 
інші народи, що говорили незрозумілою мовою (австрійці, голландці, 
італійці, корляги, поляки і т. д.). 

Нірокурій -- Д. С. Лихачов вважає, що йдеться про торговий город на 
кордоні між Єгиптом і Палестиною -- Рінокорур. Л. Є. Махновець: 
«Рінокорура.. нині-- м. Ель-Аріш центральної мухафази (області) 
Сінай, Єгипет». 

Новгород (Новігород, Новогород) -- столиця Новгородської землі, 
нині-- м. Новгород. 

Новгород-Сіверський, Новий город -- центр удільного князівства у Черні- 
гівській землі, нині -- м. Новгород-Сіверський. 
Нормани (земля і народ) -- староскандінавські та північногерманські 
племена датчан, шведів і норвежців, які в ІХ--Х ст. осіли в Нормандії 
(Франція), в Англії і південній Італії (також і на Сіцілії.) 

Норики (земля і народ) -- кельтські племена, стародавня римська про- 
вінція. Існує теорія (див.: С. Шелухін. Звідкіля походить Русь // Прага, 
1929, 128 с.) про кельтське походження Русі, згідно якої в Норику жило 
руське плем'я, пращури українського народу. Грецькі хроністи вважали 
нориків слов'янами. Нині -- центральна частина Австрії. 

Нумідія --- історична область у північно-західній Африці, нині -- пів- 
нічно-східна частина Алжіру і південна частина Тунісу. по 
Нур -- ріка, права притока Західного Бугу, нині-- Нурець, Ну- 
жець. і 


о 


Обези (земля ї народ) -- історична область на північно- -східному 
узбережжі Чорного моря, староруська назва Абхазії й абхазького народу, 
нині -- Абхазька АРСР. 


544/545 


Обри (земля і народ) -- аварський племінний союз (жуань-жуанів), 
що в Паннонії утворив державне об'єднання, яке поширювало владу 
і на дулібів,-- Аварський каганат. 

Ольжичі -- село біля гирла р. Десни між селами Сваром'я і Осещина, 
тепер затоплене Київським водосховищем. Гадають, що це село було 
засноване княгинею Ольгою й назване на її честь. 

Ондріяновий город -- Андріанополь, Орестів (Арестів) город -- город 
на віддалі 240 км від Константинополя, візантійці стверджували, що 
Андріанополь раніше називався Орестеа на честь Ореста -- сина героя 
Троянської війни Агамемнона. 

Олванія -- Албанія -- стародавня держава у східному Закавказзі, 
у пониззі рік Киру (Кури) і Араксу поблизу Хвалійського (Каспійського) 
моря, нині-- єхідна частина Азербайджанської РСР. 


Памфілія -- історична область у Малій Азії, нині -- східна частина туре- 
цької провінції Анталья. 

Пафлагонія, країна пафлагонів -- візантійська провінція на малоазіат- 
ському березі Чорного моря. 

Пеленія, Полопоніс -- півострів на півдні Греції, сучасна грецька область 
Пелопоннес. і 

Перемиль -- город у Волинській землі, нині с. Перемиль Горохівського 
р-ну Волинської обл. 

Перемшиль -- город у Галицькій землі, нині-- м. ШПшемисль у 
ПНР. 

Переяславець -- Переяславець на Дунаї, тепер село Преслав біля Тульчі 
на південь від Дунаю. 

Перм (земля і народ) -- угро-фінське плем'я, предки народу комі, нині -- 
Комі АРСР в складі РРФСР. 

Персида, перси - тут: земля і народ, Персія. (Іран) взагалі. Тепер -- 
сьомий остан (область) у південно-західному Ірані. 

Перунова рінь -- очевидно, всипана крупним піском і гравієм берегова 
смуга напроти Перунового острова на правому березі Дніпра, тепер 
затоплена водами, піднятими греблею Дніпрогесу. 

Печера -- див. Перм. 

Пісідія -- історична область на півдні Малої Азії, південніше Памфілії, 


з якою спочатку була об'єднана. Нині-- частини турецьких вілайєтів 
Бурдур, Іспарта і Конья. 

Плесков -- город Псков, був Плесков біля Тмуторокані, можливо, 
м. Плиска в Болгарії. 

Плісненськ -- город у Галицькій землі у верхів'ї Західного Бугу, нині -- 
залишки городища, вали, рови між х. Пліснесько |і с. Підгірці у Бродів- 
ському р-ні Львівської області. 

Погани, погані, язичники, нехристияни -- так літописець іменує нехри-. 
стиянські і язичницькі народи: арабів, берендичів, болгар, литву, магоме- 
тан, половців, татар, чорних клобуків, чудь, ятвягів і дохристиянську русь. 
Половці, Половецька земля (ще: Поле, агаряни, вороги, земля невідома, 
іноплемінники, супостати, погані) -- кочові і напівосілі тюркські племена 
(кипчаки, кумани), що заселяли степовий південь сучасної Української 
РСР, північ Краснодарського та Ставропольського країв і Ростовську, 
Волгоградську та Воронезьку області РРФСР. 

Полота -- ріка, права притока Західної Двіни. 

Полочани (земля і народ) -- частина племені кривичів, предки біло- 
русів, нині -- північна частина Вітебської області Білоруської РСР. 
Полтеск -- город у Лядській землі (Мазовія) на правому березі р. На- 
рева, нині-- м. Пултуськ у ПНР. 

Поляни, Полянська земля (земля і народ) -- предки сучасних українців, 
що мали осілість в середньому Подніпров'ї. 

Поморяни (земля і народ) -- західнослов'янські племена, що мали осі- 
лість в пониззі Вісли і Одри, нині -- північні воєводства ПНР. 
Понтське море, Понт-море, Руське море -- Чорне море. 

Пороги -- дев'ять кам'яних виступів впоперек течії Дніпра (Кодацький, 
Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець-Ревучий (Вручий), 
Вовнизький, Будило-Таволжанський, Лишній, Вільний), знаходилися між 
сучасними Дніпропетровськом і Запоріжжям, затоплені водами, підня- 
тими греблею Дніпрогесу. 

Посічень -- город у Переяславському князівстві на межі з половецьким 
степом. Один із трьох пограничних городів: Посічень, Переволока, При- 
луки. 

Почайна -- річка в Києві, притока Дніпра. Гирло Почайни служило 
портом в епоху Київської Русі. У Почайні за князя Володимира Свято- 
славича кияни відбули обряд хрещення. 


546/547 


Припеть -- р. Прип'ять, права притока Дніпра. 

Протолчі -- урочище на правому березі Дніпра, нижче порогів, але вище 
о. Хортиця; і брід коло урочища, зараз затоплений. 

Пруси -- прусси (земля і народ), прибалтійські племена, що мали осі- 
лість на південному узбережжі Балтійського (Варязького) моря в межах 
сучасної Калінінградської області РРФСР і північно-східних воєводств 


ПНР. 
Р 


Радимичі (земля і народ) -- східнослов'янські племена, що мали осі- 
лість в межиріччі Дніпра й Десни, пізніше увійшли в склад Смоленського 
та Чернігівського князівства. 

Радосинь -- княжий двір на лівому березі Дніпра, на території сучас- 
ного Ватутінського р-ну (масив Троєщина -- Вігурівщина). 

Римляни (ще: католики, християни, «німці» з Риму) -- італійці, або ж 
римокатолики. 

Родень, Святославль -- город у Київській землі на правому березі Дніп- 
ра, нині -- Княжа гора біля с. Пекарів Канівського р-ну Черкаської обл. 
Родона - острів Родос у Егейському морі, нині належить Греції. 
Ростов (Великий) -- город у Ростово-Суздальській землі, столиця Її, 
нині-- г. Ростов, районний центр Ярославської області РРФСР. 
Ростов-озеро -- озеро біля Ростова Великого, нині -- озеро Неро. 

Русь, Руська земля (ще: руси, русини, русичі, русь, ще: погани, христця- 
ни) -- первісна назва полянського племені, предків сучасних українців, 
що мало осілість в середньому Подніпров'ї. Пізніше ця назва перейшла на 
державу східних слов'ян -- Київську Русь і ті землі, що були підкорені нею. 
Руське море -- Понт-море (Чорне море). 

Рша -- 1) город у Смоленській землі, нині-- м. Орша у Білорусії; 
2) ріка, права притока Дніпра, нині -- р. Оршиця. 


ги 


Саків -- у Переяславській, землі, нині вважають м. Проців або ж с. Старе 
Бориспільського р-ну Київської обл. 
Салниця-ріка -- ріка Сальниця, нині -- р. Солона. Була ще одна Саль- 
ниця-ріка, що внадала в Сіверський Донець, песни побіля м. Ізюма 
в Харківській області, нині ме існує. 


Самоядь -- Самоїдь (земля і народ) -- угро-фінський племінний союз 
(предки сучасних ненців, енців, нганасанів, селькупів) -- нині Нене- 
цький, Ямало-Ненецький, Долгано-Ненецький (Гаймирський) автономні 
округи РРФСР, частина Архангельської обл. РРФСР. 
Сардінія -- острів у Середземному морі, належить Італії. 

Сармати -- кочові іраномовні племена, що осіли у північному і східному 
Причорномор'ї після скіфів. 

Свеї (земля і народ) -- так літописець називає один із скандінавських 
народів і його землю, нині -- шведи. 

Селунь (Соблунь) -- город в Македонії, нині-- м. Салоніки в Греції. 
Сем -- р. Сейм, ліва притока Десни. - 

Сенар -- Сенанар, низинна рівнина на південь від власне Месопотамії, 
в нижній течії Євфрату і Тигру. 

Серп -- серби, південнослов'янські племена, народність, нині Сербія -- 
одна з республік Югославії. 

Синопія -- город у Пафлагонії в Малій Азії, нині-- турецьке місто 
Сіноп. і 
Сівера, сіверяни (земля і народ) -- східнослов'янське плем'я, що мало 
"осілість по ріках Десні, Сейму, Сулі, Пслу, Ворсклі, предки сучасних 
українців. 

Сікелія -- острів Сіцілія (Італія). 

Сітомля -- ріка, притока Почайни в давньому Києві на Оболоні. 
Сітьгола -- див. Летьгола. 

Скуфія -- Скіфія (земля і народ) -- кочові й напівосілі племена, що 
мали осілість до приходу сарматів у північному і східному Причорно- 
мор'ї від гирла Дунаю до Дону. 

Словени, словіни, Словенська земля (земля і народ) -- східнослов'ян- 
ський племенний союз, що мав осілість у Новгородській землі побіля 
о. Ільмень і в верхній течії р. Молочі. Здається, літописець розрізняє 
словен і словін. 

Случеськ -- город у Київській землі на правому березі р. Случі, нині - - 
м. Слуцьк у Білорусії. 

Случеськ -- город у Волинській землі на р. Случ. | 

Сожиця -- очевидно, йдеться про сучасну р. Оржицю. 

Сокаль -- город у Галицькій землі. 


548/549 


Соліда -- Еоліда, історична область у Малій Азії, нині -- турецьке 
узбережжя Егейського моря і грецький о. Лесбос. 

Смядинь -- ріка (тепер висохла) і урочище за Зкм від Смоленська. 
Снов -- ріка, притока Десни, сучасна р. Снов, протікає в Щорському 
і Городнянському районах Чернігівської області. 

Стародуб -- город в Чернігівській землі за 185 км від Чернігова. 
Стрежень -- ріка в Чернігівській землі, притока Десни, сучасна р. Стри- 
жень. 

Стугна -- ріка в Київській землі, притока Дніпра, протікає по землях 
сучасних Васильківського і Обухівського районів Київської обл. 
Сугров -- город (хапа Сугра) у Половецькій землі на правому березі 
Сіверського Дінця, очевидно, сучасний Готвальд (Зміїв) у Харківській 
області. 

Суд, Судея -- тепер бухта Золотий Ріг у Стамбулі. 

Сула -- ріка в Переяславській землі, нині-- в Полтавській області. 
Суріте -- Сірт, історична область у Північній Африці, нині -- частина 
Лівії і Тунісу. 

Сурія -- Сірія, історична область, що включала в себе, крім сучасної 
Сірії, ще Ліван, Ізраїль та Іорданію. 

Сутин -- ріка Сутінь, нині-- р. Молочна, впадає в Азовське море. 


т 


Тавриани -- жителі Тавріанії, Таврії, як називали стародавні греки 
Кримський півострів. 

Теребовль -- город Галицької землі, центр удільного князівства (Тере- 
бовльська волость), нині-- м. Теребовля Тернопільської області. 
Тигр -- ріка Тігр у південно-західній Азії, впадає у Перську затоку. 
Торки (земля і народ) -- див. чорні клобуки. 

Торчеськ -- центр удільного князівства в Київській землі, нині-- 
с. Трипілля Обухівського р-ну Київської області. 

Трояда -- історична область у північно-західній частині Малої Азії, 
частина Місії другої. У Трояді було м. Троя, нині - одна із провінцій 
Туреччини. 1 

Туров -- город Київської землі, центр удільного князівства на правому 
березі р. Прип'ять, нині-- м. Туров Житковицького р-ну Гомельської 
обл. у Білорусії. 


У 


Угорська земля, угри білі, угри чорні (земля і народ) -- див. Білі угри. 
Угорські (Кавкасійські гори) -- гори Карпати. 

Угорське -- стародавня частина Києва, урочище на правому березі 
Дніпра напроти Чорторию, нині -- середня частина Дніпровського спуску 
(в районі Аскольдової могили). 

Урмани -- див. Нормани. 


Ф 


Фіва -- Фіви, грецька назва стародавньої столиці Єгипту (м. Уасета), 
ще: історична область Фіваїда у південно-східній частині Єгипту. 
Фінікія -- історична ббласть на узбережжі Середземного моря, нині -- 
прибережна смуга Лівану і Сірії (Латакія). 
Фофлагонська земля, Фефлагоні -- Пафлагонія, історична область, 
на півночі Малої Азії. 
Фраці -- фракійці, населення Фракійської землі, Фракії, історичної 
області на Балканському півострові, нині -- грецька область Фракія. 
Фругія -- Фрігія Велика, історична високогірна область в центрі Малої 
Азії (тепер -- Туреччина). 
Фругія -- Фрігія Стара (перша, Мала, Геллеспонтська), історична 
область на північному заході Малої Азії (Туреччина). 
Фрагове -- Фряги, Волохи, Волоська (Фрачська) земля (земля і на- 
род) -- італійці-генуєзці, італійці взагалі, нині -- італійська область ЛІі- 
гурія. 

Х 


Халеп -- город у Київській землі на правому березі Дніпра, при впа- 
дінні-в нього р. Халеп'я (Сквирівки), нині-- с. Халеп'я Обухівського 
району Київської області. 

Хваліш -- давньоруська назва Хорезму (звідси і Хвалинське, чи Хвалій- 
ське море -- тепер Каспійське) і давнього массегетсько-аланського дер- 
жавного об'єднання в пониззі Амудар'ї і його населення. 

Хіона -- острів Хіос (тепер Окіа), лежить в Егейському морі біля 
берегів Іонії між островами Лесбосом і Самосом, нині -- грецький округ 
Хіос. 


550/551 


Хозари (земля і народ) -- напівкочові тюркські племена іудейського 
віросповідання, жителі Хазарського каганату, що займала територію 
сучасних Краснодарського і Ставропольського країв, частини Ростов- 
ської обл., Калмицької АРСР, Чечено-Інгушської АРСР, північної час- 
тини Дагестанської АРСР, частини Астраханської і Кримської областей. 
Хорвати (земля і народ) -- південнослов'янське плем'я, нині -- Хорватія, 
одна із республік Югославії. 

Хорвати білії (земля і народ) -- східнослов'янський племінний союз, що 
як гадають, мав осілість у східній частині Карпат. 

Хоривиця -- гора в Києві, на якій сидів Хорив, нині-- гора Замкова 
(Киселівка, Фролівська). 

Хортичий острів -- о. Хортиця на Дніпрі. 

Хутани -- хорутани (земля і народ) -- південнослов'янське плем'я, пред- 
кй сучасних словенців, нині -- республіка Словенія в складі Югославії. 


Ц 


Царгород -- ще: Цесарград, Цареград, Константинополь,-- столиця 
Візантійської імперії, нині -- турецьке місто Стамбул. 


ч 


Червен -- город у Волинській землі, нині -- залишки городища біля 
с. Чермно Замойського воєводства у ПНР. 

Чермна, ріка -- в літописі ідеться про Червоне (Чермне) море, що роз- 
діляє Африку і південно-західну Азію і має вихід в Індійський океан 
через Аденську затоку. 

Чеський ліс -- історичний ліс на заході Чеської землі, так називається 
і нині, розташований на західному кордоні ЧССР. 

Чехи, Чеська земля (земля і народ) -- західнослов'янські племена, пред- 
ки сучасних чехів, нині -- Чехія у складі Чехословаччини. 

Чорна ріка -- р. Мавропотам, права притока Євфрату, нині -- р. Карасу. 
Чорні клобуки, чорний клобук (земля і народ) -- прийшлі в басейн 
р. Росі і північної Переяславщини кочові тюркські племена берендичів 
(берендіїв), ковців, печенігів і турніїв. Див. торки. 

Чудь, Чудська земля (земля і народ) -- естонські та інші племена, що 
мали осілість на території сучасної західної частини Естонії. Заволо- 


цька чудь мала осілість в Заволоччі. 


Щ 


Щекавиця -- гора в Києві, на якій сидів один із засновників міста -- 
Щек. 
ю 


Юр'єв -- див. Гургів. , 
Югра -- угра, -угро-фінське плем'я, предки народів мансі і хантів, 
нині -- Ханти-Мансійський автономний округ в складі Тюменської обла- 


сті РРФСР. 
Я 


Ям (земля і народ) -- фінські племена, що мали осілість на північ від 
Фінської затоки Варязького (Балтійського) моря, сучасні фінляндські. 
ляни (області) Усіма, Кюмі, Хяме і Міккелі. 

Ятвяги, Ятвязька земля (земля і народ) -- литовське плем'я, нині -- 
північно-східні воєводства Польщі і південно-західна частина Литви. 
Яси -- алани, одне із іраномовних сарматських племен. 


552 /553 


КОРОТКИЙ СЛОВНИК 


історичної термінології, що вживається 
в «Повісті врем'яних літ» 


Антипасха -- наступна неділя після Великодної неділі (йдеться про день, 
а не тиждень). 
«Апостол» -- богослужебна книга, в якій містяться Діяння і Послання 
апостолів (апостол -з із грец.-- посол). 
Бирич -- адміністративно-судовий виконавець у Київській Русі. 
Варанитя -- варимантія (із грец.), верхня важка чернеча одежа без 
рукавів. 
Вежі -- кочові житла на колесах, зокрема у половців. 
Віра -- грошова кара за переступ, зокрема вбивство чи каліцтво віль- 
ної людини. Стягалася на користь князя. 
Вої -- народне ополчення руського війська, воїни. 
Вуй, вуйко -- дядько по матері. 
Гривна -- грошова одиниця в Київській Русі. 
Гридниця -- велика зала чи окреме приміщення, де збиралися гридні -- 
дружинники-охоронці князя. і 
Доместик -- 1. Командуючий східними військами Візантії. 

2. Керівник охоронців візантійських імператорів. 

3. Керівник церковного ходу (демественик). 
Дружина -- первісне значення: домочадці, челядь. Згодом -- община, 
об'єднання, товариство. Пізніше -- постійне військо князя, дружини 
були: старша, або велика, ліпша, лучча, передня (творила раду князя) 
і молодша (мала), або отроки, дітські, молодь. Дружина мала соціальні 
прошарки: чада, гриді, отроки, дворяни, слуги, мужі, княжі мужі, бояри, 
боярські сини. 
Євангеліє -- (від грец.) радісна вість, добра новина. Так, згідно Біб- 


лії, Ісус Христос називав свою науку. Через це й біблійні книги, що 
подають життя й викладають науку Їсуса Христа, називають Євангелія- 
ми. Церква визнає чотири Євангелія: від Матвія, від Марка, від Луки 
та від Івана (Іоанна). 

Єпарх -- тут: правитель Константинополя. 

Єпітимія -- епітимія, церковна кара, покута. 

Заборола, забрала, забороло, забрало -- поміст на городському валу 
з дерев'яною стіною чи бруствером, що захищали від стріл, й отворами 
до стріляння. 

Засаківці -- люди із-за города Сакова, з його околиць. 

Заступи -- засіки, середньовічний спосіб укріплення приступів до краю чи 
племінної землі стосами зрубаних дерев, зложених поперек доріг гіллям 
назовні, до ворога. 

Золотий -- золота римська, пізніше -- візантійська монета, основна 
монета і лічильно-грощова одиниця ( -- 4,55 г, або 1/72 фунта). 
Канон -- великий церковний спів, як правило, із дев'яти пісень на услав- 
лення Богородиці, хреста господнього тощо. 

Кліть -- хата, хижа, кімната, комора. 

Ковер -- різновид килима. 

Колодники -- полоняники, забиті в дерев'яні кайдани-колодки. 
Кондак.- церковний спів, в якому з'ясовується суть даного свята або 
уславлюється ім'я святого. 

Кордон -- від слова «корда», вірьовка, на якій ганяють або припинають 
коня, установлюють нею межі свободи, границі бігу, звідси -- кордон. 
Корзно -- накидка, плащ на хутрі або оторочений хутром. 

Кормилець -- вихователь, дядько юного князя; кормильці. зі своїми 
нащадками часом постають у літописі як окрема, поруч із князями, со- 
ціальная категорія людей. 

Корчага -- велика глиняна посудина, подібна до низької амфори із 
вузьким горлом. 

Котопан -- імператорський намісник у Візантії, вищий воєначальник. 
Куна -- грошова одиниця (спочатку хутро куниці) і основа грошової 
системи Київської Русі. У ХІ ст. ця система виглядала так: грив- 
ня -- 49,25 г срібла-- 20 ногатам-- 25 кунам-- 50 різаням -- 100 
(150) віверицям. 

Ладка (латка) -- глиняний посуд, часом заміняв сковороду. 


554/555 


Лазарева п'ятниця -- переддень Лазаревої суботи, тобто суботи шосто- 
го тижня великого посту (вербного або цвітного тижня). 

Літра (лібра, фунт) -- головна вагова одиниця римської, пізніше візан- 
тійської, монетно-вагової системи ( -- 327,45 г). 

Лукно -- діжечка з лубу, а також слов'янська міра ємкості. 

Медуша -- приміщення для зберігання меду, їстівних припасів. 
Місячина -- провіант на місяць, тобто на час дороги від Константинополя 
до Києва. 

М'ясопуст (м'ясниці) -- передостанній (перед масляною) тиждень перед 
великим постом. 

Насад -- річкове судно з піднятими бортами, «насадами». 
Оброк -- чинш, вид феодальних поборів у натуральній формі -- про- 
дуктами, пізніше -- грішми. й 

Обруч (обручка, браслет) -- вид військового спорядження, яке утриму- 
вало м'язи від розтягання і захищало від удару меча. 

Оглашення -- церковний потрійний (повчальний та покаяльно- сповід- 
ний) чин, що передує хрещенню. 

Одрина -- хлів, стодола, частина хати, що використовувалася під 
комору. 

Октоїх, Октаїх (Осмогласник) -- книга літургійних співів, які виконують 
на вісім «гласів» (розспівів), була шкільним підручником. 

Отроки -- молодші князівські дружинники (не завжди молоді за 
віком). 

Паволока -- узагальнена назва міцних і дорогих тканин: порфіри, парчі, 
багору, оксамиту, як правило, багряного кольору, витканих на шовковій 
основі золотими чи срібними нитками. 

Патрикій -- патрицій, у Візантії титул високих сановників, який носили 
до кінця життя. 

Пардус -- гепард, хижак із родини кошачих, приручені пардуси викори- 
стовувалися як мисливські звірі. 

Перевара -- посудина, в якій варили мед, медовий напій. 
Повіз -- повинність возити різні вантажі, давати коней у підводи на 
вимогу князя чи його людей. 

Погост -- адміністративно-господарський осередок, де люди князеві 
робили від його імені розпорядження, чинили суд, зосереджували данину 
тощо. . 


Поприще -- міра довжини, близько 700 м. 

Поруб -- темниця, тюрма, найчастіше підземна. 

«Псалтир», псалтиря,- книга псалмів, збірник 150 ліричних пісень, 
що ввійшов до Біблії. З часів Київської Русі і до ХІХ ст. була шкільним 
підручником. Псалтирі були гадательні й толкові. 

Русалії -- язичницьке (поганське) свято-моління русалкам, відзначалося 
чотири рази на рік: 25 грудня, 6 січня, 17 березня (точніше: на русальну 
неділю) і 24 червня (на Івана Купала). 

Світла неділя -- великодній тиждень. 

Синкел -- найближчий радник патріарха. 

Синодик (пом'яник) -- церковна книга, до якої вписують імена помер- 
лих, переважно духовних осіб і княжого роду та тих, що дбали про дану 
церкву, для поминання їх під час служби божої. 

Сиропусна неділя (масляна, масниця) -- останній тиждень перед вели- 
ким постом, починається із понеділка і закінчується в неділю. 

Сіни -- галерея (веранда) на стовпах (піддашок). 

Скідія -- нашвидкуруч збудоване судно, пліт. 

Стратилат -- воєначальник. 

Стрий -- дядько по батькові. 

Сункліт (із грец.-- «незмішанний») -- легендарна речовина, що начебто 
захищала" від угрози вогнем і залізом. 

Тем'ян -- ладан. і 

Терем -- князівський палац, у Х--ХПІ ст. являв собою характерну 
круглу будівлю (ротонду) або витягнутий прямокутник. 

Тіун, тівун, тивун -- управитель княжого дому, слуга, що виконував 
також судові та адміністративні поручення князя. 

Тропар -- короткий церковний спів на уславлення святого чи церковної 
події. 

Углади (уклади) -- контрибуція, щорічна данина. 
Узороччя -- коштовності у вигляді тканої золотою чи срібною ниткою 
тканини з вишитими Візерунками, різьблені речі, ювелірні вироби 
тощо. 

Устави і уроки -- види данини, встановленої князем, податі і повинності. 
Урок -- обумовлена частка майна. 

Федорова неділя (на честь святого Феодора Тірона) -- перший тиждень 
великого посту. і 


556/557 


філіппів день -- день пам'яті апостдла Пилипа, що припадає на 14 листо- 
пада. 
Фофудія -- спеціальна грецька матерія для пошиття верхнього одя- 
гу з поясом (фофудоти). В середині ХП ст. фофудію замінив 
оксамит. 

Хартія -- пергамент, спеціально вичинена шкурка телят, ягнят, козенят. 


Цвітна неділя -- вербна неділя. 
Ціж -- неварений кисіль, але розчинений у воді. 


ЧА 
р 


( 


5 


та, 
ГА 


СУРра 


Уа 


ЛПитературно- 
художественное изданиєе 


ПОВЕСТЬ 
ВРЕМЕННЬХ ЛЕТ 


Летопись 
(По Ипатьевскому списку) 
Киев, 
издательство 
«Радянськьй пьсьманньк» 
На украннском язьке 


Макет 
та художнє редагування 
Н. В. М'ясковської 
Технічний редактор 
Л. М. Боб 


ИБ М 2671 


Здано на виробництво 16.05.89. Підписано до друку 
09.11.89. Формат 70Х.108"/32. Папір друкарський. М» І. 
Гарнітура літературна. Високий друк з ФПФ. 
24,5 умовн. друк. арк. 24,85 умовн. фарбовідб., 
25,35. обл.-внд. арк. Тираж 115 000 пр. (1-й завод 
1--65 000 пр.). Зам. 9-219. Ціна в оправі З крб. 40 к. 
Видавництво «Радянський письменник». 
252054, Київ-54, вул. Чкалова, 52. 


Харківська книжкова ф-ка ім. М. В. Фрунзе. 
310057. Харків-57, вул. Донець-Захаржевськоаго, 6/8. 


Каждьй, кто интересуется национальной историей и ть- 
сячелетней традицией ее передачи и отражения в слове, 
знаєт нашу самую древнюю летопись «Повесть временньх 
лет», которая создавалась в ХІ -- начале ХІІ века Нестором 
и другими летописцами. Однако летопись Нестора по 
Ипатьевскому списку, которьій, в отличие от Лаврентьевского 
списка, имеет отчетливое украйнское происхождение, на 
Укранне никогда не издавалась, в России же в последний. 
раз-- в 1871 году. - 

В зтом изданий читатель имеет возможность одновре- 
менно получить оригинальньй текст Ипатьевского списка | 
м перевод на современньй язьк, также сделана попьтка 
впервье воссоздать зпические рассказь летописи как стихо- 
творньй украйнский зпос периода Киевской Руси. 


Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським 
П4А2 списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, 
комент. В. В. Яременка.-- К.: Рад. письменник, 
1990. - - 558 с. 
І5ВМ 5-333-00032-8 


Кожен, хто цікавиться національною історією і тисячо- 
літньою традицією її передачі і відтворення у слові, знає наш 
найдавніший літопис «Повість врем'яних літ», що створю- 
вався в ХІ -- на початку ХІ століття Нестором та іншими 
літописцями. Проте Несторів літопис за Іпатським списком, 
який, на відміну від Лаврентіївського списку, має виразне 
українське походження, на Україні жодного разу не вида- 
вався, а в Росії -- востаннє 1871 року. по 

У цьому виданні читач має змогу одночасно одержати 
оригінальний текст Іпатського списку і переклад сучасною 
мовою, також зроблено спробу вперше відтворити: епічні 
оповідання літопису як віршований український епос пе- 
ріоду Київської Русі. 


4702640101-085. Е3.38.12.89 | ББК 84РІ 4. 63.3(2)4 -- 


1 М223(04)-90 63.3(2Ук)4